Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/4861/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2021. Зареєстровано: 03.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.01.2021
Номер судового провадження: 22-ц/821/59/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Номер провадження 22-ц/821/59/21Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/4861/20 Категорія: 305010300 Кондрацька Н. М.   Доповідач в апеляційній інстанції  Нерушак Л. В. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		   26 січня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
		 
		 
		Головуючого     Нерушак Л.В. ( суддя  доповідач) 
		Суддів         Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
		   За участі секретаря Анкудінова О.І.
		 
		учасники справи:
		     позивач  ОСОБА_1 ;
		відповідачі  Державна казначейськаслужба України,Головне управління Національноїполіції вЧеркаській області,Прокуратура Черкаськоїобласті;
		     особи, які подають апеляційні скарги  представник ОСОБА_1  адвокат Єсик Володимир Олександрович та Головне управління Національної поліції в Черкаській області
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  адвоката Єсика Володимира Олександровича та апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року, постановлене під головуванням судді Кондрацької Н. М. в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси 16.10. 2020 року об 11 год. у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченка Миколи Миколайовича до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, - 
		в с т а н о в и в :
		 
		18 липня 2020 року адвокатТимченко М.М., діючи в інтересах ОСОБА_1  звернувся в суд із позовом до Державноїказначейської службиУкраїни,Головного управлінняНаціональної поліціїв Черкаськійобласті,Прокуратури Черкаськоїобласті провідшкодування шкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового розслідуваннята прокуратури.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.10.2015 року до ЄРДР внесено відомостіщодо фактупідписання протоколіввиборчого процесудеякими членамивиборчої комісіїдо завершенняголосування виборців.
		24.02.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст.158КК України.
		10.03.2016року слідчимсуддею задоволеноклопотання слідчогота застосовановідносно ОСОБА_1 запобіжний західу виглядіособистого зобов`язаннястроком на2місяці.
		14.03.2016року ОСОБА_1 повідомлено про змінураніше повідомленоїпідозри нач.4ст.158КК України.
		14.03.2016 року слідчим СУГУНП вЧеркаській області Г.В.Дем`яненко направленона адресу ОСОБА_1 повідомлення прозавершення досудового розслідування і зазначено, що ОСОБА_1 єпідозрюваною, а зібранідокази підчас розслідування достатніми для складання обвинувального акта.
		14.03.2016 рокупрокурором прокуратуриЧеркаської областіБердник В.П.повідомлено про завершення досудового розслідування. 
		18.03.2016 року до СУ ГУНП в Черкаській області надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження у зв`язку із не встановленням достатності доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 . 
		Проте, постановою від 21.03.2016 року слідчим було відмовлено у задоволенні даного клопотання. 
		28.03.2016 року складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 . 
		У позовній заяві вказується, що 22.03.2019 року вироком суду у справі № 699/213/16-к п ОСОБА_1 виправдано за відсутню в її діях складу злочину. 
		12.08.2019 року апеляційною інстанцією вищевказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін. 
		28.05.2020 року постановою Верховного Суду вищевказані судові рішення залишені без змін. 
		У позовній заяві вказується, що фактично ОСОБА_1 перебувала під слідством з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, тобто 43 місяці. Представник позивача вважає, що вищенаведені обставини свідчить про те, що ОСОБА_1 перебувала під слідством безпідставно, внаслідок чого позивач була під психічним впливом, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вважає дії органів досудового розслідування та прокуратури незаконними, такими, що нанесли позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, яка оцінена нею у розмірі 203089 грн., яку просить стягнути за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.
		13 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1  - адвокатТимченко М.М. подав до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. 
		Із врахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 207903, 22 грн. та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року позовпредставника ОСОБА_1 адвокатаТимченка МиколиМиколайовича доДержавної казначейськоїслужби України,Головного управлінняНаціональної поліціїв Черкаськійобласті,Прокуратури Черкаськоїобласті провідшкодування шкоди,завданої незаконнимидіями органів досудового розслідування та прокуратуризадоволено частково.
		Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 207 903,22 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		    Непогоджуючись ізрішенням суду,представник ОСОБА_1  адвокатЄсик ВолодимирОлександрович та Головнеуправління Національноїполіції в Черкаській області оскаржили рішення до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційні скарги через суд першої інстанції. 
