Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/8432/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.02.2021
Номер судового провадження: 11-кп/813/411/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016162020000026

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/411/21
		Номер справи місцевого суду: 520/8432/16-к 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26.02.2021 року                                 м. Одеса
		Одеський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
		прокурора: ОСОБА_6 ,
		обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги захисникаобвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_11 тазахисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 на вирокКиївського районногосуду м.Одеси від 25.01.2018року відносно
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2002 року народження, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза №42016162020000026 від 18.05.2016 року
		установив
		Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
		    ВирокомКиївського районногосуду м.Одеси від 25.01.2018року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та їм кожному призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією майна, за винятком майна, що не підлягає конфіскації згідно із Законом. До набрання вироком законної сили змінено застосовані до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжні заходи у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Суд вирішив строк відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного затримання (часу проголошення вироку), тобто з 25.01.2018 року. На підставі абз.1 ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), зарахувати строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з 23.05.2016 року по 26.05.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, внесену заставу відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернути заставодавцям в 5 (п`ятиденний) термін з дня набрання вироком законної сили.
		Крім того вирішено питання заходів забезпечення, речових доказів та судових витрат. 
		Згідно оскарженого вироку, розпорядженням Одеського міського голови № 1381к від 23.10.2015 року ОСОБА_7 призначено на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради. 
		Відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою та у своїй службовій діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та іншими актами Верховної ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету міністрів України, рішеннями Одеської міської ради та виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови та голови Київської районної адміністрації, тощо.
		Згідно посадової інструкції головного спеціаліста з питань самовільного будівництва відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_7 , затвердженої 08.06.2015 року виконувачем обов`язків голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради, до посадових обов`язків ОСОБА_7 , поміж іншого, входить здійснення заходів згідно «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у м. Одесі та вжиттям заходів реагування», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.01.2015 року № 16, складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд яких відповідно до КУпАП віднесено до компетенції Київської районної адміністрації ОМР, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотримання законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, внесення до відповідних органів пропозиції щодо зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому середовищу, забезпечення виконання планових заходів, здійснюваних на території району та інше.
		Так, у травні 2016 року, головний спеціаліст з питань самовільного будівництва відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_7 вступив у злочинну змову з головним спеціалістом відділу ЖКГ та благоустрою Київської районної адміністрації ОСОБА_8 , попередньо домовившись про спільне використання наданого їм службового становища для одержання неправомірної вигоди.
		Надалі, виконуючи свою службову діяльність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали інформацію про проведення будівельних робіт за адресою АДРЕСА_3 , де під керівництвом ОСОБА_13 здійснювалося будівництво житлового будинку.
		Реалізуючи свій злочинний намір спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили провести перевірку зазначеного об`єкту, та шляхом використання свого службового становища, діючи всупереч інтересам служби, створити керівнику будівництва ОСОБА_13 умови, за яких він буде вимушений надати їм неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам.
		Так, 17.05.2016 року, у невстановлений час, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули на об`єкт будівництва, за адресою: АДРЕСА_3 , де у ході розмови з будівельниками встановили відсутність на зазначеному об`єкті будівництва його власника, керівника веденням будівництва та відсутність у будівельників всіх необхідних документів на ведення будівництва. Після чого, одразу ж, діючи усупереч «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у м. Одесі та вжиттям заходів реагування», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.01.2015 року № 16, без повідомлення управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та районної адміністрації Одеської міської ради (п. 3 Положення), без складання відповідного акту та проведення фотофіксації (п. 6 Положення), без направлення запитів до відповідних виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств та органів державної влади (п. 7 Положення), склали та залишили будівельнику припис за ст. 152 КУпАП, зазначивши у ньому номер телефону ОСОБА_7 .
		18.05.2016 року ОСОБА_13 , будучи особою, відповідальною за ведення будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , отримавши залишений будівельнику ОСОБА_7 та ОСОБА_8 припис, зателефонував ОСОБА_7 по зазначеному останнім у приписі номеру телефону та вони домовились про зустріч за вищевказаною адресою.
		23.05.2016 року, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , близько 13 години прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де велися будівельні роботи.
