Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 423/757/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2021. Зареєстровано: 03.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2021.
Дата набрання законної сили: 01.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/15636/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 423/757/17
		адміністративні провадження №К/9901/15634/18, № К/9901/15636/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №423/757/17
		за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 28 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Закопайла В.А., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сухарька М.Г.; 
		та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сухарька М.Г.; 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення від 02.02.2017 про відмову в призначені пенсії; зобов`язання зарахувати до пільгового стажу період його служби у збройних силах з 18.12.1990 по 06.10.1992, а також періодів його роботи з 22.10.1990 по 07.12.1990, з 11.01.1993 по 09.12.2015, з 11.01.2017 по 29.01.2017 до пільгового стажу, та призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 30 січня 2017 року.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано у пільговий стаж його роботу на шахті «Ворошиловградська» та на ВП шахтоуправління «Луганське».
		Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 28 квітня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року постанову суду першої інстанції змінено.
		Абзац третій резолютивної частини постанови Попаснянського районного суду Луганської області від 28 квітня 2017 року викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з зарахуванням до його пільгового стажу період його роботи з 22 жовтня 1990 року по 07 грудня 1990 року включно на шахті «Ворошиловградська» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля»; період знаходження у збройних силах з 18 грудня 1990 року по 06 жовтня 1992 року; період роботи з 11 січня 1993 року по 01 червня 2014 року включно у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля»; період роботи з 11 січня 2017 року по 29 січня 2017 року включно у відокремленому підрозділі «Шахта «Гірська» Державного підприємства «Первомайськвугілля».
		Абзац четвертий постанови щодо зобов`язання призначити пенсію виключено.
		В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		Суди встановили, що позивач 30.01.2017 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Рішенням від 02.02.2017 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах.
		До пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивача на шахті «Ворошиловградська» ВО «Ворошиловградвугілля» з 04.07.1990 по 07.12.1990 та у ВП шахтоуправлінні «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля» з 11.01.1993 по 09.12.2015 за відсутністю пільгових довідок. У рішенні також зазначено, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за час роботи на ВП шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.06.2014 по 09.12.2015 підприємство не проводило відрахування до Пенсійного фонду України, тому зарахувати зазначені періоди роботи до загального стажу роботи та на пільгових умовах немає можливості.
		Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на підтвердження пільгового стажу роботи позивачем було надано:-довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період трудової діяльності позивача з 22.10.1990 по 09.12.2015, якими підтверджувався особливий характер праці позивача повний робочий день під землею та які були видані адміністрацією ВП Шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля», яке належним чином та у встановленому законом порядку після початку проведення антитерористичної операції на Сході України перереєструвалося на території, підконтрольній українській владі, про що свідчать відповідні відомості з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України; -довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період трудової діяльності позивача з 20.07.2016 по 29.01.2017, якими підтверджувався особливий характер праці позивача повний робочий день під землею та які були видані адміністрацією ВП Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля».
		Також суд першої інстанції зазначив, що хоча в індивідуальних відомостях позивача відсутні дані щодо розміру нарахованої заробітної плати під час його роботи в Шахтоуправлінні «Луганське» у період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року включно, а також з березня 2015 року по грудень 2015 року, однак факт його роботи у вищезазначений період в Шахтоуправлінні «Луганське», за виключенням періоду з серпня 2014 року по жовтень 2014 року включно, підтверджується судовим наказом Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2016 року, який набрав законної сили та за яким з ДП «Луганськвугілля» на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі, яка була нарахована та не виплачена позивачу, у розмірі 62 979 грн.
		Апеляційний суд частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та зазначив, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 , за період його роботи в Шахтоуправлінні «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.06.2014 по 09.12.2015 страхові внески не були сплачені взагалі, що обумовлює неможливість включення цього періоду ані до загального страхового стажу, ані до пільгового стажу. 
		Відповідач не погодився із вказаними судовими рішенням і подав касаційну скаргу з вимогою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Пенсійний орган зазначає, що з метою перевірки обставин щодо наявності у позивача стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, ним було направлено відповідний запит до шахтоуправління, проте лист повернувся з відміткою про відсутність підприємства за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі. Також вказує, що несплата підприємством страхових внесків унеможливлює включення таких періодів ні до страхового ні до пільгового стажу.
		Позивач не погодився з постановою апеляційного суду та подав касаційну скаргу з вимогою про її скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
		ОСОБА_1 зазначає, що він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
		У поданому відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні скарги.
		Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги позивача та відсутність підстав для задоволення скарги відповідача з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
		Статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
		Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
		Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
		Як встановлено судами та вбачається з трудової книжки, позивач працював: - на шахті «Ворошиловградська» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» у період з 22 жовтня 1990 року по 07 грудня 1990 року включно на посаді учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем під землею; - у період з 18 грудня 1990 року по 06 жовтня 1992 року проходив строкову службу у збройних силах; - у період з 11 січня 1993 року по 09 грудня 2015 року на посадах гірника підземного, підземного гірничого майстра, помічника начальника підземної дільниці та начальника підземної дільниці з повним робочим днем під землею у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля»; - у період з 20 липня 2016 року та по теперішній час позивач працює на посадах майстра гірничого підземної дільниці та начальника дільниці з повним робочим днем під землею у відокремленому підрозділі «Шахта «Гірська» Державного підприємства «Первомайськвугілля».
		На підтвердження пільгового стажу роботи позивачем було надано: - довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період трудової діяльності позивача з 22.10.1990 по 09.12.2015, якими підтверджувався особливий характер праці позивача повний робочий день під землею та які були видані адміністрацією ВП Шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля», яке належним чином та у встановленому законом порядку після початку проведення антитерористичної операції на Сході України перереєструвалося на території, підконтрольній українській владі, про що свідчать відповідні відомості з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України;  - довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період трудової діяльності позивача з 20.07.2016 по 29.01.2017, якими підтверджувався особливий характер праці позивача повний робочий день під землею та які були видані адміністрацією ВП Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля».
		Отже, позивачем було надано всі необхідні документи, що підтверджують його пільговий стаж роботи.
		Проте, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача та висновками суду апеляційної інстанції, що несплата страхувальником страхових внесків зумовлює неможливість включення цих періодів роботи до страхового та до пільгового стажу роботи з огляду на таке.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Згідно зі статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
		Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
		Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
		Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
		Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
		Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
		Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання Шахтоуправлінням «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
		Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
		Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи в Шахтоуправлінні «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
		В розрізі даної справи та за умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була змінена апеляційним судом, у зв`язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції, у відповідності до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356  Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області - залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - скасувати.
		Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 28 квітня 2017 року у справі №423/757/17 - залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик
		А.І. Рибачук,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...