		В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Черкаській області вказує, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив основний принцип розгляду цивільних справ, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
		Скаржник посилається, що суд зазначив у рішенні, що ОСОБА_1 з 24.02. 2016 року по 12.08.2019 року перебувала під слідством і судом, що складає 41, 18 місяців, тому дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди в сумі 207903, 22 грн., задовольнивши позовні вимоги. Проте, скаржник вважає, що суд в порушення норм матеріального та процесуального права, не обґрунтував з чого виходив при задоволенні саме такого розміру моральної шкоди. 
		Представник ГУНП в Черкаській області зазначає у скарзі, що позивачем до позовної заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Скаржник посилається на те, що вироком Корсунь  Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03. 2019 року, який залишено без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08. 2019 року, не підтверджується факт наявності причинного зв`язку між моральною шкодою у розмірі 207903, 22 грн. і протиправними діяннями ГУНП в Черкаській області та вини останнього в її заподіянні. 
		Під час розгляду справи суд не встановив, чим саме підтверджується факт заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, з чого він при цьому, виходив, причинний зв`язок між шкодою та фактом притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Скаржник вказує, що суд керувався лише Законом України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не врахував, що до даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Представник відповідача - ГУНП в Черкаській області вказує у скарзі, що таке право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру та не надав оцінку аргументам, наведеним учасниками справи щодо відсутності будь - якого доказу на підтвердження розміру моральної шкоди, доказів застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми.
		Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким в цій частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін. 
		Представник ОСОБА_1  адвокат Єсик В. О. в апеляційній скарзі не погоджується із рішенням суду в частині щодо відмови у стягненні витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 5000 гривень. В іншій частині задоволення вимог скаржником рішення суду не оскаржується.
		Скаржник вказує, що, вирішуючи питання про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, судом зазначено, що адвокатом не надано суду розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг, із наведенням конкретних видів правничої допомоги).
		В апеляційній скарзі зазначається, що адвокатом позивача надавалася правова допомога поза судовим засіданням, яка полягає у підготовці ( написанні) позовної заяви, про що вказано в договорі про надання правової допомоги, в акті приймання  передачі послуг, в довідці про оплату послуг. 
		Адвокат Єсик В.О. посилається, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при вирішенні питання про відмову у стягненні витрат про надання правничої допомоги, якщо документ має назву «довідка» або « додаткова угода», а не « розрахунок», то це не свідчить, що даний документ не містить необхідної для суду інформації, вважає скаржник. 
		Представником позивача в апеляційній скарзі вказується, що ні Закон України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні ЦПК України, не визначає спеціальної форми « розрахунку» з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг.
		У скарзі він посилається на те, що аналіз законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ ( квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню. 
		Скаржник, представник ОСОБА_1  адвокат Єсик В. О. просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 5000 грн. 
		10 грудня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Прокуратури Черкаської області Вх. № 12725/20  Вх.
		У відзиві Прокуратури Черкаської області зазначається, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Оскільки адвокатом не надано розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги, у акті приймання  передачі наданих послуг від 03.08. 2020 року визначено виключно підготовку позовної заяви у цивільній справі, не додано належних доказів на підтвердження їх оплати, окрім товарного чеку скріпленого печаткою адвоката, тому представник прокуратури вважає, що суд правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги.
		ПредставникПрокуратури Черкаської області у відзивіпросить відмовити узадоволенні апеляційноїскарги представника ОСОБА_1  адвокатаЄсика В.О. до Головногоуправління Національної поліціїв Черкаській області,Черкаської обласної прокуратури, Державноїказначейської службиУкраїнипро стягнення 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		14 грудня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ГУНП в Черкаській області Желізняк Ю. Вх. № 12822/20  Вх.
		У відзиві представника ГУНП в Черкаській області зазначає, що відповідач - ГУНП в Черкаській області вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства, та є законним і обґрунтованим в цій частині, а тому апеляційна скаргу в цій частині не підлягає до задоволення. 
		Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги не надано розрахунок погодинної вартості правничої допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правничої допомоги. Розрахунок правничої допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Однак, розрахунку погодинної вартості правничої допомоги за кожен вид послуги договір не містить, крім цього договором не передбачено ціни договору. Представником позивача не надано квитанції, що підтверджує розмір понесених витрат, а тому не узгоджується із вимогами Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148. На думку представника ГУНП в Черкаській області, надані суду матеріали не доводять факту понесення представником позивача витрат за складання та подання документів в справі № 711/4861/20. Адвокатом та позивачем документально не доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. 
