Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7833/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2021. Зареєстровано: 12.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/27558/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 826/7833/16
		адміністративні провадження № К/9901/25681/20, №К/9901/27558/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Желєзного І. В.,
		суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.    М., суддів: Бєлової Л.    В., Лічевецького І.    О. від 08.09.2020
		та касаційну скаргу Національного банку України 
		на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Амельохіна В. В., суддів: Качура І.     А., Келеберди В.     І. від 10.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.    М., суддів: Бєлової Л.    В., Лічевецького І.    О. від 08.09.2020
		у справі № 826/7833/16
		за позовом ОСОБА_1      
		до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «СОЮЗ»     ,
		про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі також - відповідач 1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач 2, ФГВФО), за участю третьої особи: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СОЮЗ» (далі також - ПАТ «Комерційний банк «СОЮЗ»), у якому з урахування змінених позовних вимог просив:
		- визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України від 28.04.2016 №299/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «СОЮЗ»;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 615 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Національного банку України №1740-р від 06.06.2016 «Про відкликання Генеральної ліцензії Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «СОЮЗ» на здійснення валютних операцій;
		- зобов`язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Союз» у якості діючої банківської установи, в тому числі, але не виключно - відновити функціонування кореспондентського рахунку АТ «КБ «СОЮЗ» в НБУ, відновити АТ «КБ «СОЮЗ» у якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити АТ «КБ «СОЮЗ» у якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу АТ «КБ «СОЮЗ» у всіх інформаційних задачах НБУ, до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін АТ «КБ «СОЮЗ» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державна митна служба, Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку АТ «КБ «СОЮЗ» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу банку в системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи АТ «КБ «СОЮЗ» у зазначених вище системах;
		- зобов`язати Національний банк України в порядку, встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ, (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити інформацію про Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «СОЮЗ» як діючу банківську установу (в тому числі, але не виключно - шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, у якому відображається Довідник діючих банківських установ України).
		2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016, позов задоволено у повному обсязі.
		3. Постановою Верховного Суду від 15.01.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 у справі № 826/7833/16 скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.
		4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
		5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, відповідно ухвали від 17.09.2020, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Союз» у якості діючої банківської установи, у тому числі, але не виключно - відновити функціонування кореспондентського рахунку АТ «КБ «Союз» в НБУ, відновити АТ «КБ «Союз» у якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити АТ «КБ «Союз» у якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу АТ «КБ «СОЮЗ» у всіх інформаційних задачах НБУ, до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін АТ «КБ «Союз» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державна митна служба, Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку АТ «КБ «Союз» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу банку в системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи АТ «КБ «СОЮЗ» у зазначених вище системах; та зобов`язання Національного банку України в порядку, встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ, (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити інформацію про Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз» як діючу банківську установу (в тому числі, але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, у якому відображається Довідник діючих банківських установ України) - скасовано та провадження у цій частині позовних вимог закрито. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 залишено без змін.
		6. 08.10.2020 від позивача до суду надійшла касаційна скарга, у якій він просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 в частині, в якій скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі, та у цій частині залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020.
		7. 23.10.2020 до суду надійшла касаційна скарга від Національного банку України, у якій він просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. 
		8. Ухвалами Верховного Суду від 23.10.2020 та 30.12.2020 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача 1 відповідно.
		9. 09.11.2020 від відповідача 1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній позивачем частині - без змін.
		10. 12.01.2021 від представників позивача та третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача 1, у якому просить залишити її без задоволення та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 в частині, у якій позовні вимоги задоволено, а в частині, в якій закрито провадження у справі - постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 скасувати.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником простих іменних акцій (в бездокументарній формі) АТ «КБ «СОЮЗ» у кількості 1 343 8498,00 штук номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 335 962 450,00 грн, що складає 99,9888% частки у статутному капіталі та підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах.
		12. 28.04.2016 Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 299/БТ «Про відкликання ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Союз», згідно з якою Національним банком України прийнято рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ «КБ «Союз» на підставі пункту 3 частини другої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної Постанови № 299/БТ) у зв`язку із систематичним порушенням АТ «КБ «Союз» законодавства з питань фінансового моніторингу.
		13.  Зі змісту цієї Постанови вбачається, що АТ «КБ «СОЮЗ» допустило систематичне порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Учинене систематичне порушення підтверджується результатами (матеріалами) безвиїзного нагляду з питань дотримання АТ «КБ «СОЮЗ» вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (акт про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу від 15.03.2016).
