Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/8752/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2021. Зареєстровано: 14.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 19.08.2021
Номер судового провадження: 9924/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		10 березня 2021 року м. Рівне№460/8752/20
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Комшелюк Т.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача: представник Луцик К.В., 
		відповідача: представник Чепиль М.І., 
		третьої особи 1: представник не прибув, 
		третьої особи 2: представник не прибув, 
		третьої особи 3: представник не прибув, 
		розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненська філія Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя, Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя про визнання протиправним та нечинним рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі  позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі  відповідач), третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача  Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - третя особа 1); Державне підприємство «Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя Рівненська філія (далі  третя особа 2); Державне підприємство « Український Державний науково  дослідний Інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя (далі  третя особа 3), про визнання протиправним та нечинним рішення відповідача від 22 грудня 2011 року № 1421 «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Рівного в новій редакції». На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення грубо порушує Конституцію України, вимоги земельного законодавства та право власності позивачки. Так, у позивача на праві власності наявна земельна ділянка площею 0,3918 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» у м. Рівне. Однак, згідно спірного рішення, її земельна ділянка відноситься до рекреаційної зрони Р2. А переважними видами використання рекреаційної зони Р2  зона природних ландшафтів згідно оскаржуваного рішення є: лісопарки, спортивні майданчики, стадіони, спортивні заклади, бігові доріжки, велосипедні доріжки, лижні траси. Серед допустимих видів використання вказані: 1. відкриті стоянки для тимчасового зберігання т/з; 2. допоміжні споруди, що пов`язані з організацією відпочинку; 3. заклади прокату інвентарю; 4. спортивні та оздоровчі комплекси; 5. виставкові комплекси. Умовно допустимими видами використання є: готелі (без обмеження поверховості), мотелі, кемпінги, туристичні центри, громадські вбиральні, майданчики для пікніків. Отже, як зазначає позивач, відповідно до законодавчих приписів в рекреаційній зоні прямо заборонено вирощувати сільськогосподарську продукцію, тобто, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням остання не має права. Тому, на думку позивача, спірне рішення прийняте без дотримання з боку відповідача встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимог щодо порядку розроблення плану зонування, зокрема, без урахування приватних інтересів власників земельних ділянок, без надання їх згоди на зміну цільового використання. Крім того громадські слухання під час розроблення проект спірного рішення не проводилися, що є порушенням чинного законодавства. Просить позов задовольнити повністю.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позову. Свої заперечення аргументує відсутністю порушень спірним рішенням прав та інтересів позивача. Звертає увагу на те, що оскаржуване рішення не позбавляє позивача жодних прав на володіння, користування, розпорядження та вчинення на власний розсуд будь яких дій щодо належного йому майна. До того ж спірним рішенням було затверджено в новій редакції лише його текстову частину, в той час як графічна частина залишилась без змін з 11.04.2008 року, на підставі рішення Рівненської міської ради № 1411 «Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного». При цьому, план зонування проходив громадське обговорення при його затвердженні в складі скоригованого генерального плану і безпосередньо при розробленні проекту оскаржуваного рішення, громадське слухання не проводилось. Вважає, що спірне рішення Рівненської міської ради було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
		Позивач надав відповідь на відзив в якій наводить доводи та посилання, тотожні наведеним у змісті позовної заяви.
		Третя особа 1 подала письмові пояснення в яких не погоджується із позовом та наводить аргументи, аналогічні відзиву на позов відповідача.
		Третя особа 2 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що Генеральний план розроблений на розрахунковий період 15-20 років на перспективний розвиток територій і з урахуванням інтересів територіальної громади. Генплан визначає просторово-планувальну організацію територій і поділяє територію міста на функціональні зони, в т.ч. рекреаційну зону для реалізації права громадян на відпочинок. Площа рекреаційної зони визначається розрахунком згідно вимог ДБН, діючих на час проектування (тоді це ДБН 360-92). Право користування землею надає Акт на землю згідно вказаного в Акті призначення земельної ділянки. Для реалізації можливості влаштувати рекреацію на даній території, громада може, лише придбавши землю у власника чи інший законний спосіб. Реалізація зонінгу в розрахунковий період може бути і не виконана повністю, але залишається можливість розбудувати рекреацію в подальші періоди. Якщо ділянка буде віднесена до іншої зони, то це зменшить шанси громади міста створити рекреаційну зону в повному об`ємі на даній території. Просить суд взяти до уваги надані пояснення. 
