Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 585/2993/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2021.
Дата набрання законної сили: 05.03.2021
Номер судового провадження: 61-14279ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 585/2993/17
		провадження № 61-14279св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Роменська територіальна громада в особі Роменської міської ради, Головне управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,           Хвостика С. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2020 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Роменської територіальної громади в особі Роменської міської ради, Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем її проживання у м. Кокшетау Акмолінської області Республіки Казахстан           помер її батько ОСОБА_7 , який згідно із заповітом, посвідченим               03 червня 1996 року державним нотаріусом першої Кокчетаської державної нотаріальної контори та зареєстрованим за № Д-В-587, заповів їй 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вона провела поховання ОСОБА_7 у м. Кокшетау Акмолінської області Республіки Казахстан, розпорядилася його особистими речами, що свідчить про прийняття нею спадщини після смерті батька шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, однак за даними Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 16 березня 2016 року № 43260908 вона не прийняла спадщину згідно із законодавством України, спадкова справа не відкривалася, а тому нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Доказом прийняття спадщини після смерті батька є наявність у неї ощадної книжки, вклад за якою її батько успадкував після смерті дружини, проте за життя на своє ім`я не переоформив. 
		За даними комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1  зареєстрований: за ОСОБА_7 - 23/50 частини,                ОСОБА_3 - 27/150 частини, ОСОБА_5 - 27/150 частини; ОСОБА_6 - 27/150 частин. ОСОБА_7 належать наступні кімнати в будинку: 1-1 площею 3,5 кв. м, 1-2 площею 6,5 кв. м, 1-3 площею          6,6 кв. м, 1-4 площею 14,4 кв. м, 1-5 площею 7,1 кв. м.
		На підставі вказаного  ОСОБА_1 просила суд встановити факт прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , визнати право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_7 та складається із 23/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , що складається із кімнат: 1-1 площею 3,5 кв. м, 1-2 площею 6,5 кв. м, 1-3 площею 6,6 кв. м, 1-4 площею 14,4 кв. м, 1-5 площею 7,1 кв. м.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2020 року у складі судді Шульги В. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , зокрема, не доведено факт його проживання за однією адресою з позивачем, розпорядження особистими речами померлого.              Крім того, про відсутність у позивача волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька свідчить її заява від 26 травня 1998 року, подана до Кокшетауської державної нотаріальної контори, згідно з якою вона відмовилася від належної їй частки спадкового майна, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_7 , на користь іншої особи.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.
		Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову  ОСОБА_1 .
		Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , що відкрилася  після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у          м. Кокшетау Акмолінської області Республіки Казахстан, яка складається із 23/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями по                          АДРЕСА_1 .
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 23/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , які складаються з кімнат: 1-1 площею 3,5 кв. м, 1-2 площею 6,5 кв. м, 1-3 площею 6,6 кв. м, 1-4 площею 14,4 кв. м, 1-5 площею 7,1 кв. м, у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_7 . 
		Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у дольовому порядку 960,00 грн компенсації судового збору за подання позову по 480,00 грн з кожного та 1 440,00 грн компенсації судового збору за апеляційний перегляд справи по 720,00 грн з кожного.
		Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти           будь-які реєстраційні дії та у будь-який спосіб щодо державної                  реєстрації зміни правового статусу щодо 23/50 частин домоволодіння               по АДРЕСА_1 .
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Кокшетау, куди він прибув у квітні 1996 року на постійне проживання до дочки ОСОБА_1 , з якою він спільно проживав безпосередньо перед смертю і яка провела його поховання та розпорядилася особистими речами, свідчить про вступ останньої у володіння спадковим майном. Зокрема,     ОСОБА_1 утримує у себе ощадну книжку на ім`я ОСОБА_9 , яка належала ОСОБА_7 після смерті дружини. При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 від спадщини на користь ОСОБА_10 , оскільки ця заява була подана позивачем 26 травня 1998 року, тобто після спливу встановленого діючим на той час законодавством (стаття 553 ЦК Української РСР) шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (05 червня 1996 року) на відмову від спадщини.
		За наведених обставин ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк вступила у володіння спадковим майном ОСОБА_7 , що є підставою для задоволення її позову.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом       норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 2-1114/2011, від 08 серпня 2019 року у справі № 307/1044/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц, від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів подання позивачем до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та відмови нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії. Також суд помилково вважав, що надані позивачем докази свідчать про прийняття нею спадщини після смерті батька, а саме щодо вступу в управління спадковим майном та проживання спадкодавця на момент смерті разом з нею. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 22 листопада 2016 року виконавчим комітетом Романковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області 09 січня 1946 року вчинено актовий запис № 2 про шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_7 , дружини - ОСОБА_9 .
		 
		На підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 1977 року               ОСОБА_9 придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з копією ощадної книжки (Банк СРСР, Філія 147/020, відділення 147          м. Ромни) вкладник ОСОБА_9 мала рахунок № НОМЕР_2.
		 
		06 лютого 1981 року ОСОБА_9 склала заповіт, згідно з яким вона будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 заповіла   ОСОБА_13 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 .
		 
		Відповідно до свідоцтва про право власності від 17 грудня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Роменської міської державної нотаріальної контори Ганзя О. Б. і зареєстрованого за № 4546,            ОСОБА_7 після смерті дружини ОСОБА_9 набув                      право власності на 1/2 частку у спільному майні, придбаному за час шлюбу, що складається з 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		Іншу частину зазначеного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Роменської міської державної нотаріальної контори Ганзя О. Б. і зареєстрованого за № 4546, після смерті ОСОБА_9 успадкувала ОСОБА_13 .
		 
