Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/8649/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2021. Зареєстровано: 12.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 01.09.2021 (частково)
Результат оскарження 01.09.2021 Запорізький апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/336/32/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015080080003644

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		№ 336/8649/15-к
		Пр. № 1-кп/336/32/2021
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   
		9 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілого ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. м. т. Новомиколаївка Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого, 
		   у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 187 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		Приблизно о 21 годині 40 хвилин 26 серпня 2015 року ОСОБА_7 під час знаходження на задньому сидінні в салоні належного потерпілому ОСОБА_5 автомобіля «Mersedes Benz Vito 110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на території гаражного комплексу поблизу комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» по вул. Авраменка, 4, у м. Запоріжжі, керуючись умислом на розбій і діючи неочікувано для потерпілого, що перебував на водійському сидінні спиною до обвинуваченого, вчинив на нього напад, в ході якого застосував небезпечне для життя та здоров`я потерпілого насильство, що виразилось у нанесенні ОСОБА_5 принесеним із собою ножом, який обвинувачений тримав у правій руці, одного ріжучого удару в область передньої поверхні шиї. Означений удар спричинив потерпілому рану на передній поверхні шиї праворуч з повним пересіченням платізми, грудино-персневидного та грудино-щитовидного м`язів з двох сторін, частковим пересіченням кивального м`язу зліва, пересіченням власної фасції шиї справа, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров`я.
		Одразу після застосування ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_5 насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я особи, обвинувачений висловив потерпілому вимогу передати гроші, золоті вироби та інші матеріальні цінності, проте потерпілий почав чинити обвинуваченому активний опір, у зв`язку з чим між ними виникла боротьба, під час якої ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного наміру на заволодіння чужим майном шляхом розбою, наніс ОСОБА_5 не менше десяти ударів ножом в область голови, обох рук та тулуба, спричинивши потерпілому такі тілесні ушкодження:
		-рани в області правої щоки, в області підборіддя праворуч, в області верхнього краю правої вушної раковини, в лобно-скроневій області праворуч, в області лівої пахвової області, в області лівого передпліччя в серединній третині з ушкодженням фаціального футляру м`язів передпліччя, в області лівого передпліччя в нижній третині, на долонній поверхні лівої кисті у проекції головок п`ясних кісток, в області проксимальної фаланги четвертого пальця лівої кисті по тильній поверхні, на першому пальці правої кісті по долонній поверхні, які як окремо, так і у сукупності, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я; 
		-рану в області проксимальної фаланги п`ятого пальця лівої кисті по долонній поверхні з ушкодженням сухожилля згинача п`ятого пальця лівої кисті з розвитком згинальної контрактури п`ятого пальця лівої кисті у дистальному міжфаланговому суглобі, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою незначну стійку втрату працездатності менше 10%;
		-синець на правому передпліччі, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
		Внаслідок активного опору з боку ОСОБА_5 та з`явлення на місці події транспортного засобу із сторонніми особами ОСОБА_7 не заволодів майном потерпілого, припинив свої дії та зник з місця події. 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений винуватість у обсязі обвинувачення не визнав та заявив про непричетність до розбійного нападу; спричинення ж шкоди здоров`ю потерпілого пояснив вимушеними діями, зумовленими захистом від протиправних посягань потерпілого. 
		По суті обвинувачення пояснив, що має сторінку на сайті знайомств « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 24 серпня 2015 року на його сторінку на зазначеному сайті увійшов чоловік на ім`я ОСОБА_9 , респектабельний з виду, який повідомляв, що має сексуальний інтерес до молодих чоловіків. З цією особою обвинувачений домовився зустрітися біля супермаркету «Амстор» по вул. Чарівній в м. Запоріжжі. В період, до якого відносяться вказані події, він захоплювався створенням сайтів продаж, надавав послуги в сфері інтернет-маркетингу, допомагав особам прийти у бізнес. Саме мету надання інформаційних та рекламних послуг в мережі інтернет, враховуючи фінансові можливості потерпілого, який справляв враження заможної особи, і переслідував ОСОБА_7 , направляючись на зустріч. Сексуального інтересу у зв`язку із зустріччю з ОСОБА_5 . ОСОБА_7 не мав, оскільки сповідує гетеросексуальну орієнтацію, хоча, констатуючи сексуальний інтерес свого кореспондента до себе, вирішив підіграти йому з метою схилити його до прийняття його послуг та повідомив, що також не проти близьких стосунків. Оскільки вдень ОСОБА_7 був зайнятий роботою, то запропонував ОСОБА_5 зустрітись ввечері о 21 годині 30 хвилин біля супермаркету «Сільпо» (колишній «Амстор») по вул. Чарівній у м. Запоріжжя. Напередодні обумовленої зустрічі обвинувачений проводжав своїх приятелів, що проживали разом з ним у гуртожитку і роз`їжджалися в цей день по домівках, на залізничний вокзал. Ніж, що він використовував при розрізанні кавуна, який вони їли з приятелями, інстинктивно поклав в кишеню типу «кенгуру» кофти, в яку був вдягнений. Розлучившись з приятелями, поїхав в Шевченківський район на транспорті загального користування та вийшов на зупинці «Заводська» і швидкою ходою прибув до магазину «Амстор». Потерпілий приїхав пізніше, а після зустрічі запропонував обвинуваченому розміститися на задньому сидінні його мікроавтобусу, так як, за словами потерпілого, передні пасажирські двері не відчинялися. ОСОБА_7 сів до автомобілю, де розмістився на дивані біля водійського сидіння на відстані близько 0,5 метрів від потерпілого. Далі потерпілий поїхав в бік гаражів, хоча ОСОБА_7 заперечував проти цього, бо йому здавалось, що там надто темно, але спроб вийти з машини чи привернути увагу перехожих не вчиняв. Тим часом потерпілий розповідав обвинуваченому про себе. Атмосфера, в якій опинився обвинувачений, заздалегідь вселяла в нього страх, оскільки потерпілий ринув опинитися в усамітненому місці, вікна автомобіля були засмикнені шторами. Надалі ОСОБА_5 зупинив автомобіль біля гаражів та почав запитувати у ОСОБА_7 , як він ставиться до одностатевих відносин, але це не сподобалось ОСОБА_7 та він пригрозив вийти з автомобілю, намагаючись одночасно нащупати ручку дверей. Потерпілий розвернувся до салону та схопив ОСОБА_7 за ліву руку і боляче заломив її, при цьому ОСОБА_7 продовжував кричати про те, що буде уходити. Потім ОСОБА_5 , тримаючи ОСОБА_7 правою рукою за ліву руку, переліз через простір між сидінням та стелею автомобілю в салон, де знаходився обвинувачений, та повалив обвинуваченого на сидіння, а сам навалився на нього зверху. При цьому правою рукою ОСОБА_7 упирався в тіло потерпілого, щоб не впасти на підлогу. В подальшому потерпілий, тримаючи ОСОБА_7 однією рукою за шию і обличчя та встромивши один з пальців цієї руки обвинуваченому в ухо, душив його та щосили вдавлював в