		Знаходячись на зазначеному об`єкті будівництва, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посилаючись на виявлені ними порушення, а саме: неналежне оформлення документів на ведення будівництва та неналежне тимчасове огородження об`єкту будівництва, погрожуючи зупиненням будівельних робіт, стали вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень від ОСОБА_13 , який, відповідно до домовленості з господарем ділянки ( ОСОБА_14 ) керував веденням будівельних робіт.
		ОСОБА_13 , для запобігання настанню вищезазначених негативних наслідків, вимушений був погодитися з неправомірною вигодою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та передав ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_8 першу частину від неправомірної вигоди, яку вони у нього вимагали у розмірі  3000 гривень.
		Отриманими від ОСОБА_13 , в якості неправомірної вигоди грошовими коштами у розмірі 3000 гривень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали намір в подальшому розпорядитися на власний розсуд, однак були викриті та затримані на місці вчинення злочину співробітниками УЗЕ в Одеській області.
		Зазначені дії обвинуваченого  ОСОБА_7 судпершої інстанціїкваліфікував за ч.3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
		Розпорядженням Одеського міського голови № 1381к від 23.10.2015 року ОСОБА_8 призначено на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради. 
		Відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України ОСОБА_8 є службовою особою та у своїй службовій діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та іншими актами Верховної ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету міністрів України, рішеннями Одеської міської ради та виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови та голови Київської районної адміністрації, тощо.
		Згідно посадової інструкції головного спеціаліста з питань самовільного будівництва відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_8 , затвердженої 04.11.2015 року виконувачем обов`язків голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради, до посадових обов`язків ОСОБА_8 , поміж іншого, входить здійснення заходів згідно «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у м. Одесі та вжиттям заходів реагування», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.01.2015 року № 16, складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд яких відповідно до КУпАП віднесено до компетенції Київської районної адміністрації ОМР, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотримання законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, внесення до відповідних органів пропозиції щодо зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому середовищу, забезпечення виконання планових заходів, здійснюваних на території району та інше.
		Так, у травні 2016 року, головний спеціаліст з питань самовільного будівництва відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з головним спеціалістом відділу ЖКГ та благоустрою Київської районної адміністрації ОСОБА_7 , попередньо домовившись про спільне використання наданого їм службового становища для одержання неправомірної вигоди.
		Надалі, виконуючи свою службову діяльність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 отримали інформацію про проведення будівельних робіт за адресою АДРЕСА_3 , де під керівництвом ОСОБА_13 здійснюється будівництво житлового будинку.
		Реалізуючи свій злочинний намір спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вирішили провести перевірку зазначеного об`єкту, та шляхом використання свого службового становища, діючи всупереч інтересам служби, створити керівнику будівництва ОСОБА_13 умови, за яких він буде вимушений надати їм неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам.
		Так, 17.05.2016 року, у невстановлений слідством час, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули на об`єкт будівництва, за адресою: АДРЕСА_3 , де у ході розмови з будівельниками встановили відсутність на зазначеному об`єкті будівництва його власника, керівника веденням будівництва та відсутність у будівельників всіх необхідних документів на ведення будівництва. Після чого, одразу ж, діючи усупереч «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у м. Одесі та вжиттям заходів реагування», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.01.2015 року № 16, без повідомлення управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та районної адміністрації Одеської міської ради (п. 3 Положення), без складання відповідного акту та проведення фотофіксації (п. 6 Положення), без направлення запитів до відповідних виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств та органів державної влади (п. 7 Положення), склали та залишили будівельнику припис за ст. 152 КУпАП, зазначивши у ньому номер телефону ОСОБА_7 .
		18.05.2016 року ОСОБА_13 , будучи особою, відповідальною за ведення будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , отримавши залишений будівельнику ОСОБА_7 та ОСОБА_8 припис, зателефонував ОСОБА_7 по зазначеному останнім у приписі номеру телефону та вони домовились про зустріч за вищевказаною адресою.
		23.05.2016 року, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , близько 13 години прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де велися будівельні роботи.
