Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/8045/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення злочинної організації.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.03.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4809/6/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017160000000053

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		 
		№ провадження 11-кп/4809/6/21 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 255 Доповідач в колегії апеляційного суду         ОСОБА_2  
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.03.2021 року.                     м. Кропивницький
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі: 
		 
		Головуючого - судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		із секретарем ОСОБА_5 , 
		за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		представника ПАТ Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергіяі газУкраїни» - адвоката ОСОБА_8 ,
		представника  ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_10 , 
		представника Компанії Епсон Лімітед - адвоката ОСОБА_11 
		представників Компанії Фонран Оперейшн Лімітед  адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		представника ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 , 
		захисника  адвоката  ОСОБА_19 
		обвинуваченого ОСОБА_20 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №42017160000000053 від 20 січня 2017 року за апеляційнимискаргами іздоповненнями представникаПАТ Одеськийнафтопереробний завод» адвоката ОСОБА_8 , представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_21 із доповненнями представника  адвоката ОСОБА_8 , директора Компанії Емпсон Лімітед  ОСОБА_22 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , директора ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» Акціонерного товариства «Глобалбуд-Інжинірінг» ОСОБА_23 , представника Компанії Фонран Оперейшн Лімітед адвоката ОСОБА_13 із доповненням, та за апеляційними скаргами ОСОБА_24 ,  ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_16 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 ,  ОСОБА_84 ,  ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_15 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_17 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 ; ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року.
		 
		   Цим вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.06.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_20 в присутності його захисника  адвоката ОСОБА_19 та прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_231 та:
		ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Мозир Гомельської області Республіки Білорусь, громадянинаРеспубліки Білорусь, із вищою освітою, працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
		 
		визнано винуватим та призначено покарання:
		-за ч.4 ст.28, ч.3 ст.212КК України у виді штрафуу розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 000 грн.;
		-за ч.2 ст.28,ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки,без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
		- зач.4 ст.28,ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки,без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.
		- зач.1 ст.255 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_20 покарання у виді 5 років позбавлення волі,без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.
		На підставі ст.75, ч.1 ст.76 КК України звільнено ОСОБА_20 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ч.1 ст.76 КК України покладено на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_20 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в період з 22 квітня 2017 року до моменту постановлення вироку, тобто 19 червня 2017 року, із розрахунку одни день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		На підставіст.ст.96-1, 96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України застосованоспеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (код ЄДРПОУ 34737717) у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Вироком суду першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.07.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_20 в присутності його захисника  адвоката ОСОБА_19 та прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_232 . 
		ОСОБА_20 визнано винним у тому, що він, будучи заступником Генерального директора ПАТ «Одеський НПЗ» з поставок, у період часу з 04.10.2013 року до 03.03.2014 року, діючи у складі організованої злочинної організації, використовуючи Пат « Одеський НПЗ» і ТОВ « Енергія і газ україни» . як єдиний майновий комплекс пристосований для переробки нафтопродуктів , відповідно до відведеної йому ролі, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність і бажаючи уникнути виконання зобов`язань перед Державним бюджетом, а саме сплачувати обов`язкові податки та збори, усвідомлюючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податків, обов`язкових платежів і ненадходження їх до бюджету, бажаючи їх настання, порушив вимоги ч.2 ст.71, ч.1,2 ст.151, ч.1 ст. 154, ст.260, ч. 4 ст.296 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190, п.213.3.3 п.213.3 ст.213, п.218.3 ст.218, п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України, умисно ухилився від сплати митних платежів до Державного бюджету України в особливо великих розмірах шляхом документального забезпеченя фіктивної переробки нафтопродуктів на їх реекспорт за межі митної території України, на загальну суму 2 123 041962 грн. 19 коп., у тому числі: акцизний податок у сумі 481 287 076, 07 грн., екологічний податок у сумі 20 371 075,23 грн., податок на додану вартість у сумі 1 621 383810 грн. 88 коп. 
		Цілісний майновий комплекс по переробці нафтопродуктів, який належить ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ України» був підшуканий, пристосований та використаний учасниками злочинної організації, членом якої є ОСОБА_20 виключно для вчинення злочинів. 
		Компанія Емпсон Лімітед є власністю керівника злочинної організації. Відповідно до офіційних даних, оприлюднених в Агенстві розвитку інфраструктури фондового ринку України основним акціонером ПАТ «Одеський НПЗ» є компанія Емпсон Лімітед, якій належить 1817561412 простих іменних акцій підприємства ( 99, 57 % статутного капіталу) та їй належить 99.9 % частки статутного капіталу ТОВ «Енергія і газ України».
		Таким чином ОСОБА_20 вчинив кримінальнеправопорушення передбачене ч.1ст.255КК України-участь утяжких таособливо тяжкихзлочинах,вчинюваних злочинноюорганізацією;ч.4ст.28,ч.3ст.212КК України-умисне ухиленнявід сплатизборів(обов`язковихплатежів),що входятьв системуоподаткування,введених увстановленому закономпорядку,вчинене службовоюособою підприємства,що призвелодо фактичногоненадходження добюджетів коштівв особливовеликих розмірах,вчинене запопередньою змовоюгрупою осіб,у складізлочинної організації;ч.4ст.28,ч.1ст.366КК Українискладанняслужбовою особоюзавідомо неправдивихофіційних документів,а такожвнесеннядо офіційнихдокументів неправдивихвідомостей,вчинене ускладі злочинноїорганізації;ч.4ст.28,ч.5ст.27,ч.1ст.364КК України- пособництво у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, вчинене у складі злочинної організації. На підставіст.ст.96-1, 96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України застосованоспеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (код ЄДРПОУ 34737717) у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.
		 
		   В доповненійапеляційній скарзі ОСОБА_8 в інтересахПАТ «Одеськийнафтопереробний завод» просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод». Ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод». Розглянути по суті цивільний позов, поданий Публічним акціонерним товариством «Одеський нафтопереробний завод» до підсудного ОСОБА_20 . Свої вимоги обґрунтував тим, що вирок підлягає скасуванню в частині застосованої спеціальної конфіскації, оскільки не підтверджено висновки суду першої інстанції в частині встановлення розміру не сплачених обов`язкових платежів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		В матеріалах кримінального провадження, які були надані суду, та на підставі яких суд встановлював факт несплати податків та обов`язкових платежів були аналітичне дослідження № 85/15-32-16-02 від 16.03.2017 року № 182/-15-32-16-02 від 18.04.2017 року та висновок експертів № 15 Е від 31.03.2017 року та №88 Е від 30.05.2017 року.
		Судом не було враховано, що відповідно до ст. 71 ПК України (далі - ПК України) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
		Згідно з приписами п. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
		З метою зберігання, опрацювання отриманої інформації в ході діяльності податкових органів 01.01.2013 року на підставі наказу Державної податкової служби України «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий Блок» від 24.12.2012 року №1197 введено в дію ІС «Податковий блок».
		Наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 року затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (далі - Методичні рекомендації № 165).
		Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.
		Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.
		Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.
		Внесення до електронної бази даних «Податковий блок» податкової інформації, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань. Матеріали на підставі, яких проводилося аналітичне дослідження були взяті саме з бази «Податковий блок».
		Вказав, що як вбачається з матеріалів досудового розслідування (аркуші 35 - 38 тому № 47 матеріалів досудового розслідування), у кримінальному провадженні № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року слідчим слідчої групи СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_233 було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи підтверджується нормативно та документально висновок Акту від 10 січня 2017 року № 8/15-32- 14-05-11/00152282 щодо суми сплати ПАТ «Одеський НПЗ» до Держбюджету митних платежів у сумі 273 756 587,98 грн., у тому числі ввізне мито - 0,00 грн., акцизний податок - 108 304 230,56 грн., екологічний податок - 4 317 599,53 грн., податок на додану вартість - 161134757,89 грн., внаслідок порушення ПАТ «Одеський НПЗ» вимог Митного кодексу України та Податкового кодексу України.
		За результатами проведення експертизи експертами було зроблено висновок від 31 березня 2017 року № 15Е (аркуші 41 - 63 тому № 47 матеріалів досудового розслідування), відповідно до якого по результатах дослідження та нормативно та документально висновок Акту від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282 щодо суми сплати ПАТ «Одеський НПЗ» до Держбюджету митних платежів в сумі 273 756 587,98, у тому числі ввізне мито - 0,00 грн., акцизний податок - 108 304 230,56 грн., екологічний податок - 4 317 599,53 грн., податок на додану вартість - 161134757,89 грн., підтвердився.
		Для проведення експертом дослідження слідчим було надано копію акту від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282.
		Зауважив, що зазначений Акт від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282 є недопустимим доказом у кримінальному провадженні, а отже й висновок експерта, зроблений на підставі зазначеного акта також є недопустимим доказом, оскільки 17 лютого 2017 року Апеляційним судом Одеської області ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2016 року у справі 522/20851/16-к, якою задоволеноклопотання слідчогослідчої групиСУ ГУНП вОдеській областіта призначенодокументальну невиїзнуперевірку дотриманнявимог митногозаконодавства УкраїниПублічного акціонерноготовариства «Одеськийнафтопереробний завод»за період01.01.2011року по31.12.2014року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою провадження по справі за вказаним клопотанням слідчого закрито, клопотання повернуто органу досудового розслідування.
		Саме на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року про призначення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» за період 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, яка в подальшому була скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2017 року, податковим органом було складено акт від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282.
		Оскільки підстава для проведення перевірки була скасована, проведення перевірки та складання відповідного акту також не є законним, а тому не може вважатися допустимим доказом у кримінальному провадженні.
		Вказав, що Суворовським районним судом м. Одеси порушено норми КПК України щодо порядку дослідження доказів та встановлення їх допустимості в кримінальному провадженні
		Відповідно до постанови процесуального керівника від 26.05.2017 року зазначене рухоме, нерухоме майно і земельні ділянки, належні ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017160000000053.
		Однак в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, що підтверджують дійсний факт вилучення речових доказів на підставі протоколу та внесення його до книги обліку речових доказів.
		А тому, майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» вилучено з порушенням порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, а тому постанова про визнання майна ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» речовим доказом, яка є похідною від протоколу вилучення речових доказів, аналітичні дослідження які не відносяться до категорії висновків експертів, вищезазначені документи є недопустимими доказами у кримінальному провадженні, однак суд на дані обставини не звернув уваги.
		   Непідтверджено належними та допустимими доказами висновки Суворовського районного суду м. Одеси щодо приналежності ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» ОСОБА_9 .
		Зазначив, що під час судового провадження суд повинен був з`ясувати власника майна Товариства, однак цього судом не було зроблено. Суд, постановляючи вирок, прийшов до хибного висновку, про те, що майно ПАТ «Одеський НПЗ» належить керівнику злочинної організації, посилаючись на матеріали кримінального провадження, які не містять жодних підтверджуючих документів та взагалі спростовуються тими ж матеріалами кримінального провадження, а саме.
		99,5766 % статутного капіталу ПАТ «Одеський НПЗ» належить компанії Емпсон Лімітед. У свою чергу, на думку сторони обвинувачення, компанія Емпсон лімітед належить ОСОБА_9 . При цьому сторона обвинувачення в клопотанні про застосування спеціальної конфіскації стверджує, що приналежність компанії Емпсон Лімітед підтверджується документами, що були вилучені під час тимчасового доступу в Антимонопольному комітеті України, а саме заявою про концентрацію № 15-01/283-ЕКк від 24 квітня 2013 року, що нібито була надана уповноваженим представником учасників концентрації до Антимонопольного комітету України - ОСОБА_9 , який також нібито є керівником злочинної організації, до якої входив засуджений ОСОБА_20 .
		Проте описані вище обставини не відповідають дійсності, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який дійсно підтверджує, що компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 , а також що ОСОБА_9 є керівником злочинної організації, членом якої був ОСОБА_20 .
		Вказав,що заявупро концентраціюбуло підписановід компаніїЕмпсон Лімітед ОСОБА_234 (ане ОСОБА_9 ), від імені ПАТ «Одеський НПЗ» - ОСОБА_235 , від ТОВ «Енергія і Газ Україна» - ОСОБА_235 (аркуш 24 тому 42 матеріалів досудового розслідування).
		При цьому до заяви були додані статутні документи компанії Емпсон Лімітед та їх переклади, з яких вбачається, що директором компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло Сервісіз Лімітед Сі. Ай. (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування); секретарем компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Стеліос Іероніміде (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування); єдиним акціонеромкомпанії ЕмпсонЛімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло СервісізЛімітед Сі.Ай. (володіє 1000 акцій, кожна з яких вартістю 1,00 євро). У всіх матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який би спростовував вищенаведене та належним та допустимим чином підтверджував приналежність компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_9 . У матеріалах досудового розслідування відсутній будь-який документ, що був би підписаний ОСОБА_9 як службовою особою чи засновником компанії Емпсон Лімітед або іншим вчином вказував на те, що компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 .
		Окрім того, Сувороський районний суд м. Одеси під час розгляду справи не звернув належної уваги на показання свідка ОСОБА_236 (аркуші 445 - 450 тому № 44 матеріалів досудового розслідування), який, будучи представником компанії Емпсон Лімітед, подав до Антимонопольного комітету України зазначену вище заяву про надання дозволу на проведення концентрації. Він зазначає у своїх показаннях, що він ніколи не спілкувався та не бачився з ОСОБА_9 . Непідтверджену інформацію про те, що нібито ОСОБА_9 є власником зазначених підприємств, йому було передано від інших осіб. ОСОБА_237 при наданні показань неодноразово наголошував, що абсолютно всю інформацію та документи він отримував від ОСОБА_238 , який у свою чергу також передавав сповіщену йому третіми особами інформацію.
		Відзначив, що на момент розгляду справи стороною обвинувачення не було надано суду документів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, або про повідомлення про підозру зазначеним вище посадовим особам чи власникам компанії «EMPSON LIMITED», зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр за адресою АДРЕСА_3 , Офіс 4, Платея Елефтеріас, 1060, Нікосія, Кіпр, чи іншим акціонерам (фізичним особам) які є засновником Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» (ЄДРПОУ 00152282), що знаходиться за адресою: 65041, м. Одеса, вул. Шкодова Гора 1/1.
		Зауважив на неможливість взагалі взяття до уваги судом зазначених документів як доказів у зв`язку з їх недопустимістю. Так, у матеріалах кримінального провадження містяться копії заяви про концентрацію та доданих до неї документів, проте як вбачається з резолютивної частини ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року (аркуші 5-8 тому 42 досудового розслідування) прокурору відділу прокуратури Одеської області, юристу 1-го класу ОСОБА_239 , та іншим прокурорам групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, старшому слідчому СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_240 , іншим слідчим групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування, або іншим співробітникам оперативних підрозділів, що будуть діяти за дорученням слідчого, прокурора надано тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю їх вилучення в Антимонопольному комітеті України, а саме оригіналу дозволу компанії Емпсон Лімітед на придбання частки в статутному капіталі ПАТ «Одеський НПЗ», виписки з торговельних (банківських) реєстрів країн, де офіційно зареєстровано головні органи управління компанії Емпсон Лімітед, відомості про фізичних та юридичних осіб, які отримують вигоди від майна суб`єкта господарювання, його часток (акцій, паїв), незалежно від того, хто є його власником. Отже, ухвалою суду надано тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів, проте в матеріалах досудового розслідування містяться тільки копії зазначених документів.
		Вказав, що документи, на які сторона обвинувачення посилається як на підтвердження приналежності ПАТ «Одеський НПЗ» ОСОБА_9 , який нібито є керівником злочинної організації, не можуть визнаватися судом належними та допустимими доказами, тому що, по-перше, такі докази не підтверджують ані прямо, ані опосередковано приналежність компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_9 , а тому не можуть визнаватися як належні, а також були здобуті з порушенням ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року, оскільки в матеріалах кримінального провадження всупереч зазначеній ухвалі містяться не оригінали перелічених документів, а тільки їх копії, а отже такі докази не є допустимими, а тому суд під час розгляду питання про застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» не міг посилатися на зазначені документи, оскільки вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 85, 86 КПК України. А оскільки фактично ці документи - це єдині докази, на які посилається сторона обвинувачення на обґрунтування необхідності застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» за вчинення ОСОБА_20 злочинів, вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні зазначеного клопотання прокурора.
		Більше того, ОСОБА_9 не є службовою особою чи акціонером ПАТ «Одеський НПЗ», що також виключає можливість доведення його право власності на підприємство та на його майно.
		Зазначив, що за приписами чиного українського законодавства єдиним власником майна, на яке звернено спеціальну конфіскацію при винесенні вироку в справі № 523/8045/17, власником майна, належного ПАТ «Одеський НПЗ» за адресою: вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, м. Одеса, є виключно юридична особа - ПАТ «Одеський НПЗ», а не будь-яка інша фізична чи юридична особа.
		   Також вказав, що судом першої інстанції не взяття до уваги доказів щодо порушення стосовно ПАТ «Одеський НПЗ» справи про банкрутство Господарським судом Одеської області.
		Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		12.01.2016 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 27127.
		Вказав, що діючим законодавством України передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється спеціальнийправовий режимрегулювання майновихвідносин стосовно всього майна боржника, який регулюється в першу чергу Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі 916/4747/15 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Таким чином, починаючи з 12.01.2016 року будь-які майнові питання, пов`язані із майном боржника ПАТ «Одеський НПЗ», повинні вирішуватися в рамках справи про банкрутство. Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 постановлено ухвалу по справі 916/4747/15, відповідно до якої:
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" по заборгованостііз заявленоїзаробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на загальну суму 29 858 260 грн. 53 коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" перед звільненимипрацівниками заперіод зсерпня 2014року посічень 2016року назагальну суму5951302грн.65коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" працюючими працівникамиза періодз серпня2014року посічень 2016на загальнусуму 14206554грн.43коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму - 227 525 802, 82 грн.
		Ухвала Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 в частині затвердження реєстру грошових вимог по заробітній платі працівникам Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» та визнання грошових вимог інших юридичних осіб в апеляційному порядку оскаржена не була, а тому набула законної сили та підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" від 08.06.2016 № 60910024 вбачається, що все рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" знаходиться в заставі та іпотеці ВАТ "ВТБ БАНК".
		Таким чином, Суворовським районним судом м. Одеси при ухваленні вироку від 19 червня 2017 року в частині застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» не було враховано, що майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під дієюмораторію, накладеного господарським судом Одеської області, та застосування спеціальної конфіскації до майна апелянта призвело до порушення майнових прав та законних інтересів працівників та інших кредиторів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» по справі 916/4747/15. Фактично після державної реєстрації наслідків застосованої спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» у останнього буде відсутнє будь-яке майно, яким можна було б задовольнити вимоги кредиторів у процесі банкрутства, наслідком чого буде мати місце ліквідація ПАТ «Одеський НПЗ» як юридичної особи.
		Провадження у справі про банкрутство є комплексною процедурою, яка має на меті задоволення вимог усіх кредиторів боржника, охоплює усе йогомайно і усіх кредиторів такого боржника. При цьому, не допускається стягнення з боржника заборгованості за окремими вимогами осіб поза межами провадження у справі про банкрутство.
		Проте лобіювання спеціальної конфіскації за межами справи про банкрутство при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_20 фактично надало можливість уникнути продаж майна боржника для погашення кредиторських вимог, серед яких і заборгованість по заробітній платі, до Пенсійного фонду та податкових органів. Отже, слід зробити висновок, що застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» насправді переслідувало не мету встановлення справедливості, а передачі цілісного комплексу майна ПАТ «Одеський НПЗ» до групи зацікавлених осіб у Кабінеті Міністрів України при одночасній фактичній ліквідації його власника.
		Вважає, що у разі необхідності реалізації майнових вимог потерпілої особи в кримінальному провадження - ДПІ в Суворовському районі - до ПАТ «Одеський НПЗ», податковий орган повинен був звернутися із заявленою сумою збитків до Господарського суду Одеської області, із заявою про визнання вимог кредитора в межах справи про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ».
		Крім того, зазначив, що не взяття до уваги судом доказів щодо розміру шкоди, завданої вчиненням ОСОБА_20 злочинів, та вартості майна ПАТ «Одеський НПЗ», на яке звернено спеціальну конфіскацію (неспіврозмірність завданої злочинами шкоди та призначеного покарання). Як випливає з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_20 вчиненими злочинами було завдано шкоду державі на суму 2 123 041 962,19 грн. Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_20 було добровільно відшкодовано державі завданий збиток у розмірі 250 тис. грн.
		Прокурором в інтересах держави цивільні позови до підсудного не заявлялися, що є незрозумілим при наявному збитку понад 2 млрд грн. Проте прокурор в інтересах держави звернувся з клопотанням про застосування спеціальної конфіскації на майно ПАТ «Одеський НПЗ», яке само по собі не є фігурантом кримінального провадження, а також на якому ОСОБА_20 на час винесення вироку не мав статусу ані службової особи, ані акціонера, що могло б надати останньому право здійснювати розпорядження майном ПАТ «Одеський НПЗ».
		Вказав,що у будь-якому випадку вартість майна ПАТ «Одеський НПЗ» значно перевищує завдані державі збитки та приблизно становить 200 мільйонів доларів США.
		Звертає увагу, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна ПАТ «Одеський НПЗ» за будь-які злочини, вчинені будь-якою особою до 15 грудня 2013 року, оскільки таке застосування буде фактичним застосуванням зворотної дії в часі кримінального закону, що погіршує становище ПАТ «Одеський НПЗ», адже до 15 грудня 2013 року в національному кримінальному законодавстві не існувало можливості звернення спеціальної конфіскації на майно взагалі.
		Окрім того, тільки 10листопада 2015року набрала чинності редакція Кримінального кодексу України, якою законодавцем включено до кримінального закону можливість застосування спеціальної конфіскації на майно, що знаходиться в третіх осіб (тобто в особи, відмінної від підозрюваного / обвинуваченого / підсудного) за умови, якщо третя особа отримала це майно безоплатно або по ціні значно нижчій ринкової вартості або якщо третя особа була повідомлена про передачу злочинцем йому такого майна з метою уникнення конфіскації/ спеціальної конфіскації.
		ПАТ «Одеський НПЗ» не є підозрюваним / обвинувачем / підсудним у справі по обвинуваченню ОСОБА_20 , а отже є третьою особою, в якої знаходиться майно, в розумінні ст. 96-1 КК України в редакції від 10 листопада 2015 року.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочини, інкриміновані ОСОБА_20 , вчинялися за період з 2011 року по лютий 2014 року. Отже, не існує жодного інкримінованого ОСОБА_241 злочину, за вчинення якого суд мав би законні підстави застосувати спеціальну конфіскацію до майна ПАТ «Одеський НПЗ» без порушення принципу неможливості застосування зворотної дії кримінального закону в часі, яким погіршується становище особи.
		Також вказав на неповноту судового розгляду судом першої інстанції, яка проявилася в безпідставному відхиленні ряду звернень ПАТ «Одеський НПЗ», поданих у межах даної справи, а саме: безпідставна відмова в допуску до участі в судовому розгляді справи представнику ПАТ «Одеський НПЗ» в якості третьої особи, щодо майна якої розглядається питання про застосування спеціальної конфіскації.
		Негайно після отримання інформації з загальнодоступного веб-сайту Суворовського районного суду м. Одеси, 07 червня 2017 року, представником ПАТ «Одеський НПЗ» було підготовлено та подано до Суворовського районного суду м. Одеси ряд звернень для забезпечення всестороннього та об`єктивного судового розгляду, а саме:
		1)клопотання про забезпечення участі в судовому розгляді кримінального провадження:
		2)клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
		3)заперечення проти клопотання про застосування спеціальної конфіскації щодо майна ПАТ «Одеський НПЗ».
		Зазначені процесуальні документи були подані, зважаючи на інформацію з засобів масової інформації про те, що до майна ПАТ «Одеський НПЗ» та інших підприємств у межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_20 , у вчиненні злочинів буде застосовано процедуру спеціальної конфіскації. Отже, ПАТ «Одеський НПЗ» намагалося забезпечити своє право на справедливий суд, перебуваючи в процесуальному статусі третьої особи, щодо майна якої застосовується процедура спеціальної конфіскації, що передбачено ст. 64-2 КПК України.
		Представник ПАТ «Одеський НПЗ» був присутній у всіх судових засіданнях, що відбувалися в суді першої інстанції 07червня 2017року,12червня 2017року,16червня 2017року та19червня 2017року. Питання поданих представником ПАТ «Одеський НПЗ» процесуальних документів вирішувалося у судовому засіданні 16 червня 2017 року.
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2017 року в справі № 523/8045/17 повернено подані звернення ПАТ «Одеський НПЗ» щодо забезпечення участі в справі, ознайомлення з матеріалами справи та заперечення проти клопотання проти застосування спеціальної конфіскації.
		Єдиною підставою для повернення зазначених процесуальних документів заявнику стало нібито зазначення помилкового номера кримінального провадження у поданих документах - не № 42017160000000053, а № 42017160000000502 та № 12014160020000076. Проте зазначені висновки суду не відповідають дійсності, оскільки помилковий номер кримінального провадження - № 42017160000000502, було зазначено тільки в клопотанні про забезпечення участі в судовому розгляді кримінальної справи та запереченнях проти клопотання прокурора про спеціальну конфіскацію. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи не містило в собі зазначеного номера кримінального провадження. У всіх поданих документах було зазначено номер справи: 523/8045/17, а також ідентифіковано, що процесуальний документ подається саме в межах справи по обвинуваченню ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, яка розглядалася на момент подачі документів Суворовським районним судом м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 .
		Також, жодним нормативно-правовим документом не передбачено необхідність зазначення номера кримінального провадження в процесуальних документах, що подаються до суду на стадії судового розгляду справи.
		Крім того, представникам ПАТ «Одеський НПЗ» не було повідомлено номер кримінального провадження, у межах якого було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_20 . Більше того, представники ПАТ «Одеський НПЗ» не могли дізнатися номер зазначеного кримінального провадження, оскільки він не був відображений в жодному судовому рішенні, оприлюдненому в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ні в будь-якому іншому публічно доступному джерелі. Окрім того, органами досудового розслідування не було відкрито матеріали ПАТ «Одеський НПЗ» в порядку ст. 290 КПК України та взагалі не було повідомлено в офіційному порядку про намір звернення до суду з клопотанням про застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ». Отже, незазначення в процесуальних документах номера кримінального провадження, яке розглядалося в Суворовському районному суді м. Одеси в межах справи № 523/8045/17 не може бути підставою для повернення без розгляду процесуальних документів. Дані обставини мали місце виключно для недопуску до участі в процесі представника ПАТ «Одеський НПЗ» та для безперешкодного застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ». Це також підтверджується тим фактом, що навіть після подачі до суду в судовому засіданні прокурором клопотання про застосування спеціальної конфіскації та його розгляду судом, представнику ПАТ «Одеський НПЗ», присутній у судовому засіданні - адвокату ОСОБА_21 , - навіть не було надано можливість надати пояснення чи заперечення по зазначеному питанню. Суд умисно ігнорував обов`язок залучення до процесу власника майна, до якого застосовується процедура спеціальної конфіскації, для пришвидшення прийняття протизаконного рішення.
		Вказав, що судом першої інстанції було допущено прийняття взаємосуперечливих рішень стосовно процесуального статусу ПАТ «Одеський НПЗ»: під час судового розгляду справи представника ПАТ «Одеський НПЗ» не було залучено до процесу, не надавалося можливості для надання пояснень чи заперечень по суті клопотання про застосування спеціальної конфіскації чи інших питань, не надано можливості провести ознайомлення з матеріалами справи, проте після ухвалення вироку судом було надано резолюцію на проведення ознайомлення з матеріалами справи (не дивлячись на те, що в клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи також не було вказано номер кримінального провадження, а тільки зазначено номер справи), а отже суд погодився з доводами представника ПАТ «Одеський НПЗ» про те, що ухваленим вироком було вирішено права та обов`язки ПАТ «Одеський НПЗ».
		Зазначив, що ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» в порядку ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов до ОСОБА_20 . Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2017 року Одеси цивільний позов апелянта було повернено цивільному позивачу без розгляду.
		Єдиною підставоюдля поверненняцивільного позовуПАТ «ОдеськийНПЗ» безрозгляду сталонібито зазначенняпомилкового номеракримінального провадженняу цивільномупозові -не №42017160000000053,а №42017160000000502та №12014160020000076.Проте  як  вбачається з копії цивільного позову, доданої до цієї апеляційної скарги, представником ПАТ «Одеський НПЗ» не було взагалі зазначено номеру кримінального провадження, в якому було заявлено цивільний позов. Така вимога не ставиться жодним нормативно-правовим актом. Проте цивільний позов було ідентифіковано іншим чином: у тексті цивільного позову було зазначено номер справи: 523/8045/17, а також вказано, що процесуальний документ подається саме в межах справи по обвинуваченню ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, яка розглядалася на момент подачі документів Суворовським районним судом м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 .. Суворовським районним судом м. Одеси було повернено цивільний позов ПАТ «Одеський НПЗ» до обвинуваченого без розгляду по неіснуючих, не передбачених законом підставах. 
		   Вважає, що під час розгляду справи Суворовським районним судом м. Одеси не було взято до уваги ряд доказів, що потягнуло за собою ухвалення вироку з висновками, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саме непідтвердженість належними та допустимими доказами висновків Суворовського районного суду м. Одеси щодо приналежності ПАТ «Одеський НПЗ» ОСОБА_9 , не взяття до уваги судом доказів щодо неналежності ОСОБА_9 ПАТ «Одеський НПЗ»; не взяття до уваги судом першої інстанції доказів щодо порушення стосовно ПАТ «Одеський НПЗ» справи про банкрутство Господарським судом Одеської області; не взяттядо увагисудом доказівщодо розмірушкоди,завданої вчиненням ОСОБА_20 злочинів,та вартостімайна ПАТ«Одеський НПЗ»,на якезвернено спеціальнуконфіскацію (неспіврозмірністьзавданої злочинамишкоди тапризначеного покарання); Не підтвердження висновків суду першої інстанції в частині встановлення розміру не сплачених обов`язкових платежів Публічним акціонерним товариством «Одеський нафтопереробний завод» (не підтвердження встановлення розміру збитків); не підтвердження висновків суду доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Також вказав,що яквбачається зклопотання сторониобвинувачення прозастосування спеціальноїконфіскації (асаме наарк.122тома №4судового провадженняпо справі),прокурор стверджує,що всемайно ПАТ«Одеський НПЗ» використовувалося не за своїм прямим призначенням, а виключно у злочинних цілях, як знаряддя вчинення злочинів, інкримінованих ОСОБА_20 , тобто нібито тільки для створення вигляду переробки нафти, а не для реальної господарської діяльності. Проте з такими висновками сторони обвинувачення неможливо погодитися. ПАТ «Одеський НПЗ» постійно працював за своїм безпосереднім призначенням, використовуючи спеціально створені та придбані потужності для переробки нафти. Доказами цьому можуть слугувати факт наявності на підприємстві нафти та нафтопродуктів, що були завезені на територію заводу на підставі договорів з контрагентами, а також наявна в матеріалах справи податкова документація ПАТ «Одеський НПЗ». Також факт реальної роботи заводу підтверджується показаннями свідків ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 та ін. (том № 44 матеріалів досудового розслідування).Отже, неможливо стверджувати про те, що майно ПАТ «Одеський НПЗ» використовувалося ОСОБА_20 чи іншими учасниками злочинної організації виключно в злочинних цілях як знаряддя вчинення злочинів. Інших підстав для застосування спеціальної конфіскації, окрім як визнання майна ПАТ «Одеський НПЗ» знаряддям злочинів, стороною обвинувачення не заявлено.
		Під час розгляду судом справи по обвинуваченню ОСОБА_20 при застосуванні спеціальної конфіскації майна, належного ПАТ «Одеський НПЗ» судом було допущено ряд порушень кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що проявилося в ухваленні вироку незаконним складом суду, втручанні до автоматизованої системи розподілу справ між суддями. Так, 06.06.2017 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.3 ст.212; ч.4 ст.28, ч.1 ст.366; ч.4 ст.28, ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України. Вищевказані справі було присвоєно єдиний унікальний номер 523/8045/17 та здійснено автоматизований розподіл між суддями Суворовського районного суду м. Одеси. 06.06.2017 року о 12:48:59 год. уповноваженою особою апарату Суворовського районного суду м. Одеси, здійснено автоматизований розподіл вищевказаної справи між суддями Суворовського районного суду м. Одеси та обрано головуючим суддею ОСОБА_1 , про що сформований звіт про автоматичний розподіл судових справ між суддями (публічно доступний на інформаційному ресурсі «Судова влада України»). Зі спливом 2-х годин, а саме о 14:33:30 год., уповноваженою особою апарату Суворовського районного суду м. Одеси, здійснено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи та обрано членів колегії: ОСОБА_245 та ОСОБА_246 , про що сформований звіт про автоматичне визначення складу колегії суддів (публічно доступний на інформаційному ресурсі «Судова влада України»).
		Вважає, що при здійсненні автоматичного визначення складу суду, що повинен був здійснювати розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_20 , відбулося несанкціоноване втручання до автоматизованої системи документообігу суду, оскільки не є зрозумілим, з яких причин між формуванням звіту про обрання головуючого судді та звітом про обрання членів колегії пройшло близько 2-х годин; із звітівпро автоматичнийрозподіл справвбачається що, система обирала головуючого за принципом «одного із одного» та «двох у колегію серед двох». Вважає, що система автоматизованого документообігу суду була умисно налаштована уповноваженою особою Суворовського районного суду м. Одеси таким чином, щоб розгляд справи здійснювали не об`єктивно визначені комп`ютерною програмою судді за принципом випадковості, а заздалегідь обрані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 .
		Так, як вбачається зі звітів про автоматизований розподіл інших судових справ (з аналогічної спеціалізації), станом на момент розподілу справи по обвинуваченню ОСОБА_20 були доступні для розподілу всього 4 судді: ОСОБА_247 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_1 .. Однак, здійснюючи розподіл вищевказаної справи, уповноваженою особою апарату Суворовського районного суду м. Одеси під час формування звіт про автоматичний розподіл судових справ між суддями було виключено із автоматичного розподілу ОСОБА_245 , ОСОБА_251 та ОСОБА_246 , із зазначенням Зайнятий згідно табелю (Нарадча кімната). Таким чином, справа була доступна до розподілу лише одному судді - ОСОБА_1 , якому вона й була розподілена. Крім того, вищевказані судді протягом 06.06.2017 року приймали низку судових рішень та проводили не одне судове засідання, що виключає імовірність тривалого знаходження у нарадчій кімнаті. Аналогічно, визначаючи членів колегії, із автоматичного розподілу було виключено ОСОБА_251 та вже обраного ОСОБА_1 . Таким чином справа була доступна до розподілу лише двомсуддям:  ОСОБА_252 та ОСОБА_253 .. Тобто після спливу менше, ніж двох годин, підстава для виключення суддів ОСОБА_245 та ОСОБА_246 зі списку суддів, на яких може бути здійснено розподіл нової справи «Зайнятий згідно табелю (Нарадча кімната)» вже відпала. При цьому під час розподілу інших судових справ такої підстави для виключення, як Зайнятий згідно табелю (Нарадча кімната), посадовими особами апарату Суворовського районного суду м. Одеси не застосовувалось. Отже, підлягає встановленню факт правомірності застосування такої підстави для виключення судді із автоматизованого розподілу, як Зайнятий згідно табелю (Нарадча кімната). Зазначив, що не зрозуміло те, чи існують будь-які законні підстави виключення суддів ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 та ОСОБА_258 з автоматизованого розподілу справи на підставі відсутності у них відповідної спеціалізації. 
		19 червня 2017 року під час судового засідання, на якому було проголошено вирок Суворовського районного суду м. Одеси представником ПАТ «Одеський НПЗ» було подано заяву про відвід всьому складу колегії суддів, яка здійснювала розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_20 - ОСОБА_1 , ОСОБА_259 , ОСОБА_253 .
		При цьому представник ПАТ «Одеський НПЗ», який особисто перебував у Суворовському районному суді м. Одеси не зміг подати заяву про відвід до канцелярії Суворовського районного суду м. Одеси, оскільки відповідальний співробітник слідчої канцелярії відмовилася приймати зазначену заяву про відвід, мотивуючи свою відмову «необхідністю отримати згоду голови суду», після чого видалилася з кабінету слідчої канцелярії, заперши приміщення на ключ. У зв`язку з цим адвокатом ОСОБА_21 , яка також здійснює представництво інтересів ПАТ «Одеський НПЗ» у зазначеній кримінальній справі, було подано заяву про відвід через засоби електронної кореспонденції, направивши заяву про відвід на електрону пошту «inbox@sv.od.court.gov.ua». Заяву про відвід Суворовським районним судом м. Одеси було отримано до закінчення судового засідання, проте суддями проігноровано. Відвід мотивувався позапроцесуальним спілкуванням головуючого судді ОСОБА_1 з прокурором, що підтримував державне обвинувачення ОСОБА_20 під час судового розгляду кримінальної справи, а також безпідставною відмовою в допуску до правосуддя ПАТ «Одеський НПЗ». 
		Утім, заяву про відвід судом було розглянуто вже після винесення вироку по справі - а саме 21 червня 2017 року. Цією ухвалою заяву про відвід, подану представником ПАТ «Одеський НПЗ» було залишено без розгляду.
		Утім, кримінальним процесуальним законом передбачено єдиний випадок, за наявності якого суд має право залишити заяву про відвід без розгляду лише відповідно до ч. 4 ст. 81КПК України. Проте заявлений відвід було заявлено вперше, окрім того ухвалою не було встановлено зловживань з боку ПАТ «Одеський НПЗ» своїми правами з метою затягування судового розгляду. Безпідставними є також посилання суду на неможливість подачі заяви про відвід ПАТ «Одеський НПЗ» у межах зазначеної кримінальної справи у зв`язку з відсутністю процесуального статусу. Проте такі висновки суду є взаємосуперечливими, оскільки вироком Суворовського районного суду м. Одеси було застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський НПЗ», а отже ПАТ «Одеський НПЗ» відповідно до положень ст. 64-2 КПК України має процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішувалося питання про застосування спеціальної конфіскації. На момент заявления відводу прокурором вже було подано клопотання про застосування спеціальної конфіскації, а тому суд безпідставно стверджував про відсутність будь-якого процесуального статусу у ПАТ «Одеський НПЗ». Більш того, саме у зв`язку з вирішенням прав та обов`язків ПАТ «Одеський НПЗ» оскаржуваним вироком судом було надано резолюцію на проведення ознайомлення з матеріалами кримінальної справи після винесення вироку. 
		Також вказав, що як вбачається з матеріалів справи, Суворовським районним судом м. Одеси 12 червня 2017 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси в зазначеній справі було вирішено звернутися з поданням до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Одеської області про визначення підсудності кримінального провадження №42017160000000053 від 20 січня 2017 року із звинувачення ОСОБА_20 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255;ч.4 ст.28,ч.3 ст.212; ч.4 ст.28, ч.1 ст.366; ч.4 ст.28,ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України.
		Подання було обґрунтоване тим, що місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_20 найбільш тяжкого злочину, за ознаками ч.1 ст.255 КК України, тобто участь у тяжких та особливо тяжких злочинах, вчинюваних злочинною організацією, є територія України, зокрема: м. Київ, вул. Червоноарміська Басейна, 1-3/2«А»; АДРЕСА_4 ; м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 12, прим. 24; АДРЕСА_5 ; АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ростовська, 16; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; Черкаська обл., Каменський р-н, с. Косарі, вул. Київська; Одеська обл., Іванівський р-н, смт. Петрівка, вул. Карла Маркса,98; Харківська обл., Коломацький район, с. Шелестове, вул. Леніна,47; Київська обл., м. Миронівка, вул. Празької Комуни,2; Рівненська обл., смт. Мізоч, вул. Вокзальна, 1; Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Грузевиця, автодорога Хмельницький Волочиськ,9; Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Вигонна,2; Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 1886; Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Верхньоторгова,40а; м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, Ізмаїльський, Ренійський морські торгівельні порти, митні склади «Чорноморська», «Ровеньки», «Одеса-Застава-1», «Коломак», «Фундуклеївка», «Миронівка», «Гречани».
		Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що підсудність зазначеного кримінального провадження Суворовському районному суду м. Одеси у встановленому законом порядку не визначено. Однак ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року подання головуючого судді ОСОБА_1 про вирішення питання про направлення кримінального провадження №42017160000000053 відносно ОСОБА_20 до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ для визначення підсудності повернуто до Суворовського районного суду м. Одеси для належного оформлення. Проте після надходження матеріалів справи до Суворовського районного суду м. Одеси колегія суддів продовжила розгляд справи, не здійснивши належним чином оформлення подання для визначення підсудності та надалі не звертаючись з таким поданням.
		А тому вважає, що розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_20 було здійснено з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 32 КПК України.
		Крім того, вказав, що при розгляді обвинувачення ОСОБА_20 у вчиненні злочинів судом не здійснювалося дослідження доказів взагалі, а отже, не здійснювалося й дослідження доказів сторони обвинувачення, що підтверджували клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації, а тому вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року є необгрунтованим в частині застосування судом спеціальної конфіскації.
		Вказав, що кримінальним процесуальним законом встановлено, що у разі укладення угоди, ухвалюваним вироком повинно бути затверджено мирову угоду та призначено узгоджену сторонами міру покарання. Водночас законодавцем не передбачено можливість застосування вироком, яким затверджено угоду, спеціальної конфіскації в порядку ст. 96-1 КК України. При цьому зауважив, що затверджена вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року угода між ОСОБА_20 та стороною обвинувачення не містить у собі положень про застосування до майна ПАТ «Одеський НПЗ» спеціальної конфіскації за вчинені ОСОБА_20 злочини. Більше того, вказана угода і не може містити в собі положення про спеціальну конфіскацію майна ПАТ «Одеський НПЗ», оскільки ОСОБА_20 не є особою, вповноваженою здійснювати розпорядження майном ПАТ «Одеський НПЗ».
		Також вважає, що прокурором було неправомірно - з пропущеннямпередбачених закономпроцесуальних строківдосудового розслідування - виділено з кримінального провадження № № 12014160020000076 від 24 лютого 2014 року кримінальне провадження № 12016160000000042 від 26 січня 2016 року, а саме 10липня 2014 року у межах кримінального провадження №12014160020000076 від 24 лютого 2014 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру, тобто перебіг процесуальних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014160020000076 від 24 лютого 2014 року розпочався саме 10 липня 2014 року. Того ж дня підозрюваного оголошено в розшук.
		Вказав, що як вбачається з ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2016 року в справі № 522/2757/16-к, прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, посилаючись нате,що ОСОБА_260 та Кривийоголошені урозшук,а кримінальнепровадження незупинено узв`язкуіз розшукомпідозрюваних.Окрім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, прокурори, слідчі зверталися до слідчих суддів для вирішення питань по кримінальному провадженню № 12014160020000076 від 24 лютого 2014 року, починаючи з лютого 2014 року та по теперішній час. Отже, процесуальні дії по кримінальному провадженню № 12014160020000076 від 24 лютого 2014 року проводилися протягом усього часу досудового розслідування, починаючи з 10липня 2014року.У матеріалах досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення під час розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_20 Суворовським районним судом м. Одеси не міститься жодної постанови про зупинення кримінального провадження №12014160020000076 від 24 лютого 2014 року, а тому докази, що містяться в кримінальному провадженні 12016160000000042 від 26 січня 2016 року та у кримінальному провадженні № 42017160000000053 від 20 січня 2017 року є недопустимими.
		Зазначив, що у цьому кримінальному провадженні Державну фіскальну службу було визнано потерпілим, проте у матеріалах справи та досудового розслідування відсутня письмова згода на укладення угоди всупереч приписам ч. 4 ст. 369 КПК України. ПАТ «Одеський НПЗ» також не надавав свою згоду на укладення угоди, хоча користується правами та обов`язками позивача, що випливає з ч. 3 ст. 61 КПК України, відповідно до якої цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову. Отже, суд, вирішуючи питання про затвердження угоди між підозрюваним та стороною обвинувачення, не врахував вимоги ч. 4 ст. 369 КПК України та всупереч вимогам кримінального процесуального закону затвердив таку угоду.
		Вказав, що судовий розгляд у справі не відповідав процесуальним вимогам статті 6 Конвенції, оскільки ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» безпідставно не було допущено до судового процесу по розгляду питання, що стосується спеціальної конфіскації його майна; не було надано можливості ознайомитися з матеріалами до та під час судового розгляду справи, не було надано можливості надати обґрунтовані пояснення по суті заявленого стороною обвинувачення про застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ», що невиправдано обмежило можливості ПАТ «Одеський НПЗ» по викладенню своєї правової позиції при розгляді справи.
		Вважає, що сукупний вплив цих складнощів в цілому настільки обмежив право на захист ПАТ «Одеський НПЗ», що принцип справедливості судового розгляду, викладений в статті 6 Конвенції, було порушено, а відповідно, і мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у взаємозв`язку з підпунктом "b" пункту 3 статті 6 Конвенції.
		Крім того вказав, що звернувся до районного суду із цивільним позовом в інтересах ПАТ «Одеський НПЗ» якому просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_20 завдану в результаті вчинення злочину шкоду в розмрі 1616115384 грн. 19 коп. проте суд не допустив його до участі в праві як представника ПАТ «Одеський НПЗ» та не прийняв до розгляду зазначений цивільний позов. 
		 