		14. Безвиїзний нагляд здійснено на підставі отриманих 12.03.2016 від Банку справ з юридичного оформлення рахунків клієнтів Банку, які були доставлені до Національного банку України працівниками Державного підприємства спеціального зв`язку (без супровідного листа Банку). За результатами попередніх перевірок Банк вже неодноразово був об`єктом застосування Національним банком заходів впливу (санкцій) за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу. До Банку застосовано, зокрема:
		- згідно з рішенням Комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет) від 20.10.2015 № 505 санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 13 600,00 грн (за порушення вимог пункту 22 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», що полягає у невиявленні фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону;
		- згідно з рішенням Комітету від 20.10.2015 № 506 захід впливу у вигляді письмового застереження (за порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», що полягає у невиявленні фінансової операції, що підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу; підпункту «ж» пункту 6.13 розділу VI Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 189 від 14.05.2003, що діяло на момент вчинення порушення, що полягає у внесенні до реєстру фінансових операцій неправильних даних щодо фізичної особи - клієнта; підпункту 5 пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 197 від 20.06.2011, у редакції, що діяла на момент вчинення порушення, що полягає у ненаданні на запит інспекційної групи інформації та даних (у форматі та структурі, визначених у запиті інспекційної групи), документів (їх копій) у порядку, терміни та обсягах, визначених у запиті інспекційної групи).
		15. Також Постановою № 299/БТ встановлено три порушення, які зафіксовані в Акті про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу Національного банку України від 15.03.2016 вих. №В/25-0014/28084/БТ, а саме:
		1. Порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», що полягає у невиконанні банком обов`язку відмовити клієнту в його обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ними під час ідентифікації та/або верифікації клієнтів (поглибленої перевірки клієнтів) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Так, Національний банк України посилається на те, що ПАТ «Актив-Страхування» надав банку неправдиву інформацію про неналежність його бенефіціарного власника (контролера), який є народним депутатом України, до категорії публічних осіб. Банк не відмовив та продовжив обслуговування клієнта ПАТ «Актив-Страхування».
		2. Порушення пункту 49 розділу V Положення «Про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417, у частині незабезпечення інформування у день виявлення факту належності клієнта до публічної особи про це керівника банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин. Національний банк України посилається на те, що АТ «КБ «Союз» було виявлено факт належності клієнта ОСОБА_2 до публічних осіб 28.10.2015, однак інформація керівнику Банку для отримання відповідного дозволу надана лише 10.11.2015.
		3. Порушення вимог пункту 50 розділу V Положення № 417, що полягає у нездійсненні Банком обов`язку у разі виявлення факту належності клієнтів до публічних осіб, до осіб близьких з публічними особами, вживати заходів щодо з`ясування джерел походження коштів та активів таких осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), підтвердити джерела походження їх активів, прав на такі активи. Національний банк України посилається на те, що в справі з юридичного оформлення рахунку клієнта банку ОСОБА_3 (займав посаду заступника Міністрів доходів і зборів України) відсутнє документальне підтвердження щодо з`ясування та підтвердження джерел походження коштів та активів цього клієнта.
		16. На підставі Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 №299/БТ Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 28.04.2016 № 615 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким вирішено розпочати процедуру ліквідації АТ «КБ «Союз» з 29.04.2016 по 28.04.2018 включно.
		17. Указаним рішенням призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «КБ «Союз», визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Матвієнку А.А. строком на 2 роки-з 29.04.2016 по 28.04.2018 включно; доручено Відділу зв`язків з громадськістю та міжнародними організаціями забезпечити розміщення інформації про початок ліквідації АТ «КБ «Союз» та призначення уповноваженої особи Фонду на офіційній сторінці Фонду в межах Інтернет та у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України», відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		18. Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 299/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СОЮЗ» та на підставі підпункту «а» пункту 4.8 розділу ІV Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.08.2011 № 281, НБУ розпорядженням від 06.06.2016 № 1740-р відкликав генеральну ліцензію від 27.04.2012 № 249-2 на здійснення ним валютних операцій.
		19. Уважаючи незаконними зазначені рішення НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		20. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у Національного банку України відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови від 28.04.2016 № 299/БТ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «КБ «СОЮЗ» у зв`язку з помилковістю висновків щодо встановлення систематичності порушень з боку банку законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення; відсутністю вчинення банком порушень законодавства з питань фінансового моніторингу, які зазначені в акті про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу від 15.03.2016 № В/25-0014/28084/БТ та фігурують в оскаржуваній постанові від 28.04.2016 №299/БТ; оскаржувана постанова від 28.04.2016 №299/БТ, а також підстави і спосіб її прийняття свідчать про неадекватність застосованих заходів впливу виявленим порушенням та про упередженість з боку Національного банку України, оскільки за подібні порушення інші банки не позбавлялись ліцензії. У зв`язку із протиправністю постанови від 28.04.2016 №299/БТ, підлягають визнанню протиправними та скасуванню рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №615 та розпорядження Національного банку України № 1740-р від 06.06.2016.
