Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/1154/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/40718/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 805/1154/17-а
		адміністративне провадження № К/9901/40718/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №805/1154/17-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2017 (суддя Бабаш Г.П.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 №0000334000 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000грн.
		 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі №805/1154/17-а.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №805/1154/17-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
		 
		За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.03.2021.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку тим обставинам, що спірне рішення про застосування фінансових санкцій не відповідає формі, визначеній Податковим кодексом України. Крім того, на думку позивача, обов`язок у суб`єкта господарювання щодо внесення до Реєстру місця зберігання алкогольних напоїв виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, з урахуванням того, що місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Податковий орган правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу 04.11.2016 на підставі наказу від 03.11.2016 №270 «Про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» та направлень на перевірку від 03.11.2016 №1-3 проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 .
		 
		За результатами перевірки складено акт перевірки від 07.11.2016 №458/40/ НОМЕР_1 , яким встановлені порушення вимог частин 35, 36 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
		 
		Перевіркою встановлено, що в магазині, який належить позивачу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зберігаються алкогольні напої на суму 4487грн. Позивач відмовилась надати посадовим особам контролюючого органу до перевірки документи, пов`язані з предметом перевірки, а саме прибуткові накладні.
		 
		Позивачем 09.11.2016 до податкового органу подані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких контролюючим органом платнику податків надана відповідь від 17.11.2016 №11031/10/05-07, в якій вказано про правомірність висновків акту перевірки.
		 
		На підставі акту перевірки та у зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 21.11.2016 №0000334000, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 11 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000грн.
		 
		Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про його скасування.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що встановлені обставини справи свідчать про зберігання в магазині позивача алкогольних напоїв за відсутності відповідної довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. У зв`язку з наведеним, суди дійшли висновку про правомірність прийнятого рішення про нарахування фінансової (штрафної) санкції за зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесені до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		 
		Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		 
		Згідно пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
		 
		Відповідно до пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. 
		 
		Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
		 
		Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
		 
		Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
		 
		Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
		 
		Згідно статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
		 
		Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 №251, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за №670/6958 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Порядок).
		 
		Відповідно до пункту 1.1 Порядку Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
		 
		Частиною другою статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
		 
		Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи у ФОП ОСОБА_1 відсутня ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами. 
		 
		Перевіркою встановлені порушення позивачем приписів статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 4487грн.
		 
		Як вказано судами, в матеріалах справи міститься договір оренди приміщення від 15.10.2016, за яким Орендодавець передає, а Орендар - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 бере в тимчасове володіння та користування приміщення магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також умовами даного договору передбачено передачу Орендарю вказаного приміщення разом з торговим обладнанням. Термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття приміщення актом приймання.
		 
		Судами враховано, що під час проведення перевірки позивачем 04.11.2016 надано пояснення, в яких остання зазначила, що орендує дане приміщення з 15.10.2016. Також вказала, що алкогольні напої в її магазині зберігаються у зв`язку з відсутністю складського приміщення, а вивезти їх немає куди. Крім того, позивач зазначила, що на даний час вона не здійснює продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки оформлює ліцензію на вищенаведені алкогольні напої.
		 
		Отже, з матеріалів справи вбачається, що алкогольні напої належать саме позивачу, яка в подальшому мала на меті оформлювати ліцензію на їх продаж.
		 
		Касаційний суд погоджується з судом апеляційної інстанції стосовно того, що документальними доказами, які містять в матеріалах справи та наданими поясненнями об`єктивно підтверджується   факт зберігання позивачем алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. 
		 
		Статтею 69 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		 
		Крім іншого, необхідно вказати, що системний аналіз положень пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 ПК України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		 
		Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
		 
		Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		 
		Таким чином, відповідачем додержано форму винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
		 
		Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує на несвоєчасне направлення на її адресу спірного повідомлення-рішення.
		 
		З пояснень відповідача слідує, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 №0000334000 на суму 17000грн. було направлено позивачу поштою 23.11.2016 за №8500402496314, втім дане поштове відправлення повернуто податковому органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
		 
		Судами враховано, що доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем до суду не надано.
		 
		Разом з тим, строки направлення на адресу позивача спірного податкового повідомлення-рішення не можуть розглядатись судом як самостійна підстава необґрунтованості рішення контролюючого органу.
		 
		Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		З огляду на викладене, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, з`ясовано, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 у справі №805/1154/17-а залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...