Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/4217/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2021. Зареєстровано: 14.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.06.2021
Номер судового провадження: 1-кп/337/103/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020080070001239

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		12.03.2021 
		ЄУН № 337/4217/20
		Провадження №1-кп/337/103/2021
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі: 
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		потерпілої  ОСОБА_4 
		обвинуваченої  ОСОБА_5 
		захисника  адвоката ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020080070001239від 08.08.2020р.,за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м.Запоріжжя, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, має неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		07 серпня 2020 року близько 01 години 20 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , в ході сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень своєму співмешканцю ОСОБА_8 , з мотивів особистої неприязні, тримаючи ніж у правій руці, кинула його в область голови ОСОБА_8 , чим спричинила останньому одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення голови з ушкодженням головного мозку, ускладненого набряком головного мозку, в результаті чого 08 серпня 2020 року о 05 годині 04 хвилині у приміщенні КПН «Міська лікарня №9» ЗОР за адресою: місто Запоріжжя, вул. Щаслива, 1, настала смерть ОСОБА_8 .
		Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
		Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнала частково. Суду пояснила, що в ніч з 06 на 07 серпня 2020 року вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 повернулися додому  у квартиру АДРЕСА_2 . Перед цим вони збирали на вулиці груші та випили по 3 літра пива кожний. Після того, як зайшли у квартиру, відразу пройшли на кухню і ОСОБА_5 почала готувати їжу. ОСОБА_8 взяв тарілки та пішов з ними у кімнату, а вона залишилась на кухні. В цей час з кімнати, яка була ближче до кухні, мати співмешканця - ОСОБА_4 крикнула на її адресу щось образливе. Вона розсердилась на її слова, психанула та кинула ніж, який у неї був в правій руці та яким у цей час вона нарізала хліб, у стіну коридору, але влучила у ОСОБА_8 , який був у коридорі. Останній упав та дістав зі скроні ніж. Вона почала викликати швидку допомогу та поліцію. Після цього вона помила ніж, яким влучила у ОСОБА_8 , та прибрала його у стіл, звідкіля його в подальшому було вилучено працівниками поліції. Після приїзду швидкої, ОСОБА_8 медичні працівники, але нічого не зробили, сам ОСОБА_8 відмовився від медичної допомоги та швидка поїхала. Її опитали працівники поліції, які прибули на виклик, та теж поїхали. Проте через деякий час після від`їзду швидкої ОСОБА_8 стало гірше і вона з його сином  ОСОБА_9 повторно викликали швидку допомогу, яка його госпіталізувала. Вранці вона поїхала до лікарні, де виявила, що ОСОБА_8 не лікували. У лікарні їй надали список медичних препаратів, які вона купила та передала лікарям. Вона була поруч з ОСОБА_8 у лікарні, коли він ІНФОРМАЦІЯ_3 вранці о 5 годині помер. 
		Також ОСОБА_5 пояснила, що під час подій, які відбувались вночі 07.08.2020р. у квартирі  АДРЕСА_2 , мати ОСОБА_8 - ОСОБА_4 весь час перебувала у кімнаті, на кухню не заходила. Саме на її слова, які вона почула з кімнати, розсердилась ОСОБА_5 та кинула ніж, яким влучила у ОСОБА_8 . ОСОБА_4 вийшла з кімнати лише коли ОСОБА_8 упав у коридорі, але звідки вона знає деталі нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень пояснити не може.
		Наміру убивати ОСОБА_8 у неї не було, вона не бажала йому смерті та влучила ножем у його скроню випадково. Вона не визнає кваліфікацію інкримінованого їй кримінального правопорушення, та вважає, що її дії повинні бути кваліфіковані за ст.119 КК України. Визнає свою вину в тому, що вона випадково влучила ножем у ОСОБА_8 , але таких наслідків не бажала. У скоєному розкаюється та просить строго її не наказувати.
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.121 КК України, суд вважає, що її вина повністю підтверджується сукупністю зібраних у встановленому порядку і безпосередньо дослідженихсудом допустимих та належних доказів.
		Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що на час подій вона мешкала разом із сином ОСОБА_8 , онуком ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у квартирі  АДРЕСА_2 . В серпні 2020 року, точну дату не пам`ятає, після 23-24 години ночі додому повернулися ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Вона була в кімнаті у ліжку, син підійшов до неї, запитав, чи вона спить, після чого вона трохи полежала та пішла до них на кухню. ОСОБА_5 на кухні готувала їжу. Вона сіла біля холодильнику, а син сказав, що їсти вони будуть у кімнаті, взяв тарілки та пішов з ними з кухні. ОСОБА_5 в цей час ножем щось різала, стояла боком до коридору. Коли ОСОБА_8 вийшов в коридор, ОСОБА_5 повернулась до коридору та кинула у нього ніж з червоною ручкою, який був у неї в руці. Син застогнав, а ОСОБА_5 побігла до нього в коридор. Після цього ОСОБА_5 викликала швидку та поліцію. Після приїзду швидкої, ОСОБА_8 відмовився від медичної допомоги, тому вони поїхали. Проте через деякий час йому стало гірше, він втратив свідомість і вони повторно викликали швидку допомогу, яка його госпіталізувала. Наступного ранку вона дізналася, що ОСОБА_8 помер в лікарні.