		   В апеляційній скарзі ОСОБА_22 в інтересах Емпсон Лімітед просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод». Ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод».
		Свої вимоги обґрунтував тим, що компанія Емпсон Лімітед є фактично іноземним інвестором для України. Вона абсолютною більшістю акцій ПАТ «Одеський НПЗ» та є єдиним засновником ТОВ «Енергія і Газ Україна».
		Застосуванням спеціальної конфіскації до майна зазначених підприємств було фактично порушено низку міжнародних актів, а також завдано збитків власнику зазначених підприємств - компанії Емпсон Лімітед. 
		Так, Суворовськимрайонним судомм.Одеси підчас винесенняоскаржуваного вироку було порушено статтю 13 Договору Енергетичної Хартії, ратифікованої законом України N° 89/98-ВР від 16 лютого 1998 року, якою встановлено, що активи компанії або підприємства в галузі енергетики (яким є ТОВ « ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», власником якого є компанія Емпсон Лімітед) не повиннібути націоналізовані,експропрійовані абопіддаватися заходам,які маютьаналогічні націоналізаціїабо експропріаціїнаслідки, за винятком випадків, коли така експропріація здійснюється разом з виплатою швидкої, адекватної та ефективної компенсації, яка за своїм розміром відповідає справедливій ринковійвартості експропрійованого вкладення.
		Фактично спеціальна конфіскація, передбачена ст. 96-1 Кримінального кодексу України є різновидом експропріації без відшкодування власнику вартості вилученого на користь держави майна.
		Вказав, що така діяльність судових органів є поза міжнародними нормативами та порушує права іноземного інвестора в енергетичну сферу України.
		Зазначив, що судом першої інстанції було порушено ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а саме строк на підготовку до судового розгляду був занадто нетривалим; суд першої інстанції виніс рішення без дослідження всіх доказів, зокрема й при вирішенні питання про застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ», ТОВ «Енергія і Газ Україна».
		Як  вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції ПАТ «Одеський НПЗ», ТОВ «Енергія і Газ Україна» не мало доступу до документів з матеріалів справи.
		Звертає увагу на те, що слухання справи розпочалося 07 червня 2017 року, тобто не пройшло і доби з моменту проведення авторозподілу справи на колегію суддів, а матеріали справи налічували 48 томів досудового розслідування, які включали і обґрунтування спеціальної конфіскації, а також обвинувальний акт на 263 сторінки.
		Крім того, як підтверджено матеріалами справи ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і Газ Україна» були подані клопотання про вступ до справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, обґрунтувавши це тим, що спеціальна конфіскація безпосередньо стосується майна Товариств, а вирішення цього питання безпосередньо вирішить їх права та обов`язки, однак ці клопотання були повернені заявникам судом першої інстанції як без будь-яких нормативних підстав.
		Звертає увагу на той факт, що період розгляду справи був явно стислий, що порушує принцип рівності сторін.
		Вказує, що з метою забезпечення ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і Газ загального судового розгляду і "достатньогочасу іможливостей длясвого захисту" Товариство повинно було мати адекватну можливість для ознайомлення з усією сукупністю документів, що стосувалися її прав та законних інтересів в спеціальної конфіскації майна і в цілому для підготовки до слухання по суті справи на розумних підставах.
		Звертає увагу, що органами прокуратури фактично було вчинено ряд процесуальних правопорушень з метою не допуску ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і Газ України» до досудового розслідування та судового розгляду для надання відповідних документів, що спростовували доводи органів досудового частині необхідності застосування спеціальної конфіскації до майна підприємств.
		Вважає, що під час розгляду справи районним судом не взято до уваги ряд доказів, що потягнуло за собою ухвалення вироку з висновками, що не відповідають фактичним обставинам справи.
		Зазначив, що як вбачається з клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації, воно було мотивоване тим, що 99,5766 % статутного капіталу ПАТ «Одеський НПЗ» належить компанії Емпсон Лімітед. У свою чергу, на думку сторони обвинувачення, компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 . При цьому сторона обвинувачення в клопотанні про застосування спеціальної конфіскації стверджує, що приналежність компанії Емпсон Лімітед підтверджується документами, що були вилучені під час тимчасового доступу в Антимонопольному комітеті України, а саме заявою про концентрацію № 15-01/283-ЕКк від 24 квітня 2013 року, що нібито була надана уповноваженим представником учасників концентрації до Антимонопольного комітету України - ОСОБА_9 , який також нібито є керівником злочинної організації, до якої входив засуджений ОСОБА_20 .
		Після детального аналізу доказів, якими сторона обвинувачення підтверджувала спеціальну конфіскацію, стає очевидним, що описані вище обставини не відповідають дійсності. Так, у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який який дійсно підтверджує, що компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 , а також, що ОСОБА_9 є керівником злочинної організації, членом якої був ОСОБА_20 .
		Заяву проконцентрацію булопідписано відкомпанії ЕмпсонЛімітед ОСОБА_261 (ане ОСОБА_9 ), від імені ПАТ «Одеський НПЗ» - ОСОБА_235 , від ТОВ «Енергія і Газ Україна» - ОСОБА_235 (аркуш 24 тому 42 матеріалів досудового розслідування).
		При цьому до заяви були додані статутні документи компанії Емпсон Лімітед та їх переклади, з яких вбачається, що директором компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло Сервісіз Лімітед Сі. Ай. (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування); секретарем компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Стеліос Іероніміде (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування); єдиним акціонеромкомпанії ЕмпсонЛімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло СервісізЛімітед Сі.Ай. (володіє 1000 акцій, кожна з яких вартістю 1,00 євро). У всіх матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який би спростовував вищенаведене та належним та допустимим чином підтверджував приналежність компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_9 . У матеріалах досудового розслідування відсутній будь-який документ, що був би підписаний ОСОБА_9 як службовою особою чи засновником компанії Емпсон Лімітед або іншим чином вказував на те, що компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 .
		Окрім того, Сувороський районний суд м. Одеси під час розгляду справи не звернув належної уваги на показання свідка ОСОБА_236 (аркуші 445 - 450 тому № 44 матеріалів досудового розслідування), який, будучи представником компанії Емпсон Лімітед, подав до Антимонопольного комітету України зазначену вище заяву про надання дозволу на проведення концентрації. Він зазначає у своїх показаннях, що він ніколи не спілкувався та не бачився з ОСОБА_9 . Непідтверджену інформацію про те, що нібито ОСОБА_9 є власником зазначених підприємств, йому було передано від інших осіб. ОСОБА_237 при наданні показань неодноразово наголошував, що абсолютно всю інформацію та документи він отримував від ОСОБА_238 , який у свою чергу також передавав сповіщену йому третіми особами інформацію.
		Відзначив, що на момент розгляду справи стороною обвинувачення не було надано суду документів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, або про повідомлення про підозру зазначеним вище посадовим особам чи власникам компанії «EMPSON LIMITED», зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр за адресою АДРЕСА_3 , Офіс 4, Платея Елефтеріас, 1060, Нікосія, Кіпр, чи іншим акціонерам (фізичним особам) які є засновником Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» (ЄДРПОУ 00152282), що знаходиться за адресою: 65041, м. Одеса, вул. Шкодова Гора 1/1.
		Зауважив на неможливість взагалі взяття до уваги судом зазначених документів як доказів у зв`язку з їх недопустимістю. Так, у матеріалах кримінального провадження містяться копії заяви про концентрацію та доданих до неї документів, проте як вбачається з резолютивної частини ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року (аркуші 5-8 тому 42 досудового розслідування) прокурору відділу прокуратури Одеської області, юристу 1-го класу ОСОБА_239 , та іншим прокурорам групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, старшому слідчому СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_240 , іншим слідчим групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування, або іншим співробітникам оперативних підрозділів, що будуть діяти за дорученням слідчого, прокурора надано тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю їх вилучення в Антимонопольному комітеті України, а саме оригіналу дозволу компанії Емпсон Лімітед на придбання частки в статутному капіталі ПАТ «Одеський НПЗ», виписки з торговельних (банківських) реєстрів країн, де офіційно зареєстровано головні органи управління компанії Емпсон Лімітед, відомості про фізичних та юридичних осіб, які отримують вигоди від майна суб`єкта господарювання, його часток (акцій, паїв), незалежно від того, хто є його власником. Отже, ухвалою суду надано тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів, проте в матеріалах досудового розслідування містяться тільки копії зазначених документів.
		Вказав, що документи, на які сторона обвинувачення посилається як на підтвердження приналежності ПАТ «Одеський НПЗ» ОСОБА_9 , який нібито є керівником злочинної організації, не можуть визнаватися судом належними та допустимими доказами, тому що, по-перше, такі докази не підтверджують ані прямо, ані опосередковано приналежність компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_9 , а тому не можуть визнаватися як належні, а також були здобуті з порушенням ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року, оскільки в матеріалах кримінального провадження всупереч зазначеній ухвалі містяться не оригінали перелічених документів, а тільки їх копії, а отже такі докази не є допустимими, а тому суд під час розгляду питання про застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» не міг посилатися на зазначені документи, оскільки вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 85, 86 КПК України. А оскільки фактично ці документи - це єдині докази, на які посилається сторона обвинувачення на обґрунтування необхідності застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» за вчинення ОСОБА_20 злочинів, вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні зазначеного клопотання прокурора.
		Більше того, ОСОБА_9 не є бенефіціаром, службовою особою чи акціонером ПАТ «Одеський НПЗ», що також виключає можливість доведення його право власності на підприємство та на його майно.
		Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		12.01.2016 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 27127.
		Вказав, що діючим законодавством України передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється спеціальнийправовий режимрегулювання майновихвідносин стосовно всього майна боржника, який регулюється в першу чергу Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі 916/4747/15 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Таким чином, починаючи з 12.01.2016 року будь-які майнові питання, пов`язані із майном боржника ПАТ «Одеський НПЗ», повинні вирішуватися в рамках справи про банкрутство. Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 постановлено ухвалу по справі 916/4747/15, відповідно до якої:
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" по заборгованостііз заявленоїзаробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на загальну суму 29 858 260 грн. 53 коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" перед звільненимипрацівниками заперіод зсерпня 2014року посічень 2016року назагальну суму5951302грн.65коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" працюючими працівникамиза періодз серпня2014року посічень 2016на загальнусуму 14206554грн.43коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму - 227 525 802, 82 грн.
		Ухвала Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 в частині затвердження реєстру грошових вимог по заробітній платі працівникам Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» та визнання грошових вимог інших юридичних осіб в апеляційному порядку оскаржена не була, а тому набула законної сили та підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" від 08.06.2016 № 60910024 вбачається, що все рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" знаходиться в заставі та іпотеці ВАТ "ВТБ БАНК".
		Емпсон Лімітед є найбільшим кредитором ПАТ «Одеський НПЗ», що ще раз свідчить про величезні інвестиції в українську економіку (заборгованість ПАТ «Одеський НПЗ» перед Емпсон Лімітед становить 14307805860. У результаті застосування спеціальної конфіскації майна ПАТ «Одеський НПЗ» головний кредитор цього підприємства, іноземний інвестор  позбавлений можливості повернути вкладені фінанси. Фактично наявне свавілля правоохоронної та судової систем України, в результаті якої здійснюється привласнення українською владою іноземних коштів. 
		Таким чином, Суворовським районним судом м. Одеси при ухваленні вироку від 19 червня 2017 року в частині застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» не було враховано, що майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під дієюмораторію, накладеного господарським судом Одеської області, та застосування спеціальної конфіскації до майна апелянта призвело до порушення майнових прав та законних інтересів працівників та інших кредиторів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» по справі 916/4747/15. Фактично після державної реєстрації наслідків застосованої спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» у останнього буде відсутнє будь-яке майно, яким можна було б задовольнити вимоги кредиторів у процесі банкрутства, наслідком чого буде мати місце ліквідація ПАТ «Одеський НПЗ» як юридичної особи.
		Провадження у справі про банкрутство є комплексною процедурою, яка має на меті задоволення вимог усіх кредиторів боржника, охоплює усе йогомайно і усіх кредиторів такого боржника. При цьому, не допускається стягнення з боржника заборгованості за окремими вимогами осіб поза межами провадження у справі про банкрутство.
		Проте лобіювання спеціальної конфіскації за межами справи про банкрутство при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_20 фактично надало можливість уникнути продаж майна боржника для погашення кредиторських вимог, серед яких і заборгованість по заробітній платі, до Пенсійного фонду та податкових органів. Отже, слід зробити висновок, що застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» насправді переслідувало не мету встановлення справедливості, а передачі цілісного комплексу майна ПАТ «Одеський НПЗ» до групи зацікавлених осіб у Кабінеті Міністрів України при одночасній фактичній ліквідації його власника.
		Вважає, що у разі необхідності реалізації майнових вимог потерпілої особи в кримінальному провадження - ДПІ в Суворовському районі - до ПАТ «Одеський НПЗ», податковий орган повинен був звернутися із заявленою сумою збитків до Господарського суду Одеської області, із заявою про визнання вимог кредитора в межах справи про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ».
		Як випливає з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_20 вчиненими злочинами було завдано шкоду державі на суму 2 123 041 962,19 грн. Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_20 було добровільно відшкодовано державі завданий збиток у розмірі 250 тис. грн.
		Прокурором в інтересах держави цивільні позови до підсудного не заявлялися, що є незрозумілим при наявному збитку понад 2 млрд грн. Проте прокурор в інтересах держави звернувся з клопотанням про застосування спеціальної конфіскації на майно ПАТ «Одеський НПЗ», яке само по собі не є фігурантом кримінального провадження, а також на якому ОСОБА_20 на час винесення вироку не мав статусу ані службової особи, ані акціонера, що могло б надати останньому право здійснювати розпорядження майном ПАТ «Одеський НПЗ».
		Вказав,що у будь-якому випадку вартість майна ПАТ «Одеський НПЗ» значно перевищує завдані державі збитки та приблизно становить 200 мільйонів доларів США.
		Вказав, що як вбачається з матеріалів досудового розслідування (аркуші 35 - 38 тому № 47 матеріалів досудового розслідування), у кримінальному провадженні № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року слідчим слідчої групи СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_233 було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи підтверджується нормативно та документально висновок Акту від 10 січня 2017 року № 8/15-32- 14-05-11/00152282 щодо суми сплати ПАТ «Одеський НПЗ» до Держбюджету митних платежів у сумі 273 756 587,98 грн., у тому числі ввізне мито - 0,00 грн., акцизний податок - 108 304 230,56 грн., екологічний податок - 4 317 599,53 грн., податок на додану вартість - 161134757,89 грн., внаслідок порушення ПАТ «Одеський НПЗ» вимог Митного кодексу України та Податкового кодексу України.
		За результатами проведення експертизи експертами було зроблено висновок від 31 березня 2017 року № 15Е (аркуші 41 - 63 тому № 47 матеріалів досудового розслідування), відповідно до якого по результатах дослідження та нормативно та документально висновок Акту від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282 щодо суми сплати ПАТ «Одеський НПЗ» до Держбюджету митних платежів в сумі 273 756 587,98, у тому числі ввізне мито - 0,00 грн., акцизний податок - 108 304 230,56 грн., екологічний податок - 4 317 599,53 грн., податок на додану вартість - 161134757,89 грн., підтвердився.
		Для проведення експертом дослідження слідчим було надано копію акту від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282.
		Зауважив, що зазначений Акт від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282 є недопустимим доказом у кримінальному провадженні, а отже й висновок експерта, зроблений на підставі зазначеного акта також є недопустимим доказом, оскільки 17 лютого 2017 року Апеляційним судом Одеської області ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2016 року у справі 522/20851/16-к, якою задоволеноклопотання слідчогослідчої групиСУ ГУНП вОдеській областіта призначенодокументальну невиїзнуперевірку дотриманнявимог митногозаконодавства УкраїниПублічного акціонерноготовариства «Одеськийнафтопереробний завод»за період01.01.2011року по31.12.2014року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою провадження по справі за вказаним клопотанням слідчого закрито, клопотання повернуто органу досудового розслідування.
		Саме на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року про призначення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» за період 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, яка в подальшому була скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2017 року, податковим органом було складено акт від 10 січня 2017 року № 8/15-32-14-05-11/00152282.
		Оскільки підстава для проведення перевірки була скасована, проведення перевірки та складання відповідного акту також не є законним, а тому не може вважатися допустимим доказом у кримінальному провадженні.
		Звертає увагу, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна ПАТ «Одеський НПЗ» за будь-які злочини, вчинені будь-якою особою до 15 грудня 2013 року, оскільки таке застосування буде фактичним застосуванням зворотної дії в часі кримінального закону, що погіршує становище ПАТ «Одеський НПЗ», адже до 15 грудня 2013 року в національному кримінальному законодавстві не існувало можливості звернення спеціальної конфіскації на майно взагалі.
		Окрім того, тільки 10листопада 2015року набрала чинності редакція Кримінального кодексу України, якою законодавцем включено до кримінального закону можливість застосування спеціальної конфіскації на майно, що знаходиться в третіх осіб (тобто в особи, відмінної від підозрюваного / обвинуваченого / підсудного) за умови, якщо третя особа отримала це майно безоплатно або по ціні значно нижчій ринкової вартості або якщо третя особа була повідомлена про передачу злочинцем йому такого майна з метою уникнення конфіскації/ спеціальної конфіскації.
		ПАТ «Одеський НПЗ» не є підозрюваним / обвинувачем / підсудним у справі по обвинуваченню ОСОБА_20 , а отже є третьою особою, в якої знаходиться майно, в розумінні ст. 96-1 КК України в редакції від 10 листопада 2015 року.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочини, інкриміновані ОСОБА_20 , вчинялися за період з 2011 року по лютий 2014 року. Отже, не існує жодного інкримінованого ОСОБА_241 злочину, за вчинення якого суд мав би законні підстави застосувати спеціальну конфіскацію до майна ПАТ «Одеський НПЗ» без порушення принципу неможливості застосування зворотної дії кримінального закону в часі, яким погіршується становище особи.
		 
		   В апеляційнійскарзі ОСОБА_21 в інтересахТОВ  «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» просила скасувати вирок суду першої інстанції в частині застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод». Ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод».
		   Свої вимоги обґрунтувала тим, що як вбачається з вироку, ОСОБА_20 був службовоюособою ПАТ«Одеський нафтопереробнийзавод» та ніколи не мав статусу ані службової особи, ані учасника, засновника ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», що могло б надати останньому право здійснювати розпорядження майном товариства.
		 
