Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/2528/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 24.02.2021
Номер судового провадження: 61-16103ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		24 лютого 2021 року
		м. Київ
		справа № 570/2528/20
		провадження № 61-16103св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		заявник -   ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області, у складі судді Гладишева Х. В., від 11 серпня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., від 29 вересня 
		2020 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заяви
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, обґрунтовуючи її тим, що проживає за адресою: 
		АДРЕСА_1 разом з колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який відзначається проявами неконтрольованої агресії та неодноразово вчиняє фізичне, психологічне, сексуальне насильство в сім`ї відносно неї. Така поведінка, за твердження заявниці, триває близько 4 років, та ОСОБА_2 сприймає її за належне, не вважає домашнім насильством словесні образи, погрози, приниження, нецензурну лайку, штовхання, нанесення ударів тощо.
		Внаслідок вказаної поведінки ОСОБА_2 їй неодноразово доводилося викликати поліцію, а 24 червня 2020 року ОСОБА_2 , перебуваючи біля гаража будинку АДРЕСА_1 , наніс їй удари в область голови, грудної клітки, при цьому душив, принижував, нецензурно лаявся та погрожував вбивством. За даним фактом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020180180000749, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		01 липня 2020 року.
		Посилаючись на те, що поведінка ОСОБА_2 , систематичні погрози та образи з його боку, викликають у неї побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдали шкоду її здоров`ю та існують обґрунтовані ризики можливого повторного вчинення насильства у сім`ї, заявник вважала, що як жертва домашнього насильства потребує захисту відповідно до вимог Закону України 
		від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) та просила суд видати на строк 6 місяців обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 :
		-         перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: 
		АДРЕСА_1 ;
		-         наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою;
		-         особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 серпня 
		2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі звернення заявника до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину та висновок лікарської консультативної комісії № 146 від 01 липня 2020 року не свідчать про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні протиправних дій, передбачених частиною першою статті 125 КК України. 
		Враховуючи недоведеність, на час розгляду заяви, вини ОСОБА_2 у вчиненні дій, передбачених частиною першою статті 125 КК України відносно ОСОБА_1 , суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки ризиків щодо вчинення домашнього насильства, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування обмежувального припису. Крім того оцінюючи пропорційність втручання у права і свободи ОСОБА_2 суд не знайшов підстав для втручання у конституційне право на власність та житло. При цьому суд встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 четвертий рік триває конфлікт, який супроводжується взаємними образами та звинуваченнями. 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2020 року залишено без змін. 
		Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про те, що на час розгляду заяви, причетність ОСОБА_2 до подій 24 червня 2020 року та вина у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , не доведена належними доказами. Враховуючи недоведеність, на час розгляду заяви, вини ОСОБА_2 у вчиненні дій, передбачених частиною першою статті 125 КК України відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі обмежувального припису.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		30 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку  ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 570/2528/20 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
		У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга, з урахуванням поданих уточнень, мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені рішення, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 607/10122/19, 
		від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19, від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 12 березня 2020 року у справі № 159/4550/19, не вжили заходів щодо збереження її життя та здоров`я, як особи постраждалої від домашнього насильства та не вжили заходів для не повторення домашнього насильства відносно неї, попередження настання тяжких наслідків. 
		Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінку постановам Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2019 року у справі № 570/3118/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 570/2610/20, висновку лікарсько-консультаційної комісії № 146 від 01 липня 2020 року, в якому зазначено про звернення ОСОБА_1 до хірурга та зафіксовано наявність тілесних ушкоджень, а також електронний доказ - диск з аудіозаписом образ та погроз заявнику з боку кривдника.
		Посилається на те, що допитаний судом першої інстанції свідок 
		ОСОБА_4 надав завідомо неправдиві пояснення, які спростовуються рапортом та протоколом допиту працівника поліції ОСОБА_5 , а пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом першої інстанції безпідставно оцінені критично.
		Судом першої інстанції також проігноровано строки розгляду заяви про видачу обмежувального припису, встановлені частиною другою статті 350-5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області 
		від 19 червня 2018 року у справі № 570/4576/17 розірвано шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 01 липня 1988 року.
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають в будинку АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
		Згідно листа Рівненського РВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 06 липня 2020 року № 5161/201/01-2020, - 25 червня 2020 року, 24 червня 2020 року, 12 листопада 2019 року, 05 листопада 2019 року, 18 вересня 
		2019 року, 21 червня 2019 року, 30 жовтня 2018 року, 05 січня 2018 року, 
		02 січня 2018 року, 04 листопада 2017 року та 03 листопада 2017 року до Рівненського РВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області надходили повідомлення ОСОБА_1 щодо вчинення відносно неї протиправних дій ОСОБА_2 , які були зареєстровані в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. За результатами проведення перевірок прийнято рішення про списання семи матеріалів згідно Закону України «Про звернення громадян», за фактом, що мав місце 21 червня 2019 року на ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а за фактом, що мав місце у червні 2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020180180000749 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
		25 червня 2020 року ОСОБА_1 за результатом амбулаторного прийому у лікаря встановлено діагноз: забій голови, грудної клітки, садна верхніх та нижніх кінцівок.
		Згідно характеристики № 667/02-19 від 29 липня 2020 року, наданої Великоомелянською сільською радою за час проживання ОСОБА_2 на території ради скарги та претензії з боку жителів та сільської ради відсутні.