сидіння, а лівою рукою намагався зняти джинси. Усвідомивши ступінь небезпеки та свою безпорадність і відчуваючи ускладненість дихання через насильство з боку потерпілого, обвинувачений витяг з кишені своєї кофти ніж та почав хаотично розмахувати ним перед собою, внаслідок чого спричинив потерпілому рану. Коли потерпілий усвідомив, що отримав поранення, він за куртку стягнув обвинуваченого на підлогу, а сам нахилився над ним та намагався вихопити з рук ОСОБА_7 ніж. Зрозумівши свою безпорадність через те, що потерпілий вдвічі більше за вагою, ніж він, ОСОБА_7 вкусив ОСОБА_5 за лоб, нащупав ручку двері та наполовину відчинив її і намагався залишити салон в той час, як потерпілий намагався затягти його назад, тому ОСОБА_7 ногою вдарив ОСОБА_5 в живіт, від чого останній відлетів вбік, а ОСОБА_7 тим часом вийшов з автомобілю, де побачив інший автомобіль, що рухався назустріч. Після цього обвинувачений, який був дуже наляканий поведінкою потерпілого, побіг в протилежний бік, по дорозі викинув ніж та кофту, оскільки вона була в крові, а його нудить від запаху крові, добіг до супермаркету «Амстор», де викурив цигарку та одразу подзвонив до міліції з повідомленням про те, що він спричинив поранення чоловіку, який хотів його вбити. Через нетривалий час під`їхали працівники міліції, які заламали йому руки та відвезли спочатку в лікарню, а потім  до якогось кафе, де до нього підійшов чоловік, що неадекватно вів себе, та ставив йому запитання, навіщо він таке зробив. 
		ОСОБА_7 заявив, що під час перемовин на сайті він повідомив ОСОБА_5 про відсутність у нього телефону, пояснивши, що той в ремонті, а насправді ж він зробив це, тому що особи нетрадиційної орієнтації зазвичай є надокучливими. 
		За поясненнями обвинуваченого, під час намагання потерпілого зняти з нього джинси ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження в області паху, проте під час проведення експертизи посоромився показати дівчині-експерту.
		Вимог про передачу йому грошей, дорогоцінностей та інших матеріальних благ потерпілому не висував, оскільки будучи фінансово спроможною людиною та самостійно організовуючи своє фінансове благополуччя, не став би ризикувати заради сумнівної вигоди своєю репутацією та комфортною життєдіяльністю. Тілесні ж ушкодження спричинив, перебуваючи у стані необхідного захисту від протиправних посягань потерпілого, чиї фізичні можливості значно переважали над його власними. 
		Звертаючись до суду з останнім словом, обвинувачений заявив про відсутність умислу на розбійний напад, припускаючи можливість надання його діям щодо спричинення шкоди здоров`ю обвинуваченого іншої правової оцінки.
		Винуватість обвинуваченого у вчиненні розбійного нападу за описаних обставин підтверджує сукупність таких, досліджених у судовому засіданні, доказів. 
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо обставин події дав такі показання.
		Він зареєстрований на сайті знайомств «Мамба», де заповнив анкету, вказавши, що шукає знайомства з чоловіками для інтимних стосунків. 23 або 24 серпня 2015 року побачив, що ОСОБА_7 відвідував його сторінку, тому він розпочав з ним переписку з метою спілкування, яке припускало і інтимні стосунки. Мови про матеріальну винагороду за інтимні стосунки не йшлось. В ході спілкування ОСОБА_7 вказав, що його мобільний телефон перебуває в ремонті, тому вони заздалегідь домовились про зустріч, яка за пропозицією ОСОБА_7 мала відбутися о 21 годині 30 хвилин 26 серпня 2015 року на майданчику біля супермаркету «Амстор». Запропонований його кореспондентом час зустрічі був неприйнятним для ОСОБА_5 , оскільки він людина сімейна і, окрім дружини, з ним проживають діти та онуки, і у членів сім`ї могли виникнути питання про причини відсутності батька як вдома, так і на роботі, тобто в кафе «Лайм», де ОСОБА_5 здійснює сімейний бізнес. Проте він дав згоду на цю зустріч, так як ОСОБА_7 наполягав на побаченні саме в цей день та в зазначений ним час, посилаючись на свою зайнятість в інший час, для чого 26 серпня приблизно о 21 годині 30 хвилин потерпілий прибув на своєму автомобілі «Мерседес Віто» до обумовленого місця. Оскільки передні пасажирські дверцята в автомобілі не відчиняються, ОСОБА_5 відчинив задні двері та в автомобіль сів ОСОБА_7 . Далі на автомобілі вони від`їхали на відстань приблизно 50 м та зупинились у дворі житлового будинку у зв`язку з тим, що потерпілий запропонував поспілкуватися та дізнатися один про одного. Проте ОСОБА_7 вказав, що йому там не подобається, бо дуже світло та людно, тому ОСОБА_5 за наполяганнями обвинуваченого від`їхав до гаражів по АДРЕСА_3 , де зупинився та заглушив двигун. Майже одразу після зупинки ОСОБА_5 відчув удар в область шиї, йому стало гарячо в області ушкодження, почалася кровотеча і він запитав у ОСОБА_7 : «Что ты сделал?», на що ОСОБА_7 заявив: «Давай банковские карты, портмоне, золото и ключ от машины», застосовуючи образливі для потерпілого звернення у зв`язку з нетрадиційними сексуальними інтересами ОСОБА_5 . Потерпілий намагався відчинити водійські двері автомобілю, щоб вийти, але не міг, бо було темно, руки були у крові, а двері кабіни з боку пасажирського місця були в той час несправні, тому відчинити їх можна було лише ключом зовні. Тим часом ОСОБА_7 продовжував наносити удари ножом в область обличчя, голови, рук та верхньої частини тіла, то підбігаючи по салону до потерпілого, то відбігаючи до задніх дверей автомобілю, тим самим позбавляючи потерпілого зосередитися на відкриванні дверей та прирікаючи його тримати оборону від безперервних нападів обвинуваченого. При цьому ОСОБА_5 відмахувався руками від ножа. Не впоравшись з відкриттям двері, ОСОБА_5 поверх сидіння в кабіні водія переліз в задню частину автомобілю, де продовжувалась боротьба спочатку на дивані, а потім на підлозі автомобілю. Коли ОСОБА_5 намагався вихопити у ОСОБА_7 ніж під час перебування того на сидінні, обвинувачений міцно впився зубами в лоб потерпілого, внаслідок чого потерпілий ввіткнув йому в ухо палець з відрощеним нігтем. Нарешті ОСОБА_5 вдалось відчинити задні двері автомобілю, через які він вискочив назовні та певний час, стоячи однією ногою на землі, а іншою  в салоні, однією рукою утримував ОСОБА_7 за руку, а другою намагався вирвати у нього ніж. Продовжуючи боротьбу, одночасно став закликати оточуючих на допомогу, доки на територію гаражів не в`їхав автомобіль, у зв`язку з чим ОСОБА_7 побіг з місця події. З автомобілю, що під`їхав, вийшли люди та запропонували допомогу, але потерпілий самостійно доїхав до кафе «Лайм», належного йому та розташованого неподалік від місця подій, де працівники кафе викликали швидку медичну допомогу та міліцію. У лікарні йому було зроблено операцію, він лікувався стаціонарно до 4 вересня 2015 року, а потім продовжував лікування амбулаторно у травматолога та невропатолога. Пояснив, що, на його думку, наміром ОСОБА_7 охоплювалось його вбивство, серйозність посягань підтвердили медики, які сказали що лише кілька мікронів відділяли отримане ним поранення від сонної артерії, а врятував потерпілого, за словами лікаря-хірурга, наявний в області його шиї значний шар жиру. Внаслідок отриманих ран у потерпілого залишились непоправні шрами на обличчі та шиї, пошкоджено сухожилля на лівій руці, що створює йому перешкоди у роботі, оскільки він є поваром за фахом та займається закупівлею продуктів для кафе, а внаслідок пошкодження руки він не може підіймати та носити в лівій руці важкі предмети, а також використовувати повною мірою можливості кисті лівої руки при приготуванні їжі.
