Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/17601/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.09.2021
Результат оскарження 02.09.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: П/140/17675/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2021 року   ЛуцькСправа № 140/17601/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Лозовського О.А.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадження) адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Юско-Агро» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Селянське (фермерське) господарство «Юско-Агро»  (далі - СФГ «Юско-Агро», підприємство, позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2020 №0010990904 винесеного ГУ ДПС у Волинській області відносно Селянського (фермерського) господарства «Юско-Агро», згідно котрого було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000,00 грн..
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за результатами проведеної фактичної перевірки, під час якої встановлено факт зберігання пального без ліцензії. Вважає, що підприємством не було вчинено податкового правопорушення, оскільки на момент перевірки відповідачу були надані усі документ щодо закупівлі позивачем пального, яке використовувалось для власних господарських потреб, а саме для заправляння транспортних засобів, без жодного зберігання пального у власних стаціонарних ємностях, пальне було розлите в паливні баки транспортних засобів.
		Ухвалою судді від 31.12.2020 провадження у справі було відкрито. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
		У поданому відзиві на позовну заяву від 20.01.2021 представник відповідача позов не визнав. Свої заперечення обгрунтував тим, що за результатами фактичної перевірки місця зберігання пального СФГ «Юско-Агро» було складено акт фактичної перевірки від 07.10.2020 №03/187/09-05/37669556. Так, аналізом єдиного реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.01.2020 по 05.10.2020 встановлено, що СФГ «Юско-Агро» придбало дизпаливо (Важкі дистиляти (газойлі)) загальним обсягом 23887,21 л, а саме: згідно акцизної накладної №640 від 26.02.2020 - 1987,37 л; згідно акцизної накладної №102 від 19.03.2020 - 5050,09 л; згідно акцизної накладної №1781 від 05.05.2020 - 2529,33 л; згідно акцизної накладної №1934 від 14.05.2020 року - 2479,3 л; згідно акцизної накладної №2121 від 26.05.2020 - 2503,32 л; згідно акцизної накладної №2893 від 24.07.2020 - 2486,24 л; згідно акцизної накладної №3000 від 31.07.2020 - 2464,41 л; згідно акцизної накладної №3432від 28.08.2020 - 2479,93 л; згідно акцизної накладної №3869 від 25.09.2020 - 1907,22 л;
		Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом та на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за юридичною адресою: 45250, Волинська область, Ківерцівський район, село Звірів, вул. Шкільна, 9.
		Відповідач звертає увагу, що станом на 06.10.2020 (дату складання матеріалів перевірки) у СФГ «Юско-Агро» була відсутня ліцензія на право зберігання пального
		СФГ «Юско-Агро» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 21.09.2020 (дата реєстрації) терміном дії з 08.10.2020 по 08.10.2025 за адресою: Україна, 45250, Волинська область, Ківерцівський район р-н, с. Звірів, вул. Київська, 93/А.
		Згідно поданих звітів «Відомості про наявність земельних ділянок» СФГ «Юско-Агро» використовує в своїй діяльності орендовану в населення землю (земельні паї) площею 357,5 га (с. Звірів) та 33,8 га (с. Хорлупи та с. Пальче). Для забезпечення діяльності використовує власну та орендовану сільськогосподарську техніку, а саме трактор ХТЗ 170 (бак 430 л), трактор МТЗ/82(бак 130 л), трактор МТЗ/82(бак 130 л) та автомобіль ЗИЛ MM3 4520(бак 170 л), автомобіль марки ЗИЛ 131(бак 175 л), трактор-бульдозер марки ДТ-75Н (бак 360 л), комбайн Ліда - 1300 (бак 520 л), комбайн КЕЙС - 525 (бак 520 л). Всього в користуванні СФГ «Юско-Агро» знаходиться 8 одиниць сільськогосподарської техніки (загальна ємність баків 2435л).
		Представник відповідача зазначає, що дизпаливо згідно акцизних накладних, оборотно - сальдових відомостей по рахунку 203 та облікових листів тракториста-машиніста в розрізі виконаних робіт та оброблених полів надходило партіями більшими за вказану ємність.
		Також вказує, що СФГ «Юско-Агро» вище згадане пальне придбавало у ТзОВ «Компанія Панхім» та ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт», які не здійснюють реалізацію пального в роздрібній мережі безпосередньо в баки транспортних засобів, оскільки отримали ліцензії на право оптової торгівлі пальним, а саме: ТзОВ «Компанія Панхім» (№990514201900138 з 01.07.2019 по 01.07.2024, ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі), ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» (№990614201900729 з 01.07.2019 по 01.07.2024, ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі).
