Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/950/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.
Надіслано судом: 26.02.2021. Зареєстровано: 28.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2021.
Дата набрання законної сили: 04.03.2021
Номер судового провадження: 1-кп/338/3/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014080370000082

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		 
		Справа № 338/950/15-к
		25 лютого 2021 року смт.Богородчани
		 
		Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі 
		 головуючого судді:     ОСОБА_1 , 
		 з участю секретаря     ОСОБА_2 , 
		 прокурора              ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 захисника            ОСОБА_5 , 
		розглянувши увідкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42014080370000082 стосовно:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, підполковника Збройних сил України у відставці, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.409, ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України;
		в с т а н о в и в:
		Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 обвинувачується у відмові від несення обов`язків військової служби, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 409 КК України, а також у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, що кваліфіковано за ч.1 ст.402 КК України. 
		Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у бездіяльності військової влади, тобто умисному невиконанню ним, як військовою службовою особою дій, які він за своїми службовими обов`язками повинен був виконати, що заподіяло істотну шкоду, що кваліфіковано за ч.1 ст.426 КК України. 
		 
		За версією обвинувачення кримінальні правопорушення скоєно за таких обставин:
		Підполковник ОСОБА_6 з червня 2014 року по листопад 2014 року проходив військову службу на посаді командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », далі п/п В0120), яка сформована у АДРЕСА_2 .
		Будучи командиром військової частини п/п НОМЕР_1 , тобто військовою службовою особою, ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст.58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (ділі  Статут внутрішньої служби ЗС України), ст.ст.4, 5, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі  Дисциплінарний статут ЗС України) особисто відповідав за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини, успішне виконання батальйоном бойових завдань; за бойову підготовку, виховання, внутрішній порядок, військову дисципліну, морально-психологічний стан особистого складу, а також був зобов`язаний вміло керувати військовою частиною, як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів; встановлювати у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України. Також мав показувати приклад дисциплінарності, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; негайно доповідати старшому командирові (начальникові) про злочини та надзвичайні події.
		Проте, ОСОБА_6 , діючи на порушення наведених статутних обов`язків, допустив вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин:
		Положення статей 17, 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу та обов`язком кожного громадянина.
		Оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах України залежать ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач.
		Радою національної безпеки і оборони України 13 квітня 2014 року прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014 та відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
		Відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 від 27.06.2014 №304/2888 особовий склад військової частини п/    п НОМЕР_1 під командуванням ОСОБА_6 з 04.07.2014 року знаходився в оперативному підпорядкуванні командування сектору « ІНФОРМАЦІЯ_3 » району проведення антитерористичної операції (далі АТО).
		Згідно з бойовим розпорядженням керівника сектора «Д» полковника ОСОБА_8 від 05.07.2014 №295 військову частину п/п НОМЕР_1 зобов`язано забезпечити ізоляцію ділянки (населені пункти (далі - н. п.) Амвросіївка  Кумачово - Кузнецово  Михайлівка Донецької області) шляхом обладнання блокпостів №0501 (перехрестя доріг Тельманово  Мічурино Донецької області), №0502 (перехрестя доріг Кузнецово  Михайлівка  Тельманово Донецької області), №0503 (перехрестя доріг Кумачово  Кузнецово  Михайлівка Донецької області), №0504 (перехрестя доріг Амвросіївка  Новоіванівка Донецької області), №0505 (перехрестя доріг Амвросіївка  Василівка, північніше н. п. Мокроєланчик Донецької області) з метою недопущення проникнення та безперешкодного пересування незаконних збройних формування, перевезення зброї, вибухових речовин.
		На виконання цього розпорядження командиром військової частини п/п НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 видано наказ від 05.07.2014, яким організовано роботу зазначених блокпостів.