		За змістом рапорту чергового Мартиненка, о 22 годині 02 хвилини 26 серпня 2015 року до Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області зі служби «102» надійшло повідомлення з посиланням на інформацію оператора служби «103» про ножове поранення у горло директора кафе «Лайн» по вул. Косигіна, 1, в м. Запоріжжі (а. с. 60 т. 1). 
		О 22 годині 22 хвилини цього ж дня до чергової частини Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області надійшло повідомлення ОСОБА_7 про те, що він спричинив ножове поранення чоловіку, який намагався його зґвалтувати (а. с. 61 т. 1). 
		Повідомлення ОСОБА_7 про вчинення ним кримінально караних дій за спливом двадцяти хвилин після того, як інформацію про спричинення ножового поранення ОСОБА_5 правоохоронному органу було повідомлено співробітниками швидкої медичної допомоги, свідчить про вчинення обвинуваченим дій щодо приховування слідів кримінально караних діянь, а саме: позбавлення від предметів одягу та знаряддя вчинення злочину  ножу.
		З протоколу огляду місця події, що проводився з 00 годин 07 хвилин до 02 години 49 хвилин 27 серпня 2015 року (т. 1 а. с. 62-78), яким є земельна ділянка під кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_4 , випливає, що на вказаній ділянці знаходиться автомобіль Mersedes Vito, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, що розташований передньою частиною до входу кафе. На відстані одного метру від верей водія вказаного транспортного засобу та чотирьох метрів від входу до кафе на асфальті наявні нашарування речовини бурого кольору у вигляді крапель та плям, розмір яких не перевищує 1х 3 см. Від групи означених плям та крапель речовини бурого кольору до входу в кафе простирається доріжка з нашарувань речовини бурого кольору у формі крапель розміром до 1 см. На зовнішній поверхні водійської пасажирської двері, переважно біля дверної ручки, наявні нашарування речовини бурого кольору у формі підтьоків максимальною довжиною 20 см. На зовнішній поверхні пасажирської двері на відстані 10 см від нижнього краю двері наявні нашарування речовини бурого кольору розмірами у формі підтьоків розміром приблизно 5 х 0,5 см. На зовнішній поверхні бокових висувних дверей, а також на поверхні дверної ручки наявні нашарування речовини бурого кольору у вигляді підтьоків розміром приблизно 0,5 х 25 сам. 
		Значна кількість нашарувань речовини бурого кольору у вигляді мазків та підтьоків виявлена на внутрішній поверхні водійських дверей, на передньому порозі водійських дверей, у відсіку водійських дверей, на лівій боковій поверхні водійського сидіння, на кермовому колесі, на підголовнику водійського сидіння, на водійському сидінні, на підлозі у задній частині автомобілю та дивані у задній частині автомобілю, що розташований ближче до водійського сидіння, тощо.
		Фототаблиця до вказаного протоколу, а також відтворений у судовому засіданні 27 лютого 2020 року відеозапис здійснення вказаної процесуальної дії підтверджують висновки автора протоколу про наявність значної кількості нашарувань крові в транспортному засобі, на якому потерпілий одразу після отримання описаної шкоди здоров`ю прибув до місця своєї роботи (а. с. 70-78 т. 1).
		Означене джерело доказів підтверджує факт отримання потерпілим ножових поранень, що характеризувалися рясною кровотечою, а значна кількість речовини бурого кольору в кабіні водія автотранспортного засобу підтверджує показання потерпілого, що він зазнав удару ножом, який миттєво спровокував кровотечу, перебуваючи саме в кабіні за кермом автомобіля, та спростовують показання обвитнуваченого про нанесення ударів ножом в пасажирському відсіку після того, як туди переплигнув потерпілий і став домагатися близькості з обвинуваченим.
		За змістом протоколу огляду місця події від 27.08.2015 року (т. 1 а. с. 88-91), що проводився на ділянці місцевості на території гаражного комплексу поблизу комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» по вул. Авраменка, 4, у м. Запоріжжі з 14-00 години до 14 години 30 хвилин, на ґрунтовій доріжці виявлена пляма неправильної форми речовини бурого кольору розмірами 50 х 20 см, що свідчить на користь факту отримання потерпілим ножових поранень, які характеризувались зовнішньою кровотечою, у вказаному місці. 
		Наявність слідів пальців рук ОСОБА_5 в салоні належного йому автомобіля підтверджує висновок експерта № 273 д (а. с. 105-111).
		Як вбачається з протоколу огляду місця події від 27.08.2015 року, що проводився з 02 години 57 хвилин до 03 години 15 хвилин (т. 1 а. с. 84-87), та фототаблиці до нього, біля будинку АДРЕСА_5 виявлено ніж з нашаруваннями речовини бурого кольору на клинку та рукоятці, з довжиною клинка 9,3 см, рукоятки  9 см. 
