Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/3558/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.03.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4820/50/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019240160000179

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/50/21 
		Справа № 676/3558/19 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія:ч.1ст.190КК України                Доповідач                 ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		судді - доповідача         ОСОБА_2 ,
		суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря         ОСОБА_5 ,
		прокурора             ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого     ОСОБА_7 ,
		захисника             ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з Кам`янець  Подільським міськрайонним судом, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240160000179 від 17 квітня 2019 року за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого Управління соціального захисту населення Кам`янець  Подільської РДА  ОСОБА_7 на вирок Кам`янець  Подільського міськрайонного суду від 22 листопада 2019 року, -
		в с т а н о в и л а :
		Вироком Кам`янець  Подільського міськрайонного суду від 22 листопада 2019 року
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця тажителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, перебуває у фактичнихшлюбних відносинах, працюючого охоронцем вПП «Самборський»,не судимого, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 23листопада 1999року Кам`янець-ПодільськимРВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
		визнано невинуватим у кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст.190 КК України.
		Виправдано ОСОБА_9 на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК Україниза не доведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
		ОСОБА_9 ставилося у вину те, що він «знаючи про те, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», може отримати житлову субсидію з державного бюджету, діючи з метою особистого незаконного збагачення шляхом отримання житлової субсидії, в порушення вимог пп.2 п.6 Постанови Кабінету міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» до яких житлова субсидія не призначається у випадках, коли особа має транспортний засіб, який перебуває в установленому порядку та перебуває у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім`ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання, і з дати випуску яких минуло менше ніж 5 років (крім мопеда) коли особа, що має на меті отримати житлову субсидію має додаткові джерела для існування, та у разі коли цією особою навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на житлову субсидію та визначення її розміру, 7 серпня 2018 року о 10 год. перебуваючи в приміщенні Управління соціального захисту населення Кам`янець-Подільського РДА, що знаходиться по вул. Троїцька,2, в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, умисно у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, 7 серпня 2018 року вказав недостовірні відомості. Так, у розділі ІV Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, приховав дані про перебування у його власності транспортного засобу марки FOXWEL TOURER 200,2014 року випуску, після чого разом із іншими документами для отримання житлової субсидії, подав її до Управління соціального захисту населення Кам`янець-Подільської РДА.
		Подавши, таким чином, декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, яка містила неправдиві відомості, ОСОБА_9 , шляхом обману, безпідставно отримав за період з 1 серпня 2018 року по 30 квітня 2019 року з державного бюджету надмірну виплату житлової субсидії в сумі 12945,20 грн., якими він незаконно заволодів, чим завдав шкоду державі в особі Управління соціального захисту населення Кам`янець-Подільської РДА на вказану суму».
		Визнаючи ОСОБА_9 невинуватим у кримінальному правопорушення, передбаченому ч.1 ст.190 КК України, суд мотивував своє рішення тим, що за здобутими у суді доказами слідує, що ні слідчий ні прокурор не звернули увагу, що наміри ОСОБА_10 були направлені на добросовісне отримання субсидій у порядку визначеному законодавством, при цьому, ніяким майном ОСОБА_9 не заволодівав, подавши декларацію, у якій несвідомо допустив помилку, він сподівався на отримання субсидії, тобто щомісячне відшкодування витрат за отриманні житлово-комунальні послуги. Тобто, фактичні обставини описані в акті суперечать виписаній правовій кваліфікації.
		В поданій апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7 просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. При цьому вказує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11 з метою заволодіння державними коштами, діяли спільною домовленістю та вказали недостовірну інформацію у декларації щодо сімейного стану та наявності транспортного засобу. Крім того зазначає, що суд не відобразив у вироку достовірних показань ОСОБА_9 щодо сімейного стану та не дав їм належної оцінки та не спів ставив з іншими доказами у кримінальному провадженні. Звертає увагу і на те, що суд був упередженим під час дослідження доказів, оскільки свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та нею, як представником потерпілого наголошувалося, що заява про призначення житлової субсидії та декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії є основними документами згідно яких призначається субсидія і законом не встановлено звіряти інформацію у заяві про призначення житлової субсидії та декларації, оскільки відбуваються часті зміни стосовно норм Положення та бланків для призначення субсидії. Посилається і на те, що суд у вироку неналежно оцінив порядок надання ОСОБА_9 субсидії, оскільки за заявою та декларацією про призначення субсидії поданою ОСОБА_9 він не мав права на отримання субсидії, за наявності транспортного засобу. Акцентує увагу і на те, що в діях працівників управління не вбачається будь  якої неправомірності, оскільки відомості заявник у заяві та декларації подає особисто за відповідний період, а Управління у роботі керується нормами законів України та програмами, які відповідно до періодів нарахування субсидії надходять Міністерством соціальної політики України.