		Також потерпіла пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 прийшли додому у стані алкогольного сп`яніння. Раніше між ними виникали сварки, здебільше, коли вони були в стані алкогольного сп`яніння. Коли ОСОБА_5 вип`є, то виникають конфлікти. Наразі претензій до обвинуваченої не висуває, але наполягає, що обвинувачена ОСОБА_5 повинна понести за свої дії покарання, оскільки внаслідок її дій померла людина. 
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2020 року він мешкав разом із бабусею ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_8 та його співмешканкою ОСОБА_5 у квартирі  АДРЕСА_2 .07.08.2020р. близько часу ночі він був на вулиці у дворі будинку, де вони мешкали, та побачив як у двір заїхала швидка допомога та зупинилась біля його під`їзду. Разом із працівниками швидкої він зайшов до своєї квартири, де у коридорі на підлозі побачив свого батька ОСОБА_8 у напівсидячому положенні. В цей час у квартирі ще були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вони пояснили, що ОСОБА_5 кинула у ОСОБА_8 ніж та влучила у скроню. На правій скроні у батька він побачив невеличку колоту ранку та трохи крові. Лікарі оглянули батька, та сказали, що він госпіталізації не потребує. Після того як лікарі швидкої поїхали, він переклав ОСОБА_8 на ліжко. Але через деякий час батьку стало гірше і він втратив свідомість. Тоді він повторно викликав швидку допомогу, яка його госпіталізувала. Наступного дня вранці він дізнався, що ОСОБА_8 помер у лікарні. 
		Крім того ОСОБА_9 пояснив, що раніше між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виникали сварки. Вони часто вживали алкоголь, після чого ОСОБА_5 зазвичай підвищувала голос, на що реагував батько і це переходило у скандал. Ініціатором конфліктів була ОСОБА_5 , в стані алкогольного сп`яніння вона ставала агресивною.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_8 та матір`ю ОСОБА_9 , який мешкав разом з батьком та бабусею ОСОБА_4 у квартирі  АДРЕСА_2 . Очевидцем подій, які відбувались вночі 07.08.2020р. у вказаній квартирі вона не була. 08.08.2020р. вранці їй подзвонив син ОСОБА_9 та повідомив, що батько помер у лікарні. ОСОБА_5 знає близька 5 років, охарактеризувати її може посередньо, конфліктів з нею не було. Про конфлікти ОСОБА_5 з іншими, зокрема з ОСОБА_8 , не знає, при ній таких конфліктів не було.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником патрульної поліції УПП в Запорізькій області. 07.08.2020р. перебував на чергуванні, приблизно о 01.00 годині надійшов виклик про те, що жінка нанесла тяжкі тілесні ушкодження, а саме удар ножем чоловіку. Він в екіпажі з напарником ОСОБА_13 та другим екіпажем в складі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 прибули на виклик на АДРЕСА_3 . Біля під`їзду вже стояв автомобіль швидкої допомоги, який зустрічала ОСОБА_5 . Вона була в стані алкогольного сп`яніння, пояснила, що нанесла удар ножем чоловіку. Після цього вона провела лікарів та працівників поліції до квартири, де в коридорі сидів чоловік. Патрульний ОСОБА_15 опитував чоловіка, у нього працювала боді-камера. Чоловік пояснював, що він медичної допомоги не потребує, впав сам та пошкодив собі голову. ОСОБА_5 стверджувала, що це вона нанесла йому пошкодження. Після цього вони поїхали.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником патрульної поліції, 07.08.2020р. близько 01 години ночі він з напарником ОСОБА_15 отримав повідомлення про ножове поранення за адресою: АДРЕСА_3 . Біля під`їзду їх очікувала ОСОБА_5 , вона була в стані алкогольного сп`яніння. Автомобіль швидкої допомоги стояв у під`їзду та майже одночасно з ними приїхав другий екіпаж патрульної поліції у складі ОСОБА_13 та ОСОБА_16 . ОСОБА_5 пояснювала, що вона кинула ножем у чоловіка, провела їх до квартири. У квартирі на підлозі сидів чоловік, у нього було пошкодження на скроні. Останній пояснив, що він сам упав та відмовився від медичної допомоги. ОСОБА_5 казала, що це вона кинула в чоловіка ніж, як саме не розповідала. Після цього, швидка та вони поїхали.
