Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/440/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2021. Зареєстровано: 02.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 лютого 2021 року                                                                                      Справа № 906/440/20 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. ,  суддя Грязнов В.В. 
		 
		секретар судового засідання Дика А.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 (суддя Маріщенко Л.О.)
		 
		за позовом Першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради 
		до Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області
		про повернення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту
		 
		за участю представників сторін:
		органу прокуратури - Котяй І.В.;
		позивача - не з`явився;
		відповідача - не з`явився;
		третя особа - не з`явився;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 задоволено позов Першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича      повернути Семенівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області (13371, Житомирська обл., Бердичівський район, с. Іванківці, вул. Стадіонна, будинок 1, ідентифікаційний код 04345463) водний об`єкт, який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйва, басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019 га, об`ємом 94,0 тис.м3, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетонний, шандори металеві розміром 1,2*2,0 м та земельну ділянку, на якій вказаний водний об`єкт розташований. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950) - 2102,00 грн судового збору.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Фізична особа підприємець Шуберанський Л.Т. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2020 р. у справі № 906/440/20 та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову Першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до Фізичної-особи підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича про повернення водного об`єкта, який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйва, басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019 га, об`ємом 94.0 тис.м3, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетонний, шандориметалеві розміром 1,2*2,0 м та земельну ділянку, на якій вказаний водний об`єкт розташований.
		Скаржник вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи.
		Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано належність спірного водного об`єкту Семенівській сільській раді. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не доведено ту обставину, що розпорядник (власник) водного об`єкту неналежно здійснює захист інтересів територіальної громади, а відтак, що прокуратура має право звертатися в інтересах органу місцевого самоврядування в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
		Апелянт звертає увагу суду, що Семенівська сільська рада не висувала вимог про повернення водного об`єкту, відповідну вимогу висуває Перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури, доказів того, що Семенівська сільська рада зверталася до прокуратури з проханням надання відповідної правової допомоги не надається.
		Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не було встановлено хто являється власником водного об`єкта водного фонду та земельної ділянки, щодо якої виникли спірні правовідносини.
		Окрім того, не отримавши заперечень, по закінченню дії договору оренди, у поновленні договору протягом передбаченого ЦК України строку, а саме одного місяця, апелянт продовжив користуватися водним об`єктом, а також продовжив сплачувати щомісячно орендну плату за його використання. Отже, апелянт скористався можливістю поновлення договору оренди з підстав, передбачених ст. 764 ЦКУ та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
		Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/440/20/6849/20 від 18.12.2020 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області. 28.12.2020 матеріали справи №906/440/20 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі №906/440/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20; розгляд апеляційної скарги призначено на "23" лютого 2021 року об 14:30 год. Також, запропоновано прокурору і позивачу у строк до 25.01.2021 надати суду обґрунтовані відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до них документів відповідачу.
		Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 28.12.2020 у справі №906/440/20 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
		На виконання вимог суду 15.01.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від прокурора відзив на апеляційну скаргу (вих.№ 31-90-75вих-21 від 12.01.2021), в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 без змін.
		Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги не скористався.
		В судове засідання 23.02.2021 з`явився прокурор, яка заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала усні пояснення щодо суті спору.
		Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 23.02.2021 уповноважених представників не направили, про день, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.
		Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
		Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
		Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
		21.08.2012 між Бердичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шуберанським Леонідом Тадеушовичем (орендар / відповідач) укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавної власності №30-12, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації від 13.08.2012 №412 та відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №502 "Про затвердження порядку користування землями водного фонду" передає, а орендар приймає в строкове платне користування водний об`єкт загальнодержавної власності (далі - об`єкт оренди), який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйви басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019, об`ємом 94,0 тис. куб м, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, однопролітний, бутобетонний, шандори металеві розмірами 1,2*2,0м. Водовідвід здійснюється через бутобетонну галерею розмірами 1,2*2,0 м, довжиною 5,0 м, напором на споруді 2,0 м для риборозведення. Об`єкт оренди є державною власністю і надбанням її громадян, які мають до них вільний доступ для купання, напування худоби, розведення водоплавної птиці (п.1.1. договору).                                                  
		Відповідно до п. 2.1. договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		За пунктом 5.2. договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено.
		Після закінчення терміну дії договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві землі водного фонду та водний об`єкт у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержував їх в оренду. В разі, коли дії орендаря призвели до погіршення стану, відшкодувати витрати орендодавцеві у повному обсязі (п. 4.4. договору).
		На виконання договору оренди від 21.08.2012, сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди.
		Відповідно до акта інвентаризації водного об`єкта (ставка) та його гідротехнічних споруд на території Семенівської сільської ради Бердичівської району від 30.03.2017, вказаний водний об`єкт площею 7,8019 га перебуває в адміністративних межах Семенівської сільської ради в межах населеного пункту села Закутинці.
		За інформацією викладеною у листі Семенівської сільської ради від 14.02.2020 №51, зазначений договір оренди не продовжувався, а додаткові угоди до договору не укладалися. Також, з даного листа вбачається, що орендар у 2017 році звертався з заявою про переукладення договору оренди, однак сільська рада роз`яснила Шуберанському Л.Т. про необхідність виготовлення пакету документів для належного оформлення договору оренди. Станом на 14.02.2020 додаткових звернень по поновленню договору оренди від Шуберанського Л.Т. не надходило.
		Бердичівська РДА листом від 14.04.2020 повідомила, що згідно з чинним законодавством на дату закінчення терміну дії договору, районна державна адміністрація втратила право розпорядження землями водного фонду для риборозведення.
		З огляду на зазначене, Перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі     Семенівської сільської ради з позовом до ФОП Шуберанського Леоніда Тадеушовича про зобов`язання повернути Семенівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області водний об`єкт, який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйва, басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019 га, об`ємом 94,0 тис.м3, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетоннний, шандори металеві розміром 1,2*2,0 м та земельну ділянку на якій вказаний водний об`єкт розташований.
		Обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що          неналежне виконання приватним підприємцем своїх зобов`язань за договором оренди водного об`єкта №30-12 від 21.08.2012 стосовно повернення водного об`єкта після закінчення строку дії договору, призвело до користування земельною ділянкою водного фонду без відповідних правовстановлюючих документів та порушення прав територіальної громади. Семенівська сільська рада як орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень держави, не вживала.
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1     ст. 15 Цивільного кодексу України     кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За приписами     ст.16 Цивільного кодексу України     кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2     статті 16 ЦК України.
		Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі     статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
		Згідно ч.2     ст.2 ЦК України     одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		За змістом частини 3 статті 4 ГПК України     до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
		На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
		Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
		Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).
		Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
		Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).
		У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому     статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Прокурором визначений орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Семенівську сільську раду.
		Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що станом на час подання прокурором позову Семенівською сільською радою самостійно не заявлено такого позову та внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у не здійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території, зокрема щодо повернення земельної ділянки та водного об`єкта після закінчення строку дії договору, користування земельною ділянкою водного фонду відбувається без відповідних правовстановлюючих документів, що є порушенням прав територіальної громади.
		Апеляційним господарським судом встановлено, що 12.02.2020 Бердичівська місцева прокуратура звернулася до Семенівської сільської ради із запитом про надання інформації в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (лист вих№31-94-907вих-20 від 12.02.2020).
		14.02.2020 листом №51 Семенівська сільська рада надала відповідь на запит прокурора, зі змісту якої вбачається, що Шуберанським Леонідом Тадеушовичем на території Закутинецького старостинського округу використовуються земельні ділянки водного фонду 7,8019 га та 3,6494 га на підставі договорів оренди, щомісячно до бюджету сільської ради надходить орендна плата за їх використання. Семенівською сільською радою рішення про поновлення дії договорів не приймались, додаткові угоди про продовження дій договорів не укладались, акти  приймання-передачі не підписувалися.
		Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2020 перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури листом за №31-94-230вих-20 повідомив Семенівську сільську раду про намір здійснення прокуратурою представництва в суді законних інтересів держави в особі Семенівської сільської ради шляхом пред`явлення позову до Господарського суду Житомирської області до Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича про повернення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту.
		Водночас, із позовом перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області 24.04.2020. Таким чином, не запропонувавши уповноваженому органу самостійно вжити заходи для усунення виявленого порушення, не отримавши відповіді Семенівської сільської ради, перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури склав та подав позовну заяву через 2 дні після відправлення повідомлення позивачу, про намір звернення до суду із даним позовом, при цьому не обґрунтував таку необхідність невідкладного звернення до суду.
		З огляду на дату звернення прокуратури до Семенівської сільської ради перед поданням позову та дату звернення з позовною заявою, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокуратурою лише формально були виконані вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та її дії реально не були спрямовані на дотримання порядку визначеного цією статтею.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказане свідчити про те, що прокурором не була надана можливість позивачу у розумні строки відреагувати на ймовірні порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову, чи вчинення інших дій для вирішення ситуації або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність порушення чи небажання вживати заходів самостійно.
		Також, апеляційний господарський суд критично оцінює доводи наведені представником прокуратури в судому засіданні щодо того, що про виконання прокуратурою вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" також свідчить надіслання ними на адресу Семенівської сільської ради листа в вих№31-94-907вих-20 від 12.02.2020, оскільки цей документ за своєю природою є інформаційним запитом. За своїм змістом вищевказаний лист не є повідомленням компетентного органу з констатацією факту виявлених порушень інтересів держави та необхідністю вжити відповідних заходів, а отже такий документ не може свідчити про дотримання прокуратурою порядку передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що Семенівська сільська рада знала про порушення інтересів держави (до того, як прокурор повідомив про імовірність такого порушення) та не мала наміру вживати будь-яких заходів спрямованих на захист таких інтересів. Не встановлено і обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Семенівською сільською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах, зокрема після повідомлення про намір здійснення прокуратурою представництва в суді законних інтересів держави.
		Отже, на підставі вищевикладеного судом апеляційної інстанції встановлено недотримання прокуратурою порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", як і не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави.
		У постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №910/21377/17 зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53,174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.
		У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
		З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, не встановив обставин представництва     прокурором     інтересів держави в особі позивача, обмежившись при цьому загальним посиланням на обґрунтування і наведення прокурором підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради, не надав оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановив наявність/відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі Семенівської сільської ради, не дослідив чи вжито     прокурором     всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд також не з`ясував і в судовому рішенні їх не зазначив.
		Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
		У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
		Згідно частини 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
		Суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано (п.2 ч.1 ст.226 ГПК України).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 вказала, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
		З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 278 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 скасуванню із залишенням позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 129, 226, 269, 270, 273, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 - задоволити частково.
		2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №906/440/20 - скасувати.
		Позов Першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича про повернення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту залишити без розгляду.
		3. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950) на користь Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3153,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
		4. Місцевому господарському суду видати судовий наказ.
		5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
		6. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
		 
		Повний текст постанови складений "01" березня 2021 р.
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Розізнана І.В. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                              Мельник О.В.  
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                              Грязнов В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...