Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/595/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.

Номер судового провадження: 2/201/264/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 201/595/20
		провадження 2/201/264/2021
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 березня 2021 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		в складі: головуючого
		судді Антонюка О.А.
		з секретарем  Храмцевич Т.С
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» і Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція», третя особа управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та поновлення порушеного права власності, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		    ОСОБА_1 20 січня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідачів
		Дніпровської міської ради, ТОВ «Інтерсервісбуд» і ТОВ виробничо - комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та поновлення порушеного права власності, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в позові та з представником посилаються на те, що позивачу на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , вказана квартира мала загальну площу 63.2 кв. м. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 12764. Вказане право власності було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		В подальшому він планував отримати дозвіл на переобладнання вказаного майна (виключити квартиру з житлового фонду) та відповідно розташувати в ній магазин (оскільки квартира знаходилась на червоній лінії), однак на відповідне звернення отримав відмову міської ради № 10/10-380 від 23 квітня 2007 року.
		У вказаній квартирі позивач не проживав - планував спочатку зробити в ній ремонт, переобладнання та після цього використовувати її. Наприкінці жовтня позивач проїжджаючи повз будинку за адресою АДРЕСА_2 і побачив, що будинку, в якому знаходиться його квартира більше немає - його було знесено разом із декількома іншими будинками, які знаходились поряд із будинком за адресою АДРЕСА_2 . На вказаній території здійснюється величезне будівництво та висить повідомлення, про те, що будівництво здійснюється відповідачами. 
		Позивач вважає, що відповідачами було зухвало порушено його конституційне право мати приватну власність і на власний розсуд розпоряджатися нею. Вказаними діями, пов`язаними зі знесенням без його відома вказаного будинку відповідачами, позивачу завдано матеріальну і моральну шкоду, він поніс витрати та інш.. Позивач звернувся з цим питанням до відповідачів, але фактично отримала відмову. Третя особа також не відреагувала. Вважає, що вказану шкоду повинні відшкодовувати відповідачі в повному обсязі в межах своєї відповідальності і просив стягнути вказану майнову і не майнову шкоду та витрати, задовольнивши уточнений позов у повному обсязі.     
		Представники відповідачів Дніпровської міської ради, ТОВ «Інтерсервісбуд» і ТОВ ВКП «Проммонтаж реконструкція» позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що дійсно їх підприємства здійснюють реконструкцію і будівництво в тому районі міста, але відношення до будинку позивача не мають, будь-якої шкоди не завдавали і її завдання не доведено, їх дії відповідають вимогам закону, на звернення позивача відповідали. Отже позовні вимоги безпідставні. Просили в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
		Представник третьої особи управління ДАБК міськради в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, проти позовних вимог, викладених обставин і задоволення позову заперечували, фактично просили розглянути справу за наявними матеріалами справи по закону за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
		   З`ясувавши думку сторін, третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , вказана квартира мала загальну площу 63.2 кв. м. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 12764. Вказане право власності було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчать відповідні витяги з державного реєстру права власності на майно.
		В подальшому, як стверджує позивача, він планував отримати дозвіл на переобладнання вказаного майна (виключити квартиру з житлового фонду) та відповідно розташувати в ній магазин (оскільки квартира знаходилась на червоній лінії), однак на відповідне звернення отримав відмову міської ради № 10/10-380 від 23 квітня 2007 року. У вказаній квартирі позивач не проживав - планував спочатку зробити в ній ремонт, переобладнання та після цього використовувати її. Наприкінці жовтня позивач проїжджаючи повз будинку за адресою АДРЕСА_2 і побачив, що будинку, в якому знаходиться його квартира більше немає - його було знесено разом із декількома іншими будинками, які знаходились поряд із будинком за адресою АДРЕСА_2 . На вказаній території здійснюється величезне будівництво та висить повідомлення, про те, що будівництво здійснюється відповідачами. Будівництво здійснюється на підставі: повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 15 травня 2019 року, зареєстрованого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради ДП 010191551222 від 04 червня 2019 року, повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт від 15 травня 2019 року, зареєстрованого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради ДП 020191750788 від 24 травня 2019 року, відповідно: забудовник отримав відповідні дозволи на здійснення підготовлених робіт для подальшого будівництва та відповідне занесення усіх наявних на вказаній територій житлових будинків.
