Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/10313/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.03.2021
Номер судового провадження: 2/201/256/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 201/10313/19
		Провадження № 2/201/256/2021
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2021 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		у складі: головуючого судді  Федоріщева С.С,
		при секретарі  Разумняк К.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником автомобіля VOLVO XC 90, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . 25 лютого 2019 року позивач, керуючи вказаним автомобілем, прибув до автозаправної станції «ОККО», яка розташована за адресою: вул. Панікахи, буд. 31г, м. Дніпро для заправки цього автомобіля паливом. На вказаній автозаправній станції ОСОБА_3 безпосередньо біля паливної колонки попросив оператора АЗС заправити належний йому автомобіль, а саме  залити повний паливний бак бензину. Після цього ОСОБА_3 попрямував у середину приміщення вказаної АЗС, де підійшов до каси, повторив іншому оператору АЗС своє прохання щодо заправки повного баку автомобіля, зазначив номер заправної колонки та надав оператору-касиру належну йому картку клієнта «ОККО». Після надання ОСОБА_4 оператору АЗС на касі картки «ОККО» та отримання касового чеку на суму 2177,05 грн. (з яких вартість палива становить 1957,15 грн.) ОСОБА_3 повернувся до свого автомобіля та побачив, що оператор-заправник закінчив заправку цього автомобіля, зачинив кришку бензобаку та відійшов від транспортного засобу. Переконавшись у тому, що його автомобіль заправлений, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля, увімкнув двигун та почав рух. Після того, як ОСОБА_3 зрушив з місця на автомобілі, він почув стукіт у двигуні, а автомобіль почав рухатися ривками. ОСОБА_3 зупинив автомобіль, прочитав зміст вищезазначеного касового чеку та побачив, що замість бензину належний йому автомобіль заправлений дизельним паливом. Позивач зазначає, що на кришці та лючці бензобака вказаного автомобіля наявне спеціальне маркування, з якого вбачається, що вказаний автомобіль можна заправляти виключно бензином. До того ж, діаметри заправного пістолету для подачі бензину та заправного пістолету для подачі дизельного палива є різними - пістолет для заправки дизельним паливом є більшим за розмір, ніж пістолет для заправки бензином та не співпадає за розміром із діаметром отвору бензобаку автомобіля VOLVO ХС 90. Оскільки після заправки дизельним паливом належний ОСОБА_5 автомобіль не міг здійснювати рух, останньому довелося скористатися послугами автоевакуатора, яким вказаний автомобіль було доставлено до сервісного центру. Як вбачається з висновку станції технічного обслуговування автомобілів Volvo (ТОВ «Нортек Авто» - офіційний дилер Volvo у Дніпропетровському регіоні) від 27 березня 2019 року за підписом директора ТОВ «Нортек Авто» на СТО «Нортек Авто» був доставлений автомобіль VOLVO ХС 90 VIN НОМЕР_2 с проблемою - двигун заглох та не запускається. В результаті проведеної діагностики з`ясувалося, що автомобіль був заправлений паливом, яке не відповідає даному типу двигуна, а саме - замість бензину був заправлений дизельним паливом. У процесі ремонту автомобіля були виявлені тріщини у головці блока циліндрів в місцях установки паливних форсунок. За висновком технічного спеціаліста ТОВ «Нортек Авто» та представника заводу-виробника вказані пошкодження виникли внаслідок заправки автомобіля паливом, яке не відповідає типу двигуна. За результатами обстеження вказаного автомобіля на СТО «Нортек Авто» ОСОБА_5 було виставлено рахунок на оплату № В000000244 від 28 березня 2019 року за підписом директора ТОВ «Нортек Авто» Замковим С.Л. на загальну суму 306 479,25 грн.  ціна запасних частин, які підлягають заміні та ціна робіт зняття/встановлення запчастин та інших робіт, проведення яких є необхідним для ремонту автомобіля. ОСОБА_4 на ім`я директора ТОВ «ОККО-СХІД» було направлено претензію від 09 квітня 2019 року про відшкодування збитків, спричинених працівниками АЗС «ОККО» при заправці автомобіля. У відповіді на вказану претензію вих. № 107 від 03 травня 2019 року за підписом дивізійного менеджера ТОВ «ОККО-СХІД» ОСОБА_6 визнається факт здійснення ОСОБА_4 заправки автомобіля дизельним паливом 25 лютого 2019 року на АЗК «ОККО» за адресою: вул. Панікахи, 31г, м. Дніпро, проте, у відшкодуванні матеріальної шкоди ОСОБА_5 відмовлено. Враховуючи наведене позивач просить суд стягнути з відповідача 308436,40 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та вартості та вартості палива, помилково залитого в автомобіль. Також, позивач наполягає на відшкодуванні моральної шкоди, яка виразилась у його душевних стражданнях, внаслідок пошкодження майна. Враховуючи все вищевикладене, ОСОБА_3 оцінює розмір моральної шкоди в 30 000 грн.
