Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/16061/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2021.
Дата набрання законної сили: 03.03.2021
Номер судового провадження: 61-16988ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                          
		Іменем України
		 
		03 березня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 522/16061/18
		 
		провадження № 61-16988св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),            Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 жовтня                      2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст подання приватного виконавця
		 
		У жовтні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 59855383 з примусового виконання виконавчого листа № 522/16061/18, виданого Приморським районним судом м. Одеси 09 серпня 2018 року.
		 
		Подання приватного виконавця мотивовано тим, що на примусовому виконанні у нього перебуває виконавче провадження № 59855383                                   з примусового виконання виконавчого листа № 522/16061/18, виданого                    09 серпня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь                       ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 13 травня 2018 року в розмірі 964 207,21 грн.
		Оскільки боржник у добровільному порядку не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця, на виклики виконавця не з`являється, отже, вважав за необхідне тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року у складі судді Науменка А. В. у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Ухвала мотивована тим, що судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про виклик боржника та виходи державного виконавця до місця його проживання з метою встановлення об`єктивних обставин (тривале відрядження, хвороба, тощо), що можуть заважати виконанню рішення суду.
		 
		Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року закрито.
		Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси                від 21 жовтня 2019 року повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що тлумачення пункту 31                  частини першої статті 353 ЦПК України свідчить, що законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.  Зі змісту апеляційної скарги випливає, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. усупереч статті 353                    ЦПК України ставить питання щодо скасування ухвали суду про відмову              у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
		Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
		 
		Враховуюче наведене, апеляційний суд вказав, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси                    від 21 жовтня 2019 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України підлягає закриттю, з поверненням апеляційної скарги особі, яка її подала.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У листопаді 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року справу призначено                      до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом не враховано положення статті 129 Конституції України та порушено право на доступ до правосуддя.
		 
		Зазначає, що 12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/1016/17 (провадження                        № 61-19138сво18) надав правовий висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізовувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для залишення заяви без розгляду мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про відмову у залишенні заяви без розгляду, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою.
		 
		Отже, вказує, що тлумачення пункту 31 частини першої статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
		 
		Стверджує, що на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України справу слід передати на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 129 Конституції України та підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвала про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не оскаржується в апеляційному порядку та фактично порушив право заявника на доступ до правосуддя, зокрема, гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення. 
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження                               в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                         і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої                              статті  129 Конституції України).
		 
		Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
		 
		Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у главах 1, 2 розділу V ЦПК України, якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
		 
		Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження                                  і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів                    і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. 
		 
		У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
		 
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини                            і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
		 
		Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
		 
		Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		Згідно з пунктом 31 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо                      (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		 
		Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право  громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
		 
		Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.  
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
		 
		Обгрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника                     ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, приватний виконавець посилався на ухилення останнього за виконавчими провадженнями від виконання зобов`язань, покладених на останнього судовим рішенням.
		 
		Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 488/926/16-ц (провадження                              № 61-15328св19) тлумачення пункту 31 частини першої статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		 
		Особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, з поданням про ухвалення якого звернувся приватний виконавець до суду, є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо. 
		 
		У справі, яка переглядається, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. відповідно до статті 353 ЦПК України скористався своїм правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні його подання про тимчасове обмеження боржника  ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яка відповідно до пункту 31 частини першої  статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
		 
		Повертаючи приватному виконавцю Колечко Д. М. апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначеного не врахував та помилково вважав, що ухвала суду про відмову у задоволенні подання приватного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що приватний виконавець у силу закону не може оскаржити рішення суду, оскільки не є стороною                у справі.
		 
		Апеляційний суд не врахував наведеного, неправильно застосував норми процесуального права, його висновок про закриття провадження у справі закріплює правову невизначеність щодо порядку вирішення судами подання про тимчасове обмеження у виїзді за кордон боржника, тому ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною й обґрунтованою, підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали з передачею справи до апеляційного суду на новий розгляд.
		 
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. просить передати справу № 522/16061/18 на розгляд Великої Палати верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему                                і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи № 522/16061/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому клопотання заявника задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задовольнити.
		 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		 
		Р. А. Лідовець
		 
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...