		Позивач вважає, що відповідачами було зухвало порушено його конституційне право мати приватну власність і на власний розсуд розпоряджатися нею. Вказаними діями, пов`язаними зі знесенням без його відома вказаного будинку відповідачами, позивачу завдано матеріальну і моральну шкоду, він поніс витрати та інш.. Позивач звернувся з цим питанням до відповідачів, але фактично отримала відмову. Третя особа також не відреагувала. Вважає, що вказану шкоду повинні відшкодовувати відповідачі в повному обсязі в межах своєї відповідальності, в добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
		   Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , вказана квартира мала загальну площу 63.2 кв. м. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 12764. Вказане право власності було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. В подальшому позивач планував отримати дозвіл на переобладнання вказаного майна (виключити квартиру з житлового фонду) та відповідно розташувати в ній магазин (оскільки квартира знаходилась на червоній лінії), однак на відповідне звернення отримав відмову міської ради № 10/10-380 від 23 квітня 2007 року. У вказаній квартирі позивач не проживав. Наприкінці жовтня позивач проїжджаючи повз будинку за адресою АДРЕСА_2 і побачив, що будинку, в якому знаходиться його квартира більше немає - його було знесено разом із декількома іншими будинками, які знаходились поряд із будинком за адресою АДРЕСА_2 . На вказаній території здійснюється величезне будівництво та висить повідомлення, про те, що будівництво здійснюється відповідачами. 
		Згідно позовної заяви у жовтні 2019 позивач дізнався, що будинок за адресою АДРЕСА_2 , в якому знаходилась його квартира, знесено. Точні дата та час знесення будинку не встановлено.
		Зі звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_3 від 18 листопада 2019 року встановлено, що оскільки на дату оцінки оцінюваний об`єкт фізично не існує, провести безпосередній огляд об`єкту оцінки оцінювачем є неможливим. Разом з цим, під час дослідження фотоматеріалів, наданих замовником, оцінювачем встановлено, що за зазначеною адресою: АДРЕСА_2 , на місці розташування об`єкту оцінки, житловий будинок відсутній.
		З повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро» від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222 встановлено, що ТОВ «Інтерсервісбуд» здійснюється нове будівництво за місцем розташування об`єкта будівництва в межах земельних ділянок, кадастрові номери:
		1210100000:03:337:0061 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0063 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0059 по АДРЕСА_4 ,
		1210100000:03:337:0051 по АДРЕСА_4 ,
		1210100000:03:337:0060 по АДРЕСА_4 ,
		1210100000:03:337:0062 по АДРЕСА_5 ,
		1210100000:03:337:0055 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0057 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0050 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0056 по АДРЕСА_4 .
		З повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро» від 24 червня 2019 року за № ДП 020191750788 встановлено, що внаслідок зміни даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро» від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222, межі земельних ділянок в межах яких здійснюється нове будівництво не були змінені.
		З проекту підготовчих робіт «Будівництво виставково-торгівельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпрі», складеного ФОП ОСОБА_4 у 2019 році та схеми генерального плану у масштабі 1:500 щодо частини кварталу, яка обмежена вулицями Ламаною та Михайла Коцюбинського в м. Дніпрі, встановлено, що здійснюване будівництво (підготовчі роботи) провадиться в межах земельних ділянок, кадастрові номери:
		1210100000:03:337:0061 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0063 по АДРЕСА_5 ,
		1210100000:03:337:0059 по АДРЕСА_4 ,
		1210100000:03:337:0051 по АДРЕСА_4 ,
		1210100000:03:337:0060 по АДРЕСА_4 ,
		1210100000:03:337:0062 по АДРЕСА_5 ,
		1210100000:03:337:0055 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0057 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0050 по АДРЕСА_3 ,
		1210100000:03:337:0056 по АДРЕСА_4 .
