Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/11121/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021
Номер судового провадження: 61-12703ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 711/11121/18
		провадження № 61-12703св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня                 2020 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Із урахуванням уточненої позовної заяви, поданої до суду у листопаді 2019 року,                  в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначав, що 05 листопада 2010 року між ним та AT КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір.
		09 жовтня 2013 року позивачу відкрито картковий рахунок №  НОМЕР_1                       в АТ КБ «ПриватБанк» та видано кредитну картку №  НОМЕР_2 із початковим кредитним лімітом 1 500,00 грн, про що було зроблено автоматичну відмітку в системі відповідача про укладення угоди № SAMDN52000112746331 з додатковими рахунками до угоди.
		20 грудня 2014 року позивачу відкрито картковий рахунок №  НОМЕР_3                    в АТ КБ «ПриватБанк» для отримання пенсії, про що зроблено автоматичну відмітку                в системі відповідача про укладення угоди № SAMDNWFC00012959645 з додатковими рахунками до угоди.
		30 січня 2018 року близько 14 год 00 хв на бульварі Шевченка в центральній частині міста Черкаси у нього викрадено телефон «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером                НОМЕР_5 . На момент викрадення телефону, 30 січня 2018 року, на його кредитній картці АТ КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_2 існувала заборгованість у сумі      1 863,34 грн.
		До рахунків позивача в АТ КБ «ПриватБанк» прикріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , який був встановлений на викраденому телефоні. Також на цьому ж телефоні був встановлений мобільний додаток Приват24, яким він користувався.
		Цього ж дня, 30 січня 2018 року, він зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 та намагався заблокувати всі свої рахунки. Оператор банку підтвердила блокування вказаних карток та послуги Приват24, а також повідомила його про те, що 30 січня 2018 року з кредитною карткою №  НОМЕР_2 проведені фінансові операції та з неї знято 39 539,16 грн. Крім того, за допомогою сервісу «Миттєва розстрочка» шахраями замовлено та отримано на вказаний картковий рахунок грошові кошти - 18 000,00 грн. Також оператор банку повідомила, що саме в момент блокування його рахунків були спроби зняти з рахунку ці 18 000,00 грн, надані за допомогою сервісу «Миттєва розстрочка». Вказані кошти в розмірі 18 000,00 грн так і залишились на рахунку позивача після блокування рахунків, і саме за рахунок них частково погашена створена шахраями кредитна заборгованість перед банком (39 539,16 грн - 18 000,00 грн = 21 539,16 грн), яка після проведення вказаних операцій становила 21 539,16 грн.
		Позивачу видано виписку за картковим рахунком в AT КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_6 , з якої вбачається, що невідомою особою з його картки проведено операції зі зняття готівки на загальну суму 39 524,16 грн. Такі операції зі зняття грошей з картки проведено за допомогою послуги авторизованої системи Приват24 «Зняття готівки в банкоматі» без картки за допомогою авторизації за фінансовим номером телефону. Всі банківські картки в AT КБ «ПриватБанк» знаходились у позивача і він користувався ними відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідача.
		Позивач також зазначав, що, оскільки він зазначених Правил не порушував, пін-коди та іншу особову інформацію стосовно платіжних карт нікому не передавав, у телефоні цю інформацію не зберігав, то можна зробити висновок, що злочинець, який викрав його телефон, зламав його пароль для доступу до особистого акаунту Приват24, отримав доступ до його банківських рахунків, з яких викрав кредитні кошти.
		31 січня 2018 року після 09 год 00 хв він звернувся до відділення AT КБ «ПриватБанк», яке розташоване на бульварі Шевченка в м. Черкаси, та повідомив спеціалісту                        з обслуговування клієнтів про ситуацію, яка сталася.
		У службі безпеки АТ КБ «ПриватБанк» йому надали фотознімки з камер спостереження банкомату, що розташований в магазині «Прем`єр» на розі вулиць Надпільна-Добровольського в м. Черкаси, однак камера закрита стороннім предметом і обличчя особи, яка знімала кошти, не видно.