		Відповідно до замислу керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_9 на застосування військових частин і підрозділів, затвердженого розпорядженням керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-лейтенанта ОСОБА_10 від 04.08.2014 №692/АТО, який командиру військової частини п/п НОМЕР_1 ОСОБА_6 доведено засобами телефонного зв`язку, військова частина п/п НОМЕР_1 входила до складу сил і засобів ешелону ізоляції, які повинні були здійснювати разом з іншими військовими частинами та підрозділами вказаного сектору, ізоляцію (блокування) району проведення АТО в смузі н. АДРЕСА_3 з завданням здійснення контрольно-пропускного режиму на дорогах та автошляхах пересування в район та з району операції, недопущення прориву терористичних загонів, груп за межі зон операції, ввозу та вивозу озброєння, боєприпасів і військової техніки, шляхом обладнання ротних (взводних) опорних пунктів, підготовлених до кругової оборони та блокпостів, створення системи спостереження у визначених районах відповідальності шляхом використання на ймовірних напрямах доріг диверсійно  розвідувальних груп, секретів та засідок для виявлення та знешкодження незаконних озброєних формувань.
		Бойовим розпорядженням керівника сектору «Д» полковника ОСОБА_8 від 05.07.2014 №295, а також уточнених замислом керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_9 від 04.08.2014 №692/АТО бойових завдань, які командиру військової частини п/п НОМЕР_1 ОСОБА_6 доведено засобами телефонного зв`язку, на військову частину п/п НОМЕР_1 покладалось здійснення контрольно  перепускного режиму на дорогах та автошляхах пересування в район та з району проведення АТО на блокпостах № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ), №0502 ( АДРЕСА_4 ), №0503 ( АДРЕСА_5 ), №0504 ( АДРЕСА_2 ), №0505 ( АДРЕСА_6 ), недопущення прориву терористичних загонів, груп за межі зони операції, ввозу та вивозу озброєння, боєприпасів і військової техніки на загрозливих напрямках н. п. Авилово  Успенка, АДРЕСА_4 .
		Натомість, близько 13 год 23 серпня 2014 року, після проведення артилерійського обстрілу позицій підрозділів військової частини п/п НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 , а саме позицій блокпостів № НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), №0505 ( АДРЕСА_6 ), командир військової частини п/п НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_6 , на порушення своїх статутних обов`язків, не бажаючи виконувати обов`язки військової служби, самостійно прийняв рішення про залишення визначеного місця служби та з підлеглими військовослужбовцями частини вирушив у напрямку АДРЕСА_7 . Про фактичне припинення виконання обов`язків військової служби підполковник ОСОБА_6 у той же день о 14 годині 20 хвилин, знаходячись у АДРЕСА_7 , засобами телефонного зв`язку повідомив керівника сектора «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_9 .
		О 14 годині 30 хвилин 23 серпня 2014 року керівник сектору «Д» генерал-лейтенант ОСОБА_9 видав бойове розпорядження від 23.08.2014 № 09, відповідно до якого командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_6 мав негайно вжити заходів щодо відновлення несення служби на блокпостах № № НОМЕР_5 з метою активного ведення розвідки та спостереження за місцевістю, контролю за переміщенням озброєння, військової техніки та боєприпасів, недопущення безперешкодного переміщення незаконних збройних формувань, диверсійно-розвідувальних груп, озброєння та військової техніки противника. Це бойове розпорядження у той же день о 23 годині 45 хвилин у АДРЕСА_8 було доведено ОСОБА_6 під розпис офіцером розвідувального взводу сектору « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_11 
		ОСОБА_6 , бажаючи ухилитися від військової служби, діючи умисно з мотивів боягузтва, відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, заявивши, що заходів для відновлення несення служби на блокпостах № № НОМЕР_3 - 0505 вживати не буде.
		У той же час, з метою створення уявного виконання вказаного бойового розпорядження підполковник ОСОБА_6 з особовим складом військової частини п/п НОМЕР_1 зосередились між АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 де знаходилися з 24 по 26 серпня 2014 року, однак будь-яких дій щодо відновлення несення служби на блокпостах № № НОМЕР_5 не вжив.
