Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/46845/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2021.
Дата набрання законної сили: 02.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  
		                        
		Справа № 757/46845/19-ц                                                                 Головуючий у 1-й інст. - Батрин О.В.
		Апеляційне провадження 22-ц/824/1915/2021                                                       Доповідач - Рубан С.М.
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		          02 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		                                   головуючого судді          Рубан  С.М.
		                                   суддів                     Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.
		                                          при секретарі              Костецька М.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Тузової Владислави Олександрівни та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Батрин О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У вересні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в якому просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь 58,86 дол. США в якості 3% річних, грошові кошти у сумі 623 314,72 грн., з яких: 603 207,79 грн. - пеня за порушення зобов`язання відповідно до ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 20 106,93 грн. - пеня за порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу.
		Посилався на те, що 30.08.2018 року позивач ініціював переказ власних грошових коштів у сумі 8 628 доларів США зі свого рахунку на біржі з торгівлі віртуальними валютами ВІТTRЕХ INС на власний картковий рахунок в іноземній валюті, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», які надійшли на рахунок 03.09.2018 року через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів SWIFT. У день надходження до банку переказу позивачу зателефонувала співробітник банку та повідомила, що зазначений переказ не буде зараховано на поточний рахунок позивача, оскільки дана операція нібито пов`язана з арбітражними операціями на ринку FОRЕХ. Того ж дня позивач звернувся до колл-центру банку з проханням надати інформацію чому грошові кошти не було зараховано на поточний рахунок позивача. 4.09.2018 року позивач отримав листа № 201.0.0.0/7- 180904/2594, відповідно до якого зупинення фінансової операції здійснено банком на підставі роз`яснення НБУ щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти/криптовалюти» Віtсоіn від 10.11.2014року, листа НБУ від 08.12.2014 року «Щодо віднесення операцій з «віртуальною валютою/криптовалютою Віtсоіn до операцій з торгівлі іноземною валютою», спільна заява фінансових регуляторів щодо статусу криптовалют в Україні від 30.11.2017року.
		6.09.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою для надання пояснень щодо відмови у зарахуванні на його картковий рахунок переказу коштів в іноземній валюті, де зазначав, що відправник переказу (компанія ВІТTRЕХ INС) зареєстрована у США у м. Seattle штат Вашингтон за адресою: 800 5th Avenue Ste.4100 Seattle, WА 98104-3100. 13.09.2019 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-180907/2068 від 10.09.2019 року, відповідно до якого банком не зараховано на поточний рахунок грошовий переказ в іноземній валюті з підстав відсутності та необхідності надання «на офіційному бланку належним чином завіреного» договору на здійснення арбітражних операцій.
		27.09.2018 року позивач знову звернувся до банку з відповідною заявою із зазначенням того, що договір між ВІТTRЕХ INС, що надає клієнтам послуги на власному інтернет сайті, та клієнтом укладається шляхом ознайомлення останнього з Правилами обслуговування, що розміщено на інтернет сайті ВІТTRЕХ INС та їх акцептом із застосуванням електронного підпису, в тому числі - шляхом натискання на кнопку підтвердження згоди «І Аgrее». Також у заяві було наведено адресу інтернет-сторінки, на якій містилася актуальна на час направлення цієї заяви редакція Правил обслуговування. Крім цього, у  заяві від 27.09.2018 року позивач втретє просив відповідача здійснити зарахування переказу. Проте грошові кошти були зараховані лише 26.11.2018 року, тобто через 83 дні після надходження переказаних коштів на рахунок банку.
		Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь 58,86 в якості 3% річних, грошові кошти у сумі 623 314,72 грн., з яких: 603 207,79 грн. - пеня за порушення зобов`язання відповідно до ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 20 106,93 грн. - пеня за порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу.
		          Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		         Стягнуто з Акціонерного товариства «Кредитний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму 3% річних у розмірі 58,15 дол. США, пеню відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у розмірі 19 654 грн. 21 коп.
		У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
		Стягнуто з Акціонерного товариства «Кредитний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 17 грн. 77 коп.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року виправлено в рішенні описку, правильно виклавши 4 абзац резолютивної частини рішення таким чином «Стягнути з Акціонерного товариства «Кредитний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 212 грн. 70 коп.»
		         Не погоджуючись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Тузова Владислава Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення в частині обґрунтування періоду нарахування пені та 3% річних та змінити резолютивну частину рішення, зменшивши розмір пені до 14 141,36 грн., а розмір 3% річних до 41,84 дол. США. 
		         Посилається на те, що Договір на здійснення арбітражних операцій, який був укладений позивачем з компанією BITTREX INC задля проведення ним своїх платежів в частині торгівлі віртуальними валютами (криптовалютою) на відповідній біржі, та був запрошений банком у нього - було позивачем фактично надано Банку саме 27.09.2018 року. Таким чином, неправомірним є висновок суду про те, що пеня повинна нараховуватись за період з 04.09.2018 року, оскільки період прострочення проведення Банком платежу почався з 28.09.2018 року, тобто з наступного дня після того, як позивач надав Банку договір на здійснення арбітражних операцій. Отже, період нарахування як пені, так і 3% річних може бути визначений лише у межах дат - з 28.09.2018 року по 25.11.2018 року, що складає 59 днів.  
