Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/1476/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2021. Зареєстровано: 03.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Результат оскарження 07.09.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 1-кп/583/12/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014200060000020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 583/1476/14-к
		1-кп/583/12/21 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"02" березня 2021 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
		    головуючого-судді                  ОСОБА_1 
		    при секретарі                  ОСОБА_2 
		за участю прокурора             ОСОБА_3 
		обвинуваченого      ОСОБА_4 
		захисника                         ОСОБА_5 
		потерпілого                      ОСОБА_6          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014200060000020 від 07.01.2014 року про обвинувачення
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нетребівка Томашпільського району Вінницької області, громадянина України, працюючого в НГВУ «Охтирканафтогаз», одруженого, освіта середня технічна, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за ч. 2 ст. 286 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_4 06 січня 2014 року в нічний час доби близько 23.20 год., керуючи автомобілем марки ВАЗ-21102 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Перемоги в напрямку від площі Успенської в бік виїзду з центру міста. Попереду автомобіля під керуванням ОСОБА_4 в попутному напрямку рухався автомобіль марки «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 . 
		   У цей час на вказаній ділянці водій автомобіля «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 виявив попереду себе пішохода  ОСОБА_6 , який почав перетинати проїзну частину вулиці справа наліво по ходу руху автомобіля «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_2 , та з метою уникнення наїзду на пішохода, застосовуючи гальмування різко змінив напрямок свого руху праворуч та зіткнувся із бордюрним каменем, що обмежує проїзну частину.
		   В цей час водій автомобіля ВАЗ-21102 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , виявивши пішохода ОСОБА_6 , який перетинає проїзну частину вулиці справа наліво по ходу руху його автомобіля, порушуючи Правила дорожнього руху України, а саме:
		- п. 12.3 ПДР «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди,
		не вжив заходів, направлених на негайне зменшення швидкості руху, аж до повної його зупинки з метою уникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, який перетинав проїзну частину, в результаті чого, продовживши свій рух, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 в районі розташування буд. АДРЕСА_2 .
		Обвинувачений ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, якби вжив заходи для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які не відповідають вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з подією та її наслідками, тобто заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 . 
		В результаті виниклої дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_6 заподіяно наступні тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 46 від 10.02.2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та тілесні ушкодження у виді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки на рівні середньої третини зі зміщенням, обширної рваної рани середньої третини лівої гомілки до 2/3 окружності гомілки з пошкодженням сухожилля та м`язів-розгиначів ступні з частковим пошкодженням судинно-нервового пучка, травматичного шоку 1-2 ступеня, які є небезпечними для життя особи та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 286 ч. 2 КК України, не визнав та пояснив, що 06.01.2014 р. після 23 год. він, керуючи автомобілем ВАЗ-21102 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в напрямку з центра міста по вул. Перемоги по своїй смузі руху зі швидкістю близько 50-60 км/год. Попереду нього в попутному напрямку рухався автомобіль Хюндай Акцент з фішкою «Таксі», який їхав правіше по ходу його руху, а він ( ОСОБА_4 ) їхав лівіше від автомобіля Хюндай. В цьому місці дорога була широка, фактично було дві смуги руху в одному напрямку та дві смуги руху в зустрічному напрямку. Дорожнє покриття було мокре, йшов невеликий дощ, була «мряка», та стояла вода на дорозі близько 1 см, на його ( ОСОБА_4 ) автомобілі працювали склоочисники, фари ближнього світла були ввімкнені, крім того, горіла одна з протитуманних фар. Коли він ( ОСОБА_4 ) та автомобіль Хюндай проїхали магазин «Норд» та наблизилися до пішохідного переходу, то автомобіль Хюндай почав приймати ближче до правого краю проїзної частини, де був заїзний карман, і він ( ОСОБА_4 ) подумав, що можливо автомобіль Хюндай здійснює цей маневр для висадки пасажира. Він ( ОСОБА_4 ) рухався з дозволеною швидкістю, автомобіль Хюндай рухався попереду нього правіше з меншою швидкістю, і він ( ОСОБА_4 ) став його випереджати, бо ширина проїзної частини дозволяла це зробити, при цьому на смугу зустрічного руху він ( ОСОБА_4 ) не виїзджав, він їхав прямолінійно, тому маневр повороту автомобіля Хюндай вправо не створював йому ( ОСОБА_4 ) ніякої перешкоди, тому у нього ( ОСОБА_4 ) не було потреби зменшувати швидкість руху чи гальмувати, пішохідний перехід був вже позаду нього ( ОСОБА_4 ), і він ( ОСОБА_4 ) не міг предположить, що попереду автомобіля Хюндай могла бути людина. 
		В той час, коли автомобіль Хюндай змінив напрямок руху вправо, то йому ( ОСОБА_4 ) відкрився вид на пішохода, який рухався зправа на ліво по проїзній частині. Пішохід рухався на відстані близько 20 м від пішохідного переходу, тобто відносно нього ( ОСОБА_4 ) пішохід рухався за пішохідним переходом, де не було освітлення. Пішохід нічим себе не виділив (куртка, шапка, штани, чоботи  все було чорне), він не дивився на автомобілі, які рухалися по проїзній частині в обох напрямках. Як тільки він ( ОСОБА_4 ) побачив пішохода, відразу застосував екстрене гальмування, однак блокування коліс не сталося, можливо тому, що колодки були мокрі. Колеса його автомобіля почали гальмувати вже коли стався наїзд на пішохода. Уникнути наїзду на пішохода не вдалось, бо була мала відстань. На слідчому експерименті за його ( ОСОБА_4 ) участю було встановлено, що він побачив пішохода на відстані 21,6 м від себе. Внаслідок зіткнення з пішоходом у його ( ОСОБА_4 ) автомобілі розбилося лобове скло та впало на нього, тому він інстинктивно повернув руль вліво. Після цього він ( ОСОБА_4 ) побачив фари двох автомобілів, які рухалися в зустрічному напрямку. Він ( ОСОБА_4 ) зупинився, включив аварійку, підійшов до пішохода та викликав швидку допомогу і поліцію. Коли він ( ОСОБА_4 ) нахилявся над потерпілим, то чув запах алкоголю, тому вважає, що потерпілий на момент ДТП був в стані алкогольного сп`яніння. 