		Відповідно до висновку експерта № 611 ЗТ від 11.11.2015 року (т. 1 а. с. 124-127) ніж, вилучений в ході огляду місця події, не є холодною зброєю, відноситься до виробів господарчо-побутового призначення  кухонних ножів. 
		Висновок судової медичної експертизи № 4541 (т. 1 а. с. 155-158) підтверджує отримані ОСОБА_5 такі тілесні ушкодження, що утворилися від дії предмету, який володіє ріжучими властивостями, давність утворення яких не суперечить вказаному в обставинах справи строку. 
		Рана в області проксимальної фаланги п`ятого пальця лівої кисті по долонній поверхні з ушкодженням сухожилля згинача п`ятого пальця лівої кисті з розвитком згинальної контрактури п`ятого пальця лівої кісті у дистальному міжфаланговому суглобі, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою незначну стійку втрату працездатності менше 10%; рана на передній поверхні шиї праворуч з повним пересіченням платізми, грудинно-перстневидного та грудинно-щитовидного м`язів з двох сторін, частковим пересіченням кивального м`язу зліва, пересіченням власної фасції шиї справа, в області правої щоки, в області підборіддя справа, в області верхнього краю правої вушної раковини, в лобно-скроневій області справа, в області лівої пахвової області, в області лівого передпліччя в серединній третині з ушкодженням фаціального футляру м`язів передпліччя, в області лівого передпліччя в нижній третині, на долонній поверхні лівої кисті у проекції головок п`ясних кісток, в області проксимальної фаланги четвертого пальця лівої кисті по тильній поверхні, на першому пальці правої кисті по долонній поверхні, які як окремо, так і у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. 
		Окрім описаних ушкоджень, вказаний висновок констатує наявність у потерпілого синця на правому передпліччі, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження і утворився від дії тупого предмета.
		Враховуючи локалізацію видимих пошкоджень у ОСОБА_5 йому було спричинено не менш ніж дванадцять травматичних впливів. 
		До отриманих обвинуваченим ушкоджень, за змістом судової медичної експертизи № 3478 від 01.09.2015 року, відносяться: рани в області лівої вушної раковини, в області другого пальця лівої кісті; садна в тім`яній області зліва, в щічній області зліва, в області лівого крила носа, в області лівого та правого передплічь, в області обох колінних суглобів, в області правої голені, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження і серед яких немає жодного пошкодження в області статевих органів.
		Що стосується механізму утворення вказаних ушкоджень, за якого рани в області другого пальця лівої кисті могли утворитись від дії предмета (предметів), який має колюче-ріжучі властивості; інші ушкодження утворились від дії тупого (тупих) предмету, цей механізм не суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи (т. 1 а. с. 163-164). 
		Висновками експерта № 2088 та № 1989 визначалися групи крові потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до яких рідка кров ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, у висушеній крові виявлений супутній антиген Н; рідка кров ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, у висушеній крові виявлений супутній антиген Н, що свідчить про те, що сторони володіють однією і тією ж групою крові (т. 1 а. с. 92, 94). 
		За висновками судових експертиз з дослідження ножа, вилученого в ході огляду місця події 27.08.2015 року (висновок № 563 т. 1 а. с. 119-121), змивів з місця події (висновок № 2111 т. 1 а. с. 129-131), одягу та взуття ОСОБА_7 (висновок № 2109 т. 1 а. с. 133-135), змивів з рук ОСОБА_7 (висновок № 2110 т. 1 а. с. 137-139), змивів піднігтьового вмісту вільних кінців нігтьових пластин з рук ОСОБА_7 (висновок № 540 т. 1 а. с. 141-143), чотирьох камінців з місця події (висновок № 2112 т. 1 а. с. 145-147) виявлено кров людини, чиє походження не виключається як від потерпілого ОСОБА_5 , так і від обвинуваченого ОСОБА_7 за наявності у обвинуваченого тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою.
		І так як судом встановлено, що поранень у ОСОБА_7 , що характеризувалися б зовнішньою кровотечою, не виявлено, суд доходить висновку, що виявлена на перелічених речах кров людини походить від потерпілого ОСОБА_5 . 
		Під час проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного і потерпілого, відеозапис якого відтворений в суді (а. с. 165-169 т. 1), ОСОБА_7 та ОСОБА_5 дали показання, зміст яких не суперечить показанням кожного з них під час судового розгляду, про обставини події, яка відбулася 26 серпня 2015 року, та продемонстрували дії, які вчинював кожен з них. 
		Згідно з висновком експерта № 4818-д (т. 1 а. с. 170-173) можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не виключається за обставин, які вказані як потерпілим, так і обвинуваченим в ході слідчого експерименту. 
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_10 , на чиї показання суд посилається в порядку ст. ч. 2 ст. 319 КПК України, показала, що була присутньою при проведенні слідчого експерименту з участю підозрюваного та обвинуваченого, що проводився на території комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичних експертиз», та дійшла висновку, що утворення виявлених у ОСОБА_5 пошкоджень за обставин, вказаних ОСОБА_7 та потерпілим не виключається. 
		Окрім того, експерт пояснила, що проводила судову медичну експертизу потерпілого ОСОБА_5 . 8 вересня 2015 року ОСОБА_5 з`явився до експертної установи з множинним ушитими ранами, внаслідок чого глибину ран та характер поранень не було можливості встановити. Після отримання медичних документів було проведено експертизу та надано відповідний висновок. У зв`язку з тим, що поранення в області шиї не зачепили трахею, глотку або великі кровоносні судини, вони не були небезпечними для життя самі по собі. Також на руках потерпілого були рани, які могли утворитись в результаті хватання за лезо ножа. 
		У відповідності до наведеної ч. 2 ст. 319 КПК України у випадку постановлення ухвали про відсутність необхідності досліджувати всі докази, що досліджувалися до заміни складу суду, докази, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.
		У зв`язку з викладеним, суд, постановивши про недоцільність розпочинати судовий розгляд з початку після проведення повторного автоматизованого розподілу справи через звільнення судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_11 у відставку, вважає за можливе використати на користь обвинувачення в порядку ч. 2 ст. 319 КПК України показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
		Свідок ОСОБА_12 , суду пояснила, що у серпні 2015 року працювала офіціантом в кафе «Лайм», належному ОСОБА_5 . Колись ввечері, точної дати та часу якого не пам`ятає, до кафе ввійшов потерпілий, який був весь у крові, на шиї велика рана та вказав: «Меня порезали, вызывайте скорую». Приблизно за 5-10 хвилин під`їхали швидка допомога та працівники міліції.
		Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що у серпні 2015 року працювала офіціантом в кафе «Лайм», належному ОСОБА_5 . Близько 22.00 години 26 серпня 2015 року до кафе увійшов закривавлений потерпілий з різаними ранами на обличчі та руках. Співробітники закладу викликали швидку медичну допомогу, потім під`їхали працівники міліції, а приблизно за годину привезли ОСОБА_7 , який також був забруднений кров`ю та мовчав. ОСОБА_5 є власником кафе, займається закупівлею продуктів та допомагає на кухні.
		Свідок ОСОБА_15 показала суду,що дообставин спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкодженьвона близькопівтора рокипрацювала вкафе «Лайм»барменом табула очевидцемтого,як власникзакладу ОСОБА_5 у серпні2015року приїхавна територіюкафе зчисленними тілеснимиушкодженнями ззовнішньої кровотечоюта сказав,що зазнавнападу,в ходіякого йогопідрізали.Серед відвідувачівбула особаз медичноюосвітою,яка надалайому медичнудопомогу,а заспливом кількоххвилин приїхаламашина «Швидкоїдопомоги». 
		Судом досліджені протоколи огляду сторінки з сайту « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка створена потерпілим ОСОБА_5 та на якій міститься переписка між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за період з 24 по 26 серпня 2015 року, а також анкети, що заповнена потерпілим на зазначеному сайті (а. с. 159-162 т. 1). З переписки сторін вбачається, що спілкування між ними йшлось в основному на тему інтимних сосунків, ініціатором особистої зустрічі став саме ОСОБА_7 , який у своєму повідомленні 25.08.2015 року о 17.40 годині запропонував зустрітися, а у повідомленнях 26.08.2015 року о 14.21, о 14.35 та о 16.49 годині та о 18.58 годині вказав, що зустріч може відбутися лише після 21.00 години. 
		Зміст спілкування кореспондентів підтверджує обставини знайомства сторін та узгоджені ними за обопільною згодою цілі безпосереднього побачення.
		Висновок судової психіатричної експертизи № 307 від 24.05.2017 року, що містить умовиводи про осудність обвинуваченого, який (висновок) силу ст. 88 КПК України не використовується судом на підтвердження винуватості ОСОБА_7 в частині відомостей про його характер та оцінки окремих рис характеру, між тим містить розповідь обвинуваченого про те, що, не маючи наміру ставати з ОСОБА_5 в інтимні стосунки, він бажав «розкрутити» потерпілого на гроші, а потім видалить свою сторінку з сайту «Мамба», тому суд враховує його на користь встановлених судом обставин справи (а. с. 174-178 т. 1). 
		Оскільки показання обвинуваченого в силу кримінального процесуального законодавства є джерелом доказів, суд, оцінюючи їх у відповідності до ст. 94 КПК України у співставленні з іншими фактичними даними, посилання на які зробив, знаходить їх недостовірними, виходячи з такого.
		Як випливає із змісту ст. 94 КПК України, суд оцінює сукупність зібраних в справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Сукупність наведених судом фактичних обставин, які належні до цього провадження, достовірні, добуті у встановленому законом порядку, тому є допустимими, відтворюють обставини, що підлягають доказуванню в цьому провадженні, і можуть бути використані для визнання обвинувачення доведеним.
		Показання обвинуваченого про непричетність до інкримінованих йому кримінально караних дій, а саме: до розбійного нападу, не підкріплені жодними іншими джерелами, суперечать дослідженим судом фактичним даним і спростовуються ними.
		Як зазначено судом, показання обвинуваченого зводяться до того, що єдиною метою, якою він керувався, направляючись на зустріч з потерпілим, було бажання стати з потерпілим, який є заможною особою, до співробітництва на ґрунті надання інформаційних та консультативних послуг.
		Проте з такою заявою не узгоджується встановлений судом факт наявності у обвинуваченого ножа, який через можливість його застосування внаслідок ріжучих властивостей заздалегідь становить джерело підвищеної небезпеки та ніколи не застосовується під час ділових переговорів.
		Твердження про те, що ніж випадково опинився в кишені куртки обвинуваченого, суд до уваги не приймає через їх неспроможність, оскільки носіння предметів, що здатні розрізати предмети матеріального світу, в тому числі одяг обвинуваченого, який вибагливо ставиться до свого зовнішнього обліку, не вписуються в спосіб звичайної поведінки осіб, що не переслідують злочинних намірів.
		Враховує суд і ту обставину, що у обвинуваченого не було перешкод по мірі використання ножу в побутових цілях (для розрізання кавуна), залишити його за місцем свого проживання, якщо не у власній кімнаті, то в житлі однокурсників або приятелів.
		У зв`язку з викладеним суд доходить переконання, що перебування ножу у ОСОБА_7 зумовлено умислом на використання вказаного знаряддя, що, як зазначено, становить собою небезпеку через особливості призначення та ріжучі властивості.
		На користь умовиводів про неспроможність версії сторони захисту, викладеної в показаннях обвинуваченого, враховує суд і навмисне неповідомлення обвинуваченим потерпілому номеру свого телефону, що в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснює побоюваннями про приставання до нього з боку потерпілого як особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією в подальшому.
		Такі дії, на переконання суду, також підпорядковані завідомому умислу на вчинення протиправних дій з метою нерозголошення інформації про себе, а причини неповідомлення номеру телефону, які наводить в судовому засідання ОСОБА_7 , суперечать його версії про надії на співпрацю з потерпілим, яка припускає необхідність регулярного спілкування, тому за умови дійсного сповідування таких намірів обвинувачений не тільки не став би приховувати номери своїх засобів зв`язку, а навпаки, наполягав би на отриманні цієї інформації людиною, на яку покладає надії щодо покращення свого майнового стану. 
		Зміст переписки сторін на сторінці на сайті знайомств « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який полягає в обговоренні обставин побачення з метою інтимних контактів, спростовує показання обвинуваченого про наявність у нього лише комерційних пропозицій до потерпілого (а. с. 159-162 т. 1).
		Відсутність не лише будь-яких джерел інформації про якість та формат послуг, які, за словами обвинуваченого, він мав на меті запропонувати потерпілому, а й взагалі будь-яких речей при собі, окрім ножу, вологих серветок та пачки цигарок, про які ОСОБА_7 повідомив суду в засіданні 29 листопада 2019 року, свідчить про відсутність дійсних намірів ставати до комерційних перемовин з потерпілим та підкріплюють переконання суду в наявності завідомого умислу на вчинення протиправних дій з метою заволодіння чужим майном.