		21. Національний банк України, заперечуючи щодо задоволення позову, виходив із того, що при прийнятті оскаржуваних рішень Національний банк України діяв у порядку та в межах, визначених законодавством. Виявлені Національним банком України три порушення законодавства з питань фінансового моніторингу, зазначені в акті про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу від 15.03.2016 № В/25-0014/28084/БТ, в комплексі з раніше застосованими заходами впливу (рішення Комітету від 20.10.2015 № 505, № 506) складають систематичність, що надає право Національному банку України на ліквідацію Банку. Неможливим є відновлення діяльності банку після початку процедури його ліквідації. 
		22. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заперечуючи щодо задоволення позову, посилався на те, що відсутні порушення ним законодавства при прийнятті рішення від 28.04.2016 № 615 про початок процедури ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку. Крім цього відсутня процедура, згідно з якою можливо виконати рішення суду у випадку задоволення позовних вимог у частині повернення банку на ринок, а також зважаючи на невідповідність банку необхідним критеріям.
		23. Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, АТ «КБ «СОЮЗ» позовні вимоги підтримував, посилаючись на відсутність правових підстав у Національного банку України для прийняття оскаржуваної постанови від 28.04.2016 № 299/БТ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «КБ «СОЮЗ» через відсутність систематичності порушень законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		24. Окружний адміністративний суд міста Києва, ухвалюючи постанову від 12.07.2016, та Київський апеляційний адміністративний суд, постановляючи ухвалу від 12.09.2016, виходив із того, що відсутня як сукупність порушень з боку АТ «КБ «СОЮЗ» законодавства про банки і банківську діяльність, які можуть бути кваліфіковані як «систематичні», так і тяжкість таких порушень, що мало б наслідком наявність обґрунтованих підстав ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ». Заходи впливу (санкції) були застосовані за наслідками перевірки НБУ (довідка НБУ від 24.04.2015). Зазначена довідка перевірки від 24.04.2015 ретельно вивчалась та результати її вивчення та аналізу порушень, зазначених у ній, які слугували для винесення вищевказаних рішень Комітету НБУ від 20.10.2015 №505 у вигляді штрафу у розмірі 13     600,00 грн та № 506 знайшли своє відображення у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 у справі № 826/4275/16. Використання цих рішень повторно для ліквідації ПАТ «КБ «СОЮЗ» відповідно до Постанови Правління НБУ № 299/БТ від 28.04.2016 свідчить про невиконання та неповагу Правління НБУ до судових рішень, які набрали законної сили, та є порушеннями приписів статті 124 Конституції України в частині обов`язковості до виконання на всій території України судових рішень, які набрали законної сили. Оскільки решта оскаржуваних у цій справі рішень та дій відповідачів були наслідком винесення постанови НБУ від 28.04.2016 № 299/БТ, суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 615 та розпорядження Національного банку України від 06.06.2016 № 1740-р із зобов`язанням НБУ вчинити дії, перелічені в пункті 1 цього судового рішення.
		25. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 15.01.2020 про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 і ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, без урахування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі №826/4275/16, навести мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та вирішити справу, враховуючи висновки Верховного Суду.
		26. Окружний адміністративний суд міста Києва, ухвалюючи рішення від 10.04.2020, з висновками якого в частині погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 08.09.2020, виходив з того, що норма пункту 3 частини другої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» може бути застосована тільки до тих порушень законодавства у сфері фінансового моніторингу, які були вчинені після набуття чинності цією нормою, а саме у період тільки після 07.02.2015. На момент прийняття оскаржуваної Постанови № 299/БТ до АТ «КБ «СОЮЗ» застосовано лише один захід впливу (санкція) на підставі рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 20.10.2015 № 506 за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу, які вчинені після 07.02.2015, а отже має враховуватись при визначенні наявності/відсутності систематичності порушень банком законодавства з питань фінансового моніторингу. Посилання Національного банку України на необхідність врахування при кваліфікації систематичності порушень дати застосування заходу впливу (санкції), а не дати вчинення правопорушення, суперечать положенням частини 2 пункті 1 розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII. АТ «КБ «СОЮЗ» не допускав порушення статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про допущення АТ «КБ «СОЮЗ» порушення пунктів 49 та 50 розділу V Положення Про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417. Оскільки у Національного банку України були відсутні правові підстави для відкликання ліцензії АТ «КБ «СОЮЗ» на підставі пункту 3 частини другої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» через відсутність систематичності порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу, тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 299/БТ підлягає задоволенню. Доводи Національного банку України, що позивач не має права на звернення до суду від імені та в інтересах банку щодо втручання у його дискреційні повноваження є необґрунтованими. Оскільки рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №615 є похідним від Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 299/БТ, тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування і оскаржуваного Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У зв`язку з протиправністю Постанови Правління НБУ від 28.04.2016 № 299/БТ, протиправним є і розпорядження Національного банку України № 1740-р від 06.06.2016 «Про відкликання Генеральної ліцензії Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Союз» на здійснення валютних операцій.