		В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850гривень. При цьому вказує, що висновки місцевого суду про недоведеність умислу обвинуваченого на вчинення злочину є передчасними, таким, що ґрунтуються на вибірковій оцінці досліджених доказів та не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того зазначає, що постановляючи обвинувальний вирок прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України не визнав, однак вказані висновки суду не узгоджуються з даними отриманим в ході судового розгляду провадження, оскільки в судовому засіданні 18.06.2019 обвинувачений двічі заявляв про те, що він вину визнає і просив не досліджувати обставини справи та викликати свідків в судове засідання, а кримінальне провадження відносно нього за ст. 45 КК України закрити. Посилається на те, що місцевим судом допущено порушення вимог ст. 288 КПК України, відповідно до яких звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 45 КК України. Звертає увагу і на те, що декларація, яка складена і подана ОСОБА_9 , містить зафіксовану на папері інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні факти (відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності та володінні членів сім`ї), які здатні спричинити наслідки правового характеру (рішення про призначення чи відмову у призначенні соціальної допомоги, а також подальшу виплату коштів), що складається окремим громадянином. На думку апелянта висновки суду, про те, що обвинувачений не знав про необхідність зазначати дані про транспортний засіб у декларації не спростовують наявності у діях останнього складу злочину, оскільки при складанні декларації та поданні її для отримання допомоги, обвинувачений зобов`язаний був вказувати транспортні засоби, які перебувають у користуванні чи володінні членів сім`ї, інформацією про що обвинувачений достовірно володів. Крім того, проявляючи свою упередженість, місцевий суд зазначив у виправдувальному вироку, що обвинувачений ОСОБА_9 просив його виправдати, що не узгоджується з позицією обвинуваченого у судових дебатах, який повідомив, що покладається на думку суду при ухвалені рішення в нарадчій кімнаті. Висновок суду про те, що наміру укривати транспортний засіб обвинувачений не мав, а субсидія була невірно нарахована з вини працівників Управління, оскільки вказаний висновок суду є необґрунтованим, та базується на довідці, яка була досліджена судом та долучена до матеріалів кримінального провадження без клопотань учасників, а використовувалась свідком при дачі показань. Звертає увагу і на те, що суд, обравши виправдувальну позицію дій обвинуваченого, розцінив повернення під час досудового розслідування ОСОБА_9 зайво виплачених йому коштів на рахунок Управління, як такі, що свідчить про щирість його намірів на отримання субсидії виключно у спосіб визначений законом, однак, судом не враховано, що кошти повернуто обвинуваченим лише після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, хоча виплати припинено йому за актом від 15.04.2019. На думку апелянта, будучи упередженим лише частково зазначив у рішенні покази свідків та обвинуваченого, а в деяких випадках зазначив ті покази, які останніми в ході судового розгляду взагалі не надавались, таким чином, штучно створюючи підстави для ухвалення виправдувального вироку. Апелянт вказує, що головуючим неодноразово допускалися порушення ст. 352 КПК України щодо порядку допиту свідків. Крім того, використовуючи виправдувальний ухил, суд прийшов до переконання, що обвинуваченим добросовісно допущено помилку при заповненні декларації та з метою виправдати обвинуваченого ОСОБА_9 поставив під сумнів офіційний документ - бланк декларації, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики №204 від 22 липня 2003 року. Водночас судом не взято до уваги, що інформація, яка міститься в поданій ОСОБА_9 декларації, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації особою її прав у сфері соціального забезпечення. Висновок суду про те, що Управління невчасно виявило помилку у декларації не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки помилки у декларації, заповненій обвинуваченим ОСОБА_9 допущено не було, останнім умисно замовчено дані, які підлягали декларуванню у розділі 4 декларації щодо наявності транспортних засобів. Крім того, за результатами судового розгляду місцевий суд прийшов до висновку, що ОСОБА_9 надавав всю необхідну інформацію про наявний у нього скутер, однак такі висновки суду є надуманими, оскільки як свідчать матеріали справи ОСОБА_9 , що знаходиться в Управлінні, будь-які документи на право власності на транспортний засіб відсутні. 