		Свою вину у вчиненні злочину не визнає, вважає, що вина лежить на пішоході, який переходив дорогу в невстановленому місці, нічим себе не виділив і не звертав уваги на автомобілі, які рухалися по проїзній частині. 
		Невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення суд розцінює як його спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення. 
		Вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме.
		Показами потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що 06.01.2014 р. близько 23 год. він ( ОСОБА_6 ) йшов додому по вул.. Перемоги в напрямку з центру міста, пройшов магазин «Норд», однак в якому саме місці він став переходити дорогу  він не пам`ятає. На момент ДТП він ( ОСОБА_6 ) був одягнутий в темний одяг: чорні ботинки, сині джинси, чорну куртку та чорну шапку, на вулиці було темно, була сира погода, «мряка», але доща не було. В цей день в обідню пору він випив десь 70 гр. коньяку. Після наїзду він ( ОСОБА_6 ) втратив свідомість і прийшов до тями лише в лікарні на наступний день. ОСОБА_4 постійно міняє покази, впливає на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щоб вони надавали в суді покази на його користь. В результаті наїзду йому ( ОСОБА_6 ) були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, у нього був подвійний перелом лівої ноги, розбита голова, в результаті ДТП йому було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в 70000,00 грн., та просить стягнути її з обвинуваченого та МТСБУ.
		Показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що 6 січня 2014 р. він їхав на своєму автомобілі Хюндай Акцент днз НОМЕР_2 по вул. Перемоги м. Охтирка в напрямку з центра міста на виїзд з м. Охтирка. Надворі було темно (вечірній час), видимість була погана мрячка, траса була мокра. Він ( ОСОБА_7 ) їхав з ввімкненим ближнім світлом, зі швидкістю в межах дозволених ПДР, їхав сам та бачив позаду світло іншого автомобіля. В районі дитячого садка «Берізка», проїхавши пішохідний перехід, він ( ОСОБА_7 ) побачив, як потерпілий переступив бордюр і пішов через дорогу перед його автомобілем зправа наліво по ходу руху автомобіля. Він ( ОСОБА_7 ) загальмував, гальмував ривками, щоб не занесло, прийняв вправо і його автомобіль зупинився біля правого узбіччя, зачепивши бордюр. Потім він почув хлопок і побачив, що автомобіль обвинуваченого стоїть зліва трохи попереду від нього, а на асфальті лежить потерпілий. На місці ДТП фонар вуличного освітлення не горів, видимість була погана через погоду, а потерплий був у темному одязі. Також пояснив, що він ( ОСОБА_7 ) брав участь в слідчих експериментах по даній справі, зауважень у нього до протоколів слідчих експериментів не було.
		Показами свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що 06.01.2014 р. близько 22.40 год. він вийшов з дому та йшов по вул. Леніна (нині Перемоги) в бік площі Успенської в магазин. В той день ішов дощ, який до вечора перейшов у мряку, на вулиці було темно. Не доходячи до пошти, що в будинку по вул.. Перемоги, 17, десь 60-70 м він побачив рух світла та почув удар, та побачив, як зупинився автомобіль ВАЗ. Даний автомобіль зупинився на своїй смузі руху ближче до зустрічної смуги. З автомобіля вийшов чоловік та став викликати швидку допомогу. Він ( ОСОБА_8 ) підійшов та побачив, що на середині проїзної частини дороги, лежить збита людина (ногами в бік магазину «Норд», а головою до пошти). Потерпілий був одягнений в темний одяг, біля нього лежав розбитий телефон. Швидка допомога приїхала через 5 хв. та забрала потерпілого, поліція приїхала приблизно через годину. Освітлення в місці ДТП було погане, світло йшло не від електроопори, а від приміщення пошти та від магазинів, які розташовані вздовж дороги. На дорозі стояла вода, на пішохідному переході була калюжа, пішоходи завжди її обходять, йдучи поза пішохідним переходом. На місці ДТП він ( ОСОБА_8 ) бачив також автомобіль темного кольору, який був розбитий, даний автомобіль зупинилася метрів за 10-15 за пішохідним переходом в напрямку м. Харків і зсунув бордюрний камінь, в`їхавши в нього. Під час досудового слідства він ( ОСОБА_8 ) був понятим під час огляду місця події, і підтверджує всі дані, які містяться в протоколі огляду місця події.
		Показами свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що він ( ОСОБА_9 ) займає посаду слідчого ГУ УМВС в Сумській області і спеціалізується на розслідуванні справ про кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, він брав участь у слідчих експериментах як спеціаліст відповідно до своїх функціональних обов`язків  допомагав заміряти проїзну частину, здійснював відео зйомку. По ДТП, які сталися в темну пору доби, не завжди досліджується видимість перешкоди. В цій справі потрібно було встановити видимість пішохода і за яку відстань водій міг його побачити, тому було залучено експертів, спеціалістів, які володіють методикою. Також зазначив, що на досудовому розслідуванні досліджувався механізм ДТП, при якому підозрюваний рухався позаду автомобіля-лідера в межах однієї смуги. Під час розгляду справи в суді ОСОБА_4 це підтверджував, а в подальшому він змінив свої покази та пояснив, що рухався не позаду автомобіля-лідера, а в лівій смузі даного напрямку. Що також було зафіксовано та відображено в ході слідчих експериментів за дорученням суду. Відповідно і сам момент виникнення небезпеки для водія буде відрізнятися. 
		Показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що виїжджав на місце пригоди та проводив огляд місця події з участю понятих та проводив слідчі експерименти за ухвалами суду. Під час проведення слідчого експерименту за участю експерта ОСОБА_11 були створені умови, найбільш наближені до умов, які були під час ДТП: працівники МЧС поливали дорогу водою і дорожнє покриття було мокре, на електроопорі вимикалось світло . Всі зауваження ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 були занесені до протоколів слідчого експерименту. Щодо освітлення місця ДТП вказав, що на момент огляду місця події одна електроопора точно не горіла (була вимкнена), але яка саме  він не пам`ятає.
		Встановлено, що ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 22.01.2015 року було скасовано вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.11.2014 року по даній справі відносно ОСОБА_4 у зв`язку з неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, та призначено новий розгляд в Охтирському міськрайонному суді Сумської області в іншому складі. 
		Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.11.2014 року по даній справі грунтувався на висновку судової автотехнічної експертизи №36 від 13.03.2014 р., під час проведення якої досліджувався механізм ДТП, при якому автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_4 рухався позаду автомобіля-лідера Хюндай в межах однієї смуги. 
		Під час нового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 змінив свої покази стосовно механізму дорожньо-транспортної пригоди та зазначив, що його автомобіль ВАЗ рухався не позаду автомобіля-лідера Хюндай в межах однієї смуги, а в лівій смузі даного напрямку.
		У зв`язку з цим, на підставі ухвал суду від 12.06.2015 року, від 11.12.2015 року, від 22.06.2016 року, від 19.09.2016 року по справі було проведено три судові авто технічні експертизи.
		Дослідивши висновки судових експертиз, проведених по даній справі, суд вважає за необхідне покласти в основу вироку висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 9959 від 28.04.2017 р., яка була призначена ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 22.06.2016 року. 
		Відповідно до висновку додаткової судової автотехнічної експертизи № 9959 від 28.04.2017 р., при даних, які задані в ухвалах суду, у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Виходячи з вихідних даних в ухвалах суду, в незалежності від моменту виникнення небезпеки для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 та вказаної в ухвалі суду швидкості руху автомобіля ВАЗ, водій ОСОБА_12 мав технічну можливість попередити виникнення даної ДТП шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. При вихідних даних, які вказані в ухвалах суду, у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_13 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
		Даний висновок судової автотехнічної експертизи № 9959 від 28.04.2017 р. суд вважає належним та допустимим доказом. Усі вихідні дані для проведення судової автотехнічної експертизи№ 9959від 28.04.2017 р. бралисяз належнихі допустимихдоказів,а саме протоколу огляду місця події та схеми ДТП від 07.01.2014 року, протоколу слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_7 від 19.02.2014 р., протоколу слідчого експерименту від 19.07.2016 р.
		Так, з протоколу огляду місця події від 07.01.2014 року з фототаблицями та схемою вбачається, що було оглянуто місце події  територія проїзної частини по вул. Перемоги (Леніна) м. Охтирка в районі розташування будинків № 17 та 8 А. В ході огляду місця події зафіксовано: орієнтиром для проведення замірів є стовп лінії електромережі №7, що розташований по вул. Леніна (Перемоги) м. Охтирка; на відстані 16,2 м відносно лінії орієнтиру на узбіччі знаходиться дорожній знак «пішохідний перехід»; ширина проїзної частини вул. Леніна становить  12,2 м; ширина правого узбіччя становить 4,2 м; на правому узбіччі мається «заїзна кишеня» довжиною 25 м; ширина проїзної частини в місці наявності «заїзної кишені» становить  15,1 м; ширина лівого узбіччя становить 4,8 м; на проїзній частині знаходиться автомобіль ВАЗ; відстань від передньої лівої вісі автомобіля ВАЗ до лівого краю проїзної частини становить  5,5 м; відстань від задньої лівої вісі автомобіля ВАЗ до лівого краю проїзної частини становить 5,4 м; відстань від задньої лівої вісі автомобіля ВАЗ до лінії орієнтиру становить 9,7 м; на відстані 5,4 м відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 20,2 м відносно лінії орієнтиру знаходиться лівий ботинок потерпілого; на відстані 7,2 м відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 20,2 м відносно лінії орієнтиру знаходиться пляма бурого кольору; на відстані 7,7 м відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 18,6 м відносно лінії орієнтиру знаходиться пляма бурого кольору.
		Згідно протоколу ОМП на час огляду по ліву сторону проїзної частини встановлені залізобетонні опори з ліхтарями, які на час огляду включені, освітленні наявне. Проїзна частина на час огляду мокра, краї проїзної частини мають калюжі. Межі проїзної частини вимощені бардюрами бетонними висотою до 20 см. Дорожнє покриття асфальтно-щебневе, чорне. Ділянка, що оглядається, пряма, горизонтального профелю, покриття без пошкоджень. За проїзною частиною по бокам тротуари, за якими будівлі будинків. Дорога призначена для руху транспорту в обох напрямках. Роздільної смуги немає. (а.с. 32-44 Т. № 1). 
		Відповідно до протоколом проведення слідчого експерименту від 19.02.2014 р. зі схемою за участю свідка ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_7 на місці події розказав та показав про обставини ДТП, що сталася 06.01.2014 р. о 23 год. 30 хв. по вул. Перемоги (Леніна) в м. Охтирка. Зокрема зазначив, що в цей час він, керуючи автомобілем «Хюндай Акцент» днз НОМЕР_2 , рухався по вул. Леніна з центру міста в напрямку виїзду з міста із ввімкненим ближнім світлом фар. На дворі було темно, дорожнє освітлення було ввімкнено, дощу, мряки та туману не було, перед цим пройшов дощ і проїзна частина була вологою. В районі будинку №17 він помітив, як від правого бордюрного каменю зправа наліво по ходу його руху почав перетинати проїзну частину пішохід. Пішохід був одягнутий в темний одяг та знаходився в безпосередній близькості від його автомобіля. З метою уникнення наїзду на пішохода він натиснув на гальма та, повернувши кермо праворуч, зіткнувся з бордюрним каменем. Пішохід перетинав проїзну частину з середнім темпом руху. Після зіткнення з бордюром він ( ОСОБА_7 ) почув глухий удар з лівого боку та помітив, що інший попутний автомобіль марки ВАЗ 2110 здійснив наїзд на пішохода. 
