Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/3371/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2021. Зареєстровано: 15.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2021.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 березня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  926/3371/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги  ОСОБА_1 
		 
		на постанову Західного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Скрипчук О. С., Матущак О. І., Мирутенко О. Л.
		від 18.11.2020 
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег"
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 
		про звернення стягнення на предмет іпотеки, 
		1. Історія справи
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.08.2019 звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу з прилюдних торгів по початковій ціні, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а саме на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" для погашення заборгованості в розмірі 19264,70 доларів США.
		23.09.2019 Господарським судом Чернівецької області видано наказ на виконання вказаного рішення.
		02.06.2020 позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою про заміну сторони його правонаступником, в якій просив замінити сторону за наказом Господарського суду Чернівецької області № 926/3371/17 від 23.09.2019, а саме: первісного боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" на правонаступника боржника - ОСОБА_1 .
		Заява мотивована тим, що наказ Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2020 № 926/3371/17 було пред`явлено до виконання приватному виконавцю Кондрюку К.О. Однак, постановою приватного виконавця від 11.10.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 13.09.2019 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 
		2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про заміну сторони його правонаступником.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою, він не є стороною правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, а тому ОСОБА_1 не може бути відповідачем у даній справі через порушення суб`єктної юрисдикції господарських судів. При цьому, перебування судового рішення господарського суду на стадії виконання не дає підстав для зміни суб`єктної юрисдикції господарських судів.
		Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2020 у справі № 926/3371/17. Заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про заміну сторони його правонаступником задоволено. Замінено боржника за наказом Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2019 у справі №926/3371/17 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" на ОСОБА_1 .
		Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
		- оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку;
		- перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна;
		- у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Дана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 07.05.2019 у даній справі;
		- враховуючи те, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на предмет іпотеки (договір іпотеки від 28.10.2005), на яке звернуто стягнення для погашення заборгованості в розмірі 19 264,70 доларів США, згідно із рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.08.2019 у даній справі, заява позивача щодо заміни сторони за наказом Господарського суду Чернівецької області № 926/3371/17 від 23.09.2019 підлягає задоволенню.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у даній справі, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
		- ОСОБА_1 не може бути правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег", оскільки в даному випадку не виникло матеріального правонаступництва;
		- суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що перебування рішення господарського суду на стадії виконання не дає підстав для зміни суб`єктної юрисдикції господарських судів;
		- договір купівлі-продажу майна, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" та ОСОБА_1 , є нікчемним правочином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" діяло недобросовісно, та відчужило ОСОБА_1 майно, яке є предметом іпотеки без згоди кредитора, не повідомивши його про це.
		5. Узагальнені доводи інших учасників справи
		Учасники даної справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень. 
		6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		7. Позиція Верховного Суду
		Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
		Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
		У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
		Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону "Про виконавче провадження").
		Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
		Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
		Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі  коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
		Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
		Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
		Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
		Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.
		Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина 7 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження").
		Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. 
		Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
		За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.
		В разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.
		Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
		Отже, при набутті права власності на об`єкт іпотеки відбувається заміна іпотекодавця у правовідносинах і відповідно є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/6325/13, від 07.10.2020 у справі № 161/20677/13-ц).
		У справі, яка переглядається, встановлено, що після прийняття рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.08.2019 про звернення стягнення на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , вказаний предмет іпотеки вибув з власності первісного боржника у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2019, укладеного з ОСОБА_1 . 
		Тобто в цьому випадку відбулось правонаступництво від первісного боржника до наступного власника предмета іпотеки в силу вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку".
		Отже, зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень законодавства, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег") за договором іпотеки від 28.10.2005, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" на момент укладення цього договору, зокрема і права й обов`язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком місцевого господарського суду про неможливість заміни боржника на фізичну особу, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Верховним Судом не встановлено порушень апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. 
		Щодо доводів скаржника про те, що договір купівлі-продажу майна, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" та ОСОБА_1 , є нікчемним правочином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" діяло недобросовісно, та відчужило ОСОБА_1 майно, яке є предметом іпотеки, без згоди кредитора, не повідомивши про це скаржника, Верховний Суд зазначає, що приписами статті 23 Закону України "Про іпотеку" імперативно визначено, що новий власник стає новим іпотекодавцем навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Тобто, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця даною нормою встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.
		Не знайшли свого підтвердження і посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/8068/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 12/299, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10364/16, тому що Верховний Суд у вказаних справах не досліджував питання та не робив відповідні висновки щодо заміни боржника у виконавчому листі за наявності обставин зміни власника предмета іпотеки на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку".
		8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 1 частини 1     статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених           статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином, перевіривши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
		9. Судові витрати
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі                        № 926/3371/17  залишити без змін.                                                                                                                                            
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                              Н. М. Губенко
		 
		Судді                                                                                                                  О. А. Кролевець
		          
		                                                                                                                                О. О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...