		Окрім того, нелогічно виглядає версія про намір обмежитися лише пропозицією щодо ділових стосунків на тлі того, що обвинуваченому було достеменно відомо про зміст інтересу до нього з боку потерпілого.
		Такі доводи до того ж суперечать заявам обвинуваченого під час участі в проведенні психіатричної експертизи, коли він заявляв, що, направляючись на зустріч з потерпілим, керувався виключно майновими інтересами, тобто отриманням матеріальних благ шляхом омани потерпілого. 
		Вибір для зустрічі темної пори доби, що був запропонований саме ОСОБА_7 , коли заздалегідь неможливо сприйняття за допомогою органів зору будь-яких пропозицій щодо сумісної діяльності, пошук усамітненого місця також свідчать на користь умовиводу суду про наявність у обвинуваченого завідомого умислу на вчинення протиправних дій.
		Означені обставини (щодо ініціативи зустрітися у певний час) визнають сторони: обвинувачений, - заявляючи, що до 21-00 години був зайнятий роботою, та потерпілий, який повідомив суду, що для нього як людини, що має сім`ю, члени якої задіяні у його бізнесі, тому завжди поінформовані про місце перебування потерпілого, цей час вбачався неприйнятним.
		Наявність значної кількості крові не лише у пасажирському відсіку транспортного засобу потерпілого, а й в кабіні водія, про що свідчить зміст згаданого судом протоколу огляду місця події (а. с. 62-78 т. 1), спростовує версію обвинуваченого про те, що він був вимушений застосувати насильство до потерпілого, коли той, перелізши через сидіння до пасажирського відсіку, почав вчиняти насильницькі дії щодо нього, та підтверджує показання потерпілого про нанесення йому удару ОСОБА_7 під час перебування ОСОБА_5 за кермом автомобіля. 
		На користь умовиводу суду про причетність обвинуваченого до викладених в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, дій свідчить його поведінка після вчинення нападу, що полягає в намаганні вбігти з місця події по мірі прибуття туди сторонніх осіб, що суперечить поведінці особи, яка зазнала протиправних посягань; приховати сліди злочину шляхом позбавлення від ножа та кофти, в яку був вдягнений ОСОБА_7 і в кишені якої зберігав знаряддя вчинення злочину. 
		Доводи обвинуваченого про намір потерпілого застосувати до нього насильство з метою стати до статевого контакту суперечать обстановці, за якої сталося знайомство сторін, які на сайті знайомств детально обговорювали можливість інтимних стосунків за обопільною згодою, яка заздалегідь виключає примушування, та припускає можливість відмови будь-кого з партнерів від близькості, а застосування потерпілим насильства не узгоджується з його пошуком цивілізованих засобів спілкування. 
		На користь міркувань про неспроможність доводів захисту про стан оборони, в якому перебував ОСОБА_7 , бере суд і локалізацію тілесних ушкоджень, отриманих ним під час боротьби з потерпілим, до яких відносяться рани в області лівої вушної раковини (поранення якої шляхом натискання на неї потерпілим за допомогою пальця з відрощеним нігтем визнають сторони); в області другого пальця лівої кісті; садна в тім`яній області зліва, в щічній області зліва, в області лівого крила носа, в області лівого та правого передплічь, в області обох колінних суглобів, в області правої голені, серед яких немає жодного пошкодження не лише в області статевих органів, а навіть в прилеглих до них частинах тіла (на стегнах, животі, в паху).
		Що стосується механізму утворення вказаних ушкоджень, як зазначено, цей механізм не суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи. 
		Висновки вказаного експертного дослідження у сукупності з описом одягу ОСОБА_7 , наявним у висновку експерта № 2109 (т. 1 а. с. 133-135), відповідно до якого розривів чи пошкоджень цілісності футболки та штанів обвинуваченого немає, на переконання суду, спростовують твердження ОСОБА_7 щодо намагань ОСОБА_5 зґвалтувати обвинуваченого, адже будь-яких характерних для таких протиправних дій пошкоджень одягу або тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 не виявлено.
		Показання ОСОБА_7 в суді про те, що він із сором`язливості не продемонстрував ушкодження в області паху під час здійснення експертного дослідження, оскільки експертом була дівчина, суд до уваги не приймає, так як лише експертний висновок є допустимим доказом наявності на тілі особи сукупності усіх тілесних ушкоджень, і оскільки цей висновок наявності вказаних ушкоджень не констатує, у суду немає підстав сприймати показання обвинуваченого в цій частині на користь позиції сторони захисту.
		До того ж такі показання обвинуваченого не охоплюються логікою його позиції, за якої він був вимушений застосувати насильство по відношенню до потерпілого, який вчиняв злочинні посягання на його статеву недоторканість, поєднані із спричиненням характерних для цих злочинів ушкоджень, оскільки за умови дійсного вчинення ОСОБА_5 таких дій обвинувачений мав би залишити міркування етикету та продемонструвати фахівцям-медикам усі притаманні для такого виду протиправних дій ушкодження.
		Хоча ОСОБА_7 і здійснив дзвінок на службу 102, проте той факт, що цей дзвінок пролунав за спливом двадцяти хвилин після того, як ОСОБА_5 отримав допомогу медиків зі «Швидкої допомоги», а до того самостійно добирався до кафе, чекав приїзду лікарів «Швидкої», свідчить про те, що ОСОБА_7 , який усвідомлював невідворотність розкриття злочину, підготовив свою версію спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_5 та позбавився від предметів, що зберігали сліди злочину. 
		Доводи сторони захисту, підкріплені наданими фактичними даними про стабільний дохід обвинуваченого і, як наслідок, відсутність підстав для переслідування протиправних мотивів корисливої спрямованості, наведених висновків суду не спростовують, оскільки наявність інформації про періодичні надходження грошових коштів на банківську картку обвинуваченого протягом квітня-серпня 2015 року (а. с. 12-14 т. 3) не може свідчить про відсутність протиправного корисливого умислу.
		Окрім того, суд враховує, що грошові перекази на картку обвинуваченого не є значними, а також той факт, що, надаючи відомості про доходи, сторона захисту не повідомляє про співвідношення доходів та видатків обвинуваченого у вказаний період.
		Проте, навіть доведеність отримання обвинуваченим стабільного гідного доходу в період, до якого відноситься подія злочину, на думку суду, не може бути підтвердженням відсутності злочинного корисливого умислу. 
		Відомості про рух грошових коштів по банківським рахункам обвинуваченого за певні місяці 2017 та 2018 років, а також інформація про його роботу за спеціальністю бджоляра в період з 4 вересня 10 жовтня 2017 року є неналежними до цього кримінального провадження, оскільки відображають інформацію про доходи обвинуваченого за період, що настав після вчинення ОСОБА_7 кримінально караних дій (а. с. 15-16 т. 3, а. с. 28-40 т. 4). 