		Згідно листа Рівненського РВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 05 серпня 2020 року № 39з/201/01-2020 із 08 листопада 2017 по 10 липня 2020 року від ОСОБА_2 надійшло дев`ять повідомлень щодо неправомірних дій ОСОБА_1 (08 листопада 2017 року, 05 січня 2018 року, 21 лютого 2019 року, 21 червня 2019 року, 04, 06 та 14 листопада 2019 року, 22 червня 2020 року та 10 липня 2020 року), з яких по восьми повідомленням проведено перевірку та прийнято рішення про списання матеріалів згідно Закону України «Про звернення громадян», а за повідомленням від 10 липня 2020 року складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 173-2 КУпАП та скеровано його на розгляд суду.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існує конфлікт, який супроводжується взаємними образами та звинуваченнями.
		Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснив, що 24 червня 2020 року бачив і чув як орієнтовно о 15 год 00 хв - 15 год 30 хв 
		ОСОБА_2 завдавав тілесні ушкодження ОСОБА_1 . На думку свідка, ОСОБА_2 є небезпечним для близьких людей та психічно 
		не здоровим.
		Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що 24 червня 2020 року орієнтовно о 
		19 год 30 хв - 20 год 00 хв, проїжджаючи на велосипеді бачив як 
		ОСОБА_2 , тягнув жінку за волосся та завдавав їй ударів.
		Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, тривалий час знає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і останнім часом спостерігає за постійними конфліктами, які, на його думку, спровоковані ОСОБА_1 . Із середи 24 червня 2020 року ОСОБА_2 перебував у Березнівському районі, де вони разом відпочивали.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 
		частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права:
		-         якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		-         якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до пунктів 3, 5-8 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
		Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;
		Кривдник це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. 
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Згідно пункту 14 статті 1 Закону № 2229-VIII психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Згідно частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 
		частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
		Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
		Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання (пункт 2 частини другої статті 3 Закону № 2229-VIII).
		Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Законом № 2229-VIII, заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.
		У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі 
		№ 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		За висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 28 квітня 
		2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявник не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення 
		ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї у розумінні Закону № 2229-VIII, а також наявності ризиків настання такого насильства у майбутньому. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали на існування між заявником та ОСОБА_2 тривалого конфлікту. Суд першої інстанції також вважав, що задоволення заяви ОСОБА_1 буде непропорційним втручанням у конституційні права ОСОБА_2 на власність та житло 
		Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що самі по собі звернення до правоохоронних органів не свідчать про вчинення домашнього насильства.
		Разом із тим, за повідомленням Рівненського РВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області відносно ОСОБА_2 двічі (у 2019 та 2020 роках) були складені адміністративні протоколи за частиною першою статті 173-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства. Однак судами не були встановлені результати розгляду вказаних справ про адміністративні правопорушення.
		Також на підтвердження необхідності видачі обмежувального припису заявник надала судами копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до якого 01 липня 2020 року за її заявою поліцією зареєстроване кримінальне провадження щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 125 КК України (легкі тілесні ушкодження). Однак судами не було з`ясовано який статус ОСОБА_2 мав у вказаному кримінальному провадженні, у тому числі на час прийняття апеляційним судом постанови від 29 вересня 
		2020 року, чи було повідомлено йому про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення та на якій стадії перебуває розгляд кримінальної справи.
		Апеляційний суд формально погодившись з висновками суду першої інстанції не врахував, що домашнє насильство може проявлятися не лише у формі фізичного насильства, не надав оцінки ризикам відповідно до Закону № 2229-VIII та наявним у матеріалах справи доказам, в тому числі не вказав про прийняття або відхилення доказів, поданих  ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції.
		Зокрема в ході апеляційного провадження були надані копія постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, копії рапорту поліцейського 
		від 24 серпня 2020 року та протоколу допиту в якості свідка поліцейського 
		ОСОБА_5 від 17 серпня 2020 року, лист Рівненського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 03 серпня 2020 року щодо перебування ОСОБА_1 на обліку у вказаному центрі, як особи, яка постраждала від домашнього насильства та зверталася за психологічною допомогою.
		Крім того необхідно врахувати, що відповідно до частини десятої статті 26 Законом № 2229-VIII у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Частиною шостою статті 194 КПК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, крім обов`язків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
		Стаття 911 КК України визначає обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство. Зокрема в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
		Тлумачення поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» надав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 453/225/19 (провадження № 51-4000км19).
		Разом із тим, розглядаючи заяву ОСОБА_1 суди не з`ясували, чи застосовувались до ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12020180180000749 заходи передбачені частиною шостою статті 194 КПК України та/або статтею 911 КК України.
		Отже апеляційний суд не в повній мірі врахував вищенаведені висновки Верховного Суду, не з`ясував обставин, які необхідні для правильного вирішення справи та дійшов передчасногоі недостатньо вмотивованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
		За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		Доводи касаційної скарги вказують на існування підстав для скасування постанови апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. 
		При оцінці ризиків відповідно до Закону № 2229-VIIIапеляційному суду слід врахувати поведінку ОСОБА_2 , як до так і після звернення  ОСОБА_1  до суду у розглядуваній справі; з огляду на тривалий час, який минув після подання заяви ОСОБА_1 , з`ясувати чи не відбулось примирення між сторонами; чи є наразі необхідним тимчасове обмеження прав та/або покладення на ОСОБА_2 обов`язків передбачених статтею 26 Закону № 2229-VIIIта чи не застосовувались до нього подібні обмежувальні заходи у кримінальному провадженні № 12020180180000749 відповідно до положень частини шостої статті 194 КПК України або статті 911 КК України.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...