Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1874/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2021. Зареєстровано: 08.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 17.05.2021
Номер судового провадження: П/520/2195/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 березня 2021 р. №520/1874/21 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, -
		ВСТАНОВИВ:
		 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд: 
		- скасувати рішення №59 від 06.01.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РПОКПП: НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати та перераховувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РПОКПП: НОМЕР_1 , з 30.12.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Харківською обласною прокуратурою №21-24г від 30.12.2020 року, в яких зазначено складові заробітної плати на 01.01.2021 року, а саме: розмір заробітної плати - 61483,75 грн., посадовий оклад - 49187,00 грн., надбавка за вислугу років - 12296,75 грн., інші виплати за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 - 774 432,90 грн., індексація грошових доходів - 6013, 40 грн., без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та такими, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
		Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
		Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що його рішення є правомірними, тому що в нього немає підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. 
		ОСОБА_1 , 30.12.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 при наявності стажу роботи 20 років та розрахунку пенсії в розмірі 90% відсотків від заробітної плати.
		За наслідками розгляду звернення, позивач отримав рішення відповідача №59 від 06.01.2021 про відмову у призначенні пенсії. У своїх рішеннях відповідач посилається на те, що на момент звернення позивача до пенсійного органу, відповідно до ЗУ "Про прокуратуру", який набув чинності 15.07.2015, у разі звернення із заявою про призначення пенсії з 01 жовтня 2020 року і пізніше, пенсія призначається незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: 25 років стажу, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів, не менше 15 років.
		У рішенні №59 від 06.01.2021 відповідач встановив, що станом на дату звернення стаж роботи позивача за вислугу років складає 15 років 10 місяців 26 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 13 років 6 місяців 21 день.
		Суд зазначає, що вимогу призначити пенсію згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001 позивач обґрунтовує тим, що в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру", він був прийнятий на роботу в прокуратуру та розраховував на гарантії, які надаються державою працівникам прокуратури (в тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). З того часу виконував і виконує функціональні обов`язки працівника прокуратури України.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		У ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		За змістом положень ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		У період роботи позивача в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
		Правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) поширюються не тільки на прокурорів, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, але й тих, хто почав свою професійну діяльність на посаді прокурорів у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.
		На теперішній час діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 (далі - Закон № 1697)
		У ч. 1 ст. 86 цього Закону №1697 встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
		- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
		- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
		- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
		- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
		- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
		- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
		- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
		- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
		- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
		- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
		- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
		З наведеного вбачається, що ст. 86 Закону №1697 збільшено стаж роботи, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 (у редакції закону від 12.07.2011) з 20 років до 25 років, що є звуженням його прав у розумінні Конституції України.
		Частиною шостою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
		З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, стаж вислуги, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", складає більше 20 років. Відповідач також визначив в оскаржуваному рішенні №59 від 06.01.2021, що стаж роботи на посадах прокурорів складає - 13 років 6 місяців 21 день.
		Отже, позивач має право для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (більше 20 років вислуги та більше 13 років роботи на прокурорських посадах).
		Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).
		У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
		Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
		З урахуванням викладеного, відповідач при розгляді заяв позивача про призначення пенсії мав застосувати положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, в порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
		Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії'" від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
		Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п. 23 рішення «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення №59 від 06.01.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РПОКПП: НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є протиправним та підлягає скасуванню.
		Таким чином, відновлення права позивача на призначення пенсії полягає у зобов`язанні відповідача призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати та перераховувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РПОКПП: НОМЕР_1 , з 30.12.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Харківською обласною прокуратурою №21-24г від 30.12.2020 року, в яких зазначено складові заробітної плати на 01.01.2021 року, а саме: розмір заробітної плати - 61483,75 грн., посадовий оклад - 49187,00 грн., надбавка за вислугу років - 12296,75 грн., інші виплати за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 - 774432,90 грн., індексація грошових доходів - 6013, 40 грн., без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
		З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення №59 від 06.01.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РПОКПП: НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати та перераховувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РПОКПП: НОМЕР_1 , з 30.12.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Харківською обласною прокуратурою №21-24г від 30.12.2020 року, в яких зазначено складові заробітної плати на 01.01.2021 року, а саме: розмір заробітної плати - 61483,75 грн., посадовий оклад - 49187,00 грн., надбавка за вислугу років - 12296,75 грн., інші виплати за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 - 774 432,90 грн., індексація грошових доходів - 6013, 40 грн., без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя О.М. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...