Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/8519/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.
Дата набрання законної сили: 12.11.2021
Результат оскарження 12.11.2021 Третій апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ  
		02 березня 2021 року (10 год. 40 хв.)Справа №  280/8519/20   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
		ВСТАНОВИВ:
		24.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 59452 від 07.12.2020) просить суд:
		визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-23500-13;
		визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів для повернення позивачу помилково сплаченого єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.;
		зобов`язати відповідача підготувати та подати Головному управлінню Держаної казначейської служби України у Запорізької області висновок про повернення помилково сплаченого ЄСВ на погашення недоїмки у розмірі 29293,44 грн.;
		зобов`язати відповідача здійснити коригування інтегрованої картки позивача з метою виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску розміром 31371,56 грн., що виникла в період з 01.01.2018 по 27.02.2020, а також штрафу у розмірі 5858,72 грн. та пені за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 у розмірі 13577,84 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період часу з 18.12.2003 по 20.03.2020 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Однак, позивач з 2012 року підприємницьку діяльність фактично не здійснює, доходу не отримує, жодних звітів до податкового органу не подає, у зв`язку з перебуванням у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_2 у період з 01.08.2012 та по теперішній час, що підтверджується довідкою форми ОК-5. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі № 280/2054/20, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 від 12.02.2020, якою вимагається від ОСОБА_3 сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн., який виник станом на 31.01.2020, визнано протиправним та скасовано Рішення №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.2020, яким застосовано до ОСОБА_3 штраф у сумі 5858 грн. 72 коп. та нараховано пені у сумі 13577 грн. 84 коп. Зазначеним рішенням суду встановлено, що позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2020 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, яка має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Після отримання рішення суду від 27.04.2020 у справі № 280/2054/20, 07.10.2020 позивач звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою, щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 29293,44 грн. Однак, у задоволені заяви було відмовлено, оскільки рішенням суду від 27.04.2020 у справі №280/2054/20 не було заявлено вимог щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску, то сума 29293,44грн. зарахована в рахунок погашення боргу, який обліковувався в ІКП 71040000 станом на 31.01.2020. Так, для ефективного захисту порушеного права позивача, необхідно здійснити коригування інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення нарахованої суми заборгованості із ЄСВ та пені за його несвоєчасну сплачу, а також зобов`язати податковий орган подати до казначейства запит про повернення надмірно сплачених грошових коштів. Окрім того, 17.11.2020 контролюючим органом прийнята нова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13, з якої вбачається, що у позивача станом на 31.10.2020 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 2078,12 грн., яка також підлягає скасуванню через її протиправність.
		Ухвалою суду від 27.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 23.12.2020.
		17.12.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 61702), в якому зазначає, що ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) згідно реєстраційних даних АІС «Податковий Блок» перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 18.12.2003, 20.03.2020 - здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, стан платника податків -11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі №280/2054/20, яке набрало законної сили 12.08.2020 визнано противоправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5529-50 від 12.02.2020, визнано противоправним та скасовано рішення №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.3020. Зазначене рішення суду ГУ ДПС у Запорізькій області виконано в повному обсязі, а саме скасовано: вимогу про сплату боргу від 12.02.2020 №Ф-5529-50, рішення від 03.03.2020 №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 19436,56 грн. та інтегрована картка платника податків відкоригована. 27.02.2020 ОСОБА_3 самостійно сплачено суму єдиного внеску у сумі 29 293,44 грн. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до п.9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI не підлягають поверненню, а тому позовні вимоги про визнання противоправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_3 помилково сплаченого єдиного внеску у розмірі 29 293,44 грн. та зобов`язання відповідача підготувати та подати ГУ Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення помилково сплаченого ЄСВ на погашення недоїмки у розмірі 29 293,44 грн. є не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Окрім того, На момент винесення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі №280/2054/20 у позивача була заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 2078,12 грн., яка була нарахована за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 в розмірі 2078,12 грн., яка позивачем не сплачена, у зв`язку із чим відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-23500-13, яка підлягає сплаті. Таким чином, оскаржуване рішення є законним, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Ухвалою суду від 23.12.2020 залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області та відкладено розгляд справи до 18 січня 2021 року. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
		Ухвалою суду від 20.01.2021, замінено третю особу - Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області - на Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області та відкладено розгляд справи до 16.02.2021. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
		19.02.2020 до суду від третьої особи надійшли пояснення (вх. № 10240), в яких зазначено, що в межах наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково або надміру зарахованого до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В процесі зарахування та повернення платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи Державної казначейської служби України керуються Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323 (далі - Порядок № 6). Пунктом 7 Порядку № 6 встановлено, що у разі надходження до органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, заяви платника про повернення коштів зазначеним органом проводиться перевірка наданої платником інформації і у разі задоволення така заява передається до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності для підготовки висновку за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 6. Зазначений висновок реєструється в відповідному журналі обліку та передається до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, який на підставі вищевказаного висновку оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку, на який їх було сплачено та направляє його відповідному органу Державної казначейської служби України. Перерахування коштів за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку на рахунок платника здійснюється органом Державної казначейської служби України на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів, а не на підставі висновку про повернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску. Враховуючи вищезазначене, позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізької області висновку про повернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною та суперечить нормам чинного законодавства.
		Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
		Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
		Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
		У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи: від 18.12.2003, №21030170000016418 про державну реєстрацію ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця; від 20.03.2020 №21030060004016418 про припинення ОСОБА_3 підприємницької діяльності.
		12.02.2020, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 на загальну суму боргу 29293,44 грн.
		Згідно з квитанцією №0.0.1632539099.1 від 27.02.2020 зазначений борг сплачено на р/рUA768999980000355649204000829 у повному обсязі в сумі 29293 грн. 44 коп. 
		Рішенням №0027735005 від 03.03.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 5858 грн. 72 коп. та за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 нараховано пені в сумі 13577 грн. 84 коп. відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Так, судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі № 280/2054/20, яке набрало законної сили 12.08.2020 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, зокрема:
		визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 від 12.02.2020, якою вимагається від ОСОБА_3 сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн., який виник станом на 31.01.2020;
		визнано протиправним та скасовано Рішення №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.2020, яким застосовано до ОСОБА_3 штраф у сумі 5858 грн. 72 коп. та нараховано пені у сумі 13577 грн. 84 коп.
		07.10.2020 позивач звернулась до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі  ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою про перерахування надмірно сплачених коштів у розмірі 29293,44 грн. 
		Листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.10.2020 № 25647/14/08-041-04-25 позивачу повідомлено, що сплачена позивачем сума 29293,44 грн. по ЄСВ 27.02.2020 зарахована в рахунок погашення боргу, який обліковувався в ІКП 71040000 станом на 31.01.2020 та поверненню не підлягає, оскільки рішенням суду від 27.04.2020 у справі №280/2054/20 не було заявлено вимог щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску. Окрім того, повідомлено, що станом на 29.10.2020 в ІКП 7104000 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 2078,12 грн. за січень-лютий 2020 року (а.с.9).
		17.11.2020, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 на загальну суму боргу 2078,12грн., у т.ч.: недоїмка 2078,12 грн. (а.с.26).
		Так, судом встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України (форма ОК-5) страхувальником-роботодавцем за період січень-лютий 2020 року сплачувався внесок з його заробітної плати (а.с.14-15).
		Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не повернення помилково сплачених коштів в сумі 29293,44 грн., із винесенням вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 від 17.11.2020, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
		Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
		Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Частиною 1 статті 4 Закону №№ 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
		Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI).
		Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
		Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
		В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
		Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
		В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
		Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є найманим працівником, та відповідно, страхувальником-роботодавцем систематично сплачується внесок з його заробітної плати, у т.ч. за січень-лютий 2020 року (період за який винесена оскаржувана вимога) (а.с.14-15).
		Суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
		Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Таким чином, у зв`язку із нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.
		Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.
		Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку ОСОБА_3 є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, роботодавцем систематично сплачується внесок з його заробітної плати.
		Згідно з ч.3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
		Згідно з ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).
		Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
		У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
		- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
		- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
		- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
		- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
		Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що жодною нормою спеціального Закону № 2464-VІ не передбачено обов`язок ФОП, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати ЄСВ, якщо вона не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходу від неї.
		Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 р. по справі "Вєренцов проти України", в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
		Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Корецький та інші проти України", ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної  влади  у права особи.
		У рішенні від 09.01.2013 по справі "Олександр Волков проти України" (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи "доброго врядування" і "належної адміністрації".
		Крім того, у п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ("Рисовський проти України") заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування", відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). При цьому, Суд наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
		Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
		Суд звертає увагу на те, що у період, за який ГУ ДПС у Запорізькій області було нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати ЄСВ (січень-лютий 2020 року), працював у зазначений період як найманий працівник, отримумав заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував з його заробітної плати відповідні внески. Зворотного відповідачем у справі не доведено.
		Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
		У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
		Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.
		Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_3 єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 від 17.11.2020.
		Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання здійснити коригування інтегрованої картки позивача з метою виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне. 
		Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/28881 від 20.05.2016 (далі - Порядок №422).
		Згідно з положенням пункту 1 Розділу І вказаного Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) це - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
		Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.
		Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №422, контроль достовірності первинних показників за єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС під час відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу 2 Порядку №422, з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
		Аналіз зазначених положень Порядку №422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює наявність матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.
		При цьому, суд зазначає, що саме у разі скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
		Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача за встановленими обставинами у даній справі є зобов`язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_3 шляхом виключення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у загальному розмірі 31371,56 грн., що виникла в період з 01.01.2018 по 27.02.2020, а також штрафу у розмірі 5858,72 грн. та пені за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 у розмірі 13577,84 грн.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів для повернення позивачу помилково сплаченого єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн., суд зазначає наступне.
		Відповідно до статей 9 та 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).
		Вказаний Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.
		Відповідно до п. 3 Порядку №6, надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.
		Пунктами 4-7 Порядку №6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань платника з цього платежу.
		Повернення коштів здійснюється у випадках:
		1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
		2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
		3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
		4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
		Абзацом 5 п.6 Порядку передбачено, що у разі надходження заяви про повернення коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3719.
		Відповідно до п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719, як то має місце в рамках даного юридичного спору, підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
		Заява залишається без задоволення у таких випадках:
		-невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
		-недостовірність викладеної у заяві платника інформації;
		-подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
		-наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
		У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
		Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу зробити висновок про те, що повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.
		Суд не бере до уваги твердження відповідача, що в ІКП 71040000 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 2078,12 грн., оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі № 280/2054/20 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 від 12.02.2020, якою вимагається від ОСОБА_3 сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн., який виник станом на 31.01.2020, визнано протиправним та скасовано Рішення №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.2020, яким застосовано до ОСОБА_3 штраф у сумі 5858 грн. 72 коп. та нараховано пені у сумі 13577 грн. 84 коп.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Тобто, відповідач був обізнаний, що наявними у справі №280/2054/20 доказами підтверджено статус позивача як застрахованої особи, сплату його роботодавцем ЄСВ в розмірі не менше мінімального, а також фактичне не здійснення позивачем підприємницької діяльності та відсутність доходів від провадження такої діяльності.
		Отже, підстави відмови у поверненні помилково сплачених сум єдиного внеску, викладені у листі ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.10.2020 № 25647/14/08-01-04-25 є необґрунтованими, а відмова протиправною.
		Позивач, допустивши помилкову сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правомірно очікує від контролюючого органу реалізацію права платника на повернення надміру сплаченої суми грошових коштів.
		За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для повернення позивачу помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 29293,44 грн. підлягають задоволенню.
		Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії, суд зазначає наступне.
		Пунктами 7, 8 Порядку №6 передбачено, що у разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
		Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього порядку (далі - висновок) та два примірники реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
		На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
		Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі казначейства.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
		Отже, чинним законодавством встановлені порядок та підстави повернення платнику надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		З огляду на викладене, очікування позивача щодо повернення надміру та/або помилково сплачених коштів мають обґрунтовану законну підставу. Протиправна ж відмова у реалізації таких очікувань порушує право позивача на майно (грошові кошти, які сплачені ним надмірно).
		Факт надмірної/помилкової сплати позивачем єдиного внеску обумовлює повернення цих коштів податковим органом у передбаченому законодавством порядку.
		Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є покладення обов`язку на податковий орган повернути помилково сплачену суму єдиного внеску позивачу за його заявою відповідно до положень Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року №6, внаслідок чого позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 29293,44 грн. також підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем не доведено правомірності своїх дій та винесення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), вимоги позовної заяви відповідають вимогам законодавства та встановленим під час розгляду обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
		Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2522,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 від 17.11.2020.
		Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_3 шляхом виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 31371,56 грн., що виникла в період з 01.01.2018 по 27.02.2020, а також штрафу у розмірі 5858,72 грн. та пені за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 у розмірі 13577,84 грн.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_3 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 29293,44 грн.
		Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ОСОБА_3 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 29293,44 грн.
		Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.03.2021. 
		 
		Суддя                                                          Ю.В. Калашник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...