Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/3853/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.04.2021
Номер судового провадження: 2/629/101/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 629/3853/20
		Номер провадження 2/629/101/21 
		РIШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.03.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Лозова, Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту родинних відносин, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Представник позивача, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом та уточненим позовом до Лозівської міської ради Харківської області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту родинних відносин. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) є рідною донькою ОСОБА_3 , що підтверджується посвідкою про народження за № 65567 виданою Краматорським міським ЗАГС. В посвідці про народження мати позивача зазначена як ОСОБА_4 (на російській - « ОСОБА_5 »). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на майно. Згідно заповіту від 17.10.1996 року, посвідченого виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради, все майно ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 . З метою отримання належного спадкового майна позивач звернулась до Лозівської державної нотаріальної Харківської області, де була відкрита спадкова справа. Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Розбіжності в по-батькові матері позивача у посвідці про народження та свідоцтві про смерть не дають можливості позивачу оформити право на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування. Разом з тим, вважає, що спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_3 , підтверджує той факт, що позивач є рідною донькою померлої. Вказала, що за життя, а саме з 1960 року та до моменту смерті, мати позивача проживала разом з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 як одна сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, мешкали в одній оселі. Крім того, всі витрати пов`язані з похованням померлого ОСОБА_6 були понесенні ОСОБА_3 . Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0134905, виданого на підставі рішення Лозівської районної державної адміністрації № 450 від 30 липня 1996 року, ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай) розміром 6,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Орджонікідзе. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 . Спадщиною, яка відкрилась після його смерті, окрім іншого була і земельна частка (пай). Після смерті ОСОБА_6 заяв про прийняття або про відмову від спадщини від спадкоємців померлого не надходило. Спадкова справа не заводилась. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яку фактично прийняла мати позивача ОСОБА_3 , але в зв`язку зі смертю не оформила своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , після смерті якої позивач в шестимісячний термін звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Була заведена спадкова справа, інших заяв не надходило, свідоцтво про право на спадщину, окрім позивача, нікому не видавалося. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 все належне їй майно, де б таке не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належить на день її смерті, та на що вона буде мати право за законом, заповіла позивачу. В липні 2020 року позивач знайшла сертифікат про право на земельну частку (пай) розміром 6,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та звернулась до Лозівської державної нотаріальної контори з заявою на отримання свідоцтва на цю земельну частку. Однак у вчиненні вказаної нотаріальної дії позивачу було відмовлено. З огляду на вищевказане, після смерті ОСОБА_6 спадщину в порядку спадкування за законом прийняла мати позивача - ОСОБА_3 , а позивач прийняла спадщину у вигляді земельної частки розміром 6,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) після смерті ОСОБА_3 , але позбавлена можливості реалізувати своє право у встановленому порядку. В зв`язку з чим, просить встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є рідною матір`ю ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме право на земельну частку (пай) розміром 6,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Катеринівського старостинського округу Лозівського району, Харківської області.
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя, просила уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала до суду телефонограму про розгляд справи за відсутності представника, просила вирішити справу на розсуд суду.
		Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія  НОМЕР_1 , виданого Катеринівською сільською радою Лозівського району Харківської області 06 липня 1996 року, актовий запис № 37.
		Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай), розміром 6,46 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0134905, виданого на підставі рішення Лозівської районної державної адміністрації від 30.07.1996 року.
		Згідно копії довідки Катеринівського старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області за №317 від 28 березня 2019 року померлий ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_5 і по день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті разом з ним була зареєстрована ОСОБА_3 з 1958 року і по день смерті
		За життя ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 проживав разом однією сім`єю як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_1 з 1960 року по день смерті, разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, мешкали в одній оселі, що підтверджується актом від 06.07.2020 року, складеним комісією у складі мешканців с.Довгове: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
		З копії довідки Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 09.07.1996 року за №896 вбачається, що ОСОБА_3 за свої кошти поховала ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проживали разом однією сім`єю, вели спільне домашнє господарство.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія  НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м.Краматорська Донецької області 10 лютого 1998 року, актовий запис № 262.
		Згідно копії довідки Катеринівського старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області за №316 від 28 березня 2019 року померла ОСОБА_3 з 1958 року і по день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Інших осіб за вказаною адресою не зареєстровано.
		За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 17 жовтня 1996 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Катеринівської сільської ради народних депутатів Лозівського району Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 56. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті, та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , яка мешкає в м.Краматорську.
		29 грудня 2001 року Катеринівською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП ім.Орджонікідзе с.Катеринівка Лозівського району Харківської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай. Затвердженого зборами співвласників 05.01.2001 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.02.2000 року становить 31111451 гривень, частка ОСОБА_3 визначена в розмірі 2004 гривень, або 0,064 %. З довідки, виданої сільськогосподарським виробничим кооперативом ім.Орджонікідзе за №246 від 12.11.2002 року, вбачається, що дійсно в СВК ім.Орджонікідзе (бувший КСП ім.Орджонікідзе) ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на майновий пай в розмірі 2004 грн. або 0,064 %.
		Позивач 10 грудня 2020 року звернулася до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою (додатковою) про прийняття спадщини та видачу додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яке складається з: майнового паю, який знаходиться в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ім.Орджонікідзе, яке знаходиться у с.Катеринівка, Лозівського району, Харківської області; грошового вкладу з відсотками, компенсаціями та сертифікатами, що знаходиться у Лозівському відділенні ощадного банку № НОМЕР_4 в с.Михайлівка, Лозівського району, Харківської області, на рахунку № НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була ОСОБА_3 , згідно заповідального розпорядження, складеного на її ім`я у відділенні Ощадного банку № НОМЕР_4 , в с.Михайлівка, Лозівського району, Харківської області, від 05 лютого 1991 року, яка спадщину прийняла, але у зв`язку зі смертю не оформила своїх спадкових прав.
