Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5941/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.
Дата набрання законної сили: 24.02.2021
Номер судового провадження: 61-13442ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                      
		Іменем України
		24 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/5941/15-ц
		провадження № 61-13442св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь», банк) про стягнення коштів, повернення депозиту та процентів.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що 26 лютого 2015 року між нею та 
		ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого вона внесла грошові кошти у розмірі 19 438 доларів США на строк з 26 лютого до 26 травня 2015 року зі сплатою 11% річних. 
		28 квітня 2015 року позивач направила відповідачу лист про дострокове повернення суми вкладу разом із нарахованими процентами, однак банк грошові кошти не повернув.
		Посилаючись на невиконання банком зобов`язань за договором вкладу, позивач просила стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 19 438 доларів США.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва у складі судді Трегубенко Л. О. від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу у розмірі 19 438 доларів США, що еквівалентно 401 783,46 грн.
		Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоу зв`язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору вкладу щодо повернення наданих позивачем коштів у передбачений договором строк, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено. Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 481 грн.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у банку введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання банком апеляційної скарги.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з неї судового збору у розмірі 
		5 481 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про компенсацію витрат по сплаті судового збору за рахунок держави, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що вона, як споживач банківських послуг, звільнена від сплати судового збору на будь-якій стадії судового процесу відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому апеляційний суд безпідставно стягнув з неї на користь відповідача судовий збір. 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		26 лютого 2015 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Банк «Київська Русь» договір банківського вкладу, відповідно до якого позивач передала банку 
		19 438 доларів США на строк з 26 лютого до 26 травня 2015 року включно з виплатою 11 % річних (а. с. 7).
		 
		28 квітня 2015 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача листа про дострокове повернення (перерахування) суми внеску разом з нарахованими відсотками, однак банк грошові кошти не повернув.
		 
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь», до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Волкова О. Ю. на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, то відповідно до положення статті 400 ЦПК України її законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		У справі, що переглядається, правовідносини між сторонами виникли з приводу повернення грошових коштів за договором банківського вкладу та нарахованих на нього процентів. 
		 
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		 
		Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		 
		За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
		У свою чергу, за змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		 
		З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
		 
		Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
		 
		Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
		 
		Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу.
		 
		Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушеного права.
		 
		Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження 
		№ 14-57цс18) та постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 761/34013/16-ц (провадження № 61-34528св18).
		 
		Враховуючи наведене,  ОСОБА_1 , як вкладник за договором депозиту, є споживачем фінансових послуг, а тому на підставі частини третьої 
		статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору як за подання позовної заяви, так й за подання апеляційних та касаційних скарг.
		 
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 , одночасно стягнув з неї на користь банку судові витрати. 
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, то судові витрати, понесені ПАТ «Банк «Київська Русь» за подання апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
		 
		Таким чином, постанова апеляційного суду в частині стягнення 
		ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 5 481 грн підлягає скасуванню з  ухваленням в цій частині нового рішення.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 481 грнскасувати і прийняти в цій частині нову постанову.
		 
		Судові витрати, понесені публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» за подання апеляційної скарги у розмірі 5 481 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...