		Знаходячись на зазначеному об`єкті будівництва, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посилаючись на виявлені ними порушення, а саме: неналежне оформлення документів на ведення будівництва та неналежне тимчасове огородження об`єкту будівництва, погрожуючи зупиненням будівельних робіт, стали вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень від ОСОБА_13 , який, відповідно до домовленості з господарем ділянки ( ОСОБА_14 ) керував веденням будівельних робіт.
		ОСОБА_13 , для запобігання настанню вищезазначених негативних наслідків, вимушений був погодитися з неправомірною вигодою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та передав ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_8 першу частину від неправомірної вигоди, яку вони у нього вимагали у розмірі  3000 гривень.
		Отриманими від ОСОБА_13 , в якості неправомірної вигоди грошовими коштами у розмірі 3000 гривень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали намір в подальшому розпорядитися на власний розсуд, однак були викриті та затримані на місці вчинення злочину співробітниками УЗЕ в Одеській області.
		Зазначені дії обвинуваченого  ОСОБА_8 судпершої інстанціїкваліфікував за ч.3 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
		Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на таке:
		- покази свідків не вказують на ознаки злочину в діях ОСОБА_8 , оскільки вони лише засвідчили процесуальні дії щодо його затримання, складання протоколу, вилучення речей, тоді як свідки не можуть засвідчити факт передавання грошових коштів обвинуваченим;
		- на місці події при затриманні у ОСОБА_8 не виявлено ознак того, що він торкався помічених купюр;
		- покази свідка ОСОБА_15 та відтворення відеофіксації начебто отримання неправомірної вигоди вказують на провокування кримінального правопорушення та те, що його заздалегідь моделювали, оскільки ОСОБА_15 звернувся не до районного відділу поліції а до Обласного управління боротьби з економічними злочинами, що свідчить про наявність особистих зв`язків у нього з співробітниками вказаного Управління та наявності у останніх зацікавленості та відсутність об`єктивності, враховуючи, що всі необхідні дозвільні документи на будівництво, у ОСОБА_15 , як у виконроба, були у наявності та документи на будівництво були у господаря земельної ділянки ОСОБА_14 ; судом не встановлено, хто надав записуючий пристрій ОСОБА_13 , цей пристрій не визнаний доказом, та не оглянутий судом;
		- суд не взяв до уваги, що відтворення відеозапису затримання обвинувачених свідчить про те, що папка, у якій були знайдені помічені співробітниками поліції грошові кошти, довгий час була поза межами відео, та на думку сторони захисту саме в цей час помічені грошові кошти могли бути покладені співробітниками поліції або ОСОБА_15 до цієї папки.
		За наслідками розгляду апеляційної скарги захисник ОСОБА_11 просить скасувати оскаржуваний вирок, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		В зміненій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , враховуючи зміну правової позиції ОСОБА_8 та часткове визнання їм вини в частині події злочину та незгодою з кваліфікацією його дій, просить змінити оскаржуваний вирок та визнати ОСОБА_8 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України і призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що надана судом першої інстанції кваліфікація злочину не відповідає його діям, ОСОБА_8 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце реєстрації, позитивно характеризується.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на таке:
		- суд дійшов необґрунтованого висновку про умисне порушення ОСОБА_7 порядку та процедури дій при виявленні самочинного будівництва з метою отримання неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_7 , як службова особа, сам не міг прийняти рішення щодо зупинення незаконного будівництва, він, на виконання своїх службових обов`язків, склав Припис за ст. 152 КУпАП, в якому пропонував усунути порушення шляхом припинення будівельних робіт на надати дозвільну документацію на проведення робіт та правовстановлюючу документацію на земельну ділянку, а також прибути до Київської РДА, що спростовує висновок суду про умисне порушення ОСОБА_7 закону, 
		- суд при постановленні вироку на дав належної правової оцінки доводам сторони захисту в частині визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення та використав недопустимі докази в обґрунтування вироку, оскільки в порушення діючого законодавства, протокол про результати аудіо-відеоконтролю особи від 29.06.2016 року складено не уповноваженою на то особою, на відеозаписі не зафіксовано зображення того, як ОСОБА_7 набирав на дисплеї телефону суму, відеозапис також не містить фіксацію передачі ОСОБА_13 грошових коштів ОСОБА_7 , тож протокол є лише припущенням;
		- протокол пред`явлення особи за фотознімками від 23.05.2016 року не відповідає приписам ч.2 ст.228 КПК України, а тому є недопустимим доказом; 
		- суд використав в якості доказів відомості, що містяться у речових доказах, які не були відкриті стороні захисту, та не було надано можливість скопіювати їх, вони також не досліджувалися судом.