		Згідно з оперативною директивою штабу АТО в Донецькій та Луганській областях від 24.08.2014 № 0164/АТО, виданого на її виконання бойового розпорядження керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_9 від 24.08.2014 № 10, військова частина п/п НОМЕР_1 мала перейти в оперативне підпорядкування сектору « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Зазначені рішення у той же день о 23 годині 40 хвилин були доведені командиру військової частини п/п НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_6 засобами телефонного зв`язку.
		Близько 11 години 26 серпня 2014 року, після отримання зазначених бойових розпоряджень керівника сектору « ІНФОРМАЦІЯ_3 » генерал-лейтенанта ОСОБА_9 , піддавшись панічним настроям підлеглих та не бажаючи продовжувати виконання обов`язків військової служби, діючи умисно з мотивів боягузтва, командир військової частини п/п НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_6 відмовився від несення обов`язків військової служби та разом з підлеглим йому особовим складом самовільно залишив місце несення служби, виїхав на автомобільному транспорті із зони виконання завдань у напрямку АДРЕСА_8 , прямуючи до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області. 
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді командира військової частини п/п НОМЕР_1 у військовому званні «підполковник», діючи умисно, з мотивів боягузтва та небажання виконувати обов`язки військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків, передбачених ст.ст.58,59,66,67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 4, 5, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, близько 13 години 23 серпня 2014 року з підпорядкованим особовим складом самовільно залишив місце служби в районі проведення АТО на блокпостах № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ), № 0502 ( АДРЕСА_4 ), № 0503 ( АДРЕСА_5 ), № 0504 (н. п. Новоіванівка Донецької області), № 0505 ( АДРЕСА_6 ), о 23 годині 45 хвилин 23 серпня 2014 року, знаходячись у н. п. Розівка Запорізької області, а також близько 11 години 26 серпня 2014 року, знаходячись між н. п. Азов Запорізької області та Зачатівка Донецької області, одержавши бойові розпорядження керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_9 від 23.08.2014 № 09 та від 24.08.2014 № 10 про повернення до виконання обов`язків військової служби на блокпостах № № НОМЕР_5 , та про перехід військової частини п/п НОМЕР_1 в оперативне підпорядкування сектору «Б», відмовився від несення обов`язків військової служби та самовільно з підлеглим йому особовим складом виїхав на автомобільному транспорті із зони виконання бойових завдань у напрямку АДРЕСА_2 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 409 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001) - відмова від несення обов`язків військової служби.
		 
		Під час прямування до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, з 13 до 21 години 26 серпня 2014 року на блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів  Запоріжжя» біля АДРЕСА_11 на відстані 7 км від м. Запоріжжя підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 було заблоковано та зупинено рух автоколони з особовим складом військової частини п/п НОМЕР_1 , які були озброєні стрілецькою зброєю, гранатометами та боєприпасами до них.
		У той же день, близько 15 години, на місце зупинки автоколони прибув командир військової частини НОМЕР_6 полковник ОСОБА_12 , який довів командиру військової частини п/п НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_6 , виданий встановленим порядком наказ командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про розміщення особового складу та зброї військової частини п/п НОМЕР_1 у військовій частині НОМЕР_6 у АДРЕСА_8 .
		Окрім того, о 20 годині 50 хвилин 26 серпня 2014 року до зазначеного місця зупинки автоколони прибув заступник командувача ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - начальник управління по роботі з особовим складом полковник ОСОБА_14 , який повторно довів підполковнику ОСОБА_6 та його підлеглим указаний наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.
		Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. 
		Положеннями статей 30 і 35 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Накази видаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередні начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. 
		Статтею 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. 
		Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
		Натомість, підполковник ОСОБА_6 як командир військової частини п/п НОМЕР_1 , тобто військова службова особа, діючи умисно, на порушення наведених вимог закону та своїх службових обов`язків, з мотивів боягузтва і небажання повертатись до виконання обов`язків військової служби, відкрито відмовився виконати наказ начальника - командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння вказаної військової частини у військовій частині НОМЕР_6 у АДРЕСА_8 , після чого о 21 годині 10 хвилин 26 серпня 2014 року з автоколоною частини з підлеглим йому особовим складом військової частини п/п НОМЕР_1 вирушив у напрямку АДРЕСА_2 . 
