Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1752/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2021. Зареєстровано: 02.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/645/81/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017220000000606

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                    
		Справа № 645/1752/18
		Провадження № 1-кп/645/81/21 
		 
		                    В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2021 року         Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судових засідань  ОСОБА_2 ,
		за участю прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		потерпілого  ОСОБА_8 
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017220000000606 за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого відповідно до ст. 88 КК України, тимчасово не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		29 квітня 2017 року, близько 10.30, обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «БМВ-523", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пр. Олександрівському зі сторони бул. Б. Хмельницького в напрямку пр. А.Альошина м. Харкова, зі швидкістю 90,8 км/год, чим згідно висновку автотехнічної експертизи №717/17 від 09.09.2017, грубо порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється швидкістю не більше 60 км\год., та в районі будинку №102, вищевказаного проспекту, пересік лівими колесами подвійну лінію повздовжньої розмітки, виїхав частково на зустрічну смугу руху і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який рухався по подвійній лінії повздовжньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту, в попутному напрямку з автомобілем. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_8 , згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 497-КЕ/2017 від 16.03.2018 отримав тяжке тілесне ушкодження за критерієм постійної втрати загальної працездатності - 35 %, у вигляді закритого осколкового перелому правої великогомілкової кістки, який не зрісся та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я у вигляді переломів 6-9 ребер по середній паховій лінії ліворуч, закритих осколкових переломів обох кісток лівої гомілки та правої малогомілкової кістки і легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на голові, забійної рани в ділянці правого ліктьового суглобу.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_6 , які знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, перевищив допустиму швидкість руху у населеному пункті, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , що спричинило вищевказані наслідки.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину частково та зазначив, що 29 квітня 2017 року, приблизно під вечір, він рухався посередині дороги зі сторони бульвару Богдана Хмельницького в сторону лікарні №25, зі швидкістю приблизно 70-80 кілометрів на годину. Погодні умови були гарні. Рухаючись по вул. Пожарського в районі магазину «Міні Маркет», не доїжджаючи до нього, є поворот на право. В цей час, перед ОСОБА_6 рухався в автомобіль, який увімкнув поворот на право, з цього обвинувачений зрозумів, що автомобіль буде повертати у двори приватного сектора, але автомобіль, який рухався попереду, не повернув і поїхав прямо. ОСОБА_6 , вважаючи, що автомобіль буде повертати, почав його обганяти, що б не зіткнутися з ним. Під`їжджаючи до магазину, обвинувачений побачив, що біля нього стояла автомобіль Газель (будка) з молоком та з-за неї вийшов потерпілий, який рухався з права на ліво переходячи дорогу. Побачивши потерпілого, обвинувачений почав гальмувати, але уникнути ДТП не зміг та зробив наїзд на потерпілого посередині дороги, виїхавши трохи на зустрічну смугу. Обвинувачений пояснив, що він намагався уникнути наїзду, але не зміг та зачепив потерпілого бампером, а потерпілий впав на лобове скло. Обвинувачений пояснив, що потерпілий впав з лівого боку від машини. Після цього, обвинувачений вийшов з автомобілю, як раз в цей момент їхала швидка, обвинувачений її зупинив, взяв потерпілого на руки та відніс до швидкої. Згодом приїхала інша швидка та забрала потерпілого. Також обвинувачений пояснив, що у лікарні після ДТП передав дружині потерпілого 3000 грн, а під час слухання справи у суді пропонував потерпілому 2000 доларів США, на що останній відмовився, зазначивши при цьому, що він витратив більше. 
		Не дивлячись на часткове визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_6 , його провина у фактично скоєному повністю підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні наступних доказів.
		Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який у судовому засіданні зазначив, що 29 квітня 2017 року, близько 10.20, він пішов за хлібом. Коли він переходив дорогу, він бачив, що перед пішохідним переходом стояло чотири машини, також на зустрічній смузі теж стояло чотири машини. Він обійшов позаду останню машину, в цей час по зустрічній смузі почали рухатися машини та потерпілий вирішив продовжувати рух по осьовій суцільний в сторону зебри. Потерпілий пояснив, що перед зеброю стояло дві машини з одного боку дві та з іншого, та коли він тільки дійшов до останньої машини і машини почали рухатися, з ліва на право рухався автомобіль і в цей час ззаду його вдарив автомобіль обвинуваченого. Від удару він перелетів через автомобіль. Після ДТП, обвинувачений зупинив автомобіль, була викликана швидка допомога та потерпілого було доставлено до лікарні. Потерпілий зазначив, до лікарні приходила дружина обвинуваченого, передала 3000 грн та обіцяла компенсувати всі витрати, але ніяких грошей він більше не отримав. Під час слухання справи у суді, обвинувачений пропонував отримати 2000 доларів США, але він не погодився, оскільки витратив значно більше та ця сума не покрила б його витрат. 
		Поясненнями свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що 29.04.2017 року він біля 10.00 годині пішов за хлібом та рухався по пр. Олександрівськом до провулку Пожарського. Він переходив дорогу по пішохідному переходу, дійшов до бордюру та почув виск гальм та вже побачив, як потерпілий перебуває на капоті автомобіля. Автомобіль, який їхав з центру міста, зробив наїзд на потерпілого, протягнувши останнього приблизно 10 метрів. Його швидкість була дуже велика. В цей момент поручь проїжджала швидка допомога, обвинувачений її зупинив, потім взяв потерпілого на руки та відніс його в швидку.
		Змістом протоколуогляду місцядорожньо-транспортноїпригоди від 29.04.2017року тафототаблицею донього,проведеного вперіод часуз 11.25до 12.10годин, вприсутності понятих, даними які маються у схемі к протоколу огляду місця ДТП, фототаблиці, згідно якої зафіксовано місто ДТП, на проїзній частині нанесені подвійні лінії повздовжньої розмітки де розміщення зустрічних потоків транспорту, «пішохідний перехід» автомобіль розташований по середині дороги, та передньої частиною звернутий до проспекту Альошина. Сліди гальмування, спарений слід гальмування колеса автомобіля БМВ 5231, дорожньо- транспортної пригоди, яка відбулась 29 квітня 2017 року за участю автомобіля «БМВ 5231», та пішохода (том 1, а.с. 198-204).
		Змістом протоколу проведення слідчого експерименту та схемою від 18.08.2017 за участю потерпілого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 та понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 згідно якого потерпілий ОСОБА_8 розповів та показав обставини та механізм ДТП, яка сталася 29.04.2017 біля 10.30 годин, потерпілий підійшов до проспекту Олександрівського та йому потрібно було на іншу сторону до магазина «Олена» розташованого за адресою м. Харків, прт. Олександрівський б. 63. Попереду нього знаходився пішохідний перехід перед яким зупинилися чотири автомобілів по двоє в два ряди по напрямку транспорту в сторону прт.Аьошина, він пересік першу частину сторони проїзду цих автомобілів та зупинився на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, так як в цей час в напрямку б-ру Богдана Хмельницького почав рухатися транспорт. Потім він повернув на право та пішов в напрямку пішохідного переходу на подвійній спільній лінії після чого він отримав удар позаду та впав на дорогу де побачив, що його збив автомобіль «БМВ». Замірами встановлено, про те що місце де пішохід зупинився на дорозі розташовувалося на відстані 11,1 метрів дорожньої розмітки пішохідного переходу на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки. Місце наїзду розташовувалося на відстані 7,5 метрів від пішохідного переходу на подвійній лінії. З моменту початку руху до місця наїзду, пішохід подолав відстань 3,6 метрів в темпі при якому контрольну ділянку 3,0 метри він долав за час - чотири секунди, характер руху автомобіля та його швидкість не бачив.(т. 1, а.с.205-208).