		- суд дійшов помилкового висновку про наявність факту вимагання неправомірної вигоди, як кваліфікуючої ознаки злочину, висновок суду про отримання ОСОБА_7 грошових коштів ґрунтується на припущеннях, враховуючи, що суд не навів жодних об`єктивних даних на підтвердження того, яким чином ОСОБА_7 отримав гроші від ОСОБА_13 , єдиним доказом, на який посилається суд, є відеозапис зустрічі та розмови ОСОБА_7 . ОСОБА_8 з ОСОБА_13 , на якому взагалі відсутня фіксація обставин передачі грошових коштів;
		- при призначенні покарання судом не було враховані обставини, які пом`якшують покарання, внаслідок чого призначене покарання є занадто суворим та не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 .
		За вказаних обставин, захисник просив скасувати вирок, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 за недоведеності його вини.
		У зміненій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 змінив свою позицію захисту, внаслідок чого захисник просить змінити оскаржуваний вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч.1 ст.190 КК України, оскільки у нього, як у посадової особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради не було службових повноважень для самостійного прийняття рішення про зупинення будівельних робіт. В свою чергу ОСОБА_13 не знав про відсутність таких повноважень у ОСОБА_7 й був впевнений у протилежному, піддавшись обману з боку останнього, а ОСОБА_7 , знаючи про це, вирішив скористатись цим у корисних цілях. Таким чином, захисник посилається на те, що в діях ОСОБА_7 відсутні ознаки корупційного діяння, оскільки до його компетенції не входило прийняття рішення про зупинення незаконних будівельних робіт, а з боку власників будівництва були відсутні порушення. Також захисник просить врахувати особу ОСОБА_7 , те, що він має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є особою похилого віку, має розлади стану здоров`я, та призначити йому покарання, не пов`язане із позбавлення волі, при ухваленні рішення також просив вирішити питання щодо повернення суми застави, внесеної відносно ОСОБА_7 . 
		В судовому засіданні апеляційного суду захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінили вимоги поданих ними апеляційних скарг та остаточно просили суд скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
		Позиції учасників судового розгляду.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали змінені апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який просив змінені апеляційні скарги захисників обвинувачених залишити без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
		Мотиви суду апеляційної інстанції
		Відповідно до приписів ч.1 та 2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції цим вимогам закону відповідає з таких підстав.
		Так, відповідно до припису п.2 ч. 1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
		Положеннями ч.1 ст.9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Аналіз змісту зазначених норм кримінального процесуального закону, в контексті оскаржуваного судового рішення, свідчить про те, що суд першої інстанції, при ухваленні обвинувального вироку стосовно  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не дотримався такої загальної засади кримінального провадження, як законність.
		Мотивуючи винуватість  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.368КК України,суд першої інстанції послався на покази обвинувачених та свідків, та на безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду надані стороною обвинувачення докази, надавши оцінку яким, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони об`єктивно підтверджують, в сукупності свідчить про повну, об`єктивну та неспростовну доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Разом з тим, відповідно до приписів ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Конституційний Суд України у рішенні №12?рп/2011 від 20.10.2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої ст. 62 Конституції України наголошував, що визнаватися допустимими та використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини й громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними незаконним способом, а саме з порушенням конституційних прав та свобод людини й громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою тощо».
		Крім того, вимогами ст. 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках,  на потерпілого.
		Згідно з вимогами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності  достатності для постановлення обвинувального вироку.
		Отже, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а відповідно до приписів ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Застосування належної правової процедури неможливе без беззастережного дотримання положень кримінального процесуального закону, який регулює порядок досудового розслідування та судового розгляду, адже порушення процедури, тягне за собою, окрім інших наслідків, - визнання доказу недопустимим на підставі ст.86 КПК України, яка передбачає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно приписів ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		Як убачається з матеріалів справи, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 органи прокуратури діяли поза межами визначених КПК повноважень.