		На момент розгляду справи судом першої інстанції не було надано документів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про підозру службовим особам ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА». Крім того, в справі відсутні докази, а саме, які саме та яким чином за допомогою майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» вчинялися злочини на користь злочинної організації.
		На підставі вищенаведеного вбачається, що судом помилково було визначено ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГAЗ УКРАЇНА» як учасника злочинної організації, яке за допомогою свого майна сприяло вчиненню злочинів злочинною організацією.
		Вирок суду, як і матеріали кримінального провадження, які були надані суду в обґрунтування спеціальної конфіскації не містять жодного документу (первинні бухгалтерські документи, висновки експерта, аналітичні дослідження), які засвідчували б ухилення ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» від сплати податків чи незаконне розпорядження активами.
		Посадовим особам ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» про підозру не було повідомлено, а засуджений ОСОБА_20 у трудових відносинах з Товариством ніколи не перебував. Таким чином, вирок не містить жодного підтвердження, що майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» було підшукане, пристосоване та використане учасниками злочинної організації для вчинення злочинів.
		   Вказала, що висновки Суворовсъкого районного суду м. Одеси про застосування спеціальної конфіскації до майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Суд також прийшов до невірного висновку, про те, що когенераційна установка ТОВ «Енергія і газ Україна», розташована на земельній ділянці ПАТ «Одеський НПЗ» (на підставі договору оренди), використовувалась для забезпечення ПАТ «Одеський НПЗ» електричною, тепловою та паровою енергією, у зв`язку з чим виробничі потужності ТОВ «Енергія і газ Україна» та ПАТ «Одеський НПЗ» діяли, як єдиний, взаємозв`язаний комплекс. При цьому, ПАТ «Одеський НПЗ» є основним споживачем електричної, теплової та парової енергії, яка виробляється з використанням продуктів переробки ПАТ «Одеський НПЗ», що спростовується наступним.
		Відпуск продукції (електричної і теплової енергії) покупцям здійснюється виключно за затвердженими НКРЕКП (державний регулятор) тарифами, обсяги продукції, що поставляється електричної і теплової енергії фіксуються атестованими і повіреними комерційними вузлами обліку.
		Зазначена когенераційна установка була побудована ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» в період з 2007 по 2010 рр. на земельній ділянці ПАТ «Одеський НПЗ». Когенераційна установка складається з двох окремих незалежних один від одного технологічних ліній.
		Джерелами виробництва електричної енергії є дві дизель-генераторні установки WARTSILA 20V32 на базі поршневих двигунів внутрішнього згоряння, оснащених генераторами синхронного типу. Виробництво електричної енергії здійснюється шляхом перетворення хімічної енергії згорає палива в теплову енергію, а теплова енергія перетворюється в механічну енергію обертання валу генератора шляхом передачі роботи розширення газів через поршень, шатун і далі на колінчастий вал.
		Вироблення електричної енергії фіксується за допомогою автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії. Облік обсягу виробленої електричної енергії здійснюється кожні 30 хвилин.
		Станом на 00:00 годин кожної доби системою підраховується сумарний обсяг виробленої і відпущеної електричної енергії. Частина виробленої електричної енергії витрачається на власні потреби (функціонування системи електрообігріву обладнання, витрати на привід в дію динамічного обладнання). Облік даного виду електричної енергії фіксується лічильниками. Також частина електричної енергії витрачається на технологічні втрати в мережах.
		Інша частина електричної енергії є комерційним продуктом, відпускається в електричні мережі ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» через комерційний вузол обліку, а не до ПАТ «Одеський НПЗ» як зазначено у вироку суду.
		Станом на кінець кожного звітного місяця між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» і ПАТ «Одесаобленерго» складається акт звірки з вироблення та відпуску електричної енергії. Обсяг відпущеної електричної енергії підтверджується Південними енергетичними системами. Покупцем відпущеної електричної енергії є Державне підприємство «Енергоринок» як єдиний оператор оптового придбання електричної енергії у енергогенеруючих підприємств.
		Як для автомобілів паливом є бензин, дизельне паливо, скраплений газ, так і паливом для дизель-генераторних установок є атмосферне залишок вісбрекінгу (проектне паливо), топковий мазут, під час пуску і зупинці дизель-генераторних установок можливе використання дизельного палива. Джерелами теплової енергії у вигляді пари є два парових котла-утилізатора марки Е-35- 1,4/250 відкритого компонування. Можливо три режими роботи котлів-утилізаторів:
		-автономний - як паливо для вироблення пара використовується природний газ, паливний газ нафтопереробкою або топковий мазут;
		-утилізаційний - вироблення пара здійснюється за рахунок тепла вихлопних газів, що утворюються в циліндрах дизель-генераторних установок при згорянні палива;
		-комбінований - вироблення пара здійснюється за рахунок тепла вихлопних газів дизель- генераторних установок і спільному допалу в топці природного газу, паливного газу нафтопереробки, топкового мазуту.
		Частина теплової енергії у вигляді пари витрачається на власні потреби в технологічному процесі, а саме:
		-деаерація хімічно очищеної води для видалення з неї розчинених газів;
		-підігрів живильної води перед водяними економайзерами парових котлів Е-35-1,4 / 250;
		-підігрів палива для зниження його кінематичної в`язкості і поліпшення його прокачуваності по трубопроводах;
		-підігрів палива на блоці сепарації;
		-підігрів мастила на блоках сепарації в приміщенні дизель-генераторних установок;
		-обдув поверхонь нагріву парових котлів і водяних економайзерів від сажі;
		-в зимовий час пар витрачається на підігрів мережної води, призначеної для теплопостачання адміністративно-виробничих будівель ПАТ «Одеський НПЗ», а також житлових будинків селища Шкодова гора;
		-відігрівання замерзлих ділянок трубопроводів, різного устаткування (при необхідності в зимовий час).
		Відпуск теплової енергії у вигляді пари споживачеві (ПАТ «Одеський НПЗ») здійснюється через комерційні вузли обліку теплової енергії №№ 1,2,3, 4 на підставі договору. На ПАТ «Одеський НПЗ» відсутній структурний підрозділ, і відповідно навчений і допущений до обслуговування парових котлів і трубопроводів пари і гарячої води персонал. А обладнання парокотельной установки з 2010 року передано в оренду ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».
		Крім того, ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» є теплопостачальною організацією, в опалювальний сезон підприємство здійснює відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води відповідної якості наступним за договорами споживачам:
		-ПАТ «Одеський НПЗ»;
		-КП «Теплопостачання міста Одеси»;
		-ПАТ «Райфайзен Банк Аваль».
		Для отримання гарячої води витрачається вироблений пар. Підігрів води до необхідної температури здійснюється в бойлерах, розташованих в приміщенні теплопункту ділянки підготовки виробництва. Загальний обсяг відпускається теплової енергії у вигляді гарячої води враховується за допомогою комерційного вузла обліку СВТУ-10, розташованого в приміщенні теплопункту. Обсяг теплової енергії у вигляді гарячої води таким споживачам, як КП «Теплопостачання міста Одеси» і ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», враховується за допомогою комерційних вузлів обліку №№ 1,2,3,4. Частина теплової енергії у вигляді гарячої води витрачається також на опалення будівель ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».
		Паливо для дизель-генераторних установок (топковий мазут) доставляється на підприємство автомобільними цистернами. Перед прийомом палива проводиться відбір проб палива з автомобільних цистерн. Далі проби доставляються в лабораторію Підприємства для визначення окремих фізико-хімічних показників і порівняння отриманих результатів з допустимими. Процес заїзду на територію і процес зважування фіксується на відеокамеру. Далі автомобільна цистерна прибуває на вузол розвантаження рідкого палива, розташований на території господарства рідкого палива і мастила, що перебуває у власності ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА». Мазут з автомобільних цистерн насосами зливається в буферний сталевий вертикальний циліндричний резервуар Е-3, геометричний обсяг якого становить 400 м3, в якому здійснюється зберігання палива, підігрів до необхідної температури сепарації, часткове відстоювання від води. З резервуара Е-3 паливо надходить на блок сепарації, де відбувається процес очищення палива як гетерогенної системи від вологи і механічних домішок шляхом центрифугування. Очищене паливо насосами подається у видатковий резервуар Е-2, геометричний обсяг якого також становить 400 м3, звідки насосами подається в машинний зал і далі в паливну систему дизель-генераторних установок. Буферний і видатковий резервуари є власністю ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», використовуються для оперативного обліку, мають градуювальні таблиці. Показання рівнів палива в резервуарах виведені на робочі станції, розташовані в приміщенні головного щита управління. Таким чином, вся господарська діяльність ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» характеризується наступним чином:
		1.Зазначена господарська діяльність є діяльністю підвищеної небезпеки і знаходиться під постійним контролем безлічі контролюючих органів:
		-НКРЕКП, як ліцензійного органу і органу, який затверджує тарифи на відпуск теплової та електричної енергії,
		-Державна інспекція з питань праці,
		-Державна інспекція з енергонагляду,
		-Державна інспекція з енергозбереження та інші контролюючі органи.
		2.Обсяги продукції, як теплової так і електричної енергії, жорстко фіксуються повіреними і опечатаними приладами комерційного обліку.
		3.Ціна на продукцію, що відпускається, як на теплову так і на електричну енергію, є регульованою і встановлюється державою шляхом затвердження НКРЕКП відповідних тарифів.
		4.Весь мазут, що купується ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та використовується підприємством виключно у вигляді палива при виробництві теплової та електричної енергії. Перепродажем придбаного мазуту ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» ніколи не займалося.
		6.При покупці мазуту основними критеріями для вибору постачальника були якість мазуту, його вартість і наявність належно оформлених документів на товар (сертифікат відповідності, паспорт якості, товарно-транспортні накладні встановленої форми і т.д.).
		7.Моментом поставки палива для когенераційної установки ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» відповідно до умов укладених договорів був момент доставки товару на паливний склад покупця (ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА»),
		Крім того, звертає увагу суду на той факт, що з 2014 року Публічне акціонерне товариство «Одеський нафтопереробний завод» перебуває у вимушеному простої та не здійснює взагалі господарську діяльність, тоді як Товариство «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» продовжувала здійснювати господарську діяльність у повному обсязі до рейдерського захоплення підприємства у вересні 2016 р. З цього вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та її майно є повністю незалежним у своїй господарській та іншій діяльності від роботи ПАТ «Одеський НПЗ»
		Таким чином, суд помилково визначив майно самостійної юридичної особи (одним із покупців електроенергії якої є ПАТ «Одеський НПЗ») ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» як знаряддя злочину. З наведеного також випливає, що майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не може вважатися знаряддям злочинів, яке використовувалося злочинною організацією.
		Крім того, ОСОБА_20 ніколи не працював на ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не є фахівцем у галузі електроенергетики, а тому йому невідомі виробничі процеси, які відбуваються під час господарської діяльності Товариства, що взагалі виключає його показання щодо діяльності ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».
		Майно та виробничі об`єкти ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» мають всі ознаки самостійного цілісного майнового комплексу з завершеним циклом комбінованого виробництва теплової та електричної енергії та не підпадає під жодну із вищезазначених ознак, згідно яких можна було б визначити майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» як частину цілісного майнового комплексу ПАТ «Одеський НПЗ» з завершеним циклом виробництва нафтопродуктів, а саме:
		-ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» є повністю самостійною юридичною особою, яка має свій статут, код ЄДРПОУ, зареєстровано як самостійний платник податку, ПДВ та ЄСВ в податкових органах та в органах державного соціального страхування, має оформлені дозвільні документи (ліцензії, дозволи тощо), оформлене та зареєстроване право власності на нерухоме майно;
		-все майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» обліковується на його самостійному балансі;
		-ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» здійснює свою господарську діяльність виключно в сфері виробництва теплової та електричної енергії та не має ніякого відношення до нафтопереробного виробництва, а тому не приймає ніякої участі у технологічних процесах нафтопереробки ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», тобто має завершений цикл виробництва теплової та електричної енергії на відміну від Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод», якій має завершений цикл виробництва нафтопродуктів.
		При цьому обидва підприємства можуть здійснювати свою виробничу діяльність незалежно один від одного, що і відбувається на теперішній час, оскільки ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» здійснює свою виробничу діяльність в той час, коли ПАТ «Одеський НПЗ» знаходиться у вимушеному простої з вересня 2014 року;
		-для будівництва та експлуатації енергоблоку ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» було виділено окремі земельні ділянки з окремими кадастровими номерами та з відповідним цільовим призначенням, на яких і розміщується майно та виробничі потужності ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», що підтверджується відповідними договорами оренди земельних ділянок;
		-майно та виробничі потужності ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» мають повністю автономні від ПАТ «Одеський НПЗ» інженерні комунікації, які було збудовано разом із самими господарськими об`єктом та введено в експлуатацію 01.07.2010 року;
		-ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» має належним чином оформлені технічні умови на повністю самостійне підключення до мереж електро-, газо- та водопостачання, самостійні договори з постачальниками та транспортувальниками газу, води та електроенергії та власні комерційні вузли обліку енергоносіїв;
		-цілісний майновий комплекс ПАТ «Одеський НПЗ» та цілісний комплекс ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» зареєстровані в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень як два відокремлених один від одного об`єкти нерухомості;
		-всі відносини між ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» завжди здійснювались на загальних підставах виключно шляхом укладення господарських договорів, необхідних для здійснення господарської діяльності обох підприємств.
		В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» можна віднести до майнового комплексу ПАТ «Одеський НПЗ», а тому судом першої інстанції безпідставно зроблено такий висновок та неправомірно визначено, що майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» відноситься до цілісного майнового комплексу ПАТ «Одеський НПЗ».
		Фактично, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та взагалі за межі права, визнавши майно одної юридичної особи (ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА») майном іншої юридичної особи (ПАТ «Одеський НПЗ») поза будь-якою судовою процедурою, передбаченою законом.
		Так під час судового провадження суд повинен був з`ясувати власника майна Товариства, однак цього судом не було зроблено. Суд, постановляючи вирок, прийшов до хибного висновку, про те, що майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» належить керівнику злочинної організації, посилаючись на матеріали кримінального провадження, які не містять жодних підтверджуючих документів та взагалі спростовуються тим ж матеріалами кримінального провадження, а саме:
		99,9 % статутного капіталу ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» належить компанії Емпсон Лімітед. У свою чергу, на думку сторони обвинувачення, компанія Емпсон лімітед належить ОСОБА_9 . При цьому суд першої інстанції при застосуванні спеціальної конфіскації прийшов до висновку, що приналежність компанії Емпсон Лімітед підтверджується документами, які були вилучені під час тимчасового доступу в Антимонопольному комітеті України, а саме заявою про концентрацію № 15-01/283-ЕКк від 24 квітня 2013 року та заявами № 407-р і 408-р від 20.05.2013 року, що нібито була надана уповноваженим представником учасників концентрації до Антимонопольного комітету України - ОСОБА_9 , який також нібито є керівником злочинної організації, до якої входив ОСОБА_20 .
		Так, у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який дійсно підтверджує, що компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 , а також що ОСОБА_9 є керівником злочинної організації, членом якої був ОСОБА_20 .
		Так, заяву про концентрацію було підписано від компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_261 (а не ОСОБА_9 ), від імені ТОВ «Енергія і Газ Україна» - ОСОБА_235 (аркуш 24 тому 42 матеріалів досудового розслідування). При цьому до заяви були додані статутні документи компанії Емпсон Лімітед та їх переклади, з яких вбачається, що власником компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло СервісізЛімітед Сі.Ай. (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування); секретарем компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був  ОСОБА_262  (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування); єдиним акціонеромкомпанії ЕмпсонЛімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло СервісізЛімітед Сі.Ай. (володіє 1000 акцій, кожна з яких вартістю 1,00 євро).
		У всіх матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який би спростовував вищенаведене та належним та допустимим чином підтверджував приналежність компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_9 . У матеріалах досудового розслідування відсутній будь-який документ, що був би підписаний ОСОБА_9 як службовою особою чи засновником компанії Емпсон Лімітед.
		Відзначає, що на момент розгляду справи стороною обвинувачення не було надано суду документів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, або про повідомлення про підозру зазначеним вище посадовим особам чи власникам компанії «EMPSON LIMITED», зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр за адресою АДРЕСА_8 , чи іншим акціонерам (фізичним особам) які є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю (ЄДРПОУ 34737717), що знаходиться за адресою: 65041, м. Одеса, вул. Шкодова Гора 1/1.
		Таким чином, суд відповідно до положень ст. 100 КПК України повинен був з`ясувати чи дійсно ОСОБА_9 , як на тому наполягає орган досудового розслідування (не надаючи підтверджуючих документі) є кінцевим бенефіціаром компанії Емпсон Лімітед.
		Також зауважила на неможливість взагалі взяття до уваги судом зазначених документів як доказів у зв`язку з їх недопустимістю, оскільки у матеріалах кримінального провадження містяться копії заяви про концентрацію та доданих до неї документів, проте як вбачається з резолютивної частини ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року (аркуші 5-8 тому 42 досудового розслідування) прокурору відділу прокуратури Одеської області, юристу 1 -го класу ОСОБА_239 , та іншим прокурорам групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, старшому слідчому СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_240 , іншим слідчим групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування, або іншим співробітникам оперативних підрозділів, що будуть діяти за дорученням слідчого, прокурора надано тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю їх вилучення в Антимонопольному комітеті України, а саме оригіналу дозволу компанії Емпсон Лімітед на придбання ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», виписки з торговельних (банківських) реєстрів країн, де офіційно зареєстровано головні органи управління компанії Емпсон Лімітед, відомості про фізичних та юридичних осіб, які отримують вигоди від майна суб`єкта господарювання, його часток (акцій, паїв), незалежно від того, хто є його власником. Отже, ухвалою суду надано тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів, проте в матеріалах досудового розслідування містяться тільки копії зазначених документів, а тому суд під час розгляду питання про застосування спеціальної конфіскації до майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не міг посилатися на зазначені документи, оскільки вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 85, 86 КПК України. А оскільки фактично ці документи - це єдині докази, на які посилається сторона обвинувачення на обґрунтування необхідності застосування спеціальної конфіскації до майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» за вчинення ОСОБА_20 злочинів, вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити у застосуванні процедури спеціальної конфіскації.
		Більше того, ОСОБА_9 не є службовою особою чи акціонером ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», що також виключає можливість доведення його право власності на підприємство та на його майно.
		За приписами чинного українського законодавства єдиним власником майна, на яке звернено спеціальну конфіскацію при винесенні вироку в справі № 523/8045/17, власником майна, належного ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» за адресою: вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, м. Одеса, є виключно юридична особа - ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», а не будь-яка інша фізична чи юридична особа.
		Також вказала, що Суворовський районний суд м. Одеси під час розгляду справи не звернув належної уваги на показання свідка ОСОБА_263 (аркуші 445 - 450 тома № 44 матеріалів досудового розслідування), який, будучи представником компанії Емпсон Лімітед, подав до Антимонопольного комітету України зазначену вище заяву про надання дозволу на проведення концентрації, з яких вбачається, що він ніколи не спілкувався та не бачився з ОСОБА_9 . Непідтверджену інформацію про те, що нібито ОСОБА_9 є власником зазначених підприємств, йому було передано від інших осіб. ОСОБА_237 при наданні показань неодноразово наголошував, що абсолютно всю інформацію та документи він отримував від ОСОБА_264 .
		Крім того, застосування спеціальної конфіскації до майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не було предметом угоди між ОСОБА_20 та органами досудового розслідування, а тому положення глави 35 КПК України не можуть застосовуватися до розгляду клопотання про застосування спеціальної конфіскації, яке було подано як окремий процесуальний документ, оскільки застосування спеціальної конфіскації стосується не майна засудженого ОСОБА_20 , а майна третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».
		Відповідно до постанови процесуального керівника від 26.05.2017 року зазначене рухоме, нерухоме майно і земельні ділянки визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42017160000000053. Запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження. Однак в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, що підтверджують дійсний факт вилучення речових доказів на підставі протоколу та внесення його до книги обліку речових доказів.
		Майно ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» вилучено з порушенням порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, а тому постанова про визнання майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» речовим доказом, яка є похідною від протоколу вилучення речових доказів, повинна була бути визнана недопустимим доказом у кримінальному провадженні, однак суд на дані обставини не звернув уваги.
		Зазначила, що вперше поняття спеціальної конфіскації в національному кримінальному законі було запроваджено в редакції КК України від 15 грудня 2013 року. Отже, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» за будь-які злочини, вчинені будь-якою особою до 15 грудня 2013 року, оскільки таке застосування буде фактичним застосуванням зворотної дії в часі кримінального закону, що погіршує становище ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», адже до 15 грудня 2013 року в національному кримінальному законодавстві не існувало можливості звернення спеціальної конфіскації на майно взагалі. Крім того, тільки 10листопада 2015року набрала чинності редакція КК України, якою законодавцем включено до кримінального закону можливість застосування спеціальної конфіскації на майно,що знаходитьсяв третіхосіб (тобтов особи,відмінної відпідозрюваного /обвинуваченого/підсудного) за умови, якщо третя особа отримала це майно безоплатно або по ціні значно нижчій ринкової вартості або якщо третя особа була повідомлена про передачу злочинцем йому такого майна з метою уникнення конфіскації/ спеціальної конфіскації.
		ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не є підозрюваним /обвинувачем/ підсудним у справі по обвинуваченню ОСОБА_20 , а отже є третьою особою, в якої знаходиться майно, в розумінні ст. 96-1 КК України в редакції від 10 листопада 2015 року.
		Отже, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА за будь-які злочини, вчинені будь-якою особою до 10 листопада 2015 року, оскільки таке застосування буде фактичним застосуванням зворотної дії в часі кримінального закону, що погіршує становище ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», адже до 10 листопада 2015 року в національному кримінальному законодавстві не існувало можливості звернення спеціальної конфіскації на майно, що перебувало в третіх осіб, відмінних від підозрюваного /обвинуваченого/ підсудного.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочини, інкриміновані ОСОБА_20 , вчинялися за період з 2011 року по лютий 2014 року.
		Отже, не існує жодного інкримінованого ОСОБА_20 злочину, за вчинення якого суд мав би законні підстави застосувати спеціальну конфіскацію до майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» без порушення принципу неможливості застосування зворотної дії кримінального закону в часі, яким погіршується становище особи.
		 
		В доповненнідо апеляційноїскарги ОСОБА_21 ,поданої вінтересах ТОВ«ЕНЕРГІЯ ІГАЗ УКРАЇНА»-адвокат ОСОБА_8 ,який представляєінтереси ТОВ«ЕНЕРГІЯ ІГАЗ УКРАЇНА» просивзадовольнити подануапеляційну скаргуіз урахуваннямдоповнень,посилаючись нате,що Суворовський районний суд м. Одеси у вироку зазначив, що Особа-1 (можливо ОСОБА_9 ) є керівником злочинної організації, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» та ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» є його власністю та все рухоме та нерухоме майно, належне вказаним підприємствам використовувалося злочинною організацією та ОСОБА_20 як її учасником, не за своїм призначенням, а виключно у злочинних цілях.
		Вказав, що суд, постановляючи вирок, прийшов до хибного висновку, про тe, що майно ТОВ «Енергія і Газ Україна» належить керівнику злочинної організації, посилаючись на матеріали кримінального провадження, які не містять жодних підтверджуючих документів. Вказані обставини ґрунтуються виключно на припущеннях Суворовського районного суду м. Одеси та не підтверджуються матеріалами досудового розслідування. Також вказані обставини не встановлені жодним судовим рішенням. Однак, не дивлячись на це, фактично Суворовський районний суд м. Одеси у оскаржуваному вироку ці обставини вважає доведеними та встановленими.
		Зазначив,що 99,9 % статутного капіталу ТОВ «Енергія і Газ Україна» належить компанії Емпсон Лімітед. У свою чергу, на думку сторони обвинувачення, компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 . При цьому суд першої інстанції при застосуванні спеціальної конфіскації прийшов до висновку, що приналежність компанії Емпсон Лімітед підтверджується документами, які були вилучені під час тимчасового доступу в Антимонопольному комітеті України, а саме заявою про концентрацію № 15-01/283-ЕКк від 24 квітня 2013 року та заявами № 407-р і 408-р від 20.05.2013 року, що нібито була надана уповноваженим представником учасників концентрації до Антимонопольного комітету України - ОСОБА_9 , який також нібито є керівником злочинної організації, до якої входив ОСОБА_265 .
		Проте у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який дійсно підтверджує, що компанія Емпсон Лімітед належить ОСОБА_9 , а також що ОСОБА_9  є керівником злочинної організації, членом якої був ОСОБА_20 .
		При цьому заяву про концентрацію було підписано від компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_261 (а не ОСОБА_9 ) від імені ТОВ «Енергія і Газ Україна» - ОСОБА_235  (аркуш 24 тому 42 матеріалів досудового розслідування).
		При цьому до заяви були додані статутні документи компанії Емпсон Лімітед та їх переклади, з яких вбачається, що:
		-власником компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло СервісізЛімітед Сі.Ай. (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування);
		-секретарем компанії Емпсон Лімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Стеліос Іероніміде (аркуш 57 тому 42 матеріалів досудового розслідування);
		- єдиним акціонеромкомпанії ЕмпсонЛімітед на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло СервісізЛімітед Сі.Ай. (володіє 1000 акцій, кожна з яких вартістю 1,00 евро).
		В матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, який би спростовував вищенаведене та належним та допустимим чином підтверджував приналежність компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_9 . У матеріалах досудового розслідування відсутній будь-який документ, що був би підписаний ОСОБА_9 як службовою особою чи засновником компанії Емпсон Лімітед.
		Таким чином, суд повинен був з`ясувати чи дійсно ОСОБА_9 є кінцевим бенефіціаром компанії Емпсон Лімітед. Фактично судом першої інстанції було встановлено обставини, що не відповідають дійсності на підставі недопустимих доказів.
		У матеріалах кримінального провадження містяться лише копії заяви про концентрацію та доданих до неї документів, проте як вбачається з резолютивної частини ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року (аркуші 5-8 тому 42 досудового розслідування) прокурору відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_239 , та іншим прокурорам групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, старшому слідчому СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_240 , іншим слідчим групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування, або іншим співробітникам оперативних підрозділів, що будуть /діяти за дорученням слідчого, прокурора надано тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю їх вилучення в Антимонопольному комітеті України, а саме оригіналу дозволу компанії Емпсон Лімітед на придбання ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», виписки з торговельних (банківських) реєстрів країн, де офіційно зареєстровано головні органи управління компанії Емпсон Лімітед, відомості про фізичних та юридичних осіб, які отримують вигоди від майна суб`єкта господарювання, його часток (акцій, паїв), незалежно від того, хто є його власником. Отже, ухвалою суду надано тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів, проте в матеріалах досудового розслідування містяться тільки копії зазначених документів.
		Крім того, встановлені судом обставини приналежності ТОВ «Енергія і Газ Україна» ОСОБА_9 не лише встановленні на підставі недопустимих доказів, а й спростовуються рішеннямСуворовського районногосуду містаОдеси від21березня 2019року посправі №523/12977/18, ухваленого за заявою ТОВ «Енергія і Газ Україна» про встановлення факту недостовірної інформації, поширеної невідомим автором на веб-сайті української служби інформації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 / з назвою «Компания "Энергия и Газ Украина", принадлежащая беглому олигарху ОСОБА_260 , заявила, что управление полиции охраны в Одесской области незаконно препятствует доступу к рабочим местам и имуществу кампании».
		Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2019 року по справі № 523/12977/18 встановлено, що «.. ОСОБА_266 не є співвласником Товариства, не є його керівником та немає жодного правового відношення до діяльності Товариства.» «Факт відсутності відношення ОСОБА_267 до діяльності Товариства підтверджується копією Витягу компанії Емпсон Лімітед та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань де зазначено, що кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_268 »
		Таким чином, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ України» щодо невідповідності висновків Суворовського районного суду міста Одеси про приналежність Товариства ОСОБА_9 додатково підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання. Таким чином, обставини, встановленні в рішенні Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2019 року по справі № 523/12977/18 мають бути враховані Кропивницьким апеляційним судом при апеляційному перегляді вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року, яким засуджено ОСОБА_20 за вчинення злочинів та застосовано спеціальну конфіскацію до всього майна ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і Газ Україна».
		Також окрему увагу звертає на ту обставину, що серед документів, наданих до клопотання про застосування спеціальної конфіскації до майна, належного ТОВ «Енергія і Газ Україна» та ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», містився вирок Ренійського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_269 від 05.04.2017 року, а також ухвала Ренійського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_270 від 11.04.2017 року. В основу ухваленого вироку Суворовського районного суду міста Одеси покладено також вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова відносно ОСОБА_271 від 09.04.2015 року. Разом з цим, текст жодного із вищенаведених документів не містить згадування ТОВ «Енергія і Газ Україна» та ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», а відтак жодного доказового значення не має, адже є неналежним доказом. Більше того, на сьогоднішній день вирок Ренійського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_269 від 05.04.2017 року було оскаржено до Касаційною кримінального суду Верховного Суду, ухвалою від 08.01.2019 року було відкрито касаційне провадження у справі № 510/328/17. Ухвала Ренійського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_270 від 11.04.2017 року була оскаржена до Одеського апеляційного суду, наразі Касаційним кримінальним судом Верховного Суду вирішується питання про зміну підсудності. Вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова відносно ОСОБА_271 від 09.04.2015 року було оскаржено до Харківського апеляційного суду, справу призначено до розгляду на 16.05.2019 року.
		Вищевикладені обставини мають важливе значення для розгляду справи, оскільки свідчать про відсутність підстав, з яких було застосовано спеціальну конфіскацію до всього майна ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і Газ Україна».
		 