		При отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , позивачем право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР N 0134905, виданого ОСОБА_6 , успадковане не було.
		Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року N 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
		Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
		Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
		Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X "Перехідні положення" ЗК України).
		Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно сертифікату серії ХР №0134905, виданого на підставі рішення Лозівської районної державної адміністрації від 30 липня 1996 року, ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім.Орджонікідзе, розміром 6,46 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
		Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
		За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
		Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		За змістом розділу VІІ ЦК УРСР 1963 року, прийняття спадщини це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
		Пунктом 113 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно зареєстрований в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця.
		За життя ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 проживав разом однією сім`єю як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_1 з 1960 року по день смерті, разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, мешкали в одній оселі. ОСОБА_3 за свої кошти поховала ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 належне йому майно фактично прийняла у спадщину ОСОБА_3 , хоча юридично на себе його не оформила у зв`язку зі своєю смертю. Разом із тим, вона вважається такою, що прийняла спадщину
		Тобто факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_6  треба вважати доведеним. 
		Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 671/1448/18.
		Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).
		Постановою державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. від 28 серпня 2020 року ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що складається з права на земельну частку (пай) в колективній власності КСП ім.Орджонікідзе Лозівського району Харківської області, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 . Нотаріусом роз`яснено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусу мають надаватися докази, які достовірно підтверджують юридичні факти. Зокрема, п.4.1. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом на осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва. Відповідно до пп.4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Таким чином, нотаріусом відмовлено ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
		Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		З відповіді Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області за №963/01-16 від 26.10.2020 року вбачається, що спадкова справа на майно ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області не заводилася.
		Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємців, визначених у ст.ст. 529 - 530 ЦК УРСР 1963 року, спадкодавець ОСОБА_6 не мав. Заповіту за життя він також не залишив.
		Разом з тим, з копії повідомлення Лозівського відділення Ощадбанку від 12 листопада 2002 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_6 у філії №2841/033 є особовий рахунок за № НОМЕР_5 . Заповідальне розпорядження складено на ОСОБА_3 .
		Згідно додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 грудня 2002 року державний нотаріус Лозівського державної нотаріальної контори Харківської області Звада В.В. посвідчила, що згідно заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області 17 жовтня 1996 року, за реєстром №56, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з грошового вклада з відсотками, компенсаціями та сертифікатами, що знаходиться у Лозівському відділенні ощадного банку № НОМЕР_4 в с.Михайлівка, Лозівського району, Харківської області, на рахунку № НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була ОСОБА_3 , згідно заповідального розпорядження, складеного на її ім`я у відділенні Ощадного банку № НОМЕР_4 , в с.Михайлівка, Лозівського району, Харківської області, від 05 лютого 1991 року, яка спадщину прийняла, але у зв`язку зі смертю не оформила своїх спадкових прав.
		Отже, позивач як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 успадкувала право на майно, що складається з права на земельну частку (пай) в колективній власності КСП ім.Орджонікідзе Лозівського району Харківської області, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , яке фактично було прийняте ОСОБА_3 , але у зв`язку з її смертю не було оформлено.
		У відповідності до роз`яснення ВССУ у п.3.1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
		За таких обставин, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, коло спадкоємців та склад спадкового майна після померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , враховуючи той факт, що ОСОБА_3 за час свого життя фактично успадкувала після смерті ОСОБА_6 спадкове майно, а позивач отримала права на це майно згідно складеного заповіту, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, за наявності законних на те підстав, за відсутності іншої можливості у позивача реалізувати своє право на спадкування в іншому порядку, беручи до уваги при цьому, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, оскільки даних про наявність інших спадкоємців суду надано не було.
		Щодо позовної вимоги позивача про встановлення факту родинних відносин, суд зазначає наступне.
		У відповідності з ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами розглядаються судом.
		Згідно ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		З копії посвідки про народження НОМЕР_9, виданої Краматорським міським бюро ЗАГС, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_8 , в графі мати зазначено на російській мові - ОСОБА_9 .
		Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , актовий запис №700, 02 вересня 1958 року одружилися ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 .
		З копії спадкової справи за №419/1998, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , вбачається, що до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області 03 липня 1998 року із заявою звернулася ОСОБА_7 . З вказаної заяви вбачається, що позивач вказує на факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_12 , яка постійно мешкала в сДолгове Лозівського району Харківської області.
		З постанови державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. від 28 серпня 2020 року підтверджується факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_3 , а саме що остання є рідною матір`ю позивача. 
		Встановлення факту родинних відносин позивачу необхідно для належного оформлення спадщини.
		Всі надані у сукупності докази підтверджують факт родинних відносин між померлою ОСОБА_3 та позивачем.
		Враховуючи обставини справи, а також те, що встановлення факту родинних відносин має юридичне значення для позивача - породжує виникнення у неї права на спадкування, в іншому порядку встановити факт родинних відносин не можливо, виходячи із наданих доказів, суд вважає за необхідне встановити факт родинних відносин, що має юридичне значення, а саме, що померла ОСОБА_3 є рідною матір`ю ОСОБА_7 .
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  531, 548, 549 ЦК УРСР,постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
		Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 .
		Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право на земельну частку (пай), розміром 6,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Катеринівського старостинського округу Лозівського району Харківської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0134905, виданого 30 липня 1996 року Лозівською районною державною адміністрацію, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		 
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка м.Краматорська, Донецької області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 19 вересня 2001 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідач - Лозівська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 06716633, місцезнаходження за адресою: м.Лозова, Харківська область, вул.Ярослава Мудрого, 1.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                      Н.А. Смірнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...