		Крім того, зайнявши сторону обвинуваченого, головуючий суддя в ході допиту представника потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 намагався з`ясувати питання про можливість призначення субсидії обвинуваченому ОСОБА_9 рішення комісії за наявності у власності транспортного засобу з року випуску якого не минуло 5 років, з`ясовував чому цього не було зроблено, вдавався до самостійного підрахунку сукупного доходу сім`ї обвинуваченого.
		Разом з тим, головуючим не надано оцінки показам вищевказаних осіб, які повідомили, що при наявності у сім`ї транспортного засобу, з дати випуску якого не минуло 5 років питання про призначення соціальної допомоги вирішує комісія з призначення державної соціальної допомоги, лише в тому випадку, якщо особа зазначила такі відомості в декларації та маючи скрутне матеріальне становище написала заяву про вирішення її питання вказаною комісією.
		Крім того, судом не надано належної оцінки показам ОСОБА_9 , який в судовому засіданні вказав, що важкого матеріального становища у нього не було, має дочку студентку за навчання якої заплатив кошти 16000 грн. за два роки. 
		Також, суд першої інстанції у вступній частині вироку не вірно зазначив адресу проживання обвинуваченого та не зазначив усі відомості про особу обвинуваченого, які мають значення для справи, зокрема наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітньої доньки.
		Заслухавши суддю  доповідача, прокурора та представника потерпілої на підтримання доводів апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають за таких підстав.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 373 КПК Українивизначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Колегія суддів вважає, що вказаних вимог закону, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку, дотримався.
		Так, визнаючи ОСОБА_9 невинуватим у кримінальному правопорушення, передбаченому ч.1 ст.190 КК України та виправдовуючи на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за не доведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, суд виходив з того, що стороною обвинуваченняне наданодостовірних іпереконливих доказівтого,що ОСОБА_9 знав прообов`язокзазначити даніпро транспортнізасоби здати випускуяких минуломенше п`ятироків.Прокурор недовів,що ОСОБА_9 був обізнанийзі змінамив законодавствівід 7квітня 2019року якимивстановлювалися новіобмеження унаданні субсидій.Жоден ізнаведених доказівне міститьданих прообізнаність ОСОБА_9 в обов`язковостіподання інформаціїпро віктранспортного засобута проумисне неподанняним такоїінформації.Надані прокуроромдокази непідтверджують наявностіумислу обвинуваченогоу вчиненніінкримінованого йомузлочину,що свідчитьпро відсутністьу діянні ОСОБА_9 ,складу кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.190КК України. За здобутими у суді доказами слідує, що ні слідчий ні прокурор не звернули увагу, що наміри ОСОБА_9 були направлені на добросовісне отримання субсидій у порядку визначеному законодавством, при цьому, ніяким майном ОСОБА_9 не заволодівав, подавши декларацію, у якій несвідомо допустив помилку, він сподівався на отримання субсидії, тобто щомісячне відшкодування витрат за отриманні житлово-комунальні послуги. Тобто, фактичні обставини описані в акті суперечать виписаній правовій кваліфікації.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 показав, що вину у інкримінованому злочині не визнав, пояснив, що влітку 2018 року звернувся до Управління соціального захисту населення Кам`янець-Подільської РДА з приводу отримання субсидії на опалення. Він купив бланк заяви на отримання субсидії, але заяву заповнювала колишня дружина, оскільки у нього поганий зір і дрібні букви у декларації він не бачить. У бланку декларації, у розділі 4 так і зазначено у графі «Автомобілі», а тому він не задумувався над тим, що йому слід вказати скутер, який хоч і є транспортним засобом, але не є автомобілем. Вважає, що сам бланк декларації містить помилку, а тому вини його у цьому немає. Коли дружина заповнювала розділ 4 про транспортні засоби, вона перепитала у працівника управління СЗН РДА, що вказувати у цьому розділі, на що їй відповіли, що слід зазначити чи є у них автомобіль, так як вказано у декларації. Оскільки автомобіля у нього немає, тому ОСОБА_11 вказала, що автомобілів немає. Далі, він не читаючи підписав вказану декларацію, а про те, що в розділі 4 слід було вказати скутер, він не здогадувався. 