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він також є працівником патрульної поліції, на початку серпня 2020 року, точну дату не пам`ятає, перебув на чергуванні з напарником ОСОБА_14 , вночі отримали виклик на АДРЕСА_3 . Коли прибули на виклик, біля під`їзду стояв вже автомобіль швидкої, який зустрічала жінка, як він потім дізнався  ОСОБА_5 . Вона усіх провела до квартири, де в коридорі сидів чоловік. Він здебільше спілкувався з ОСОБА_5 , майже до квартири не заходив, які у чоловіка були пошкодження не бачив. ОСОБА_5 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, кричала, що вона кинула в чоловіка ножем. Також в квартирі був молодий хлопець, який пояснював, що ОСОБА_5 постійно свариться з чоловіком. В квартирі була ще одна жінка. Чоловіка оглянула швидка, після чого усі роз`їхались.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником патрульної поліції. На початку серпня 2020р., точну дату не пам`ятає, перебував на чергуванні. Після 01 години ночі надійшов виклик про те, що на АДРЕСА_3 жінка нанесла тяжкі тілесні ушкодження чоловіку. Він в екіпажі з напарником ОСОБА_12 та другим екіпажем в складі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 прибули на виклик на АДРЕСА_3 . Біля під`їзду вже стояла швидка, яку зустрічала ОСОБА_5 . Вона була в стані алкогольного сп`яніння, пояснила, що кинула ніж в голову чоловіку, казала, щоб її арештували. Після цього вона провела всіх до квартири, де у прихожій на підлозі сидів чоловік спершись на стінку. Цей чоловік пояснював, що він сам впав, вдарився та пошкодив собі голову. На скроні у нього була ранка та кров. Медики його оглянули та поїхали, після чого вони поїхали також.
		Крім того, в ході судового розгляду були дослідженні письмові докази, відтворено відеозаписи та аудіозаписи, які були зібрані в ході досудового розслідування.
		Так, згідно даних, які містяться в проколі огляду місця події від 08.08.2020р. з доданим до нього відеозаписом на DVD-диску, було проведено огляд приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_4 . В ході огляду зафіксовано обстановку у квартирі на час огляду та зі стола-тумби, який розташований на кухні прямо зі входу з висувної шухляди ближчої до виходу вилучено ніж кухонний з пластиковою ручкою червоного кольору (арк.57-61).
		Відеозапис вказаної слідчої дії був відтворений в ході судового розгляду. 
		Постановою слідчого від 22.09.2020р. ніж кухонний з червоною ручкою, вилучений 08.08.2020р. в ході огляду місяця події у квартирі АДРЕСА_2 визнано речовим доказом (арк.116-117).
		Згідно даних, які містяться в проколі огляду трупа від 10.08.2020р., в ході огляду трупа ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, за участю судово-медичного експерта (лікаря) ОСОБА_17 , на трупі були виявлені ушкодження: у правій скроневій ділянці рана лінійної форми, косогоризонтального напрямку (зправа наліво та зверху вниз) з гострими кінцями та рівними краями, довжиною близько 0,8 см. Правий кінець рани завернутий приблизно на 10 годину умовного циферблату годинника, лівий  приблизно на 4 годину УЦГ. Рана розташована в 160 см. від підошвової поверхні стоп (ППС) та 75 см. від лобкового симфізу (ЛС). Рана подовжується в рановий канал.
		По ходу ранового каналу ушкоджені: шкіра, підшкірна клітковина, правий скроневий м`яз, луска правої скроневої кістки, тверда оболонка мозку, кора зовнішньої поверхні правої скронево-базальної поверхні мозку; глибина ранового каналу близько 1,5 см, направлення ранового каналу спереду назад, з права наліво та практично горизонтально.
		В ділянці попередньої поверхні правого колінного суглобу, в ділянці зовнішньої поверхні правої ступні два поодиноких, багрово-синюшних синця, округлої форми, розмірами близько 5х4 см з відносно чіткими контурами. 
		Будь-яких рубців, вад розвитку та інших особливостей немає. Будь-яких ушкоджень і інших змін при зовнішньому дослідженні трупа не виявлено (арк. 62-64).
