Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/818/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 05.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" березня 2021 р.           Справа№ 911/818/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Тарасенко К.В.
		суддів:            Станіка С.Р. 
		          Разіної Т.І. 
		 
		 
		без повідомлення (виклику) учасників справи
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України»
		на рішення  Господарського суду Київської області  від  13.10.2020
		у справі  № 911/818/20 (суддя: Черногуз А.Ф.)
		за позовом  Акціонерного товариства «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України»
		до  Дочірнього підприємства «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд»
		про  стягнення пені та 3% річних
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. короткий зміст позовних вимог 
		Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» про стягнення пені та 3% річних.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
		-    21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Дочірнього підприємства «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» (споживач) укладено Договір № 1115/16-ТЕ-17 постачання природного газу;
		-  відповідно до актів приймання-передачі природного газу позивач передав покупцю природного газу на загальну суму 459666,34 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання;
		-  відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором та не в повному обсязі (докази оплати містяться в матеріалах справи), а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання;
		-  у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати, позивачем було нараховано відповідачу 1949,23 грн пені, 135,50 грн 3% річних.
		 
		1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/818/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повністю сплатив заборгованість за січень, лютий, березень та квітень 2016 року до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» (до 30.11.2016), отже, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти в силу вимог імперативної   ч. 3  ст. 7 вказаного Закону підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом, а відтак вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
		 
		1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Не погоджуючись із винесеним рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/818/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 2    084,73 задовольнити. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.
		 
		2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
		2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
		У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до  статті 267 Господарського процесуального кодексу України  26.11.2020 суддя Північного апеляційного господарського суду Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи №911/818/20.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №911/818/20 задоволено. Справу №911/818/20 ухвалено передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до  ст. 32 ГПК України.
		Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/5135/20 від 07.12.2020 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.12.2020 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/818/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
		21.12.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від апелянта про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
		Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/5638/20 від 28.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/818/20.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 у справі №911/818/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Станік С.Р., Разіна Т.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 поновлено Акціонерному товариству «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/818/20 та відкрито апеляційне провадження у даній справі;  апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.  
		19.01.2021 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		 
		2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». 
		Позивач вважає, що оскільки матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то застосування приписів частини 3 статті 7 згаданого Закону є неправомірним.
		На думку скаржника, судом не враховано правову позицію Вищого господарського суду України щодо обов`язковості включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, викладену в ряді постанов, перелік яких наводить скаржник в тексті апеляційної скарги.
		 
		2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. 
		Відповідач вказує, що він відповідно до ліцензій є виробником і постачальником теплової енергії та здійснює теплопостачання виключно для потреб населення, а тому суд правомірно застосував положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
		 
		2.4. інші процесуальні дії у справі:
		Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Враховуючи вищезазначене, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
		3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
		21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» (споживач, відповідач) укладено Договір № 1115/16-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір).
		Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 ввезеного на митну територію України).
		Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом 250 тис.куб.м. (двісті п`ятдесят тисяч куб.м) у тому числі по місяцях січень - 95 тис.куб.м.; лютий - 85 тис.куб.м.; березень - 70 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим Договором повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в п. 1.2. цього Договору (п. 2.1., 2.1.1 Договору).
		Згідно п.п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
		Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до  Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється  постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. Ціна за 1000 куб.м газу за цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних систем становить 1770,74 грн, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн, крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн всього з ПДВ 2167,38 грн.
		Оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами    шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).
		Додатковою угодою №3 до Договору про постачання природного газу від 21.12.2015 №1115/16-ТЕ-17 сторони, зокрема, погодили, що ціна за 1000 куб.м газу цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних систем становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього    до сплати з ПДВ 2124,89 грн.
		Додатковою угодою №3 сторони погодили те, що постачальник передає Споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 5 тис.куб.м.
		Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - квітень 2016 року (а.с. 23-26) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 459666,34 грн.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач за поставлений позивачем природний газ остаточно розрахувався лише в травні 2016 року (а.с. 27-29).
		На виконання укладеного між сторонами договору відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - квітень 2016 року продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 459 666,34 грн, а отже - належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, що також підтверджується відсутністю заперечень відповідача.
		При цьому, згідно договору у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу, однак з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що Дочірнє підприємство «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» сплачував за поставлений позивачем газ з порушенням строків оплати, встановлених договором, оскільки остаточно розрахувався лише в травні 2016 року, що свідчить про неналежне виконання своїх договірних зобов`язань.
		Відповідно до п.п. 8.1., 8.2., Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов п. 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості не сплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
		У зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 1949,23 грн пені, 135,50 грн 3% річних.
		 