		Висновком експерта № 717/17 від 19.09.2017 року,згідно висновківякого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВМW-523» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , повинен був діяти згідно з вимогами п.п.11.4, 12.3 і 12.4 та лінії 1.3 Розділу 34 Правил дорожнього руху України. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_8 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Дане питання може бути вирішене слідством самостійно на основі повного юридичного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВМW-523» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода виконанням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «ВМW-523» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з подією, що відбулася. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_8 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Дане питання може бути вирішене слідством самостійно на основі повного юридичного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху України. Швидкість руху автомобіля «ВМW-523» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з довжини слідів гальмування, зафіксованих на схемі до протоколу огляду місця ДТП, становить не менше 90.8...94.8 км/год. (том 1, а.с.209-214).
		Надаючи оцінку діям потерпілого суд зазначає наступне. 
		Відповідно до п. 4.7 Правил Дорожнього руху України пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності  на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
		П. 4.10 Правил Дорожнього руху України передбачео, що перед виходом на проїзну частину із-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об`єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
		Згідно п. 4.14 Правил Дорожнього руху України пішоходам забороняється рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
		Як встановлено у судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_8 переходив дорогу поза межами пішохідного переходу, позаду транспортних засобів, що стояли та після початку руху транспортних засобів продовжив свій рух по дорозі для автомобілів, чим порушив вимоги п. 4.7, 4.10, 4.14. Правил Дорожнього руху України.
		Змістом висновку експерта № 497-КЕ/2017, який розпочато 23.11.2017 та закінчено 16.03.2018 року, згідно якого на підставіданих комісійноїсудово-медичноїекспертизи заматеріалами кримінальногопровадження №12017220000000606,з урахуваннямвідомостей ізнаданої медичної документації,консультативних висновківлікарів рентгенологата ортопед-травматолога,у відповідь на поставленіпитання експертнакомісія прийшладо наступнихвисновків. У гр. ОСОБА_8 ,1951року народження,внаслідок подій,що малимісце 29.04.2017були встановлені: закрита травмагрудної клітиниу виглядіпереломів 6-9-горебер посередній пахвовійлінії ліворуч, закритий багатоосколковийперелом лівихвеликогомілкової тамалогомілкової кістоку верхнійтретині зі зміщенням,закритий багатоосколковийперелом правихвеликогомілкової тамалогомілкової кістокв середній третинізі зміщенням;забійні ранина головіта вділянці правоголіктьового суглобу. На теперішній час,згідно клінічнимданим,що отриманіпри об`єктивномуогляді постраждалого ортопедом-травматологом,та рентгенологічнимданим наконтрольних рентгенограмах,у  ОСОБА_8 мають місце:осколкові переломиверхньої третиниобох кістоклівої гомілки,що зрослися,при цьому,ліва великогомілковакістка зафіксованапластиною вділянці перелому;осколковий перелом правої малогомілковоїкістки,що зріссята осколковий,перелом правоївеликогомілкової кістки,що не зрісся. Закритий осколковийперелом правоївеликогомілкової кістки,який незрісся,відповідно ст.151б)Інструкції Міністерствафінансів №2від 08.01.1986року «Пропорядок організаціїта проведення лікарсько-страховоїекспертизи» становить35%постійної втратизагальної працездатностіта за ступенем тяжкостівідноситься доТЯЖКИХ тілеснихушкоджень заознакою розладуздоров`я,поєднаного зістійкою втратоюпрацездатності неменш ніжна однутретину (згідноп.2.1.1.г) «Правил судово-медичноговизначення ступенютяжкості тілеснихушкоджень», затверджених Наказом№6МОЗ Українивід 17.01.1995);закрита травмагрудної клітини, закриті осколковіпереломи обохкісток лівоїгомілки таправої малогомілковоїкістки,як окремо,так ів сукупності,відносяться доушкоджень СЕРЕДНЬОЇтяжкості закритерієм тривалого розладуздоров`я(згідноп.2.2.1.цих Правил...);забійні ранина головіта в ділянці правоголіктьового суглобу,як окремо,так ів сукупностівідносяться доЛЕГКИХ тілесних ушкоджень,що потяглиза собоюкороткочасний розладздоров`я(згідноп.2.3.3. вказаних Правил...).Незрощення переломуправої великогомілковоїкістки у  ОСОБА_8 обумовлено безпосередньохарактером цьогоперелому. 
		Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 утворилися від дії тупих предметів та
		стали наслідком наїзду легкового автомобіля на пішохода в умовах дорожньо -
		транспортної пригоди.Враховуючи характерта локалізаціютілесних ушкодженьна тілі ОСОБА_8 ,експерт вважає,що вмомент наїздуавтомобіля,постраждалий знаходивсяу вертикальномучи близькомудо ньогоположенні табув оберненийдо транспортногозасобу,що рухався,переважно задньоюповерхнею тіла. Наявність закритих переломів кісток обох гомілок може свідчити про те, що нижні кінцівки постраждалого в момент наїзду на нього транспортного засобу, були опорними, що не виключає можливість знаходження ОСОБА_8 , в момент наїзду, в статичному стані. У зв`язку з відсутністю конкретики у поставленому питанні №7 постанови: «Чи можуть змінитися висновки судово-медичних експертиз № 508-А/17 від 12.07.2017 та № 1234-А/17 від 18.10.2017, якщо ОСОБА_8 і далі буде продовжувати лікування?», відповісти на нього не видається можливим.
		Суд при оцінці доказів критично ставиться до тверджень сторони захисту щодо недопустимості зазначеного доказу, внаслідок того, що вказана експертиза за думкою сторони захисту була проведена з порушенням діючого законодавства щодо проведення експертизи. Так, у судовому засіданні, був допитаний лікар судово-медичний експерт вищої кваліфікаційної категорії комісійних судово-медичних експертиз ОСОБА_13 , який підтвердив надання цього висновку та у повному обсязі підтвердив його висновки. Вказав, що він був доповідачем цієї експертизи. Експертиза проводилась у повному дотриманні з вимогами діючого законодавства. Дослідження були проведені за наданою медичною документацією, також оглядався ОСОБА_8 .
		Сторона захисту зазначає, що медичні документи потерпілого було отримано в поза процесуальний спосіб та не надано на ознайомлення стороні захисту. 
		Відповідно дост. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		В рамках кримінального провадження правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості, тощо, наділений слідчий.
		Це право передбачено ч. 2ст. 40 КПК України, яка містить перелік повноважень слідчого, до якого, з огляду на пункт 9, віднесено і право отримувати від потерпілого докази, а у разі ненадання такої інформації у добровільному порядку - із використанням встановленого статтями159,160 КПК Українимеханізму їх отримання.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. 
		У судовому засіданні встановлено, що потерпілий самостійно надавав слідчому всю свою медичну документацію, яка після проведення експертиз була йому повернена та зберігається у нього дома. 
		Враховуючи викладене, а також те, що кримінальний процесуальний закон не забороняє слідчому отримувати, а потерпілому у відповідь надавати органу досудового розслідування документи, що містять доказову інформацію, звернення до слідчого судді для отримання ухвали про тимчасовий доступ до відповідних документів в даному випадку не є обов`язковим.
		Також, суд зазначає, що згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконанняст. 290 КПК Українине є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом, якщо зазначені документи було отриманоу визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів.
		Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2ст. 242 КПК Українищодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень стороною обвинувачення було забезпечено проведення комісійної судово-медичної експертизи.
		Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно доЗакону України «Про судову експертизу»на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у суду не має.
		Експертиза містить посилання на медичні документи, що були об`єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертного дослідження, сторона захисту, реалізуючи закріпленіу статтях22,26 КПК Українипринципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження доказів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, однак цього не зробила. Порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів не встановлено. Тому, посилання захисника недопустимість висновку експерта є необґрунтованими.
