Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/335/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2021. Зареєстровано: 10.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/371/56/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020110220000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		09.03.2021                     Єдиний унікальний № 371/335/20 
		 
		 
		 
		Миронівський районний суд Київської області
		 
		 
		 
		ЄУН 371/335/20
		Провадження № 1-кп/371/56/21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 березня 2021 року                                 м. Миронівка
		 
		Миронівський районний суд Київської області у складі:
		 
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		з секретарем             ОСОБА_2 ,
		за участі 
		прокурора             ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено 13 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000059, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 12 лютого 2020 року приблизно о 18 години 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився в приміщенні будинку за місцем свого проживання, що за адресою:    АДРЕСА_1 , 3/4 частки якого належить йому на праві користування, а 1/4 частки вказаного будинку на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
		Перебуваючи у вказаному будинку 12 лютого 2020 року приблизно о 18 годині 30 хвилин у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на вчинення підпалу вказаного будинку з метою його пошкодження, в тому числі пошкодження 1/4 частки вказаного будинку, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
		Цього ж дня, 12 лютого 2020 року приблизно о 21 години 30 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні своєї частини будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1 , за допомогою легкозаймистої рідини - бензину, який попередньо розлив на одяг, що знаходився на ліжках у житлових кімнатах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , після чого помістив побутовий газовий балон з вмістом газу «Пропан» на ліжко у кімнату №2, яка суміжна з кімнатою ОСОБА_4 та підпалив ліжка за допомогою сірників, внаслідок чого вчинив підпал вказаного будинку.
		Після здійснення підпалу ліжка, де знаходився газовий балон та одяг, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, довівши таким чином свій злочинний умисел до кінця.
		Згідно висновку експерта №14-67 від 03 березня 2020 року осередків пожежі в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 було два: в житловій кімнаті №1 праворуч від входу до кімнати в зоні розміщення ліжка; в житловій кімнаті №2 на ліжку, розташованому зліва від входу. Причиною виникнення пожежі займання горючої рідини (бензину), в зонах осередків пожежі, внаслідок дії на неї відкритого вогню сірників.
		У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_5 , які перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням негативних суспільно-небезпечних наслідків, потерпілій ОСОБА_4 заподіяномайнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить їй на праві приватної власності.
		Згідно із формулюванням обвинувачення, дії ОСОБА_5 кваліфіковано як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, зокрема умисне пошкодження чужого майна вичинене шляхом підпалу.
		У відповідності до ч. 2 та ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно дост. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
		Аналіз норм ст. ст. 22, 26, 84-86, 92, 95, 337 КПК України в їх змістовному зв`язку із нормою ст. 349 КПК України дає підстави дійти до висновку, що суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому обов`язок по доведенню вини обвинуваченого покладається на прокурора, який як і сторона захисту вільний у наданні доказів, якими він обстоює свою правову позицію, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків проте не підміняє їх, досліджує лише ті докази, які надані сторонами кримінального провадження.
		В судовому засіданні прокурор, потерпіла, обвинувачений та його захисник вважали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, відображених в обвинувальному акті. 
		З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, суд провів судовий розгляд провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують особистість обвинуваченого.
		Допитаний усудовому засіданніобвинувачений повідомив,що 15лютого 2020року вінпісля вечерііз своєюспівмешканкою вживавалкогольні напої,після чогов ньогоіз співмешканкоювиникла сварка,яка закінчиласьтим,що останнязалишила будинок.Обвинувачений взявбензин,який знаходивсяв каністріверанди будинкудля заправкибензопили,та виливйого надва ліжкав своїхкімнатах,запаливши їх.На запитанняпрокурора щодопоміщення газовогобалону наодне ізліжок,обвинувачений пояснив,що туманнопам`ятає цеймомент.Метою такихйого дійбуло бажанняспалити будинокдля закінченняжиття самогубством. 
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши обвинуваченого, зважаючи на межі судового розгляду, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (ч. 1 ст. 337 КПК України) суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого він обвинувачується по даному кримінальному провадженню, зважаючи на наступне.
		Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_5 12 лютого 2020 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вирішив вчинити підпал будинку по АДРЕСА_4 частики якого належить йому на праві користування, а 1/4 частка цього будинку на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
		12 лютого 2020 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, реалізуючи свій намір, спрямований на знищення свого та чужого майна, перебуваючи в приміщенні своєї частини будинку по АДРЕСА_1 ,  ОСОБА_5 розлив бензин на одяг, який лежав на ліжках у житлових кімнатах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , помістивши побутовий газовий балон з вмістом газу «Пропан» на ліжко у кімнату № 2, підпалив обидва ліжка за допомогою сірників, внаслідок чого в будинку сталася пожежа.
		Згідно висновку експерта №14/67 від 03 березня 2020 року, у вказаному будинку було два осередки пожежі, а саме: в житловій кімнаті № 1 праворуч від входу до кімнати в зоні розміщення ліжка; в житловій кімнаті № 2 на ліжку, розташованому зліва від входу. Причиною виникнення пожежі є займання горючої рідини (бензину), в зонах осередків пожежі, внаслідок дії на неї відкритого вогню сірників.
		У результаті вказаних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_4 заподіяно майнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить їй на праві приватної власності.
		Таким чином суд вважає доведеним, що у наслідок дій обвинуваченого, 12 лютого 2020 року сталася пожежа в будинку по АДРЕСА_1 , у наслідок якої було пошкоджено стелю 1/4 частки вказаного будинку, що на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_4 , що і відображено в обвинувальному акті.
		Проте ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.
		Об`єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причиновим зв`язком між вказаними діями і наслідками.
		Термінологічна конструкція «пошкодження» передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільно небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов`язує момент закінчення злочину.
		Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан.
		У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спеціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу.
		За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194 Кримінального кодексу України, є матеріальним. Обов`язковими ознаками його об`єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причиновий зв`язок між діянням та заподіяною шкодою.
		Шкода у великих розмірах в складі умисного пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		У 2020 році двісті п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян в частині кваліфікації кримінально караних діянь становило 262750 гривень (1051*250=262750).
		У відповідності до ст. 91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обов`язок доказування якої, згідно ст.92КПК України покладається саме на сторону обвинувачення.
		Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор (які є стороною обвинувачення) зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди. 
		Тобто у даному випадку визначення розміру шкоди від пошкодження майна має бути здійснено шляхом проведення відповідної експертизи. При визначенні розміру шкоди враховуються лише реальні матеріальні збитки. 
		На відміну від злочину, передбаченого ст. 194, умисне знищення чи пошкодження окремих спеціальних видів майна утворює склад відповідного злочину незалежно від розміру заподіяної такими діями шкоди (наприклад, це стосується Державного Прапора України та Державного Герба України (ст. 338), офіційних документів, штампів та печаток (ст. 357), майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов`язок, судді, народного засідателя, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів (статті 352, 378, 399), військового майна (ст. 411).
		В п. 4 своєї постанови від 2 липня 1976 року N 4 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки», Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що кримінальна відповідальність настає за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою не заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що не мало наслідків, у виді заподіяння майнової шкоди у великому розмірі, повинно тягти відповідальність за ст. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Із вищевикладеного суд приходить до висновку, що для того, щоб в діях ОСОБА_5 був склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України прокурор повинен не лише довести, що у наслідок підпалу обвинуваченим будинку по АДРЕСА_1 було пошкоджено майно потерпілої ОСОБА_4 оціночна вартість відновлення якого становила мінімум 262750 гривень, а й зазначити про це в обвинувальному акті.
		Із обвинувального акту, зокрема із розділів «Встановлені під час здійснення досудового розслідування фактичні обставини кримінального провадження», «Правова кваліфікація кримінального провадження», «Формулювання обвинувачення» не вбачається, що під час досудового розслідування було встановлено, що у наслідок підпалу обвинуваченим будинку по АДРЕСА_1 було пошкоджено майно потерпілої ОСОБА_4 оціночна вартість відновлення якого становить 262750 гривень.