		Будь-якого наміру і умислу обманювати УСЗН РДА він не мав, оскільки знав, що працівникам цієї установи достовірно відомо про те, що у нього є скутер, так як цю інформацію вони перевіряли до того ще при оформленні попередніх субсидій у 2017 році. Він вважав, що така інформаціє є в їх базі даних, а тому укривати цю інформацію не було ніякого сенсу. Ще у 2017 році працівники УСЗН РДА телефонували до сільського голови і з`ясовували дані скутера: рік випуску, час придбання і вартість. Вказану інформацію він надав сільському голові і не укривав її, тим більше така інформація зафіксована у Територіальному сервісному центрі №6843 РСЦ МВС України в Хмельницькій області, де і зареєстрований скутер. Сенсу укривати будь-яку інформацію не було. Скутера він не перереєстровував, хоча міг так вчинити і це б було достатньо для отримання права на субсидію. 
		З жовтня по грудень 2018 року він за газопостачання не платив, оскільки вважав, що йому надано субсидію. У грудні 2018 року йому повідомили про наявність боргів за газ і мали намір припинити газопостачання. Тому, 3 січня 2019 року колишня дружина  ОСОБА_11 звернулася до УСЗН РДА і запитала працівників управління, чому йому не нарахували субсидію. Їй пояснили, що справа була загублена серед значної кількості інших справ. Тоді ж, справа була відшукана і перевірена працівниками, дружині повідомили, що право на субсидію у нього є, а тому вони нарахують субсидію за минулий опалювальний період починаючи з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. Субсидію він взяв готівкою лише за лютий - березень 2019 року 2240 гривень і за березень - квітень 3200 гривень, а за жовтень-лютий кошти не брав розраховувався по переводу за газ. 
		Наполягав, що він не мав ніякого умислу обманювати державу, ніякої інформації він не приховував і жодної неправдивої інформації до УСЗН РДА, він не подавав. Вважав, що субсидія йому була неправильно нарахована у січні 2019 з вини працівників УСЗН, які невчасно перевірили його декларацію від 7 серпня 2018 року та не отримали дані ТСЦ №6843, і не звернули увагу, що в нього є скутер 2014 р.в., якого він не приховував, не перереєстровував. 
		Стверджував, що ОСОБА_12 , головний спеціаліст УСЗН РДА, яка нараховувала йому субсидію є його односельчанкою, проживає в одному селі , щодня бачить, як він їздив скутером, а тому підстав скривати це у нього не було. За таких обставин просив суд виправдати його через відсутність умислу на вчинення злочину. 
		Вказував, що не слідкував за змінами в законодавстві, а тому знав з практики оформлення субсидії у попередні роки, що органи УСЗН РДА перевіряють виключно вартість автомобілів, яка мала становити до 50 тис. грн. Про те, що з травня 2018 року змінилось законодавство і у декларації слід було вказувати всі транспортні засоби (крім мопедів) з дати випуску яких не минуло 5 років, йому відомо не було і довідався він про таке виключно в процесі перевірки. Намірів приховувати вказану інформацію чи умисно замовчувати він не мав, оскільки знав, що працівникам УСЗН РДА достовірно відомо про наявність у нього скутера 2014 р.в. вартістю до 50 тис. грн.
		На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно оцінив показання обвинуваченого з підстав відсутності сумнівів у їх достовірності, оскільки вказані показання є послідовними та повністю узгоджуються між собою, а тому були правильно взяті судом до уваги, що відповідає вимогами ст.23, ч.4 ст.95 КПК України.