		Третя особа 3 надала письмові пояснення в яких зауважує, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Тобто, встановлення територіальної зони Р-2 (зони природних ландшафтів) у Плані зонування м. Рівного, в межах земельної ділянки ОСОБА_1 , відповідає проектним рішенням чинного генерального плану щодо формування територій зелених насаджень загального користування. Крім того ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначається, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Тобто рішення діючого Плану зонування міста не порушують будь яких прав заявниці в частині вільного володіння, користування та розпорядження належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою. Просить суд при ухваленні рішення врахувати надані пояснення.
		Позовна заява надійшла до суду 30.11.2020.
		01.12.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою, зокрема, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження спірного рішення, витребувано у відповідача докази.
		13.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи.
		13.01.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено подане клопотання, підготовче засідання відкладено.
		20.01.2021 від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення на позов.
		20.01.2021 від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів та відкладення розгляду справи.
		20.01.2021 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
		20.01.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати підготовче засідання підкладено.
		27.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		01.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи.
		01.02.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено подане клопотання, підготовче засідання відкладено.
		08.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
		10.02.2021 від учасників справи надійшло усне клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору.
		10.02.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання, підготовче засідання відкладено.
		23.02.2021 від третьої особи 1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
		24.02.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
		25.02.2021 від третьої особи 1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
		01.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		01.03.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи по суті підкладено.
		01.03.2021 від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення на позов із клопотанням розглядати справу за відсутності її представника.
		09.03.2021 від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення на позов із клопотанням розглядати справу за відсутності її представника.
		09.03.2021 від третьої особи 1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
		10.03.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання третіх осіб про розгляд справи за відсутності їх представників.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у позовній заяві, та відповіді на відзив.
		Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.
		Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази долучені до матеріалів справи, суд враховує наступне.
		11 квітня 2008 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 1411 «Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного», яким скориговано Схему генерального плану (основне креслення) та Схему зонування міста.
		Наведені обставини визнаються усіма учасниками справи, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, тому в силу ч. 1 ст. 78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню.
		07.11.2011 організаційним відділом відповідача зареєстрований проект рішення «Про затвердження Плану зонування території ( в новій редакції).
		Вказаний проект із додатками був опублікований на офіційному сайті відповідача 01.11.2011.
		22.12.2011 Рівненською міською Радою (12 сесія, 6 скликання), прийняте рішення № 1421 «Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції», яким затверджений План зонування території міста Рівного в новій редакції з пояснювальною запискою згідно з додатками 1 та 2 до цього рішення (п. 1 рішення).
		Вказане рішення було оприлюднене шляхом його розміщення на офіційному сайті відповідача.
		18.06.2018, згідно договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання придбала земельну ділянку площею 0,3918га з цільовим  призначенням «для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер 56101000000:01:055:0607 у АДРЕСА_1 .
		Попередній власник вказаної земельної ділянки - ОСОБА_3 придбав цю землю у 2006 році, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.06.2006. А ще перед ним ця земля належала ОСОБА_4 , яка, у свою чергу, отримала її у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства «з послідуючою передачею у власність» згідно рішення КСП «Волинь» від 19.02.1998, оформленого протоколом № 1 зборів уповноважених КСП «Волинь», Рівненського району.
		Учасниками справи не заперечується також та обставина, що належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером 56101000000:01:055:0607 з цільовим  призначенням «для ведення особистого селянського господарства», що знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно Плану зонування території міста Рівного, знаходиться в рекреаційній зоні Р-2. 
		Позивач вважає, що прийнятим Рівненською міською радою рішенням від 22.12.2011 року № 1421 «Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції» створено передумови, які обмежують право позивача на використання земельної ділянки, що знаходиться у його власності, за її цільовим призначенням. Окрім цього, звертає увагу суду, що таке рішення відповідача не проходило процедуру громадських слухань та прийнято без врахування приватних інтересів власників земельних ділянок, що знаходяться в рекреаційній зоні, а тому оскаржує рішення в судовому порядку як таке, що порушує її права.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу прийнятого ним спірного рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд враховує наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Пунктом 42 ч. 1 ст. 26 цього ж закону встановлено виключну компетенцію міської ради щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Судом встановлено, що позивач є жителем міста Рівного, членом територіальної громади міста, має у власності земельну ділянку з кадастровим номером 56101000000:01:055:0607 з цільовим  призначенням «для ведення особистого селянського господарства», що знаходиться у АДРЕСА_1 , отже він є учасником правовідносин у сфері містобудування м. Рівного на підставі наведених положень права. 