		Згідно з даними, які містяться у Висновку експерта № 3373 від 11.09.2020р., смерть ОСОБА_8 настала від одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення голови з ушкодженням головного мозку, ускладненого набряком головного мозку (п.1). Дані висновки підтверджуються: наявністю шкірної колото-різаної рани в правій скроневій ділянці, що подовжується в рановий канал по ходу якого ушкоджені: шкіра, підшкірна клітковина, правий скроневий м`яз, луска правої скроневої кістки, тверда оболонка мозку, м`які оболонки мозку, кора зовнішньої поверхні правої скронево-базальної поверхні мозку; крововиливами під оболонки мозку; набряком головного мозку (п.2). Вказане поранення виникло незадовго до госпіталізації, є небезпечним для життя і за цією ознакою кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, знаходиться з настанням смерті у прямому причинному зв`язку. На колото-різаний характер ушкодження вказує переважання глибини ранового каналу на розмірами шкірної рани, рівні краї і гострокутні кінці ран, а також дані медико-криміналістичного дослідження про те, що поранення є колото-різаним, було спричинено пласким, одностороннє гострим залізовмісним предметом, яким міг бути клинок ножа, найбільша ширина зануреної частини клинка становила біля 8 мм. Напрямок ранового каналу спереду назад, зправа наліво та практично горизонтально. Глибина ранового каналу близько 1,5 см (п.3). За даними медичних документів смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 05 годин 04 хвилини, згідно з характером та проявами трупних явищ, з урахуванням причин смерті і умов знаходження трупа до розтину, можливо зробити висновок, що вказаний час настання смерті у медичних документах не суперечить даним експертизи трупа (п.8) (арк.65-69).
		Згідно з Висновком експерта № 8-677 від 03.09.2020р., на клинку ножа, вилученого в ході огляду місця події 08.08.2020р., встановлена наявність крові людини, проте генетичні ознаки слідів крові людини на клинку ножа не встановлені у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК. На рукоятці ножа виявлено наявність клітин з ядрами, які співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_5 та не співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 (арк.70-80).
		Згідно з Висновком експерта № 487 від 21.09.2020р., пошкодження на шкіряному клапті з правої скроневої області та скроневій кістці від трупу ОСОБА_8 є колото-різаними, були спричинені пласким, одностороннє гострим залізовмісним предметом, яким міг бути клинок ножа. Найбільша ширина зануреної частини клинка становила біля 8 мм. Результати дослідження не виключають можливість їх спричинення клинком наданого на експертизу ножа (вилученим 08.08.2020р. під час огляду місця події у квартирі АДРЕСА_2 ) (арк.82-85).
		Згідно з Висновком експерта № 480/к від 29.09.2020р., судово-медична експертна комісія прийшла, зокрема, до таких висновків: за даними «Висновку експерта» №3373 від 10.08.2020р. смерть ОСОБА_8 настала від одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення голови з ушкодженням головного мозку, ускладненого набряком головного мозку. Окремої статистики ризику настання смерті від проникаючих колото-різаних поранень голови у доступній в розпорядження комісії медичної документації не виявлено, проте загальна смертність від проникаючих поранень голови (внаслідок дій вогнепальних факторів, дії тупих та гострих травмуючи предметів) становить 70%. Смерть може настати як на місці травмування внаслідок безпосереднього травматичного впливу, так і за рахунок розвитку ускладнень травми (запальні процеси мозку та його оболонок, набряк мозку, кровотеча, нейрогенний набряк легенів, гострий центральний респіраторний дистрес синдром тощо). В даному випадку смерть настала внаслідок розвитку закономірного ускладнення травми  набряку головного мозку. Надання медичної допомоги не може повною мірою попередити настання смерті, адже проникаючі поранення голови з ушкодженням оболонок і тканини головного мозку слід відносити до тяжких черепно-мозкових травм. Згідно з п.2.1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1996р. №6, ознаками тяжкого тілесного ушкодження є: а) небезпека для життя. Відповідно до п.2.1.2. Правил, небезпечним для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку. Відповідно до п.2.1.3. Правил, до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать: а) ті, що проникають у черепну порожнину, в тому числі й без ушкодження мозку. Своєчасна та надана у повному обсязі медична допомога при проникаючій черепно-мозковій травмі у певному відсотку випадків здатна знизити ризики розвитку загрозливих для життя ускладнень та смерті. Медична допомога повинна надаватись в умовах нейрохірургічного стаціонару багатопрофільних лікувальних закладів, своєчасно та у повному обсязі (арк.156-169)
		Згідно з протоколом слідчого експерименту від 11.08.2020р. з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії, в присутності понятих, проведено слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_4 із фіксуванням на відеокамеру та карту пам`яті (арк.86-93).
