Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 192/3301/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2021.
Дата набрання законної сили: 25.02.2021
Номер судового провадження: 51-3094км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013040000000171

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		25 лютого 2021 року
		м. Київ
		справа № 192/3301/16-к
		провадження № 51-3094 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12013040000000171 від 05квітня 2013 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10 до засудженої ОСОБА_9 задоволено.
		Ухвалено стягнути із засудженої ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 2500000 грн та на користь потерпілого ОСОБА_10 2500000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватою у тому, що вона 18жовтня 2009 року приблизно о 03:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Кощеєва в с. Військовому Солонянського району Дніпропетровської області, та маючи об`єктивну можливість встановити пішохода, який рухався по проїзній частині у попутному з нею напрямку, однак різко перемістився у напрямку смуги руху автомобіля, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду пішохода, та змінивши напрямок руху керованого нею транспортного засобу, допустила зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Транспортер» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв за межами проїзної частини дороги. В момент зіткнення біля задньої частини автомобіля «Фольксваген Транспортер» перебували громадяни ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким внаслідок інерційного пересування відносно своєї осі вказаного транспортного засобу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, при цьому потерпіла ОСОБА_11 від отриманих ушкоджень померла.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. Вирок місцевого суду скасовано, обвинувачену ОСОБА_9 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.
		Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутня згода та клопотання засудженої про застосування до неї положень ст. 49 КК України, а тому апеляційний суд, застосувавши до ОСОБА_9 вказану норму, порушив вимоги кримінального процесуального закону, та, як наслідок, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
		Крім того, потерпіла зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, не вирішив питання цивільного позову, чим порушив її право на відшкодування моральної шкоди.
		Також потерпіла звертає увагу Суду на те, що досудове розслідування та судовий розгляд цього кримінального провадження тривали понад 10 років, що, на її переконання, є грубим порушенням розумних строків.
		Одночасно представник потерпілої ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі також, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_9 положення ст. 49 КК України, оскільки ні захисником, ні засудженою не було заявлено жодного клопотання про застосування положень зазначеної норми кримінального закону. Також представник наголошує на тому, що рішення суду апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та, як наслідок, закриття кримінального провадження, суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 червня 2020року (кримінальне провадження № 199/697/18).
		Позиції інших учасників судового провадження 
		На зазначені касаційні скарги від захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої  ОСОБА_9 надійшли заперечення, в яких він просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілої та її представника  без задоволення. 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційних скарг, просили рішення апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги  без задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги потерпілої та її представника не підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412413 КПК України. 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація її дій за ч.2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		Доводи потерпілої та її представника в частині безпідставного застосування апеляційним судом до засудженої положень ст. 49 КК України є необґрунтованими та безпідставними.
		Так, у своїх касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 вказують на те, що стороною захисту не було подано до суду клопотання про звільнення засудженої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а тому апеляційний суд безпідставно та незаконно застосував до засудженої вищевказану норму кримінального закону. 
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
		За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
		Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
		Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали. 
		Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
		Ураховуючи вищевказане колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.
		При цьому станом на час ухвалення вироку місцевого суду з моменту вчинення ОСОБА_9 інкримінованого їй злочину, минуло більше 10 років, тобто закінчився строк давності, про що захисник ОСОБА_13 зазначав у своїй промові під час судових дебатів (т. 6 арк. провадж. 230-232). При цьому місцевий суд відмовив стороні захисту у застосуванні до обвинуваченої положень ст. 49 КК України.
		Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого вказував на необхідність звільнення обвинуваченої ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності. При цьому в ході апеляційного розгляду захисник також просив застосувати до обвинуваченої положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Даний факт підтверджується технічним записом судового засідання від 22квітня 2020 року (т. 7 арк. провадж. 70). 
		Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284 - 286 КПК України, апеляційний суд розглянув вищезазначене клопотання захисника таобґрунтовано звільнив обвинувачену ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому судом було враховано думку самої обвинуваченої, яка підтримала клопотання свого захисника про звільнення її саме від кримінальної відповідальності та просила застосувати до неї положення ст. 49 КК України.
		За таких обставин колегія суддів не погоджується з позицією потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 щодо незаконності ухвали апеляційного суду про звільнення обвинуваченої ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг у цій частині.
		Посилання представника потерпілої на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 09 червня 2020року (кримінальне провадження № 199/697/18), як на додатковий аргумент безпідставності застосування до ОСОБА_9 положень ст.49 КК України колегія суддів не бере до уваги, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про неможливість застосування до засудженого положень ст. 49 КК України у зв`язку з тим, що сторонами кримінального провадження не було подано відповідного клопотання, однак у даному конкретному випадку таке клопотання було заявлено захисником та погоджено обвинуваченою.
		Доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_7 про порушення апеляційним судом порядку розгляду цивільного позову, на переконання Суду, є необґрунтованими.
		Відповідно до ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. 
		З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_9 закрито на нереабілітуючих підставах, потерпіла має право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства. Таке право роз`яснено потерпілій і в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду. 
		Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019року у справі № 185/442/16-к, 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к та 19листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к.
		Разом з тим, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду у повному обсязі, у резолютивній частині свого рішення не повинен був зазначати про вирішення цивільного позову.
		За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про порушення апеляційним судом права потерпілої на відшкодування моральної шкоди.
		Крім того, під час перевірки матеріалів кримінального провадження у касаційному порядку, з боку місцевого суду не встановлено порушень розумних строків розгляду справи за визначеними ст. 28 КПК критеріями, як про це йдеться в касаційній скарзі потерпілої.
		Інші доводи, викладені у касаційних скаргах потерпілої та її представника, не містять посилань на порушення апеляційним судом під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено,колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги потерпілої та її представника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		 
		 
		ухвалив:
		Касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22квітня 2020 року щодо ОСОБА_9  без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...