		         Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, збільшивши суму пені передбаченої Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до 20 360 грн. та збільшивши суму 3% річних до 58,86 дол. США. Скасувати рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» пеню у розмірі 610 803,64 грн.
		          Посилається на те, що висновок суду щодо тривалості прострочення 82 дні не відповідає обставинам справи, оскільки період часу з 04.09.2018 року по 25.11.2018 року становить 83 дні. Вказує, що розмір пені, який має бути стягнутий на підставі ч.2 п.32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» має бути визначено 8 628 дол. США х 0,1% х 83 дні = 716,12 дол. США та враховуючи офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ станом на день подання апеляційної скарги, еквівалентна сума пені в національній валюті складає 20 360 грн. (716,12 дол. США х 28,431 грн./дол. США.). Судом не прийнято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц відповідно до якої,відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Таким чином, враховуючи методику розрахунку, яку застосовував суд, пеня встановлена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» складає 21 483,72 дол. США, що еквівалентно 610 803,64 грн.
		           ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу представника АТ КБ «Приватбанк», в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що не здійснював арбітражних операцій та не мав жодних законних підстав укладати на офіційному бланку належним чином завірений договір на здійснення арбітражних операцій, а вимога банку надати такий договір була незаконною. Про безпідставність та незаконність такої вимоги Банку позивачем було повідомлено відповідача письмовою заявою від 27.09.2018 року, яка містила відповідне обґрунтування із посиланням на норми діючого законодавства. Дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача не відповідали вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».  
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що період прострочення проведення Банком платежу почався з 28.09.2018 року, тобто з наступного дня після того, як позивач надав банку договір на здійснення арбітражних операцій. Таким чином, нарахування пені та 3% річних може бути визначено лише у межах дат з 28.09.2018 року по 25.11.2018 року, що складає  59 днів. Чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно - правової відповідальності за одне і те саме порушення. Позивач нараховує пеню на підставі двох різних норм матеріального права, які є взаємовиключними одна до одної, за одне і те саме порушення та за один і той же період часу. До правовідносин, які склалися між позивачем і відповідачем застосовується спеціальний Закон України «Про платіжні системи».   
		В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
		 
		 Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 31.08.2018 року позивач ОСОБА_1 ініціював переказ власних коштів зі свого рахунку на біржі з торгівлі віртуальними валютами ВІТTRЕХ INС на власний картковий рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», які надійшли на рахунок 03.09.2018 року через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів SWIFT.
		Грошові кошти позивача мали бути зараховані на його рахунок протягом операційного дня, тобто 3 вересня 2018 року, натомість кошти були зараховані 26 листопада 2018 року.
		Враховуючиположення ч. 2 п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня нарахована за період з 4 вересня 2018 року по 25 листопада 2018 року(82 календарні дні) становить 707,50 доларів США (8 628 доларів США - сума переказу х 0,1% х 82 прострочені дні).
		Крім того, за порушення виконання зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 58,15 доларів США (8 628 доларів США - сума переказу х 3% х 82 прострочені дні / 365).
		Відмовляючиу задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,суд виходив з того, що одночасне стягнення пені відповідно до вказаного Закону та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов`язань свідчить про не дотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
		         Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційних скарг виходячи з наступного.
		Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
		3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
		4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
		5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
		6) як розподілити між сторонами судові витрати;
		7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
		8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).    
		 
		Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що 30.08.2018 року ОСОБА_1 ініціював переказ власних грошових коштів у сумі 8 628 доларів США зі свого рахунку на біржі з торгівлі віртуальними валютами ВІТTRЕХ INС на власний картковий рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», які надійшли на рахунок 03.09.2018 року через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів SWIFT(а.с. 11).
		Проте, грошові кошти на поточний рахунок позивача банком не були зараховані, оскільки дана операція ніби-то пов`язана з арбітражними операціями на ринку FОRЕХ.
		4.09.2018 року  ОСОБА_1  отримав листа № 201.0.0.0/7- 180904/2594, відповідно до якого зупинення фінансової операції здійснено банком на підставі роз`яснення НБУ щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти/криптовалюти» Віtсоіn від 10.11.2014 року, листа НБУ від 08.12.2014року «Щодо віднесення операцій з «віртуальною валютою/криптовалютою Віtсоіn до операцій з торгівлі іноземною валютою», спільної заяви фінансових регуляторів щодо статусу криптовалют в Україні від 30.11.2017 року (а.с. 12).