		Відеозапис вказаного слідчого експерименту був відтворений в ході судового розгляду. Згідно з даними відеозапису ОСОБА_4 докладно розказала та показала на місці подій про обставини вчинення ОСОБА_5 відносно ОСОБА_8 протиправних дій, повідомивши ті ж обставини, про які розказала в ході судового розгляду. Зокрема, зазначила, що коли ОСОБА_5 на кухні різала салат, ОСОБА_8 взяв тарілки та пішов по коридору, щось буркнув, а ОСОБА_5 кинула в нього ніж.
		Згідно з даними, які містяться в протоколі огляду предмету від 17.09.2020р., було оглянуто DVD-R диск, який був наданий Управлінням патрульної поліції ДПП з відеозаписом з боді-камер патрульних поліцейських, що прибули на виклик 07.08.2020р. о 01.34 год. до квартири АДРЕСА_2 та на якому зафіксовано, зокрема, як ОСОБА_5 пояснювала, що саме вона спричинила ОСОБА_8 тілесні ушкодження (арк.96-102).
		Відеозапис, який міститься на вказаному DVD-R диску, був відтворений в ході судового розгляду, на якому крім іншого також зафіксовано, що ОСОБА_5 повідомляє працівникам поліції, що це саме вона кинула ніж у ОСОБА_8 (арк.105).
		Вказаний DVD-Rдиск визнанийречовим доказому даномукримінальному провадженніна підставівідповідної постановислідчого (арк.103-104).
		Згідно з письмовою інформацією, яка надана КНП «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЗОР від 28.08.2020р. за №1173/01-16, 07.08.2020р. о 01.22 годині та о 03.15 годині на диспетчерський пульт «103» оперативно-диспетчерського управління надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_4 , до ОСОБА_8 . На виклик виїжджала бригада ЕМД №701 та бригада ЕМД №704. Усі інформація стосовно даного випадку зафіксована у формі первинної медичної облікової документації №110/0 «Карта виїзду швидкої медичної допомоги» №123 та №308 від 07.08.2020р., які долучені до листа. Також наданий аудіозапис реєстратора (арк.107-109).
		Згідно з даними, які містяться в протоколі огляду предмету від 03.09.2020р., було оглянуто «Карти виїзду швидкої медичної допомоги» №123 та №308 від 07.08.2020р. та CD-R диск, на якому мається аудіо файл під назвою «№123 від 07.08.2020» розміром 2,33 МБ та «№308 від 07.08.2020» розміром 4,6 МБ та на якому зафіксовано дзвінки оператору «103», згідно яких перший раз швидку викликала ОСОБА_5 , а другий раз - ОСОБА_9 (арк.110-115).
		Вказаний CD-R диск було визнаний речовимдоказом уданому кримінальномупровадженні напідставі відповідноїпостанови слідчого(арк.117),відтворено в ході судового розгляду.
		Згідно з протоколом слідчого експерименту від 20.08.2020р. з доданим DVD-R диском з відеозаписом, в присутності понятих, в присутності захисника, проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_5 із фіксуванням на відеокамеру та карту пам`яті (арк.119-131).
		Відеозапис вказаного слідчого експерименту був відтворений в ході судового розгляду. Згідно даних відеозапису ОСОБА_5 розказала, а потім показала на місці подій про обставини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. А саме: Коли вона нарізала хліб на кухні, ОСОБА_8 взяв тарілки та направився у кімнату. В цей час ОСОБА_4 , яка перебувала у кімнаті, щось крикнула. ОСОБА_5 , зі злості кинула ніж. Хотіла влучити у стінку, але влучила у ОСОБА_8 , який в цей час проходив по коридору. Після отриманого поранення ОСОБА_8 опустився на підлогу. Крім того, в ході слідчого експерименту ОСОБА_5 показала, що хотіла влучити в місце на стіні на рівні голови потерпілого ОСОБА_8 між дзеркалом та вішалкою для одягу. Пояснила, що в коридорі горіло світло. Також, в ході слідчого експерименту була виміряна відстань від місця, де знаходилась ОСОБА_5 до місця, де знаходився ОСОБА_8 у момент кидання ножем та ширину дверного отвору.
		Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 351 від 31.08.2020р., у період здійснення інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення, вона ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а знаходилася у стані гострої алкогольної інтоксикації. Таким чином, вона могла віддавати звіт своїм діям й керувати ними. За своїм психічним станом у цей час вона також може віддавати звіт своїм діям і керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує протиалкогольного лікування. Протипоказань за психічним станом немає (арк.132-136).
		 
		Дослідивши всебічно,повно,об`єктивно танеупереджено всіобставини кримінальногопровадження,оцінивши наданісуду доказиз точкизору їхналежності,допустимості,достовірності тасукупність зібранихдоказів з точкизору достатностіта взаємозв`язку,суд  прийшов до висновку, що, незважаючи на часткове визнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї вини, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового провадження. 