		З цих підстав суд вважає, що позивач має передбачене ст. 264 КАС України право оскаржити рішення Рівненської міської ради від 22.12.2011 року № 1421 «Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції», оскільки він є суб`єктом правовідносин, у яких цей акт підлягає застосуванню. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаєЗакон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Статтею 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280) встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Згідно із приписамипункту 42 частини першої статті 26 Закону № 280, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. № 3038-VI (зараз і надалі в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, далі - Закон № 3038), який відповідно до його преамбули спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		За змістом статті першої Закону № 3038, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Положенням ч. 1 ст. 2 Закону № 3038 встановлено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.
		Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч. 2 ст. 4 Закону № 3038)
		Згідно ч. 2 ст. 5 цього ж закону, вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. 
		Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території (ч. 1 ст. 16 Закону № 3038).
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 3акону № 3038, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 18 Закону № 3038, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невід`ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів (ч. 1).
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації території (ч. 2).
		Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) встановлення для кожної зони умов та обмежень з визначенням видів використання земельних ділянок та об`єктів нерухомості; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.
		Відповідно до ДСТУ-Н Б Б.1-1 -12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінгу)» (чинного на час прийняття оскаржуваного рішення, далі - Настанова), ця настанова встановлює типові вимоги до складу та змісту Зонінгу населеного пункту. Положення цієї настанови застосовуються органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними особами при розробленні Зонінгів на відповідні території.
		Пунктами 4-1-4.4. Настанови визначено, що Зонінг розробляється на основі генерального плану населеного пункту, плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру. Зонінг може розроблятися на всю територію населеного пункту або на його частину. Розроблення Зонінгу окремих частин території населених пунктів може здійснюватись: при внесенні змін до генерального плану; при необхідності визначення містобудівних умов та обмежень для відповідної території, в першу чергу, історичних ареалів населених пунктів, інвестиційно-привабливих територій, територій реконструкції існуючої забудови; обмежених фінансових можливостей та низької інвестиційної активності в розвиток території. Розроблення Зонінгу окремих частин території населених пунктів здійснюється на основі генерального плану населеного пункту при наявності схеми зонування всієї території населеного пункту.
		За приписами пунктів 4.7-4.10 Настанови, основним документом Зонінгу є схема зонування, яка розробляється в цифровій формі у місцевій системі координат, прив`язаній до державної системи координат, що дозволяє формувати її електронне зображення або отримувати її аналоговий документ на паперових носіях необхідного масштабу.
		На схемі зонування територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент.
		На схемі зонування відображаються: межі та кодові позначення встановлених Зонінгом територіальних зон (включно з підзонами у їх складі); межі затверджених у встановленому порядку територій об`єктів культурної спадщини (за наявності).
		Назви і кодові позначення зон (включно з підзонами у їх складі) групуються за видами.
		Код підзони включає код територіальної зони, в межах якої вона виділена, і порядковий номер підзони.
		Містобудівними регламентами, встановленими для кожної територіальної зони (підзони), визначаються: види дозволеного (переважні та супутні) використання земельних ділянок; граничні параметри дозволеного будівництва, реконструкції об`єктів будівництва відповідно Порядку надання умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109 та зареєстрованого у Мінюсті України за № 912/19650 від 22.07.2011).
		Сукупність, видів використання та граничних параметрів переважного будівництва, реконструкції об`єктів будівництва у складі містобудівного регламенту є єдиними для усіх об`єктів в межах відповідної зони, якщо інше не обумовлене у складі регламенту. 
		Містобудівні регламенти підзон можуть відрізнятися від містобудівного регламенту територіальних зон за окремими показниками дозволеного будівництва.
		Для кожної земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту відповідної зони.
		Невідповідними містобудівним регламентам вважаються земельні ділянки та існуючі об`єкти, зокрема, існуючі види використання земельних ділянок для містобудівних потреб і параметри об`єктів будівництва, які не відповідають видам переважного використання.
		Земельні ділянки та розташовані на них об`єкти, які існували до впровадження в дію Зонінгу, граничні розміри і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можуть використовуватись без визначення терміну їх приведення у відповідність до містобудівного регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров`я людини, для оточуючого середовища, об`єктів культурної спадщини.
		Зміна видів використання земельних ділянок і об`єктів будівництва фізичними та юридичними особами здійснюється у відповідності до переліку видів переважного та супутніх видів допустимого використання в межах відповідної територіальної зони при дотриманні вимог містобудівних регламентів та в порядку, визначеному законодавством, за умов забезпечення надійності та безпеки об`єктів нерухомості.