		У відповідності до вимог ст. ст. 85,86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Часткове визнання обвинуваченим своєї провини у дорожньо-транспортній пригоді, суд при оцінці доказів по справі розцінює як спробу ухилитися від кримінальної відповідальності. Вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, знайшло своє відображення в матеріалах справи і підтверджене дослідженими в ході судового засідання доказами. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження.
		Вину обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, судом визнається дійове каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілому, та намагання відшкодувати її у судовому засіданні. 
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніш відповідно до вимог ст. 88 КК України не судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.
		Відповідно до вимог ст. ст.50,65 КК Українита п. 3постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24жовтня 2003року N7"Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		Згідно з роз`ясненнями, наведеними упостанові Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиноюстатті 286КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		При визначенніпокарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 88 КК України раніше не судимий, позитивну характеристику його особи, наявність обставин, що пом`якшують покарання, його поведінку як до вчинення інкримінованого йому правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, яке суд розцінює як дійове каяття, зважаючи, в тому числі, на добровільність часткового відшкодування завданої шкоди, що підтвердив під час судового розгляду потерпілий і вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.
		Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому і своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, суд вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків відповідно до статті 76 КК України.
		Суд, враховуючи порушення Правил дорожнього руху та настання тяжких наслідків, вважає необхідним призначити ОСОБА_6 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Потерпілим ОСОБА_8 був заявлений цивільний позов, який уточнювався під час судових засідань. 
		Так, потерпілий відповідно до позову просить стягнути із обвинуваченого: одноразово 114935,49 грн, в тому числі: у розмірі 70861,00 грн в якості відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я; у розмірі 44074,49 грн в якості відшкодування витрат пов`язаних із лікуванням, протезування, діагностуванням та іншим, внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я; одноразово грошові кошти в розмірі 70000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; щомісячно у розмірі 6515,25 грн на місяць, починаючи із місяця, наступного за місяцем ухвалення судового рішення, та до відновлення працездатності або зміни відсотків втрати загальної працездатності.
		16.12.2020 року потерпілим був уточнений позов та зазначене, що позовні вимоги в частині одноразового стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я були розраховані потерпілим за період що закінчується календарним місяцем квітням 2018 року, а щомісячні платежі розраховувалися відповідно до розміру мінімальної заробітної плати що діяв на момент звернення до суду із цивільним позовом. З огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження триває, позивач вважає за можливе збільшити свої позовні вимоги та просить суд, крім раніше заявлених вимог, додатково одноразово стягнути грошові кошти у сумі 232127,00 грн в рахунок відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я в тому числі: за травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року та грудень 2018 року по 6515,25 грн за кожен місяць, загалом за цей період 52122,00 грн; за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року та грудень 2019 року по 7302,75 гривень за кожний календарний місяць, а загалом за цей період 87633,00, оскільки Законом України «Про бюджет на 2019 рік» на цей період передбачено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 4173,00 гривень на місяць; за січень 2020 року, лютий 2020 року, за березень 2020 року, за квітень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року та за серпень 2020 року по 8265,25 грн за кожний місяць, а загалом за цей період 66122,00 грн, оскільки Законом України «Про бюджет на 2020 рік» на цей період передбачено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 4723,00 гривень на місяць; за вересень 2020 року, жовтень 2020 року та листопад 2020 року 8750,00 грн за кожний місяць, а загалом за цей період 26250 грн, оскільки Законом України «Про бюджет на 2020 рік» на цей період передбачено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 5000,00 гривень на місяць.
		Крім цього стягнути щомісячно у розмірі 8750,00 грн починаючи із місяця, наступного за місяцем ухвалення судового рішення та до відновлення працездатності або зміни відсотків втрати загальної працездатності, оскільки Законом України «Про бюджет на 2020 рік» передбачено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 5000,00 гривень на місяць.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 позовні вимоги визнав частково. У повному обсязі визнав позовні вимоги в частині стягнення у розмірі 44074,49 грн в якості відшкодування витрат пов`язаних із лікуванням, протезування, діагностуванням та іншим, внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та частково визнав позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди. В іншої частині позовні вимоги не визнав. 