		Допитані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_14 , головний спеціаліст УСЗН РДА, пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_9 вперше звертався з заявами про призначення йому субсидії ще у 2016 році. У січні 2019 року, йому була продовжена субсидія. У травні 2018 року були зміни у законодавстві, щодо заборони надання субсидії громадянам, які придбали транспортні засоби молодше 5 років. Субсидія ОСОБА_9 була надана з 15 жовтня 2018 року за рішенням від 1 січня 2019 року. 15 квітня 2019 року згідно акту соціального інспектора було виявлено, що за ОСОБА_9 було зареєстровано транспортний засіб 2014 р.в., було складено акт. Субсидію рахувала ОСОБА_12 , 1 січня 2019 року було прийнято рішення про надання субсидії ОСОБА_9 . Свідку відомо, що у 2017-2018р.р. з відділу соціальних інспекторів могли телефонувати до сільського голови ОСОБА_16 та з`ясовувати вартість скутеру.
		Свідок ОСОБА_13 , начальник відділу соціальних інспекторів, підтвердила в суді, що весною 2018 року у її розпорядженні вже була інформація - верифікація від 24 квітня 2018 року з якої слідувало, що у ОСОБА_9 був і є транспортний засіб, вартість якого не перевищує 50 тисяч гривень (т.2 а.с.60-65). У квітні 2019 року надійшла нова верифікація  інформація про наявність у ОСОБА_9 , того ж транспортного засобу, як засобу віком до 5 років, тому 15 квітня 2019 року вона склала акт і субсидія була припинена. Крім того, їй було відомо, що спеціаліст ОСОБА_17 у квітні 2018 році телефонувала до сільського голови ОСОБА_16 , щоб перевірити вартість скутера. Також був зроблений запит в місцевий ТСЦ, де було отримано відповідь від 24 квітня 2018 року, що транспортний засіб коштує понад 12 тисяч гривень, тому і субсидію за опалювальний період 2017-2018 р.р. не припиняли.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що йому відомо, що обвинувачений ОСОБА_9 не вказав в декларації транспортний засіб. Транспортний засіб не вказував ОСОБА_9 , бо сума не перевищує 50 тисяч гривень. Йому відомо, що у 2018 році до нього телефонували з відділу субсидій з`ясовували який транспортний засіб є у ОСОБА_9 , він усно надав всю інформацію про скутер і його ціну, про що йому повідомив сам ОСОБА_9 . Обвинувачений нічого не приховував, оскільки вартість скутера не перевищувала 50 тисяч гривень.
		Вказане підтверджує той факт, що станом на вересень 2017 року і станом на квітень 2018 року в УСЗН вже була офіційна достовірна інформація від сільського голови ОСОБА_16 та від ТСЦ про наявність у ОСОБА_9 транспортного засобу зареєстрованого 31 березня 2017 року (т.2 а.с.60-65). Вказана інформація була зосереджена у особовій справі щодо надання субсидій ОСОБА_9 , а тому, після подання декларації 07 серпня 2018 року працівник УСЗН мали змогу відмовити ОСОБА_9 у наданні субсидії, проте, з необережності цього не зробили. При цьому, інформацію про скутер ОСОБА_9 не приховував, транспортний засіб не перереєстровував.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані свідки не спростували версії обвинуваченого ОСОБА_9 працівники УСЗН Кам`янець  Подільської РДА, а навпаки підтвердили, що ще у квітня 2018 року вони отримали від ТСЦ офіційну інформацію про наявність у ОСОБА_9 транспортного засобу.
		Представник потерпілого - ОСОБА_7 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що документи свідчать про те, що ОСОБА_9 в декларації не вказав транспортний засіб  скутер 2014 р.в. Але, згідно постанови КМУ, ОСОБА_9 міг отримати субсидію, навіть при наявності скутера 2014 р.в., але тільки на підставі рішення комісії згідно п.7 згаданого Положення. Згідно записів у документах спеціаліст ОСОБА_14 01 січня 2019 року розраховувала субсидію, а заяву і декларацію приймала 07 серпня 2018 року ОСОБА_15 . Дані про наявність у власності ОСОБА_9 скутера надійшли до УСЗН РДА у квітні 2019 року. У 2017-2018р.р. ОСОБА_9 нараховувалась субсидія, оскільки законодавство містило інші вимоги щодо транспортних засобів.