		Від представника позивача до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
		Представник відповідачів 06 березня 2020 року надав суду відзив, в якому позовні вимоги, викладені у позові, не визнав, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Зокрема представниквідповідачів пославсяна те,що дійсно25лютого 2019року наАЗК «ОККО»,що знаходитьсяза адресоюм.Дніпро,вул.Панікахи,31гбуло здійсненозаправку автомобіляVOLVOХС 90,2019року випуску,номерний знак НОМЕР_1 ,що належить ОСОБА_7 дизельним паливомна суму1957,15грн.В позовнійзаяві позивачстверджує,що нимбуло замовленобіля паливноїколонки повнийбак бензину.Представник відповідачазазначає,що вказаніобставини непідтверджуються жоднимидоказами.Відповідно доп.12Правил,усі працівникиАЗС таспеціалізованих магазинівповинні виконуватиумови утриманнятериторії АЗСі приміщеньмагазинів уналежному санітарномустані,дотримуватися правилпожежної таекологічної безпеки,правил користуваннязасобами вимірювальноїтехніки,вимог нормативно-правовихактів доохорони праці,продажу нафтопродуктів,супутніх товарів,а такожторговельного обслуговуванняспоживачів.Відтак,оператор АЗСне зобов`язанийзнати технічніхарактеристики автомобіля.Відомості пророздрібні ціни,марки тавиди нафтопродуктів,що продаютьсяна АЗС,повинні бутизазначені наінформаційному табло,яке встановлюєтьсяна в`їздіта біляоператора АЗС(п.8Правил).Більше того,відповідно доп.37Правил,паливо-,масло-та газороздавальніколонки наАЗС установлюютьсятаким чином,щоб споживачміг безпосередньоспостерігати заданими показувальногопристрою колонкипід часвидачі замовленогоним об`ємунафтопродукту.Дані показувальногопристрою колонкизберігаються протягомусього часупроведення розрахункуіз споживачем.Відтак,позивач мавзмогу іповинен бувбачити якийсаме нафтопродукт,в якомуобсязі іза якуціну йомубуло відпущено.Більше того,ключове значенняв даномувипадку маєфакт наявностіна АЗКвідеоспостереження тафіксування розмовипозивача зоператором АЗК. Відеозаписом зафіксовано, як клієнт підходить до каси та оператор АЗК запитує його «Вам дизель?», на що клієнт відповідає «-да, до полного». Таким чином клієнтом було підтверджено замовлення дизельного палива. Оператор виконала замовлення та автомобіль було заправлено дизельним паливом. Більше того, в квитанції про оплату товару, також вказано який вид палива придбав позивач, а тому позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає. Крім того, у позовній заяві не вказано з яких міркувань виходив позивач, вимагаючи сплати моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, не наведено жодних критеріїв, принципів, міркувань чому вимагається сплата саме 30000 грн, а не будь-якої іншої суми. Також представник відповідача у відзиві просив суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати у розмірі 17017 грн.
		У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч. 5 ст. 263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.
		Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.
		У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За змістом вказаної норми шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи у заподіянні шкоди (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992).
		Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: Протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вини.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.
		В ході судового розгляду, позивач намагався довести суду, що 25 лютого 2019 ОСОБА_3 заправлявся на АЗС «ОККО-Схід», що знаходиться за адресою: вул. Панікахи, буд. 31г, м. Дніпро, в автомобіль VOLVO XC 90, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . де йому було помилково залито інший вид пального, через що було пошкоджено його автомобіль і завдано матеріальної та моральної шкоди. Проте, не було надано жодного доказу неправомірної поведінки працівників заправки та доказів їх вини.
		Пунктом 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою КМ України №1442 від 20 грудня 1997 року визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами розфасованими нафтопродуктами, а також регламентуються вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.
		Відповідно до п.34 Правил, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, мастило- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора (п.35 Правил).
		Таким чином, позивач міг самостійно заправити свій автомобіль, так як ним не було доведено, що заправку здійснював саме працівник відповідача.
		Слід вказати, що відповідно до п.12 Правил, усі працівники АЗС та спеціалізованих магазинів повинні виконувати умови утримання території АЗС і приміщень магазинів у належному санітарному стані, дотримуватися правил пожежної та екологічної безпеки, правил користування засобами вимірювальної техніки, вимог нормативно-правових актів до охорони праці, продажу нафтопродуктів, супутніх товарів, а також торговельного обслуговування споживачів. Відтак, оператор АЗС не зобов`язаний знати технічні характеристики автомобіля.
		Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в`їзді та біля оператора АЗС (п.8 Правил).
		Відповідно до п.37 Правил, паливо-, масло- та газороздавальні колонки на АЗС установлюються таким чином, щоб споживач міг безпосередньо спостерігати за даними показувального пристрою колонки під час видачі замовленого ним об`єму нафтопродукту. Дані показувального пристрою колонки зберігаються протягом усього часу проведення розрахунку із споживачем.
		Відтак, позивач мав змогу і повинен був бачити який саме нафтопродукт, в якому обсязі і за яку ціну йому було відпущено.
		Позивачем до позовної заяви було додано копію фіскального чеку від 25 лютого 2019 року року, який підтверджує, що на АЗС «ОККО» було придбано Pulls ДП-АРК-Євро5-ВО на суму 1957,15 грн.
		Відповідно до п.10 Правил, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
		Вказаний фіскальний чек від 25 лютого 2019 лише спростовує доводи позивача про те, що він замовив та придбав бензинове пальне.
		Також, зі змісту чеку від 25 лютого 2019 року не випливає, що саме автомобіль, VOLVO XC 90, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 було заправлено Pulls ДП-АРК-Євро5-ВО на суму 1957,15 грн. З відповідного чеку не випливає чи дизельне паливо було використано для заправки баку автомобіля чи заповнення металевої каністри, тощо, тобто, яким чином було використано придбане пальне. Вказані обставини не підтверджуються жодним належним доказом (відеофікасацією, показаннями свідків та ін.)
		Таким чином, фіскальним чеком на придбання пального від 25 лютого 2019 року не підтверджуються доводи позивача в тій частині, що ним при придбанні на АЗС відповідача замовлялося саме бензин, а не дизельне паливо, а також те, що придбане у відповідача паливо було залито саме в паливний бак автомобіля VOLVO XC 90, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
		Крім того, в матеріалах справи наявний відеозапис, з якого вбачається, як 25 лютого 2019 року приблизно о 13:00 годині, клієнт підходить до каси та оператор АЗК запитує його «Вам дизель?», на що клієнт відповідає «-да, до полного».