		27. Крім цього, щодо позовних вимог, пов?язаних з відновленням банківської діяльності, суд першої інстанції виходив із того, що доводи Національного банку України про правову невизначеність навколо банку, відсутність механізму відновлення його роботи є необґрунтованими, оскільки адміністративне судочинство не передбачає неможливість захисту особою свого порушеного права з таких підстав, а тому задовольнив такі. Суд апеляційної інстанції у цій частині не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та закрив провадження у справі з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ (набув чинності з 23.05.2020, далі також - Закон №590-ІХ), яким доповнено Кодекс адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) статтею 266-1.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ НА НИХ
		28. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині, в якій скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі, оскільки судом допущено порушення норм статей 8, 58, 129, 129-1 Конституції України, статей 6 та 7 КАС України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ (далі також - Закон № 590-ІХ) набув чинності лише 23.05.2020, отже до спірних відносин, які є предметом розгляду у цій справі, положення цього Закону не застосовуються з огляду на незворотність дії законів у часі. Судом апеляційної інстанції при постановленні судового рішення в оскаржуваній частині враховано висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 11.06.2020 у справі № 826/4275/16, однак існує необхідність у відступленні від таких. У Конституційному Суді України триває розгляд справи № 3/239(20)11.06.2020, відкритої за поданням 64 народних депутатів, предметом розгляду за якою є ті ж самі невідповідності Закону № 590-ІХ нормам Конституції України. Постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам законності і обґрунтованості судового рішення, визначеним у статті 242 КАС України, і в цій частині не може вважатися законною, оскільки при її постановленні судом допущені зазначені вище порушення, та вона не сприяє вирішенню завдань адміністративного судочинства, визначених КАС України.
		29. Національний банк України у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що помилковим є висновок судів про відсутність у відповідача 1 на момент прийняття Постанови № 299/БТ правових підстав для застосування статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та про неадекватність та неспівмірність застосованого заходу впливу. При встановленні кваліфікуючої ознаки систематичності порушення суди першої та апеляційної інстанцій помилково врахували дати вчинення порушень, за які до Банку застосовано попередній захід впливу та санкцію (протягом двох років), оскільки для встановлення систематичності необхідно враховувати саме дати застосування попередніх заходів впливу/санкцій, а не дати порушень, за які їх було застосовано. Факт застосування до Банку протягом двох років двох заходів впливу, що передувало вчиненню Банком порушень, зафіксованих в Акті від 15.03.2016, підтверджується наданими відповідачем 1 доказами, а саме: чинними рішеннями Комітету НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 20.10.2015 № 505 та № 506 та актом від 15.03.2016. Постанова № 299/БТ прийнята НБУ за результатами безвиїзного нагляду з питань дотримання Банком вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, яким було встановлено, зокрема, порушення, які є систематичними та вчинені Банком уже після 07.02.2015, а також після застосування Національним банком України двох заходів впливу протягом двох років. Застосування заходів впливу до банку є дискреційними повноваженнями Національного банку України, а суди попередніх інстанцій втрутилися у повноваження НБУ та вийшли за межі завдань адміністративного судочинства, порушивши механізм стримувань та противаг. Судами попередніх інстанцій сформовано помилкові висновки щодо відсутності порушення позивачем вимог частини першої статті 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 49 та 50 розділу V Положення №417. Порушення, за результатами яких НБУ прийнята постанова № 299/БТ, вчинені Банком саме після 06.02.2015 та після застосування НБУ до Банку не менше двох заходів впливу (санкцій). Оскільки провадження у цій справі розпочато до набрання чинності Законом № 590, то на цей час судове провадження у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 266-1 КАС України.
		30. Представники позивача та третьої особи у спільному відзиві на касаційну скаргу відповідача 1 зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині, в якій позов задоволено, є законними, обґрунтованими та відсутні підстави для їх скасування, а доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують.
		31. Представник відповідача 1 у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що оскільки у цій справі не ухвалено остаточне судове рішення, то вона має розглядатися з урахуванням приписів Закону №590, який правильно застосовано судом апеляційної інстанції, а саме закрито провадження у справі в частині позовних вимог, які не відповідають нормам частин сьомої-десятої статті 266-1 КАС України та спрямовані на припинення ліквідаційної процедури банку. У цій частині постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		33. Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		34. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України у межах своїх повноважень сприяє дотриманню стабільності банківської системи, і відповідно до пункту 8 статті 7 вказаного Закону здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
		35. Згідно з приписами статті 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду-безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
		36. Частиною першою статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, установлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.