		Надані свідчення представника підтверджують ту обставину, що інспектори УСЗН РДА з запізненням відреагували на відому їм ще з 2018 року інформацію про наявність транспортного засобу 2014 р.в., хоча могли і раніше отримати таку інформацію, оскільки декларацію ОСОБА_9 подав ще 07 серпня 2018 року. Тобто субсидія могла бути і не нарахована, якщо б працівники УСЗН раніше, тобто до жовтня 2018 року з`ясували рік випуску транспортного засобу в місцевому ТСЦ.
		Вищевказані докази зібрані, досліджені та оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог, передбаченихст.ст.84-94 КПК України, є належними, допустимими, об`єктивними, логічними, взаємоузгодженими між собою та сумнівів щодо їх достовірності у колегії суддів не викликають.
		Тому, доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого про не надання належної оцінки показанням свідків та представнику потерпілого слід залишити поза увагою.
		Виступали предметом детальної перевірки також і надані прокурором на підтвердження обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України письмові докази, однак і ці докази не доводять умислу обвинуваченого на вчинення шахрайства і умисне укриття інформації від УСЗН Кам`янець  Поділдьської РДА про наявний транспортний засіб.
		Не доводить вину обвинуваченого і інформація начальника УСЗН РДА про надмірно нараховану і виплачену суму (12945,2 грн.) ОСОБА_9 за опалювальний період 2018-2019р.р. (т.1а.с.8), оскільки така інформація не підтверджує умислу обвинуваченого на заволодіння вказаною сумою коштів. При цьому, вказана у листі інформація є неперевіреною, не підтвердженою первинними бухгалтерськими документами і розрахунками, а також не зрозумілою і не логічною, оскільки субсидія ОСОБА_9 нараховувалась за рішенням яке приймалось 1 січня 2019 року, коли транспортний засіб (2014р.в.) станом на 1 січня 2019 року вже мав 5 років, а з 2 січня 2019 року цей термін вже перевищував 5 років. Тобто, обмеження зазначене у п.6 п.п.2 Положення про порядок призначення житлових субсидій, з 1 січня 2019 року на ОСОБА_9 не поширювалось. Дата виготовленнятранспортногозасобу визначаєтьсязгідно зреєстраційнимиітехнічнимидокументаминатранспортний засіб.У разівідсутності вдокументахкалендарноїдативиготовлення ТЗтакоюдатою вважається1січняроку,зазначеноговдокументах. У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту (т.1а.с.44), де датою виготовлення мотоцикла (скутера) вказано 2014 рік, без зазначення місяця виготовлення. Згідно абз.14 п.8 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених постановою КМУ, у разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою слід вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ. Зі змісту інформації начальника УСЗН РДА (т.1 а.с.8) зрозуміло, що за 2018 рік (коли транспортному засобу було понад 4 роки і не було 5 років) за послуги електро- і газопостачання на рахунки ПАТ «Хмельницькгаз» було перераховано субсидії у жовтні  грудні 2018р. щомісячно по 701,02 грн., тобто 2103,06 грн. та на рахунки Кам`янець-Подільський РЕМ у жовтні-грудні 2018 р. щомісячно по 52,63 грн., тобто 157, 89 грн. Таким чином, за 2018 рік (рік, коли транспортному засобу не було 5 років) було перераховано субсидій лише на суму 2260, 95 грн., а не 12945,20 грн., так як вказано у обвинувальному акті. Решта суми субсидії була нарахована і виплачена після 03 січня 2019 року за послуги отримані у січні-березні 2019 року, коли вік транспортного засобу вже перевищував 5 років, тобто, коли обмеження в наданні субсидії ОСОБА_9 не діяли.
		Наявний в матеріалах кримінального провадження протокол тимчасового доступу з вилученими документами (т.1 а.с.32-38) спростовують доводи обвинувачення, з них слідує, що показання ОСОБА_9 є правдивими. Ними доводиться, що рішення про призначення субсидії приймалось УСЗН РДА лише 01 січня 2019 року, а субсидія нараховувалась і виплачувалась після цього. При цьому, з матеріалів особової справи №14133 ОСОБА_9 субсидій на ЖКП слідує, що ОСОБА_9 звернувся до УСЗН ще 07 серпня 2018 року подавши відповідну декларацію (т.1а.с.39, 40). У декларації у розділі 4 , графа 2 називається «Автомобіль марки» , під ним є рукописний надпис синьою ручкою «не має», який як стверджує обвинувачений виконала ОСОБА_11 . Таким чином, у бланку декларації зазначено суперечливі і неоднозначні визначення, через які ОСОБА_9 добросовісно було допущено помилку. Намірів скривати інформацію про наявний мотоцикл у обвинуваченого не було, оскільки вже на момент подання заяви ОСОБА_9 було достовірно відомо, що працівники УСЗН знають про наявний у нього транспортний засіб.