		26 серпня 2014 року, близько 23 години 30 хвилин, колона з особовим складом військової частини п/п НОМЕР_1 та командиром цієї частини підполковником ОСОБА_15 прибула до посту ДАІ на перехресті автомобільних доріг «Дніпропетровськ - Солоне» у Солонянському районі Дніпропетровської області, де була примусово зупинена військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У зазначений час, на місце зупинки автоколони прибув представник командування ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » полковник ОСОБА_16 , який довів командиру військової частини п/п НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_6 , виданий встановленим порядком наказ виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_17 про направлення особового складу військової частини до АДРЕСА_12 для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.
		Після цього, підполковник ОСОБА_6 як командир військової частини п/п НОМЕР_1 , тобто військова службова особа, діючи умисно, повторно, з мотивів боягузтва і небажання повертатись до виконання обов`язків військової служби, на порушення наведених вимог закону та своїх службових обов`язків, заходів щодо виконання доведеного усного наказу виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_17 не вжив, заявив про відмову виконати цей наказ начальника та зі своїми підлеглими військовослужбовцями військової частини п/п НОМЕР_1 о 1 годині 45 хвилин 27 серпня 2014 року вирушив у напрямку м. Івано-Франківська.
		27 серпня 2014 року, близько 13 години, на автодорозі «Знам`янка  Чоп» поблизу АДРЕСА_13 колона з особовим складом військової частини п/п НОМЕР_1 та командиром цієї частини підполковником ОСОБА_15 була примусово зупинена військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		У зазначений час на місце зупинки автоколони прибув командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант ОСОБА_13 , який віддав командиру військової частини п/п НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_6 усний наказ про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п НОМЕР_7 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.
		Після цього, підполковник ОСОБА_6 як командир військової частини п/п НОМЕР_1 , тобто військова службова особа, діючи умисно, повторно, з мотивів боягузтва і небажання повертатись до виконання обов`язків військової служби, на порушення наведених вимог закону та своїх службових обов`язків, заходів щодо виконання доведеного наказу командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_13 не вжив, заявивши про відмову виконати цей наказ начальника та зі своїми підлеглими військовослужбовцями військової частини п/п НОМЕР_1 о 21 годині 30 хвилин 27 серпня 2014 року демонстративно вирушив у напрямку м. Івано-Франківська.
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді командира військової частини п/п НОМЕР_1 у військовому званні «підполковник», діючи умисно, з мотивів боягузтва та небажання виконувати обов`язки військової служби у бойовій обстановці, на порушення своїх статутних обов`язків, передбачених ст.ст.58,59,66,67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 4, 5, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, а також вимог ст.ст.30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України, 26 серпня 2014 року на блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів  Запоріжжя» біля АДРЕСА_11 на відстані 7 км від м. Запоріжжя, а також того ж дня, близько 23 години 30 хвилин, на посту ДАІ на перехресті автомобільних доріг «Дніпропетровськ-Солоне» у Солонянському районі Дніпропетровської області, 27 серпня 2014 року, близько 13 години, на автодорозі «Знам`янка  Чоп» поблизу АДРЕСА_13 , діючи умисно, кожного разу повторно, відкрито відмовився виконати накази начальників  командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння військової частини п/п НОМЕР_1 у військовій частині НОМЕР_6 у АДРЕСА_8 , наказ виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал - полковника ОСОБА_17 про направлення особового складу частини до АДРЕСА_12 для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО та наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п НОМЕР_7 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО, відповідно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001) - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника.