		ОСОБА_7 пояснив, що рухався зі швидкістю 40 км/год., відстань від правого габариту до правого краю проїзної частини становила 1,4 м. В цей час попереду себе виявив пішохода, що знаходився на бордюрному камені, рухаючись впоперек проїзної частини. В цей момент пішохід знаходився на відстані 4,3 м до лінії орієнтиру. Виявивши пішохода, ОСОБА_7 відразу натиснув на гальма, які спрацювали, коли транспортний засіб проїхав дистанцію 1,55 м, при чому автомобіль зміщувася праворуч й в момент спрацювання гальмівного механізму відстань від правого габариту до правого краю проїзної частини становила 1,1 м. Місцем зупинки автомобіля є бордюрний камінь на відстані 3,1 м від лінії орієнтиру, до якого автомобіль проїхав в загальмованому стані відстань, яка становить 5,4 м. В момент початку застосування гальмування автомобіль знаходився на відстані 10 м від лінії орієнтиру. В момент зупинки ОСОБА_7 вже не спостерігав за пішоходом, який рухався з постійним темпом, подолавши відстань 1,7 м до моменту, коли водій його спостерігав востаннє, що знаходиться на відстані 1,7 м до краю проїзної частини та 4,3 м до лінії орієнтиру. Темп руху на цій ділянці досліджувався експериментально, під час чого статист долав відстань відповідну 5 м із темпом руху, який свідок спостерігав при пересуванні потерпілого до виниклої ДТП, під час чого свідок відповідно задавав цей темп руху статисту, що долав дану відстань, за час: t1 = 4,0 c, t2 = 4,2 с, t3 = 4,0 с. (а.с. 59-64 Т. № 1).
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 19.07.2016 р., який було проведено на виконання ухвали суду від 22.06.2016 року, вбачається, що слідчий експеримент проводився в період часу з 22.33 год. по 02.22 год., тобто в темну пору доби. На слідчому експерименті були присутні потерпілий ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , експерт автотехнік ХНДІСЕ ім Бокаріуса ОСОБА_14 , були присутні поняті ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . В ході слідчого експерименту застосовувався автомобіль статист ВАЗ 2110 з фарами ближнього світла  лінзи, здійснювались виміри за допомогою рулеток 50м та 20 м. 
		Під час проведення даного слідчого експерименту з метою уточнення встановлення видимості під час слідчого експерименту від 22.03.2016 року відключено лампу на електроопорі, наступній за орієнтиром. Спецавтомобілем служби МЧС було зволожено проїзну частину. Після чого встановлені положення автомобілів та пішохода в момент, коли під час слідчого експерименту від 22.03.2016 року встановлена видимість для автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 . Автомобіль ВАЗ встановлений на 62,3 м від місця наїзду, яке розташовувалось на відстані 4,3 м від лінії орієнтиру та на відстані 5,4 м від лівого краю проїзної частини до лівого габариту. Тобто, те положення, в якому під час слідчого експерименту від 22.03.2016 року наступала видимість пішохода, який знаходився на бордюрному камені. Також автомобіль статист ВАЗ (Хюндай) та пішохід встановлені у відповідні положення згідно даних слідчого експерименту від 22.03.2016 року. Після чого поняті зайняли робоче місце водія та вказали, що в даному положенні пішохода не видно на бордюрному камені. Далі автомобіль ВАЗ переміщений вперед на 2,7 м, статист ВАЗ(Хюндай) на 2,2 м, пішохід на 0,24 м, тобто відстань, яку вони долають за 0,2 с (автомобіль ВАЗ  50 км/год., Хюндай  40 км/год, пішохід  1,2 м/с). Після зайняття понятими робочого місця водія, двоє понятих вказали, що пішохода видно, а понятий ОСОБА_16 вказав, що видно обличчя пішохода. За умови постійного руху автомобіля ВАЗ 50 км/год., Хюндай 40 км/год. видимість водія ОСОБА_4 становить 59,6 м. 
		Далі автомобіль ВАЗ встановлений на відстані 55,8 м від місця наїзду та 5,4 м від лівого краю проїзної частини, у положення, в якому пішохода видно при умові руху автомобіля ВАЗ 60 км/год., Хюндай 40 км/год. згідно слідчого експерименту від 22.03.2016 року. Після розташування автомобіля статиста ВАЗ (Хюндай) та пішохода у положення відповідно до слідчого експерименту від 22.03.2016 року пойняті заняли робоче місце водія та вказали, що пішохода видно. 
		За умови руху автомобіля ВАЗ 60 км/год, Хюндай 40 км/год. та їх положення відповідно до слідчого експерименту від 22.03.2016 року видимість настає 55,8 м від місця наїзду. При цьому лампа на електроопорі, яка розташована наступною за орієнтиром при цих вимірах не горіла (а.с. 11-17 Т. № 4).
		При цьому слід зазначити, що проведення слідчого експерименту від 19.07.2016 р. було доручено ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 22.06.2016 року для встановлення об`єктивної відстані, на якій знаходився автомобіль ВАЗ від місця наїзду на пішохода в момент, коли водій ОСОБА_4 фактично міг виявити пішохода, який почав переходити проїзну частину, виходячи з вихідних даних розташування транспортних засобів та пішоходу на стадії їх зближення до місця наїзду, вказаних в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2015 року про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи. А саме: розташування автомобіля ВАЗ, Хюндай та пішохода, а також визначення їх швидкості руху визначалися відповідно показанням свідка ОСОБА_18 на слідчому експерименті від 19.02.2014 року. На місці події було відображено місце розташування автомобіля ВАЗ згідно схеми до протоколу ОМП від 06.01.2014 року. Далі відповідно показам свідка ОСОБА_7 була визначена лінія руху потерпілого, яка розташована на відстані 4,3 м відносно лінії орієнтиру. Далі автомобіль ВАЗ був розташований передньою частиною на рівні лінії руху пішохода. Пішохід був розташований навпроти передньої частини в районі середньої частини автомобіля, ближче до правого краю проїзної частини, що відповідає приблизному місцю наїзду на пішохода (відповідно пошкодженням на автомобілі ВАЗ). Шляхом заміру було встановлено, що місце наїзду на пішохода до кінцевого положення автомобіля (передньої частини) становить 8,6 м, тобто з місця наїзду до кінцевого положення автомобіль ВАЗ зупинився за 8,6 м. Повний шлях гальмування автомобіля ВАЗ на мокрому дорожньому покритті становить 19,6 м при швидкості руху 50 км/год та 28,2 м при швидкості руху 60 км/год. (сповільнення приймалось табличне  4,9 м/с2). Відповідно цьому до моменту наїзду автомобіль ВАЗ повинен був рухатися в загальмованому стані відстань 11 м при швидкості руху 50 км/год. та 19, 6 м при швидкості руху 60 км/год. Час гальмування до моменту зіткнення становить величину відповідну 1 с при швидкості руху 50 км/год. та 1,5 с при швидкості руху 60 км/год. 