		Вказані обставини підтвердили працівники УСЗН та сільський голова, що у 2017-2018р.р. вони з`ясовували, яким транспортним засобом користується ОСОБА_9 і обвинувачений надав їм всю необхідну інформацію про наявний у нього скутер.
		Із наявної в матеріалах кримінального провадження інформації з ТСЦ, про реєстрацію транспортного засобу (т.2а.с.60.-65, 79) вбачається, що у квітні 2018 року працівники УСЗН отримали інформацію про наявність у власності ОСОБА_9 транспортного засобу та його вартість.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України у даному кримінальному провадженні має бути встановлено і доведено прокурором, що обвинувачений, знав про обов`язок зазначити у декларації відомості про наявний у нього скутер, проте, усвідомлено з корисливих мотивів, вирішив не подавати і приховати цю інформацію від працівників УСЗН.
		Із дослідженого в судовому засіданні акту №1170 від 15.04.2019 вбачається, що ОСОБА_9 припинено субсидію, оскільки у нього виявлено транспортний засіб 31.03.2017, рік випуску 2014. В декларації від 07.08.2018 не вказав, розділ IV  відомості про транспортні засоби, що у ОСОБА_9 наявний автомобіль. 
		Як визначено уст.190КК України, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Тому умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. З суб`єктивної ж сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
		Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об`єктивної чи суб`єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, можуть перебувати в іншій, ніж кримінальна, юридичній площині й свідчити про наявність цивільного спору.
		Як убачається з матеріалів провадження, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_9 складу злочину, усупереч вимогам ст. 91 КПК залишилися недоведеними форма вини, мета і мотив його вчинення. Жоден з доказів, які в суд першої інстанції представив прокурор, не підтверджує поза розумним сумнівом наявності умислу ОСОБА_9 на обман працівників УСЗН при подачі декларації, навпаки його подальші дії свідчать, що цю інформацію він ніяк не приховував, адже з серпня 2018 року по березень 2019 року він не вживав заходів для зняття з реєстрації загаданого транспортного засобу. Після виявлення зайво нарахованих сум субсидій, ОСОБА_9 добровільно повернув їх, що свідчить про щирість намірів обвинуваченого на отримання субсидій виключно у спосіб визначений законом без будь-якого обману.
		Твердження прокурора та представника потерпілого про те, що суд першої інстанції не в повній мірі оцінив дослідженні докази слід залишити поза увагою, оскільки немає підстав вважати, що суд не надав належної оцінки зібраним доказам, тому побудував своє рішення про виправдання ОСОБА_9 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.190 КК Українина суперечливих та достатньо не перевірених доказах, фактично не оцінивши докази обвинувачення та не навівши мотивів, з яких їх відкинуто. 
		Статтею 17 КПК Українивизначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто незобов`язаний доводитисвою невинуватістьу вчиненнікримінального правопорушенняі маєбути виправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом.  Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом.  Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно вимогст. 373 КПК України, п.п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства» і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про виправдання ОСОБА_9 за ч.1 ст.190 КК України, є правильним. Вирок суду відповідає вимогамст. 374 КПК України, оскільки судом досліджено та надано оцінку всім доказам наданим сторонами кримінального провадження, що свідчить про всебічний, повний та об`єктивнийрозгляд всіх обставин провадження в їх сукупності.
		Суд дійшов до правильного висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 
		Будь  яких істотних порушень вимог кримінального  процесуального закону, що перешкодило суду постановити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого про скасування виправдувального вироку задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		   Вирок Кам`янець  Подільського міськрайонного суду від 22 листопада 2019 року щодо  ОСОБА_9  залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого Управління соціального захисту населення Кам`янець  Подільської РДА  ОСОБА_7  без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...