		 
		Окрім того, ОСОБА_6 ,будучи командиромвійськової частинип/п НОМЕР_1 ,тобто військовоюслужбовою особою,близько 13години 23серпня 2014року самовільнозалишаючи зпідпорядкованим особовимскладом місценесення службив районі проведенняАТО наблокпостах № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ),№ 0502( АДРЕСА_4 ),№ 0503( АДРЕСА_5 ),№ 0504( АДРЕСА_2 ),№ 0505( АДРЕСА_6 ),умисно невиконав дій,які відповіднодо своїхслужбових обов`язків,передбачених ст.ст.58,59,66,67 Статутувнутрішньої службиЗС України,ст.ст.4,5,45Дисциплінарного статутуЗС України, повинен був виконати, а саме заходів примусу для відновлення військової дисципліни і виконання доведених наказів, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною, що потягло за собою фактично втечу підпорядкованих військовослужбовців з місця несення служби, а в подальшому хаотичний вихід особового складу військової частини п/п НОМЕР_1 з району проведення АТО та несанкціоноване переміщення до постійного місця дислокації у АДРЕСА_2 . 
		Під час прямування до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, близько 15 год. 26 серпня 2014 року на блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів  Запоріжжя» біля АДРЕСА_11 підполковнику ОСОБА_6 , як командиру військової частини, встановленим порядком було доведено наказ командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння військової частини п/п НОМЕР_1 у військовій частині НОМЕР_6 у АДРЕСА_8 . 
		Уподальшому, близько 23 год. 30 хв. 26 серпня 2014 року на посту ДАІ перехрестя автомобільних доріг «Дніпропетровськ - Солоне» у Солонянському районі Дніпропетровської області підполковнику ОСОБА_6 , як командиру військової частини, встановленим порядком було доведено наказ виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал - полковника ОСОБА_17 про направлення особового складу частини до АДРЕСА_12 для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.
		Близько 13 год. 27 серпня 2014 року на автодорозі «Знам`янка  Чоп» поблизу м. Знам`янка Кіровоградської області підполковник ОСОБА_6 отримав наказ командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 генерал - лейтенанта ОСОБА_13 про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п НОМЕР_7 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО. 
		Кожного разу, після отримання вищезазначених наказів, група підпорядкованих ОСОБА_6 військовослужбовців військової частини п/п НОМЕР_1 , провадження щодо яких виділено, відкрито відмовлялась виконувати зазначені накази начальників та висловлювали бажання продовжити рух у напрямку АДРЕСА_2 .
		Відповідно до ст.ст.1, 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Статтею 5 Дисциплінарного Статуту ЗС України передбачено, що за стан дисципліни у військовій частині відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється, у тому числі, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. 
		Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
		Згідно ст.ст.6, 45 Дисциплінарного Статуту ЗС України у разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності  накласти дисциплінарне стягнення. 
		Знаючи положеннязазначених статутнихвимог,командир військовоїчастини п/п НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_6 ,26та 27серпня 2014року підчас прямуваннядо АДРЕСА_2 ,будучи військовоюслужбовою особою,діючи умисно,з мотивівбоягузтва танебажання повертатисядо виконанняобов`язків військовоїслужби,не виконавдій,які відповіднодо своїхслужбових обов`язків,передбачених ст.ст.58,59,66,67 Статутувнутрішньої службиЗС України,ст.ст.1,4,5,6,45Дисциплінарного статутуЗС України, повинен був виконати, а саме не вжив усіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу для відновлення військової дисципліни і виконання доведених наказів, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною. 
		Унаслідок вчиненої ОСОБА_15 бездіяльності військової влади не було забезпечено виконання наказів вищестоящого командування, що призвело до підриву військової дисципліни, порушення принципу невідворотності покарання, створення у військовому середовищі уяви вседозволеності, що заподіяло істотну шкоду. 