		Представник ГУНП в Черкаській у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін. 
		Від інших учасників відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, переглянувши та вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, що є предметом оскарження в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши доводи скаржників, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1  адвоката Єсика Володимира Олександровича підлягає до задоволення. Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Черкаській області не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1,2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно до ч. 1 п. 2ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
		Відповідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
		Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
		   Вирішуючи спірта задовольняючичастково позовнівимоги,а саме вчастині стягнення моральної шкоди в розмірі 207 903, 22 грн., суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди. 
		Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди послався на те, що позивач ОСОБА_1 фактично перебувала під слідством та судом у період із 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, що складає 41 місяць та 18 днів, проте, судом було винесено виправдувальний вирок. Суд врахував, що протягом тривалого періоду позивач була вимушена регулярно приймати участь у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від неї додаткових зусиль необхідних для організації життя, сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, так як вона змушена була захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на дату прийняття рішення, тривалості перебування під слідством та судом 41 місяць 18 днів, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнув моральну шкоду в розмірі 207 903, 22 грн. на користь позивача.
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що адвокатом не надано суду розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретно зазначених видів правничої допомоги.
		Суд при вирішенні питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу послався на те, що належних доказів на підтвердження оплати правничої допомоги адвокатом не надано розрахунку витрат з обгрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги, тому суд послався, що не міг дати належним чином оцінку наданому акту від 03 серпня 2020 року, оскільки у ньому визначено виключно підготовка позовної заяви про відшкодування моральної шкоди. Судом вказано, що не надано належних доказів на підтвердження оплати судових витрат, окрім товарного чеку скріпленого печаткою адвоката, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги.
		Колегія суддів апеляційного суду не повністю погоджується із висновками суду першої інстанції. Так, висновки суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди є правильними та обґрунтованими, такими що відповідають обставинам справи та вимогам закону. 
		Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із помилковими висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат понесених нею на отримання правничої допомоги, оскільки суд першої інстанції безпідставно вважав витрати понесені на правничу допомогу та їх стягнення як позовні вимоги, які такими не є, оскільки витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат згідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, та мають вирішуватися відповідно до вимог цивільно  процесуального закону, на що суд першої інстанції не звернув уваги, вказавши, що відмовляє в іншій частині позовних вимог, які відсутні. Тому суд фактично повністю задовольнив вимоги позивача, але відмовив у стягненні судових витрат за надання правничої допомоги.
		Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
		Частиною 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ч.1ст. 13 ЦПК України.
		Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд згідно до ч. 3 ст. 13ЦПК України.
		У відповідності до ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Як вбачається ізматеріалів справи тавстановлено  судом 25.10.2015 року слідчим відділом ГУ ГУНП в Черкаській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12015250190000333 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 158 КК України( а. с. 5). 
		24 лютого 2016 року слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції Дем`яненко Г.В. повідомлено позивачу ОСОБА_1 про те, що вона підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 158 КК України,підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його заповнення та не на засіданні виборчої комісії, що підтверджується повідомленням про підозру ( а. с. 6  7). 
		Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 березня 2016 року застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строком на два місяці, до 09 травня 2016 року. Зобов?язано ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до органу розслідування чи суду; не залишати місце свого постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ( а. с. 8). 
		Відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 14.03.2016 року позивачу ОСОБА_1 змінено раніше повідомлену підозру з ч. 3 ст. 158 КК України на ч. 4 ст. 158 КК України ( а. с. 9). 
		Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року у справі № 699/213/16-к ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 158 КК України та виправдано за відсутності в її діях складу злочину ( а. с. 14 -19).
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року у справі № 699/213/16-к залишено без змін ( а. с. 20  24). 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 травня 2020 року вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін ( а. с. 25  27).
		 13жовтня 2020року представникпозивача звернувся всуд іззаявою проуточнення тазбільшення позовнихвимог,із якоївбачається,що позивач ОСОБА_1 просила стягнутиіз  Державноїказначейської службиУкраїни зарахунок коштівдержавного бюджетуУкраїни шляхомсписання зєдиного казначейськогорахунку накористь позивача ОСОБА_1 моральну шкодув розмірі207903, 22 грн. ( а. с. 91-92).
		Звертаючись із даними вимогами, позивач посилається на норми Закону № 822-ХІ від 25.08. 2020 року, відповідно до якого внесено зміни до Закону України « Про Державний бюджет України на 2020 рік», встановлено з 1 вересня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 5000 грн. 