		Суд зауважує, що невідповідність наміру забудови встановленим видам дозволеного використання земельних ділянок і об`єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.
		Таким чином, із сукупного аналізу вказаних вище норм права слідують наступні висновки: по перше, план зонування розробляється з дотриманням вимог урахування приватних інтересів та попередніх рішень щодо планування та забудови територій; по друге, план зонування встановлює обмеження використання території у межах визначених зон, які є обов`язковими для виконання. По третє, використання земельної ділянки за іншим видом використання ніж тим, що зазначене в плані зонування є порушенням будівельних норм і правил.
		Крім того, План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ст. 17 Закону № 3038).
		Судом встановлено, що рекреаційна зона Р-2, згідно спірного рішення відповідача, є зоною природних ландшафтів. До вказаної зони входять парки, лісопарки, природні заповідники. Мета організації зони полягає в збереженні природних особливостей і ландшафтів та одночасно стимулює створення умов для відпочинку населення. Заходи повинні здійснюватися з мінімальним впливом на довкілля.
		Переважні види використання такої зони: 1. Лісопарки. 2. Спортивні майданчики, стадіони, спортивні заклади. 3. Бігові доріжки. 4. Велосипедні доріжки. 5. Лижні траси.
		Допустимі види використання: Відкриті стоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів. 2. Допоміжні споруди, що пов`язані з організацією відпочинку (малі архітектурні форми). 3. Заклади прокату необхідного інвентарю. 4. Спортивні та оздоровчі комплекси. 5. Виставкові комплекси. 
		Умовно допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або узгодження): 1. Готелі, мотелі, кемпінги. 2. Туристичні центри. 3. Профілакторії, санаторії. 4. Лікарні, госпіталі загального типу. 5. Будинки-інтернати для старих. 6. Підприємства громадського харчування: кафе, бари, ресторани, закусочні. 7. Майданчики для пікніків. 8. Громадські вбиральні. 9. Окремі адміністративно-господарські будівлі.
		При цьому, у спірному рішенні немає жодної згадки про те, яким чином власники приватних земельних ділянок із цільовим призначення для особистого селянського господарства мають використовувати за цільовим призначенням власні землі, коли такого цільового призначення та видів використання, що визначені в межах цієї підгрупи в Класифікації, План зонування не передбачає взагалі. А запровадження на приватних сільськогосподарських землях рекреаційної зони фактично зобов`язує їх використання як лісопаркової зони, стадіону, спортивного майданчику із вільним доступом, що виключає можливість використання земель за цільовим призначенням, що порушує право власників та унеможливлює здійснення ними обов`язку використовувати власні земельні ділянки за їх цільовим призначенням. 
		Також суд уважає за необхідне звернути увагу і на наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
		Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. 
		До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (ст. 51 цього ж кодексу).
		Відповідно до ч. 1, 3, ст. 52 ЗК України, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		А за змістом ч. 3 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
		З урахуванням викладеного вище, слід дійти висновку, що рекреаційна зона Р-2 фактично є територією загального користування. В свою чергу, територія загального користування належить до комунальної форми власності. Отже, земельну ділянку позивача із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства було віднесено до території комунальної форми власності, що є порушенням чинного земельного законодавства.
		Також суд враховує, що види використання земельних ділянок, визначені в Класифікації, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, відповідно до якої землі рекреаційного призначення поділяються на окремі види використання: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту; для індивідуального дачного будівництва; для колективного дачного будівництва.
		Тобто, при прийняті рішення, що оскаржується, не було враховано цільове призначення земельної ділянки позивача. Фактично відповідач в односторонньому порядку не врахував функціональне призначення належної позивачу земельної ділянки та змінив її цільове призначення.
		При цьому суд повторює, що позивачка придбала у власність вказану земельну ділянку у 2018 році, але попередній її власник - ОСОБА_3 , придбав цю землю у 2006 році. А ще перед ним, ця земля належала ОСОБА_4 , яка у свою чергу отримала її у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства «з послідуючою передачею у власність» згідно рішення КСП «Волинь» у 1998 році - задовго до затвердження плану зонування території.
		Щодо пояснень третьої особи 3 з приводу того, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій (ч. 2 ст. 24 Закону № 3038), то суд зауважує, що мова не йде про припинення права власності чи користування, мова йде про обмеження права користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», оскільки така ділянка знаходиться в рекреаційній зоні. А припинення і обмеження права це різні поняття за своєю суттю та змістом.