		Частиною 1 ст.214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
		Так, кримінальне провадження було розпочате прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_16 за заявою потерпілого ОСОБА_13 , внесеною до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Згідно з ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуютьсяу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, вчиненого на території Київського району м.Одеси. 
		Частиною 7 ст.214 КПК України передбачено, що якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманнямправил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
		Тому, розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч.7 ст.214 КПК зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил територіальної підслідності, передати наявні у нього матеріали до слідчого відділу Київського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області та доручити проведення досудового розслідування.
		Проте всупереч приписам процесуального закону, прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_16 18.05.2016 року було винесено постанову про направлення матеріалів кримінального провадження №42016162020000026 від 18.05.2016 року до слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області, слідчі якого і здійснювали досудове розслідування з порушенням визначеної ст.218 КПК територіальної підслідності, в ході чого провели ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, у тому числі й негласні слідчі (розшукові) дії, результати яких було покладено в основу обвинувачення. Зазначена постанова була надана прокурором до суду апеляційної інстанції та досліджена під час апеляційного розгляду. 
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що територіальна підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст.218 КПК. Натомість за змістом ч.5 ст.36 КПК України лише Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, лише у випадку здійснення неефективного досудового розслідування тим органом, підслідність кримінального провадження якому визначена відповідно до вимог діючого законодавства, тобто передумовою реалізації зазначеними посадовими особами прокуратури передбачених ч.5 ст.36 КПК повноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним відповідно до вимог діючого законодавства, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності.
		Разом із тим, в даному випадку кримінальне провадження щодо  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розпочате за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в порушення приписів ч.7 ст.214 КПК не передавалось з дотриманням правил територіальної підслідності слідчим органам Національної поліції за місцем вчинення кримінального правопорушення для здійснення досудового розслідування. Крім того, прокурор Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_16 не є уповноваженою особою прокуратури у розумінні ч.5 ст.36 КПК України, яка має право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування. Тому передбачених ч.5 ст.36 КПК підстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, що визначений у ст.218 КПК, у прокурора не було.
		У рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Таким чином враховуючи, що органи прокуратури діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, досудове розслідування здійснювалось неуповноваженими на те органом, апеляційний суд на підставі ст.87 КПК дійшов висновку про недопустимість усіх отриманих у результаті досудового розслідування доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку, оскільки такі докази є очевидно допустимими доказами отримання обвинуваченими неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням неправомірної вигоди, що інкримінується  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Отже, апеляційним судом встановлено, що прокурором-процесуальним керівником у кримінальному провадженні, не виконані приписи ст.217 КПК України, щодо передачі матеріалів кримінального провадження з дотриманням правил територіальної підслідності слідчим органам Національної поліції за місцем вчинення кримінального правопорушення для здійснення досудового розслідування, внаслідок чого досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим на то органом, тому докази, в тому числі отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на які посилається суд першої інстанції у вироку, є недопустимими доказами у кримінальному провадженні №42016162020000026, оскільки орган досудового розслідування та прокурор, реалізували свої повноваження для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення, у спосіб, не передбачений КПК України.
		Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.09.2020 року у справі № 563/1118/16-к, постанові від 14.04.2020 року у справі № 761/34909/17, постанові від 07.10.2020 року у справі № 628/3400/15.
		Враховуючи визнання доказів сторони обвинуваченні очевидно недопустимими, апеляційний суд у відповідності до імперативних вимог ч.2 ст.89 КПК України не досліджує такі докази під час апеляційного розгляду.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Під час апеляційного розгляду очевидно встановлено, що через невиконання прокурором-процесуальним керівником приписів ст.217 КПК України, щодо передачі матеріалів кримінального провадження з дотриманням правил територіальної підслідності слідчим органам Національної поліції за місцем вчинення кримінального правопорушення для здійснення досудового розслідування, внаслідок чого досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим на то органом, неможливо встановити достатні допустимі докази для доведення винуватості  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в суді і усі можливості їх отримати  вичерпані, оскільки в основу обвинувачення покладені докази, в тому числі отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які здобуті в такий спосіб, що не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.
		Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		У свою чергу, ст.412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		При цьому, ст.417 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини передбачені ст.284 цього кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав об`єктивної оцінки істотному порушенню прокурором вимог ст.217 КПК України, що стало підставою для визнання доказів у цьому кримінальному провадженні недопустимими і призвело до його закриття.
		Отже, апеляційним розглядом справи встановлено, що обвинувачення  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, не доведено, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, оскільки усі можливості доказування - вичерпані.
		Доводи апеляційної скарги захисника, які стосуються оцінки доказів у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими з мотивів, наведених вище.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції  скасуванню, а провадження у справі  закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. 
		У зв`язку зі скасуванням вироку та закриття провадження у справі:
		- питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимогст.100 КПК України;
		- процесуальні витрати підлягають віднесенню за рахунок держави;
		- згідно положень ч.4 ст.174 КПК України арешт майна підлягає скасуванню;
		- враховуючи положення ст. 203 КПК України, дія застосованого до обвинувачених запобіжного заходу підлягає негайному припиненню, а внесена застава поверненню заставодавцям відповідно до ч.11 ст.182 КПК України. 
		 
		Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 84-87, 284, 376, 405, 407, 409, 412, 417, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд 
		ухвалив
		 
		Змінені апеляційніскаргизахисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_12  задовольнити частково.
		Вирок Київського районного суду м. Одеси від 25.01.2018 року відносно  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза №42016162020000026 від 18.05.2016 року  скасувати.
		Кримінальне провадження №42016162020000026, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2016 року за правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України відносно  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 , закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
		Дію запобіжного заходу, застосованого відносно  ОСОБА_7 у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57630 (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) гривень  припинити.
		Внесену заставу відносно ОСОБА_7 повернути заставодавцю.
		 
		Дію запобіжного заходу, застосованого відносно  ОСОБА_8 у вигляді застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) гривень  припинити.
		Внесену заставу відносно ОСОБА_8 повернути заставодавцю.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 року на грошові кошти у сумі 3000 гривень, купюрами номіналом по 100 гривень, у кількості 30 штук, папку чорного кольору в якій знаходяться 43 аркуші паперу із рукописними записами, на одному з аркушів мається рукописний запис виконаний барвником синього кольору «Абрикосовая 1, 13:00, обьект прораб Александр 0970142785», бланки актів обстеження на 28 аркушах, бланки приписів на 9 арк., копія технічного паспорту на об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_4 на 3 арк., резолюції на 3 арк. паперу, посвідчення № НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_7 , ключ із металу жовтого кольору з брелоком, портмоне із шкіри чорного кольору в якому знаходяться 3 папірці із записами, та грошові кошти в сумі 201 гривня, а саме 1 купюра номіналом 100 гривень серія та номер КН7095733, 1 купюра номіналом 50 гривень серія та номер ВЖ8373138, 1 купюра номіналом 20 гривень серія та номер ПЕ5139138, 1 купюра номіналом 10 гривень серія та номер СЖ3363751, 2 купюри номіналом 5 гривень серія та номер ПЕ 1282520, ЗА3258721, 5 купюр номіналом 2 гривні, серії та номер СЖ5444452, ПЗ8600245, СЗ6308748, АВ1961276, ТГ5288886, 1 купюра номіналом 1 гривня серія та номер СЗ 2971929СЗ, мобільний телефон «HTCD516d» чорного кольору IMEI НОМЕР_2 , які були вилучені у ОСОБА_7 Посвідчення № НОМЕР_3 видане на ім`я ОСОБА_8 , партійний квиток № НОМЕР_4 «партія Родина» на ім`я ОСОБА_8 , мобільний телефон «Xiaomi» сірого кольору, мобільний телефон «Huawei» чорного кольору, грошові кошти в сумі 1732 гривні, а саме 17 купюр номіналом 100 гривень, серія та номер: СЗ5342008, ЗБ7039750, ВЄ9832673, КП2915293, КМ4912592, ЕИ5272284, ЕЕ0413001, ЗЄ4822720, КТ5234963, КМ2311151, ЕГ2650114, ЗБ7889846, ЕЄ0478730, КП0111645, ЕА7682392, МЄ6081747, ЄА8378774, 1 купюра номіналом 20 гривень серія та номер ТВ 5061936, 1 купюра номіналом 10 гривень серія та номер ПЄ0429733, 1 купюра номіналом 2 гривні серія РБ1146445, які були вилучені у ОСОБА_8 . 