		У цей же день, 31 січня 2018 року, у зв`язку з викраденням телефону та вчиненням із його використанням шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «ПриватБанк», позивач звернувся із заявою про вчинений злочин до Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Черкаський ВП ГУНП в Черкаській області), відомості по якій внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018251010000799 та кваліфікацією за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		31 січня 2018 року позивач звернувся до сервісного центру мобільного оператора «Київстар», де відновив свою втрачену сім-картку. Із деталізації по локальним та роумінговим дзвінкам за його викраденим номером оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_5 вбачається, що невідомою особою, вже після викрадення його телефону, із викраденого номера здійснені декілька дзвінків, а саме: 30 січня 2018 року о 18 год 25 хв та о 21 год 20 хв за номером 3700, який є офіційним номером AT КБ «ПриватБанк». Більш за все під час цих дзвінків шахраї і отримали доступ до його банківських рахунків, оскільки саме в цей час здійснені перші шахрайські транзакції з його рахунками в AT КБ «ПриватБанк».
		Таким чином, на думку позивача, у зв`язку з злочинною недбалістю та незабезпеченням AT КБ «ПриватБанк» належної безпеки його особистих даних, відповідач надав можливість шахраям 30 січня 2018 року зняти з його рахунків кошти на загальну суму 39 524,16 грн.
		У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що на даний час триває досудове розслідування за фактом шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «ПриватБанк» з використанням його викраденого мобільного телефону, під час якого підтверджено факт викрадення у нього 30 січня 2018 року телефону «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_5 і сім-карткою іншого мобільного оператора з номером НОМЕР_7 та подальшого вчинення з використанням вказаного мобільного телефону шахрайських дій щодо його банківських рахунків в AT КБ «ПриватБанк», у результаті чого невстановленими особами привласнено грошові кошти на загальну суму                   39 524,16 грн.
		Згідно з даними довідок, виданих AT КБ «ПриватБанк» від 31 січня                                      2018 року № NTU0505EPCMPA7DG та від 21 лютого 2018 року № MK6KD74Q391QB9T1, від 19 грудня 2018 року № 8GCDCG39CF9MOU62 №  НОМЕР_8 , рух коштів за рахунками позивача в АТ КБ «ПриватБанк» 30 січня 2018 року (після викрадення мобільного телефону позивача) відбувався таким чином: у Приват24 шахраї здійснили перекази із кредитної картки №  НОМЕР_2 на картку №  НОМЕР_9 кредитних коштів Банку в сумі 30 000,00 грн і 8 000,00 грн.                    В подальшому через мережу банкоматів кредитні кошти в розмірі 39 539,16 грн несанкціоновано списано та знято з його карткових рахунків. Таким чином, після виконання вказаних операцій борг перед банком на кредитній картці №  НОМЕР_2 становив 41 387,50 грн, сума якого виникла при додаванні               39 539,16 грн, знятих шахраями, та 1 863,34 грн - заборгованості позивача, яка виникла до викрадення мобільного телефону.
		Крім того, в цей же час невідома особа, з використанням його карткового рахунку №  НОМЕР_2 та пін-коду, що був змінений без його відома, скористалася сервісом «Миттєва розстрочка» на суму 18 000,00 грн, але вказані кошти так                           і залишилися на його картковому рахунку після блокування рахунків, і саме за рахунок них частково погашена створена шахраями заборгованість перед банком,                  в зв`язку з чим залишок заборгованості складає 23 382,50 грн.
		20 лютого 2018 року позивач погасив заборгованість у сумі 1 863,34 грн за його кредитною карткою AT КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_2 , яка існувала до вчинення шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «ПриватБанк»                30 січня 2018 року. Тому, з урахуванням цієї сплати, заборгованість складає                 21 519,16 грн.
		ОСОБА_1 зазначав, що кошти, замовлені шахраями за сервісом «Миттєва розстрочка» в сумі 18 000,00 грн, залишились на його рахунку після блокування рахунків, і саме за рахунок них частково погашена створена шахраями кредитна заборгованість перед банком. Однак йому внаслідок вказаних дій нараховується платіж за користування коштами в сумі 18 000,00 грн за сервіс «Миттєва розстрочка» в розмірі 2 414,88 грн щомісячно та застосовуються інші штрафні фінансові санкції за непогашення заборгованості за його кредитною карткою, яка виникла з вини шахраїв.
