Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/7188/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 26.02.2021. Зареєстровано: 28.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2021.

Результат оскарження 10.11.2022 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		22 лютого 2021 року о/об 15 год. 44 хв.Справа № 280/7188/20  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005 код ЄДРПОУ: 02909973), Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15. м. Київ, 01001 Код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування наказу, рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії 
		за участі сторін:
		позивача - ОСОБА_1 
		(особа посвідчується паспортом серія СВ №890862)
		представник відповідача 1 - Шевченко А.Ю.
		(діє на підставі довіреності № 15/3-12вп-20 від 21.10.2020)
		представник відповідача 2 - Шевченко А.Ю. 
		(діє на підставі довіреності №15/1/2-93-21 від 04.02.2021)
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (відповідач - 1), Дванадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора (відповідач - 2), відповідно до якого позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року № 1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області;
		- поновити ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року;
		- визнати протиправним та скасувати рішення № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 ;
		- стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
		Ухвалою суду 12 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків. 
		Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 20 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
		Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 24 листопада 2020 року.
		Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року замінено відповідача  Дванадцяту кадрову комісію Офісу Генерального прокурора на належного - Офіс Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).
		Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів. Відкладено підготовче судове засідання на 12 січня 2021 року.
		Протокольною ухвалою від 12 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2021 року.
		25 січня 2021 року у судовому засідання оголошено перерву до 08 лютого 2021 року.
		Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року витребувано від Запорізької обласної прокуратури копію матеріалів службового розслідування з особової справи позивача щодо переслідування учасників Революції гідності.
		Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року відкладено судове засідання на 22 лютого 2021 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 2011 року працював в органах прокуратури Запорізької області, а з 02 січня 2020 року  на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області. Наказом прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) з 28 серпня 2020 року. Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при перейменуванні «Прокуратури Запорізької області» на «Запорізьку обласну прокуратуру» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відбулось ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому ОСОБА_1 обіймав посаду, а тому посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», як на підставу звільнення, є безпідставним. Позивач вказував на те, що підставою для прийняття спірного наказу про його звільнення послугувало рішення дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 15 липня 2020 року №9 «Про неуспішне проходження прокурорами атестації». Разом з тим, позивач вважає, що оскаржуване рішення не містить конкретних обставин що давали б підстави вважати, що він не відповідає вимогам професійної етики та доброчесності, відсутні чіткі аргументи комісії та з яких дійсно підстав вона виходила під час ухвалення рішення не вказано. Посилається на те, що в рішенні комісії наявна описка в даті набуття права на автомобіль Kia Ceed, що ставить під сумнів професійну компетентність членів комісії. З огляду на зазначене позивач вважає, що рішення № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року та наказ про звільнення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а його має бути поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, 18 листопада 2020 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№53299), в якому зазначає, що позивачем Генеральному прокурору подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, а відповідно і надано згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокуратурою області отримано рішення дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року №9 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 , у зв`язку із чим прокурором Запорізької області видано наказ від 27 серпня 2020 року №1638к про звільнення позивача з посади. Також відповідач вказав на те, що позивач невірно визначив розмір середнього заробітку на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області.
		11 грудня 2020 року від відповідача 2 до суду надійшов відзив (вх.№60417), в якому зазначено, що позивачем Генеральному прокурору подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, та він не міг не усвідомлювати юридичних наслідків написання заяви та не проходження атестації для переведення в прокуратуру Запорізької області. Представник відповідача 2 посилається на те, що на підставі дослідження матеріалів атестації, в т.ч. отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у частині користування майном третіх осіб та декларування майна. Враховуючи наведене, комісія прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Погоджується з тим, що у рішенні наявна технічна помилка в даті набуття права на автомобіль Kia Ceed, проте жодним чином не вплинуло на рішення комісії. Рішення дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року №9 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації та наданих позивачем пояснень.
		Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечила та просила залишити їх без задоволення.
		16 грудня 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (вх.№61579), в якій зазначено, що відносно нього вбачається вибірковий підхід та упереджене ставлення, оскільки різними комісіями приймаються різні рішення щодо одних і тих же подій, що в свою чергу свідчить про відсутність єдиного підходу та чіткості критеріїв оцінки прокурора.
		Також, 19 лютого 2021 року до суду за вх.№10333, на виконання протокольної ухвали суду, представником відповідача 1 надано матеріали службового розслідування з особової справи ОСОБА_1 щодо переслідування учасників Революції Гідності.
		У судовому засіданні 22 лютого 2021 року, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
		З 23 листопада 2011 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Запорізької області, а з 02 січня 2020 року  на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області.