		Позивач стверджує, що в сервісному центрі ТОВ «Нортек Авто» в результаті проведеної діагностики з`ясувалося, що автомобіль був заправлений паливом, яке не відповідає даному типу двигуна, а саме - замість бензину був заправлений дизельним паливом. У процесі ремонту автомобіля були виявлені тріщини у головці блока циліндрів в місцях установки паливних форсунок. За висновком технічного спеціаліста ТОВ «Нортек Авто» та представника заводу-виробника вказані пошкодження виникли внаслідок заправки автомобіля паливом, яке не відповідає типу двигуна. За результатами обстеження вказаного автомобіля на СТО «Нортек Авто» ОСОБА_5 було виставлено рахунок на оплату № В000000244 від 28 березня 2019 року за підписом директора ТОВ «Нортек Авто» Замковим С.Л. на загальну суму 306 479,25 грн.  ціна запасних частин, які підлягають заміні та ціна робіт зняття/встановлення запчастин та інших робіт, проведення яких є необхідним для ремонту автомобіля.
		Даний документ не брався судом до уваги, оскільки це не є висновок експерта та не має юридичного значення в розумінні підстав для відшкодовування шкоди.
		Крім того, не надано суду доказів на підтвердження того, що дійсно в баку автомобіля знаходилося придбане на АЗС ТОВ «ОККО-СХІД» згідно чеку Pulls ДП-АРК-Євро5-ВО, зокрема: акт, висновок експерта або будь який інший документ, в якому було б встановлено дійсний факт злиття пального, його кількість, марка тощо, а також доказів відібрання проб злитого палива представниками сервісного центру та направлення їх до відповідної експертної установи з метою його ідентифікації.
		Належним доказом, з урахуванням всіх обставин справи міг бути виключно висновок чи акт технічної експертизи, наданий незалежною акредитованою експертною установою.
		Таким чином, позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою завданою позивачу. Тобто не встановлено вину відповідача.
		Твердження позивача, що були порушені його права як споживача з підстав, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», на думку суду є хибним, оскільки Позивачем оспорюється не неналежна якість придбаного на АЗС товару, а дії працівників АЗС з приводу помилкового залиття у бак автомобіля іншого пального, що призвело до виходу з ладу паливної системи автомобіля. Враховуючи вищевказані положення законодавства про захист прав споживачів та заявлені вимоги в частині обґрунтування наявності правових підстав для відшкодування завданої матеріальної шкоди ТОВ «ОККО-СХІД», в даному випадку до спірних правовідносин сторін норми Закону України «Про захист прав споживачів» не повинні застосовуватись.
		Щодо відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Однак, в ході судового розгляду представником позивача не наведено жодних критеріїв, принципів, міркувань чому вимагається сплата саме 30 000,00 грн, а не будь-якої іншої суми.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995).
		Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Тобто наявність вини є необхідною складовою для розгляду питання щодо відшкодування моральної шкоди.
		Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини (п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995).
		Наведені позивачем в обґрунтування висновків про відшкодування моральної шкоди правові підстави, передбачені ст.ст. 23, 1167 ЦК України, які регулюють позадоговірні (деліктні) відносини та норми Закону України «Про захист прав споживачів», які стосуються отримання послуг, продукції неналежної якості після купівлі товару (бензину) є різними за правовим регулюванням відносин.
		Стаття 711 ЦК України та п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією.
		Посилання Позивачем на норми Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, є помилковим, оскільки такі зобов`язують (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, надати інформацію про цю продукцію, та право споживача вимагати серед іншого усунення недоліків товару, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а не встановлюють підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дій працівників АЗС, та не пов`язано з відпуском ними споживачеві продукції належної якості, оскільки Позивач не довів отримання ним у Відповідача продукту неналежної якості.
		Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Аналізуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню через відсутність складу цивільно-правового правопорушення. Так як відповідач не здійснював протиправної поведінки щодо позивача, понесені ним витрати не є майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, тому вона не може бути відшкодована, вина та причинно-наслідковий зв`язок відсутні.
		До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини.
		 
		Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», судові виклади покладаються за рахунок держави.
		Що стосується заявленої представником відповідача про відшкодування судових витрат, то слід дійти до висновку про можливість відмови у її задоволенні, оскільки представником відповідача не надано до суду належних та допустимих доказів їх понесення.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України ст. 15,16, 23, 1166,1167 ЦК України, суд, -
		ВИРІШИВ :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		 
		 
		Суддя               С.С. Федоріщев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...