		При цьому,суд вважає,що досудоверозслідування поданому кримінальномупровадженню булопроведено здотриманням нормпроцесуального законодавствапіслявнесення відомостейпро вчиненнякримінального правопорушеннядо ЄРДР,уповноваженими посадовимиособами,з дотриманнямправил тапроцедур,встановлених дляпроведення слідчихдій.У судунемає сумнівівв йогооб`єктивності тадостовірності,а добутів йогоході доказиє належнимита допустимими,повністю узгоджуютьсяміж собою,і вдостатній міріпідтверджують винуобвинуваченої вскоєнні вказаногокримінального правопорушення,у зв`язкуз чимсуд приймаєїх заоснову припостановленні даноговироку.Жодних доводів щодо неналежності та недопустимості вищевказаних доказів сторона захисту в ході судового розгляду не заявляла.
		Так, суд бере до уваги показання безпосереднього очевидця подій  потерпілої ОСОБА_4 , які підтверджують поведінку ОСОБА_5 до, в момент та після подій, обстановку подій та настання певних негативних наслідків. Показання потерпілої ОСОБА_4 , зокрема в частині, що вона перебуваючи на кухні бачила, як ОСОБА_5 майже відразу як ОСОБА_8 вийшов з кухні у коридор кинула в нього ніж з красною ручкою, є логічними, детальними, послідовними, переконливими, не довіряти цим показанням у суду немає підстав. Такі показання потерпілої узгоджуються з іншимибезпосередньо дослідженимидоказами,зокрема показаннямисамої обвинуваченої ОСОБА_5 в частинівиявлення післяїї кидканожем тілеснихушкоджень у ОСОБА_8 ,надання йомумедичної допомоги,а такожз протоколомслідчого експериментуза участюпотерпілої ОСОБА_4 ,де воначітко тапослідовно показалата розповілапро обставиникримінального правопорушення,з відтворенимвідеозаписом цьогослідчого експерименту,з висновкамисудово-медичнихекспертиз,які підтвердилинаявність,характер,локалізацію тамеханізм утвореннятілесних ушкодженьу потерпілого ОСОБА_8 .
		Не довіряти показанням потерпілої ОСОБА_4 у суду немає підстав, оскільки обставин, що вона до, під час або після вказаних подій перебувала з обвинуваченою ОСОБА_5 у конфліктних стосунках та оговорює обвинувачену, судом не встановлено. 
		Доводи обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що потерпіла під час подій не перебувала на кухні, не бачила як вона кидала ножа та з невідомих їй підстав може оговорювати її, суд визнає такими, що не відповідають дійсності і розцінює їх як спосіб захисту, обраний з метою уникнення відповідальності за вчинене. Належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів обвинувачена ОСОБА_5 суду не надала, зокрема, не могла пояснити звідки ОСОБА_4 знає деталі нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. 
		При постановленні вироку суд бере до уваги також показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в частині даних, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_5 . Вказані свідки очевидцями подій не були, про їх обставини їм відомо зі слів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		Суд бере також до уваги показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , які є працівниками патрульної поліції та прибули на місце подій вже після вчинення ОСОБА_5 протиправних дій, в частині того, що після скоєного правопорушення ОСОБА_5 сама викликала швидку та поліцію, стверджувала, що вона кинула ножем в чоловіка, що тілесні ушкодження він отримав в результаті її дій. 
		При постановленні вироку суд також бере за основу письмові докази:протокол огляду місця події, відповідно до якого було виявлено знаряддя злочину - ніж, протокол огляду трупа, протоколи оглядів предметів, протоколи слідчих експериментів за участю потерпілої та обвинуваченої, постанови про визнання речовими доказами, зокрема знаряддя злочинуножа, а також висновки судово-медичних, судово-психіатричної експертиз, які містять відомостіщодо обставинвчинення протиправногодіяння,слідів злочинута всвоїй сукупностіпідтвердили обставинискоєння кримінальногоправопорушення тапричетність донього обвинуваченої ОСОБА_5 .
		Відомості, які містяться в цих доказах узгоджуються між собою та є достатніми для доведення обставин, передбачених ст. 91 КПК України.
		Крім того, суд вважає необхідним вказати, що сама обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні не оспорює того факту, що в зазначений день та час вона зі злості кинула ножем, який влучив потерпілому ОСОБА_8 в праву скроню і що спричинені потерпілому в результаті цього тілесні ушкодження настали від її дій. Але вона не бажала смерті потерпілому, як і нанести йому тілесні ушкодження, а мала намір влучити у стіну в коридорі, де в той час був потерпілий. При чому пояснити, в чому саме була необхідність кидати ніж у стіну, а також саме в той бік, куди пішов потерпілий ОСОБА_8 , пояснити не змогла. 