		Таким чином, в ході проведення фактичної перевірки було встановлено, що позивачу було відвантажено пальне за відсутності ліцензії на право його зберігання, у зв`язку з чим позивачем допущено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу 500 000 гривень.
		Враховуючи вищевказані факти відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0010990904 від 10.11.2020, яке винесене за результатами проведення фактичної перевірки (акт від 07.10|.;2020 року №03/187/09-05/37669556) є правомірним. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
		Крім того, просить відмовити у вимозі про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн, вважаючи їх значно завищеними та не обгрунтованими. 
		У поданій відповіді на відзив, позивач вказав, що відповідачем без належного дослідження обставин було складено акт за відсутності факту зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
		В письмових запереченнях на позов, представник відповідача підтримав обгрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог, які викладені у відзиві на позовну заяву
		Суд, дослідивши письмові пояснення позивача та відповідача у заявах по суті справи, письмові докази по справі, встановив такі обставини. 
		Судом встановлено, що 05.10.2020 працівниками управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області на підставі наказу від 25.10.2020 №2025 та згідно направлень від 05.10.2020 №452 та №453 проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, село Звірів, вулиця Шкільна, будинок 9, де здійснює господарську діяльність СФГ «Юско-Агро».
		За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним від 07.10.2020 №03/187/09-05/37669556, з якого слідує, що аналізом єдиного реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.01.2020 по 05.10.2020 встановлено, що СФГ «Юско-Агро» придбало важкі дистиляти (газойлі)) у ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» та ТзОВ «Компанія «Панхім» загальним обсягом 23887,21 л, а саме: згідно акцизної накладної №640 від 26.02.2020 - 1987,37 л; згідно акцизної накладної №102 від 19.03.2020 - 5050,09 л; згідно акцизної накладної №1781 від 05.05.2020 - 2529,33 л; згідно акцизної накладної №1934 від 14.05.2020 - 2479,3 л; згідно акцизної накладної №2121 від 26.05.2020 - 2503,32 л; згідно акцизної накладної №2893 від 24.07.2020 - 2486,24 л; згідно акцизної накладної №3000 від 31.07.2020 - 2464,41 л; згідно акцизної накладної №3432від 28.08.2020 - 2479,93 л; згідно акцизної накладної №3869 від 25.09.2020 - 1907,22 л.
		Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом та на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за юридичною адресою: 45250, Волинська область, Ківерцівський район, село Звірів, вул. Шкільна, 9.
		На момент проведення фактичної перевірки ліцензії на право зберігання пального не було.
		Так, згідно висновків акту перевірки, під час перевірки встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а. с. 10-13).
		На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2020 №0010990904, яким до СФГ «Юско-Агро» застосовано штрафні (фінансові) санкції в cумі 500 000,00 грн. (а. с. 8).
		Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).
		Абзацом п`ятдесят другим статті 1 Закону №481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
		Згідно частини першої статті 15 Закону №481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
		Частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-BP передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
		Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).
		Разом з тим, згідно частин тридцять дев`ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
		Вказане вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).
		Частинами першою-третьою статті 17 Закону №481/95-ВРпередбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
		Як встановлено з матеріалів справи, посилаючись на поставку СФК «Юско-Агро» пального обсягом 23887,21 л згідно акцизних накладних №640 від 26.02.2020, №102 від 19.03.2020, №1781 від 05.05.2020, №1934 від 14.05.2020, №2121 від 26.05.2020, №2893 від 24.07.2020, №3000 від 31.07.2020, №3432від 28.08.2020, №3869 від 25.09.2020, відповідач стверджує про зберігання вказаного пального за адресою АДРЕСА_1 здійснювалось позивачем без отримання ліцензії на право зберігання пального.
		Проте, позивач не погоджується з таким твердженням відповідача та вказує, що придбане пальне було розвантажене по паливним бакам транспортних засобів в день прибуття на територію фермерського господарства, у кількості відповідно до наданих відомостей, що підтверджується відомостями обліку видачі дизельного пального від 05.05.2020, від 14.05.2020, від 26.05.2020, від 24.07.2020, від 31.07.2020, від 28.08.2020, від 25.09.2020 (а. с. 15-21).
		Крім того, судом встановлено, що 01.02.2020 між СФГ «Юско-Агро» («замовник») та ФОП ОСОБА_1 («виконавець») було укладено договір на виконання робіт №1 згідно умов якого «виконавець» передає, а «замовник» приймає на зберігання комбайни Ліда-1300 та КЕЙС-525 
		Згідно другого розділу вказаного договору ФОП ОСОБА_1 виконує роботи по механізованому збиранню озимої пшениці на площі 100 гектарів, ярого ячменю на площі 20 гектарів, сої на площі 125 гектарів, озимого ріпака на площі 83 гектари, соняшника на площі 50 гектарів, гречки на площі 10 гектарів. 
