Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3276/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2021. Зареєстровано: 08.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 05.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/14712/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 120/3276/19-а
		адміністративне провадження № К/9901/14712/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., 
		суддів  Жука А.В., 
		Мартинюк Н.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 (головуючий суддя  Т.В. Іваненко, судді  В.Ю. Сторчак, Л.С. Граб)
		у справі № 120/3276/19-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		встановив:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 27.11.2017 по 19.06.2018 індексації грошового забезпечення;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.11.2017 по 19.06.2018;
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по день постановлення судом рішення у справі. 
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що така протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень  відповідача, яка полягала у неправомірному ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 27.11.2017 по 19.06.2018, призвела до порушення його законних прав та інтересів в частині непроведення своєчасного розрахунку при звільненні позивача зі служби. Зазначає, що допущена відповідачем затримка розрахунку при звільненні з військової служби є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України та у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 27.11.2017 по 19.06.2018 включно індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.11.2017 по 19.06.2018 включно. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по 16.12.2019 включно. 
		4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не вказує на відсутність у позивача права на отримання таких сум підвищення, а відтак бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.11.2017 по 19.06.2018 є протиправною, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. А оскільки відповідачем протиправно не проведено остаточного розрахунку при звільненні позивача зі Збройних Сил України, тому суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при його звільненні, починаючи з 20.06.2018 по дату ухвалення судового рішення у справі.
		5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по 16.12.2019 включно. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 залишено без змін. 
		6. При постановленні рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки при звільненні спору між роботодавцем та працівником щодо належних до виплати сум не було, а відтак адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції у відповідній частині залишити в силі. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що саме на відповідача приписами чинного законодавства України покладено обов`язок провести повний розрахунок із позивачем саме у день звільнення останнього з військової служби. При цьому відсутність проведення даного розрахунку є наслідком протиправної бездіяльності відповідача, а отже наявність вини останнього. 
		Позиція інших учасників справи
		8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. 
		Рух касаційної скарги
		9. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		10. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 
		11. На підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.06.2018 № 252 майор ОСОБА_1 начальник 46 комендатури охорони та обслуговування був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 
		12. Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 142 від 19.06.2018 позивач був знятий зі всіх видів забезпечення та виключений зі списків особового складу та направлений для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.
		13. 15.07.2019 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_1 про надання інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до моменту його звільнення з військової служби, а у разі нездійснення нарахування індексації грошового забезпечення у запитуваний період, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
		14. За результатами розгляду вказаного звернення відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не здійснювалась.
		15. Отримавши відмову у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
		16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17. Статтею 43 Конституції України встановлено кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		18. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		19. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		20. Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		23. Провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З врахуванням положень частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 переглядається Верховним лише в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по 16.12.2019 включно.
		24. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17.
		25. Так, у постанові від 03.04.2019 Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи № 638/9697/17 висловив правову позицію, згідно якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. 
		26. У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідачем не здійснювалася індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по червень 2019 року. 
		27. З врахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, індексація грошового забезпечення враховується у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
		28. Щодо застосування до спірних правовідносин статей 116, 117 Кодексу законів про працю України апеляційний суд зазначив про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки при звільненні спору між роботодавцем та працівником щодо належних до виплати сум не було, а відтак адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.
		29. Такий висновок суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає помилковим, враховуючи наступне. 
		30. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що саме на відповідача приписами чинного законодавства України покладено обов`язок провести повний розрахунок із позивачем саме у день звільнення останнього з військової служби, відсутність проведення такого розрахунку є наслідком протиправної бездіяльності відповідача, а отже наявність вини останнього. При цьому позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17.
		31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		32. При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
		33. Суд касаційної інстанції зазначає, що закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
		34. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
		35. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
		36. Як зазначалося вище, статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		37. Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
		38. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
		39. За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
		40. Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
		41. Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
		42. З урахуванням встановлених судами фактичних обставин у цій справі, а саме: непроведення повного розрахунку при звільненні позивача (ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення, яка враховується у складі грошового забезпечення військовослужбовців) суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така бездіяльність відповідача є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.
		43. Судами встановлено, що правомірність своїх дій щодо нездійснення індексації грошового забезпечення майору ОСОБА_1 за період проходження військової служби відповідач обґрунтовує посиланням на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та від 26.03.2018 № 248/1485 та роз`яснення від 30.03.2018 № 350/147/2/1101, в якому міститься розпорядження виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України з квітня 2018 року після надходження відповідного фінансування за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка. А таке перевищення фактично відбулося лише в листопаді 2018 року. 
		44. Судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та відсутність бюджетних коштів для виплати індексації, оскільки вказане не є належним доказом неможливості здійснення вказаної виплати (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку).
		45. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. 
		46. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		47. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		48. Таким чином, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, на якого в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірність своєї бездіяльності. 
		49. Пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		50. Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		51. Оскільки в межах розгляду цієї справи судами встановлено непроведення повного розрахунку з позивачем при звільненні та вину відповідача, правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по 16.12.2019 включно.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		52. Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		53. В межах розгляду даної справи Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по 16.12.2019 включно, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		54. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, судове рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині скасувати, а постанову суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.
		Висновки щодо розподілу судових витрат 
		55. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		56. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		постановив:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 120/3276/19-а скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 по 16.12.2019 включно. В цій частині залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019.
		3. В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 залишити без змін. 
		4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко 
		 
		Судді А.В. Жука 
		 
		Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...