		З письмових пояснень управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради встановлено, що відповідно до Положення про управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 23 травня 2018 року № 33/32, до основних завдань та функцій управління належить виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а також проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва об`єктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням. Згідно повідомлень про початок виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222 та від 24 червня 2019 року за № ДП 020191750788, забудовником по вул. по вул. Михайла Коцюбинського, 10, по АДРЕСА_6 , по АДРЕСА_7 , є ТОВ «Інтерсервісбуд». 
		Разом з цим, у розпорядженні управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутні відомості та інформація про особу, що здійснює будівництво (будівельні роботи) за адресою АДРЕСА_2 .
		Стаття 41 Конституції Українипроголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідачів, зокрема внаслідок вчинюваного будівництва (підготовчих робіт) будинок АДРЕСА_2 фактично знищено, його не існує, у зв`язку з чим ОСОБА_1 позбавлений права повноцінно використовувати своє майно. Зараз позивач ставить питання про відшкодування шкоди та поновлення порушеного права власності. 
		Предметом позову позивача є стягнення з відповідачів матеріальної шкоди спричиненої знищенням належної йому квартири. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за твердженням позивача, внаслідок будівництва (підготовчих робіт), яке здійснюється відповідачем ТОВ «Інтерсервісбуд», генеральним підрядником за яким є ТОВ «ВКП «Проммонтаж-Реконструкція» в межах земельних ділянок розташованих за адресами: по АДРЕСА_8 , по АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_7 , було завдано шкоди нерухомому майну позивача, квартирі АДРЕСА_1 .
		Позовні вимоги обґрунтовані статтями316, 317, 319, 321, 391,1166 ЦК України.
		Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України «Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб».
		Статтею 317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном».
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд».
		Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».
		Статтею 391 ЦК України «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном».
		Відповідно доч.1-2ст.1166ЦК України«Майнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини».
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
		Згідно зіст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2ст. 5 ЦПК України).
		Оцінюючи у сукупності зібрані докази та обставини справи, і підстави що зумовили звернення позивача до суду, суд приходить до висновку, що на сьогоднішній день предмет спору квартира АДРЕСА_1 не відповідає визначенню поняття «нерухоме майно», оскільки є фізично зруйнованим, таким, що фактично припинило існування як об`єкт нерухомого майна. Відповідно дост. 349 ЦКправо власності на майно припиняється в разі його знищення, оскільки при цьому зникає сам об`єкт права власності.
		Разом з тимст. 349 ЦКне містить визначення поняття «знищення майна» та випадків, на які поширюється ця норма, в тому числі залежно від причин знищення майна (випадок, непереборна сила, воля або вина власника чи інших осіб). У разі знищення майна з випадкових причин чи з волі (вини) власника ризик втрати майна покладається на самого власника (ст. 323 ЦК України). Якщо майно знищено з вини інших осіб, особи несуть перед власником майнову відповідальність (ст. 1166 ЦК України).
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Крім того, з наданого проекту та долученої схеми ген. плану чітко видно, що будівельний майданчик та будинок позивача знаходяться на значній відстані один від одного. Більш того, між ними фактично розташовано ще один будинок, який також видно на плані. Таким чином, будь-якої шкоди будинку позивача жодним чином не могло бути спричинено здійснюваним будівництвом навіть випадково.
		Разом з цим, з письмових пояснень управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради можливо встановити, що згідно повідомлень про початок виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222 та від 24 червня 2019 року за № ДП 020191750788, забудовником по АДРЕСА_9 , по вул. Михайла Коцюбинського, 12Д, по вул. Михайла Коцюбинського, 16, по вул. Михайла Коцюбинського, 16, по вул. Михайла Коцюбинського,18, по вул. Михайла Коцюбинського, 18-А, є ТОВ «Інтерскервісбуд». У розпорядженні управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутні відомості та інформація про особу, що здійснює будівництво (будівельні роботи) за адресою АДРЕСА_2 .