		При цьому, на відміну від ухвали суду від 11.12.2015 року, в якій були задані вихідні дані про дорожні умови, згідно яких на час ДТП працює вуличне освітлення на опорах як до місця наїзду, так і після нього, в ухвалі суду від 22.06.2016 року судом було зобов`язано забезпечити проведення слідчого експерименту із виключеним ліхтарем на електроопорі, що розташована з лівого боку проїзної частини в напрямку пров. Кириківського за пішохідним переходом, яка є наступною за орієнтиром, напроти вул. Леніна, 17 м. Охтирка.
		Зі змісту висновку судової автотехнічної експертизи № 9959 від 28.04.2017 р. вбачається, що під час проведення експертного дослідження були перевірені покази свідка ОСОБА_7 дані ним під час слідчого експерименту від 19.02.2014 року щодо темпу руху пішохода ОСОБА_6 , при якому мірну ділянку довжиною 5 м пішохід долав за час: t1 = 4,0 c, t2 = 4,2 с, t3 = 4,0 с. Виходячи з викладеного, швидкість руху пішохода становить 4,5 … 4,3 км/год. Згідно п.1 висновку експертизи покази свідка ОСОБА_7 в частині швидкості руху пішохода не позбавлені технічної спроможності.
		При аналізі вихідних даних, які були отримані під час слідчого експерименту від 19.07.2017 року, що стосуються механізму зближення пішохода та автомобіля ВАЗ до місця наїзду, експерт дійшов висновку, що в даному випадку згідно показань свідка ОСОБА_7 , при швидкості руху автомобіля ВАЗ ОСОБА_12  50 км/год., пішохода з робочого місця водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 , який перетинає проїзну частину видно, коли пішохід вже знаходиться на проїзній частині. Виходячи з вищенаведеного, згідно методичних рекомендацій, які існують в експертній практиці проведення судових автотехнічних експертиз, небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 , з технічної точки зору, виникає з моменту, коли водій міг обєктивно виявити пішохода, який перетинає проїзну частину, тобто в момент, коли автомобіль ВАЗ знаходився на відстані 59,6 м від місця наїзду.
		При швидкості руху автомобіля ВАЗ  60 км/год. пішохода з робочого місця водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 , який перетинає проїзну частину видно, коли пішохід вже знаходиться на проїзній частині. Виходячи з викладеного, згідно методичних рекомендацій, які існують в практиці проведення судових авто технічних експертиз, небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 , з технічної точки зору, виникає з моменту, коли водій міг об`єктивно виявити пішохода, який перетинає проїзну частину, тобто в момент, коли автомобіль ВАЗ знаходився на відстані 55,8 м від місця наїзду. 
		Експертом встановлено, що згідно показань свідка ОСОБА_7 , при швидкості руху автомобіля ВАЗ ОСОБА_12  50 км/год., небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 , з технічної точки зору, виникає з моменту, коли автомобіль ВАЗ знаходився на відстані 59,6 м від місця наїзду. Також встановлено, що згідно показань свідка ОСОБА_7 , при швидкості руху автомобіля ВАЗ ОСОБА_12  60 км/год., небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 , з технічної точки зору, виникає з моменту, коли автомобіль ВАЗ знаходився на відстані 55,8 м від місця наїзду.
		Зупинковий шлях автомобіля ВАЗ в умовах місця дорожньо-транспортної пригоди при швидкості його руху 50 км/год становить 37,3 м. Оскільки зупинковий шлях автомобіля ВАЗ в умовах місця ДТП при швидкості руху 50 км/год (37,3 м) менше ніж відстань, на якій знаходився автомобіль ВАЗ від місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_12 (59,6 м), то слід зробити висновок, що в даному випадку водій ОСОБА_12 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль ВАЗ до місця наїзду на пішохода та тим самим попередити виникнення даної ДТП.
		Зупинковий шлях автомобіля ВАЗ в умовах місця ДТП при швидкості його руху 60 км/год. становить 50,7 м. Оскільки зупинковий шлях автомобіля ВАЗ в умовах місця ДТП при швидкості руху 60 км/год (50,7 м) менше ніж відстань, на якій знаходився автомобіль ВАЗ від місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_12 (55,8 м), то слід зробити висновок, що в даному випадку водій ОСОБА_12 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль ВАЗ до місця наїзду на пішохода та тим самим попередити виникнення даної ДТП.
		Згідно висновку експертизи, виходячи з вказаних вихідних даних в ухвалах суду, в незалежності від моменту виникнення небезпеки для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 (відстані, на якій знаходився автомобіль ВАЗ від місця наїзду на пішохода) та вказаної в ухвалі суду швидкості руху автомобіля ВАЗ, водій ОСОБА_12 мав технічну можливість шляхом застосування екстреного гальмування зупинити керований ним автомобіль ВАЗ до місця наїзду на пішохода та тим самим попередити виникнення даної ДТП, тобто шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Тому при вихідних даних, які вказані в ухвалі суду, у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_12 , який мав технічну можливість попередити виникнення даної ДТП, не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
		Експерт ОСОБА_14 в ході судового розгляду справи повністю підтримав наданий ним висновок експертизи № 9959від 28.04.2017 р. 
		Даний висновок судової автотехнічної експертизи № 9959 від 28.04.2017 р. суд вважає належним та допустимим доказом, який узгоджується з іншими доказами, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні, та в сукупності з ними підтверджує обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Суд вважає належним та допустимим доказом протокол огляду місця події та схему ДТП від 07.01.2014 року, вихідні дані з яких бралися для проведення судової автотехнічної експертизи№ 9959від 28.04.2017 р.   Вказані протокол та схема були складені відразу після ДТП та були підписані понятимита учасникомпригоди ОСОБА_4 ,які відповіднопогодились зданими,зазначеними уних, цідані ніким з учасників процесу не оспорюються. 
		Захисник вказує, що слідчі експерименти, проведені по справі, в тому числі слідчий експеримент від19.07.2016р.,та слідчийексперимент зучастю свідка ОСОБА_7  від19.02.2014р., проведені зі значними порушеннями і їх результати не можуть бути покладені в основу вихідних даних для проведення відповідних розрахунків експертом, тому вважає, що у даному провадженні відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України.