		37. Щодо доводів відповідача 1, викладених у касаційній скарзі,  про наявність факту систематичності порушень позивачем законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо невчинення позивачем порушень, зафіксованих в Акті безвиїзного нагляду від 15.03.2016 № В/25-0014/28084/БТ, колегія суддів зазначає наступне.
		38. Відповідно до пункту 30 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів поштового зв`язку в частині здійснення ними переказу коштів).
		39. Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
		40. Підстави відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку визначені у статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктом 3 частини другої якої (зі змінами, внесеними Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в редакції від 14.10.2014 № 1702-VII) передбачено, що Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		41. Зважаючи на вищенаведене, 07.02.2015 Національний банк України набув права відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		42. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як порушення.
		43. Згідно з абзацом другим пункту першого розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 14.10.2014 №1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу, який вчинив порушення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення такого порушення (крім випадків, коли цим Законом пом`якшено або скасовано відповідальність за порушення вимог законодавства, що діяло на момент вчинення порушення).
		44. Визначення поняття «систематичне порушення» міститься у Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902 (тут і далі також - Положення №346, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у абзаці другому пункту 1.1 глави 1 розділу III передбачено, що систематичним порушенням банком законодавства з питань фінансового моніторингу є порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу після застосування Національним банком України до банку не менше двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років та/або встановлення фактів здійснення ризикової діяльності.
		45. З огляду на викладене, ознакою систематичності є застосування ліквідації банку при виявлені порушення після застосування НБУ до банку не менше двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років та/або встановлення фактів здійснення ризикової діяльності. При визначенні систематичності до порушень, за які НБУ до банку застосовано не менше двох заходів впливу (санкцій), необхідно враховувати тільки порушення, які вчинені Банком після 07.02.2015.
		46. Зважаючи на положення статті 58 Конституції України та пункту 1 розділу X «Прикінцеві положення» Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що норма пункту 3 частини другої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» може бути застосована тільки до тих порушень законодавства у сфері фінансового моніторингу, які були вчинені після набуття чинності цією нормою, а саме у період тільки після 07.02.2015, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1 щодо необхідності врахування при визначенні систематичності порушень дати застосування заходів впливу (санкцій), а не дати вчинення порушень як безпідставні та необґрунтовані.
		47. Аналогічний висновок щодо застосування пункту 3 частини другої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» викладений Верховним Судом у постановах від 11.06.2020 у справі № 826/4275/16 та від 15.07.2020 у справі №826/2607/16.
		48. Як встановлено судами, підставою для прийняття постанови № 299/БТ від 28.04.2016 стали порушення, зафіксовані в Акті безвиїзного нагляду від 15.03.2016 №В/25-0014/28084/БТ, та порушення, вчинені АТ «КБ «СОЮЗ» у минулому (рішення Комітету НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 20.10.2015 № 505, яким до АТ «КБ «СОЮЗ» застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 13600,00 грн; рішення Комітету від 20.10.2015 № 506, яким до АТ «КБ «СОЮЗ» застосовано захід впливу у вигляді письмового застереження).
		49. Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 20.10.2015 № 505 прийнято на підставі довідки Національного банку України від 24.04.2015, якою зафіксовано вчинення банком порушень пункту 22 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (12 порушень), а саме: вчинення банком 20.06.2014 одинадцяти порушень, які полягали у невиявленні фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу відповідно до пункту 8 частини першої статті 15 цього Закону щодо проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред`явника недепонованими в депозитарних установах із погашення банком ощадних депозитних сертифікатів на пред`явника, емітованих банком; вчинення банком 10.11.2014 одного порушення, яке полягало у невиявленні фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу згідно з пунктом 15 частини першої статті 15 зазначеного Закону - операції із зарахування або переказу коштів у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон.
		50. Ураховуючи те, що порушення, які були підставою для прийняття рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 20.10.2015 № 505, були вчинені до 07.02.2015, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказаний захід впливу (санкція) не підлягає врахуванню при кваліфікації систематичності порушень АТ «КБ «Союз» законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		51. Водночас колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у пунктах 95, 96 постанови від 11.06.2020 у справі №826/4275/16 дійшов наступного висновку: «Порушення, за які до АТ «КБ «Союз» були застосовано заходи впливу (санкції) рішенням комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 25.03.2014 №132 та рішенням комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 20.10.2015 № 505, були вчинені АТ «КБ «Союз» до 07.02.2015, тобто до набрання чинності пунктом 3 частини 2     ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, порушення, зафіксовані попередніми перевірками в 2014 та 2015 році, на які посилається НБУ в оскаржуваній постанові № 162/БТ, вчинені Банком до 07.02.2015 не можуть братися до уваги при визначенні наявності систематичності порушень».
