Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/17799/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.08.2021
Номер судового провадження: П/520/21489/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 березня 2021 року № 520/17799/2020 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про стягнення винагороди та середнього заробітку -
		В С Т А Н О В И В:
		10.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), в якому просив суд: 
		- стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 нараховану і не виплачену йому при звільненні винагороду у розмірі 256388,86 грн. (двісті п`ятдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень 86 копійок);
		- стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, протиправно не виплачено при звільненні винагороду у розмірі 256388,86 грн.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про стягнення винагороди та середнього заробітку. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
		Відповідач, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Харків), надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.12.2019 № 301/к «Про призначення ОСОБА_1 » з 28.12.2019 позивача призначено на посаду головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
		Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09.06.2020 № 2052/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 16.06.2020 звільнено з посади головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за власним бажанням, з припиненням державної служби, відповідно до ч. 1 статті 86 Закону України «Про державну службу».
		Позивач звернувся до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) із заявою від 30.09.2020 року, в якій зазначив, що при звільненні йому було нараховано виплати за невикористану відпустку, заробітна плата та винагорода державного виконавця. Також, зазначено, що в день звільнення позивачу не була виплачена сума в повному обсязі, яка була нарахована. Крім того, позивач просив виплатити усю нараховану суму.
		Листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) №29360/64778/23/20/12.3 від 29.10.2020 року позивача повідомлено, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553 у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARSСоV-2, місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України Про банки і банківську Діяльність), визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (4723 грн. станом на 01.01.2020). Зазначено, що у зазначений період нарахована заробітна плата, місячна винагорода обмежується максимальним розміром 47230 гривень на місяць. Повідомлено, що рішенням Конституційного суду України у справі № 1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року положення частини 1, 3 статті 29 «Про державний бюджет України на 2020 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ від 13.04.2020 втрачають чинність з дня Ухвалення Конституційним Судом України рішення. Крім того, зазначено, що за змістом частини другої статті 152 Конституції України, частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказано, що положення закону, якими встановлювались обмеження щодо розміру заробітної плати державних службовців втратили чинність з 28 серпня 2020 року, саме з вказаної дати можливо здійснювати нарахування та виплату заробітної плати (з урахуванням усіх її складових) у повному обсязі. Також, вказано, що стосується положень частини 1 статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то положення даної норми не підлягають застосуванню; у даному випадку, оскільки встановлені частиною 1 та частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» обмеження не можна тлумачити як відповідальність особи. Повідомлено, що відділом оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) була нарахована заробітна плата за червень місяць 2020 року за неповний місяць, а саме за 11 робочих днів. Також, вказано, що нарахування було проведено відповідно до чинного законодавства, правові підстави для проведення виплати ОСОБА_2 на даний час відсутні.
		Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
		Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 2 червня 2016 року (далі по тексту  Закон України №1403-VIII) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
		Так, статтею 13 Закону України №1403-VIII визначено порядок оплати праці працівників органів державної виконавчої служби.
		Відповідно до ч.1, ч.2, ст. 13 Закону України №1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Отже, до заробітної плати працівника органу державної виконавчої служби зокрема входить винагорода.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі по тексту  Порядок).
		Відповідно до п. 17, п.18 Порядку винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.
		18.04.2020 року набрав чинності Закон України від 13.04.2020 №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».
		Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 по справі №1-14/2020 (230/20) визнано неконституційними положення ч. 1 та ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
		Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Тобто, положення ч. 1 та ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вважаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), з 28.08.2020 року.
		Отже, з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року були дійсні обмеження, передбачені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
		Так, в червні 2020 року під час нарахування та виплати заробітної плати позивачу при звільненні були чинними ч. 1 та ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
		Розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2020 становив 4723 грн. Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47230 гривень на місяць.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата  це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Таким чином, заробітна плата нараховується та виплачується пропорційно відпрацьованому часу з урахуванням обмеження максимального розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
		Як вбачається з розрахункового листа № 313 позивача за червень 2020 року, він у даному місяці відпрацював 11 робочих днів.
		За відпрацьовані 11 робочих днів червня 2020 року заробітна плата нараховувалась виходячи з максимального розміру передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а саме за місяць пропорційно до відпрацьованого часу: 47230 грн./20 (робочі дні червня) х 11 (відпрацьовані роб. дні).
		Таким чином, з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» заробітна плата за відпрацьовані 11 робочих дні не могла перевищувати суму у 25976,50 грн.
		При цьому, до суми заробітної плати за відпрацьований робочий час з застосуванням обмежень було включено суми що відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не враховуються у максимальний розмір заробітної плати, а саме: компенсація щорічної відпустки у сумі 7103,46 грн. та компенсація додаткової щорічної відпустки державного службовця - у сумі 7610,85 грн.
		За таких обставин, сума заробітної плати позивача за червень 2020 року складала 25976,50 грн. (з/п пропорційно відпрацьованого часу) + 7103,46 грн. (оплата щорічної відпустки) +7610,85 грн. (компенсація додаткової щорічної відпустки) = 40690,81 грн.
		Таким чином, відповідач на час виникнення спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень визначених чинним законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
		Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) про стягнення винагороди та середнього заробітку  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя Бабаєв А.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...