		Свої доводи про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 19.07.2016 р., захисник мотивує тим, що умови проведення слідчого експерименту не відповідали об`єктивним обставинам, які були на час ДТП. Зокрема, проїзна частина автодороги в тому місці, де розташовувались зустрічні автомобілі, була сухою, лобове скло автомобіля ВАЗ було сухе. Під час слідчого експерименту було вимкнено ліхтар на електроопорі, слідуючій за орієнтиром, а під час дорожньо-транспортної пригоди був вимкнений ліхтар на опорі, яка слугувала орієнтиром, що не відповідає обстановці та умовам освітлення, які були на час ДТП. При слідчому експерименті потерпілий у якості статиста був взутий в ботинки, які мали смугу білого кольору, та був без шапки, а на момент ДТП потерпілий був взутий в чорні ботинки та вдягнутий в шапку чорного кольору. Все це впливало на видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля ВАЗ. Крім того, видимість пішохода вимірювалась взагалі без зустрічних автомобілів, що явно не відповідає умовам видимості під час ДТП. Автомобіль ВАЗ виставлявся на відстані 5,4 м від лівого габариту до лівого краю проїзної частини, що не відповідає обставинам ДТП. В ході слідчого експерименту за його ( ОСОБА_4 ) участю була встановлена фактична відстань, на якій він перебуваючи на робочому місці водія автомобіля ВАЗ виявив потерпілого пішохода на проїзній частині автодороги, а саме 21,6 м, однак в протоколі вона не зазначена. Слідчий експеримент здійснювався за вказівками свідка ОСОБА_9 , якому суд не надавав будь-яких повноважень бути присутнім під час слідчого експерименту, а також під керівництвом прокурора ОСОБА_19 , який не входив до складу групи прокурорів. Поняті під час проведення слідчого експерименту були зацікавленими. А «друга» частина слідчого експерименту проводилась без участі ОСОБА_4 .
		   Однак такі твердження захисника суд не бере до уваги, так як вони спростовуються дослідженими матеріалами справи.
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 19.07.2016 р. вбачається, що слідчий експеримент проводився в період часу з 22.33 год. по 02.22 год., тобто в темну пору доби. На слідчому експерименті були присутні потерпілий ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , експерт автотехнік ХНДІСЕ ім. Бокаріуса ОСОБА_14 , були присутні поняті ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . В ході слідчого експерименту застосовувався автомобіль статист ВАЗ 2110 з фарами ближнього світла  лінзи, здійснювались виміри за допомогою рулеток 50м та 20 м. Під час проведення даного слідчого експерименту з метою уточнення встановлення видимості під час слідчого експерименту від 22.03.2016 року відключено лампу на електроопорі, наступній за орієнтиром. Спецавтомобілем служби МЧС було зволожено проїзну частину.
		   При здійсненні вимірів під час проведення слідчого експерименту приймалось, що автомобіль ВАЗ рухався на відстані 5,4 м від лівого габариту до лівого краю дороги, що відповідає кінцевому розташуванню автомобіля ВАЗ, - зазначеному в протоколі огляду місця події.
		Таким чином, слідчий експеримент проводився в умовах, максимально наближених до обстановки, при якій сталася дорожньо-транспортна пригода, та які були зафіксовані в протоколі огляду місця подій від 07.01.2014 року.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що під час даного слідчого експерименту він був взутий у чорні ботинки з сірою смугою, а не з білою, як зазначає захисник. 
		Як на підтвердження своїх доводів про те, що умови проведення слідчого експерименту не відповідали об`єктивним обставинам, які були на час ДТП, а саме: під час слідчого експерименті було вимкнено ліхтар на електроопорі, слідуючій за орієнтиром, а під час дорожньо-транспортної пригоди був вимкнений ліхтар на опорі, яка слугувала орієнтиром, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник посилаються на фотознімки, зроблені слідчим під час огляду місця події.
		Суд небере доуваги такі доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та йогозахисника,так якз фотознімків,доданих допротоколу оглядумісця події від07.01.2014року,неможливо встановити, чибуло вимкненесвітло на будь-якійіз електроопор, і якщотак,то на якійсаме електроопорі. Крімтого,в  протоколіогляду місцяподії від 07.01.2014року,зазначено,що  на час огляду по ліву сторону проїзної частини встановлені залізобетонні опори з ліхтарями, які на час огляду включені, освітленні наявне.
		   Крім того,свідки  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовомузасіданні пояснили.що намісці ДТП негорів ліхтарвуличного освітлення,однак незазначили,що  ліхтар був вимкнений саме на опорі, яка слугувала орієнтиром.
		   Зі змісту ухвали суду від 22.06.2016 року про доручення органу досудового розслідування Охтирського ВП ГУНП в Сумській області провести слідчий експеримент вбачається, що обвинувачений та його захисник не заперечували щодо тієї обставини, що при проведенні слідчого експерименту повинен бути виключений саме ліхтар на електроопорі, що розташована з лівого боку проїзної частини в напрямку пров. Кириківського за пішохідним переходом, яка є наступною за орієнтиром, напроти вул. Леніна, 17 м. Охтирка. 
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що фактична відстань, на якій він перебуваючи на робочому місці водія автомобіля ВАЗ виявив потерпілого пішохода на проїзній частині автодороги, становить 21,6 м, а тому він не мав можливості зупинитися до наїзду на потерпілого, суд не бере до уваги.
		Така відстань, зазначена обвинуваченим, залежить від суб`єктивного сприйняття механізму даної ДТП та не є фактичною.
		   Суд вважає такі покази обвинуваченого ОСОБА_4 неправдивими, які надані з метою у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне, крім того такі показання ОСОБА_4 протирічать іншим доказам в їх сукупності, покладеним в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним. 
		   При цьому суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово змінював покази з метою надання експертам таких вихідних даних дорожньо-транспортної пригоди, які завідомо вказували про його невинуватість.
		   Таким чином, слідчий експеримент від 19.07.2016 року проведений у відповідності з вимогамист.240 КПК України. За його результатами складено відповідний протокол, в якому докладно викладені умови і результати слідчого експерименту. Вказаний протокол складений відповідною особою, зазначені дати його проведення та складання, вказане місце процесуальної дії, у ньому викладена інформація щодо проведення слідчого експерименту. Також, протокол підписаний всіма учасниками, які були присутні під час його проведення, які посвідчили достовірність відображення у протоколі ходу та результатів слідчої дії.