		Рішенням Роменського міського суду Сумської області від 18 січня 1996 року здійснено поділ домоволодіння по  АДРЕСА_1 . 
		Виділено ОСОБА_13 у власність житлову прибудову літ. А-1, частину житлової прибудови літ. А-2, сіни, погріб під прибудовою, сарай «Г», ідеальна доля складає 27/50 частин від всього домоволодіння. 
		Виділено ОСОБА_7 у власність житловий будинок, частину житлової прибудови, сіни - а, сарай - В, сарай - Д, сарай-прибудову літ. Д; ідеальна доля складає 23/50 частин від всього домоволодіння.
		Встановлено порядок користування земельною ділянкою по                               АДРЕСА_1 .
		 
		За даними будинкової книги прописки громадян, що проживають у житловому будинку по  АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_7 був прописаний за вказаною адресою         02 жовтня 1991 року, виписаний 11 жовтня 1991 року та знову прибув з                 м. Кокшетау і прописаний 31 березня 1992 року, виписаний 26 квітня         1996 року.
		 
		Згідно з пунктами 10, 11 Адресного листка вибуття, засвідченого                       22 листопада 2016 року державним нотаріусом першої Кокшетауської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 26 квітня 1996 року вибув на постійне проживання до м. Кокшетау.
		 
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого                       15 листопада 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану              м. Кокшетау Акмолинської області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кокшетау, про що в Книзі реєстрації актів про смерть                15 листопада 1996 року виконано запис за № 8.
		 
		Згідно з довідкою Територіальної нотаріальної палати Акмолинської           області Республіки Казахстан від 15 червня 2017 року після смерті ОСОБА_7 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріусів м. Кокшетау ніхто не звертався, спадкова справа не відкривалася. 03 червня 1996 року у м. Кокшетау державним нотаріусом посвідчено заповіт, яким ОСОБА_7 зробив розпорядження, що 1/2 житлового будинку та земельну ділянку по АДРЕСА_1 заповідає дочці ОСОБА_1 , акції Промінвестбанку України - дочці ОСОБА_14 , все інше майно заповів ОСОБА_1 
		 
		26 травня 1998 року державним нотаріусом Кокшетауської нотаріальної контори посвідчено заяву про відмову від спадкового майна, якою             ОСОБА_1 відмовилася від належної їй частини спадкового майна після смерті батька ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 .
		 
		У подальшому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Роменською міською державною нотаріальною конторою                   23 березня 1999 року, реєстровий № 343, власником 27/50 часток      житлового будинку  АДРЕСА_1 стала ОСОБА_10 .
		 
		За договором купівлі-продажу від 15 січня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурня Л. І., реєстровий № 106, ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_3 , яка діяла           від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , придбала 27/50 часток житлового будинку по                               АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з довідкою КП «Роменське МБТІ» від 16 листопада 2016 року       станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями по  АДРЕСА_1  зареєстрований            за наступними власниками: ОСОБА_7 - 23/50 частини,           ОСОБА_3 - 27/150 частини; ОСОБА_6 - 27/150 частини; ОСОБА_6 - 27/150 частини.
		 
		19 травня 2017 року приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Виставній О. В. надано роз`яснення про те, що нотаріус перевіряє місце відкриття спадщини померлого, щоб зробити запит відповідно до статей 47 і 48 пункту 2 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах по цивільних, сімейних і кримінальних справах в органи Казахстану необхідна довідка про останнє місце реєстрації померлого. Зазначено, що з поданих документів та з інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 16 березня 2016 року № 43260908 вбачається, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину згідно законодавства України, а тому нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
		 
		Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
		Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Цивільний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року. 
		 
		У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня         2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
		У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. 
		 
		Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
		 
		Оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд обґрунтовано       при вирішенні спору керувалися положеннями Цивільного кодексу Української РСР.
		 
		Статтями 548, 549 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
		Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину:
		якщо він фактично вступив в управління або володіння з моменту відкриття спадщини; 
		якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
		 
		Зазначені у цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		 
		У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,   які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються          такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;                2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		 
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
		Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
		 
		З урахуванням вказаного, встановивши, що спадщина після смерті ОСОБА_7 була відкрита у м. Кокшетау, куди він прибув у квітні          1996 року на постійне проживання до дочки ОСОБА_1 , з якою спільно проживав безпосередньо перед смертю і яка провела його поховання, розпорядилася особистими речами та утримує у себе ощадну книжку, яка належала ОСОБА_7 у порядку спадкування після смерті дружини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 в установлений законом шестимісячний строк вступила у володіння спадковим майном ОСОБА_7 , що є підставою для задоволення її позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька та про визнання за нею права власності на 23/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції правильно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 від спадщини на користь ОСОБА_10 , оскільки ця заява була подана позивачем 26 травня 1998 року, тобто після спливу встановленого діючим на той час законодавством (стаття 553 ЦК Української РСР) шестимісячного строку з дня відкриття спадщини на відмову від спадщини.
		 
		Крім того, судом установлено, що позивач зверталася за роз`ясненням до приватного нотаріуса Роменського міського нотаріального округу, який повідомив, що видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом не має можливості, оскільки вона не прийняла спадщину згідно із законодавством України. 
		Вказане спростовує доводи заявника про можливість одержання позивачем свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі.
		 
		Також безпідставним є посилання заявника на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_9 є матір`ю ОСОБА_1 , оскільки ця обставина не має значення для вирішення цього спору, а суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач утримує у себе ощадну книжку, яка належала ОСОБА_7 у порядку спадкування після смерті дружини. 
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду                 від 25 січня 2018 року у справі № 2-1114/2011, від 08 серпня 2019 року у справі № 307/1044/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц,                 від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.
		 
		Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив усі зібрані у справі докази і не дав їм належної оцінки до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі  № 373/2054/16-ц).
		 
		При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3  і ОСОБА_4 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2020року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Н. Ю. Сакара
		 
		О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...