		52. Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 20.10.2015 № 506, яким до Банку застосовано захід впливу у вигляді письмового застереження, прийняте на підставі довідки Національного банку України від 24.04.2015, якою зафіксовано вчинення банком наступних порушень: 
		1) пункту 3 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (одне порушення), що полягає у невиявленні фінансової операції, яка підлягала обов`язковому фінансовому моніторингу та вчинене банком до 07.02.2015;
		2)  підпункту «ж» пункту 6.13 розділу VI Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 №189, яке полягало у внесенні до реєстру фінансових операцій неправильних даних щодо фізичної особи-клієнта, яке вчинене банком 25.02.2015;
		3) підпункту 5 пункту 2 розділу III Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.06.2011 №197, що полягало в ненаданні на запит інспекційної групи інформації та даних (у форматі структурі, визначених у запиті інспекційної групи), документів (їх копії) у порядку, терміни та обсягах, визначених у запиті інспекційної групи, вчинене банком 24.04.2015.
		53. Зважаючи на вищенаведене правове регулювання та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що застосування заходів впливу (санкцій) згідно з рішенням комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 20.10.2015 № 505 не можуть враховуватися при визначенні систематичності порушень законодавства у сфері фінансового моніторингу, з огляду на те, що порушення, за які застосовано ці заходи впливу (санкції) вчинено АТ «КБ «Союз» до 07.02.2015.
		54. Як встановлено судами попередніх інстанцій, складений Національним банком України за результатами безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу АТ «КБ «Союз» Акт про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу від 15.03.2016 вих. №В/25-0014/28084/БТ містить в собі десять порушень, однак підставою для прийняття оскаржуваної Постанови №299/БТ були лише три з них (за інші порушення Національним банком України заходи впливу до АТ «КБ «Союз» не застосовувались):
		1) порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» - ПАТ «КБ «СОЮЗ» не відмовив в обслуговуванні ПАТ «Актив-Страхування», який надав ПАТ «КБ «СОЮЗ» інформацію про неналежність його кінцевого бенефіціарного власника, який є народним депутатом України, до категорії публічних осіб;
		2) порушення пункту 49 розділу V Положення Про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417, (далі також - Положення №417 - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у частині незабезпечення інформування у день виявлення факту належності клієнта до публічної особи про це керівника банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин;
		3) порушення вимог пункту 50 розділу V Положення № 417 - у ПАТ «КБ «СОЮЗ» станом на 11.03.2016 відсутнє документальне підтвердження щодо з`ясування та підтвердження джерел походження коштів та активів клієнта ОСОБА_3 , щодо якого ПАТ «КБ «СОЮЗ» 21.12.2015 виявив факт його належності до національного публічного діяча.
		55. Щодо доводів відповідача 1 про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» колегія суддів зазначає наступне.
		56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національний банк України прийшов до висновку про надання ПАТ «Актив-Страхування» до АТ «КБ «Союз» неправдивої інформації про неналежність його бенефіціарного власника (контролера), який є народним депутатом України, до категорії публічних осіб, однак Банк не відмовив та продовжив обслуговування клієнта ПАТ «Актив-Страхування», а саме: клієнт банку АТ «КБ «Союз» - ПАТ «Актив-Страхування» - у графі 19 «Інформація про належність осіб, зазначених у пунктах 9, 12, 16-18, до публічних осіб» документу «Відомості про юридичну особу-резидента» від 26.06.2015 на підтвердження відсутності публічних осіб проставив «Х», однак така інформація не відповідає дійсності, оскільки бенефіціаром ПАТ «Актив-Страхування» є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народний депутат України з 27.11.2014, що свідчить про його належність до публічних осіб.
		57. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону; відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
		58. Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; вивчення клієнта - процес отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб; з`ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): АДРЕСА_1 ; поглиблена перевірка клієнта - здійснення суб`єктом первинного фінансового моніторингу заходів з отримання (зокрема від органів державної влади, державних реєстраторів, з офіційних або публічних джерел) інформації про клієнта (представника клієнта) для підтвердження або спростування наданих ним даних, достовірність яких є сумнівною.
		59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у графі 18 «Відомості про юридичну особу-резидента» від 26.06.2015 клієнтом - ПАТ «Актив-Страхування» зазначено, що бенефіціаром є « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області « 13» травня 1996 р.; адреса… ідентифікаційний код …». Документ під назвою «Відомості про юридичну особу-резидента» від 26.06.2015 наданий ПАТ «Актив-Страхування» ПАТ КБ «Союз» в межах процедури вивчення клієнта, а не ідентифікації або верифікації (поглибленої перевірки).