		Перевіряючи доводи обвинуваченого не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_4 . Тому суд вважає, що даний доказ є належним та допустимим, і вихідні дані, які були отримані під час його проведення, відповідають обставинам справи. 
		У суду також відсутні сумніви у правдивості показів свідка ОСОБА_7 , даних ним під час судового засідання. Аналогічні покази свідок ОСОБА_7 надав під час проведення слідчого експерименту за його участі від 19.02.2014р., ів  матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про суперечності технічного характеру у показах, які він надав під час слідчого експерименту відносно механізму розвитку даної ДТП, крім того покази ОСОБА_7 щодо темпу руху пішохода ОСОБА_6 , під час слідчого експерименту від 19.02.2014 року були перевірені експертним шляхом та не позбавлені технічної спроможності. Тому суд дійшов висновку, що протокол проведення слідчого експерименту за його участі від 19.02.2014 р. отриманий у порядку, встановленомуКПК України, а отже відповідно до вимог ч.1ст. 86 КПК Україниє допустимим доказом у справі.
		Суд вважає, що при проведенні експертизи № 9959 від 28.04.2017 р. додержані всі вимоги закону при призначенні експертизи, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи і висновки експерта достатньо мотивовані. Тому суд не може ставити під сумнів достовірність та об`єктивність висновків вказаної експертизи, відповідно до яких у даній дорожній обстановці ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3ПДР; водій ОСОБА_12 мав технічну можливість попередити виникнення даної ДТП шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_12 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
		   Під час досудового розслідування по справі було проведено судову автотехнічну експертизу №36 від 13.03.2014 р., відповідно до якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.3 та 13.1Правил дорожнього рухуУкраїни. За наданих вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. З технічної точки зору, відповідно до вихідних даних, в діях водія автомобіля ВАЗ, в даній дорожній ситуації, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.(а.с. 78-81 Т. № 1). 
		Однак суд не бере до уваги даний висновок експертизи, вважає його неналежним доказом з наступних підстав. 
		Під час проведення вказаної експертизи досліджувався механізм ДТП, при якому автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_4 рухався позаду автомобіля-лідера Хюндай в межах однієї смуги. 
		Однак такий механізм ДТП не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що автомобіль Хюндай рухався попереду нього правіше з меншою швидкістю, і він ( ОСОБА_4 ) став його випереджати, тобто він ( ОСОБА_4 ) рухався не позаду автомобіля-лідера, а в лівій смузі даного напрямку.
		Матеріали справи не містять інформації щодо відстані, на якій рухався автомобіль ВАЗ відносно правого краю проїзної частини до моменту зміни напрямку руху автомобілем Хюндай вправо та застосування його водієм гальмування, тому відсутні підстави для висновку про те, що автомобіль ВАЗ рухався безпосередньо на рівні задньої частини автомобіля Хюндай або на відстані, при якій не забезпечувався безпечний боковий інтервал між цими транспортними засобами.
		Що стосується інших проведених у справі судових автотехнічних експертиз, а саме: висновок додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи № 1327 від 24.10.2014 р., висновок судової автотехнічної експертизи № 161 від 09.10.2015 р., то суд їх до уваги не приймає, оскільки вони суперечать іншим матеріалам справи та зроблені на підставі вихідних даних, які не відповідають обставинам справи. 
		Висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 12956 від 25.05.2016р. суд не бере до уваги, так як вона була проведена за вихідними даними про дорожні умови, згідно яких на час ДТП працює вуличне освітлення на опорах як до місця наїзду, так і після нього, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.01.2014 року, відповідно до яких ліхтар на електроопорі, слідуючій за орієнтиром, було вимкнено.
		Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Протоколом огляду місця події від 06.02.2014 року з фототаблицями, під час якого в кабінеті № 20 Охтирського МВ УМВС України ОСОБА_20 добровільно видала працівникам поліції речі одягу свого батька, в яких він перебував під час ДТП 06.01.2014 р., а саме куртку чорного кольору шкіряну та брюки джинси синього кольору (а.с. 45-47 Т. № 1).
		Протоколом огляду та затримання транспортного засобу від 07.01.2014 р., відповідно до якого було здійснено затримання транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-21102, державний номер НОМЕР_1 , в якого були наступні механічні ушкодження: пошкоджений капот, передній бампер та передній номерний знак, розбите лобове скло, деформований дах, пошкоджене праве крило, відірване дзеркало заднього виду та антена. (а.с. 48 Т. № 1).
		Протоколом огляду транспортного засобу від 15.01.2014 р. - автомобіля ВАЗ-21102, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого було зафіксовано механічні пошкодження автомобіля: передній номерний знак у правій частині деформований у напряму зпереду назад; передній бампер у правій частині має потертості та тріщину матеріалу; капот двигуна в правій частині має деформації металу; в задній правій частині даного капоту мається деформація металу зверху вниз; праве переднє крило має потертості ЛФП ; лобове скло зруйноване, руйнування більш виражені у його праві та середній частині; дах автомобіля в передній частині має незначну деформацію металу (а.с. 49-50 Т. № 1).
		Протоколом огляду предметів одягу ОСОБА_6 від 07.02.2014 року: шкіряної куртки чорного кольру, поверхня куртки забруднена, біля шву правого рукава пошкодження матеріалу; брюк джинсів синього кольору, які забруднені плямами бурого кольору, піском; зимових ботинок шкіряних чорного кольору з гумовою підошвою (а.с.51 Т №1).