		Умовами договору передбачено, що ФОП ОСОБА_1 надав право на зберігання дизельного пального у своїх транспортних засобах (а. с. 22-28). 
		Також, 01.02.2020 між СФГ «Юско-Агро» («користувач») та ОСОБА_2 («позичкодавець») укладено Договір позики №2, згідно умов якого «позичкодавець» надає, а «користувач» приймає в користування трактор-бульдозер марки ДТ-75Н/ДЗ-60, р. н НОМЕР_1 , рік випуску 1986 та договір позики №3 між СФГ «Юско-Агро» («користувач») ОСОБА_3 («позичкодавець»), згідно умов якого позивачем отримано в позику автомобіль марки ЗИЛ-131, р.н НОМЕР_2 (а. с. 29-30).
		Крім того, у власності або користуванні позивача знаходяться інші транспортні засоби: трактор Беларусь-892, р. н. НОМЕР_3 , трактор ХТЗ-17021 р. н. НОМЕР_4 , трактор ДТ-75Н/ДЗ-60, р. н. НОМЕР_5 , автомобіль ЗИЛ-ММЗ, р. н. НОМЕР_6 , що стверджується актом приймання-передачі за договором купівлі-продажу №43/9 093 від 06.03.2017 (а. с. 31), свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 (а. с. 32), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а. с. 33), договором оренди від 01.09.2015 (а. с. 34).
		Відтак, з врахуванням зазначеного слідує, що у СФГ «Юско-Агро» відсутня у власності будь-яка стаціонарна ємність для зберігання пального, що підтверджує факт використання пального виключно у господарській діяльності позивача шляхом заливання пального у паливні баки транспортних засобів, що, серед іншого, підтверджується копіями оборотно сальдових відомостей за період лютий-вересень 2020 року щодо руху пального, копіями облікових листів тракториста-машиніста за лютий-вересень 2020 року в розрізі робіт та оброблених полів (а. с. 35-71).
		Крім того, в користуванні позивача з метою проведення сільськогосподарської діяльності в оренді перебуває більше як 390 гектарів землі, про що свідчить довідка від 11.06.2020, видана Звірівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області та довідкою від 19.06.2020, виданою Хорлупівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області (а. с. 72, 73).
		Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи та приєднані до справи докази, суд доходить до переконання про те, що суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, оскільки не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 та не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.
		Також суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0010990904 від 10.11.2020 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
		Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
		Стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.
		Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Разом з тим, згідно частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		В силу частини другої статті 74 КАС України  обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частиною першою статті 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення №0010990904 від 10.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги належить задовольнити.
		Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. 
		Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 7 500,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
		Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України  для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
		Відповідно  до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги №б/н від 24.11.2020 (а. с. 74), рахунок-фактуру №1 від 03.12.2020 (а. с. 75), акт виконаних робіт від 01.02.2021 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі, копій платіжних доручень №354 від 14.12.2020, №357 від 17.12.2020, №368 від 22.12.2020 на суму 20 000,00 грн,.
		За умовами розділу 3 договору про надання правової допомоги від 23.11.2020 вартість послуг адвоката становить 20 000,00 грн.
		Відповідно до додатку №1 до акту виконаних робіт від 01.02.2021 позивачу були надані такі послуги: попередня консультація по справі - 2 000,00 грн. (1 год), підготовка позовної заяви - 16 000,00 грн (8 год), підготовка відповіді на відзив - 2 000,00 грн (1 год).
		При цьому, у розрахунку вартості послуг вказано формулу 1 год. = 1 000,00 грн.
		Представник відповідачів не погоджується із доводами, що викладені у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі, просив відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що вартість послуг на правничу допомогу є неспівмірною та значно завищеною, а сума витрат є необґрунтованою.
		За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
		Суд наголошує, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. 
		Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
		При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, а також враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.
		Звертаючись до суду, позивач також сплатив судовий збір у сумі 7 500,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №372 від 28.12.2020.
		Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області необхідно стягнути судові витрати у сумі 11 500,00 грн, з них 4 000,00 грн - витрати на правову допомогу адвоката та 7 500,00 грн - судовий збір.
		Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Селянського (фермерського) господарства «Юско-Агро» (45250, Волинська область, Ківерцівський район, село Звірів, вулиця Шкільна, будинок 9, код ЄДРПОУ 37669556) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0010990904 від 10.11.2020.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Селянського (фермерського) господарства «Юско-Агро» судові витрати у сумі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                                    О.А. Лозовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...