		Позивач на підставі пункту 10 розділу ІІ Закону «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX звернувся до Генерального прокурора із заявою від 08 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
		На виконання пункту 13 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ наказами Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації та 02 червня 2020 року №254 створено дванадцяту кадрову комісію й визначено її персональний склад, до графіку якої було включено, зокрема, ОСОБА_1 ..
		Позивачем успішно складено перші два етапи проведення атестації.
		Згідно протоколу №11 засідання дванадцятої кадрової комісії члени кадрової комісії вирішили ухвали рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .
		У рішенні від 15 липня 2020 року №9 дванадцятої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації» зазначено, що прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 , неуспішно пройшов атестацію.
		У спірному рішенні зазначено наступні підстави.
		На підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у частині користування майном третіх осіб та декларування майна.
		У розділі 6 «Цінне рухоме майно  транспортні засоби» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік ОСОБА_1 вказав інформацію про автомобіль Kia Ceed, право на який набуте 21 січня 2017 року, та Hyundai Sonata, право на який набуте 25 вересня 2017 року. В інформації щодо права на майно, задекларованого ОСОБА_1 , вказано, що власниками є треті особи, при цьому у відомостях про анкетні дані зазначено, що «член сім`ї не надав інформацію» та «не застосовується».
		Автомобіль Hyundai Sonata ОСОБА_1 так само задекларований у 2018 році.
		Відповідаючи на запитання комісії, прокурор пояснив, що автомобілі належали його товаришам і він ними безоплатно користувався, оскільки не мав власного автомобіля. Інформацію про власників у декларації не зазначив, оскільки вони просили цього не робити.
		Безоплатне користування майном третіх осіб, які не є членами сім`ї або іншими близькими особами, порушує вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів щодо обов`язку бути самостійним, керуватися вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів (ст. 7); своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї (ст. 11), вживати всіх можливих заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів (ст. 14); дотримуватися при виконанні службових обов`язків загальноприйнятих етичних норм поведінки (ст. 16); діяти на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора (ст. 21).
		Також, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», у разі, якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті (прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України тощо).
		Крім того, при надані пояснень щодо декларування криптовалют, що належали дружині ОСОБА_1 , прокурор виявив нещирість та надав суперечливі пояснення щодо сімейних відносин. Надаючи письмові пояснення ОСОБА_1 повідомив, що з 2018 року почав жити з дружиною окремо та не встиг ще оформити розлучення офіційно. Водночас в подальшому підтвердив, що у 2019 році подружжя проживало разом. 
		Крім того, на підставі дослідження матеріалів атестації, в тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтованій сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної та доброчесності в частині переслідування учасників Революції Гідності.
		Зокрема, ОСОБА_1 був включений до групи прокурорів у кримінальному провадженні №120140800000030 від 26 січня 2014 року за частиною другою статті 15, частиною першою статті 341, частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України та у вказаному провадженні підтримав у судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно учасника Революції Гідності, який 26 січня 2014 року брав активну участь у акції протесту. Вказане клопотання судом задоволено: http://reestr.court.gov.ua/Review/45860626.
		Вказане клопотання судом задоволено.
		У зв`язку з цим, прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 , неуспішно пройшов атестацію.
		В подальшому, на підставі рішення комісії, наказом прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 28 серпня 2020 року.
		Позивач, вважаючи рішення дванадцятої кадрової комісії №9 від 15 липня 2020 року та наказ прокурор Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
		Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також відзиви відповідачів, суд зазначає про наступне.
		25 вересня 2019 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
		Згідно з пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року № 1697.
		За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
		Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
		Предметом атестації є оцінка:
		1) професійної компетентності прокурора;
		2) професійної етики та доброчесності прокурора.
		Атестація прокурорів включає такі етапи:
		1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
		2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
		Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
		Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
		За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
		Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
		Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
		Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
		Пунктом дев`ятим розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
		Як зазначено судом, наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17 грудня 2019 року № 336, від 04 лютого 2020 року № 65, від 19 лютого 2020 року № 102), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі по тексту - Порядок №221).
		Відповідно до Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
		Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
		Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку атестація включає такі етапи:
		1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
		2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
		3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
		Як передбачено пунктами 7 - 9 розділу І Порядку повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
		За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
		1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
		2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
		Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
		Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
		Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на виконання вимог підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІX в межах граничного строку подання відповідної заяви, подано Генеральному прокурору заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
		Разом з тим, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Така обставина не заперечується сторонами по справі.
		Відповідно до пункту 1 Порядку №233 визначено, що порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставіпункту 11,підпункту 7пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури",Закону України"Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.
		Комісії забезпечують:
		- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
		- здійснення добору на посади прокурорів;
		- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
		Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначеніЗаконом України "Про прокуратуру", розділом ІІ Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (пункт 2 Порядку №233).
		Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку №233).
		За приписами пункту12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
		Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
		Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
		Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідно з частиною першоюстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Даний конституційний припис закріплено устатті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.
		Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
		Враховуючи те, що рішення дванадцятої кадрової є згідно зЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень та має відповідати вимогам частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів прийнято рішення від 15 липня 2020 року №9 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
		Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
		Так у рішенні зазначено, що на підставі дослідження матеріалів атестації, в тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у частині користування майном третіх осіб та декларування майна.
		У розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік ОСОБА_1 вказав інформацію про автомобіль Кіа Ceed, право на який набуте 21 січня 2017 року, та Hyundai Sonata, право на який набуте 25 вересня 2017 року. В інформації щодо права на майно, задекларованого ОСОБА_1 , вказано, що власниками є треті особи, при цьому у відомостях про анкетні дані зазначено, що «член сім`ї не надав інформацію» та «не застосовується». Автомобіль Hyundai Sonata ОСОБА_1 так само задекларований у 2018 році.
		Разом з тим, зазначено, що при наданні пояснень щодо декларування крипто валют, які належали дружині ОСОБА_1 , прокурор виявив нещирість та надано суперечливі пояснення щодо сімейних відносин. Надаючи письмові пояснення, ОСОБА_1 повідомив, що з 2018 року почав жити з дружиною окремо, та не встиг ще оформити розлучення офіційно. Водночас в подальшому підтвердив, що у 2019 році подружжя проживало разом.
		З положень норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, а правовиммотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженомустатті 6 Конституції Українипринципу розподілу державної влади та запровадженомустатті 8 Конституції України принципу верховенства права.
		Щодо вищевказаного суд вважає за необхідне зазначити про таке.
		Необхідно зазначити, що пункту 9 Розділу IV Порядку від 03 жовтня 2019 року № 221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора.
		В матеріалах справи відсутні докази того, що кадровою комісією були зроблені запити на підставі яких прийнято оскаржуване рішення. Представник Офісу Генерального прокурора до суду таких доказів не надав. 
		Суд приходить до висновку, що кадровою комісією безпідставно не отримано відповідно до пункту 9 Розділу IV Порядку від 03 жовтня 2019 року № 221 інформації заданих позивачу питань.
		В свою чергу, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено уЗаконі України 14 жовтня 2014 року №1700-VII "Про запобігання корупції"(із змінами і доповненнями) (далі -Закон №1700).
		Пунктом 8 частини 1статті 11 Закону №1700встановлено, що здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, віднесено до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.
		Відповідно до положень частини 1статті 50 Закону №1700повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
		Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
		Згідно з положеннямистатті 51 Закону №1700Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цьогоЗакону.
		Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.
		Встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.
		У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
		Отже, виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, само по собі не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами.
		Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №814/886/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73355978) зазначив, що відповідно до абзацу 5 частини 1статті 50 Закону №1700-VIIНАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Згідно із частиною другою цієї статті у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національним агентством з питань запобігання корупції письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
		Судом при розгляді справи не встановлено обґрунтованих сумнівів у кадрової комісії що позивач, його члени сім`ї здійснювали дії до приховування у користуванні рухомим майном, або інші дії які б свідчили про його не доброчесність, як то зазначено в оскаржуваному рішенні.
		На думку суду користування позивачем автомобілями третіх осіб не є безумовними підставами стверджувати що ОСОБА_1 не відповідає критеріям професійної доброчесності.
		Рішення комісії зводиться до того, що позивачем не зазначено власників транспортних засобів, а також їх ідентифікаційних даних у щорічній декларації. Однак, на переконання суду рішення про розповсюдження такої інформації приймає саме власник транспортного засобу. Без волевиявлення власника рухомого майна користувач/декларант не може зазнати відповідні відомості у декларації. Не зазначення відомостей про власників рухомого майна є підставою для проведення перевірки відповідним органом до компетенції якого віднесена проведення такої перевірки, однак кадрова комісія не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу, а також не може не може підміняти такий орган.
		Разом з тим, необхідно зазначити й про те, що проживання позивача з дружиною, або окремо від неї не впливає на його доброчесність, оскільки це стосується його особистого життя та взаємостосунків з дружиною.
		Із матеріалів які зібрані кадровою комісією вбачається, що позивач не вчиняв дій щодо приховування інформації, або її спотворенню.
		На всі запитання кадрової комісії надано відповіді.
		Щодо крипто валюти, то суд також ставиться критично до висновків кадрової комісії, оскільки позивачем про її наявність зазначено у щорічній декларації хоч і не у тому розділі.
		Оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Такі документи не долучено відповідачем до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості співставити зазначене кадровою комісією джерелам походження цих відомостей.