		Висновком судово-медичної експертизи № 46 від 10.02.2014 р. відповідно до якого в ортопедичному відділенні Охтирської ЦРЛ ОСОБА_6 встановлений діагноз: політравма; відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на рівні середньої третини зі зміщенням; обширна рвана рана с-н-злівої гомілки до 2/3 окружності гомілки з пошкодженням сухожилля та м`язів-розгиначів ступні з частковим пошкодженням судинно-нервового пучка. ЗЧМТ, струс головного мозку; закрита тупа травма живота та грудної клітини; травматичний шок І-ІІ ступеня. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній у постанові, про що свідчить відсутність ознак зрощення перелому в момент звернення за меддопомогою. Не виключена можливість отримання вищевказаних тілесних ушкоджень при обставинах вказаних в постанові. Тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку - згідно з пунктом 2.3.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у виді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки на рівні с-н-з зі зміщенням, обширної рваної рани с-н-з лівої гомілки до 2/3 окружності гомілки з пошкодженням сухожилля та м`язів розгиначів ступні з частковим пошкодженням судинно-нервового пучка, травматичного шоку І-ІІ ступеня -небезпечні для життя, і за цією ознакою згідно з пунктом 2.1.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.(а.с.82-83 Т. № 1).
		Висновками експерта № 107, 108, 109 від 10.04.2014 р., відповідно до яких виявлені пошкодження одягу потерпілого ОСОБА_6 , а саме: куртки, брюк та ботинка утворилися при динамічному контакті поверхні одягу з нерівною поверхнею тупого предмету (частинами автотранспорта), при зіткненні автотранспортного засобу з людиною (наїзд) і є загальними ознаками автотравми. Сліди ковзання на підошві правого ботинку могли утворитися при ДТП та у момент первинного контакту з автомобілем потерпілий пересувався і був повернутий задньою поверхнею свого тіла до під`їжджаючого автотранспорту (а.с. 84 -92 Т. № 1).
		Довідкою КП «Благоустрій» від 13.02.2014 року №66, згідно якої вуличне освітлення по вул. Леніна (Перемоги) 06.01.2014 року було включено о 15.30 год. та вимкнено о 07.00 год (а.с. 53 Т№1).
		   Відповідно дост. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.
		   У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		   На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 поза розумним сумнівом доведено.
		   З огляду на що, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 допустив порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого виникла дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пішохід ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		   Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій засудженого та допустимості доказів у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
		   Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила:
		   Диспозиціястатті 286 ККсформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насампередПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		   При цьому належить ураховувати, що злочин, передбаченийстаттею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушеньПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3статті 286 КК, тобто тільки такі порушенняПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
		   Таким чином, об`єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1; смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2; загибель кількох осіб - частина 3); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
		   Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
		   Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
		   Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбаченістаттею 286 КК.
		   Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушенняПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати увироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбаченихстаттею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
		   Тільки порушенняПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їхнастання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченогостаттею 286 КК.
		   Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбаченийстаттею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимогПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
		Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		Відповідно до вимогстатті 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст.50,65-67КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей, враховує його вік та стан здоров`я. 
		Згідно висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння від 07.01.2014 року №30 ознак сп`яніння у ОСОБА_4 не виявлено (а.с. 52 Т №1).
		До пом`якшуючих покарання обставин суд відносить те, що обвинувачений є учасником бойових дій.
		Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. 
		З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи винного, суд вважає, зваживши на роль кари як мети покарання, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження новихзлочинів буде покарання у виді позбавлення волі, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, так як таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		При цьому, з урахуванням викладеного вище, суд вважає за можливе не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироком суду законної сили не застосовувати.
		Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого підлягає задоволенню, так як підтверджуються матеріалами справи (довідка-розрахунок від 21.03.2014 року (а.с. 94 т.1). Тому з обвинуваченого необхідно стягнути на підставі ст..1206 ЦК України на користь Охтирської ТГ витрати на лікування потерпілого в розмірі 4223,26 грн.     
		Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, до ОСОБА_4 та Моторно (транспортного) страхового бюро України, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 та Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь моральну шкоду в сумі 70000 грн., завдану скоєнням злочину. 
		Суд вважає, що цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
		Згідно ч.5 ст.128 КПК України  цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		У відповідності дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		   Відповідно до ч. 3ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно ст.1167ЦК України-моральна шкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до роз`яснень даних у п.3, 9, 17-1Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31.03.1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимЗаконом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV).
		Згідно зістаттею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		За змістомЗакону № 1961-IV(статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. 
		Як передбаченостаттею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Таким чином,потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбаченихстаттею 1194 ЦК Українипідстав.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, яка є обов`язковою для усіх судів.
		   Суд погоджується з доводами потерпілого ОСОБА_6 про перенесені ним душевні страждання у зв`язку заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, враховуючи характер діяння обвинуваченого та форму його вини, з урахуванням вимог справедливості та розумності, суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 1167, ч.2 ст.1168 ЦК України визначити розмір стягнення на відшкодування потерпілому моральної шкоди, в сумі 45000,00 грн.
		Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
		Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 від 01.07.2005 р. ОСОБА_4 є учасником бойових дій, тому на підставі ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди в даному випадку проводить МТСБУ.
		Згідно ст.26-1ЗаконуУкраїни «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховиком (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.
		Тому з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_6 слід стягнути страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. (5 % від розміру страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю потерпілого, встановленого п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 40000,00 грн.
		Згідно ст. 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 13987,80 грн. 
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд 
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_4  визнати винниму вчиненнізлочину, передбаченогоч.2ст.286КК Українита призначитийому покаранняза цимзаконом увиді  3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст. ст.75,76 КК Українизвільнити  ОСОБА_4  від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодженняуповноваженого органу з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 13987,80 грн. 
		Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_6 страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 40000,00 грн.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь Охтирської міської ТГ (отримувач: ГУК Сум.обл/Охтирська МТГ/24060300, код отримувача: 37970404, банк отримувача : Казначейство України(ел. адм. подат.), номер рахунку: UA628999980313050115000018538, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування податку: Інші надходження)  4223,26 грн. (чотири тисячі двісті двадцять три грн. 26 коп.) за лікування потерпілого ОСОБА_6 .
		Речові докази: шкіряну куртку чорного кольору, брюки-джинси синього кольору, зимові ботинки чорного кольору з гумовою підошвою 43 розміру, передані згідно розписки про збереження від 14.04.2014 р. потерпілому ОСОБА_6 , вважати повернутими їх законному володільцю.
		Речовий доказ: автомобіль ВАЗ 21102 ДНЗ НОМЕР_1 сірого кольору, 2000 року випуску, переданий на зберігання до автостоянки за адресою АДРЕСА_3 , повернути ОСОБА_4 .
		Вирок може бути оскаржений в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
		 
		Суддя Охтирського
		міськрайонного суду:              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...