		Згідно з даними довідки, виданої AT КБ «ПриватБанк» від 19 грудня 2019 року № 8GCDCG39CF9MOU62, розмір кредитної заборгованості станом на 19 грудня               2018 року становить 74 215,57 грн, яка складається з такого: 21 519,16 грн - тіло кредиту; 11 681,09 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 16 866,2 грн - заборгованість за пенею; 24 148,80 грн - платежі за послугою «Миттєва розстрочка».
		ОСОБА_1 також вказував у позовній заяві, що він з метою досудового вирішення спору неодноразово звертався до відповідача із заявами про відновлення балансу на його рахунках, який був до вчинення з ними шахрайських дій, а також про зупинення нарахування відсотків та пені за користування кредитними коштами, якими він насправді не користувався, однак відповідач жодних дій для відновлення його законних прав не вжив.
		Відповідач, крім того, що не відновлює його порушені права, не повертає і викрадені кошти на його рахунки, і застосовує до нього штрафні санкції як до боржника, нараховує проценти та пеню на викрадені кошти, внаслідок чого заборгованість зростає.
		Зі сторони банку, на переконання позивача, має місце порушення норм цивільного законодавства України, спеціальних правових норм, зокрема Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
		На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив:
		зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками за угодою від 09 жовтня             2013 року № SAMDN52000112746331 відповідно до договору від 05 листопада              2010 року в AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року;
		зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані в період з 30 січня 2018 року по день винесення рішення суду за рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками за угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN52000112746331 відповідно до договору від 05 листопада 2010 року в AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року;
		зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками за угодою від 09 жовтня            2013 року № SAMDN52000112746331 відповідно до договору від 05 листопада                   2010 року в AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30 січня 2018 року, тобто станом на 29 січня                 2018 року, врахувавши внесену позивачем плату на суму 1 863,34 грн.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками згідно з угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN52000112746331 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року.
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку №  НОМЕР_1 ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно з угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN520001127446331 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30 січня 2018 року, тобто станом на 29 січня 2018 року, врахувавши внесену позивачем плату на суму 1 863,34 грн в рахунок погашення боргу за картковим рахунком №  НОМЕР_1 .
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 за картковим рахунком №  НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно з угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN520001127446331, починаючи з 30 січня 2018 року, відсотків, пені, щомісячних платежах за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій)                         30 січня 2018 року.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі                    2 114,40 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Вказане свідчить про відсутність вини позивача, а тому відмова банку                    у відновленні залишку кредитних коштів та зупиненні нарахування відсотків та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з його рахунку, є неправомірною. Відповідно залишок коштів на рахунку №  НОМЕР_1 та на всіх додаткових рахунках за угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN52000112746331 в AT КБ «ПриватБанк» до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30 січня 2018 року, тобто станом на 29 січня 2018 року, підлягає відновленню із врахуванням внесеної позивачем 20 лютого 2018 року плати на суму 1 863,34 грн.
		Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача припинити нарахування за картковим рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками за угодою                        від 09 жовтня 2013 року № SAMDN52000112746331 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року та в частині скасування нарахованих за період з 30 січня 2018 року по день винесення рішення суду за рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками за угодою                         від 09 жовтня 2013 року № SAMDN52000112746331 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року, а також в частині скасування вже нарахованих вказаних санкцій за період з 30 січня 2018 року по день винесення рішення.
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу AT КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову.                          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто судові витрати                з позивача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 171,60 грн.
		Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, дійшовши висновку, що вони є передчасними, такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції не встановлено дійсних обставин справи, не дано належної оцінки зібраним доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, та ухвалено у справі рішення, яке підлягає скасуванню.
		Колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил надання банківських послуг відповідача у випадку настання певних обставин, передбачених ними. 