		В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 просив скасувати оскаржуваний вирок з направленням кримінального провадження до органу досудового розслідування в загальному порядку, мотивуючи тим, що згідно п.3ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		В той же час при винесені вироку Суворовським районним судом м. Одеси від 19 червня 2017 року дані вимоги закону дотримані не були, так як умови угоди про визнання винуватості порушують права та інтереси ОСОБА_9 .. Так як вирок щодо ОСОБА_20 постановлений за результатами угоди про визнання ним винуватості, стосується прав, свобод та інтересів підзахисного адвоката ОСОБА_10 , щодо якого проводиться досудове розслідування, то на цій підставі, реалізуючи конституційне право особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1,2, 10, 17 статті 7, частини шостої статті 9, частин першої та другої статті 24 КПК, він вважає, що вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього незаконного судового рішення, а саме вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року.
		Вказав, що викладаючи в мотивувальній частині оскарженого вироку формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_20 , судом першої інстанції встановлено вчинення ОСОБА_9 певних дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень. 
		Таким    чином, при формулюванні обвинувачення, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 , нібито, створив злочинну групу, до якої ввійшли, в тому числі і ОСОБА_20 , який також вчинив дії, що містять ознаки кримінального правопорушення. Викладене в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним щодо ОСОБА_20 , дає підстави вважати, що він вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб в складі злочинної організації (стаття 255 КК України). При цьому, відсутність у вироку вказівки на прізвище ОСОБА_9  не означає неможливості його ідентифікації, а навпаки, така можливість є очевидною. Отже, вказана загальнодоступна та відома інформація дає можливість ідентифікувати особу, як громадянина ОСОБА_9 ..
		Із загальнодоступних джерел інформації не має можливості встановити, хто був власником статутного капіталу компанії «EmpsonLimited» та хто був власником «ПАТ «ОдеськийНПЗ» і ТОВ «Енергіяі ГазУкраїна»,у зв`язку з чим, в оскаржуваному судовому рішення судом не було наведено достатніх та переконливих підстав, вважати, що безпосереднім власником вказаних організацій (підприємств) являється ОСОБА_9 .
		У свою чергу, імперативні вимоги КПК України зобов`язують суд під час постановлення відповідного вироку здійснити посилання на допустимі та належні докази, які б могли підтвердити факт права власності ОСОБА_9 щодо зазначених організацій (підприємств), як то вітчизняних чи іноземних. Таким чином, посилання у вироку, що обвинувачений ОСОБА_20 діяв у співучасті з іншими учасниками злочинної організації, свідомо виконуючи всі вказівки ОСОБА № 1 як організатора злочинної організації, є констатацією винуватості ОСОБА_9 ..
		Зазначив, що при затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_20 та прокурором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в обвинувальному акті та в тексті самої угоди про визнання винуватості при викладенні фактичних обставин кримінального провадження, вчиненого обвинуваченими, які досудовим слідством вважаються встановленими, зазначено особу,яку можливоідентифікувати,як могопідзахисного. Також в цих документах, вказуються конкретні дії, вчинені цією особою, а також інші дані стосовно ОСОБА_9 , тобто, дані, за якими можливо ідентифікувати особу. Зазначені в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_20 , обставини кримінального провадження інкримінованих останньому із зазначенням даних, за яких можливо ідентифікувати особу, яка не є учасником даного кримінального провадження, є порушенням прав та інтересів цієї особи, тому суд першої інстанції, на виконання вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, мав відмовити у затвердженні такої угоди, а не у хвалювати вирок. Наведена обставина, відповідно до ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та є безумовною підставою для скасування вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року щодо ОСОБА_20 ..
		Вказав, що суд першої інстанції під час розгляду даного провадження питання про відповідність угоди ч. 7 ст. 474 КПК України не перевірив та постановив вирок про затвердження угоди всупереч указаній нормі кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування вироку. При цьому суд, встановивши, що в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_20 , викладені обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА № 1 ( ОСОБА_9 ), яку можливо ідентифікувати, не був позбавлений можливості надати сторонам кримінального провадження змоги уточнити укладену угоду та/або внести відповідні зміни до її змісту, пов`язані з виключенням із тексту угоди даних, за яких можливо було б ідентифікувати особу. Але суд, не надавши сторонам кримінального провадження можливості уточнити та/або змінити угоду, ухвалив вирок, яким, окрім вирішення питань щодо обвинуваченого ОСОБА_20 порушив права та інтереси ОСОБА_9 ..
		Зазначив,що судовапрактика виходитьз того,що «під час визначення кримінально - правової кваліфікації діяння необхідно обов`язково встановити, які саме нормативно-правові акти та у якій редакції були чинними на момент вчинення конкретного злочину та які саме правила, вимоги чи заборони, що в них сформульовані, було порушено, з урахуванням вимог законодавства щодо дії нормативно-правових актів у часі».З матеріалівкримінального провадженнявбачається,що ОСОБА_20 органами досудового розслідування пред`явлена підозра у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 364 КК України, але при цьому не зазначено в редакції якого саме закону про кримінальну відповідальність йому висунуто обвинувачення, так як ст. 366 КК та ст. 364 КК мають декілька редакцій (Стаття 366 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1508-VІ від 11.06.2009 року - зміни втратили чинність на підставі Закону № 2808-VІ від 21.12.2010 року; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VІІ від 18.04.2013 року, № 1261-VII від 13.05.2014 року ). (Стаття 364 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270- VI від 15.04.2008 року, № 1508-VІ від 11.06.2009 року - зміни по Закону № 1508-VІ втратили чинність на підставі Закону № 2808-VІ від 21.12.2010 року; в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VІІ від 18.04.2013 року, № 746-VІІ від 21.02.2014 року, № 1261-VII від 13.05.2014 року, № 770-VІІІ від 10.11.2015 року). 
		Також зазначив, що є незрозумілим, виходячи з процесуальної конкретності правових норм, інкримінування ОСОБА_20 (в змові з ОСОБА_9 ) ст. 364 КК України, за ознакою заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державних інтересів, вчинене у складі злочинної організації.
		При цьому Суворовський районний суд м. Одеси від 19 червня 2017 року без належноїпроцесуальної поваги, в порушення ст. 458 КПК України, поставився до висновку Верховного Суду України, який є обов`язковим для всіх судів загальної юрисдикції.
		Так, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року сформульований правовий висновок, відповідно до якого для наявності кримінально караного діяння, передбаченого ст. 364 КК України, необхідно встановити, що в результаті допущеного службовою особою зловживання владою було завдано саме матеріальноїшкоди окремим громадянам або державним чи громадським інтересам.
		При цьому Верховний Суд України вказав, що у процесуальних документах: «... має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути начежним чином підтверджено (в т.ч. цивільним позовом як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.»
		В той же час, при винесені вироку від 19 червня 2017 року, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази заподіяння нібито незаконними діями ОСОБА_20 та діями інших осіб саме матеріальної шкоди.
		Також не були дотримані вимоги законодавства і при застосуванні до ОСОБА_20 спеціальної конфіскації (ст. 96-1 КПК України).
		Інститут спеціальної конфіскації введено до Кримінального кодексу Законом України від 18 квітня 2013 року №222-VІІ, який набрав чинності 15 грудня 2013 року і викладено в новій редакції Закону України від 13 травня 2014 року № 126- VII, який набрав чинності 4 червня 2014 року.
		Також вносилися зміни згідно із Законами № 731-VIII від 08.10.2015 року; № 770-VІІІ від 10.11.2015 року; №743-VІІІ від 03.11.2015 року; № 1019-VІІІ від 18.02.2016 року.
		Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України №126-VII заходи кримінально-правового характеру, передбачені цим Закону України, в тому числі зміни до статтей 96-1, 96-2 КК не мають зворотної дії і не поширюються на злочини та суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною КК, яке вчинено до набранням чинності цим Законом.
		Це зокрема, означає, що відповідний злочин може тягнути застосування спеціальної конфіскації, якщо він вчинений пізніше 15грудня 2013року, а відповідне суспільно небезпечне діяння - якщо воно вчинене після 4 червня 2014 року.
		В той же час, як вбачається з вироку, злочинна організація винними особами була створена у 2010 році, тобто задовго до внесення в КК ст. 96-1 КПК України. З тексту вироку неможливо зрозуміти чи вчинялися злочини після 15 грудня 2013 року, ким вони вчинялися та яка кримінально-правова кваліфікація дій винних осіб.
		Зазначив, що 19 квітня 2000 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі). У ньому, зокрема, зазначається, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони скасовують або пом`якшують кримінальну відповідальність особи. За загальним правилом, пом`якшення покарання здійснюється шляхом зміни санкції статті кримінального закону.
		Такий висновок суду відповідає вимогам статті 5 КК, згідно якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		А тому, застосування спеціальної конфіскації по даній справі до кримінально-правових ситуацій, які виникли раніше (тобто, до 15.12.2013 року), становить порушення ст. 58 Конституції України та статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Крім того,судом привинесені вирокутакож невраховані роз`ясненняВССУ викладенів пункті19постанови Пленуму «Про практикуздійснення судамикримінального провадженняна підставіугод» від 11грудня 2015року вчастині того,що «приймаючи рішення щодо затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд, крім зазначеного вище, має враховувати, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об`єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об`єкт, укладення угоди про примирення не допускається. Зокрема затвердження таких угод не допускається у справах про злочини, передбачені... розділом IX«Злочини проти громадської безпеки»».
		Вказав, що так як стаття 255 КК України, за якою засуджено ОСОБА_20 , структурно розміщена в розділі IX "Злочини проти громадської безпеки", то можна зробити висновок, що при затверджені між прокурором та ОСОБА_20 угоди про визнання винуватості, суд в повному обсязі проігнорував правові позиції касаційної інстанції, що не свідчить про законність вироку, що дає підстави вважати, що вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року є незаконним та підлягає скасуванню, з направленням кримінального провадження до органу досудового розслідування в загальному порядку, оскільки угода між прокурором та обвинуваченим була укладена під час досудового слідства.
		Також зазначає, що суддею Апеляційного суду Одеської області ухвалою від 21.07.2017 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами представника ПАТ «Одеський НПЗ» ОСОБА_8 , директора компанії «Емпсон Лімітед» ОСОБА_22 , адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_272 і повернув їх представникам разом з усіма надісланими з ними матеріалами.
		26.06.2018 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №523/8045/17) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги, в тому числі адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 результатом чого було ухвалено постанову, якою касаційні скарги, в тому числі адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 - задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2017 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_20 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		   В апеляційнійскарзі директорДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд»Акціонерного товариства«Глобалбуд-Інжинірінг» ОСОБА_23 ,в інтересах ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» просив скасувати оскаржуваний вирок в частині задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод». Ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». 
		Свої вимоги обґрунтував тим, що про ухвалення зазначеного вироку ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» не було обізнано, участі у справі № 523/8045/17 не брало, про розгляд справи не сповіщалося.
		Зазначений вирок в частині застосування спеціальної конфіскації на все майно ПАТ «Одеський НПЗ» грубо порушив майнові права ДП «ГСІ Укрнафтогазбуд» (а саме - право на задоволення кредиторських вимог за рахунок наявного в боржника майна), а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
		Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		12.01.2016 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 27127.
		Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України.
		Вищезазначений Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України. За відсутності суперечностей у змісті норм судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв`язку з приписами інших законів. Цей висновок повністю підтверджується рішенням Конституційного суду України № 4-зп від 03.10.1997 року та Постановою Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».
		Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється спеціальнийправовий режимрегулювання майновихвідносин стосовно всього майна боржника, який регулюється в першу чергу Законом України від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Звертає особливу увагу на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі 916/4747/15 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
		Таким чином, починаючи з 12.01.2016 року будь-які майнові питання, пов`язані із майном боржника ПАТ «Одеський НПЗ», повинні вирішуватися з обов`язковим врахуванням наявності провадження у справі про банкрутство.
		Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 постановлено ухвалу по справі 916/4747/15, відповідно до змісту якої:
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" по заборгованостііз заявленоїзаробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на загальнусуму 29858260грн.53коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" перед звільненимипрацівниками заперіод зсерпня 2014року посічень 2016року назагальну суму5951302грн.65коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод' відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" працюючими працівниками  за період з серпня 2014 року по січень 2016 на загальну суму 14 206 554 грн. 43 коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму - 227 525 802, 82 грн.
		Зокрема,ухвалою Господарськогосуду Одеськоїобласті від18серпня 2018року визнанобезспірність кредиторськихвимог ДП«ГСІ-Укрнафтогазбуд»до ПАТ«Одеський НПЗ»щодо сплатизаборгованості на суму 2236606 грн. 08 коп.. Отже, ДП «ГСІ- Укрнафтогазбуд» як кредитор ПАТ «Одеський НПЗ», повинно було у процесі розгляду справи про банкрутство отримати погашення заборгованості після здійснення продажу майна ПАТ «Одеський НПЗ» в процедурі банкрутства.
		Проте фактично станом на теперішній час вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» позбавлено можливості на повернення належних йому коштів, що є прямим порушенням права власності, непорушність якого гарантована ст. 41 Конституції України, оскільки у ПАТ «Одеський НПЗ» було конфісковано усе майно, як рухоме, так і не рухоме, яким би можна було здійснити погашення заборгованості.
		Таким чином, Суворовським районним судом м. Одеси при ухваленні вироку від 19 червня 2017 року в частині застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» не було враховано, що майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під дієюмораторію, накладеного господарським судом Одеської області, та застосування спеціальної конфіскації до майна апелянта призвело до порушення майнових прав та законних інтересів працівників та інших кредиторів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» по справі 916/4747/15.
		Провадження у справі про банкрутство є комплексною процедурою, яка має на меті задоволення вимог усіх кредиторів боржника, охоплює усе його майно і усіх кредиторів такого боржника. При цьому, не допускається стягнення з боржника заборгованості за окремими вимогами осіб поза межами провадження у справі про банкрутство.
		Проте лобіювання спеціальної конфіскації за межами справи про банкрутство при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_20 фактично надало можливість уникнути продаж майна боржника для погашення кредиторських вимог. Отже, застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» насправді переслідувало не мету встановлення справедливості, а передачу цілісного комплексу майна ПАТ «Одеський НПЗ» до групи зацікавлених осіб у Кабінеті Міністрів України при одночасній фактичній ліквідації його власника.
		Вказав,що ПАТ«Одеський НПЗ»,aне будь-якаінша особа,у томучислі йне засуджений, володів на праві приватної власності конфіскованим майном.
		 
		   В апеляційнійскарзі  ОСОБА_24  просив скасувати оскаржуваний вирок в частині задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод» та ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		   Свої вимоги обґрунтував тим, що 12.01.2016 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 27127.
		Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України.
		Вищезазначений Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні щодоінших законодавчихактів України. За відсутності суперечностей у змісті норм судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв`язку з приписами інших законів. Цей висновок повністю підтверджується рішенням Конституційного суду України № 4-зп від 03.10.1997 року та Постановою Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».
		Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється спеціальнийправовий режимрегулювання майновихвідносин стосовно всього майна боржника, який регулюється в першу чергу Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі 916/4747/15 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
		Таким чином, починаючи з 12.01.2016 року будь-які майнові питання, пов`язані із майном боржника ПАТ «Одеський НПЗ», повинні вирішуватися з обов`язковим врахуванням наявності провадження у справі про банкрутство.
		Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 постановлено ухвалу, відповідно до змісту якої:
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" по заборгованостііз заявленоїзаробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на загальнусуму 29858260грн.53коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" перед звільненимипрацівниками заперіод зсерпня 2014року посічень 2016року назагальну суму5951302грн.65коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" працюючими працівникамиза періодз серпня2014року посічень 2016на загальнусуму 14206554грн.43коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму - 227 525 802, 82 грн.
		Зокрема, ухвалою Господарського суду Одеської області визнано безспірність грошових вимог ОСОБА_24 до ПАТ «Одеський НПЗ» щодо сплати заборгованості по заробітній платі на суму  643618грн.36коп. Отже, він, як кредитор ПАТ «Одеський НПЗ», повинен був у процесі розгляду справи про банкрутство отримати погашення заборгованості по заробітній платі після здійснення продажу майна ПАТ «Одеський НПЗ» в процедурі банкрутства.
		Проте фактично станом на теперішній час вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року його позбавлено можливості отримати справедливу винагороду за виконану ним працю, що є прямим порушенням його конституційного правана оплатупраці, передбаченого ст. 43 Конституції України, оскільки у ПАТ «Одеський НПЗ» було конфісковано усе майно, як рухоме, так і не рухоме, яким би можна було здійснити погашення заборгованості.
		Тобто вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року було прямо порушено його право на оплату праці.
		Вказав, що Суворовським районним судом м. Одеси при ухваленні вироку від 19 червня 2017 року в частині застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» не було враховано, що майно Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під дією мораторію, накладеного господарським судом Одеської області, та застосування спеціальної конфіскації до майна апелянта призвело до порушення майнових прав та законних інтересів працівників та інших кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» по справі 916/4747/15.
		Зазначив, що ПАТ «Одеський НПЗ» (ане будь-якаінша особа,у томучислі йне засуджений) володів на праві приватної власності конфіскованим майном. 
		 
		   Аналогічніапеляційні скаргиз аналогічнимиапеляційними вимогами скасувати вирок суду першої інстанції в частині задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод» та ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» з різницею кредиторської заборгованості по заробітній платі звернулися: ОСОБА_25 заборгованість по заробіній платі на суму 194498 грн.; ОСОБА_26 на суму 11869 грн. 49 коп.; ОСОБА_27 на суму  213921 грн. 33 коп.; ОСОБА_28 на суму  55636 грн. 53 коп.; ОСОБА_29 на суму - 76427грн. 12 коп.; ОСОБА_273 на суму - 65487 грн. 75 коп.; ОСОБА_274 на суму  45001 грн. 93 коп.; ОСОБА_275 на суму  100592 грн. 36 коп.; ОСОБА_276 на суму - 88084,06 грн.; ОСОБА_277 на суму - 56689 грн. 65 коп.; ОСОБА_278 на суму - 55052 грн. 62 коп.; ОСОБА_279 на суму  105105 грн. 82 коп.; ОСОБА_280 на суму - 34698 грн. 49 коп.; ОСОБА_281 на суму  15749 грн. 47 коп.; ОСОБА_282 на суму - 145052 грн. 70 коп.; ОСОБА_283 на суму - 12009 грн. 78 коп.; ОСОБА_284 на суму  49820 грн.08 коп.; ОСОБА_285 на суму  117332 грн. 84 коп.; ОСОБА_286 на суму  213921грн. 33 коп.; ОСОБА_287 на суму  86959 грн. 12 коп.; ОСОБА_288 на суму - 101407 грн. 14 коп.; ОСОБА_289 на суму - 29024 грн. 95 коп.; ОСОБА_290 на суму  118295 грн. 21 коп.; ОСОБА_291 на суму  70450 грн. 01 коп.; ОСОБА_292 на суму  150682 грн. 57 коп.; ОСОБА_293 на суму - 665341 грн. 79 коп.; ОСОБА_294 на суму - 138011 грн. 30 коп.; ОСОБА_295 на суму - 30205 грн.80 коп.; ОСОБА_296 на суму - 24814 грн. 25 коп.; ОСОБА_297 на суму  62181 грн.; ОСОБА_298 на суму - 125508 грн. 65 коп.; ОСОБА_299 на суму - 1042 грн.; ОСОБА_300 на суму  31529 грн. 33 коп.; ОСОБА_301 на суму - 464424 грн. 26 коп.; ОСОБА_302 на суму  120262 грн.; ОСОБА_303 на суму - 115272 грн. 16 коп.; ОСОБА_304 на суму - 97196 грн. 83 коп.; ОСОБА_305 на суму 40306 грн. 58 коп.; ОСОБА_306 на суму - 43609 грн. 75 коп.; ОСОБА_307 на суму - 152095 грн. 87 коп.; ОСОБА_308 на суму - 110625 грн. 81 коп.; ОСОБА_309 на суму - 161358 грн. 40 коп.; ОСОБА_310 на суму  19146 грн. 32 коп.; ОСОБА_311 на суму  50835 грн. 75 коп.; ОСОБА_312 на суму 52408 грн. 74 коп.; ОСОБА_313 на суму 433642 грн.; ОСОБА_314 на суму  8994 грн. 12 коп.; ОСОБА_315 на суму - 540689 грн. 05 коп.; ОСОБА_316 на суму  69720 грн. 15 коп.; ОСОБА_317 на суму - 66182 грн. 76 коп.; ОСОБА_318 на суму - 95503 грн. 98 коп.; ОСОБА_319 на суму  64077 грн. 54 коп.; ОСОБА_320 на суму - 227767 грн. 07 коп.; ОСОБА_321 на суму - 61820 грн. 95 коп.; ОСОБА_322 на суму - 151199 грн.; ОСОБА_16 на суму    - 190514 грн. 61 коп.; ОСОБА_323 на суму    - 8453 грн. 34 коп.; ОСОБА_324 на суму  78522 грн. 10 коп.; ОСОБА_325 на суму - 9895 грн. 96 коп.; ОСОБА_326 на суму - 30488 грн. 51 коп.;  ОСОБА_327 на суму  112450 грн. 52коп.;  ОСОБА_328 на суму 75988, грн.47 коп.; ОСОБА_329 на суму - 91230 грн. 68 коп.; ОСОБА_330 на суму - 10484грн. 73 коп.; ОСОБА_331 на суму- 11009 грн. 07 коп.; ОСОБА_332 на суму - 20196 грн. 08 коп.; ОСОБА_333 на суму  21085 грн. 38 коп.; ОСОБА_334 на суму  1393163 грн. 16 коп.; ОСОБА_335 на суму 61240 грн. 05 коп.; ОСОБА_336 на суму - 48605 грн. 60 коп.; ОСОБА_337 на суму  66934 грн. 64 коп.; ОСОБА_338 на суму  28788 грн. 43 коп.; ОСОБА_339 на суму  99538 грн. 32 коп.; ОСОБА_340 на суму - 21140 грн. 88 коп.; ОСОБА_341 на суму 141323 грн. 90 коп.; ОСОБА_342 на суму 62194 грн. 14 коп.; ОСОБА_343 на суму - 13100 грн. 26 коп.; ОСОБА_344 на суму  68826 грн. 23 коп.; ОСОБА_345 на суму - 57527 грн.75 коп.; ОСОБА_346 на суму  60572 грн. 93 коп.; ОСОБА_347 на суму  53525 грн. 61 коп.; ОСОБА_348 на суму - 69701 грн. 40 коп.; ОСОБА_349 на суму- 73521 грн.73 коп.; ОСОБА_350 на суму - 57388 грн. 44 коп.; ОСОБА_351 на суму - 49649 грн. 60 коп.; ОСОБА_352 на суму - 21800 грн. 33 коп.; ОСОБА_353 на суму - 30935 грн. 71 коп.; ОСОБА_354 на суму  20685 грн. 36 коп.; ОСОБА_355 на суму    - 62679 грн. 85 коп.; ОСОБА_356 на суму  82633 грн. 74 коп.; ОСОБА_357 на суму 63984 грн.49 коп.; ОСОБА_358 на суму 51682 грн. 97 коп.; ОСОБА_359 на суму  1473 грн. 28 коп.; ОСОБА_360 на суму  18545 грн. 50 коп.; ОСОБА_361 на суму  19749 грн. 03 коп.; ОСОБА_362 на суму  38663 грн. 26 коп.; ОСОБА_363 на суму  187022 грн. 53 коп.; ОСОБА_364 на суму  23 7644 грн. 77 коп.; ОСОБА_365 на суму  53887 грн. 40 коп.; ОСОБА_366 на суму  178280 грн. 40 коп.; ОСОБА_367 на суму    - 109317 грн. 50коп.; ОСОБА_368 на суму 110703 грн. 87 коп.; ОСОБА_369 на суму - 45347 грн. 15 коп.; ОСОБА_370 на суму  20765 грн. 42 коп.; ОСОБА_371 на суму  33461 грн. 20 коп.; ОСОБА_372 на суму - 24341 грн. 20 коп.; ОСОБА_373 на суму - 86974 грн. 82 коп.; ОСОБА_374 на суму  62491 грн.; ОСОБА_375 на суму  51563 грн. 73 коп.; ОСОБА_376 на суму - 46564 грн. 20 коп.; ОСОБА_377 на суму - 114054 грн.; ОСОБА_378 на суму  99944 грн. 25 коп.; ОСОБА_379 на суму  19815 грн. 84 коп.; ОСОБА_380 на суму 80321 грн. 76 коп.; ОСОБА_381 на суму  149494 грн. 27 коп.; ОСОБА_382 на суму - 89320 грн.74 коп.; ОСОБА_383 на суму - 93515 грн. 61 коп.; ОСОБА_384 на суму  45042 грн. 82 коп.; ОСОБА_385 на суму - 71484 грн. 69 коп.; ОСОБА_386 на суму  113304 грн. 25 коп.; ОСОБА_387 на суму - 17849 грн. 84 коп.; ОСОБА_388 на суму  22534 грн. 50 коп.; ОСОБА_389 на суму - 22842 грн. 17 коп.; ОСОБА_15 на суму  346369 грн. 53 коп.; ОСОБА_390 на суму - 88394 грн. 89 коп.; ОСОБА_391 на суму - 9474 грн. 35 коп.; ОСОБА_392 на суму 48243 грн. 25 коп.; ОСОБА_17 на суму - 91563 грн. 31 коп.; ОСОБА_393 на суму - 87000 грн. 15 коп.; ОСОБА_394 на суму 60508 грн. 64 коп.; ОСОБА_395 на суму - 29227 грн. 29 коп.; ОСОБА_396 на суму  68935 грн. 34 коп.; ОСОБА_397 на суму - 44603 грн. 62 коп.; ОСОБА_398 на суму  62422 грн.; ОСОБА_399 на суму - 112630 грн. 46 коп.; ОСОБА_400 на суму - 171509 грн. 75 коп.; ОСОБА_401 на суму - 48263 грн. 86 коп.; ОСОБА_402 на суму - 1473 грн. 28 коп.; ОСОБА_403 на суму - 353150 грн. 16 коп.; ОСОБА_404 на суму  2352965 грн. 71 коп.; ОСОБА_405 на суму  194839 грн. 09 коп.; ОСОБА_406 на суму  161566 грн. 66 коп.; ОСОБА_407 на суму - 364431 грн. 97 коп.; ОСОБА_408 на суму - 7802 грн. 32 коп.; ОСОБА_409 на суму  19815 грн. 85 коп.; ОСОБА_410 на суму 51569 грн. 77 коп.; ОСОБА_411 на суму  135313 грн. 16 коп.; ОСОБА_412 на суму 84896 грн. 73 коп.; ОСОБА_413 на суму 221237 грн. 41 коп.; ОСОБА_414 на суму - 21322 грн. 09 коп.; ОСОБА_415 на суму  64591 грн. 05 коп.; ОСОБА_416 на суму - 52056 грн. 58 коп.; ОСОБА_417 на суму - 97232 грн. 93 коп.; ОСОБА_418 на суму - 85556 грн. 44 коп.; ОСОБА_419 на суму - 41441 грн. 14 коп.; ОСОБА_420 на суму  44560 грн.; ОСОБА_421 на суму  36252 грн. 80 коп.; ОСОБА_422 на суму - 60332 грн. 71 коп.; ОСОБА_423 на суму  24496 грн. 23 коп.; ОСОБА_424 на суму - 29499 грн. 14 коп.; ОСОБА_425 на суму  25956 грн. 77 коп.; ОСОБА_426 на суму - 57037 грн. 19 коп.; ОСОБА_427 на суму - 154428 грн. 30 коп.; ОСОБА_428 на суму  40112 грн. 12 коп.; ОСОБА_429 на суму - 52579 грн. 29 коп.; ОСОБА_430 на суму  160052 грн. 19 коп.; ОСОБА_431 на суму - 50837 грн. 63 коп.; ОСОБА_432 на суму - 10684 грн.05 коп.; ОСОБА_433 на суму - 51282 грн. 55 коп.; ОСОБА_434 на суму  95061 грн. 99 коп.; ОСОБА_435 на суму    - 91926 грн. 63 коп.; ОСОБА_436 на суму - 167499 грн. 49 коп.; ОСОБА_437 на суму - 148541 грн. 39 коп.; ОСОБА_438 на суму  132157 грн. 73 коп.; ОСОБА_439 на суму - 8420 грн. 15 коп.; ОСОБА_440 на суму - 64019 грн. 49 коп.; ОСОБА_441 на суму  20374 грн. 76 коп.; ОСОБА_442 на суму  95044 грн. 65 коп.; ОСОБА_443 на суму  8260 грн. 74 коп.; ОСОБА_444 на суму  27572 грн. 09 коп.; ОСОБА_445 на суму  24643 грн. 34 коп.; ОСОБА_446 на суму  141942 грн. 53 коп.; ОСОБА_447 на суму  178892 грн. 38 коп.; ОСОБА_448 на суму  75697 грн.72 коп.; ОСОБА_449 на суму  30471 грн. 16 коп.; ОСОБА_450 на суму - 58180 грн.42 коп.; ОСОБА_451 на суму - 52512 грн. 18 коп.; ОСОБА_452 на суму - 73525 грн. 86 коп.; ОСОБА_453 на суму  284901 грн. 09 коп.; ОСОБА_454 на суму - 332564 грн. 57 коп.; ОСОБА_455 на суму - 11903 грн. 82 коп.; ОСОБА_456 на суму  71209 грн. 36 коп.; ОСОБА_457 на суму  81223 грн. 80 коп.; ОСОБА_458 на суму 9461 грн. 04 коп.; ОСОБА_459 на суму  106152 грн. 63 коп.; ОСОБА_460 на суму - 51181 грн. 84 коп.; ОСОБА_461 на суму - 134140 грн. 44 коп.; ОСОБА_462 на суму - 19195 грн. 67 коп.; ОСОБА_463 на суму  42875 грн. 76 коп.; ОСОБА_464 на суму  43659 грн. 91 коп.; ОСОБА_465 на суму  149782 грн. 17 коп.; ОСОБА_466 на суму  206434 грн. 58 коп.; ОСОБА_467 на суму  40884 грн. 71 коп.; ОСОБА_468 на суму 273122 грн. 87 коп.; ОСОБА_469 на суму - 57408 грн. 88 коп.; ОСОБА_470 на суму - 151424 грн. 58 коп.; ОСОБА_471 суму  179773 грн. 32 коп.; ОСОБА_472 на суму  64788 грн. 24 коп.; ОСОБА_473 на суму  35604 грн. 35 коп. 
		 