		Отже, письмовими документами, які містяться в матеріалах справи підтверджується, що будівництво (підготовчі роботи), здійснюється відповідачем ТОВ «Інтерсекрвісбуд», генеральним підрядником за яким є ТОВ «ВКП «Проммонтаж-реконструкція» виключно в межах земельних ділянок розташованих за адресами: по АДРЕСА_8 , по АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_7 .
		При цьому, відповідними письмовими документами, які містяться в матеріалах справи підтверджується, що будинок, в якому розташоване нерухоме майно позивача  квартира АДРЕСА_1 , знаходиться поза межами площі забудови вищевказаного будівництва, яке провадить ТОВ «Інтерсервісбуд».
		Таким чином, ТОВ «Інтерсервісбуд» доведено, що шкоди майну позивача завдано не внаслідок будівництва, здійснюваного ТОВ «Інтерсервісбуд», яке провадилось та провадиться виключно в межах земельних ділянок розташованих за адресами: по АДРЕСА_8 , по АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_7 , до яких не входить ділянка по АДРЕСА_2 .
		Разом з цим, наявними доказами підтверджується, що зруйнований будинок позивача знаходиться на значній відстані від вказаних земельних ділянок, на яких здійснюються будівельні роботи, між ним та будівельним майданчиком розташовано ще один будинок, та він не міг бути пошкоджений даними роботами навіть випадково.
		Позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що будівництво (підготовчі роботи), яке здійснюється ТОВ «Інтерсервісбуд» в межах вказаних земельних ділянок, будь-яким чином стосується меж земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача, квартира АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять доказів, якими б доводились дані твердження позивача, під час судового розгляду ним таких доказів також не було надано суду. 
		   Отже, що позиція та доводи ОСОБА_1 відносно того, що здійснюваним будівництвом, з боку відповідачів могло бути завдано шкоди або руйнування майна позивача є його особистим припущенням, та не підтверджується у порядку та у спосіб встановлені ЦПК України в межах судового розгляду. Жодних належних доказів на доведення вказаних тверджень позивачем або іншими особами до суду надано не було. З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги сукупність доказів наявних у матеріалах справи, а також те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту руйнування його майна та здійснення такого руйнування саме внаслідок дій відповідачів, наявна відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
		В позовній заяві позивачем не було надано належні докази наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань.
		   Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). 
		Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. 
		Крім матеріальної шкоди позивачу була завдана і моральна шкода, що полягає в наступному: на час та після вказаної аварії і вимушеного ремонту свого житла і залиття квартири позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною і друзями. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт перенесення залиття (відключення води, комісії і перевірки, недоброзичливість деяких сусідів і інш.), фізичний біль та інш., безсоння від болю та від хвилювань в результаті викликало не лише фізичну, але й душевну біль і завдало глибокої душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач активна людина, а в результаті завдання шкоди залиттями квартири вимушений був на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колегами; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає в повному обсязі своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу. 
		Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З викладеного видно, що позивачу діями відповідачів не було завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. 
		Враховуючи наведене суд вважає не можливим стягнути з відповідачів на користь позивача вказану матеріальну і моральну шкоду повністю. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача частково задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за не можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на судовий збір через відмову в задоволенні позову.
		   Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		   У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		   Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		   Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.
		Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються. 
		При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до Дніпровської міської ради, ТОВ «Інтерсервісбуд» і ТОВ ВКП «Проммонтаж реконструкція» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та поновлення порушеного права власності відмовити.
		Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18, 22, 23, 510, 530, 1166, 1167 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		    ОСОБА_1 в задоволенні позову до Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція», третя особа управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та поновлення порушеного права власності відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   Повний текст рішення складено 03 березня 2021 року.
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...