Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1470/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2021.
Дата набрання законної сили: 09.03.2021
Номер судового провадження: 51-5588км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016160000000042

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		09 березня 2021 року
		м. Київ
		судова справа № 520/1470/18
		провадження № 51-5588км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		захисника   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		представника   ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями адвоката    ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 липня 2018 року про відмову в поновленні строку наапеляційне оскарження та повернення його апеляційної скарги на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року затверджено угоди від 18 січня 2018 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області і обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року.
		Згідно з вироком:
		ОСОБА_10 засуджено за ч.1 ст. 255 КК України (в редакції від 5 квітня 
		2001 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року); ч. 3 ст. 27, частинами 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 
		від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції 
		від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно призначено ОСОБА_10 покарання увиді позбавлення волі строком на 5 років 
		з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом 
		у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 
		4590 грн.
		Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 
		з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, 
		із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна;
		ОСОБА_11 засуджено за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року); 
		ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року); частинами 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року); 
		ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно призначено ОСОБА_11 покарання увиді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади головного диспетчера на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом у розмірі 
		270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн.
		Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 
		з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати посади головного диспетчера на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна;
		ОСОБА_12 засуджено за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції від 05 квітня 
		2001 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року); частинами 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно призначено ОСОБА_12 покарання увиді позбавлення волі строком на 5 років 
		з позбавленням права обіймати посади експедитора на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, 
		зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 
		що становить 4590 грн.
		Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 
		з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати посади експедитора на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна;
		ОСОБА_13 засуджено за ч.1 ст. 255 КК України (в редакції від 05 квітня 
		2001 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року); частинами 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно призначено ОСОБА_13 покарання увиді позбавлення волі строком на 5 років 
		з позбавленням права обіймати посади експедитора на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, 
		зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 
		що становить 4590 грн.
		Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_13 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати посади експедитора на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна.
		Цим вироком клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації 
		до речових доказів у кримінальному провадженні  задоволено. Застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - І; АЗС - ІІ; сховища - ІІІ; дренажної ємкості-IV; огорожи - номер 1-7,28; споруди - номер 8 - 27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх звернення на користь держави.
		Не погоджуючись із зазначеним вироком, адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 оскаржив його вапеляційному порядку. 
		Миколаївський апеляційний суд 30 липня 2018 року ухвалою відмовив адвокату ОСОБА_8 у задоволенні його клопотання про поновлення строку наапеляційне оскарження вироку Київського районного суду м. Одеси 
		від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та 
		ОСОБА_13 та повернув його апеляційну скаргу.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
		У касаційній скарзі з доповненнями адвокат  ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову впоновленні строку на оскарження вироку щодо  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тапризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не врахував поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначеного вироку, а тому всупереч положенням п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України прийняв незаконне рішення про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження судового рішення та повернення апеляційної скарги, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без зміни. 
		Захисник ОСОБА_6 та представник ТОВ «Скарбниця Бессарабії» 
		ОСОБА_7 вважали, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
		Мотиви Суду:
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви йпідстави для його ухвалення.
		Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення про повернення апеляційної скарги було прийнято на підставі ч. 3 ст. 399 зазначеного Кодексу, п. 4 якої передбачає, що апеляційна скарга повертається особі, котра її подала, увипадку, якщо таку скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і суд апеляційної інстанції незнайшов підстав для його поновлення, про що просив адвокат ОСОБА_8 .
		Відповідно до ч. 2 ст. 395 КПК України, яка встановлює порядок істроки апеляційного оскарження, апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Частина 3 цієї жстатті передбачає, що у випадку, коли вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та 
		ОСОБА_13 , було проголошено 26 лютого 2018року, тоді як апеляційну скаргу 
		на вказане судове рішення адвокат ОСОБА_8 подав лише 06 липня 2018року, тобто поза межами тридцятиденного строку на його оскарження.
		При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що у заяві про поновлення строку наапеляційне оскарження зазначеного вироку ОСОБА_8 не навів обґрунтованих підстав для його поновлення, у зв`язку з чим подану ним апеляційну скаргу йому було повернуто.
		В обґрунтування прийнятого рішення апеляційний суд зазначив, що вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 березня 2018 року, з огляду на що вказаний вирок був доступний для ознайомлення, в тому числі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . 
		При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що посилання ОСОБА_8 на те, що про наявність вироку щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та 
		ОСОБА_13 йому стало відомо лише 01 липня 2018 року є безпідставними 
		та вони не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки адвокатом не надано суду будь-яких даних щодо того, яким чином та коли його підзахисний дізнався про зазначений вирок.
		Однак, колегія суддів касаційного суду не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
		Абзац 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує  якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.
		Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, 
		і встановлення моменту його закінчення.
		Вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року щодо 
		ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує.
		Тобто у даному випадку початок строку на апеляційне оскарження обчислюється відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України з дня отримання особою копії судового рішення, яке вона оскаржує.
		Як вбачається із матеріалів провадження, копія вищевказаного вироку адвокату ОСОБА_8 та його підзахисному ОСОБА_9 не направлялась.
		Про постановлення вироку щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та 
		ОСОБА_13 , як видно з апеляційної скарги, ОСОБА_9 стало відомо лише 
		01 липня 2018 року, після чого 06 липня цього ж року його адвокатом була подана апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного вироку.
		При цьому слід зазначити, що одне лише розміщення постановленого судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень не може свідчити про автоматичне доведення його змісту до осіб, інтересів яких воно стосується та ототожнюватись з отриманням його копії, як це передбачено процесуальним законом.
		З урахуванням викладеного, строк на апеляційне оскарження не був пропущений, 
		а тому апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Київського районного суду м. Одеси 
		від 26 лютого 2018 року, дійшов необґрунтованого висновку про відмову 
		в поновленні строку та необхідність повернення апеляційної скарги.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При новому розгляді слід врахувати викладене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу адвоката  ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 липня 2018 року 
		про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню непідлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...