		Апеляційний суд звернув увагу, що, як вбачається із виписки за рахунком, кошти знято таким шляхом: спочатку кошти переведено з однієї картки позивача на іншу його картку через ІVR-меню, а потім відбулось зняття коштів у банкоматі без картки за допомогою авторизації за фінансовим номером телефону. На думку апеляційного суду, є всі підстави вважати, що шахраю були відомі номери карток позивача, оскільки за розголошення даних відомостей несе відповідальність тільки особисто ОСОБА_1 .
		Апеляційний суд також зазначив, що, навіть не маючи картки, але маючи фінансовий номер телефону, не можна зняти кошти, не знаючи пін-коду картки. За розголошення пін-коду несе відповідальність також тільки ОСОБА_1 . Крім того, щоб змінити фінансовий номер телефону необхідно ввести пін-код «активної» картки, за розголошення пін-коду картки також несе відповідальність тільки власник картки - позивач ОСОБА_1 . Щодо зміни логіну в Приват24, то його можливо змінити лише після того, як здійснено вхід до Приват24. Проте для цього необхідно не лише мати номер телефону, але й знати пароль входу або ж у випадку його зміни знати пін-код будь-якої своєї активної картки.
		Із врахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що недостатньо лише випустити іншу сім-картку клієнта або мати фінансовий телефон клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу до Приват24 або, щоб його змінити, знати пін-код картки клієнта, щоб зняти кошти в банкоматі без картки необхідно також знати пін-код картки, з якої знімаються кошти, для того, щоб змінити фінансовий номер, необхідно в обов`язковому випадку вводити пін-код картки, для того, щоб перевести гроші через IVR-меню, необхідно знати 4 цифри карток. Тобто без розголошення з боку позивача ОСОБА_1 пін-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти.
		На думку апеляційного суду, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 не надав інформацію суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому і було знято кошти з його рахунку. Відповідно саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, підстави для звільнення позивача від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил надання банківських послуг відповідача, відсутні.
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
		 
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня                 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначав неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права               у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 336/6368/14-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 673/1132/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Крім того, заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі доказів, які були подані банком лише до апеляційного суду, без належного обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від банку. Вважає, що його було позбавлено висловити свою позицію та спростувати такі докази                             (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також у касаційній скарзі заявник зазначає, що:
		- апеляційний суд не наводить жодного доказу, який свідчив би про обґрунтованість доводів щодо вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, як підставу задоволення апеляційної скарги, тому постанова апеляційного суду ґрунтується не на належних та допустимих доказах, а саме на припущеннях щодо ймовірності розголошення позивачем своїх даних, отже, апеляційним судом порушено основні принципи вмотивованості та обґрунтованості судового рішення, визначені статтею 243 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
		- невідкладно виконав усі передбачені законом та договором вимоги, а саме: вчасно, невідкладно, в день викрадення мобільного телефону повідомив банк про блокування електронного платіжного засобу (банківської картки) та про викрадення мобільного телефону, про всі відомі йому та можливі ризики, пов`язані з цим, а також подано заяви до АТ КБ «ПриватБанк» 30 січня та 31 січня 2019 року в усному та письмовому вигляді про вчинення відповідних дій з рахунками у банку у зв`язку з викраденням мобільного телефону позивача, на якому встановлено сім-картку з фінансовим номером телефону НОМЕР_5 , а також мобільний додаток Приват24. Більше того, позивач повідомив банк про шахрайські дії з рахунками саме в момент їх здійснення, завдяки чому 18 000,00 грн, що були отримані через систему Приват24 невідомими особами шляхом використання послуги «Миттєва розстрочка», так і не були ними зняті, а залишились на рахунку;
		- в суді жодним чином не доведено, що саме позивач був ініціатором збільшення кредитного ліміту за своєю платіжною карткою та здійснив спірні грошові перекази та зняття коштів;
		- навіть, якщо не враховувати недоліки системи захисту банку станом на 30 січня 2018 року, доведений факт крадіжки мобільного телефону, який у зв`язку з розвитком електронних технологій є не тільки засобом зв`язку, а й носієм інформації і фактично ключем доступу до особистих даних будь-якої особи, які вона вправі зберігати на ньому. Крадіжка мобільного телефону є фактично крадіжкою всієї інформації, що зберігалась на ньому. Збереження паролів, кодів доступу на власному електронному носії, яким є смартфон, не є розголошенням конфіденційних даних. Це спростовує позицію апеляційного суду щодо неможливості отримання особистих даних позивача без розголошення їх ним;
		- має місце порушення АТ КБ «ПриватБанк» приписів Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
		 
		Станом на час розгляду справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду не надходило.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу                Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано з Придніпровського районного суду м. Черкаси матеріали цивільної справи № 711/11121/18, надано іншим учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У вересні 2020 року матеріали справи № 711/11121/18 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                          є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд                у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково                      з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, погодився та ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Закритому акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», надав свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складають договір, укладений між ним та відповідачем, що позивачем не заперечується та зазначено в уточненій позовній заяві.