		Таким чином, дійшовши висновку про те, що сукупність зазначених фактичних даних може бути використана судом при прийнятті процесуального рішення, суд не може погодитися з твердженнями захисту про перебування ОСОБА_7 в описаній ситуації в межах необхідної оборони, виходячи з такого.
		Поняття необхідної оборони внормовано статтею 36 КК України, відповідно до якої необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Наведені положення Закону України про кримінальну відповідальність узгоджуються з роз`ясненнями в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону».
		Виходячи знаведеного визначеннястану необхідноїоборони,необхідна оборона цеправомірний захистправоохоронюваних інтересівособи,суспільства абодержави,здійснений шляхомзаподіяння шкоди,тому,хто посягає,тобто длякваліфікації такогостану особи необхіднаконстатація протиправногопосягання збоку потерпілого. 
		Між тим встановлена судом відсутність стану не лише реальної оборони через відсутність будь-якого посягання з боку потерпілого, а навіть уявної оборони через відсутність підстав припускати наявність такого посягання, оскільки за описаної обстановки у обвинуваченого не було жодних перешкод залишити автомобіль або звернутися за допомогою до перехожих, привернувши їх увагу, не дають суду передумов погодитися з цими твердженнями.
		Навпаки, поведінка обвинуваченого, коли в боротьбу сторін втрутилися сторонні особи, за якої він не адресував їм скарги на протиправність поведінки потерпілого, а знайшов за потрібне втекти з місці події, переконує суд в ґрунтовності обвинувачення за статтею Закону про кримінальну відповідальність, за якою кваліфіковано його дії.
		Підсумовуючи викладене, враховуючи зайняту обвинуваченим позицію щодо невизнання вини, ґрунтуючись на досліджених в ході судового слідства доказах у їх сукупності, суд дійшов висновку, що, окрім наміру заволодіти чужим майном, іншого наміру обвинувачений не переслідував.
		За вказаних обставин позицію обвинуваченого, який не є суб`єктом переслідування за давання заздалегідь неправдивих показань, щодо невизнання своєї вини та звинувачення потерпілого у скоєнні протиправних дій суд розцінює як тактику захисту, спрямовану на уникнення ОСОБА_7 відповідальності за скоєний злочин.
		При кваліфікації дій обвинуваченого суд виходить з наступного.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
		Пункт 6 постанови № 10 вказує, що розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. 
		Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. 
		Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. 
		Аналізуючи встановлені судом на підставі безпосередньо досліджених доказів фактичні обставини справи, відповідно до яких обвинувачений неочікувано для потерпілого, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, на що вказують вжиття знаряддя нападу, яке володіє ріжучими властивостями, та нанесення удару в життєво важливий орган, вчинив напад на останнього, супроводжуючи його вимогою негайної передачі матеріальних благ, суд доходить висновку про наявність в діях обвинуваченого ознак розбійного нападу.
		Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які є однією з засад кримінального судочинства, внормований статтею 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».
		Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Встановивши обставини справи на підставі наданих суду фактичних даних, суд знаходить сукупність цих даних, які є допустими, належними та достовірними, достатньою для прийняття процесуального рішення на користь обвинувачення, яке поза розумним сумнівом доведене в цьому провадженні.
		Наведені обставини виключають ухвалення виправдувального вироку, підставою для якого, на думку сторони захисту, є відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
		Таким чином, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у відповідності до вимог закону, суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій). 
		При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		За змістомроз`яснення п.1постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни № 7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання. 
		З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_7 скоїв тяжкий злочин, диспозиція якого охоплює подвійний об`єкт, яким є охоронювані Основним Законом України соціальні цінності  здоров`я людини та право приватної власності.
		Приймає до уваги суд і спосіб вчинення кримінально караного діяння, яким є застосування предмета, що володіє ріжучими властивостями, яке характеризувалось нанесенням численних ударів, в тому числі у життєво важливі ділянки, а саме: в область голови та шиї, що могло призвести до більш тяжких наслідків у вигляді тяжкого каліцтва потерпілого або навіть його смерті.
		Зазначені обставини не дають підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також для застосування положень закону про призначення більш м`якого покарання або покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті обвинувачення.
		Разом з цим суд бере до уваги і відомості про особу обвинуваченого, який не має судимостей, є соціально зайнятою особою, хоча й у відсутність офіційного працевлаштування, наявність у нього стійких соціальних зв`язків, позитивні характеристики з місця проживання, його молодий вік, що свідчить про достатній рівень соціалізації обвинуваченого та його можливість звернутися до соціальних і духовних цінностей. 
		З урахуванням викладеного суд вважає, що цілі покарання будуть забезпечені у випадку призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення, не вбачаючи виключних обставин, які могли б зумовити призначення максимального розміру покарання.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставиною, що пом`якшує його покарання, є добровільне часткове відшкодування спричиненої протиправними діями шкоди.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні розв`язаний шляхом отримання пояснень цивільного позивача і його представника, а також цивільного відповідача та його представника.
		Потерпілим заявлено цивільний позов, ціну, якого він збільшив протягом судового розгляду.
		Позивач просить стягнути з цивільного відповідача у відшкодування моральної шкоди 100000 грн., інфляційні втрати в сумі 41924 грн. 09 коп. за період з грудня 2015 року по серпень 2020 року, а також видатки з отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 19000 грн. та 4400 грн.
		Моральну шкоду позивач пояснює глибокими емоційними стражданнями, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, яке за обставин його спричинення могло потягти значно тяжчі наслідки, усвідомлення чого поглиблює емоційні переживання потерпілого; тривалим відновленням звичного способу життя, переживаннями за ушкодження, які до теперішнього часу відображаються на здатності якісно організовувати свою життєдіяльність, зокрема: носити важкі речі, повною мірою володіти кистю лівою руки. Нездатність виконувати повною мірою усіх функцій верхньої кінцівки відображається на можливості якісно здійснювати професійну діяльність. Оскільки за фахом потерпілий є кухарем, щоденне застосування навичок професії потребує задіяння і ушкодженої кінцівки, а нездатність володіти нею повною мірою спричиняє фізичний дискомфорт та приносить додаткові страждання. Між тим здійснення вказаної діяльності є єдиним джерелом доходу потерпілого, що має статус фізичної особи-підприємця, яка надає послуги в сфері громадського харчування. Вагомою складовою моральних страждань є переживання з приводу пошкодженої репутації сім`янина та ділової репутації через розголошення особливостей його інтимного життя, погіршення стосунків в сім`ї, налагодження якого вимагало від нього значних емоційних зусиль та тривалого часу.
