Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/2021/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2021.
Дата набрання законної сили: 09.03.2021
Номер судового провадження: 61-18902ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		09 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 450/2021/15-ц
		провадження № 61-18902св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,                   Коротенка Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «Кредобанк», 
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		третя особа - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , який в ході розгляду справи уточнило, та остаточно просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі                          80 434,95 дол. США шляхом:
		- звернення стягнення за договором іпотеки, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 785 299 грн; земельну ділянку, площею 0,1201 га, розташовану в с. Наварія Пустомитівського району Львівської області шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 489 933 грн;
		- звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD GL, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом продажу предмета застави у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про заставу» з встановленням початкової ціни предмета застави 194 391 грн.
		Позов мотивований тим, що 07 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 125 000 дол. США зі строком остаточного повернення 01 грудня 2026 року та процентною ставкою                                   12 % річних.
		Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредобанк» укладений договір застави, предметом якого є автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD GL, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .
		08 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 .
		У заяві від 20 травня 2014 року дружина позичальника                                           ОСОБА_1 повідомила банк, що ІНФОРМАЦІЯ_1                                    ОСОБА_2 помер і вона є єдиною спадкоємицею останнього. 
		Посилаючись на те, що станом на 02 липня 2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 80 434,95 дол. США, що за курсом НБУ складає 1 689 646,56 грн, а також те, що відповідач не відреагувала на претензію щодо усунення порушень, ПАТ «Кредобанк» просило задовольнити позовні вимоги.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2006 року № 5380/Р, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредобанк» в сумі 80 398,96 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 липня 2015 року складає 1 688 890,55 грн, з яких: неповернута сума кредиту 79 622,64 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 липня 2015 року складає 1 672 582,88 грн, прострочені відсотки - 776,32 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 липня 2015 року становить 16 307,67 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 грудня 2006 року, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 , правонаступником якого є                            ОСОБА_1 , на: 
		- житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 листопада                            2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1128, шляхом продажу вказаного вище предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни предмета іпотеки 785 299 грн;
		- земельну ділянку, площею 0,1201 га, розташовану в с. Наварія, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623610100:02:002:0124, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 листопада                       2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1132, шляхом продажу вказаного вище предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни предмета іпотеки 489 933 грн;
		- автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD GL, 2005 року випуску,                              № кузова НОМЕР_1 , легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 листопада 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1182, шляхом продажу вказаного вище предмета застави в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про заставу» з встановленням початкової ціни предмета застави 194 391 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України), що є підставою для часткового задоволення позовних вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що внаслідок пропуску кредитором визначеного статтею 1281 ЦК України присічного строку для пред`явлення вимоги до спадкоємця про стягнення заборгованості у ПАТ «Кредобанк» відсутнє право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		При цьому судом також враховано відсутність заборгованості у позичальника та спадкоємця ОСОБА_2 на час смерті у ПАТ «Кредобанк», що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 11 червня 2018 року № 343/18. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У жовтні 2019 року АТ «Кредобанк» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.   
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що письмове повідомлення-вимогу ПАТ «Кредобанк» надіслало на адресу ОСОБА_1 26 листопада 2014 року, з пропуском шести календарних днів, але вже після того, як спадкоємиця                     20 серпня 2014 року визнала заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 07 грудня 2006 року № 5380/Р. Також банк вказує на наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2016 року в справі № 6-31цс16. 
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		Заперечення мотивовані тим, що позивач позбавлений права вимоги, оскільки пропустив законодавчо визначені строки звернення з вимогою про повернення боргу. Звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише у разі порушення боржником зобов`язань, у зв`язку чим, враховуючи висновок судово-економічної експертизи від 11 червня 2018 року № 343/18, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У грудні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 07 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 125 000 дол. США зі строком остаточного повернення 01 грудня 2026 року та процентною ставкою                                   12 % річних.
		Додатковим договором № 1 до кредитного договору від 07 грудня 2006 року № 5380/Р пункт 3.2. викладений в іншій редакції, згідно якоїза користування кредитом позичальник сплачує банку 13% річних.
		Того ж дня  між банком та ОСОБА_2 укладенийдоговір застави, предметом якого є рухоме майно: автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO                   2.5 TD GL, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		08 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1     ОСОБА_2 помер.
		Єдиним спадкоємцем позичальника         ОСОБА_3  є   ОСОБА_1 , яка подала заяву та прийняла спадщину. 
		20 травня 2014 року    ОСОБА_1 повідомила банк, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і вона є єдиною спадкоємицею останнього. 
		 
		Після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_1 успадкувала майно, яке є предметом іпотеки та застави, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1201 га, яка знаходиться за цією ж адресою, та автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD GL, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , легковий універсал - В, реєстраційний номер                                  НОМЕР_2 , отримавши свідоцтва про право на спадщину від 05 листопада 2014 року та від 20 листопада 2014 року. 
		 
		Згідно висновку судово-економічної експертизи від 11 червня 2018 року                       № 343/18 документальних підтверджень наявності простроченої заборгованості ОСОБА_2 (по тілу кредиту, процентах за користування кредитними коштами) за кредитним договором від 07 грудня 2006 року № 5380/Р, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_2 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ) не встановлено. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Приписи статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів:
		У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
		Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
		Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
		Спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
		Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
		 
		Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
		 
		Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
		 
		Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття                                     1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
		 
		Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
		 
		Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.
		 
		Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.
		 
		Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
		 
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що позичальник  ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20 травня 2014 рокувідповідач     ОСОБА_1 повідомила ПАТ «Кредобанк». 
		 
		У зв`язку із смертю спадкодавця відкрилась спадщина, яку прийняла відповідач, перебравши на себе обов`язки іпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки, проте звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим за умови, якщо банк пред`явив вимоги до спадкоємця в строки, встановлені частинами другою статті 1281 ЦК України, а також за умови, що зобов`язання боржником було порушено.  
		 
		Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 11 червня 2018 року                       № 343/18 документальних підтверджень наявності простроченої заборгованості ОСОБА_2 (по тілу кредиту, процентах за користування кредитними коштами) за кредитним договором від 07 грудня 2006 року № 5380/Р, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_2 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ) не встановлено. 
		 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції, врахувавши відсутність у  ОСОБА_2 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 кредитної заборгованості, а також встановивши факт пропуску позивачем встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення вимоги до спадкоємця ОСОБА_1  (з огляду на обізнаність ПАТ «Кредобанк» станом на 20 травня 2014 року про смерть позичальника та звернення до суду з цим позовом лише у серпні 2015 року), дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Доводи касаційної скарги з посиланням на правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2016 року в справі                            № 6-31цс16 не заслуговують на увагу, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) відступила від нього. 
		 
		ПосиланняПАТ «Кредобанк» про направлення 26 листопада 2014 року  ОСОБА_1 повідомлення-вимоги не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки ОСОБА_1 повідомила банк про смерть ОСОБА_2 20 травня 2014 року, а тому кінець шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до спадкоємців закінчився 20 листопада 2014 року.
		 
		У касаційній скарзі банк визнає пропуск строку пред`явлення вимог до спадкоємця, проте вважає його незначним. Оскільки визначений статтею 1281 ЦК України строк пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника є преклюзивним, Верховний Суд вважає вказані доводи касаційної скарги безпідставними.  
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті                                 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті                                    6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня                       2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду- без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :В. С. Жданова   А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...