		Щодо посилань кадрової комісії на те, що ОСОБА_1 був включений до групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014080000000030 від 26 січня 2014 року за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 341, частиною 1 статті 294 Кримінального кодексу України та у вказаному провадженні підтримував у судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно учасника Революції Гідності, який 26 січня 2014 року брав активну участь у акції протесту, то суд зазначає, що на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року Запорізькою обласною прокуратурою надано висновок про результати службової перевірки з питань причетності працівників органів прокуратури Запорізької області до кримінального т адміністративного переслідуваний учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності.
		Так, відповідно до зазначеного висновку факт порушення працівниками органів прокуратури Запорізької області - зокрема ОСОБА_1 , вимог Кримінального процесуального Кодексу України під час здійснення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні за результатами службової перевірки не знайшов своє підтвердження.
		Таким чином, органом прокуратури проведено перевірку дій ОСОБА_1 відносно дотримання вимог норм процесуального закону. Негативних висновків та узагальнень стосовно ОСОБА_1 не надано.
		Необхідно зазначити, що належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора, виставляючи певну кількість балів, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.
		Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді.
		З урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що рішення №9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 , прийняте суб`єктом владних повноважень не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
		Щодо правомірності наказ прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року № 1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області, суд зазначає наступне.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 16 Закону №1697-VII, незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно з частиною 3 статті 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі - Закон №113-IX), прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Згідно з пункту 10 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
		Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		Аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		Суд наголошує, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону №1697 двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.
		Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
		Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
		Отже, Законом №113 передбачено переведення прокурорів, зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
		Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
		Згідно з пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.
		Наказом Офісу Генерального Прокурора «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» від 03 вересня 2020 року №410 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Запорізької області» у «Запорізька обласна прокуратура».
		Наказом Офісу Генерального Прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08 вересня 2020 року №414 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11 вересня 2020 року.
		Отже, станом на час звільнення позивача з роботи (28 серпня 2020 року) ані реорганізація, ані ліквідація Прокуратури Запорізької області, де працював позивач, не відбувалася. Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.
		Таким чином, посилання відповідача 2 в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697 без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
		Тому, наказ Прокурора Запорізької області № 1638к від 28 серпня 2020 року є протиправним та підлягає скасування. 
		Відтак, з огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність рішення Дванадцятої кадрової комісії, протиправності наказу про звільнення, то наявні правові підстави для поновлення позивача в органах прокуратури та на посаді аналогічній тій, яку вона обіймав до звільнення, з урахуванням того, що на момент винесення рішення по даній справі Прокуратуру Запорізької області перейменовано в Запорізьку обласну прокуратуру.
		В постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи (пункт 32 Пленуму).
		Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі  Порядок №100).
		Так, згідно з вимогами пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. 
		Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).
		В матеріалах справи міститься Довідка від 07 жовтня 2020 року №21-495 вих-20, відповідно до якої розмір середньоденної заробітної плати позивача склав 1107,50 грн., середньомісячна заробітна плата  23811,25 грн.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», що набрала чинності 16 січня 2020 року, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.
		Так, згідно зі вказаною постановою посадовий оклад прокурора обласної прокуратури становить 23052,00 грн.
		Тобто, на день звільнення із займаної посади посадовий оклад позивача становив 23052,00 грн. та у подальшому з 11 вересня 2020 року підвищився до 37836 грн.
		Коефіцієнт підвищення окладу суд розраховує наступним чином: 37836,00 грн. (оклад за посадою після підвищення) / 23052,00 (оклад за посадою на час звільнення) = 1,6.
		Оскільки під час розгляду адміністративної справи з 11 вересня 2020 року відбулось підвищення посадового окладу за аналогічною посадою, яку обіймав позивач на дату звільнення, у зв`язку з чим з 11 вересня 2020 року розмір середньоденної заробітної плати становить 1772 грн. (1107,50 грн х1,6 коефіцієнт підвищення = 1772 грн.).
		За таких обставин, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року (10 робочих днів) складає 11 075 грн. (1107,50 грн. х 10 = 11 075 грн.), а за період з 11 вересня 2020 року по 22 лютого 2021 року (113 робочих дні)  200 236 грн. (1772 грн. х 113 = 200 236 грн.), а усього 211 311 грн.
		Враховуючи наведене сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 23 811,25 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Запорізької обласної прокуратури.
		Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
		У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		На підставі частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		За таких обставин, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області, а також в частині стягнення заробітної плати у межах суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.
		Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
		Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005 код ЄДРПОУ: 02909973) Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15. м. Київ, 01001 Код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування наказу, рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
		Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року № 1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області.
		Поновити ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року.
		Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28 серпня 2020 року по 22 лютого 2021 року у сумі 211 311 грн.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 23 811,25 грн. 
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. (вісімсот сорок) 80 коп. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. 
		Рішення виготовлено та підписано 26 лютого 2021 року. 
		 
		 
		 
		Суддя Д.В. Татаринов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...