		     В апеляційній скарзііз доповненням представникФОНРАН ОПЕРЕЙШНЛІМІТЕД адвокат ОСОБА_13  просив скасувати вирок суду першої інстанції вчастині задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст.96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». Ухвалити в цій частині новий вирок, яким відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст.96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». Посилаючись на те, що 19 червня 2017 року вироком Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_20 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.212, ч.4 ст.28. ч.1 ст.366, ч.4 ст.28, ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України. Також вироком було задоволено клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст.96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». Врезультаті винесення вироку у частині застосування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» було порушено майнові права ФОНРАН ОПЕРЕЙШН ЛІМІТЕД, а саме право на задоволення кредиторських вимог за рахунок наявного в боржника майна. 12.01.2016 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 27127.
		Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України.
		Вищезазначений Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні щодоінших законодавчихактів України. За відсутності суперечностей у змісті норм судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв`язку з приписами інших законів. Цей висновок повністю підтверджується рішенням Конституційного суду України № 4-зп від 03.10.1997 року та Постановою Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».
		Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється спеціальнийправовий режимрегулювання майновихвідносин стосовно всього майна боржника, який регулюється в першу чергу Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі 916/4747/15 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
		Таким чином, починаючи з 12.01.2016 року будь-які майнові питання, пов`язані із майном боржника ПАТ «Одеський НПЗ», повинні вирішуватися з обов`язковим врахуванням наявності провадження у справі про банкрутство.
		Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 постановлено ухвалу, відповідно до змісту якої:
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" по заборгованостііз заявленоїзаробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на загальнусуму 29858260грн.53коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" перед звільненимипрацівниками заперіод зсерпня 2014року посічень 2016року назагальну суму5951302грн.65коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" працюючими працівникамиза періодз серпня2014року посічень 2016на загальнусуму 14206554грн.43коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму - 227 525 802, 82 грн.
		Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 серпня 2018 року справа № 916/4747/15 визнано безспірність кредиторських вимог ФОНРАН ОПЕРЕЙШНЛІМІТЕД доПАТ «Одеський НПЗ»щод сплатизаборгованості на загальнусуму 47261976грн.12коп. Отже,ФОНРАН ОПЕРЕЙШНЛІМІТЕД, яккредитор ПАТ«Одеський НПЗ»повинен  буву процесі розглядусправи пробанкрутство отримати погашеннязаборгованості після здійсненняпродажу майна ПАТ« ОдеськийНПЗ» впроцедурі банкрутства.Проте фактичностаном натеперішній час вирокмсуду першоїінстанції ФОНРАНОПЕРЕЙШН ЛІМІТЕДпозбавлено можливості наповернення належнихйому коштів,оскікльи уПАТ «Одеський НПЗ»було конфіскованоусе майно,як рухометак інерухоме,яким биможна булоздійсними погашеннязаборгованості. Судомпершої інстанціїпри ухваленнівироку вчастині застосуванняспеціальної конфіскаціїдо майнаПАТ «Одеський НПЗ» небуло враховано,що данемайно перебуваєпід дієюмораторію,накладеного Господарськимсудом Одеськоїобласті,та застосуванняспеціальної конфіскації домайна підприємствапризвело допорушення майновихправ та законнихінтересів працівників такредиторів ПАТ« ОдеськийНПЗ».Провадження успарві пробанкрутство є комплексноюпроцедурою ,яка маєна метізадоволення вимогусіх кредиторівборжника, охоплюєусе йогомайно іусіх кредиторівтакого боржника.При цьомуне допускаєтьсястягнення зборжника заборгованостіза окремимивимогами осібпоза межамипровадження усправі пробанкрутство.Проте здійсненняспеціальної конфіскації спарвипро банкрутсовпри розглядкримінальної справипо обвинуваченню ОСОБА_20 фактично надаломожливість уникнути продажмайна боржникадля погашеннякредиторських вимог.Отже слідзробити висновок,що застосуванняспеціальної конфіскаціїдо майнаПАТ «ОдеськийНПЗ» насправді переслідувалоне метувстановлення справедливості,а передачуцілісного комплексумайна підприємствадо групизацікавлених осібу КабінетіМіністрів Українипри одночаснійфактичній ліквідаціїйог власника.Згідно зістатею 1Першого протоколуКонвенції кожнафізична абоюридична особамає правомирно володітисвоїм майном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк вінтересах суспільстваі наумовах ,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародногоправа.Відпоідно допрецендентної практикиЕСПЛ ст.1Першого протоколу доКонвенції міститьтри чіткихнорми:перша,викладена вперешому реченніп.1є загальноюза своєюприродою тазакріплює принципмирного полодіннямайном;друга,що міститьсяв другомуреченні п.1стосується позбавленявласності та міститьумови такогопозбавлення;третя,викладена вп.2визнає праводержав,серед іншого,здійснювати контрольза користуванняммайном відповіднодо загальнихінтересів.Ці нормине єокремими,вони пов`язаніміж собою.Друга татретя стосуютьсяпевних випадківза якихдопускається втручання вправо намирне володіннямайном.Отже,їх слідтлумачити усвіті загальногопринципу.Викладеного впершій нормі.9Ди.Наприклад рішення у справах «ЯН танші протиНімечинни» таХолдинг «Совтрансавто»проти України.У своїхвисновках Суднеонораззово нагадував що першата найважливішавимога ст.1Першого протоколу полягаєу тому,що будь-якевтручанні публічноївлади вправо намирне володіннямайном маєбути заонним:друге реченяп.1дозволяє позбавленнявласності лише«на умовах,передбачених законом»,а п.2визнає що державимають правоздійснювати контроль закористуванням майномшляхом введенняв дію«законів».Суд нагадує щовтручання вправо намирне володіннямайном повинноздійнюватичя іздотриманням «справедливогобалансу» міжвимогами загаьногоінтересу суспільствата вимогамизахисту основоположнихправ особи.(див рішенняу справі«Спорог таЛьонрот протиШвеції ). Крім того зазначив, що з урахуванням норм Конституції України, Кримінального процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини, Фонран Оперейшн Лімітед має право на звернення з апеляційною скаргою на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року по справі 523/8045/17 в частині застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України до нерухомого та рухомого майна, що належить на праві приватної власності ПАТ «Одеський НПЗ».
		Також вказав, що із клопотання про застування спеціальної конфіскації до майна ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і Газ Україна» (наявне в матеріалах кримінального провадження № 42017160000000053) вбачається, що 
		24.02.2014року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження № 12014160020000076, в рамках якого вирішувалися питання щодо накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і Газ Україна».
		   26.01.2016року постановою процесуального керівника з кримінального провадження № 12014160020000076 від 24.02.2014 року були виділені матеріали в окреме кримінальне провадження за № 12016160000000042. До вказаного кримінального провадження було передано завірені копії матеріалів, які стосуються заволодіння службовими особами чужим майном шляхом зловживання  своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також службового підроблення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у тому числі - накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і Газ Україна».
		-20.04.2017року постановою процесуального керівника з матеріалів кримінального провадження № 2016160000000042 від 26.01.2016 року були виділені матеріали та розпочатокримінальне провадження№ 420171600000000502.
		-в рамках кримінального провадження N° 420171600000000502 від 20.04.2017року ОСОБА_20 було повідомлено пропідозру увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
		-після чого 23.05.2017року кримінальне провадження № 420171600000000502від  20.04.2017 року було об`єднане із кримінальнимпровадженням № 2016160000000042 від 26.01.2016 року.
		-30.05.2017року матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_20 , у той числі щодо накладення арешту на все рухоме,нерухоме майноПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і Газ Україна»,а такожземельні ділянки,що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1, було виділено із кримінального провадження № 2016160000000042від 26.01.2016року та об`єднаноіз матеріаламикримінального провадження№42017160000000053від 20.01.2017 року.
		-26.05.2017 року, тобто ще до вищевказаногооб`єднання матеріалів кримінального провадження № 2016160000000042 від 26.01.2016 року із матеріалами кримінального провадження № 42017160000000053 від 20.01.2017 року, процесуальним керівникому кримінальномупровадженні №42017160000000053від 20.01.2017року було складено постанову про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017160000000053 від 20.01.2017 року майна, а саме рухомого, нерухомого майна ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і Газ Україна», а також земельних ділянок, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1.
		Зазначене свідчить про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при визнанні вищевказаного майна речовими доказами та подальше застосування до нього спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні № 42017160000000053 від 20.01.2017 року.
		Також звертає увагу той факт, що, як вказано в клопотанні про застосування спеціальної конфіскації, ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2016 року та від 19.09.2016 року у кримінальному провадженні № 12014160020000076 від 24.02.2014 року накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і Газ Україна». Однак, станом на день винесення ухвали від 19.09.2016 року, матеріали щодо накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і Газ Україна» були виділені в окреме кримінальне провадження за № 12016160000000042 від 26.01.2016 року.
		Усі вищенаведені обставини були також відображені в мотивувальній частині вироку Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 року у справі № 523/8045/17.
		 
		В запереченні на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 ,в інтересах ОСОБА_9 ,процесуальний керівнику кримінальномупровадженні -прокурор відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_7  просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_9 на вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 року та вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_20 - залишити без зміни.
		Зазначив, що скасування вироку неминуче призведе до порушення прав обвинувачених, зокрема положень ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». В даному випадку, вирок стосується лише тих осіб, особистості яких встановленні судом в ході судового розгляду та яким в передбаченому законом порядку висунуто обвинувачення.
		В своїй скарзі апелянт вказує, на, начебто, можливість ідентифікації його клієнта, не дивлячись на виключення ідентифікаційних даних останнього. Тим самим вказуючи на необхідність звуження та абстрагування формулювання обвинувачення. виключення із обвинувачення та не зазначення у вироку обов`язкових елементів об`єктивної сторони правопорушення, які відображають як структуру злочинної організації так роль ОСОБА_20 в останній, буде порушенням положень Конвенції щодо обвинувачених.
		Більш того, в порушенняп.4ч.2ст.396КПК України, апелянт, зазначаючи, що загальнодоступна інформація надає можливість ідентифікації його клієнта, взагалі не обґрунтовує яким чином поняття «ОСОБА 1» ототожнюється з прізвищем ОСОБА_474 та не наводить в яких саме загальнодоступних джерелах міститься інформація, що персоніфікує поняття «ОСОБА 1» виключно як ОСОБА_9 .
		Жодні посилання на номери паспортів, ІПН, місце проживання, прізвища родичів, їх ІПН та інше, щодо ОСОБА_9 в оскаржуваному вироку - відсутні.
		Тобто припущення апелянта, що саме «ОСОБА 1» є ОСОБА_9 , а не «ОСОБА 2», «ОСОБА 3» та ін. є невмотивованим.
		Між тим, апелянт зазначає, що вирок Суворовського районного суду міста Одеси у справі № 523/8045/17 має преюдиційне значення для його клієнта та, начебто, констатує факт винуватості останнього. 
		Вказав, що жоден із загальнодоступних джерел, в тому числі ЗМІ, єдиний реєстр судових рішень, інші інтерактивні реєстри державних органів, пошукові інтернет системи не дають можливості виключно ототожнити поняття «ОСОБА 1» з прізвищем ОСОБА_9 .
		Зазначив, що не допущення порушення прав обвинувачених під час кримінального провадження є пріоритетом роботи правоохоронної та судової системи, що виключає можливість звуження формулювання обвинувачення. 
		Згідно з положеннями ст. 18 Кримінального кодексу України, що діяли на момент вчинення інкримінованих обвинуваченим правопорушень і діють нині, суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
		Згідно абзацу другого, частини другої, мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року «... дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.»
		Принцип не зворотності дії Закону в часі, закріплено ст. 58 Конституції України, яка в свою чергу кореспондується з положеннями ст. 5 КК України.
		Згідно ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, «положення частинипершої статті58Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної діїв часі,крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).»
		З огляду на викладене, законодавець, в частині ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України, під поняттям «особа» має на увазі - Фізичну особу, як суб`єкта злочину. 
		Тоді як поняття «спеціальна конфіскація», випадки та порядок її застосування впроваджено в Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, Законом № 222-УІІ від 18.04.2013.
		Тобто на час вчинюваних злочинною організацією кримінальних правопорушень (2013-2014 роки), норми статей 96-1, 96-2 КК України, щодо спеціальної конфіскації були чинні.
		Більш того, була чинна норма ч. 1 ст. 364 КК України, яка в розрізі діючого станом на 2013-2014 років національного антикорупційного законодавства, в тому числі Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», доктринально, носила явно корупційне забарвлення, а санкція останньої прямо передбачала застосування спеціальної конфіскації.
		В своючергу,зазначена норма,кореспондується зположеннями ст.31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, що ратифікована Україною 18.10.2006 року.
		Щодо постанови пленуму ВССУ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», апелянт не врахував, що не дивлячись на те, що ст. 255 КК України відноситься до злочинів проти громадської безпеки, у розглянутому судом кримінальному провадженні угоди про примирення не укладались.
		Тому, доводи апелянта в зазначеній частині скарги є необгрунтованими та такими що не відповідають дійсності.
		 
		В запереченніна доповненуапеляційну скаргупредставника ПАТ«Одеський нафтопереробнийзавод» ОСОБА_8 , процесуальнийкерівник укримінальному провадженні-прокурор відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_7  просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» ОСОБА_8 , а вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_20 - залишити без зміни.
		Вказав, що апелянтом зазначено, що Постановою пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009 визначено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Однак, на рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський НПЗ» в рамках кримінального судочинства накладено арешт ухвалою слідчого судді ще в 2014 році про що, зазначено в обвинувальному акті, а таким чином спеціальний правовий режим регулювання майнових відносин встановлений відносно майна ПАТ «Одеський НПЗ» за 2 роки до початку господарського провадження, шляхом накладення арешту на майно в рамках Кримінального процесуального Закону.
		Згідно з абз. 2 ст. 1 постанови пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009, Закон (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Таким чином, Верховний Суд України окреслює пріоритет норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» рамками господарського процесу, що прямо вказано у нормі.
		Зауважив, що кримінальне право є одним з фундаментальних галузей права і відповідно до ч. 1 ст. 3 Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
		Застосування норм іншої галузі права під час кримінального провадження, з питань які чітко врегульовані Кримінальним кодексом України неприпустимо.
		Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України № 758-0-2-08-19 від 26.12.2008 року «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, в даному випадку Верховна Рада України, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
		Тобто, вказаним листом нормативно закріплено той факт, що норми Кримінального кодексу України (2001 року), в тому числі положення ст. 96-1 КК України, мають пріоритет в частині, де виникає колізія, над Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (1992 року).
		Вищий господарський суд України, в своєму рішенні № 16/1376/836/226 від 17.09.2015 року прямо зазначив, що чинним ГПК України не передбачено скасування арештів, накладених в порядку, передбаченому КПК України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження здійснюється відповідно до порядку визначеному КПК України, що також вказує на те, що інститут заходів кримінально-правового характеру, в тому числі і спеціальної конфіскації не може і не має ґрунтуватись або обмежуватись положеннями Господарського кодексу України.
		Таким чином, наявність в провадженні господарського суду Одеської області справи про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ» та мораторій, накладений на майно ПАТ «Одеський НПЗ» ухвалою господарського суду України в той час, коли майно ПАТ «Одеський НПЗ» вже було арештоване ухвалою слідчого судді в рамках кримінального процесу, не може бути перешкодою для відправлення правосуддя в рамках кримінального судочинства та прийняття судом законного та обґрунтованого рішення відносно речових доказів у кримінальному провадженні.
		Вказав, що посилання апелянта на положення Конвенції та рішення ЄСПЛ в частині недотримання прав на мирне володіння майном - є безпідставними, у зв`язку з тим, що в суді доведено, що майно до якого було застосовано спеціальну конфіскацію належить особі, яка очолювала злочинну організацію, а майно до якого було застосовано спеціальну конфіскацію було підшукано та використовувалось для вчинення злочинною організацією, до складу якої входив і ОСОБА_20 , особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		Зазначив, що апелянт ускарзі посилаєтьсяна нормиКримінального кодексуУкраїни,які недіяли намомент вчиненнязлочинною організацієюкримінальних правопорушень, у зв`язку з чим необгрунтовано розширює обсяг доказування. Так, посилаючись на ст. 364-1 КК України, як на норму за якою застосовано спеціальну конфіскацію до майна ПАТ «Одеський НПЗ», адвокат не врахував, що ст. 364-1 КК України не була інкримінована обвинуваченому ОСОБА_20 .
		Також апелянтом необгрунтовано наведено трактування положень ст. 96-2 КК України, не враховуючи імперативності останньої.
		На думку апелянта оскільки набуття компанією «EMPSON LIMITED» корпоративних прав та майна ПАТ «Одеський НПЗ» не оскаржено та не скасовано, положення ст. 96-2 КК України не можуть бути застосовані до такого майна. Утім, вказане твердження, не відповідає основній меті інституту «спеціальної конфіскації», а положення ст. 96-2 КК України не дають підстав для тлумачення їх інакше окрім як зазначено у Законі. 
		Судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що цілісний майновий комплекс по переробці нафтопродуктів, який належить ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ Україна», був підшуканий, пристосований та використаний учасниками злочинної організації, членом якої є ОСОБА_20 , виключно для вчинення інкримінованих злочинів.
		Також, адвокат послався на те, що основним критерієм дотримання конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання права на мирне володіння майном, є наявність «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Між тим, адвокат не врахував, що Державі, а так само кожному з її громадян, тобто суспільству в цілому, кримінальними правопорушеннями, як засіб вчинення яких членами злочинної організації використано майно ПАТ «Одеський НПЗ», спричинено збитки в сумі 2123041962,19гривень (два мільярди сто двадцять три мільйони сорок одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві гривні дев`ятнадцять копійок), і що досягнення «справедливого балансу» відбулось саме в момент ухвалення Суворовським районним судом міста Одеси вироку 19.06.2017.
		З приводу доводів апелянта щодо неможливостізворотної діїзакону учасі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 КК України, слід зазначити, що при застосуванні спеціальної конфіскації прокурор, а потім і суд, посилались на норми ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, які діяли станом на лютий 2014 року - час закінчення злочину у зв`язку з його викриттям правоохоронними органами. Ці норми права діють і на теперішній час.
		Зазначив, що Україна є стороною Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, і взяла на себе зобов`язання щодо встановлення обов`язкових арешту та конфіскації знарядь і засобів злочину та доходів або майна, вартість якого відповідає таким доходам, та відмитого майна за всіма предикатними злочинами, тобто злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Застосування стягнень необґрунтованих активів Особи 1 не суперечить існуючим обмеженням стосовно надання законам зворотної сили, оскільки за своєю суттю не служить мірою покарання, а є наслідком придбання злочинною організацією майна в результаті скоєних протизаконних дій, а тому не порушує основних правових принципів і конституційних норм. Такі висновки містяться і у справі "Гогітідзе та ін. проти Грузії" (Gogitidzeand Others v. Georgia).
		Також, апелянт посилається на те, що ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» в порядку ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов до ОСОБА_20 . Проте, судом цивільний позов по суті розглянутий не був, що є порушенням норм матеріального права.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_475 в судовому засіданні заявили про себе, як представників юридичних осіб ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України».
		Утім, ОСОБА_476 не надано документального підтвердження перебування у трудових відносинах з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України», чим порушено положення п. З ч. 5 ст. 64-2, відповідно до яких повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Разом з тим, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_21 фактично подали заяви та клопотання про допуск до участі в судовому розгляді в рамках кримінального провадження, яке не знаходилось у провадженні суду.
		У зв`язку з цим, судом обґрунтовано повернуто цивільний позов. Викладене свідчить про те, що судом прийнято законне рішення.
		Крім іншого, Суворовським районним судом м. Одеси в ухвалі від 16.06.2017 зазначено про всі недоліки поданих клопотань представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України».
		Вказане рішення Суворовським судом міста Одеси ухвалено 16.07.2017, а вирок по справі ухвалено лише 19.07.2017, тобто протягом трьох діб представниками апелянта не було вжито жодних заходів щодо усунення вказаних судом недоліків та пред`явлення суду належних повноважень на представлення інтересів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». Вказане може свідчити або про відсутність на той час повноважень відповідно до КПК України, або небажання підтверджувати повноваження у суді. Тому, твердження апелянта про начебто умисне недопущення представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» до участі у справі та «пришвидшення прийняття протиправного рішення» не відповідає дійсності та є надуманим.
		Щодо непідтвердження доказами підстав для застосування спеціальної конфіскації. Судом встановлено, що ОСОБА_20 у складі злочинної організації, будучи заступником директора з постачання ПАТ «Одеський НПЗ», в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, використовуючи ПАТ «Одеський НПЗ» і ТОВ «Енергія і газ Україна» як єдиний майновий комплекс, пристосований для переробки нафтопродуктів, сприяв ухиленню від сплати обов`язкових платежів (зборів) до державного бюджету України в особливо великих розмірах шляхом документального забезпечення фіктивної переробки нафтопродуктів та їх реекспорт за межі митної території України, чим було спричинено майнову шкоду державі на загальну суму 2 123 041 962, 19 грн.
		Крім того, судом встановлено, що цілісний майновий комплекс по переробці нафтопродуктів, який належить ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ Україна», був підшуканий, пристосований та використаний учасниками злочинної організації, членом якої є ОСОБА_20 , виключно для вчинення інкримінованих злочинів. Вказане підтверджене також показами свідків та обвинуваченого ОСОБА_20 . Тому, твердження апелянта не відповідає дійсності.
		Щодо не дослідження доказів в частині визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні та застосування спеціальної конфіскації. Під час проведення підготовчого судового засідання з розгляду угоди про визнання винуватості, прокурором заявлено клопотання про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному провадженні. До вказаного клопотання прокурором надано письмові докази щодо обґрунтування вказаного клопотання. Оцінку наданим прокурором доказам колегія суддів надавала під час знаходження у нарадчій кімнаті. За результатом вивчення вказаних доказів колегія суддів прийшла до висновку про задоволення клопотання прокурора.
		Твердження апелянта щодо не дослідження доказів в частині визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні та застосування спеціальної конфіскації не відповідають дійсності.
		Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду. Тому, будь-яких порушень норм КПК під час ухвалення вироку та застосування спеціальної конфіскації не має. 
		Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Статтею 5 Кримінального кодексу України окреслено порядок зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
		Згідно ч. 2 зазначеної статті, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Цитуючи зазначені норми в своїй скарзі, апелянт необгрунтовано ототожнив поняття фізичної та юридичної особи, зрівнявши статус останніх, вважаючи, що в ч. 2 ст. 5 КК України, законодавець використовує поняття «особа» в контексті як юридичних так і фізичних осіб.
		Однак, такі припущення представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» є необгрунтованими в зв`язку з наступним.
		Згідно з положеннями ст. 18 Кримінального кодексу України, що діяли на момент вчинення інкримінованих обвинуваченим правопорушень і діють нині, суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
		Згідно абзацу другого, частини другої, мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, «... дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.»
		Принцип не зворотності дії Закону в часі, закріплено статтею 58 Конституції України, яка в свою чергу кореспондується з положеннями статті 5 Кримінального кодексу України.
		Згідно ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, «положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».
		З огляду на викладене, законодавець, в частині ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України, під поняттям «особа» має на увазі - фізичну особу, як суб`єкта злочину.
		Тоді як поняття «спеціальна конфіскація», випадки та порядок її застосування впроваджено в Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, Законом № 222-УІІ від 18.04.2013.
		Тобто на час вчинюваних злочинною організацією кримінальних правопорушень (2013-2014 роки), норми статей 96-1, 96-2 КК України, щодо спеціальної конфіскації були чинні.
		Більш того, була чинна норма ч. 1 ст. 364 КК України, яка в розрізі діючого станом на 2013-2014 років національного антикорупційного законодавства, в тому числі Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», доктринально, носила явно корупційне забарвлення, а санкція останньої прямо передбачала застосування спеціальної конфіскації.
		В свою чергу, зазначена норма, кореспондується з положеннями ст. 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, що ратифікована Україною 18.10.2006.
		Саме за зазначеною кваліфікацією, з урахуванням положень ч. 4 ст. 28 КК України, засуджено Суворовським районним судом міста Одеси ОСОБА_20 .
		В той час, як обґрунтованість застосування конфіскації майна, в тому числі поза кримінального процесу, детально відображено у рішенні ЄСПЛ «Гогітідзе та інші проти Грузії» від 12.05.2015.
		Щодо порушення судом першої інстанції міжнародно-правових актів.
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
		Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна «в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом». Вона може також «вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін. Таким чином, згідно з цією статтею держава має широкі межі розсуду.
		Враховуючи те, що основною метою злочинної організації було збагачення її членів за рахунок не сплачених до державного бюджету обов`язкових зборів та платежів (податків), позиція апелянта щодо неможливості застосування до майна належного злочинній організації спеціальної конфіскації не ґрунтується на законі.
		Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
		Так, під час судового розгляду суд першої інстанції не порушив принцип рівності сторін.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_475 заявили про себе, як про представників юридичної особи, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію в даному кримінальному провадженні.
		ОСОБА_475 не надав документального підтвердження перебування у трудових відносинах з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України», чим порушив положення п. 3 ч. 5 ст. 64-2, відповідно до яких повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Разом з тим, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_21 фактично подали заяви та клопотання про допуск до участі в судовому розгляді в рамках кримінального провадження, яке не знаходилось у провадженні суду, тому суд обґрунтовано повернув цивільний позов. Тому, вважаємо, що за таких обставин, суд прийняв єдине законне рішення.
		Крім іншого, Суворовським районним судом м. Одеси в ухвалі від 16.06.2017 зазначено про всі недоліки поданих клопотань представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		Вказане рішення Суворовським судом міста Одеси ухвалено 16.06.2017, а вирок ухвалено лише 19.07.2017, тобто протягом трьох діб представниками апелянта не було вжито жодних заходів щодо належного пред`явлення суду повноважень представляти інтереси ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». Вказане свідчить або про відсутність на той час повноважень відповідно до КПК України, або небажання підтверджувати повноваження у суді. Тому, суд першої інстанції надав достатньо часу і можливості для підготовки захисту.
		Щодо порушення «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
		Вказаний Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, у відповідності до ст. 168 КПК України. Таким чином, зазначений Порядок поширюється лише на тимчасове вилучене майно.
		Крім того, відповідно до п. 92 ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу має право подати представник юридичної особи у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
		А тому, доводи представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неспіврозмірності завданої злочинами шкоди та призначеного судом покарання, не підтвердження висновків суду першої інстанції в частині встановлення збитків від кримінального правопорушення, порушення правил підсудності, порушення строків досудового розслідування, не підлягають розгляду.
		Стосовно доводів скаржника щодо документів, вилучених в Антимонопольному комітеті України про належність майна Особі 1 слід зазначити, що процедура концентрації майна відбулась відповідно до чинного на момент такої концентрації антимонопольного законодавства. Після завершення концентрації рішення Антимонопольного комітету України ніким не оскаржувалось, а тому отримані у передбаченому КПК України порядку документи Антимонопольного комітету України є належними, достатніми та допустимими доказами кримінального провадження і не потребують додаткового дослідження експертами.
		Разом зцим,щодо доводівскаржника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження слід вказати наступне.
		ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ Україна» придбані на підставі рішень Антимонопольного комітету України від 20.05.2013 року №407-р і 408-р компанією - нерезидентом «Empson Limited». Відповідно до наданої до Антимонопольного комітету України заяви від 23.04.2013 року про надання дозволу компанії «Empson Limited» на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Енергія і газ Україна» та придбання акцій ПАТ «Одеський НПЗ», що забезпечує перевищення 50% відсотків голосів у вищому органі управління товариства, власником статутного капіталу компанії «Empson Limited» у розмірі 100% є Особа 1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який після укладення угоди щодо купівлі-продажу ТОВ «Енергія і газ Україна» та ПАТ «Одеський НПЗ» став фактичним власником 99,9% долі у статутному капіталі ТОВ «Енергія і газ Україна» та 99,5766 % долі у статутному капіталі ПАТ «Одеський НПЗ».
		Вказане підтверджується документами вилученими в Антимонопольному комітеті України 18.04.2017 на підставі ухвали слідчого судді в рамках к/п №1201616000000042 та які у подальшому в копіях виділено у окреме провадження.
		Також, когенераційна установка ТОВ «Енергія і газ Україна», розташована на території нафтопереробного заводу, використовувалась для забезпечення ПАТ «Одеський НПЗ» електричною, тепловою та паровою енергією, у зв`язку з чим виробничі потужності ТОВ «Енергія і газ Україна» та ПАТ «Одеський НПЗ» діяли, як єдиний, взаємозв`язаний комплекс. При цьому, ПАТ «Одеський НПЗ» є основним споживачем електричної, теплової та парової енергії, яка виробляється з використанням продуктів переробки ПАТ «Одеський НПЗ».
		Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, факти злочинних дій, вчинених посадовими особами ПАТ «Одеський НПЗ» та іншими особами із використанням майна нафтопереробного заводу доведені в повному обсязі та підтверджені, зокрема, показами самого обвинуваченого ОСОБА_20 .
		Щодо неспіврозмірності завданої злочинами шкоди та призначеного судом покарання.
		Оскільки укладена угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам ст. 472 КПК України, не суперечить інтересам суспільства та не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також вимоги матеріального і процесуального законів, за відсутності заперечень прокурора, та захисника обвинуваченого суд законно прийшов до висновку про можливість затвердження вказаної угоди, призначивши обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перебування у службовій залежності від керівництва злочинної організації та добровільне часткове відшкодування державі заподіяної шкоди в якості обставин, які пом`якшують покарання, а також констатував відсутність обставин, які б його обтяжували.
		Тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про затвердження угоди та застосування спеціальної конфіскації.
		Щодо не підтвердження висновків суду першої інстанції в частині встановлення збитків від кримінального правопорушення.
		Дійсно, апеляційним судом Одеської області скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року про призначення документальної перевірки ПАТ «ОНПЗ» на підставі якої складено акт № 8/15-32-14-05-11/00152282 від 10.01.2017 року та у подальшому надано висновок експертів, але вказаний висновок експертів у кримінальному провадженні не використовувався.
		Для визначення збитків від кримінального правопорушення призначено проведення аналітичного дослідження щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України ПАТ «ОНПЗ» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.
		На підставі акту № 85/15-32-16-02 від 16.03.2017 року призначено судово- економічну експертизу, за результатами проведення якої надано висновок експертів № 50Е від 22.05.2017 року, який використано у кримінальному провадженні як належний та допустимий доказ.
		Щодо ухвалення вироку незаконним складом суду.
		Відповідно до звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями від 06.06.2017 року о 12:48:59 обрано головуючого колегії ОСОБА_1 та, у зв`язку з неможливістю обрати двох членів колегії 06.06.2017 о 14:33:30 сформовано звіт про автоматичний розподіл судових справ між суддями, згідно з яким обрано двох членів колегії ОСОБА_245 та ОСОБА_477 .
		Вказані дії повністю відповідають п. 3, 6, 7, 19, 20 та 26 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30.
		Щодо ігнорування відводу всьому складу суддів суду першої інстанції.
		У відповідності до вимог КПК у судових засіданнях заявляти будь-які клопотання мають право сторони кримінального провадження. Як зазначає сам апелянт, представників ПАТ «Одеський НПЗ» не було допущено до участі у засіданні з розгляду обвинувального акту та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42017160000000053 від 20 січня 2017 року із звинувачення ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України. Вказане стало наслідком порушення представниками ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України» положення п. 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України, відповідно до яких повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації, які не надали належних підтверджень перебування у трудових відносинах з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України». У зв`язку з вказаним, судом першої інстанції 21.06.2017 року законно залишено без розгляду вказану заяву.
		Щодо порушення правил підсудності.
		Головною метою створення злочинної організації із залученням посадових осіб державних органів, у томі числі інспекторів митниці, є ухиленні від сплати зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування в особливо великих розмірах, шляхом оформлення документального підтвердження фіктивної (неіснуючої) перевалки нафтопродуктів з метою прикриття нездійснення реекспорту нафтопродуктів.
		Тобто, основним злочином є ухилення від сплати зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України), з метою вчинення якого створена злочинна організація, до складу якої входив у тому числі ОСОБА_20 .
		Основний об`єм нафтопродуктів, який документально надходив до Ренійського торговельного морського порту на причал ТОВ «Лагуна-Рені» документально відвантажувався з ПАТ «Одеський НПЗ», тобто основна мета створеної злочинної організації досягалась в момент одночасного відвантаження готових нафтопродуктів в реальний сектор економіки без сплати зборів (обов`язкових платежів).
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України - у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення. В даному кримінальному провадженні більш тяжким правопорушенням є участь ОСОБА_20 у злочинній організації з метою вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину (ч. 1 ст. 255 КК України), що відбувалось в межах території ПАТ «Одеський НПЗ» за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1. Тому, в даному випадку порушень правил підсудності не має.
		Щодо порушення строків досудового розслідування.
		Постановою процесуального керівника від 26.01.2016 з кримінального провадження №12014160020000076 виділено в кримінальне провадження № 12016160000000042 завірені копії матеріалів, які стосуються заволодіння службовими особами чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також службового підроблення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у тому числі щодо накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», а також на земельні ділянки, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1.
		Постановою процесуального керівника від 20.04.2017 року з матеріалів кримінального провадження №12016160000000042 від 26.01.2016 року виділено матеріали згідно реєстру та на їх підставі розпочато кримінальне провадження №420171600000000502 від 20.04.2017 року.
		У цьому провадженні у той же день повідомлено про підозру ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та 23.05.2017 року вказане об`єднано з кримінальним провадженням №12016160000000042.
		Також, 30.05.2017 року матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_20 , у тому числі щодо накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», а також на земельні ділянки, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та АДРЕСА_3 , виділено із кримінального провадження №12016160000000042 від 27.01.2016 року та об`єднано у одне провадження з матеріалами досудового розслідування №42017160000000053 від 20.01.2017 року. У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_20 повідомлено про зміну підозри та про нову підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України.
		У кримінальному проваджені №12014160020000076 у якому повідомлено про підозру 09.07.2014 року Особі 1, строк досудового розслідування продовжено до 09.11.2014 року та зупинено 26.09.2014 року. Надалі, з кримінальним провадженням №12014160020000076 об`єднано більш 20 кримінальних проваджень у яких зібрана більша частина доказів та у яких підозри не пред`являлись.
		У кримінальному проваджені №12016160000000042 у якому повідомлено про підозру інспекторам митниці 27.01.2017 року, строк досудового розслідування продовжено до 27.07.2017 року.
		Отже, строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12014160020000076 та № 12016160000000042 порушені не були.
		 