		Щодо процедури громадських слухань.
		В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що громадські слухання пов`язані із прийняттям рішення № 1421 від 22.12.2011 «Про затвердження плану зонування території міста Рівного в новій редакції» не проводилися. Однак, наголосив, що такі слухання і не повинні проводитися, оскільки графічну частину плану зонування змінено не було. Було лише прийнято в новій редакції його текстову частину. При цьому, громадські слухання проводилися в 2008 році під час коригування Генерального плану міста Рівного та прийняття рішення про його затвердження, в складі якого знаходилася Схема зонування міста.
		Такі доводи та посилання відповідача є неприйнятними з огляду на наступне. 
		Статтею 21 Закону № 3038 передбачено проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, зокрема частиною першою зазначено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Тотожна норма закріплена і в ДСТУ-Н Б Б.1-1 -12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінгу)», відповідно п. 6.9 якого зазначено, що проект Зонінгу та проект змін до Зонінгу підлягає громадському слуханню та затвердженню у встановленому порядку.
		Із викладеного слідує, що громадські слухання проводяться як під час розроблення, зокрема плану зонування, так і під час розроблення змін до нього. 
		Відповідно до частини другої, третьої статті 21 Закону № 30308, затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
		Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:
		1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;
		2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;
		3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);
		4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;
		5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Також, частинами четвертою - шостою статті 21 Закону № 3038 передбачено, що оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.
		Пунктом 11 статті 21 Закону № 3038 встановлено, що порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.
		Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Цей Порядок (чинний на час прийняття спірного рішення, далі  Порядок № 555), визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - містобудівна документація) (пункт 1 вказаного Порядку). Проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 555 сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують:
		-оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;
		-оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;
		-реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;
		-узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);
		- оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
		З врахуванням викладеного суд зазначає, що оскільки здійснювалось розроблення плану зонування м. Рівного в новій редакції, то проведення громадських слухань є обов`язковим. 
		У відповідності до пункту 4 Порядку № 555, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
		За правилами пункту 5 Порядку № 555, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:
		1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;
		2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;
		3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;
		4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;
		5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;
		6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;
		7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).
		Підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду (п. 6 Порядку).
		Матеріалами справи стверджується, що проект спірного рішення відповідача був опублікований лише на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради 01.11.2011 року. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вимоги п. 4 Порядку № 555 не були виконані відповідачем у повному обсязі, зокрема, не було здійснено оприлюднення проекту рішення шляхом опублікування у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території. Також відповідачем не було дотримано п. 5 Порядку № 555 щодо оголошення повідомлення про початок проведення громадських слухань.
		За наведеного, суд уважає, що відповідачем під час розроблення Зонінгу м. Рівного в новій редакції порушено процедуру проведення громадських слухань, що є порушенням вимог чинного на час прийняття такого рішення законодавства.
		Суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:
		«Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
		Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
		Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
		Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
		Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
		Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
		Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
		Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
		Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.
		Судом під час розгляду цієї справи встановлено порушення процедури проведення громадський слухань, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про затвердження плану зонування міста Рівного в новій редакції, адже завдяки консультативній природі слухань, орган місцевого самоврядування отримує сигнал про найбільш тривожні проблеми для населення, а громадяни, усвою чергу, мають можливість не тільки висловити свою думку, але йдати пропозиції стосовно вирішення проблеми, а також подати зауваження, зокрема, щодо визначення функціональних зон міста Рівного з урахуванням своїх приватних інтересів. Своєю чергою, орган місцевого самоврядування, володіючи внаслідок громадських слухань інформацією щодо наявності таких приватних інтересів, має можливість під час розроблення Зонінгу їх врахувати.
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що рішення Рівненської міської ради № 1421 від 22 грудня 2011 року «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Рівного в новій редакції», прийняте з порушенням критеріїв обґрунтованості, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливості; пропорційності, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовну заяву належить задовольнити.
		Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 840,80грн згідно платіжного № Пн211602С1 від 27.11.2020, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача, як органу, що приймав оскаржуване рішення. 
		Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В :
		Позовну заяву задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та не чинним рішення Рівненської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1421 "Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Рівне в новій редакції".
		Роз`яснити Рівненській міській раді, що відповідно до частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та не чинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради судовий збір в сумі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення складений 12 березня 2021 року
		 
		 
		Суддя Т.О. Комшелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...