		Показання обвинуваченої ОСОБА_5 в частині відсутності умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, нанесення нею потерпілому ножового поранення виключно через необережність та випадковість, суд оцінює критично і розцінює їх як спосіб захисту, обраний обвинуваченою з метою пом`якшення відповідальності за вчинене. Показання обвинуваченої в цій частині є нелогічними, суперечливими і об`єктивно спростовуються встановленими судом обставинами.
		Так, вирішуючи питання про направленість умислу обвинуваченої, суд враховує спосіб вчинення злочину, знаряддя злочину, характер і локалізацію поранення, поведінку обвинуваченої і потерпілого, їхні стосунки, що передували події, поведінку обвинуваченої після вчинення правопорушення.
		Зокрема, суд бере до уваги, що 07.08.2020р. приблизно в 01.20 год. в квартирі АДРЕСА_2 потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть останнього, що підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_4 , висновками судово-медичних експертиз.
		Мотивом цих дій став конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин, який виник раптово і, на думку суду, був обумовлений станом алкогольного сп`яніння обвинуваченої. При цьому, суд враховує, що обвинувачена вказує на те, що спровокували її та розлютили слова матері потерпілого ОСОБА_8  ОСОБА_4 , саме через це вона кидала ніж. А якпоказала потерпіла ОСОБА_4 під часслідчого експерименту, ОСОБА_5 кинула ніжу ОСОБА_8 у відповідьна йогослова.У будь-якомувипадку, обставини наявності раптового конфлікту ніякими доказами не спростовані. 
		Водночас, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 не змогла пояснити, що інше, за виниклих обставин, її змусило кидати ножа саме в бік співмешканця, який виходив з кухні.
		Характер і локалізація спричинення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , що встановлені висновком судово-медичної експертизи, зокрема, колото-різане поранення, спричинення її ножем в область голови, свідчить про те, що воно нанесено небезпечним знаряддям злочину з певною силою і спростовують доводи обвинуваченої, що вона просто кидала ніж в стіну та не хотіла влучити у ОСОБА_8 .
		В ході слідчого експерименту за участі ОСОБА_5 було встановлено, що під час подій відстань між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 становила близька 3м 8 см, ширина дверного отвору кухні - 70 см. Місце на стіні між дзеркалом та вішалкою, куди зі слів ОСОБА_5 вона хотіла влучити, є досить малим. Більш того, в ході слідчого експерименту ОСОБА_5 показувала розташування ОСОБА_8 у момент її кидку ножа і вказане місце на стіні, яке було закритим тілом ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_5 пояснювала, що ОСОБА_8 був вищий і ширший за неї у плечах.
		Отже, незначна відстань ОСОБА_5 від ОСОБА_8 , розміри дверного отвору, перебування потерпілого у полі зору обвинуваченої при достатньому освітленні, кидання ножа на рівні голови та у сторону потерпілого, при можливості кинути його у будь-яку сторону та в будь-який предмет, унеможливлюють шанси обвинуваченої на не влучення у потерпілого.
		Вказане свідчить про те, що ОСОБА_5 кинула ніж саме у ОСОБА_8 , а не у стіну, і вона достеменно усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачала, що внаслідок такої її поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого.
		Показання ОСОБА_5 в частині того, що вона не мала наміру влучити у ОСОБА_8 суд розцінює як спосіб самозахисту і спростовуються, як вже зазначалось, її показами, проведеним за її участі слідчим експериментом, показами потерпілої ОСОБА_4 та слідчим експериментом за участі потерпілої. 
		Водночас, цілеспрямовано кидаючи ніж у ОСОБА_8 , обвинувачена ОСОБА_5 діяла із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за яким особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.
		У такому випадку особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - тобто за умисне заподіяння тяжких ушкоджень.
		Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча обвинувачена і не бажала цього настання і навіть свідомо не допускала, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.
		Поведінка обвинуваченої ОСОБА_5 в частині виклику швидкої допомоги відразу ж після заподіяння ушкодження потерпілому, про що вказує сторона захисту, не доводить відсутність умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки розцінюється судом як усвідомлення обвинуваченою своїх дій та бажання відвернути їх наслідки.
		Посилання захисника обвинуваченої на те, що ОСОБА_5 доглядала ОСОБА_8 у лікарні, також не спростовують висновків суду про наявність у ОСОБА_5 умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
		Таким чином, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані саме за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
		З приводу доводів сторони захисту в частині того, що дії обвинуваченої невірно кваліфіковані за ч.2ст.121 КК України, тоді як правильною кваліфікація вчиненого нею злочину повинна бути за ч.1ст.119 КК України, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
		Умисне тяжке тілесне ушкодження характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
		Відповідальність за ч.2ст.121 КК Україниза умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, наступає за умови, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким і стало причиною його смерті.