		   В запереченні на апеляційну скаргу представника ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» процесуальний керівнику кримінальномупровадженні -прокурор відділупрокуратури області  ОСОБА_7 просив у задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» ОСОБА_478 відмовити повністю, а вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_20 - залишити без змін.
		Вказав, що апелянтом зазначено, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, апелянт вказує, що неповнота судового розгляду полягала в відхиленні ряду клопотань.
		Вказані твердження є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_475 в судовому засіданні заявили про себе, як представників юридичних осіб ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України».
		Утім, ОСОБА_476 не надано документального підтвердження перебування у трудових відносинах з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України», чим порушено положення п. 3 ч. 5 ст. 64-2, відповідно до яких повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Разом з тим, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_21 фактично подали заяви та клопотання про допуск до участі в судовому розгляді в рамках кримінального провадження, яке не знаходилось у провадженні суду. У зв`язку з цим, судом обґрунтовано повернуто цивільний позов, що свідчить про те, що судом прийнято законне рішення.
		Також, апелянт в своїй скарзі посилається на ігнорування судом обов`язку залучення до процесу власника майна до якого застосовується процедура спеціальної конфіскації. Однак в своїй скарзі апелянт не посилається на жодні норми, які б зобов`язували суд залучати такого учасника до судового розгляду.
		Одночасно 474 КПК України визначений перелік осіб, які приймають участь при розгляді судом обвинувального акту разом з угодою про визнання винуватості.
		Також, Главою 3 КПК України визначено сторони кримінального провадження та інших учасників кримінального провадження, серед яких відсутній такий учасник як власник майна до якого застосовується процедура спеціальної конфіскації.
		Щодо не підтвердження доказами підстав для застосування спеціальної конфіскації.
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_20 у складі злочинної організації, будучи заступником директора з постачання ПАТ «Одеський НПЗ», в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, використовуючи ПАТ «Одеський НПЗ» і ТОВ «Енергія і газ Україна» як єдиний майновий комплекс, пристосований для переробки нафтопродуктів, ухилився від сплати обов`язкових платежів (зборів) до державного бюджету України в особливо великих розмірах шляхом документального забезпечення фіктивної переробки нафтопродуктів та їх реекспорт за межі митної території України, чим було спричинено майнову шкоду державі на загальну суму 2 123 041 962, 19 грн.
		Крім того, судом встановлено, що цілісний майновий комплекс по переробці нафтопродуктів, який належить ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ Україна», був підшуканий, пристосований та використаний учасниками злочинної організації, членом якої є ОСОБА_20 , виключно для вчинення інкримінованих злочинів. Вказане підтверджене також показами свідків та обвинуваченого ОСОБА_20 , тому, твердження апелянта не відповідає дійсності.
		Щодо недослідження доказів в частині визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні та застосування спеціальної конфіскації.
		Під час проведення підготовчого судового засідання з розгляду угоди про визнання винуватості, прокурором заявлено клопотання про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному провадженні. До вказаного клопотання прокурором надано письмові докази щодо обґрунтування вказаного клопотання. Оцінку наданим прокурором доказам колегія суддів надавала під час знаходження у нарадчій кімнаті. За результатами вивчення вказаних доказів колегія суддів прийшла до висновку про задоволення клопотання прокурора.
		Твердження апелянта про недослідження доказів в частині визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні та застосування спеціальної конфіскації не відповідають дійсності.
		Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду. Тому, будь-яких порушень норм КПК під час ухвалення вироку та застосування спеціальної конфіскації не допущено.
		Щодо ухвалення судом вироку з виходом за межі затвердженої стороною обвинувачення та підозрюваним угоди.
		Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Вирок відповідно до ч. 1 ст. 369 КПК України є судовим рішенням, у якому суд вирішує обвинувачення по суті.
		А тому суд при винесенні вироку вирішив питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів.
		Крім того, відповідно до п. 92 ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу має право подати представник юридичної особи у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
		А тому доводи представника ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неспіврозмірності завданої злочинами шкоди та призначеного судом покарання, не підтвердження висновків суду першої інстанції в частині встановлення збитків від кримінального правопорушення, порушення правил підсудності, порушення строків досудового розслідування, не підлягають розгляду.
		Стосовно доводів скаржника щодо документів, вилучених в Антимонопольному комітеті України про належність майна Особі 1 зазначила, що процедура концентрації майна відбулась відповідно до чинного на момент такої концентрації антимонопольного законодавства. Після завершення концентрації рішення Антимонопольного комітету України ніким не оскаржувалось, а тому отримані у передбаченому КПК України порядку документи Антимонопольного комітету України є належними, достатніми та допустимими доказами кримінального провадження і не потребують додаткового дослідження експертами.
		Щодо доводів скаржника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та допустимості доказів щодо приналежності ТОВ «Енергія і газ Україна».
		ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ Україна» придбані на підставі рішень Антимонопольного комітету України від 20.05.2013 року №407-р і 408-р компанією - нерезидентом «Empson Limited». Відповідно до наданої до Антимонопольного комітету України заяви від 23.04.2013 року про надання дозволу компанії «Empson Limited» на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Енергія і газ Україна» та придбання акцій ПАТ «Одеський НПЗ», що забезпечує перевищення 50% відсотків голосів у вищому органі управління товариства, власником статутного капіталу компанії «Empson Limited» у розмірі 100% є Особа 1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який після укладення угоди щодо купівлі-продажу ТОВ «Енергія і газ Україна» та ПАТ «Одеський НПЗ» став фактичним власником 99,9% долі у статутному капіталі ТОВ «Енергія і газ Україна» та 99,5766 % долі у статутному капіталі ПАТ «Одеський НПЗ».
		Вказане підтверджується документами вилученими в Антимонопольному комітеті України 18.04.2017 року на підставі ухвали слідчого судді в рамках к/п №1201616000000042 та які у подальшому в копіях виділено у окреме провадження.
		Також, когенераційна установка ТОВ «Енергія і газ Україна», розташована на території нафтопереробного заводу, використовувалась для забезпечення ПАТ «Одеський НПЗ» електричною, тепловою та паровою енергією, у зв`язку з чим виробничі потужності ТОВ «Енергія і газ Україна» та ПАТ «Одеський НПЗ» діяли, як єдиний, взаємозв`язаний комплекс. При цьому, ПАТ «Одеський НПЗ» є основним споживачем електричної, теплової та парової енергії, яка виробляється з використанням продуктів переробки ПАТ «Одеський НПЗ».
		Крім того, зазначив, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу. В даному випадку спеціальна конфіскація застосована щодо майна, яке використовувалось як знаряддя вчинення злочину.
		Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, факти злочинних дій, вчинених посадовими особами ПАТ «Одеський НПЗ» та іншими особами із використанням майна нафтопереробного заводу доведені в повному обсязі та підтверджені, зокрема, показами самого обвинуваченого ОСОБА_20 .
		У зв`язку з наведеним посилання суду на документи, які є належними та допустимими доказами, в обґрунтуванні своєї ухвали є абсолютно законним та відповідає вимогам статті 86 КПК України.
		Щодо неспіврозмірності завданої злочинами шкоди та призначеного судом покарання.
		Оскільки укладена угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам ст. 472 КПК України, не суперечить інтересам суспільства та не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також вимоги матеріального і процесуального законів, за відсутності заперечень прокурора, та захисника обвинуваченого суд законно прийшов до висновку про можливість затвердження вказаної угоди, призначивши обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перебування у службовій залежності від керівництва злочинної організації та добровільне часткове відшкодування державі заподіяної шкоди в якості обставин, які пом`якшують покарання, а також констатував відсутність обставин, які б його обтяжували. Тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про затвердження угоди та застосування спеціальної конфіскації.
		Щодо порушення строків досудового розслідування.
		Постановою процесуального керівника від 26.01.2016 року з кримінального провадження №12014160020000076 виділено в кримінальне провадження № 12016160000000042 завірені копії матеріалів, які стосуються заволодіння службовими особами чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також службового підроблення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у тому числі щодо накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», а також на земельні ділянки, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та  АДРЕСА_3 .
		Постановою процесуального керівника від 20.04.2017 року з матеріалів кримінального провадження №12016160000000042 від 26.01.2016 року виділено матеріали згідно реєстру та на їх підставі розпочато кримінальне провадження №420171600000000502 від 20.04.2017 року.
		У цьому провадженні у той же день повідомлено про підозру ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та 23.05.2017 року вказане об`єднано з кримінальним провадженням №12016160000000042.
		Також, 30.05.2017 року матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_20 , у тому числі щодо накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», а також на земельні ділянки, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та АДРЕСА_3 , виділено із кримінального провадження №12016160000000042 від 27.01.2016 року та об`єднано у одне провадження з матеріалами досудового розслідування №42017160000000053 від 20.01.2017 року. У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_20 повідомлено про зміну підозри та про нову підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України.
		У кримінальному проваджені №12014160020000076 у якому повідомлено про підозру 09.07.2014 року Особі 1, строк досудового розслідування продовжено до09.11.2014 року та зупинено 26.09.2014 року.
		Надалі, з кримінальним провадженням №12014160020000076 об`єднано більш 20 кримінальних проваджень у яких зібрана більша частина доказів та у яких підозри не пред`являлись.
		У кримінальному проваджені №12016160000000042 у якому повідомлено про підозру інспекторам митниці 27.01.2017 року, строк досудового розслідування продовжено до 27.07.2017 року.
		Таким чином, строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12014160020000076 та № 12016160000000042 порушені не були.
		Щодо порушення правил підсудності.
		Головною метою створення злочинної організації із залученням посадових осіб державних органів, у томі числі інспекторів митниці, є ухиленні від сплати зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування в особливо великих розмірах, шляхом оформлення документального підтвердження фіктивної (неіснуючої) перевалки нафтопродуктів з метою прикриття нездійснення реекспорту нафтопродуктів.
		Тобто, основним злочином є ухилення від сплати зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України), з метою вчинення якого створена злочинна організація, до складу якої входив у тому числі ОСОБА_20 .
		Основний об`єм нафтопродуктів, який документально надходив до Ренійського торговельного морського порту на причал ТОВ «Лагуна-Рені» документально відвантажувався з ПАТ «Одеський НПЗ», тобто основна мета створеної злочинної організації досягалась в момент одночасного відвантаження готових нафтопродуктів в реальний сектор економіки без сплати зборів (обов`язкових платежів).
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України - у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення. В даному кримінальному провадженні більш тяжким правопорушенням є участь ОСОБА_20 у злочинній організації з метою вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину (ч. 1 ст. 255 КК України), що відбувалось в межах території ПАТ «Одеський НПЗ» за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1. Тому, в даному випадку порушень правил підсудності не має.
		Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Статтею 5 Кримінального кодексу України окреслено порядок зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
		Згідно ч. 2 зазначеної статті, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Цитуючи зазначені норми в своїй скарзі, апелянт необгрунтовано ототожнив поняття фізичної та юридичної особи, зрівнявши статус останніх, вважаючи, що в ч. 2 ст. 5 КК України, законодавець використовує поняття «особа» в контексті як юридичних так і фізичних осіб.
		Однак, такі припущення представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» є необгрунтованими в зв`язку з наступним.
		Згідно з положеннями ст. 18 Кримінального кодексу України, що діяли на момент вчинення інкримінованих обвинуваченим правопорушень і діють нині, суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
		Згідно абзацу другого, частини другої, мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, «... дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.»
		Принцип не зворотності дії Закону в часі, закріплено статтею 58 Конституції України, яка в свою чергу кореспондується з положеннями статті 5 Кримінального кодексу України.
		Згідно ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, «положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина /фізичної особи).»
		З огляду на викладене, законодавець, в частині ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України, під поняттям «особа» має на увазі - фізичну особу, як суб`єкта злочину.
		Тоді як поняття «спеціальна конфіскація», випадки та порядок її застосування впроваджено в Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, Законом № 222-VІІ від 18.04.2013 року.
		Тобто на час вчинюваних злочинною організацією кримінальних правопорушень (2013-2014 роки), норми статей 96-1, 96-2 КК України, щодо спеціальної конфіскації були чинні.
		Більш того, була чинна норма ч. 1 ст. 364 КК України, яка в розрізі діючого станом на 2013-2014 років національного антикорупційного законодавства, в тому числі Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», доктринально, носила явно корупційне забарвлення, а санкція останньої прямо передбачала застосування спеціальної конфіскації.
		В свою чергу, зазначена норма, кореспондується з положеннями ст. 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, що ратифікована Україною 18.10.2006.
		Саме за зазначеною кваліфікацією, з урахуванням положень ч. 4 ст. 28 КК України, засуджено Суворовським районним судом міста Одеси ОСОБА_20 .
		В той час, як обґрунтованість застосування конфіскації майна, в тому числі поза кримінального процесу, детально відображено у рішенні ЄСПЛ «Гогітідзе та інші проти Грузії» від 12.05.2015 року.
		Щодо порушення судом першої інстанції міжнародно-правових актів.
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
		Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна «в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом». Вона може також «вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін. Таким чином, згідно з цією статтею держава має широкі межі розсуду.
		Враховуючи те, що основною метою злочинної організації було збагачення її членів за рахунок не сплачених до державного бюджету обов`язкових зборів та платежів (податків), позиція апелянта щодо неможливості застосування до майна належного злочинній організації спеціальної конфіскації не ґрунтується на законі.
		Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
		Так, під час судового розгляду суд першої інстанції не порушив принцип рівності сторін.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_475 заявили про себе, як про представників юридичної особи, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію в даному кримінальному провадженні.
		Утім, ОСОБА_475 не надав документального підтвердження перебування у трудових відносинах з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України», чим порушив положення п. 3 ч. 5 ст. 64-2, відповідно до яких повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Разом з тим, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_21 фактично подали заяви та клопотання про допуск до участі в судовому розгляді в рамках кримінального провадження, яке не знаходилось у провадженні суду, тому суд обґрунтовано повернув цивільний позов. Тому, вважає, що за таких обставин, суд прийняв єдине законне рішення.
		Крім іншого, Суворовським районним судом м. Одеси в ухвалі від 16.06.2017 року зазначено про всі недоліки поданих клопотань представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		Вказане рішення Суворовським судом міста Одеси ухвалено 16.06.2017 року, а вирок ухвалено лише 19.06.2017 року, тобто протягом трьох діб представниками апелянта не було вжито жодних заходів щодо належного пред`явлення суду повноважень представляти інтереси ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». Вказане свідчить або про відсутність на той час повноважень відповідно до КПК України, або небажання підтверджувати повноваження у суді.
		Тому, суд першої інстанції надав достатньо часу і можливості для підготовки захисту.
		 
		В запереченні на апеляційну скаргу представника Empson Limited процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_7 просив узадоволенні апеляційноїскарги представникаEmpsonLimited ОСОБА_22  відмовити повністю, а вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_20 - залишити без змін.
		Вказав, що в своїх доводах апелянт наголошує на порушенні статті 13 Договору Енергетичної Хартії, ратифікованої Законом України №89/98-ВР від 16 лютого 1998 року, яка визначає умови застосування експропріації.
		Однак, на момент вчинення кримінального правопорушення була чинна норма ч.1 ст.364 КК України, яка в розрізі діючого станом на 2013-2014 років національного антикорупційного законодавства, в тому числі Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», відносилась до корупційних злочинів, а санкція останньої прямо передбачала застосування спеціальної конфіскації.
		В свою чергу, зазначена норма, кореспондується з положеннями ст. 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, що ратифікована Україною 18.10.2006.
		Саме за зазначеною кваліфікацією, з урахуванням положень ч.4 ст.28 КК України, засуджено Суворівським районним судом міста Одеси ОСОБА_20 .
		В той час, як обґрунтованість застосування конфіскації майна, в тому числі поза кримінальним процесом, детально відображається у рішенні ЄСПЛ «Гогітідзе та інші проти Грузії» від 12.05.2015.
		Також зауважив, що необхідність застосування спеціальної конфіскації до майна, кореспондується з положеннями та завданнями ст.31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Проти корупції» 2005 року, та положеннями ст.12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Проти транснаціональної організованої злочинності» від 2000 року. Таким чином, доводи апелянта в зазначеній частині апеляційної скарги є необгрунтованими.
		Також, в своїй апеляційній скарзі апелянт неодноразово посилається на практику ЄСПЛ та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема на ст. 1 Першого протоколу до конвенції. Однак, апелянтом не враховано того факту, що запровадження інституту спеціальної конфіскації стало наслідком виконання самерекомендацій РадиЄвропи в рамках виконання плану дій щодо лібералізації візового режиму з Україною, які в першу чергу ґрунтуються, в тому числі, на Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Таким чином, посилання апелянта положення Конвенції та рішення ЄСПЛ в частині недотримання прав на мирне володіння майном - є безпідставними, в зв`язку з тим, що судом установлено, що майно до якого було застосовано спеціальну конфіскацію належить особі, яка очолювала злочинну організацію, майно до якого було застосовано спеціальну конфіскацію було підшукано та використовувалось для вчинення злочинною організацією, до складу якої входив і ОСОБА_20 , особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		Також, апелянт у скарзі посилається на те, що основним критерієм дотримання конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання права на мирне володіння майном, є наявність «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Між тим, апелянтом не враховано, що Державі кримінальними правопорушеннями, як засіб вчинення яких членами злочинної організації використано майно ПАТ «Одеський НПЗ», спричинено збитки в сумі 2123041962.19гривень (два мільярди сто двадцять три мільйони сорок одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві гривні дев`ятнадцять копійок), і що досягнення «справедливого балансу» відбулось саме в момент винесення Суворовським районним судом міста Одеси вироку 19.06.2017 року.
		Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що строк для підготовки до судового розгляду був занадто нетривалим та тим, що суд виніс рішення без дослідження всіх доказів є помилковими та такими, що не відповідають дійсності.
		Зокрема, посилання на те, що суд занадто швидко приступив до розгляду справи є абсурдним, адже суд зобов`язаний досліджувати подані докази тільки під час судового розгляду та у нарадчій кімнаті. Отже, перехід суду до безпосереднього розгляду справи є виконанням вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо розумних строків розгляду справи.
		Разом з тим, апелянтом проігноровано положення ст. 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
		Не враховано положення ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» про те, що «кожен маєправо насправедливий іпублічний розглядйого справиупродовж розумногостроку...». В даному випадку, мова йде про обвинуваченого ОСОБА_20 та не має відношення до Empson Limited в зв`язку з тим, що права останнього жодним чином не зачіпаються у вироку.
		Також, апелянт посилається на те, що ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» в порядку ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов до ОСОБА_20 . Проте, судом цивільний позов по суті розглянутий не був, що є порушенням норм матеріального права.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Утім, представник юридичної особи ОСОБА_475 не надав документального підтвердження перебування у трудових відносинах з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України», чим порушив положення п. 3 ч. 5 ст. 64-2, відповідно до яких повноваження представника юридичної особи повинні бути підтвердженні довіреністю лише у випадку, якщо він є працівником юридичної особи, яка є власником майна, що якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
		Разом з тим, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_21 фактично подали заяви та клопотання про допуск до участі в судовому розгляді в рамках кримінального провадження, яке не знаходилось у провадженні суду, тому суд обґрунтовано повернув цивільний позов.
		Також апелянтом необгрунтовано наведено трактування положень ст. 96-2 КК України, не враховуючи імперативності останньої.
		На думку апелянта оскільки набуття компанією «EMPSON LIMITED» корпоративних прав ПАТ «Одеський НПЗ» не оскаржено та не скасовано, положення ст. 96-2 КК України не можуть бути застосовані до такого майна.
		Утім, вказане твердження, не відповідає основній меті інституту «спеціальної конфіскації», а положення ст. 96-2 КК України не дають підстав для тлумачення їх інакше окрім як зазначено у Законі.
		Судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що цілісний майновий комплекс по переробці нафтопродуктів, який належить ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ Україна», був підшуканий, пристосований та використаний учасниками злочинної організації, членом якої є ОСОБА_20 , виключно для вчинення інкримінованих злочинів.
		Стосовно доводів скаржника щодо документів, вилучених в Антимонопольному комітеті України про належність майна Особі 1 зазначила, що процедура концентрації майна відбулась відповідно до чинного на момент такої концентрації антимонопольного законодавства. Після завершення концентрації рішення Антимонопольного комітету України ніким не оскаржувалось, а тому отримані у передбаченому КПК України порядку документи Антимонопольного комітету України є належними, достатніми та допустимими доказами кримінального провадження і не потребують додаткового дослідження експертами.
		Також, апелянт посилається на те, що в провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ» та що відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно ПАТ «Одеський НПЗ» має спеціальний правовий режим.
		Крім того, апелянтом зазначено, що Постановою пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009 року визначено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Однак, на рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський НПЗ» в рамках кримінального судочинства накладено арешт ухвалою слідчого судді ще в 2014 році про що, зазначено в обвинувальному акті, а таким чином спеціальний правовий режим регулювання майнових відносин встановлений відносно майна ПАТ «Одеський НПЗ» за 2 роки до початку господарського провадження, шляхом накладення арешту на майно в рамках Кримінального процесуального Закону.
		Згідно з абз. 2 ст. 1 постанови пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009 року, Закон (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Таким чином, Верховний Суд України окреслює пріоритет норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» рамками господарського процесу, що прямо вказано у нормі.
		Також, зауважила, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
		Застосування норм іншої галузі права під час кримінального провадження, з питань які чітко врегульовані Кримінальним кодексом України неприпустимо.
		Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України № 758-0-2-08-19 від 26.12.2008 року «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, в даному випадку Верховна Рада України, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
		Тобто, вказаним листом нормативно закріплено той факт, що норми Кримінального кодексу України (2001 року), в тому числі положення ст. 96-1 КК України, мають пріоритет в частині, де виникає колізія, над Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (1992 року). Вищий господарський суд України, в своєму рішенні № 16/1376/836/226 від 17.09.2015 року прямо зазначив, що чинним ГПК України не передбачено скасування арештів, накладених в порядку, передбаченому КПК України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження здійснюється відповідно до порядку визначеному КПК України, що також вказує на те, що інститут заходів кримінально-правового характеру, в тому числі і спеціальної конфіскації не може і не має ґрунтуватись або обмежуватись положеннями Господарського кодексу України.
		Таким чином, наявність в провадженні господарського суду Одеської області справи про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ» та мораторій, накладений на майно ПАТ «Одеський НПЗ» ухвалою господарського суду України в той час, коли майно ПАТ «Одеський НПЗ» вже було арештоване ухвалою слідчого судді в рамках кримінального процесу, не може бути перешкодою для відправлення правосуддя в рамках кримінального судочинства та прийняття судом законного та обґрунтованого рішення відносно речових доказів у кримінальному провадженні. Таким чином, Суворовським районним судом міста Одеси прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо застосування спеціальної конфіскації майна ПАТ «Одеський НПЗ».
		Щодо не підтвердженням доказами підстав для застосування спеціальної конфіскації.
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_20 у складі злочинної організації, будучи заступником директора з постачання ПАТ «Одеський НПЗ», в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, використовуючи ПАТ «Одеський НПЗ» і ТОВ «Енергія і газ Україна» як єдиний майновий комплекс, пристосований для переробки нафтопродуктів, ухилився від сплати обов`язкових платежів (зборів) до державного бюджету України в особливо великих розмірах шляхом документального забезпечення фіктивної переробки нафтопродуктів та їх реекспорт за межі митної території України, чим було спричинено майнову шкоду державі на загальну суму 2123041 962, 19 грн.
		Крім того, судом встановлено, що цілісний майновий комплекс по переробці нафтопродуктів, який належить ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ Україна», був підшуканий, пристосований та використаний учасниками злочинної організації, членом якої є ОСОБА_20 , виключно для вчинення інкримінованих злочинів. Вказане підтверджене також показами свідків та обвинуваченого ОСОБА_20 .
		Крім того, в своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на ч. 2 ст. 5 КК України щодо неможливості зворотної дії закону у часі, що закон посилює кримінальну відповідальність або іншим способом погіршує становище особи.
		Однак, при застосуванні спеціальної конфіскації прокурор, а потім і суд посилались на норми ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, які діяли станом на лютий 2014 року - час закінчення злочину у зв`язку з його викриттям правоохоронними органами. Ці норми права діють і на теперішній час (кваліфікація дії підозрюваного - пособництво працівникам митниці у зловживанні службовим становищем - ст. 364 КК України).
		Україна є стороною Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, і взяла на себе зобов`язання щодо встановлення обов`язкових арешту та конфіскації знарядь і засобів злочину та доходів або майна, вартість якого відповідає таким доходам, та відмитого майна за всіма предикатними злочинами, тобто злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Водночас застосування стягнення необгрунтованих активів Особи 1 не суперечить існуючим обмеженням стосовно надання законам зворотної сили, оскільки за своєю суттю не служить мірою покарання, а є наслідком придбання злочинною організацією майна в результаті скоєних протизаконних дій, повернутих рішенням суду державі, а тому не порушує основних правових принципів і конституційних норм. Такі висновки містяться і у справі "Гогітідзе та ін. проти Грузії" (Gogitidzeand Others v. Georgia).
		Крім того, відповідно до п. 92 ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу має право подати представник юридичної особи у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
		А тому доводи директора Empson Limited ОСОБА_22 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,    неспіврозмірності завданої злочинами шкоди та призначеного судом покарання, не підтвердження висновків суду першої інстанції в частині встановлення збитків від кримінального правопорушення, порушення правил підсудності, порушення строків досудового розслідування, не підлягають розгляду.
		Стосовно доводів скаржника щодо документів, вилучених в Антимонопольному комітеті України про належність майна Особі 1 зазначила, що процедура концентрації майна відбулась відповідно до чинного на момент такої концентрації антимонопольного законодавства. Після завершення концентрації рішення Антимонопольного комітету України ніким не оскаржувалось, а тому отримані у передбаченому КПК України порядку документи Антимонопольного комітету України є належними, достатніми та допустимими доказами кримінального провадження і не потребують додаткового дослідження експертами.
		Також в своїй скарзі апелянт посилається на порушення принципу змагальності сторін, однак в даному випадку представники Empson Limited та TOB «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не є стороною кримінального провадження оскільки Главою 3 КПК України визначено вичерпний перелік сторін кримінального провадження, а саме сторона обвинувачення і захисту, апелянт у даному кримінальному провадженні не належить до сторони захисту чи обвинувачення, а тому і не може бути порушений принцип змагальності сторін. Крім того, судом було обґрунтовано відмовлено в залучені представників Empson Limited у зв`язку з відсутністю такого учасника під час розгляду угоди про визнання винуватості, а також відсутності належних документів, що підтверджують повноваження представників, якими подані апеляції.
		Також апелянт вказує, що швидкий розгляд кримінального провадження є порушенням законодавства.
		Зауважила, що представником Empson Limited не наведено жодного доводу, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення з посиланням на норми національного законодавства, що в свою чергу є порушенням п.4 ч.2 ст.399 КПК України.
		Разом з тим, апелянтом нівельовано положеннями ст. 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
		Не враховано положення ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» про те, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку...».
		В даному випадку, мова йде про обвинуваченого ОСОБА_20 та не має відношення до ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та Empson Limited в зв`язку з тим, що права останнього жодним чином не зачіпаються у вироку.
		Щодо неспіврозмірності завданої злочинами шкоди та призначеного судом покарання.
		 
		Оскільки укладена угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам ст. 472 КПК України, не суперечить інтересам суспільства та не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також вимоги матеріального і процесуального законів, за відсутності заперечень прокурора, та захисника обвинуваченого суд законно прийшов до висновку про можливість затвердження вказаної угоди, призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перебування у службовій залежності від керівництва злочинної організації та добровільне часткове відшкодування державі заподіяної шкоди в якості обставин, які пом`якшують покарання, а також констатував відсутність обставин, які б його обтяжували.
		Тому вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про затвердження угоди про визнання винуватості та застосування спеціальної конфіскації.
		Щодо доводівапелянта про не підтвердження висновків суду першої інстанції в частині встановлення збитків від кримінального правопорушення.
		Дійсно, скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року про призначення документальної перевірки ПАТ «ОНПЗ» на підставі якої складено акт № 8/15-32-14-05-11/00152282 від 10.01.2017 року та у подальшому надано висновок експертів, але вказаний висновок експертів у кримінальному провадженні не використовувався.
		Для визначення збитків від кримінального правопорушення призначено проведення аналітичного дослідження щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України ПАТ «ОНПЗ» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.
		На підставі акту № 85/15-32-16-02 від 16.03.2017 року призначено судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої надано висновок експертів № 50Е від 22.05.2017 року, яку використано у кримінальному провадженні як належний та допустимий доказ.
		 
		В запереченні на апеляційну скаргу представника Фонран Оперейшн Лімітед  ОСОБА_13 процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника апелянта ФОНРАН ОПЕРЕЙШН ЛІМІТЕД (PHONRUN OPERATION LIMITED) ОСОБА_13 на вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_20 . 
		   Зазначив, що на рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський НПЗ» в рамкахкримінального судочинства накладено арешт ухвалою слідчого судді ще в 2014 році, про що зазначено в обвинувальному акті. Таким чином, спеціальний правовий режим регулювання майнових відносин відносно майна ПАТ «Одеський НПЗ» встановлений ще за 2 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство шляхом накладення арешту на майно відповідно до норм КПК України.
		Посилаючись на положення постанови пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009, представником ПАТ «Одеський НПЗ» в своїй апеляційній скарзі опущено невід`ємну частину норми, якою Верховний Суд України, конкретизував свою позицію.
		Згідно абзацу 2 ст. 1 постанови пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009, Закон (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розглядісправ пробанкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Таким чином, Верховний Суд України окреслює пріоритетнорм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» рамками господарськогопроцесу, про що прямо вказано.
		Зауважив, що Кримінальне право є одним з фундаментальних галузей права і відповідно до ч. 1 ст. 3 Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
		Застосування норм іншої галузі права під час кримінального провадження, з питань які чітко визначені Кримінальним кодексом України є недопустимим, а положення Кримінального кодексу України є такими що відповідають не лише основному Закону, а й принципам міжнародного права.
		Вищий господарський суд України, в своєму рішенні № 16/1376/836/226 від 17.09.2015 прямо зазначив, що чинним ГПК України не передбачено скасування арештів, накладених в порядку, передбаченому КПК України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження здійснюється відповідно до порядку визначеному КПК України, що також вказує на те, що інститут заходів кримінально-правового характеру, в тому числі і спеціальної конфіскації не може і не має ґрунтуватись або обмежуватись положеннями Господарського процесуального кодексу України.
		Таким чином, наявність в провадженні господарського суду Одеської області справи про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ» та мораторій, накладений на майно ПАТ «Одеський НПЗ» після того, як майно ПАТ «Одеський НПЗ» вже було арештовано ухвалою слідчого судді в рамках кримінального провадження, не може бути перешкодою для відправлення правосуддя в рамках кримінального судочинства та прийняття судом рішення відносно речових доказів у кримінальному провадженні.
		Таким чином, Суворовським районним судом м. Одеси прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо застосування спеціальної конфіскації майна ПАТ «Одеський НПЗ».
		Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі представник апелянта посилається на практику ЄСПЛ та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод не враховуючи того факту, що запровадження інституту спеціальної конфіскації стало наслідком виконання самерекомендацій РадиЄвропи в рамках виконання плану дій щодо лібералізації візового режиму з Україною, які в першу чергу ґрунтуються, в тому числі, на Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Так, інститут спеціальної конфіскації в Україні введений саме з метою інтеграції та наближення Українського законодавства до норм Європейського права. Таким чином, посилання представника апелянта на положення Конвенції та рішення ЄСПЛ в частині недотримання прав на мирне володіння майном - є безпідставними, в зв`язку з тим, що в суді доведено, що майно до якого було застосовано спеціальну конфіскацію було підшукано та використовувалось для вчинення кримінальних правопорушень членами злочинної організації, до складу якої входив ОСОБА_20 .
		Також, представник апелянта у своїй апеляційній скарзі послався на те, що основним критерієм дотримання конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання права на мирне володіння майном, є наявність «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Між тим, представник апелянта не врахував, що Державі, а так само кожному з її громадян, тобто суспільству в цілому, кримінальними правопорушеннями, як засіб вчинення яких членами злочинної організації використано майно ПАТ «Одеський НПЗ», спричинено шкоду у загальній сумі 2 123 041 962,19 гривень, у зв`язку з чим, оскаржуваний вирок відповідає принципу досягнення «справедливого балансу».
		 