		09 жовтня 2013 року позивачу відкрито картковий рахунок №  НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та видано кредитну картку №  НОМЕР_2 із початковим кредитним лімітом 1 500,00 грн, про що було зроблено автоматичну відмітку в системі банку відповідача про укладення угоди № SAMDN52000112746331 з додатковими рахунками до угоди.
		20 грудня 2014 року ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок №  НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк» для отримання пенсії, про що зроблено автоматичну відмітку             в системі банку відповідача про укладення угоди № SAMDNWFC00012959645                     з додатковими рахунками до угоди.
		Згідно з копією протоколу допиту потерпілого від 13 лютого 2018 року, що був наданий ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовними вимогами, вбачається, що 30 січня 2018 року у позивача викрадений мобільний телефон «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером НОМЕР_5 . На момент викрадення телефону, 30 січня             2018 року, на його кредитній картці AT КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_2 існувала заборгованість у сумі 1 863,34 грн. До його рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» був прикріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , встановлений на викраденому телефоні. Також на цьому ж телефоні був встановлений мобільний додаток Приват24, яким він користувався.
		У зв`язку з викраденням 30 січня 2018 року телефону, позивач 31 січня 2018 року звернувся до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що свідчать відомості, які були внесені до ЄРДР 01 лютого 2018 року за частиною першою статті 190 КК України, досудове розслідування за яким триває.
		Згідно з виписками за картковими рахунками в AT КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_6 та №  НОМЕР_1 за період з 30 січня 2018 року по                   31 січня 2018 року за картками проведено операції зі збільшення кредитного ліміту до 42 000,00 грн, переказу грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняття готівки.
		З метою захисту своїх прав 02 лютого 2018 року та 06 лютого 2018 року                 ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких вказував, що транзакції за його картковими рахунками 30 січня 2018 року відбулися без його відома та просив повернути грошові кошти на карткові рахунки. Також у заявах він просив не нараховувати штрафних санкцій та відсотків на суму кредитів, які він не отримував.
		Листами від 20 березня 2018 року № 20.1.0.0/7-20180317/2544 та № 20.1.0.0/7-20180303/6409 вимоги ОСОБА_1 залишені банком без задоволення.
		Відповідно до претензії АТ КБ «ПриватБанк» від 21 грудня 2018 року № 1857500032 до ОСОБА_1 заборгованість позивача за договором від 09 жовтня 2013 року № SAMDN52000112746331 станом на 21 грудня 2018 року складає 67 064,93 грн.
		На виконання ухвали суду першої інстанції від 29 січня 2019 року про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» у клопотанні про скасування ухвали про стягнення штрафу від 20 червня 2019 року повідомило, що у комплексах банку наявна залишкова інформація про зміну пароля, ймовірно така зміна проводилася за допомогою номера НОМЕР_10 , який за даними банку належить ОСОБА_1 . Ідентифікаційні дані 30 січня 2018 року ймовірно змінювалися лише в частині фінансового номера. Через те, що пройшло більше року, інформація не збереглася, що видно лише за допомогою залишкової історії, в якій міститься інформація з приводу того, що з номера НОМЕР_11 було знято ознаку фінансового саме 30 січня               2018 року. У цей же день обрано новий фінансовий номер, а саме: НОМЕР_10 . За 30 січня 2018 року відсутні СМС на номери НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , отже, зміну пін-коду відстежити не можливо.