		Таким чином,підполковник ОСОБА_6 обвинувачується втому,що він,будучи командиромвійськової частинип/п НОМЕР_1 ,тобто військовоюслужбовою особою,діючи умисно,з мотивівбоягузтва танебажання повертатисядо виконанняобов`язків військовоїслужби,не виконавдій,які відповіднодо своїхслужбових обов`язків,передбачених ст.ст.58,59,66,67 Статутувнутрішньої службиЗС України,ст.ст.1,4,5,6,45Дисциплінарного статутуЗС України, повинен був виконати, що заподіяло істотну шкоду, а саме:
		близько 13 години 23 серпня 2014 року при самовільному залишенні з підпорядкованим особовим складом місця бою в районі проведення АТО на блокпостах № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ), № 0502 ( АДРЕСА_4 ), № 0503 ( АДРЕСА_5 ), № 0504 ( АДРЕСА_2 ), № 0505 ( АДРЕСА_6 ) заходів примусу для відновлення військової дисципліни і виконання доведених наказів, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною, що потягло за собою фактично втечу підпорядкованих військовослужбовців з місця несення служби, а в подальшому хаотичний вихід особового складу військової частини п/п НОМЕР_1 з району проведення АТО та несанкціоноване переміщення до постійного місця дислокації у АДРЕСА_2 . 
		26 та 27 серпня 2014 року під час прямування до АДРЕСА_2 не вжив усіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу для відновлення військової дисципліни, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною, не забезпечив виконання наказів вищестоящого командування  командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння військової частини п/п НОМЕР_1 у військовій частині НОМЕР_6 у АДРЕСА_8 , виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал - полковника ОСОБА_17 про направлення особового складу частини до АДРЕСА_12 для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_13 про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п НОМЕР_7 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО, що призвело до підриву військової дисципліни, порушення принципу невідворотності покарання, створення у військовому середовищі уяви вседозволеності, підриву загального стану бойової готовності об`єднаних сил АТО, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України (в редакції Закону від 13.04.2012) - бездіяльність військової влади, - інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду. 
		 
		В судовому засіданні після завершення стадії дослідження доказів захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив перед судом клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття у зв`язку з цим кримінального провадження.
		Заявлене клопотання мотивував тим, що відповідно положень ст. 49 КК України ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до класифікації злочинів передбаченої ст.12 КК України віднесені до нетяжких злочинів.
		З часу вчинення дій, які інкриміновані його підзахисному, минуло більше 6 років, а тому є безумовні підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі встановленого факту закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що вину у вчиненні злочинів, інкримінованих за кінцевим обвинуваченням, ОСОБА_6 не визнає. Водночас, розуміючи наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами, погоджується на те, щоб кримінальне провадження було закрито з наведених підстав.
		ОСОБА_6 , заявлене захисником клопотання підтримав, зазначивши, що умови та наслідки закриття провадження у справі розуміє. 
		Прокурор ОСОБА_3 погодився з обґрунтованістю поданого клопотання. Вказав, що закриття провадження з підстав визначених ст.49 КК України є імперативною нормою. 
		Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, суд прийшов до висновку, що заявлене клопотання слід задовольнити.
		Звільнення від кримінальної відповідальності це врегульована законом відмова держави від засудження особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання. 
		У відповідності до ч. 1 ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
		За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків даності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст.49КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст.49цього Кодексу строків не вчинила нового злочину.
		Злочини, передбачені ч.2 ст.409, ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів.
		З часу вчинення дій, які інкриміновані ОСОБА_6 та кваліфіковані обвинуваченням за ч.2 ст.409 та ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України минуло 6 років 6 місяців. 
		Перебіг давності не переривався.
		Доводи сторони захисту про сплив строку давності за інкримінованими у цьому провадженні діями є обґрунтованими. 
		Пункт 1 ч.2 ст.284 КПК передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності регулюється параграфом 2 глави 24 КПК.
		Згідно ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Частина четверта вказаної статті передбачає, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. 
		Перевіривши доводи викладені в клопотанні захисника, та, з`ясувавши позицію обвинуваченого, який просив провадження у справі закрити з наведених підстав, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності з підстав, визначених ст.49 КК України. 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст.284-288, 352 КПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Кримінальне провадження №42014080370000082 щодо ОСОБА_6 про його обвинувачення за ч.2ст.409,ч.1ст.402,ч.1ст.426КК Українизакрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Богородчанський районний суд шляхом подання апеляції.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...