		У відзивіна цивільнийпозов ПАТ«Одеський нафтопереробнийзавод» ОСОБА_20  просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що не погоджується з заявленими позовними вимогами та заперечує проти їх задоволення судом з наступних міркувань. Щодо встановлення факту наявності та характеру завданої ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» шкоди. З аналізу тексту позовної заяви випливає, що представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» наполягає на відшкодуванні йому ймовірних у майбутньому витрат зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), як наслідок діяльності злочинної організації, до складу якої, відповідно до вироку, входив обвинувачений. Звертає увагу суду на те, що ПАТ представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» помилково віднесено до власних збитків шкоду, завдану несплатою належних податків та зборів (обов`язкових платежів) до державного бюджету, а значить шкоду, завдану злочинами виключно державі. Об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, за якою засуджено ОСОБА_20 , становить ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності. Ст.212 КК України встановлює матеріальний склад злочину, який передбачає фактичне ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів, як обов`язкову умову притягнення особи до кримінальної відповідальності. Натомість, представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» при поданні позову не визначено, які саме права порушено та які саме наслідки матеріального характеру становлять зміст реальних збитків, а також з якого моменту він поніс або має понести такі втрати. Зокрема, представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» у позові не доведено про пред`явлення до нього вимоги або ймовірність настання таких наслідків у майбутньому. Зміна умов господарювання, у том числі, зміна умов поставки, перероблення та реалізації продукції (режим митного транзиту або реалізація продукції на митній території України), що потягли за собою виникнення обов`язку зі сплати додаткових податкових та\або митних платежів не може розглядатися, як кримінальне правопорушення, що завдало шкоди ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» у вигляді виникнення обов`язку сплатити таких обов`язкових платежі до державного бюджету. Причинно-наслідковий зв`язок між зміною менеджментом компанії умов господарювання та виникненням для такої компанії несприятливих матеріальних наслідків, якщо такі мають місце, окрім обов`язку зі сплати податкових та/або митних платежів, підлягає доведенню Позивачем в окремому порядку та не в рамках цього кримінального провадження. Самі по собі податки, збори (обов`язкові платежі), як, власне, і виникнення обов`язку з їх сплати, не є збитками для суб`єкта господарювання ані у розумінні ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ані у розумінні ст.127 КПК України. Натомість, вони є невід`ємною частиною нормального функціонування будь-якого з підприємств. З точки ж зору економіки підприємства, відстрочена сплата податків та зборів є додатковою можливістю з акумулювання додаткових фінансових ресурсів і в жодному разі не може розглядатися як збиток. Щодо порядку відшкодування шкоди у провадженні щодо затвердження угоди про визнання винуватості. ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» не взято до уваги особливості відшкодування шкоди винною особою у випадку винесення вироку на підставі угоди про визнання винуватості. Так, відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. При затвердженні угоди, судом вірно встановлено той факт, що у даному кримінальному провадженні діями ОСОБА_20 шкоду завдано лише державним інтересам. Отже, відповідно но норм чинного законодавства, цивільний позов у такому провадженні під час досудового розслідування чи підготовчого засідання із затвердження угоди про визнання винуватості судом, може бути пред`явлений виключно прокурором. З огляду на обставини справи, ступінь вини, тривалість та форму участі обвинуваченого ОСОБА_20 у злочинній організації та вчинюваних злочинах, а також враховуючи зобов`язання, які на себе взяв обвинувачений, ступінь та характер сприяння у проведенні кримінального провадження щодо нього, стороною обвинувачення, у якості обов`язкової умови укладення угоди про визнання винуватості, було висунуто вимогу про відшкодування ОСОБА_20 шкоди заподіяної державі у розмірі 255 000 грн., які останній повністю сплатив у вигляді штрафу до затвердження судом підписаної угоди про визнання винуватості. Будь-яких інших вимог або претензій майнового характеру, відповідно до умов укладеної угоди, у тому числі у формі цивільного позову, до ОСОБА_20 не пред`являлося. Отже, беручи до уваги, що ані ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», ані будь-яка інша третя особа не заявили (в силу відсутності для цього законних підстав) клопотання про залучення його у якості потерпілої особи (лише як особи, права яких можуть бути порушені унаслідок застосування інституту спеціальної конфіскації), зобов`язання з відшкодування шкоди внаслідок вчинення інкримінованих злочинів, були виконані ОСОБА_20 , у повному обсязі. Щодо необгрунтованості здійсненого ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» розрахунку. Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, Позивач у позові зобов`язаний зазначити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та надати обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Позивачем не здійснено належного та обгрунтованого розрахунку загальної суми збитків, яке потягло за собою для юридичної особи, вчинення злочину (-ів) обвинуваченим. За основу розрахунку ціни позову представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» взято розрахунок, здійснений у ході проведення досудового розслідування на підставі висновків судово-економічної експертизи, яка у свою чергу, підтвердила висновки, викладені у висновку аналітичного дослідження №30/15-32-16-02 від 17.02.2017 року, проведеного відділом перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області, щодо сум податків, зборів (обов`язкових платежів), які повинні бути сплачені до державного бюджету України, при умові відсутності господарських операцій з реекспорту товарів по митним деклараціям, випуск товарів за межі митної території України здійснювався через ТОВ «Лагуна-Рені», за період 2012-2014 років. Разом з тим, представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» у своїй апеляційній скарзі від 18.07.2017 року на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року наполягає на визнанні зазначених документів недопустимими доказами, а розрахунки, здійснені під час досудового розслідування непідтвердженими. Таким чином, представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» заперечує законність та обґрунтованість розрахунків, на які сам же посилається, але вже у позові. Крім того, у позовній заяві, поданій представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» до Суворовського районного суду м. Одеси 16.06.2017 року, розмір позовних вимог становить 1 616 115 384, 19 грн. У той же час, при поданні апеляційної скарги, представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» зазначає, що «вчиненими злочинами було завдано шкоду державі на суму 2 123 041 962. 19 грн.» Таким чином, поряд з констатацією представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» факту, що збитки спричинено державі, останній також не визначає належним чином остаточний розмір завданої шкоди. Представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» при заявлені позову, не враховано той факт, що за даними матеріалів справи злочинна організація діяла у період з 2010 року до початку 2014 року. Проте, як зазначає сам представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», у цивільному позові, ОСОБА_20 було прийнято на посаду Заступника генерального директора ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» лише у жовтні 2013 року. Відповідно, представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» при розрахунку шкоди, яка, на його думку, заподіяна діяльністю злочинної організації, не встановлено та не доведено яку частину збитків було спричинено за період знаходження ОСОБА_20 на посаді. Окрім того, на момент звільнення ОСОБА_20 з ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» строк сплати податків та обов`язкових платежів ще не настав. Крім того, представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» у позові не визначено, яким саме з інкримінованих ОСОБА_20 злочинів завдано збитків ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». З урахуванням того, що злочини, у вчиненні яких ОСОБА_20 на підставі вироку визнано винним, вчинено у складі злочинної організації, Позивачем не доведено розміру збитків завданих саме ОСОБА_20 , з огляду на його роль у співучасті та ступінь вини у вчинюваних кримінальних правопорушеннях. З огляду на викладене вище, справедливим є висновок про те, що представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» не доведено наявності у діях ОСОБА_20 складу цивільного правопорушення, що є обов`язковою підставою для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності. Зокрема, представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» не доведено яку саме шкоду (збитки) зазнало ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та/або витрати, які воно зробило або мусило зробити для відновлення свого порушеного права, як, власне, не зазначено, яке саме право ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» порушено та підлягає відновленню; не здійснено обґрунтовано розрахунку ціни позову; не визначено, яке саме протиправне діяння ОСОБА_20 спричинило таку шкоду; представником ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_20 та спричиненими ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» збитками. 
		Заслухавши доповідача, представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та представника ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» - адвоката ОСОБА_8 , представника ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_10 , представника Компанії Емпсон Лімітед  адвоката ОСОБА_11 , представників Компанії Фонран Оперейшн Лімітед адвокатів ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , якіпросили задовольнитиподані апеляційніскарги іздоповненнями та просили задовольнитиапеляційні скаргипредставника ОСОБА_21 в інтересахТОВ «Енергіяі ГазУкраїна» іздоповненням представника ОСОБА_8 ,директора ЕмпсонЛімітед  ОСОБА_22 ,директора ДП«ГСІ-Укрнафтогазбуд»АТ «Глобалбуд-Інжинірінг» ОСОБА_23 , та просилизадовольнити апеляційніскарги  ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 , ОСОБА_479 , ОСОБА_74 ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_480 , ОСОБА_78 ; ОСОБА_79 ; ОСОБА_16 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 ; ОСОБА_82 , ОСОБА_83 ,  ОСОБА_84 ,  ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_481 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 ; ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_482 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117  ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_483 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_15 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_17 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 ; ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225  ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , заслухавшипредставника апелянтів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 ,, ОСОБА_15  адвоката  ОСОБА_18 ,який всудових дебатахпідтримав подані довірителямиапеляційні скарги тависловився нарозсуд судущодо іншихподаних апеляційнихскарг,захисника ОСОБА_19 та обвинуваченого ОСОБА_20 ,які просиливідмовити вподаних апеляційнихскаргах,  прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які просили відмовити у задоволенні поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
		Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		   Відповідно до ст 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: 1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; 2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		   Відповідно довимог ч.1ст.412КПК України істотнимипорушеннями вимогкримінального процесуальногозакону єтакі порушеннявимог цьогоКодексу,які перешкодиличи моглиперешкодити судуухвалити законнета обґрунтоване судоверішення. Згідно п.2 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду. 
		 
		   Згідно ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.
		 
		Згідно ч.1 ст.468 КК України, у кримінальному проваджедженні можуть бути укладені такі види угод:
		1.Угода про примирення між потепрілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
		2.Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. 
		 
		Відповідно до вимог ст.472 КК україни. Зміст угоди про визнання винуватості. В угоді про визнання винуватості зазначається її сторони, формулюваня підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, безастережне визання підозрюваним чи обвинуавеним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвреденя угоди, передбаченні статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. 
		 
		Згідно вимог ст.474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідко застосуваня насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будьяких інших обставин ніж ті, що передбачені у угоді. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього кодексу, та/ або закону. 
		   Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затверджені угоди, якщо: 1. Умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та, або закону в тому числі допущена неправильна правовова кваліфікація кримінального правпоршуення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2.Умови угоди не відповадють інтересам суспільства; 3. Умови угоди порушують права, свободи чи інтереси стороні або інших осіб; існують обґрунтовані підстави ввважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5. очевидна неможливість обвинуваченим взятих на себе угодою зобов`язань; 6. відстуні підстави для визнання винуватості.
		   Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
		 
		   Згідно ст.475 КК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьої цієї статті. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання, мотиви з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався. У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначння узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також відомоті, передбачені ст.374 цього Кодексу. 
		Згідно вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально-процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону, та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, попереднє розслідування і судовий розгляд якої проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Також, у мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів навести докази для підтвердження встановлених судом обставини, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін. Тобто, кожний доречний важливий і вирішальний аргумент учасників судового засідання має бути проаналізований і одержана відповідь. Висновки у судовому рішенні повинні прямо впливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного трактування. При цьому недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон із фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидне порушення права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. 
		Перевіряючи вирок районного суду та матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та винесенні вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості та застосовано спеціальну конфіскацію не дотримано вищевказаних вимог кримінального процесуального закону, вирок суду першої інстанції є невмотивованим та необгрунтованим, судом були допущені неповнота та однобічність судового розгляду та інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали винесення вироку судом першої інстанції та які неможливо усунути під час апеляційного розгляду та, які є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
		Так, 06.06.2017 року заступником прокурора Одеської області ОСОБА_484 , в порядку ст.283 КПК України, до Суворовського районного суду м. Одеси, було направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_20 за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.212 , ч.4 ст.28, ч.1 ст.366, ч.4 ст.28, ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України. Крім того додано до обвинувального акту укладену угоду про визнання винуватості між ОСОБА_20 та прокурором від 01.06.2017 року (Том 3, а.с. 1). 
		12.06.2017 року Сурововським судом міста Одеса винесено ухвалу про направлення провадження для визначення підсудності до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року подання повернуто до Суворовського раойнного суду міста Одеси для належного оформлення. ( Том 3, а.с. 172).
		16.06.2017 року прокурором у підготовчому судовому засіданні надано ще одну угоду про винуватість укладену між ОСОБА_20 та прокурором датовану 16.06.2017 року, у цьому ж кримінальному провадженні, яка різниться за змістом мотивувальної та резолютивної частини із попередньою датованою 01.06.2017 року. (Том 4 а.с. 1-117). 
		За результатами підготовчого судового засідання суд першої інстанції 19.06.2017 року ухвалив вирок, яким було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.06.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_20 в присутності захисника  адвоката ОСОБА_19 та прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_485 . Згідно вироку ОСОБА_20 визнано винуватимта призначено покарання за за ч.4 ст.28, ч.3 ст.212КК України - у виді штрафуу розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 000 грн.; за ч.2 ст.28,ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - на 3 роки обмеження волі,без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; зач.4 ст.28,ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - на 3 роки обмеження волі,без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.; зач.1 ст.255 КК України - на 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_20 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі,без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.
		На підставі ст.75, ч.1 ст.76 КК України звільнено ОСОБА_20 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		На підставі ч.5 ст.72 цього ж кодексу зараховано ОСОБА_20 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в період з 22 квітня 2017 року до моменту постановлення вироку, тобто 19 червня 2017 року, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
		На підставіст.ст.96-1, 96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України застосованоспеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (код ЄДРПОУ 34737717) у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.
		 
		Разом із тим суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали винесення вироку та які неможливо усунути за результатами апеляційного розгляду.
		 
		Так, суд під час підготовчого судового засідання виніс ухвалу від 16.06.2017 року та безпідставно відмовив у клопотаннях про забезпечення участі адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_475 як осіб, які діяли за довіреністю, в якості представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України» в підготовчому судовому засіданні з розгляду обвинувального акта та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42017160000000053 від 20 січня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_20 (Том 3 а.с.202).
		Незважаючи на те, що останні в своїх клопотаннях про допуск до участі у справі зазначали, що в результаті укладення угоди про винуватість та застосування спеціальної конфіскації порушуються права, та законні інтереси інтереси інших осіб, зокрема права їх довірителів на мирне володіння майном (Том. 3 а.с. 100-185, 188-190). 
		Зазначили, що ч.3 ст.64-2 КПК України передбачено, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого в частині, що стосується арешту майна, та посилалися на ст.1 Першого протоколу Европейської Конвенції з основоположних свобод та прав людини, якою передбачено, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
		Крім того доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ч.2 ст.55, п.8ч.2 ст.129 Конституції україни, ст.7, ч.6 ст.9. ст.24 КПК України. 
		Крім того послалися на Рішення ЄСПЛ по справі «Коладо та інші проти Португалії», яким встановлено порушення статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яке проявилося у позбавленні права на доступ до правосуддя. 
		Проте суд першої істанції фактично позбавив останніх можливості у судовому засіданні надати докази щодо порушення законних прав та інтересів їх довірителів - юридичних осіб, в результаті укладення угоди про визнання винуватості та застосування спеціальної конфіскації. А отже порушив їх право на доступ до правосуддя та на справедливий суд.
		 
		Слід зазначити, що на зазначене порушення законних прав та інтересів вказаних осіб судом першої інстанції прямо вказав Верховний суд у своїй Постанові від 26.06.2018 року справа №523/8045/17, задольнивши касаційні скарги представника ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_8 та представника-адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , скасувавши ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21.06.2018 року. 
		 
		Разом ізтим,колегія суддівапеляційного судукерується вимогами ч.2 ст.439 КПК України, якою передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції при новому розгляді.
		Крім того, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження допустив інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		 
		Так при винесенні вироку та затвердженні угоди про винуватість від 16.06.2017 року суд не звернув уваги та не надав будь  якої оцінки тому, що разом із обвинувальним актом до суду надійшла укладена угода про визнання винуватості від 01.06.2017 року, укладена між ОСОБА_20 та прокурором. Проте в подальшому до підготовчого судового засідання до суду надійшла ще одна угода про винуватість укладена між ОСОБА_20 та прокурором від 16.06.2017 року. При цьому зміст мотивувальної та резолютивної частини останньої відрізняється від попередньої. Проте у вироку тому, що у кримінальному провадженні було укладено фактично дві угоди від 01.06.2017 року та від 16.06.2017 року суд взагалі ніякої оцінки на надав. 
		 
		Крім того судом першої інстанції, всупереч ст.469 КПК України, не надано у вироку будь - якої оцінки тому, що по кримінальному провадженню є потерпіла особа - ДФС України, яка як вбачається із угоди про визнання винуватості та вироку суду не надавала погодження на укладення угоди про винуватість між ОСОБА_20 та прокурором. ( Том 2, Том 3, а.с. 1-171).
		 
		Також як убачається з матеріалів кримінального провадження, всупереч ст. 472 КПК України, питання про застосування спеціальної конфіскації стороною обвинувачення було порушено не в укладеній угоді про визнання винуватості від 16.06.2016 року, а у окремому клопотанні про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів, яке прокурор подав окремо від угоди про визнання винуватості, у день проведення підготовчого судового засідання, тобто 16.06.2017 року. Проте судом першої інстанції також будь - якої правової оцінки цьому у вироку також не надано.
		 
		Крім того, суд першої інстанції, застосовуючи спеціальну конфіскацію у даному кримінальному провадженні не перевірив та не надав оцінки тому, що відповідно до ухвал районного суду накладено арешт на все нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і газ України» та земельну ділянку, а також заборонено розпорядження, продаж та передача майнових прав щодо всього нерухомого майна та земельної ділянки. Накладено арешт на 1 817 561 412 шт. простих іменних акцій ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» у кримінальному провадженні № 12014160020000076.
		Разом із тим, угоду щодо ОСОБА_20 затверджено в іншому кримінальному провадженні за № 42017160000000053.
		Так, у вироку зазначається і про інші кримінальні провадження, які виділялися в окреме провадження й об`єднувалися в одне провадження, відмінне від того, в якому накладено арешт на нерухоме майно.
		Однак нерухоме майно вказаних компаній визнано речовими доказами саме в у кримінальному провадженні № 12014160020000076.
		Підтвердженням факту застосування спеціальної конфіскації не у кримінальному провадженні, в якому воно накладалось, або якимось чином поставало з обвинувачення, про затвердження якого йшлося в угоді про визнання винуватості, є і зазначення судом першої інстанції у вироку про те, що ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ України» є власністю керівника злочинної організації Особа-1 та все рухоме та нерухоме майно, належне вказаним підприємствам, використовувалося злочинною організацією та ОСОБА_20 як її учасником не за своїм прямим призначенням, а виключно у злочинних цілях як знаряддя вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366 КК, у зв`язку з чим це майно підлягає спеціальній конфіскації на підставі статей 96-1, 96-2 КК і частини 9 статті 100 КПК. 
		Слід зазначити що на дані обставини та перевірку законності застосування спеціальної конфіскації у даному кримінальному провадженні також вказав у своїй Постанові від 26.06.2018 року Верховний суд, справа №523/8045/17, задольнивши касаційні скарги представника ПАТ « одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , скасувавши ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21.06.2018 року. 
		 
		Також суд першої інстанції, всупереч вимог ст.474 КПК України, не перевірив чи порушують умови угоди права та інтереси інших осіб, зокрема ухвалюючи вирок, яким затвердив угоду про винуватість та застосовуючи спеціальну конфіскацію не перевірив хто конкретно є власником майна до якого застосував спеціальну конфіскацію при тому що ОСОБА_20 не є власником вказаного майна. 
		 
		Разом із тим представник ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду зазначив, що в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації були порушені законні права на володіння майном його довірителів.
		Зазначив, що ним та представниками ОСОБА_21 та ОСОБА_475 до суду першої інстанції були подані клопотання про допуск до участі у справі та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи проте суд безпідставно відмовив у допуску, чим обмежив доступ до правосуддя, порушив принцип рівності сторін, право на змагальність у кримінальній справі, право на надання доказів, доведення у судовому засдіанні своєї позиції та висловити позицію щодо позиції інших учасників судового розгляду, а отже порушив право на справедливий суд. Також ним зазначено, що в результаті недопущення його до участі у справі він був позбавлений можливості висловити у суді позицію своїх довірителів та надати докази у підтвердження порушення їх законих прав та інтересів. Вказав, що суд зобов`язаний був залучити ПАТ «Одеський НПЗ» до участі у справі, як особу, власника майна, оскільки винесення вироку безпосередньо впливає на права та обов`язки останнього відносного свого майна. Крім того вказав, що суд безпідставно залишив без розгляду заявлений ним цивільний позов до ОСОБА_20 про стягнення завданої майнової шкоди на користь ПАТ «Одеський НПЗ» в сумі 1 616115384 грн. 
		Також зазначив, що 99.57 % статутного капіталу ПАТ «Одеський НПЗ» належить компанії «ЕМПСОН ЛІМІТЕД», тобто вона є законним власником майна до якого застосовано спеціальну конфіскацію. У свою чергу у матеріалах провадження відсутні докази, які підтверджують, що компанія належить керівнику злочинної організації - Особі 1. 
		Крім того зазначив, що стосовно ПАТ «Одеський НПЗ» порушено справи про банкрутство Господарським Судом Одеської області 12.01.2016 року. 
		З моменту порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється спеціальний правовий режим регулювання майнових відносин, стосовно всього майна боржника, який регулюється в першу чергу Законом України від 14 травня 1992 року №2343-Х11 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосування при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. 
		Майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під дією мораторію, накладеного Господарським судом Одеської області, та застосування спеціальної конфіскації до майна його довірителя призвело до порушення майнових прав та законних інтересів працівників та інших кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод».
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі 916/4747/15 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. 
		Крім того ухвалою Господарьского суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ «Одеський НПЗ» по заборгованості із заявленої заробітної плати на загальну суму 29858260 грн. 53 коп. 
		Також затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ «Одеський НПЗ» - юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму 227525802,82 грн. 
		Крім того вказав, що не підтверджуються висновки суду першої інстанції в частині встановлення розміру не сплачених обов`язкових платежів ПАТ « Одеський НПЗ».
		Крім того майно ПАТ «Одеський НПЗ» та майно та ТОВ «Енергія і газ України» не є єдиним майновим комплексом і ніколи не було, як зазначено у вироку. 
		Також вказав, що ОСОБА_486 не був власником майна до якого застосовано спеціальну конфіскацію. На час коли він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Одеський НПЗ» з 04.10.2013 року по 03.03.2014 року діяла редакція статі 96-1 та 96-2 КК України від 18.04.2013 року, яка передбачала випадки застосування спеціальної конфіскації до майна, яке належить на праві приватної власності засудженому, але не передбачала спеціальної конфіскації на майно що належить третім особам.
		Крім того зазначив, що розмір збитків нібито завданих державі, внаслідок злочинів не співмірний з вартістю конфіскованого майна. Вартість конфіскованого майна при винесенні вироку взагалі не встановлювалася, що виключає можливість проаналізувати пропорційність та співмірність застосування спеціальної конфіскації. 
		Крім того зазначив, що кримінальне провадження було розглянуто у суді першої інстанції незаконним складном суду, автоматичний розподіл справи між суддями було проведено із порушеннями вимог закону.
		У підтвердження своїх доводів представником були надані у судовому засіданні апеляційної інстанції письмові докази. ( Том 5 а.с.170-222, Том 55 а.с. 65-74, Том 57 а.с 78-97, 168-170, 246-325, Том 63 а.с. 54-160, а.с. 2-82, 137-207, том 67 а.с. 87-159).
		 
		Крім тогов апеляційнійскарзі представник ТОВ «ЕНЕРГІЯІ ГАЗУКРАЇНА», ОСОБА_21  такожзазначила,що в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації були порушені законні права на володіння майном її довірителя.
		Свої вимоги обґрунтувала тим, що як вбачається з вироку, ОСОБА_20 був службовоюособою ПАТ«Одеський нафтопереробнийзавод» та ніколи не мав статусу ні службової особи, ні учасника, засновника ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», що могло б надати останньому право здійснювати розпорядження майном товариства.
		 
		На момент розгляду справи судом першої інстанції не було надано документів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про підозру службовим особам ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА». Крім того, в справі відсутні докази, а саме, які саме та яким чином за допомогою майна Товариства вчинялися злочини на користь злочинної організації.
		Судом помилково було визначено ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГA3 УКРАЇНА» як учасника злочинної організації, яке за допомогою свого майна сприяло вчиненню злочинів злочинною організацією.
		Вирок суду, як і матеріали кримінального провадження, які були надані суду в обґрунтування спеціальної конфіскації не містять жодного документу (первинні бухгалтерські документи, висновки експерта, аналітичні дослідження), які засвідчували б ухилення Товариства від сплати податків чи незаконне розпорядження активами.
		Посадовим особам ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» про підозру не було повідомлено, а засуджений ОСОБА_20 у трудових відносинах з Товариством ніколи не перебував. Таким чином, вирок не містить жодного підтвердження, що майно Товариства було підшукане, пристосоване та використане учасниками злочинної організації для вчинення злочинів. 
		Представник ОСОБА_8 надав доповнення до апеляційної скарги та у судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що Особа 1 керівник злочинної організації не є співвласником товариства, не є його керівником та не має жодного відношення до діяльності Товариства, що підтверджується копією Витягу Компанії Емпсон Лімітед та Витягом з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань де зазначено, що кінцевим бенефіциаром власником ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» є ОСОБА_268 . У підтвердження своїх доводів надав докази. (Том 55 а.с. 68-74, Том 57 а.с. 278, Том 64 а.с.26-84 ).
		 
		Крім того до апеляційного суду звернулися інші юридичні та фізичні особи які в своїх апеляційних скаргах також зазначали про порушення своїх майнових прав в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації. Зазначили, що бажали прийняти участь у судовому засіданні суду першої інстанції та безпосередньо навести суду свої доводи та докази у підтвердження порушення їх законних прав в результаті укладення угоди про винуватість та клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації, проте не мали можливості це зробити оскільки про ухвалення вироку не були обізнані, у часті у справі не приймали, про розгляд справи суд їх не повідомляв. 
		 
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_20 не є власником майна до якого застосовано спеціальну конфіскацію. 
		 
		В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду представники Компанії Емпсон Лімітед ОСОБА_22 та ОСОБА_11 у підтвердження того, що право власності на майно її довірителя порушено в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації зазначили, що майно на яке накладено спеціальну конфіскацію належить на праві власності Компанії Емпсон Лімітед. 05.07.2013 року був укладений договір купівлі - продажу акцій №1906/2013 БВ між Лукойл ЮРОП Хлдінгс БіВі, від імені та в інтересах якої діяло ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» та Компанією Емпсон Лімітед в особі представника ОСОБА_487 . Крім того надано Свідоцтво компанії Емпсон Лімітед, видане Міністерством торгівлі, промисловості і туризму Департаменту реєстрації та ліквідації компаній Нікосія, Республіки Кіпр від 11 липня 2017 року та Витяг зЄдиного державногореєстру речових правна нерухомемайно таРеєстру власностіна нерухомемайно,Держваного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчудженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єктів від03.02.2020року (Том55а.с.68-74, Том57а.с.278,Том 64а.с.26-84). Компанія є добросовісним набувачем вказаного майна. Єдиним акціонером Компанії на дату подачі заяви про концентрацію був Сайло Сервіз Лімітед Сі Ай. ( володіє 1000 акцій). Застосувавши спеціальну конфіскацію суд фактично незаконно позбавив права володіння та користування вказаним майном його власника. Компанія є іноземним інвестором для України. Застосуванням спеціальної конфіскації було порушено низку міжнародних актів, а також завдано збитків власнику. В підтвердження порушення прав її довірителя також надала інші письмові докази. ( Том 62 а.с. 23  189, Том 63, а.с. 6-16, 34-36). 
		 
		Також про порушення законних прав та інтересів свого довірителя, в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації, зазначили у своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду представники Компанії Фонран Оперейшн Лімітед адвокати ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
		Вказали, що Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 серпня 2018 року, справа №916/4747/15 визнано безспірність кредиторських вимог Фонран Оперейшн Лімітед до ПАТ «Одеський НПЗ» на загальну суму 47261976 грн. 12 коп. Отже Компанія Фонран Оперейшн Лімітед, як кредитор ПАТ «Одеський НПЗ», повинен у процесі розгляду справи про банкрутства отримати погашення заборгованості після здійснення продажу майна останнього в процедурі банкрутства. 
		Проте в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації було незаконно позбавлено можливості повернення вказаних коштів його довірителю. У підтвердження зазначених доводів надали копію Ухвали Господарського суду Одеської області від 18серпня 2018 року та інші письмові докази. (Том 57 а.с. 220-239, Том. 63 а.с 21-23). 
		 
		Крім того директор ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» Акціонерного товариства «Глобалбуд-Інженерінг» ОСОБА_488 в апеляційній скарзі також зазначив про порушення прав підприємства в результаті винесення вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості та застосовано спеціальну конфіскацію. Зокрема зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 серпня 2018 року визнано безпірність кредиторських вимог ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» до ПАТ «Одеський НПЗ» щодо сплати заборгованості на суму 2236606 грн. 08 коп. ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд», як кредитор ПАТ «Одеський НПЗ», повинно було в процесі розгляду справи про банкрутство отримати погашення заборгованості після здійснення продажу майна останнього в процедурі банкрутства. Проте в результаті винесення вироку підприємство позбавлено можливості на повернення належних йому коштів, що є прямим порушенням права власності, непорушність якого нарантованан ст.41 Конституції України, оскільки у ПАТ «Одеський НПЗ» було конфісковано усе майно, як рухоме так і нерухоме, яким би можна було здійснити погашення заборгованості. У підтвердження своїх доводів до апеляційної скарги надав докази. (Том 6 а.с.46-189).
		 