		Також відповідач вказує, що службова перевірка за фактом звернень позивача 30 та 31 січня 2018 року до АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення трансакцій та зняття готівки з його рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» невідомою особою 30 січня 2018 року не проводилася. В комплексах банку діалоги з клієнтом 30 січня 2018 року не збереглися. Звукозапис розмови клієнта з банком 30 січня 2018 року за допомогою номера НОМЕР_11 не може існувати, оскільки вищезазначений номер викрадено у клієнта саме 30 січня 2018 року. Скоріш за все, клієнт звертався за допомогою                    з іншого засобу зв`язку, через те ця інформація не збереглася. Єдиний діалог вже                  01 лютого 2018 року, термін дзвінка - 2 хв 58 сек. Темою діалогу було отримання фотоматеріалів з приводу зняття грошових коштів з банкомату.
		Щодо наступного запиту суду, то відповідач зазначав, що 30 січня 2018 року з указаного номера, НОМЕР_11 , запити до системи Приват24 не надходили.
		Також банк вказує, що записи з відеокамер, які встановлені в банкоматі, відсутні. Але зазначені відеозаписи надавалися слідчому СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. На відео не видно, хто саме знімав грошові кошти. У комплексах банку наявна інформація з приводу того, що грошові кошти знімалися з використанням картки клієнта, а також введенням паролю. У клієнта був проведений переказ особистих коштів 30 січня 2018 року з картки №  НОМЕР_1 на картку №  НОМЕР_3 . Переказ на свою картку НОМЕР_12 через IVR-меню -                 31 202,00 грн, комісія 1 200,08 грн. Переказ на свою картку НОМЕР_12 через IVR-меню - 8 322,08 грн, комісія 320,08 грн. Дані грошові кошти знімалися через банкомати за допомогою картки з введенням пін-коду. Зняття готівки в АТМ було з картки НОМЕР_6 з її присутністю, ознака введення PIN вводився.
		Далі АТ КБ «ПриватБанк» наведено такі відомості:
		«30/01/2018 16:12:46 30/01/2018 А10 S DB -8,000.00 UAH - 8,000.00 22,900.00 240002 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" АДРЕСА_1 ,
		30/01/2018 16:13:46 30/01/2018 А10 S DB - 8,000.00 UAH - 8,000.00 14,900.00 314003 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" АДРЕСА_1 ,
		30/01/2018 16:14:33 30/01/2018 А10 S DB - 4,000.00 UAH - 4,000.00 10,900.00 476004 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" АДРЕСА_1 ,
		30/01/2018 19:38:56 30/01/2018 А10 S DB - 8,000.00 UAH - 8,000.00 10,860.00 523006 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" АДРЕСА_1 ,
		30/01/2018 19:39:46 30/01/2018 А10 S DB - 8,000.00 UAH - 8,000.00 2,860.00 653007 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна, д. 474,
		30/01/2018 19:40:36 30/01/2018 А10 S DB - 2,000.00 UAH - 2,000.00 860.00 285008 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" АДРЕСА_1 ».
		Відповідно до довідки від 03 липня 2019 року № 7548-46/19 за підписом слідчого СВ Черкаського ВП ГУПН в Черкаській області Ю. У. Тютюнник у провадженні Слідчого відділу Черкаського ВП ГУПН в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12018251010000799 від 01 лютого 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 31 січня 2018 року до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали ДКП НП України по заяві ОСОБА_1 щодо викрадення поблизу ресторану «Государ», що в м. Черкаси, його мобільного телефону «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із сім-карткою НОМЕР_11 та незаконного заволодіння грошовими коштами з банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_6 ОСОБА_1 в сумі 39 524,16 грн у період часу із 14 год 00 хв по 21 год 00 хв                30 січня 2018 року невстановленими особами (кіберзлочинцями) за допомогою вищезазначеного викраденого телефону, так як до вказаної картки був підв`язаний номер мобільного телефону НОМЕР_11 з Інтернет-банкінгом. Встановлено, що 30 січня 2018 року вищевказані грошові кошти з банківської картки №  НОМЕР_6 ОСОБА_1 було знято невідомою особою (кіберзлочинцями) в банкоматі, що знаходиться в магазині «Прем`єр» по АДРЕСА_2 , також виключено факти причетності ОСОБА_1 до даного факту зняття коштів. Слідчим відділом проводяться дії щодо встановлення особи, яка незаконно зняла кошти з банківської картки №  НОМЕР_6 ОСОБА_1 .