		60. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено відсутність факту надання ПАТ «КБ «Союз» недостовірної інформації чи приховування інформації про належність бенефіціара до публічних осіб саме з метою введення в оману банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем вчинення позивачем порушення статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		61. Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі в частині незгоди із цим висновком судів попередніх інстанцій, колегія суддів відхиляє, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі, натомість суд касаційної інстанції відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		62. Щодо доводів відповідача 1 про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем пункту 49 та пункту 50 розділу V Положення Про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417, у частині незабезпечення інформування у день виявлення факту належності клієнта до публічної особи про це керівника банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин та відсутності документального підтвердження щодо з`ясування та підтвердження джерел походження коштів та активів клієнта, щодо якого ПАТ «КБ «СОЮЗ» виявив факт його належності до національного публічного діяча, колегія суддів зазначає наступне.
		63. Відповідно до пункту 49 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417, якщо під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта та/або в процесі обслуговування клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) банком виявлено факт належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних з публічними особами, то відповідальний працівник банку або працівник банку, уповноважений відповідальним працівником банку, зобов`язаний у день виявлення такого факту проінформувати про це керівника банку/керівника філії іноземного банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин.
		64. Відповідно до пункту 50 розділу V Положення № 417 банк до встановлення ділових (договірних) відносин, відкриття рахунку, здійснення разових фінансових операцій на значну суму, під час вивчення клієнта, а також у строки передбачені для проведення уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) зобов`язаний у разі виявлення факту належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних з публічними особами вживати заходів щодо з`ясування джерел походження коштів та активів таких осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), підтвердити джерела походження їх активів, прав на такі активи тощо.
		65. Строки, передбачені для проведення уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта встановлені в пункті 63 Положення № 417, згідно з яким для клієнтів, які не підтримують ділових (договірних) відносин з банком або не здійснюють подальших разових фінансових операцій на значну суму (у разі наявності попередньої разової фінансової операції на значну суму) протягом останніх шести місяців до закінчення строків, передбачених абзацом п`ятим пункту 62 цього розділу та абзацом сьомим цього пункту, банк проводить уточнення/додаткове уточнення інформації про клієнтів не пізніше дня їх наступного звернення до банку та/або до моменту ініціювання ними проведення фінансових операцій.
		66. Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт належності клієнта           ОСОБА_2 до публічних осіб виявлено АТ «КБ «Союз» 10.11.2015 та в той самий день надано інформацію щодо факту виявлення цієї публічної особи керівнику банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин. Про виявлення факту належності ОСОБА_2 до публічної особи 10.11.2015 свідчать відповідні написи та штамп з датою 10.11.2015 на документах, які підтверджують факт виявлення такої інформації. З дня відкриття рахунку 15.02.2012 по 29.02.2012 такою фізичною особою проведено лише 2 операції: 15.02.2012 на рахунок клієнта зараховано суму у розмірі 5     000,00 грн та 29.02.2012 цю суму у розмірі 5 000,00 грн списано. З 29.02.2012 клієнт жодним чином не підтримує ділові відносини з Банком, про що свідчать, зокрема, банківські листи-звернення від 12.02.2014 і від 09.12.2015 та довідка про рух коштів за рахунком.
		67. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у АТ «КБ «Союз» наявні відкриті рахунки у ОСОБА_3 13.03.2009 та 22.10.2010, який у період з 01.04.2013 до 01.03.2014 займав посаду заступника Міністра доходів і зборів України, є національним публічним діячем згідно зі змінами внесеними до законодавства Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». ОСОБА_3 з 13.11.2014 не підтримує ділові відносини з Банком та залишки коштів по рахунках цього клієнта становлять 0,00 грн, що підтверджується довідкою щодо руху коштів за рахунком.
		68. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про недопущення АТ «КБ «Союз» порушення пунктів 49 та 50 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417, а тому відхиляє відповідні доводи касаційної скарги, оскільки такі спрямовані на встановлення обставин, які не були встановлені у оскаржуваних судових рішеннях, та переоцінку доказів у справі. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		69. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у Національного банку України не було правових підстав для відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ «КБ «Союз» на підставі пункту 3 частини другої статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність», оскільки відсутня систематичність порушень у розумінні підпункту 1.1. пункту 1 Розділу III Положення №346, а відтак про наявність підстав для визнання протиправною та скасування Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 №299/БТ.
		70. Оскільки розпорядження Національного банку України № 1740-р від 06.06.2016 «Про відкликання Генеральної ліцензії Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Союз» на здійснення валютних операцій є похідним від Постанови Правління НБУ від 28.04.2016 № 299/БТ та застосування Національним банком України до АТ «КБ «Союз» заходу впливу у вигляді відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, тому таке рішення також є протиправним. Як наслідок, наявні підстави для скасування і рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 615 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Союз» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		71. Щодо доводів відповідача 1 про неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що визначення конкретного заходу впливу до Банку є дискреційними повноваженнями Національного банку України, колегія суддів зазначає наступне.