		    Крім того в поданих апеляційних скаргах вищевказані фізичні особи також зазначили, що в результаті затвердження угоди про винуватість та застосування спеціальної конфіскації порушено їх майнові права, оскільки ними заявлено грошові вимоги до ПАТ «Одеський НПЗ» щодо сплати заборгованості по заробітній платі та ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року, дані вимоги визнано безспірними та задоволено.
		Вказали, що 12.01.2016 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 27127.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 року по справі 916/4747/15 постановлено ухвалу, відповідно до змісту якої:
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" по заборгованостііз заявленоїзаробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на загальнусуму 29858260грн.53коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" перед звільненимипрацівниками заперіод зсерпня 2014року посічень 2016року назагальну суму5951302грн.65коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		-затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до відомості по заборгованості із заробітної плати до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" працюючими працівникамиза періодз серпня2014року посічень 2016на загальнусуму 14206554грн.43коп. у першу чергу задоволення відповідно до ч. 1 ст. 45 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
		- затверджено реєстр грошових вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» юридичних осіб, як приватного так і публічного права на загальну суму - 227 525 802, 82 грн.
		Зокрема, ухвалою Господарського суду Одеської області визнано безспірність грошових вимог ОСОБА_24 до ПАТ «Одеський НПЗ» щодо сплати заборгованості по заробітній платі на суму  643618грн.36коп. Отже, він, як кредитор ПАТ «Одеський НПЗ», повинен був у процесі розгляду справи про банкрутство отримати погашення заборгованості по заробітній платі після здійснення продажу майна ПАТ «Одеський НПЗ» в процедурі банкрутства.
		Крім того майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під дією мораторію, накладеного Господарським судом Одеської області, та застосування спеціальної конфіскації до майна призвело до порушення майнових прав та законних інтересів працівників та інших кредиторів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».
		Так заборгованість по заробітній платі ПАТ «Одеський НПЗ» перед працівниками заводу, які подали апеляційні скарги, складає: ОСОБА_25 заборгованість по заробіній платі на суму 194498 грн.; ОСОБА_26 на суму 11869 грн. 49 коп.; ОСОБА_27 на суму  213921 грн. 33 коп.; ОСОБА_28 на суму  55636 грн. 53 коп.; ОСОБА_29 на суму - 76427грн. 12 коп.; ОСОБА_273 на суму - 65487 грн. 75 коп.; ОСОБА_274 на суму  45001 грн. 93 коп.; ОСОБА_275 на суму  100592 грн. 36 коп.; ОСОБА_276 на суму - 88084,06 грн.; ОСОБА_277 на суму - 56689 грн. 65 коп.; ОСОБА_278 на суму - 55052 грн. 62 коп.; ОСОБА_279 на суму  105105 грн. 82 коп.; ОСОБА_280 на суму - 34698 грн. 49 коп.; ОСОБА_281 на суму  15749 грн. 47 коп.; ОСОБА_282 на суму - 145052 грн. 70 коп.; ОСОБА_283 на суму - 12009 грн. 78 коп.; ОСОБА_284 на суму  49820 грн.08 коп.; ОСОБА_285 на суму  117332 грн. 84 коп.; ОСОБА_286 на суму  213921грн. 33 коп.; ОСОБА_287 на суму  86959 грн. 12 коп.; ОСОБА_288 на суму - 101407 грн. 14 коп.; ОСОБА_289 на суму - 29024 грн. 95 коп.; ОСОБА_290 на суму  118295 грн. 21 коп.; ОСОБА_291 на суму  70450 грн. 01 коп.; ОСОБА_292 на суму  150682 грн. 57 коп.; ОСОБА_293 на суму - 665341 грн. 79 коп.; ОСОБА_294 на суму - 138011 грн. 30 коп.; ОСОБА_295 на суму - 30205 грн.80 коп.; ОСОБА_296 на суму - 24814 грн. 25 коп.; ОСОБА_297 на суму  62181 грн.; ОСОБА_298 на суму - 125508 грн. 65 коп.; ОСОБА_299 на суму - 1042 грн.; ОСОБА_300 на суму  31529 грн. 33 коп.; ОСОБА_301 на суму - 464424 грн. 26 коп.; ОСОБА_302 на суму  120262 грн.; ОСОБА_303 на суму - 115272 грн. 16 коп.; ОСОБА_304 на суму - 97196 грн. 83 коп.; ОСОБА_305 на суму 40306 грн. 58 коп.; ОСОБА_306 на суму  43609 грн. 75 коп.; ОСОБА_307 на суму - 152095 грн. 87 коп.; ОСОБА_308 на суму - 110625 грн. 81 коп.; ОСОБА_309 на суму - 161358 грн. 40 коп.; ОСОБА_310 на суму  19146 грн. 32 коп.; ОСОБА_311 на суму  50835 грн. 75 коп.; ОСОБА_312 на суму 52408 грн. 74 коп.; ОСОБА_313 на суму 433642 грн.; ОСОБА_314 на суму  8994 грн. 12 коп.; ОСОБА_315 на суму - 540689 грн. 05 коп.; ОСОБА_316 на суму  69720 грн. 15 коп.; ОСОБА_317 на суму - 66182 грн. 76 коп.; ОСОБА_318 на суму - 95503 грн. 98 коп.; ОСОБА_319 на суму  64077 грн. 54 коп.; ОСОБА_320 на суму  227767 грн. 07 коп.; ОСОБА_321 на суму - 61820 грн. 95 коп.; ОСОБА_322 на суму - 151199 грн.; ОСОБА_16 на суму  190514 грн. 61 коп.; ОСОБА_323 на суму    - 8453 грн. 34 коп.; ОСОБА_324 на суму  78522 грн. 10 коп.; ОСОБА_325 на суму - 9895 грн. 96 коп.; ОСОБА_326 на суму - 30488 грн. 51 коп.;  ОСОБА_327 на суму  112450 грн. 52коп.;  ОСОБА_328 на суму 75988, грн.47 коп.; ОСОБА_329 на суму - 91230 грн. 68 коп.; ОСОБА_330 на суму - 10484грн. 73 коп.; ОСОБА_331 на суму- 11009 грн. 07 коп.; ОСОБА_332 на суму - 20196 грн. 08 коп.; ОСОБА_333 на суму  21085 грн. 38 коп.; ОСОБА_334 на суму  1393163 грн. 16 коп.; ОСОБА_335 на суму 61240 грн. 05 коп.; ОСОБА_336 на суму - 48605 грн. 60 коп.; ОСОБА_337 на суму  66934 грн. 64 коп.; ОСОБА_338 на суму  28788 грн. 43 коп.; ОСОБА_339 на суму  99538 грн. 32 коп.; ОСОБА_340 на суму - 21140 грн. 88 коп.; ОСОБА_341 на суму 141323 грн. 90 коп.; ОСОБА_342 на суму 62194 грн. 14 коп.; ОСОБА_343 на суму - 13100 грн. 26 коп.; ОСОБА_344 на суму  68826 грн. 23 коп.; ОСОБА_345 на суму - 57527 грн.75 коп.; ОСОБА_346 на суму  60572 грн. 93 коп.; ОСОБА_347 на суму  53525 грн. 61 коп.; ОСОБА_348 на суму - 69701 грн. 40 коп.; ОСОБА_349 на суму- 73521 грн.73 коп.; ОСОБА_350 на суму - 57388 грн. 44 коп.; ОСОБА_351 на суму - 49649 грн. 60 коп.; ОСОБА_352 на суму - 21800 грн. 33 коп.; ОСОБА_353 на суму  30935 грн. 71 коп.; ОСОБА_354 на суму  20685 грн. 36 коп.; ОСОБА_355 на суму  62679 грн. 85 коп.; ОСОБА_356 на суму  82633 грн. 74 коп.; ОСОБА_357 на суму 63984 грн.49 коп.; ОСОБА_358 на суму 51682 грн. 97 коп.; ОСОБА_359 на суму  1473 грн. 28 коп.; ОСОБА_360 на суму  18545 грн. 50 коп.; ОСОБА_361 на суму  19749 грн. 03 коп.; ОСОБА_362 на суму  38663 грн. 26 коп.; ОСОБА_363 на суму  187022 грн. 53 коп.; ОСОБА_364 на суму  23 7644 грн. 77 коп.; ОСОБА_365 на суму  53887 грн. 40 коп.; ОСОБА_366 на суму  178280 грн. 40 коп.; ОСОБА_367 на суму    - 109317 грн. 50коп.; ОСОБА_368 на суму 110703 грн. 87 коп.; ОСОБА_369 на суму - 45347 грн. 15 коп.; ОСОБА_370 на суму  20765 грн. 42 коп.; ОСОБА_371 на суму  33461 грн. 20 коп.; ОСОБА_372 на суму - 24341 грн. 20 коп.; ОСОБА_373 на суму - 86974 грн. 82 коп.; ОСОБА_374 на суму  62491 грн.; ОСОБА_375 на суму  51563 грн. 73 коп.; ОСОБА_376 на суму - 46564 грн. 20 коп.; ОСОБА_377 на суму - 114054 грн.; ОСОБА_378 на суму  99944 грн. 25 коп.; ОСОБА_379 на суму  19815 грн. 84 коп.; ОСОБА_380 на суму 80321 грн. 76 коп.; ОСОБА_381 на суму  149494 грн. 27 коп.; ОСОБА_382 на суму - 89320 грн.74 коп.; ОСОБА_383 на суму - 93515 грн. 61 коп.; ОСОБА_384 на суму  45042 грн. 82 коп.; ОСОБА_385 на суму - 71484 грн. 69 коп.; ОСОБА_386 на суму  113304 грн. 25 коп.; ОСОБА_387 на суму - 17849 грн. 84 коп.; ОСОБА_388 на суму  22534 грн. 50 коп.; ОСОБА_389 на суму - 22842 грн. 17 коп.; ОСОБА_15 на суму  346369 грн. 53 коп.; ОСОБА_390 на суму - 88394 грн. 89 коп.; ОСОБА_391 на суму - 9474 грн. 35 коп.; ОСОБА_392 на суму 48243 грн. 25 коп.; ОСОБА_17 на суму - 91563 грн. 31 коп.; ОСОБА_393 на суму - 87000 грн. 15 коп.; ОСОБА_394 на суму 60508 грн. 64 коп.; ОСОБА_395 на суму - 29227 грн. 29 коп.; ОСОБА_396 на суму  68935 грн. 34 коп.; ОСОБА_397 на суму - 44603 грн. 62 коп.; ОСОБА_398 на суму  62422 грн.; ОСОБА_399 на суму - 112630 грн. 46 коп.; ОСОБА_400 на суму - 171509 грн. 75 коп.; ОСОБА_401 на суму - 48263 грн. 86 коп.; ОСОБА_402 на суму - 1473 грн. 28 коп.; ОСОБА_403 на суму - 353150 грн. 16 коп.; ОСОБА_404 на суму  2352965 грн. 71 коп.; ОСОБА_405 на суму  194839 грн. 09 коп.; ОСОБА_406 на суму  161566 грн. 66 коп.; ОСОБА_407 на суму - 364431 грн. 97 коп.; ОСОБА_408 на суму - 7802 грн. 32 коп.; ОСОБА_409 на суму  19815 грн. 85 коп.; ОСОБА_410 на суму 51569 грн. 77 коп.; ОСОБА_411 на суму  135313 грн. 16 коп.; ОСОБА_412 на суму 84896 грн. 73 коп.; ОСОБА_413 на суму 221237 грн. 41 коп.; ОСОБА_414 на суму - 21322 грн. 09 коп.; ОСОБА_415 на суму  64591 грн. 05 коп.; ОСОБА_416 на суму - 52056 грн. 58 коп.; ОСОБА_417 на суму - 97232 грн. 93 коп.; ОСОБА_418 на суму - 85556 грн. 44 коп.; ОСОБА_419 на суму - 41441 грн. 14 коп.; ОСОБА_420 на суму  44560 грн.; ОСОБА_421 на суму  36252 грн. 80 коп.; ОСОБА_422 на суму - 60332 грн. 71 коп.; ОСОБА_423 на суму  24496 грн. 23 коп.; ОСОБА_424 на суму  29499 грн. 14 коп.; ОСОБА_425 на суму  25956 грн. 77 коп.; ОСОБА_426 на суму - 57037 грн. 19 коп.; ОСОБА_427 на суму - 154428 грн. 30 коп.; ОСОБА_428 на суму  40112 грн. 12 коп.; ОСОБА_429 на суму - 52579 грн. 29 коп.; ОСОБА_430 на суму  160052 грн. 19 коп.; ОСОБА_431 на суму - 50837 грн. 63 коп.; ОСОБА_432 на суму - 10684 грн.05 коп.; ОСОБА_433 на суму - 51282 грн. 55 коп.; ОСОБА_434 на суму  95061 грн. 99 коп.; ОСОБА_435 на суму    - 91926 грн. 63 коп.; ОСОБА_436 на суму - 167499 грн. 49 коп.; ОСОБА_437 на суму - 148541 грн. 39 коп.; ОСОБА_438 на суму  132157 грн. 73 коп.; ОСОБА_439 на суму - 8420 грн. 15 коп.; ОСОБА_440 на суму  64019 грн. 49 коп.; ОСОБА_441 на суму  20374 грн. 76 коп.; ОСОБА_442 на суму  95044 грн. 65 коп.; ОСОБА_443 на суму  8260 грн. 74 коп.; ОСОБА_444 на суму  27572 грн. 09 коп.; ОСОБА_445 на суму  24643 грн. 34 коп.; ОСОБА_446 на суму  141942 грн. 53 коп.; ОСОБА_447 на суму  178892 грн. 38 коп.; ОСОБА_448 на суму  75697 грн.72 коп.; ОСОБА_449 на суму  30471 грн. 16 коп.; ОСОБА_450 на суму - 58180 грн.42 коп.; ОСОБА_451 на суму - 52512 грн. 18 коп.; ОСОБА_452 на суму - 73525 грн. 86 коп.; ОСОБА_453 на суму  284901 грн. 09 коп.; ОСОБА_454 на суму - 332564 грн. 57 коп.; ОСОБА_455 на суму - 11903 грн. 82 коп.; ОСОБА_456 на суму  71209 грн. 36 коп.; ОСОБА_457 на суму  81223 грн. 80 коп.; ОСОБА_458 на суму 9461 грн. 04 коп.; ОСОБА_459 на суму  106152 грн. 63 коп.; ОСОБА_460 на суму - 51181 грн. 84 коп.; ОСОБА_461 на суму - 134140 грн. 44 коп.; ОСОБА_462 на суму  19195 грн. 67 коп.; ОСОБА_463 на суму  42875 грн. 76 коп.; ОСОБА_464 на суму  43659 грн. 91 коп.; ОСОБА_465 на суму  149782 грн. 17 коп.; ОСОБА_466 на суму  206434 грн. 58 коп.; ОСОБА_467 на суму  40884 грн. 71 коп.; ОСОБА_468 на суму 273122 грн. 87 коп.; ОСОБА_469 на суму - 57408 грн. 88 коп.; ОСОБА_470 на суму - 151424 грн. 58 коп.; ОСОБА_471 суму  179773 грн. 32 коп.; ОСОБА_472 на суму  64788 грн. 24 коп.; ОСОБА_473 на суму  35604 грн. 35 коп. 
		Фактично станом на теперішній час вироком суду, яким застосовано спеціальну конфіскацію їх позбавлено можливості отримати справедливу винагороду за виконану ними працю, що є прямим порушенням їх конституційного правана оплатупраці, передбаченого ст. 43 Конституції України, оскільки у ПАТ «Одеський НПЗ» було конфісковано усе майно, як рухоме, так і не рухоме, яким би можна було здійснити погашення заборгованості. Тобто зазначають, що в результаті ухвалення вироку та застосування спеціальної конфіскації було прямо порушено їх право на оплату праці. У підтвердження своїх доводів надали з апеляційними скаргами письмові докази. 
		 
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. 
		Европейською Конвенцією з прав основоположних свобод та прав людини, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної та юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном недопускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересівабо для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. 
		Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини затосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст.1 Протоколу №1 Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
		Крім того про це це йдеться в Постановах ККС Верховного суду у справі № 748/1457/19, у справі 236/3696/18 від 04 листопада 2020 року та у справі №138/2740/16к від 09 квітня 2019 року 
		 
		Разом із тим, вищевказані обставини та докази на які посилаються особи, які подали апеляційній скарги щодо порушення їх законних прав та інтересів в результаті винесення вироку та застосування спеціальної конфіскації не були предметом розгляду та дослідження у суді першої інстанції, оцінка їм судом не надавалася, що із урахуванням принципів безпосередності дослідження доказів та інстанційності розгляду кримінальних проваджень, позбавляє можливості дослідження та надання їм належної оцінки колегією суддів апеляційної інстанції. 
		 
		Крім того колегія суддів при цьому звертає увагу, що суд першої інстанції, при винесенні вироку, застосовуючи спеціальну конфіскацію на вищевказане майно не перевірив та не здійснив аналізу у вироку чи передбачав кримінальний закон, зокрема ст.ст.96-1, 96-2 КК України в редакції на момент скоєння інкримінованого злочину ОСОБА_20 , тобто в період з 04.10.2013року до03.03.2014року, настання наслідків у вигляді спеціальної конфіскації на майно інших осіб, при тому, що воно не належало на праві власності обвинуваченому ОСОБА_20 . 
		 
		Враховуючи принцим інстанційності та безпосередності дослідження доказів, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати даним обставинам та доказам викладеним в апеляційних скаргах та наданих апелянтами у судовому засіданні суду апеляційної інстанції у підтвердження порушення їх прав та законних інтересів в результаті винесення вироку, яким затверджено угоду про винуватість та застосовано спеціальну конфіскацію, оскільки дані обставини та докази не були предметом дослідження у суді першої інстанції, та оскільки у такому разі це позбавить можливості вказаних учасників процесу на апеляційне оскарження. 
		 
		Більше того при цьому колегія суддів також враховує, що як зазначено вище, судом першої інстанції безпідставно не допущено до участі у справі адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_475 як осіб, які діяли за довіреністю, в якості представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ України», незважаючи на те, що останні в своїх заявах про допуск до участі у справі зазначали, що в результаті укладення угоди та застосування спеціальної конфіскації порушуються права, та законні інтереси інтереси третіх осіб, зокрема, права їх довірителів. Слід зазначити, що про дане порушення зазначив у вищевказаній Постанові Верховний суд від 21.06.2018 року справа №523/8045/17. (Том 9 а.с 185-189).
		Чим фактичнопозбавилено останніхможливості усудовому засіданні висловитисвою правовупозицію танадати доказищодо порушення законнихправ таінтересів юридичнихосіб,які вонипредставляють врезультаті укладенняугоди провизнання винуватостіта застосуванняспеціальної конфіскації,порушено  право останніх на доступ до правосуддя, порушено принцип рівності сторін, право на змагальність у кримінальній справі, право на надання доказів, доведення у судовому засіданні своєї позиції та висловити позицію щодо позиції інших учасників судового розгляду, а отже порушено право на доступ до правосуддя та на справедливий суд. 
		При цьому суд не врахував, що принцип рівності сторін, передбачає право на змагальність у кримінальній справі, зокрема, що звинувачення і захист повинні мати розумну можливість знати позицію іншої сторони і про представлені нею докази та висловлювати свою думку про них. 
		Крім того, Конституційний суд України в своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя. Згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд неможе відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; вімова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції України не може бути обмежене (рішення від 25 грудня 1997року №9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
		Зазначені права також регламентуються Рішеннями Европейського суду з прав людини у справі «Брандштеттер проти Австрії» від 28.08.1991 року, «Руїс - Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993 року, «Мілатова та інші проти Чехії», «Кочмарж та інші проти Чехії» від 03.03.2000 року.
		Крім того підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує: «достатній час і можливості для підготовки свого захисту». 
		Також про це йдеться у пілотному рішенні Європейського суду від 25.07.2002 року Справа "Совтрансавто  Холдинг" проти України" в якій зазначено: «Що стосується права, гарантованого ст.1 Протоколу 1 такі позитивні обов`язки можуть потребувати застосування окремих необхідних заходів, направлених на захист права власності. Зокрема це означає для держави розробити таку судову процедуру, яка була б забезпечена всіми необхідними процесуальними гарантіями і дозволяла б національним судам ефективно і справедливо розглянути будь  який спір». 
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при здійсненні автоматичного розподілу кримінального провадження стосовно ОСОБА_20 у суді першої існтанції були допущені такі істотні порушення вимог закону, що дають обгрунтовані підстави для висновку, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, що є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового судового розгляду.
		 
		Так, 06.06.2017 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_20 за ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.3 ст.212; ч.4 ст.28, ч.1 ст.366; ч.4 ст.28, ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України.( Том 3 а.с. 1).
		Справі було присвоєно єдиний унікальний номер 523/8045/17 та здійснено автоматизований розподіл між суддями Суворовського районного суду м. Одеси. 06.06.2017 року о 12:48:59 год. уповноваженою особою апарату Суворовського районного суду м. Одеси. Обрано головуючим суддю ОСОБА_1 , про що сформований звіт про автоматичний розподіл судових справ між суддями. ( Том 3 а.с. 2). 
		Слід зазначити, що здійснюючи автоматичний розподіл вищевказаної справи, уповноваженою особою апарату Суворовського районного суду м. Одеси під час формування звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями було виключено із автоматичного розподілу суддів ОСОБА_245 , ОСОБА_251 та ОСОБА_246 , із зазначенням Зайнятий згідно табелю (Нарадча кімната), хоча перебування у нарадчій кімнаті, тим більше по короткостроковій справі не передачає виключення судді з списку авторозподілу. Таким чином, справа була доступна до розподілу лише одному судді - ОСОБА_1 , якому вона й була розподілена, розподіл відбувався з порушенням принципів вірогідності, черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді, тобто розподіл відбувся 1(один) з 1(одного) судді. 
		Зі спливом 2-х годин, а саме о 14:33:30 год., уповноваженою особою апарату Суворовського районного суду м. Одеси, здійснено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи та обрано членів колегії суддів ОСОБА_245 та ОСОБА_246 , про що сформований звіт про автоматичне визначення складу колегії суддів. При цьому підставою для повторного автоматичного розподілу стала доповідна записка секретаря судового засідання ОСОБА_489 в якій остання зазначила, що при реєстрації справи були допущені помилки, які просила виправити, зокрема, при визначенні спеціалізації помилково не було визначено колегіальний склад суду для розгляду кримінального провадження. 
		Разом із тим з автоматичного розподілу був знову виключений суддя ОСОБА_249 у зв`язку із перебуванням в нарадчій кімнаті, тобто розподіл відбувався знову з порушенням вищевказаних вимог закону, тобто 2(два) з 2(двох) суддів. 
		При цьомуу Звітіпро автоматичнийрозподіл судових справміж суддямиСуворовського районногосуду м.Одеси від06.06.2017року зазначено,що суддя ОСОБА_1 вже назначенийсуддею поданій справі,що  підтверджується вищевказанимЗвітом проавтоматичний розподіл судовихсправ міжсуддями Суворовськогорайонного судум.Одеси від06.06.2017року (Том61а.с73-100); листом керівникаапарата Суворовськогорайонного суду м.Одеси назапит адвоката ОСОБА_8 , від 21.06.2019 року за №5/1486/19 (Том 57 80-81, 314-315): табелем обліку використання робочого часу Суворовського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року (Том 57 а.с. 321, 322); доповідною запискою секретаря судового засідання Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_489 на імя в.о. керівника апарата суду ОСОБА_490 від 06.06.2017 року (том 57 а.с. 324); протоколом про автоматичний розподіл судової справи між суддями №523/8045/17, номер провадження 1-кп/523/583/17 від 06.06.2017 року та протоколом автоматичного визначення складу колегії від 06.06.2017 року (Том 57 а.с. 323, 324); 
		Проте слід зазначити, що згідно Засад використання автоматичної системи документообігу в Суворовському районному суді м. Одеси, затверджених рішенням зборів суддів Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2015 року №14 зі змінами від 19.09.2016 року, наданих районним судом на запит від 20.11.2019 року за №5/3370 (Том 63 а.с. 24), та згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року, в редакції чинній на час здійснення автоматичного розподілу, даного кримінального провадження, взагалі не передбачено такої підстави виключення судді зі списку суддів, які беруть участь у автоматизованому розподілі справи, як «перебування в нарадчій кімнаті» по справам термін розгляду, яких та перебування у нарадчій кімнаті є короткочасним. Крім того як вбачається із вищевказаного Звіту дані судді перебували в нарадчій кімнаті 06.06.2017 року по справам по яким термін розгляду є короткочасним та по яким термін перебування у нарадчій кімнаті є також короткочасним. Слід при цьому зазначити, що кожним із 4- х суддів ОСОБА_491 та ОСОБА_492 , ОСОБА_493 та ОСОБА_249 в цей день було розглянуто по декілька таких проваджень, що підтверджується копіями процесуальних рішень винесеними вказаними суддями та графіком розглянутих за цей день проваджень суддею ОСОБА_494 ( Том 61 а.с 73-100). 
		Більше того колегія суддів при цьому враховує викладене у листі, на запит адвоката ОСОБА_8 , від 21.06.2019 року за №5/1486/19, в якому керівник апарату Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_495 підтвердив, що 06.06.2017 року о 14 год. 33 хв. в.о. керівника апарату суд ОСОБА_490 було здійснено повторний авторозподіл кримінального провадження за №523/8045/17, на підставі некоректно заданих відомостей, що впливали на авторозподіл, тобто підтвердив допущення порушень закону при здійсненні автоматизованого розподілу кримінального провадження, а отже підтвердив незаконність даного автоматичного розподілу. (Том 57 а.с. 80-81, 315-316).
		   Разом із тим, згідно ст.35 КПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді. 
		 
		   Вище зазначене прямо вказує, що автоматичний розподіл кримінального провадження було проведено із порушенням вимог закону, зокрема: з порушенням принципу вірогідності, безсторонності, черговості, та однакової кількості проваджень для кожного судді при автоматичному розподілі кримінального провадження, що вплинуло на об`єктивний та неупереджений автоматичний розподіл кримінального провадження та вказує, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, що згідно п.2 ч.2 ст.412, ст.415 КПК України, є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції. 
		 
		Прицьому слідзазначити,що відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Статтею 2 цього закону передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного вище закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, відображеної, зокрема, в рішеннях у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії", "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Білуха проти України", наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
		 
		Враховуючи викладенеколегія суддівдоходить висновку,що врезультаті розглядукримінального провадженняу судіпершої інстанції було порушеноправо наповний,всебічний танеупереджений розглядкримінального провадження,порушено право на доступ до правосуддя, порушено принцип рівності сторін, право на змагальність у кримінальній справі, право на надання доказів, доведення у судовому засіданні своєї позиції та висловити позицію щодо позиції інших учасників судового розгляду, а отже порушено право на справедливий суд. 
		Кримінальнепровадження розглянутов судіпершої інстанціїіз істотнимипорушеннями вимогкримінального процесуальногозакону,Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободта практикиЄвропейського суду,які перешкодилисуду ухвалитизаконне таобґрунтоване рішення,і якінеможливо усунутипід часапеляційного розгляду,враховуючи принципінстанційності та безпосередностідослідження доказів, атому подані апеляційні скарги представника підлягають задоволенню частково, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання. 
		 
		Оскільки вирок скасовується у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів, згідно положень ч. 2 ст. 415 КПК України, не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, повно, всебічно і об`єктивно дослідити всі зібрані докази по справі та перевірити всі доводи поданих апеляційних скарг та надати цим доводам належну правову оцінку, надати можливість вищевказаним особам, які подали апеляційні скарги та вважать, що законні права та інтереси порушено в результаті винесення вироку реалізувати свої законні права на участь у судовому засіданні, надання пояснень та доказів у підтвердження своїх переконань та за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване рішення. 
		Суду першої інстанції слід із урахуванням цього при новому розгляді справи перевірити та надати належну правову оцінку законності укладення угоди про визнання винуватості та застосування спеціальної конфіскації, якщо така конфіскація не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб» та чи не порушуються в результаті укладення такої угоди та застосування спеціальної конфіскації права та законні інтереси інших осіб, у тому числі на мирне володіння майном.
		 
		Призначення нового судового розгляду кримінального провадження не вплине на цілісність та забезпечення збереження майна на яке накладено арешт. Оскільки ухвалою слідчого судді накладено арешт на вказане майно до закінчення розгляду кримінального провадження по суті.
		А тому особа в якої перебуває майно в оперативному управлінні або власник чи розпорядник позбавлений можливості відчуджити, знищити, або передати вказане майно будь-яким третім особам.
		 
		Буручи до уваги вищевикладене подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги представника ПАТОдеський нафтопереробнийзавод» адвоката ОСОБА_8 із доповненням, представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_21 із доповненням представника  адвоката ОСОБА_8 , директора Компанії Емпсон Лімітед  ОСОБА_22 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , представника Компанії Фонран Оперейшн Лімітед адвоката ОСОБА_13 із доповненням, директора ДП «ГСІ-Укрнафтогазбуд» Акціонерного товариства «Глобалбуд-Інжинірінг» ОСОБА_23 ,  ОСОБА_66 , ОСОБА_65 , ОСОБА_93 , ОСОБА_17 , ОСОБА_496 , ОСОБА_68 , ОСОБА_149 , ОСОБА_497 , ОСОБА_498 , ОСОБА_228 , ОСОБА_499 , ОСОБА_122 , ОСОБА_28 , ОСОБА_155 , ОСОБА_230 , ОСОБА_500 , ОСОБА_212 , ОСОБА_225 , ОСОБА_84 , ОСОБА_121 , ОСОБА_182 , ОСОБА_31 , ОСОБА_49 , ОСОБА_141 , ОСОБА_140 , ОСОБА_210 , ОСОБА_222 , ОСОБА_501 , ОСОБА_502 , ОСОБА_503 , ОСОБА_85 , ОСОБА_15 , ОСОБА_137 , ОСОБА_128 , ОСОБА_76 , ОСОБА_504 , ОСОБА_47 , ОСОБА_136 , ОСОБА_505 , ОСОБА_195 , ОСОБА_205 , ОСОБА_67 , ОСОБА_199 , ОСОБА_27 , ОСОБА_506 , ОСОБА_507 , ОСОБА_508 , ОСОБА_215 , ОСОБА_229 , ОСОБА_198 , ОСОБА_78 , ОСОБА_150 , ОСОБА_211 , ОСОБА_175 , ОСОБА_16 , ОСОБА_163 , ОСОБА_191 , ОСОБА_509 , ОСОБА_510 , ОСОБА_112 , ОСОБА_511 , ОСОБА_134 , ОСОБА_139 , ОСОБА_110 , ОСОБА_83 , ОСОБА_109 , ОСОБА_512 , ОСОБА_160 , ОСОБА_55 , ОСОБА_152 , ОСОБА_513 , ОСОБА_164 , ОСОБА_514 , ОСОБА_45 , ОСОБА_193 , ОСОБА_37 , ОСОБА_194 , ОСОБА_183 , ОСОБА_192 , ОСОБА_173 , ОСОБА_515 , ОСОБА_516 , ОСОБА_39 , ОСОБА_517 , ОСОБА_201 , ОСОБА_32 , ОСОБА_204 , ОСОБА_145 , ОСОБА_125 , ОСОБА_213 , ОСОБА_116 , ОСОБА_151 , ОСОБА_177 , ОСОБА_90 , ОСОБА_71 , ОСОБА_219 , ОСОБА_111 , ОСОБА_161 , ОСОБА_57 , ОСОБА_113 , ОСОБА_190 , ОСОБА_218 , ОСОБА_148 , ОСОБА_171 , ОСОБА_518 , ОСОБА_519 , ОСОБА_520 , ОСОБА_521 , ОСОБА_202 , ОСОБА_522 , ОСОБА_523 , ОСОБА_74 , ОСОБА_184 , ОСОБА_75 , ОСОБА_524 , ОСОБА_133 , ОСОБА_525 , ОСОБА_221 , ОСОБА_220 , ОСОБА_119 , ОСОБА_162 , ОСОБА_153 , ОСОБА_43 , ОСОБА_132 , ОСОБА_168 , ОСОБА_91 , ОСОБА_526 , ОСОБА_216 , ОСОБА_223 , ОСОБА_98 , ОСОБА_81 , ОСОБА_206 , ОСОБА_527 , ОСОБА_51 , ОСОБА_86 , ОСОБА_25 , ОСОБА_528 , ОСОБА_56 , ОСОБА_29 , ОСОБА_129 , ОСОБА_174 , ОСОБА_52 , ОСОБА_226 , ОСОБА_142 , ОСОБА_61 , ОСОБА_196 , ОСОБА_63 , ОСОБА_529 , ОСОБА_197 , ОСОБА_130 , ОСОБА_227 , ОСОБА_530 , ОСОБА_531 , ОСОБА_532 , ОСОБА_533 , ОСОБА_534 , ОСОБА_535 , ОСОБА_536 , ОСОБА_131 , ОСОБА_537 , ОСОБА_143 , ОСОБА_187 , ОСОБА_62 , ОСОБА_538 , ОСОБА_69 , ОСОБА_539 , ОСОБА_89 , ОСОБА_157 , ОСОБА_188 , ОСОБА_186 , ОСОБА_540 , ОСОБА_107 , ОСОБА_541 , ОСОБА_542 , ОСОБА_543 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_544 , ОСОБА_53 , ОСОБА_105 , ОСОБА_146 , ОСОБА_77 , ОСОБА_189 , ОСОБА_34 , ОСОБА_208 , ОСОБА_144 , ОСОБА_50 , ОСОБА_165 , ОСОБА_179 , ОСОБА_545 , ОСОБА_88 , ОСОБА_87 , ОСОБА_217 , ОСОБА_546 , ОСОБА_60 , ОСОБА_108 , ОСОБА_79 ,  ОСОБА_24 , ОСОБА_120 , ОСОБА_180 , ОСОБА_94 , ОСОБА_73 , ОСОБА_92 , ОСОБА_170 , ОСОБА_26 , ОСОБА_36 , ОСОБА_104 , ОСОБА_178 , ОСОБА_70 , ОСОБА_41   задовольнити частково. 
		 
		Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.06.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_20 в присутності його захисника  адвоката ОСОБА_19 та прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_231 у кримінальному провадженні №42017160000000053від 20січня 2017року за ч.4 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.28,ч.1 ст.366, ч.4 ст.28,ч.5 ст.27, ч.1 ст.364, ч.1 ст.255 КК України скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2      ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...