		Нормативно-правове обґрунтування
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану,                    у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України                          від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705).
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення № 705, правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною та пенсійною картками.
		Натомість суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку зазначеного не врахував та безпідставно керувався тим, що саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення спірних грошових переказів та зняття коштів               30 січня 2018 року, оскільки всі підстави вважати, що ОСОБА_1 не надав інформацію суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому і було знято кошти з його рахунку, що по суті є припущенням, недопустимим з огляду на приписи частини шостої статті 81 ЦПК України.
		Отже, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності.
		Посилання в суді першої інстанції, що грошові кошти знімалися з використанням картки клієнта та введенням паролю, не підтверджені належними і допустимими доказами. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі, що представляє собою IVR-меню, як можна зняти кошти в банкоматі без картки, яким чином можна змінити фінансовий номер телефону та як змінити логін та пароль входу до Приват24, зводяться лише до опису процедури надання банком послуг за допомогою електронного платіжного засобу (мобільного платіжного інструменту). Твердження, що без розголошення з боку позивача ОСОБА_1 пін-коду своєї картки, номера своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку, або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти, також не підтверджено належними                               і допустимими доказами.
		У зв`язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, через крадіжку його мобільного телефону, збільшенням кредитного ліміту до 42 000,00 грн, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року, та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій, тобто станом на 29 січня 2018 року, врахувавши внесену позивачем плату на суму 1 863,34 грн в рахунок погашення боргу за картковим рахунком № НОМЕР_1 .
		Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, проте суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.
		Водночас колегія суддів не може погодитись із задоволенням судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання відповідача скасувати нараховані ОСОБА_1 за картковим рахунком №  НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно з угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN520001127446331, починаючи з 30 січня 2018 року, відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року, враховуючи таке.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,                         124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини                                      і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та цієї Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року               у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється                    у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових               і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження                 № 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки: «Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства».
		Результат аналізу статей 12, 89 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку відсотків, пені, штрафних санкцій тощо та здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються.
		З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитним договором є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача, тому у її задоволенні суд першої інстанції мав відмовити.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України                 у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що закріплено в частині першій статті 410 ЦПК України.
		Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		З огляду на викладене, враховуючи, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, проте судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги позивача частково, скасування постанови Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання банку скасувати нараховані ОСОБА_1 за картковим рахунком №  НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно з угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN520001127446331, починаючи з 30 січня 2018 року, відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року, ухвалення у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині.
		Розподіл судових витрат
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції, судові витрати АТ КБ «ПриватБанк», пов`язані з розглядом справи, залишаються за ним та не підлягають відшкодуванню.
		Окрім цього, беручи до уваги те, що позивач в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, прийняте судом касаційної інстанції часткове задоволення позовних вимог, з АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню 2 819,20 грн судового збору на користь держави за подачу                     ОСОБА_1 касаційної скарги.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасувати.
		 
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року                    в частині зобов`язання Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 за картковим рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками згідно з угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN520001127446331, починаючи з 30 січня 2018 року, відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року, скасувати.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 в період з 30 січня 2018 року за рахунком №  НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками за угодою від 09 жовтня 2013 року № SAMDN520001127446331 відповідно до договору від 05 листопада 2010 року відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30 січня 2018 року, відмовити.
		 
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року в іншій частині залишити без змін.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави 2 819,20 грн судового збору за подачу касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак    Судді:І. Ю. Гулейков     С. О. Погрібний     Г. І. Усик     В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...