		Обвинувальний акт взагалі не містить оцінки шкоди заподіяної потерпілій, в ньому лише зазначено, що у результаті протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 заподіяно майнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить останній на праві приватної власності. 
		Більш того, як вбачається із формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 він взагалі не звинувачується в умисному пошкодженні майна потерпілої, що заподіяло їй шкоду у великих розмірах.
		Як зазначалося вище, у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що ОСОБА_5 не звинувачувався стороною обвинувачення в умисному пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів цього, суд приходить до висновку про не доведеність того, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, як наслідок необхідності виправдання по пред`явленому йому звинуваченню.
		Таке рішення суд приймає також враховуючи те, що реєстр матеріалів досудового розслідування, підписаний старшим слідчим СВ Миронівського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_7 , також не містить інформації про призначення та проведення товарознавчої експертизи із оцінки розміру збитків від пошкодження стелі 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить потерпілій на праві приватної власності.
		Крім того, із ухвал слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 
		16 лютого 2020 року та від 16 березня 2020 року (ЄНУ 371/175/20) вбачається, що пожежою пошкоджено не всю стелю 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить потерпілій ОСОБА_4 на праві приватної власності, а лише її частину (а.с. 96-100).
		Під час підготовчого судового засідання 27 липня 2020 року, прокурор не заявив клопотання про повернення обвинувального акту для усунення його недоліків, просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, тобто підтвердив необхідність розгляду справи саме в межах даного обвинувального акту і висунутого в ньому обвинувачення. 
		Під час підготовчого судового засідання 27 липня 2020 року, в межах ч. 2 ст. 315 КПК України прокурор також не заявив клопотання про призначення товарознавчої експертизи із оцінки розміру збитків від пошкодження стелі 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить потерпілій на праві приватної власності.
		В ухвалі Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року за апеляційною скаргою прокурора Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року (справа ЄУН 371/201/20), суд апеляційної інстанцій констатував, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень повертаючи обвинувальний акт в зв`язку із недоліками обґрунтованість правової кваліфікації дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення, оскільки предметом підготовчого судового засідання є лише відповідність обвинувального акта вимогам закону, а не обґрунтованість правової кваліфікації дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення, які можуть та повинні перевірятись на стадії судового розгляду.
		Крім того суд апеляційної інстанції в цій ухвалі констатував, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 337 КПК України, прокурор під час судового розгляду може не тільки змінити або висунути додаткове обвинувачення, а відмовитися від підтримання державного обвинувачення, якщо в результаті судового розгляду дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується.
		Під час судового розгляду справи прокурор не змінив, не висунув додаткового обвинувачення, та не відмовитися від підтримання державного обвинувачення за даним обвинувальним актом, як це передбачено ч. 2 ст. 337 КПК України, в дебатах наполягав на прийнятті обвинувального вироку за даним обвинувальним актом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 22 КПК України під час розгляду кримінального провадження по суті, суд повинен забезпечити дотримання вимог змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення їхніх правових позицій.
		Як зазначалося вище, за принципом диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ст. 26 КПК України), судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 371, 373-376 КПК України, суд, -
		 
		З А С У Д И В :
		 
		1.ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, та виправдати його за цим обвинуваченням в зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.
		2.Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта в розмір 6280 гривень 40 копійок віднести на рахунок держави.
		3.Після набрання вироком законної сили скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2020 року, повернути металеву каністру зелено-сірого кольору, обмотану поліетиленовими пакетами білого кольору з написом «АТБ» та бензопилу червоного кольору марки «Бензопила 4500» ОСОБА_5 , а пожежне сміття, яке поміщено до спеціальних пакетів № 0008786 та №0008787 знищити.
		4.Виконання пункту 3 резолютивної частини цього вироку покласти на відділ поліції № 2 Обухівського районного управління поліції в Київській області.
		5.Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження. 
		6.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		7.Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя                      підпис                 ОСОБА_1 
		ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...