		Особливістю складу злочину, передбаченого ч.2ст.121 КК Україниє те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно, при цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство з необережності.
		Розмежування цих складів злочинів за ч.2ст.121 КК Українитаст.119 КК Україниздебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
		Специфіка вбивства з необережності полягає у його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 26постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судові практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи», у випадках, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав чи свідомо не припускав настання таких наслідків, дії винного залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину можуть кваліфікуватися як вбивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		При цьому, злочин кваліфікується за ч.2ст.121 КК Україниу випадку, коли до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особа ставиться умисно, а до настання наслідків у виді смерті потерпілого - необережно. Якщо ж навіть заподіяння такого ушкодження умислом особи не охоплюється, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.
		Як убачається з досліджених у суді експертиз щодо встановлення механізму та локалізації тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_8 було завдано лише одне поранення ножем в область голови, а саме він отримав одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення з ушкодженням головного мозку, що ускладнилося набряком головного мозку, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та в даному випадку викликало смерть потерпілого.
		Характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченою, спосіб нанесення та локалізація тілесного ушкодження, механізм його нанесення, факт кидка ножа в сторону потерпілого, який перебував в коридорі, - усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_5 мала умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_8 саме тяжких тілесних ушкоджень, але необережно ставилася до настання наслідків у вигляді його смерті.
		Достовірно розуміючи, що ОСОБА_8 цього не очікує, обвинувачена здійснила кидок ножем в область його голови, розуміючи, що може ушкодити життєво важливі органи.
		Отже, на підставі наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, суд встановив, що характер дій ОСОБА_5 свідчив про спрямованість її умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, і жодних обставин, що дають підстави для кваліфікації дій обвинуваченої за ст.119 КК Українияк вбивство, вчинене через необережність, суд не вбачає.
		На підставі викладеного, суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачена ОСОБА_5 своїми умисними діями спричинила умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент його заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, у вчиненні якого суд визнає її винуватою.
		Доводи захисника ОСОБА_6 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме невірної кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст.121 ККУкраїни, за вищевказаних обставин, суд визнає неспроможними.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує, що у відповідності до ст.65 КК Українисуд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частиниКК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом`якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який належить до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини його вчинення, а саме те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому було спричинено за допомогою ножа, а також наслідки злочину, а саме, що внаслідок умисних дій обвинуваченої, потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті. 
		Також судвраховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима в силу ст.89 КК України, посередньо характеризуєтьсяпотерпілою ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_9 ,як особа,яка зловживаєалкогольними напоями, є особою середнього віку, працездатною, але офіційно не працює, має неповнолітнього сина 2004 року народження, який з нею не мешкає, а проживає у свого батька, на обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачена не перебуває, має постійне місце мешкання та реєстрації.
		Крім того суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_5 вину визнала лише частково, заперечувала деякі обставини обвинувачення, тому наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на що звертає увагу сторона захисту, з боку обвинуваченої, на думку суду є сумнівним. 
		При цьому суд враховує, що обвинувачена вибачилась перед потерпілою ОСОБА_4 , що не заперечувалось останньою в судовому засіданні, висловлює жаль щодо вчинених протиправних дій.
		В якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , суд визнає її поведінку безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а саме, що вона викликала швидку допомогу, що свідчить про її намір надання потерпілому медичної допомоги.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		З урахуванням вищевикладеного, а також позиції потерпілої ОСОБА_4 , яка не наполягала на суворій мірі покарання, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень призначити покарання у вигляді позбавлення волі, яке слід обрати в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст.121 КК України.
		Підстави для застосування ст.69, 75 КК Українидо вказаного покарання відсутні.
		Під час досудового розслідування обвинуваченій ОСОБА_5 12.08.2020р. був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплинув. Клопотання прокурором про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду не заявлялось, підстав для його обрання суд не вбачає.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити їй покарання за даною статтею у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.
		До набраннявироком законноїсили, ОСОБА_5 запобіжний західне обирати.
		Речові докази  ніж кухонний з пластиковою рукояткою, зразки крові ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які знаходяться в камері схову речових доказів відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області  знищити; DVD-R диск з відеозаписом з боді-камери поліцейського, дві карти виклику бригади ШМД №123 та № НОМЕР_1 від 07.08.2020р., DVD-R диск з двома аудіо файлами мовного реєстратора, які перебувають в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій.
		 
		   Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...