		Із врахуванням положень ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно  розшукову діяльність , органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати що є чинним на момент розгляду справи в суді. Із врахуванням того, що позивач ОСОБА_1 перебувала під слідством 41 місяць і 18 днів, то було визначено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню 207903, 22 грн.( 41 місяць х 5000 грн. + 5000/31 день х 18). 
		Суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 перебувала в процесуальному статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні, тому у неї мали місце моральні страждання, які призвели до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми та інших негативних наслідків морального характеру. Дії органів досудового розслідування та прокуратури про її притягнення до кримінальної відповідальності, позивач ОСОБА_1 вважає незаконними, і такими, що нанесли останній моральну шкоду. 
		Позивач ОСОБА_1 вважає, що під час перебування під слідством та судом в якості обвинуваченої у кримінальному провадженні, вона зазнала моральної шкоди, відшкодування якої є предметом даної справи, та на стягненні якої позивач наполягає.
		Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст.130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
		Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Нормами, які регламентують відшкодування, зокрема, моральної шкоди є положення ст.1167 та ст.1176 ЦК України.
		    Так,статтею 1167ЦК України(загальнаправова норма,що регламентуєвідшкодування моральноїшкоди)передбачено,що моральнашкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,встановлених частиноюдругою цієїстатті. 
		    Моральна шкодавідшкодовується незалежновід виниоргану державноївлади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим,органу місцевогосамоврядування,фізичної абоюридичної особи,яка їїзавдала: 1)якщо шкодизавдано каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров?я абосмертю фізичноїособи внаслідокдії джерелапідвищеної небезпеки; 2)якщо шкодизавдано фізичнійособі внаслідокїї незаконногозасудження,незаконного притягненнядо кримінальноївідповідальності,незаконного застосуваннязапобіжного заходу,незаконного затримання,незаконного накладенняадміністративного стягненняу виглядіарешту абовиправних робіт(щотакож передбаченоч.1ст.1176ЦК України); 3) в інших випадках, встановлених законом.
		    Крімтого,спеціальною правовоюнормою частин2,6,7ст.1176ЦК Українипередбачено,що правона відшкодуванняшкоди,завданої фізичнійособі незаконнимидіями органу,що здійснюєоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури абосуду,виникає увипадках,передбачених законом. 
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зі змісту ст. 1 якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за положеннями КПК та КК України. 
		Згідно п.1 ч.1ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до п. 5ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених встатті 1 цього Законувипадках.
		Частинами п`ятою та шостоюстатті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв?язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Згідно частин 2, 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (статті 1173-1174 ЦК України).
		В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно доп. 10.1вказаної постанови ПленумуВерховного Суду України передбачено, що привирішенні спорупро відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної громадяниновінезаконними рішеннями,діями чибездіяльністю органудержавної влади,його посадовимиабо службовимиособами,судам слідвиходити зтого,що зазначенийорган маєбути відповідачему справі,якщо цепередбачено відповіднимзаконом, наприклад, ст.9Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
		Приймаючи до уваги вище викладені норми закону, слід дійти висновку , що внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодуваннямайнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівкизакону, зокрема, ст.1176 ЦК України,Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», правовий висновок про що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка також є обов`язковою для застосування для всіх судів України.
		    Аналізуючи увзаємозв`язку встановленіпри розглядіцієї справифактичні обставини,вищенаведені нормизаконодавства,які регламентуютьвідповідні правовідносини,та правовийвисновок ВеликоїПалати Верховного Суду,апеляційний судвважає,що доводискаржника відповідачаГоловногоуправління Національноїполіції в Черкаській областіє безпідставними,оскільки судомвірно застосовано нормиматеріального права щодо задоволеннявимог позивачапро стягнення моральноїшкоди,тому доводи апеляційної скаргине підлягаютьзадоволенню колегією суддів. 
		Скаржником не спростовано висновки суду, що позивач ОСОБА_1 перебувала у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого її було виправдано судом, а в силу вищенаведених положень п.1 ч.1ст.2Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначається, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що вказано у частинах 2, 3ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		    З оглядуна вищевикладене,апеляційний судпогоджується ізвисновками суду першоїінстанції вданій справі щодо задоволення вимогпозивача та стягнення моральноїшкоди здержавного бюджетуна користьпозивача ОСОБА_1 ,виправданої увчиненні кримінальногоправопорушення, оскільки розмірморальної шкоди,визначено відповідно  вимогчинного законодавства,тому рішення судув ційчастині слідзалишити без змін,оскільки вимоги апеляційноїскаргиГоловного управління Національної поліції в Черкаській області є безпідставними і не підлягають задоволенню апеляційним судом.
		Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника ГУ ГУНПв Черкаськійобласті  про те, що суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони (позивача), оскільки право на стягнення моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло на підставі закону із самого факту наявності у неї моральних страждань через незаконне перебування у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні та винесення судом виправдувального вироку, який вступив в силу після оскарження в апеляційному та касаційному порядку.
		Посилання скаржника ГУ ГУНП в Черкаській області в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права є необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами, оскільки судом вірно вказано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.
		Щодо вимог апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1  адвокатаЄсика ВолодимираОлександровича про незаконність відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами скаржника, вважає, що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню, приймаючи до уваги наступне. 
		Як зазначалось колегією суддів апеляційного суду вище в постанові, суд першої інстанції безпідставно вважав витрати понесені на правничу допомогу та їх стягнення як заявлені позовні вимоги позивачем, які такими не є, оскільки витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат згідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України, та мають вирішуватися відповідно до вимог цивільно  процесуального закону щодо питання про стягнення судових витрат, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги, вказавши помилково, що відмовляє в іншій частині позовних вимог, але такі вимоги відсутні. 
		Позивачем ОСОБА_1 заявлено лише одну вимогу про стягнення моральної шкоди, яка задоволена судом, інших позовних вимог не заявлено, але позивач просила про стягнення судових витрат, в які входять і витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у задоволені стягнення судових витрат суд першої інстанції відмовив. 
		Згідно положень ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Пунктом 12 частини 3статті 2 ЦПК Українивизначено основні засади (принципи) цивільного судочинства, до яких належить зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою згідно ч.1ст. 15 ЦПК України.
		Відповідно до частин 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно положень частин 1- 6ст. 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		    Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно положень п. 4 ч. 1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов?язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За змістом п.6 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»до інших видів правової допомоги належить види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		Відповідно до частин 2, 8ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Отже, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, тому компенсація таких витрат можлива лише у випадку, коли сторона довела належними та допустимими доказами їх наявність та розмір.
		З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись із позовом про стягнення моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 також просила стягнути з відповідачів на її користь судові витрати, понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
		На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. у даній справі, представником позивача - адвокатом Тимченком М.М. додатком до позовної заяви було долучено копію договору про надання правової допомоги від 15.06.2020 року ( а. с. 31), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.07. 2020 року ( а. с. 32). 
		18 серпня 2020 року адвокат Тимченко М. М. до суду першої інстанції подав заяву про доручення документів Вх. № 23338/20 ( а. с. 77  78), в якій просив долучити до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг по договору № 15/06-04 від 15.06. 2020 року від 03.08.2020 року ( а. с. 79), товарний чек від 03.08. 2020 року ( а. с. 80), довідку від 03.08. 2020 року про оплату послуг з розрахунку вартості години роботи адвоката 800 грн., а всього за 6 годин 25 хв. вартість послуг становить 5000 грн.( а. с. 81), додаткова угода від 15.06.2020 року ( а. с. 82).
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що адвокатом Тимченко Миколою Миколайовичем надавалась правова допомога ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 15/06-04/20-ц від 15 червня 2020 року, що підтверджується ордером серія ЧК №112236 від 07 липня 2020 року (а. с. 31, 32).
		Згідно із договором про надання правової допомоги № 15/06-04/20-ц від 15 червня 2020 року, зокрема, п.1.1, адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту у цивільній справі, а саме підготувати позовну заяву про відшкодування моральної шкоди завданої клієнту незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а клієнт зобов?язується виплатити адвокату гонорар за надання послуг. Представництво інтересів клієнта в суді узгоджується сторонами в додатковій угоді.
		Пунктом 1.2 договору зазначено, що факт надання послуг в цілому або окремо оформляється відповідним актом, який підписується сторонами.
		Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору сторони визначили, що за виконану роботу клієнт сплачує адвокату гонорар, який складається із основної винагороди та додаткової винагороди. Основна винагорода адвоката (за складання позовної заяви) визначається сторонами з розрахунку не менше 800 гривень за годину роботи адвоката та погоджується у додатковій угоді (додатку № 1) до даного договору. Додаткова винагорода адвоката погоджується сторонами у додатковій угоді (додатку № 2) до даного договору. Порядок сплати клієнтом гонорару адвокату та відповідальність клієнта визначається при погодженні сторонами гонорару у додатках до даного договору (а. с. 31).
