Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/30/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2021.
Дата набрання законної сили: 24.02.2021
Номер судового провадження: 11-401заі20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		24 лютого 2021 року 
		м. Київ 
		Справа № 800/30/17 (9901/328/18)
		Провадження № 11-401заі20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Прокопенка О. Б., 
		суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,              Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про скасування постанови
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року (судді Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.),
		УСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради юстиції (правонаступником якої є Вища рада правосуддя; далі - ВРЮ, ВРП відповідно), ВРУ, в якій з урахуванням уточнень та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ВРП просив скасувати Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1620-VIII, якою ОСОБА_1  звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.
		14 червня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Це рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 лютого 2019 року.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ВРУ не дотримано вимог частини четвертої, пункту 2 частини п`ятої, частини восьмої статті 216-1 Регламенту ВРУ, затвердженого Законом України від 8 квітня 2014 року № 1861-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Регламент). Так,  ОСОБА_1 стверджує, що відповідач порушив його право на захист та принцип юридичної визначеності, його право на належний та неупереджений розгляд питання про звільнення і порядок голосування.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
		3 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 14 червня 2018 року з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв`язку з наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		Такими обставинами, на переконання ОСОБА_1 , стали постанови Верховного Суду які спростовують факти, покладені в основу судового рішення у його справі, зокрема у справах № 800/580/16, 800/513/16, 800/539/16, 9901/56/18, 800/532/16, 9901/51/18,  800/520/16, 800/523/16, 800/579/16, 800/554/16, 9901/350/18, 800/519/16, 800/554/16, 800/525/16, 9901/57/18, 800/606/16, 800/545/16 (якими позови суддів, звільнених ВРУ    29 вересня 2016 року, були задоволені). 
		У заяві  ОСОБА_1 зазначав, що про існування згаданих постанов Верховного Суду йому стало відомо 3 серпня 2020 року при підготовці заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним іскасування рішення ВРЮ від 14 липня 2016 року № 1377/0/15-16 про внесення подання до ВРУ щодо його звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з порушенням присяги судді (№ 9901/186/20).
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня  2020 року залишив заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання заяви; 2) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин у цій справі в контексті встановлених обставин у справах Верховного Суду, на які посилається заявник;                       3) надати суду копії усіх перелічених ним рішень Верховного Суду як докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.
		Суд першої інстанції звернув увагу заявника на те, що постанови Верховного Суду, на які він посилається як на підставу для перегляду справи за нововиявленими обставинами, ухвалені щонайменше у 2018 році. При цьому заявник не навів жодних доказів, що з цього періоду він був позбавлений можливості дізнатися про їх існування та не заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви до суду. Суд не прийняв як доказ дотримання строку звернення до суду заяву про поновлення процесуального строку у справі № 9901/186/20.
		На усунення недоліків своєї заяви ОСОБА_1 надіслав суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі №   800/30/17 (П/9901/328/18) разом з посиланням на докази, що, на його думку, підтверджують наявність нововиявлених обставин, та додав копії усіх перелічених ним рішень Верховного Суду.
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою, ОСОБА_1 вдруге зазначив, що про наявність постанов Верховного Суду, які покладені в основу нововиявлених обставин для перегляду справи, йому стало відомо            3 серпня 2020 року при підготовці заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом в іншій справі № 9901/186/20. Також заявник указав на те, що про існування вказаних постанов Верховного Суду йому раніше відомо не було, оскільки він не був учасником чи стороною у цих справах та вказані рішення йому не направлялись. Ці рішення йому стали відомі випадково, після тривалого пошуку відповідної інформації на різних вебсайтах, у тому числі й ВРУ, ВРП, Верховного Суду та інших, оскільки відповідний текст постанови чи рішення суду з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), який містить більше 89 мільйонів судових актів, можна отримати лише знаючи про дату рішення та номер справи за позовом того чи іншого судді, звільненого за порушення присяги 29 вересня 2016 року на позачерговому пленарному засіданні ВРУ.
		За наслідками розгляду зазначеного клопотання Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вказавши на відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення, ухвалою від                        16 листопада 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1  про поновлення строку, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернув заявникові без розгляду.
		Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Так, у скарзі та додаткових поясненнях до неї скаржник указує на те, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами він подав до суду в межах установленого пунктом 1 частини другої статті 363 КАС трирічного строку (оскаржуване рішення суду набрало законної сили 5 лютого 2019 року) та в межах установлених пунктом 1 частини першої цієї статті КАС 30 днів з дня, коли йому стало відомо про існування таких обставин, а саме з 3 серпня 2020 року. Суд безпідставно вважав, що про постановлені Верховним Судом в інших справах (без його участі) судові рішення заявник мав дізнатися у 2018 року, адже у нього відсутній обов`язок бути обізнаним про кожен судовий акт, що міститься у ЄДРСР.
		ВРУ у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо дотримання ОСОБА_1  строку звернення до суду із заявою та щодо наявності підстав для залишення її без розгляду, дотримався вимог процесуального закону та постановив законну й обґрунтовану ухвалу.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 362 КАС).
		Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 361 КАС).
		До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 КАС, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу. 
		Крім випадків, визначених статтею 169 КАС, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення (частина четверта статті 366 КАС). 
		З матеріалів справи, а також наявних у ЄДРСР судових рішень убачається, що у період з червня 2018 року по жовтень 2019 року набрали законної сили судові рішення у справах, предметом перевірки Верховним Судом у яких була законність постанов ВРУ від                    29 вересня 2016 року про звільнення суддів (№ 800/580/16, 800/513/16,                                 800/539/16, 9901/56/18, 800/532/16, 9901/51/18, 800/520/16, 800/523/16, 800/579/16, 800/554/16, 9901/350/18, 800/519/16, 800/554/16, 800/525/16, 9901/57/18, 800/606/16, 800/545/16).
		Оскаржувані в цих справах постанови ВРУ були скасовані, зокрема, у зв`язку з порушенням Регламенту при їх прийнятті.
		ОСОБА_1 , вважаючи встановлені у цих справах обставини нововиявленими для перегляду судового рішення у його справі, 3 вересня 2020 року подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про перегляд рішення цього суду від 14 червня 2018 року з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 КАС.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 363 КАС заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної  пунктом 1 частини другої статті 361 КАС, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин. 
		Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 КАС не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (пункт 1 частини другої статті 363 КАС).  
		ОСОБА_1 посилається на те, що строк для подання заяви ним не пропущено, адже про існування згаданих постанов Верховного Суду йому стало відомо лише 3 серпня 2020 року при підготовці заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним і скасування рішення ВРЮ від                     14 липня 2016 року № 1377/0/15-16 про внесення подання до ВРУ щодо його звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з порушенням присяги судді (№ 9901/186/20).
		Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про пропуск ОСОБА_1 встановленого законом тридцятиденного строку подання заяви, оскільки навіть з часу ухвалення останнього із судових рішень, на які він посилається (жовтень 2019 року),               до серпня 2020 року, коли подано заяву, минуло 11 місяців. При цьому заявник не навів жодних доказів того, що він був позбавлений можливості дізнатись про їх існування.
		Вказівка ж ним у заяві від 3 серпня 2020 року про поновлення процесуального строку в іншій справі на наявність судової практики щодо скасування постанов ВРУ від                          29 вересня 2016 року про звільнення суддів сама по собі не доводить того, що саме у цей день заявнику стало відомо про її існування.
		Отже, суд першої інстанції за наслідками перевірки відповідності заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вимогам статей 363, 364 КАС обґрунтовано вказав на пропуск заявником строку звернення до суду з такою заявою та з огляду, зокрема, на відсутність клопотання про його поновлення - залишив заяву без руху.
		На усунення недоліків заяви ОСОБА_1 , окрім копій судових рішень та більш розширених пояснень щодо наявності, на його думку нововиявлених обставин, надіслав суду на його вимогу клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами.
		У зазначеному клопотанні заявник удруге вказав на те, що про наявність постанов Верховного Суду, які покладені в основу нововиявлених обставин для перегляду справи, йому стало відомо лише 3 серпня 2020 року. Також заявник посилався на неможливість отримання таких рішень з ЄДРСР та вказав на те, що про їх існування йому стало відомо випадково, після тривалого пошуку відповідної інформації на різних вебсайтах.
		Велика Палата погоджується з висновками суду першої інстанції про ненаведення   ОСОБА_1 у клопотанні поважних причин пропуску процесуального строку, які б унеможливили своєчасне звернення до суду та стали підставою для його поновлення. 
		Законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства,                        а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Як уже згадувалося вище, заяву про перегляд судового рішення, зокрема, за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої                 статті 361 КАС, може бути подано протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин. 
		При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.                      Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Проте  ОСОБА_1 , порушуючи питання про поновлення строку на звернення до суду за переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами, не вказав поважних причин, які б, за наявності у нього заінтересованості у відновленні своїх прав шляхом доведення помилковості (за твердженням скаржника) судових рішень у його справі, відповідали вищезазначеним критеріям та свідчили про відсутність у нього можливості дізнатися про існування судових рішень щодо скасування постанов ВРУ від 29 вересня 2016 року, які ухвалювались упродовж двох років, а відтак і можливості своєчасного подання відповідної заяви. Необхідність докладання зусиль для пошуку інформації в мережі Інтернет не можна визнати поважними причинами пропуску процесуального строку. 
		Як було наведено вище, наслідком подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 КАС, та відхилення судом клопотання про його поновлення є повернення заяви без розгляду. 
		З огляду на викладене вище, повернення судом першої інстанції заяви  ОСОБА_1  ґрунтується на вимогах закону. Міркування і твердження  ОСОБА_1  в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
		За правилами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки суд першої інстанції прийняв правильне процесуальне рішення, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року.
		Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                               16 листопада 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач І. В. Григор`єва О. М. Ситнік М. І. ГрицівВ. М. Сімоненко Д. А. ГудимаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаС. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...