Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/7093/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2021.
Дата набрання законної сили: 01.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/1715/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/7093/19
		адміністративне провадження № К/9901/1715/20
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., 
		за участю секретаря судового засідання Хом`яка О.А.,
		учасники справи:
		представник позивача - Вольнюк В.В.,
		представник відповідача - Савицька І.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Житомирській області) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (судді - Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.) у справі № 240/7093/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факт» до Головного управління ДФС у Житомирський області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
		УСТАНОВИЛА:
		У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факт» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС), в якому просило визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року: № 0007771412, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, у розмірі 292 893 грн 15 коп. та штрафні санкції у розмірі 73 223 грн 30 коп., а усього - 366 116 грн 40 коп.; № 0007781412, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 58 578 грн 63 коп. та штрафні санкції у розмірі 14 644 грн 67 коп., а усього - 73 223 грн 30 коп.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на момент поставки товару (комплектуючих частин теплиці, виготовленої у Нідерландах, тобто в державі - члені Європейського Союзу), ним були виконані усі митні формальності відповідно до чинного законодавства Нідерландів, Німеччини та України та згідно з Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». У зв`язку із чим, на думку позивача, він мав законне право на преференції по сплаті митних платежів за поданими ним митними деклараціями на загальну суму 351 471,78 грн, у тому числі, щодо ввізного мита на суму 292 893,15 грн та податку на додану вартість на суму 58 578, 63 грн. Також, позивач вказав, що можлива технічна помилка або неточний переклад чи неправильне тлумачення відповіді уповноваженого органу Нідерландів, оформленої за результатом проведеної за запитом Державної фіскальної служби України перевірки сертифікатів про походження імпортованих товарів, не можуть бути сприйняті, як єдина та безумовна підстава для скасування вказаних пільг позивача.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на відомості, надані митними органами країни експорту (Нідерланди) на запит Державної фіскальної служби України. Вказаними органами було проведено перевірку сертифікатів з перевезення (походження) імпортованих позивачем товарів EUR.1 Nr. А 00484820 від 28 червня 2017 року та EUR.1 Nr. AF 00484808 від 16 червня 2017 року, та за результатом її проведення зазначено, що експортер не підтвердив статус походження вказаних товарів, які є комплектуючими промислової теплиці «Venlo», відповідно, імпортовані товари не можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу у розумінні статті 2 розділу II Протоколу 1 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі - Угода).
		Апеляційний суд не погодився з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду та постановою від 3 грудня 2019 року апеляційну скаргу Товариства задовольнив, вказане рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення.
		Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з листами уповноваженого органу Нідерландів від 18 травня 2018 року за результатами перевірки сертифікатів про походження імпортованих позивачем товарів ним підтверджено видачу зазначених сертифікатів компетентним органом Нідерландів, проте, повідомлено, що експортер не зміг надати документи, що підтверджують статус походження з Європейського Союзу ввезених комплектуючих частин промислової теплиці «Venlo». Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що митний орган Нідерландів не спростував походження теплиці із Європейського Союзу, а лише повідомив, що ймовірно йдеться про складові частини такої теплиці, походження яких не підтверджено експортером. Крім цього, згідно з матеріалами справи виробник імпортованого позивачем товару підтвердив його походження іншими доказами, відповідно до яких компанія «DEBETS SCHALKE BV» (Нідерланди) є виробником теплиць «VENLO 8.00». 
		Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що з досліджених документів чітко вбачається, що країною походження імпортованих товарів є Нідерланди.
		Також, суд апеляційної інстанції вказав, що Товариство не може нести відповідальність за ненадання експортером відомостей, необхідних для підтвердження походження товару.
		Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило це рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, встановленням судом фактичних обставин, встановлення яких не належить до компетенції суду, а саме, самостійне визначення країни походження імпортованого товару.
		Так, відповідач вказав, що в порушення приписів статті 36 МК України позивачем не було надано належним чином оформлених документів про походження товару, враховуючи, що в графі 14 наданих декларантом сертифікатів про походження уповноваженим органом Нідерландів було зроблено відмітки про те, що за результатами перевірки ці сертифікати не відповідають вимогам достовірності та правильності. Відповідно до приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди контролюючий орган за даних обставин зобов`язаний відмовити у наданні права на преференції. Водночас, апеляційним судом було неправильно застосовано вказані норми матеріального права. 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.
		Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.  
		Позивачем до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив рішення апеляційного суду залишити без змін. Позивач зазначив, що загальновідомим фактом є те, що виробником теплиць типу «VENLO» є компанія «DEBETS SCHALKE BV» (Нідерланди), яка зареєстрована як виробник вказаних теплиць у Торгово-промисловій палаті Нідерландів за № 27176097. При цьому, уповноваженим органом Нідерландів зазначеними листами було повідомлено лише про непідтвердження походження складових частин такої теплиці, оскільки при ввезенні на митну територію України вона була задекларована не як цілий виріб (теплиця), а як його складові частини. Проте, таке походження складових частин теплиці було підтверджено іншими доказами у справі, наданими позивачем.   
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши у режимі відеоконференції пояснення представника відповідача, а також пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що одним із видів діяльності Товариства є вирощування квітів у тепличних умовах.
		Для здійснення своєї діяльності Товариство та німецька компанія «Clever Kunde» (продавець) уклали Контракт від 27 квітня 2017 року про купівлю, на умовах поставки FCA - Хавенстраат 49, ЛЦ Монстер, Нідерланди, теплиці промислової «VENLO 8.00», що була у використанні, за ціною 285 400 євро.
		Зазначений товар був завезений на митну територію України двома партіями у вигляді комплектуючих частин за двома митними деклараціями: від 21 червня 2017 року № UA101090/2017/001954 (декларантом надано сертифікат про походження товару EUR.1 Nr.AF00484808 від 16 червня 2017 року) та від 5 липня 2017 року № UA101090/2017/002162 (декларантом надано сертифікат про походження товару EUR.1 Nr.A00484820 від 28 червня 2017 року).
		При цьому, Товариству відповідно до умов Угоди було надано право на преференції зі сплати митних платежів за вказаними митними деклараціями на загальну суму 351 471,78 грн, в тому числі, ввізне мито у розмірі 292 893,15 грн та податок на додану вартість у розмірі 58 578,63 грн. 
		Відповідачем через Державну фіскальну службу України було здійснено звернення до уповноваженого органу Нідерландів на предмет проведення перевірки вищезазначених сертифікатів про походження товару. 
		Відповідно до відповідей компетентного органу Нідерландів (Митна адміністрація Нідерландів) від 18 травня 2018 року видачу наданих сертифікатів про походження товарів підтверджено, проте, зазначено, що експортер товару не зміг надати документи, що підтверджують статус походження з Європейського Союзу складових частин придбаної теплиці. 
		Указані обставини послугували підставою для проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки дотримання товариством законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, за результатами якої складено акт від 19 березня 2019 року № 194/06-30-14-12/32702923.
		Відповідно до акта перевірки встановлено порушення Товариством частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281, частини першої статті 289 МК України; частини першої статті 29 Угоди; пунктів 3-4 статті 17 Протоколу № 1 до Угоди «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва», в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 292 893,15 грн, в тому числі, за митною декларацією від 21 червня 2017 року № UA101090/2017/001954 на суму 40 813,78 грн; за митною декларацією від 5 липня 2017 року № UA101090/2017/002162  на суму 252 079,37 грн; а також встановлено порушення пункту 190.1 статті 90 ПК України, в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 58 578,63 грн, в тому числі, за митною декларацією від 21 червня 2017 року № UA101090/2017/001954  на суму 8 162,76 грн; за митною декларацією від 5 липня 2017 року № UA101090/2017/002162  на суму 50 415,87 грн.
		На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідач виніс спірні податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №№ 0007771412, 0007781412.
		Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого. 
		З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
		Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
		Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.
		З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
		Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України).
		Вказана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.
		Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. 
		Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
		Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
		З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
		Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.    
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, приписи статті 33 Протоколу 1 до Угоди, у результаті чого скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року скасувати, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 2 березня 2021 року.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М. Б. Гусак
		 
		Судді                                                                                                    М. М. Гімон 
		                                                                                                                       
		                                                                                                                       Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...