		У додатковій угоді від 15 червня 2020 року до договору, що міститься на а. с. 8, в п.1 сторони погодили вартість години роботи адвоката в розмірі 800 гривень. 
		У пунктах 2 і 3 додаткової угоди від 15 червня 2020 року до договору сторони домовилися, що адвокат здійснює написання позовної заяви протягом 6 годин 15 хвилин, а тому загальна вартість послуг адвоката складає 6,25 годин х 800 гривень = 5000 гривень. Оплата послуг адвоката проводиться після відкриття провадження у справі, після чого підписується відповідний акт прийняття послуг.
		Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява в даній справі підписана представником ОСОБА_1 адвокатом Тимченко М.М. та прийнята судом, зареєстрована за вх. 19924 / 20 (а. с.1-4).
		Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 21 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі (а. с. 34).
		03 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Тимченком М. М. було підписано акт приймання передачі наданих послуг до договору № 15/06-04/20-ц від 15 червня 2020 року, за змістом якого адвокат згідно умов договору надав наступні послуги: підготовка позовної заяви про відшкодування моральної шкоди завданої клієнту незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у справі № 711/4861/20. Загальна вартість наданих послуг становить 5000 гривень. Підписанням цього акту сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту визначені послуги, а останній сплатив адвокату основну винагороду в розмірі 5000 гривень. Адвокатом надані послуги в повному обсязі та відповідають домовленості сторін, а клієнтом сплачені послуги в повному обсязі. Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної щодо надання послуг та їх оплати (а. с. 79).
		03 серпня 2020 року адвокатом Тимченком М.М. видано ОСОБА_1 довідку про те, що нею було сплачено на користь адвоката гонорар в розмірі 5000 гривень за надання правової допомоги згідно договору № 15/06-04/20-ц від 15 червня 2020 року за підготовку позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої клієнту незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у справі № 711/4863/20. 
		Згідно даного договору сторони погодили вартість години роботи адвоката в розмірі 800 гривень. В довідці міститься наступний розрахунок: адвокатом було витрачено на написання позовної заяви 6 годин 15 хвилин, тому загальна вартість послуг адвоката складає: 6,25 години х 800 гривень = 5000 гривень (а. с. 81).
		Таким чином, приймаючи до уваги вище викладені доводи представника позивача, понесені позивачем витрати на правничу допомогу, задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що це і є ніщо інше як детальний опис робіт (наданих послуг), оскільки він містить назву роботи, затрачений час та вартість години, тому у суду наявні всі підстави для стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача за надання їй правничої допомоги.
		Відповідно до положеньстатті 15 ЦПК Україниадвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу,Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.
		Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», положення «Про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженеПостановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
		Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
		Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
		Зогляду навикладене,апеляційний судвважає,що оскільки суд першої інстанції не в повній мірі врахував норми права та обставини справи при вирішенні питання щодо надання правничої допомоги, тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  адвоката Єсика Володимира Олександровича слід задовольнити, а рішення суду змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, оскільки такі позовні вимоги відсутні, та стягнути судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у зв`язку із наданням їй правничої допомоги адвокатом у розмірі 5000 гривень по 2500 гривень з кожного із відповідачів. 
		Колегія суддівапеляційного судувважає,що ухваленеу справірішення суду вчастині стягненняморальної шкодиє законнимта обґрунтованим,і підставдля йогозміни чискасування занаведеними ускарзі Головногоуправління Національноїполіції в Черкаській області доводамине вбачається,тому апеляційну скаргу Головногоуправління Національноїполіції в Черкаській області слідзалишити без задоволення, апеляційну скаргу представника позивача задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у стягненні судових витрат, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргуГоловного управлінняНаціональної поліції вЧеркаській області -  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  адвоката Єсика Володимира Олександровича - задовольнити.
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченка Миколи Миколайовича до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури змінити в частині відмови у стягненні судових витрат, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Стягнути з відповідачів Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень по 2500 гривень з кожного з відповідачів.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно  процесуальним законодавством.
		Повний текст постанови складений 1 березня 2021 року. 
		 
		Головуючий Нерушак Л.В.
		 
		Судді Бородійчук В. Г. 
		 
		Василенко Л. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...