		Речові докази по кримінальному провадженню, після набрання вироком законної сили, а саме:
		- грошові кошти у сумі 3000 гривень, купюрами номіналом по 100 гривень у кількості 30 штук, які були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України  повернути власнику;
		- посвідчення № НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 201 гривня, а саме 1 купюра номіналом 100 гривень серія та номер КН7095733, 1 купюра номіналом 50 гривень серія та номер ВЖ8373138, 1 купюра номіналом 20 гривень серія та номер ПЕ5139138, 1 купюра номіналом 10 гривень серія та номер СЖ3363751, 2 купюри номіналом 5 гривень серія та номер ПЕ 1282520, ЗА3258721, 5 купюр номіналом 2 гривні, серії та номер СЖ5444452, ПЗ8600245, СЗ6308748, АВ1961276, ТГ5288886, 1 купюра номіналом 1 гривня серія та номер СЗ 2971929СЗ, посвідчення № НОМЕР_3 видане на ім`я ОСОБА_8 , партійний квиток № НОМЕР_4 «партія Родина» на ім`я ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 1732 гривні, а саме 17 купюр номіналом 100 гривень, серія та номер: СЗ5342008, ЗБ7039750, ВЄ9832673, КП2915293, КМ4912592, ЕИ5272284, ЕЕ0413001, ЗЄ4822720, КТ5234963, КМ2311151, ЕГ2650114, ЗБ7889846, ЕЄ0478730, КП0111645, ЕА7682392, МЄ6081747, ЄА8378774, 1 купюра номіналом 20 гривень серія та номер ТВ 5061936, 1 купюра номіналом 10 гривень серія та номер ПЄ0429733, 1 купюра номіналом 2 гривні серія РБ1146445, ключ із металу жовтого кольору з брелоком, портмоне із шкіри чорного кольору, мобільний телефон «HTCD516d» чорного кольору IMEI НОМЕР_2 , мобільний телефон «Xiaomi» сірого кольору, мобільний телефон «Huawei» чорного кольору  повернути власникам.
		 
		- припис №б/н від 17.05.2016 року за ст.152 КУпАП, зразки спеціального люмінесцентного порошку жовтого кольору, спеціального люмінесцентного фломастеру, та змиви з рук, у підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на 4 ватних тампонах, завірені копії особової справи ОСОБА_7 , присяга посадової особи місцевого самоврядування, розпорядження про призначення, посадової інструкції головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та благоустрою, попередження про обмеження пов`язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, завірені копії особової справи ОСОБА_8 , присяга посадової особи місцевого самоврядування, розпорядження про призначення, посадової інструкції головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та благоустрою, попередження про обмеження пов`язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, довідки про перебування на посадах ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , 43 аркуші паперу із рукописними записами, на одному з аркушів мається рукописний запис виконаний барвником синього кольору «Абрикосовая 1, 13:00, обьект прораб Александр 0970142785», бланки актів обстеження на 28 аркушах, бланки приписів на 9 арк., копію технічного паспорту на об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_4 на 3 арк., резолюції на 3 арк. паперу, папку чорного кольору, на лицьовій стороні якої мається напис виконаний промисловим способом, барвником золотистого кольору «Инвестиционная компания «Диком»  зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Судові витрати за проведення криміналістичної експертизи по дослідженню спеціальних хімічних речовин № 2619_2620 від 23.06.2016 року в сумі 3523 (три тисячі п`ятсот двадцять три) гривні 20 (двадцять) копійок, судово-технічної експертизи документів № 2621/03 від 06.07.2016 року в сумі 3963 (три тисячі дев`ятсот шістдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок  віднести за рахунок держави.
		Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї проголошеннята може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2              ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...