		Відповідач позов не визнав з посиланням на ті обставини, що його вина у спричиненні тілесних ушкоджень відсутня через відсутність умислу на вчинення розбійного нападу та заподіяння шкоди в стані необхідної оборони від протиправних посягань обвинуваченого, що виключає покладення на нього цивільної відповідальності .
		Розв`язання цивільного позову в кримінальному провадженні внормовано статтею 128 КПК України, відповідно до якої особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. 
		У відповідності до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування майнової шкоди, спричиненої злочином, та стягнення безпідставно набутого майна» при розгляді цивільного позову у кримінальній справі суд може керуватися відповідними нормами цивільного та цивільного процесуального законодавства. 
		Керуючись наведеними у згаданій постанові роз`ясненнями, при розв`язанні позову суд виходить з такого. 
		Загальні підстави відшкодування майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка його спричинила, за умови, що дії останньої були протиправними, між ними та спричиненою шкодою є причинний зв`язок та наявна вина вказаної особи.
		Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду внормовані статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд, знаходить ґрунтовними ці вимоги, оскільки вони зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу протиправного заподіяння шкоди здоров`ю, яке відобразилось на здатності потерпілого якісно здійснювати професійні обов`язки, з приводу обстановки заподіяння, яка містила в собі ризики отримання більш тяжкої шкоди для здоров`я, аж до заподіяння смерті, з приводу непоправних шрамів в області шиї, невідворотного ушкодження кисті лівої руки, що відбилося на здатності якісно виконувати професійні обов`язки.
		При вирішенні питання про розмір шкоди, яку належить стягнути, суд виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно із якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Відповідно до роз`яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд враховує глибину наведених моральних страждань потерпілого та наслідки, що настали від протиправних дій обвинуваченого. 
		Разом з тим при визначенні розміру моральної шкоди суд не бере до уваги доводи потерпілого про те, що в результаті скоєння ОСОБА_7 злочину стали відомі деякі подробиці особистого життя потерпілого, оскільки розголошення обставин отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не є результатом дій саме ОСОБА_7 , бо, як вказав потерпілий, такі обставини були повідомлені дружині та рідним ОСОБА_5 та співробітникам кафе працівниками міліції та самим потерпілим, а не обвинуваченим.
		У зв`язку з викладеним суд вважає, що сума у 700000 грн. у відшкодування моральних страждань потерпілого, які належить стягнути на його користь з обвинуваченого, є домірною глибині його психологічних страждань і такою, що ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості. 
		Вирішуючи вимоги про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого інфляційних втрат, суд виходить з такого.
		Статтею 625 ЦК України внормовано відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
		З наведеного положення цивільного законодавства випливає, що зобов`язання боржника сплатити борг з урахуванням індексу інфляції розповсюджується лише на грошові зобов`язання, встановлені договором між сторонами.
		Як випливає з Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховний Суд України від 10.10.2014 року, статтею 625ЦК регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань. Крім того, з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
		Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
		З наведеного випливає, що навіть рішення суду про стягнення шкоди, яке набрало сили закону і підлягає обов`язковому виконанню, не породжує зобов`язальних правовідносин.
		Оскільки між сторонами кримінального провадження виникли правовідносини, що витікають із спричинення шкоди, тобто деліктні відносини, суд не вбачає підстав для покладення на обвинуваченого зазначених витрат, які можуть бути стягнуті лише з боржника у грошовому зобов`язанні.
		Вирішуючи вимоги про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого судових витрат, суд вбачає всі підстави для стягнення з ОСОБА_7 витрат на правову допомогу відповідно до договорів про надання правової допомоги від 05.12.2015 року та від 02.11.2017 року, а також актів виконаних робіт (т. 2 а. с. 18-21, т. 3 а. с. 22), що підтверджують здійснення потерпілим таких витрат, оскільки ці видатки відповідно до ст. 118 КПК України відносяться до процесуальних витрат та згідно вимог ст. 124 КПК України мають бути стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого. 
		У відповідності до вимог ст. 124 ч. 2 КПК України з обвинуваченого також повинні бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз. 
		Вирішуючи питання про зарахування до строку покарання строку попереднього утримання обвинуваченого, суд виходить з таких міркувань.
		В силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України). 
		Після вчинення обвинуваченим злочину закон про кримінальну відповідальність в частині зарахування строку попереднього тримання до строку покарання змінювався кілька разів, тому у відповідності до ч. 4 ст. 5 КК України вважає за необхідне застосувати положення того закону, який пом`якшує становище обвинуваченого, тобто положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-УП від 26 листопада 2015 року, відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Подібна позиція,відповідно доякої увипадку,якщо особавчинила злочиндо 20червня 2017року включно,під часзарахування попередньогоув`язнення устрок покараннязастосовуються положеннячастини 5статті 72КК Українив редакціїЗакону №838-УШв силуяк прямої,так ізворотньої діїкримінального законув часі,висловлена впостанові ВерховногоСуду Українив справі№ 663/537/17, і судвважає занеобхідне застосуватиїї положенняпри вирішенніаналогічного питання.
		Зарахуванню до строку покарання підлягає і строк фактично відбутого ОСОБА_7 за вироком суду від 10.05.2016 року покарання.
		Доля речових доказів підлягає розв`язанню в порядку ст. 100 КПК України.
		У відсутність клопотань учасників кримінального провадження за умови належної процесуальної поведінки обвинуваченого суд не вбачає підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 72, ст. 187 ч. 1 КК України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі. 
		Строк відбування покарання рахувати з дати фактичного приведення вироку до виконання. 
		В строк відбування покарання згідно із ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		В строк відбування покарання зарахувати строк покарання, фактично відбутий обвинуваченим за вироком суду від 10.05.2016 року, з дня фактичного затримання, а саме: з 22 липня 2016 року, по день звільнення на підставі ухвали колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2017 року.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_7 не застосовувати.
		Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 70000 (сімдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. 
		Решту вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 23400 гривень витрат на правову допомогу.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 2917 гривень 80 коп. (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 80 коп).
		Речові докази  два DVD-R диска з відеозаписами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, - зберігати з матеріалами кримінального провадження.
		Речові докази  мікрочастки, 9 слідів папілярних візерунків, 5 змивів речовини бурого кольору, ніж, матеріал для можливого ДНК-дослідження речовин з ножа та змиви з нігтьових пластин, відбитки пальців, футболку, брюки та пару кросівок, чотири камінці, які здані на зберігання до камери речових доказів відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, - знищити.
		Копію вироку учасники судового провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення.
		Направити копію вироку учасникам кримінального провадження, які не були присутні в судовому засіданні, не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...