		72. Зі змісту положень Закону України «Про Національний банк України» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що саме Національний банк України як орган з конституційним статусом уповноважений застосовувати заходи впливу до банків, які порушують банківське законодавство та визначати адекватність таких заходів. У питанні обрання конкретного заходу впливу Національний банк України має дискрецію.
		73. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один із кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
		74. Прийняття рішення про застосування до банку одного із заходів впливу є дискреційними повноваженнями Національного банку України, які не можуть бути реалізовані іншими особами, у тому числі судом.
		75. Водночас акти Національного банку України не можуть бути поза судовим контролем, якщо особа вважає, що вони порушують її права та законні інтереси.
		76. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
		77. Незважаючи на широку дискрецію Національного банку України, суди повинні відповідати на ключові аргументи, наведені позивачем у позовній заяві. Суди повинні перевірити, чи рішення не є свавільним; чи ґрунтується воно на достовірних фактах, чи надано їм правильну оцінку та правову кваліфікацію; чи має воно раціональну основу.
		78. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у частині другій статті 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		79. Оскільки обґрунтуванням позову є відсутність порушень законодавства позивачем, а отже, і незаконність оскаржуваних рішень відповідачів, колегія суддів дійшла висновку, що суди правомірно перевірили та оцінили обставини, покладені в їх основу та обґрунтовано дійшли висновку, що постанова № 299/БТ є протиправною,  відтак у цьому випадку відсутнє втручання судів в дискреційні повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень.
		80. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/4275/16 та від 15.07.2020 у справі №826/2607/16, а тому відхиляє відповідні доводи відповідача 1, викладені у його касаційній скарзі, з посиланням на постанови Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №826/7889/16 та від 21.08.2019 у справі № 826/10943/16, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цих справ. 
		81. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 15.01.2020 у справі № 826/7833/16 Верховний Суд зазначив, що оскільки під час розгляду та вирішення даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постанова Національного банку України є протиправною, тому суди не втрутилися у дискреційні повноваження Національного банку України.
		82. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі щодо незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, пов?язаних із відновленням банківської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.
		83. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, вирішуючи питання можливості відновлення банківської діяльності Банку після відкликання НБУ банківської ліцензії на підставі скасування відповідного рішення НБУ, дійшла наступних висновків: «…Якщо банк вважає, що діями НБУ здійснене незаконне втручання у діяльність банку, то він має захищати свої права відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 5 Закону про банки, вимагаючи відшкодування заподіяної шкоди у порядку, визначеному законом. (...) Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ».
		84. 13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ (набув чинності з 23.05.2020, далі також - Закон       № 590-ІХ), яким, зокрема, доповнено КАС України статтею 2661, якою встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
		85. Частиною першою статті 2661     КАС України передбачено адміністративні справи, на розгляд яких поширюються правила цієї статті, до яких віднесені справи щодо: законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень; законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		86. Згідно з частиною сьомою статті 2661     КАС України суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про: визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень; стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення; відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
		87. Відповідно до частини десятої статті 2661     КАС України суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.
		88. Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону №590-IX встановлено, що судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1     Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1     Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		89. Відповідно до пунктів 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		90. Частиною десятою статті 266-1 КАС України передбачено, що суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.
		91. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		92. Відповідно до вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що лише вимоги про визнання протиправними та скасування Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 299/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз», рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 615 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Союз» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпорядження Національного банку України від 06.06.2016 №1740-р про відкликання генеральної ліцензії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги відповідають положенням статті 266-1 КАС України, які є чинними та на цей час неконституційними не визнавались, а тому колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що у Конституційному Суді України триває розгляд справи №3/239(20)11.06.2020, предметом розгляду якої є невідповідність окремих положень Закону №590-ІХ нормам Конституції України.
		93. У решті позовні вимоги таким нормам не відповідають, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що  судове провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до вимог пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону №590-IX.
		94. Аналогічний підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №826/4275/16 та від 15.07.2020 у справі №826/2607/16 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від таких висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, а тому відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у його касаційній скарзі.
		95. Зважаючи на наведене, виходячи із меж перегляду судових рішень, викладених у касаційних скаргах, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених ними доказів та з огляду на наведене правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції. Доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
		96. Частиною другою   статті 6 КАС України   передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		97. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91, пункт 29).
		98. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 350 КАС України, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у нескасованій частині необхідно залишити без змін.
		99. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями     341, 349,     350,  356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Національного банку України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 в частині, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Cуддя-доповідач                                                                                          І. В. Желєзний
		Судді                                                                                                              Я. О. Берназюк    
		                                                                                                              Н. В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...