Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/13971/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2021. Зареєстровано: 10.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2021.
Дата набрання законної сили: 27.05.2021
Результат оскарження 23.09.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2/295/133/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №295/13971/20
		Категорія  46
		2/295/133/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.03.2021 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомира у складі:
		головуючого судді Лєдньова Д.М.
		секретаря - Вольської К.В. 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Житомирської обласної прокуратури про відшодування шкоди, заподіяної особі незаконими рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 04.01.2011 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
		В подальшому - 02.02.2011 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 115 КПК України (1960 року) за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, постановою Богунського районного суду м.Житомира від 04.02.2011 року вирішено питання про продовження строку затримання. Згідно постанови від 10.02.2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		На підставі постанови Апеляційного суду Житомирської області до обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою додано можливість сплати застави в сумі 30 000,00 грн.
		За наслідком внесення 31.05.2011 року відповідної суми застави ОСОБА_1 звільнено з-під варти 01.06.2011 року.
		Вироком Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України.
		25.11.2016 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 16.02.2016 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2018 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25.11.2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
		11.06.2019 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок Корольовського районного суду м .Житомира від 16.02.2016 року залишено без змін.
		Згідно ухвали Верховного Суду від 26.02.2020 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2020 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16.11.2019 року залишено без змін, касаційну скаргу без задоволення.
		Оскільки положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено відшкодування моральної шкоди в разі постановлення виправдувального вироку суду, а її мінімальний розмір визначається ст. 13 відповідного Закону, позивач просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету завдану моральну шкоду в сумі 2 000 000,00 грн. 
		Мотивуючи відповідний розмір, особа звертає увагу на терміні перебування під слідством, вказує на приниженні його честі, гідності, ділової репутації, виникнення обставин, пов`язаних із втратою звичайного кола оточення, зокрема друзів, рідних, колишнього соціального статусу, виникнення тривалого стресового стану, погіршення самопочуття. 
		 
		Житомирською обласною прокуратурою надано відзив на позовну заяву, в якому підтверджено існування обставин, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством та постановлення відповідних судових рішень, при цьому, зазначено на загальному терміні, що, на думку сторони, становить 100 місяців та 9 днів і обмежується датою постановлення Апеляційним судом Житомирської області ухвали від 11.06.2019 року, згідно якої вирок Корольовського районного суду м .Житомира від 16.02.2016 року залишено без змін.
		З врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, терміні перебування особи під слідством, завдана моральна шкода може бути стягнута в розмірі 501 500,03 грн.
		 
		В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали.
		Представник прокуратури просила взяти до уваги наданий відзив та письмові пояснення, які надійшли до суду.
		Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.
		 
		Судом встановлено наступні обставини.
		02.02.2011 року позивача ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 115 КПК України (1960 року) за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.
		Згідно постанови Богунського районного суду м.Житомира від 04.02.2011 року вирішено питання про продовження строку затримання, постановою суду від 10.02.2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		На підставі постанови Апеляційного суду Житомирської області до обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою додано можливість сплати застави в сумі 30 000,00 грн.
		ОСОБА_1 звільнено з-під варти 01.06.2011 року.
		Вироком Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України.
		25.11.2016 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 16.02.2016 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2018 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25.11.2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
		11.06.2019 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 16.02.2016 року залишено без змін.
		Згідно ухвали Верховного Суду від 26.02.2020 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2020 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16.11.2019 року залишено без змін, касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Судом встановлено, що на правовідносини, що виниклі між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються моральна шкода.
		Право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статті 56 Конституції України.
		Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
		Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи.
		За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати в Україні дорівнює 6000 грн. на місяць.
		Виходячи з терміну перебування позивача під слідством, а саме: з 02.02.2011 року - як дати затримання особи, по 26.02.2020 року - ухвалення остаточного рішення Верховним Судом, що становить 108 місяців та 24 дні, розмір моральної шкоди не може бути меншим 6000,00 грн. * 108 міс. + 6000/30 * 24 дні = 652 800,00 грн.
		Суд не погоджується з доводами представника Житомирської обласної прокуратури про припинення терміну перебування під слідством особи на день постановлення ухвали Апеляційним судом Житомирської області 11.06.2019 року.
		За змістом п.п. 19, 24, 26 ст. 3 КПК судове провадження - кримінальне провадження, в тому числі з перегляду судових рішень в касаційному порядку, а учасниками судового провадження є сторони кримінального провадження, до яких відносяться з боку захисту, зокрема, засуджений та виправданий.
		На підставі переліченого вбачається, що притягнення до кримінальної відповідальності охоплює також стадію перегляду судових рішень в касаційному порядку відносно засуджених та виправданих.
		При вирішенні питання про розмір моральної шкоди, необхідною до відшкодування, суд звертає увагу на непропорційно значному в розрізі завдань кримінального провадження терміні перебування особи під слідством, а також терміні перебування на протязі 4 місяців під вартою, протягом якого до особи необгрунтовано застосовувався найбільш суровий, крайній запобіжний захід.
		Хоча в судовому засідання не знайшли свого підтвердження зазначені позивачем відомості про суттєві зміни у стані здоров`я саме внаслідок перебування під вартою, є необхідним звернути увагу на підтверджених відомостях щодо звернення особи під час такого утримання за отриманням медичної допомоги, неможливості кваліфікованого лікування та підтримання стану здоров`я, в тому числі, за раніше існуючих діагнозів.
		Погіршення емоційного стану особи, а також самопочуття в умовах обмеження волі не може заперечуватись.
		Суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення його честі, гідності та ділової репутації, що відбувалось внаслідок тривалого кримінального провадження. За виниклих обставин твердження позивача щодо порушення соціальних зв`язків, в тому числі, із друзями, близькими, знайомими внаслідок поширення інформації про можливість вчинення особою тяжкого злочину є зрозумілими та виправданими. 
		Суд зазначає, що у зв`язку з застосованими заходами кримінального забезпечення, а саме, арештом на банківські рахунки, юридична особа, директором якої є позивач, була позбавлена можливості виконувати дії по зобов`язаннях перед іншими суб`єктами господарювання, що виявилось у погіршення ділової репутації як юридичної особи, так і керівника, позбавляло можливості планувати господарську діяльність на майбутнє.
		Є необхідним звернути увагу, що за наслідком постановлення ухвали Апеляційним судом Житомирської області від 11.06.2019 року, згідно якої виправдальний вирок Корольовського районного суду м.Житомира повторно залишено без змін, прокурором подано касаційну скаргу. 
		Як суттєві обставини на підтвердження змін у звичайному способі життя позивача слід визнати не лише об`єктивні фактори у вигляді значної кількості судових засідань та супроводжуючих процедур, пов`язаних з необхідністю поновлення порушених прав, але й інші, як суб`єктивні, що виявляються через психоемоційне усвідомлення особою можливих наслідків у вигляді засудження за вчинення тяжкого злочину з передбаченою мірою покарання.
		Враховуючи характер, обсяг і тривалість страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з тривалою ізоляцією від суспільства через знаходження під вартою, перебуванням під слідством, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних зв`язків і стосунків з іншими людьми, негативні впливи, що було пов`язано із необхідністю докладати значних зусиль для відновлення та організації свого життя, суд приходить до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди в сумі 1 500 000,00 грн., яка відповідатиме принципам розумності, виваженості та справедливості.
		 
		       Керуючись ст.ст. 141, 258-273 ЦПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		       
		       Позов задовольнити частково.
		       Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , на відшкодування моральної шкоди 1 500 000,00 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. 
		Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено 05.03.2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя: Д.М.Лєдньов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...