		3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Як було зазначено вище, відповідач неналежно виконав своїх зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних.
		Судова колегія наголошує, що сторони проти наведених обставин не заперечують. 
		Однак, при вирішенні спору судом першої інстанції застосовано норми Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»  (далі - Закон) від 03.11.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та набрав чинності 30.11.2016.
		Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
		Заперечуючи проти застосування вказаного закону в межах даних правовідносин, позивач посилається на те, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то застосування приписів частини 3 статті 7 згаданого закону є неправомірним.
		Судом досліджено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено «Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром», яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.
		Водночас, факт включення чи не включення відповідача до даного реєстру не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки не впливає на вирішення даного спору з огляду на наступне.
		Частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
		Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 р. у справі № 914/123/17 та у постанові від 03.04.2018 р. у справі № 904/11325/16.
		З доданої до позовної заяви позивачем довідки розрахунків по Дочірньому підприємству «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» та з банківських виписок вбачається факт повної сплати відповідачем боргу до набрання чинності Закону ( до 30.11.2016).
		Відтак, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується,  що відповідач повністю сплатив заборгованість за січень, лютий, березень та квітень 2016 року до набрання чинності вищезазначеним законом (до 30.11.2016), отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3  ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача у апеляційній скарзі, що оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, він не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із   Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з огляду на таке.
		Як було зазначено раніше, враховуючи приписи ст.ст. 1, 2, 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» та п. 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 суд приходить до висновку, що частина 3   статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»   є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. 
		Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 05.08.2019 у справі №927/934/18, від 18.09.2019 у справі №920/102/19.
		Посилання скаржника, на судову практику Вищого господарського суду України, з вказівкою на постанови у справах № 910/15010/16, №910/16766/13, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16 колегія суддів вважає недоречним, оскільки за висновками Великої палати Верховного суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
		 
		3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
		Відповідачем було неналежно виконано свої договірні зобов`язання, що полягає у несвоєчасній сплаті вартості природного газу, спожитого у січні, лютому, березні та квітні 2016.
		Однак з огляду на те, що відповідач  повністю сплатив вартість газу  до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», то в силу вимог імперативної норми ч. 3  ст. 7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня та 3% річних нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
		4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи 
		Зважаючи на вищевикладене, всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач повністю сплатив вартість природного газу спожитого у січні, лютому, березні та квітні 2016 року до набрання чинності відповідним  Законом, то вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
		 
		4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
		Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Приписами статтей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно зі статтею  86  Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно з  ст. 509 Цивільного кодексу України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом статтей  525,  526 Цивільного кодексу України  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
		Відповідно до  ст. 612 Цивільного кодексу України  боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Приписами  ст. 230 Господарського кодексу України  встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з ч. 3  ст. 549 Цивільного кодексу України  пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Статтею 625 Цивільного кодексу України  передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		30.11.2016 р. набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 р., яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. 
		Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. 
		Частиною першою статті 3 цього Закону встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
		Частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
		5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
		Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень щодо застосування приписів  Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та тверджень щодо відсутності доказів про включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. 
		З огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції та висвітлені у п. 3.2. мотивувальної частини даної постанови з посиланням на правову позицію Верховного Суду, такі доводи скаржника суд апеляційної інстанції відхиляє.
		 
		6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
		Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
		Рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №  911/818/20 підлягає залишенню без змін.
		Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області  від 13.10.2020 у справі № 911/818/20 задоволенню не підлягає.
		 
		7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
		Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №  911/818/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №  911/818/20 залишити без змін.
		3.  Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством «Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України».
		4.  Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. 
		 
		Головуючий суддя                                                            К.В. Тарасенко 
		 
		Судді                                                                                С.Р. Станік
		 
		                                                                                Т.І. Разіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...