Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/250/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2021. Зареєстровано: 14.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Результат оскарження 16.06.2021 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/154/152/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020035060000094

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/250/21
		1-кп/154/152/21
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 березня 2021 року                        м. Володимир-Волинський
		 
		Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		 
		а також сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		його захисника - адвоката ОСОБА_5 
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		його законного представника ОСОБА_7 ,
		представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження № 12020035060000094, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 вересня 2020 року по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Головне Любомльського району Волинської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		ВСТАНОВИВ:
		Судом визнано доведеним, що 31 серпня 2020 року близько 12 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поряд із будинком АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс два удари металевою сапкою «рогачем» по голові ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забійних ран обличчя та голови, які відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
		До початку розгляду справи по суті від законного представника потерпілого ОСОБА_7 надійшов цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування завданої моральної шкоди, який було прийнято спільного до розгляду із кримінальним провадженням.
		Позов ОСОБА_7 обґрунтований тим, що її син ОСОБА_6 є інвалідом 2-ої групи з дитинства довічно, оскільки страждає на психічне захворювання. Через неправомірні дії обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у фізичному стражданні внаслідок болі від отриманих тілесних ушкоджень, значному погіршенні стану його психічного здоров`я. Потерпілий ОСОБА_6 часто плакав, відчував і відчуває моральне пригнічення. Заподіяну моральну шкоду представник потерпілого оцінила у 10000 гривень, які просила стягнути з обвинуваченого.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечував та не оспорював, у вчиненні кримінального правопорушення щиро каявся і дав показання, які повністю узгоджуються з пред`явленим йому обвинуваченням. Вказав, що 31 серпня 2020 року у нього із потерпілим виникла конфліктна ситуація, під час якої у знервованому стані двічі вдарив його сапкою по голові. Вказав, що не мав на меті нанести йому тілесні ушкодження, проте за наслідками своїх дій він спричинив їх. У вчиненому розкаявся, просив у потерпілого та його матері вибачення за спричинені незручності. Суд просив суворо його не карати.
		Цивільний позов законного представника потерпілого про стягнення моральної шкоди визнав частково. Вказав, що наявні докази у справі не містять відомостей про значне погіршення психічного стану потерпілого. Натомість лікарем-неврологом при огляді потерпілого у день заподіяння шкоди встановлено, що загальний стан останнього відносно задовільний. Погодився на стягнення з нього 1000 гривень компенсації за заподіяну моральну шкоду.
		Законний представник потерпілого ОСОБА_7 , а також представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 , також не оспорюючи фактичних обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказали, що заподіяна моральна шкода ним відшкодована не була, просили цивільний позов задовольнити.
		Оскільки зібрані на досудовому розслідуванні документи, інші матеріали, які є доказами у кримінальному провадженні, визнані обвинуваченим ОСОБА_4 та стороною потерпілого у повному обсязі і ними не заперечувалися та не оспорювалися, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вони з ініціативи прокурора і згоди обвинуваченого, його захисника та представників потерпілого, яким попередньо були роз`яснені положення ч.3 ст.349 КПК України, у судовому засіданні не досліджувались.
		При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
		Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України кваліфіковані вірно, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		У відповідності до ст.12 КК України та ч.2 ст.125 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 класифікується як кримінальний проступок.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Є молодого віку, неодружений, дітей не має. Офіційно не працює. За місцем проживання характеризується позитивно. Доглядає за матір`ю похилого віку.
		При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення.
		Під час судового розгляду справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальнеправопорушення щодо особи з інвалідністю, особи, яка страждає на психічний розлад. Вказану обставину у судових дебатах прокурор просив врахувати як обтяжуючу у відповідності до положень ст.67 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 . 
		Проте, зважаючи на положення ст.337 КПК України, оскільки вказана обставина не була зазначена стороною обвинувачення у обвинувальному акті відповідно до п.6 ч.2 ст.291 КПК України, суд не враховує вказаної обставини при призначенні покарання ОСОБА_4 , що також відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 679/783/17.
		Інших обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
		З врахуванням вищенаведеного, думки сторін публічного обвинувачення, потерпілого та захисту, із врахуванням даних про особу винного, суд прийшов до висновку, що достатнім та необхідним для його виправлення та перевиховання буде призначення покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності у виді штрафу.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
		У відповідності з вимогами ст.1167 ЦК України, моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності її вини.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		До загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_6 доведено в ході судового розгляду.
		Суд прийшов до висновку, що нанесення обвинуваченим двох ударів металевою сапкою по голові потерпілого, спричинило останньому фізичні ушкодження, які безумовно супроводжувалися біллю та моральними (душевними) стражданнями.
		На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди з боку обвинуваченого.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає, виходячи з характеру та об`єму заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, законний представник потерпілого ОСОБА_7 вказувала на те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, у потерпілого погіршився стан психічного здоров`я, він часто плакав, відчуває моральне пригнічення.
		Разом з тим суд зважає і на те, що у потерпілого внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень було порушено його звичний режим життя, оскільки тілесні ушкодження супроводжувалися короткочасним розладом здоров`я, лікування тривало до трьох тижнів. 
		Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що лікарем-неврологом 31 серпня 2020 року було констатовано відносно задовільний стан здоров`я потерпілого. Як встановлено із записів у медичній книжці потерпілого ОСОБА_6 від 31 серпня 2020 року лікар-невролог, крім відносно задовільного стану пацієнта констатував у нього сміх без причини, скарги на біль в голови, блювання. Об`єктивно визначив тілесні ушкодження із засохлою кров`ю в лобній ділянці та в ділянці носа. Рекомендував проведення рентгену кісток черепа та МРТ голови. 
		Наявність болі голови потерпілого, його поранень, що супроводжувалися кровотечею також були констатовані лікарем-хірургом при неодноразових оглядах у лікарні. За рекомендаціями хірурга, крім основного лікування, потерпілому також призначені консультації невропатолога.
		В цей же час у потерпілого також була необхідність з`являтись до правоохоронних органів, брати участь в слідчих діях, що також спричинило душевні хвилювання, втрату почуття спокою. Будучи присутнім в судових засіданнях потерпілий ОСОБА_6 , незважаючи на свою недієздатність, також достатньо емоційно реагував на показання обвинуваченого з приводу несправедливості нанесення йому тілесних ушкоджень.
		Проте, визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує також майновий стан обвинуваченого, який не працює, наявність на його утриманні матері похилого віку.
		При цьому також суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена законним представником потерпілого сума компенсації моральної шкоди, з врахуванням ступеню спричиненої реальної шкоди, не відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.
		Тому цивільний позов законного представника потерпілого слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого компенсацію за спричинену йому моральну шкоду у розмірі 6000 грн. 
		При призначенні розміру моральної шкоди суд враховує понесені потерпілим моральні переживання, пов`язані із заподіянням йому фізичного болю та страждань, виникнення нервового напруження, яке набуло тривалого характеру, які виникли внаслідок заподіяння йому обвинуваченим тілесних ушкоджень.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. Витрати на залучення експертів у справі відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 370-374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.
		Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОНКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) компенсацію заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 6 000 (шести тисяч) гривень.
		Речовий доказ: сапку-рогач, яка передана на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області - знищити.
		Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
		 
		Головуючий                (підпис)
		 
		Згідно з оригіналом.
		Суддя Володимир-Волинського міського суду                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...