		Статтею 1195 ЦК Українивстановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
		Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
		Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. 
		Згідно з ч.1ст. 1202 ЦК Українивідшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 на час ДТП працював в ПАТ «Харківський підшипниковий завод» слюсарем-ремонтником 5 розряду, отримував заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи № 206/83-6-22 від 18.04.2017 року (том 1, а.с. 41).
		Досягнення особою пенсійного віку не припиняє її конституційного права на працю та не позбавляє права на отримання відшкодування втраченого заробітку незалежно від того чи отримувала ця особа пенсію.
		Суд зазначає, що період, за який потерпілому підлягає відшкодуванню розмір втраченого ним заробітку, присуджуватися з дня втрати працездатності, до цього  відшкодовуються лише витрати на лікування.
		Згідно висновку експерта № 497-КЕ/2017, який розпочато 23.11.2017 та закінчено 16.03.2018 року у ОСОБА_8 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно «Інструкції Міністерства фінансів № 2 від 08.01.1986 року «Про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи» закритий осколковий перелом правої великогомілкової кістки, який не зрісся, становить 35 % постійної втрати працездатності. 
		Таким чином, саме з 18 березня 2018 року потерпілому підлягає відшкодуванню розмір втраченого ним заробітку
		Частиною другоюстатті 1208 ЦК Українивстановлено, що за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
		Частина 2статті 1195 ЦК Українине встановлює обмежень при визначенні розміру відшкодування розміром мінімальної заробітної плати на день втрати працездатності.
		Таким чином, визначення втраченого заробітку відповідно до ч. 2ст. 1195 ЦК Україниповинно здійснюватися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням її зростання за весь період відшкодування.
		При цьому, розмір одноразового відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності суд визначає станом на дату ухвалення відповідного судового рішення.
		Суд погоджується з розрахунками потерпілого, які зроблені відповідно до вимог ст. 1195, 1197 ЦК України та частково задовольняє позовні вимоги щодо стягнення одноразового відшкодування втраченого заробітку, починаючи з 18 березня 2918 року у сумі 234733 грн. 
		Також підлягають задоволенню позовні вимоги, згідно вимог ч. 1 ст. 1202 ЦК України, щодо стягненню 8750 грн щомісячно до відновлення працездатності потерпілого або зміни відсотку втрати працездатності. 
		Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілим, суд враховує, що внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст.286 КК України, потерпілий ОСОБА_8 зазнав моральних страждань та був змушений змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
		Враховуючи наведене, характер заподіяння моральної шкоди, характер і об`єм моральних страждань потерпілого, віктимну поведінку потерпілого, порушення ним Правил дорожнього руху України, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі 20000 грн. 
		Також підлягають стягненню витрати на лікування у розмірі 44074 грн 49 коп, проти розрахунку яких не заперечував і обвинувачений.
		Запобіжний захід не обирався.
		Речові докази по справі відсутні. 
		Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 122 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 373, 374, 395 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати  ОСОБА_6 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
		На підставіст.75 КК Українизвільнити  ОСОБА_6  від відбуття основного покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
		Згідно зіст. 76 КК Українипротягом іспитового строку покласти на засудженого  ОСОБА_6  обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Цивільний позов задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в якості відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності суму у розмірі 234733,00 (двісті тридцять чотири тисячі сімсот тридцять три) грн.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суму у розмірі 44074 (сорок чотири тисячі сімдесят чотири) грн 49 коп в якості відшкодування витрат , пов`язаних з лікуванням. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 щомісячно втрачений заробіток у сумі 8750 грн щомісячно до відновлення працездатності ОСОБА_8 або зміну ступені втрати працездатності починаючи з березня 2021 року.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ в Харківській області суму в розмірі 1483 грн 05 коп. на користь держави в особі МВС України НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області за проведення експертиз.    
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...