		6.09.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою для надання пояснень щодо відмови у зарахуванні на його картковий рахунок переказу коштів в іноземній валюті, де вказав, що відправник переказу (компанія ВІТTRЕХ INС) зареєстрована у США у м. Seattle штат Вашингтон за адресою: 800 5th Avenue Ste.4100 Seattle, WА 98104-3100. Тобто, за загально відомою інформацією держава, в якій компанію зареєстровано та в якій вона проводить свою діяльність (США) належним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що провадять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, є членом Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FАТF) та її не віднесено Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон (а.с. 13-14).
		13.09.2018 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-180907/2068 від 10.09.2018 року, з якого вбачається, що банком не зараховано на поточний рахунок грошовий переказ в іноземній валюті з підстав відсутності та необхідності надання «на офіційному бланку належним чином завіреного» договору на здійснення арбітражних операцій (а.с. 15).
		27.09.2018 року  ОСОБА_1  звернувся до банку з відповідною заявою із зазначенням того, що договір між ВІТTRЕХ INС, що надає клієнтам послуги на власному інтернет сайті та клієнтом укладається шляхом ознайомлення останнього з Правилами обслуговування, що розміщено на інтернет сайті ВІТTRЕХ INС та їх акцептом із застосуванням електронного підпису, в тому числі - шляхом натискання на кнопку підтвердження згоди «І Аgrее». Така форма договору цілком відповідає нормам законодавства США (зокрема Еlесtrопіс Sіgnаturеs іn Glоbаl and Іntеrnаtіоnаl Соmmеrсе Асt (ЕSGICA), та не протирічить законодавству України. Також,у заяві було наведено адресу інтернет-сторінки, на якій містилася актуальна на час направлення цієї заяви редакція Правил обслуговування. Окрім цього, у цій заяві від 27.09.2018 року позивач втретє просив відповідача здійснити зарахування переказу (а.с. 16-17).
		26.11.2018 року грошові кошти були зараховані на рахунок банку після надання в електронному вигляді договору позивача з компанією ВІТTRЕХ INС (а.с. 18).
		Відповідно до п. 7.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 року, на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються, в тому числі валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім`я власника рахунку відповідно до законодавства України та валюта, переказана з-за кордону.
		Згідно пп. ї п. 1.2 Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затверджених Постановою НБУ № 496 від 29.12.2007 року до переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями належать в тому числі, перекази коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними.
		Відповідно до п. 2.4 цих Правил зарахування на поточні рахунки фізичних осіб - резидентів і нерезидентів переказів із-за кордону та подальша їх виплата з цих рахунків здійснюються без обмеження суми.
		Порядок зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів передбачений главою 4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Положення № 216).
		Відповідно до п. 4.1. глави 4 Положення № 216 Уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень, у яких обов`язково зазначені: ... для бенефіціарів - фізичних осіб, які не здійснюють підприємницької діяльності та яким в уповноваженому банку відкрито рахунок, - прізвище, ім`я та номер рахунку.
		Згідно п. 4.5 глави 4 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на розподільчий рахунок юридичної особи або підприємця, або на поточний рахунок фізичної особи або на транзитний рахунок банку, якщо фізична особа не має рахунку в уповноваженому банку. Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється уповноваженим банком бенефіціара відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання уповноваженим банком виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента з урахуванням у ній цього переказу на користь бенефіціара.
		Відповідно до п. 4.2 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок кредитових сум до з`ясування, якщо в отриманому ним повідомленні зазначені прізвище та/або ім`я, та/або номер рахунку (для фізичної особи, якій відкрито рахунок в уповноваженому банку.
		Згідно п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Згідно ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Таким чином, дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають відповідати вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702-VII , який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 цього Закону банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).
		Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного Фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного Фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
		Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
		Отже, зупинення фінансової операції є правомірним лише у випадку подальшого вчинення банком перелічених дій, визначених статтею 17 Закону.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, щозупинення відповідачем фінансової операції щодо переказу власних коштів позивача є неправомірним.
		Відповідно до письмових заяв позивача від 06.09.2018 року, 27.09.2018 року  ОСОБА_1  надав банку всю необхідну інформацію щодо суті фінансової операції, характеру діяльності компанії ВІТTRЕХ INС, наявності у неї ліцензій необхідних для здійснення операцій з переказу коштів (з посиланням на офіційні інтернет ресурси органів влади декількох штатів США, де можна перевірити інформацію щодо дійсності зазначених ліцензій), договору який було укладено між позивачем та компанією ВІТTRЕХ INС і який має форму Правил обслуговування, що розміщено на сайті компанії у вільному доступі (із посиланням на відповідну сторінку інтернет-сайту, яке було чинне на момент надання інформації).
		У листі № 201.0.0.0/7- 180904/2594 від 4.09.2018 року відповідач не вказав про необхідність надання договору, укладеного між  ОСОБА_1  та компанією ВІТTRЕХ INС.
		Листом № 20.1.0.0.0/7-180907/2068 від 10.09.2018 року відповідач запросив від позивача договір, укладений останнім та компанією ВІТTRЕХ INС на здійснення арбітражних операцій.
		Суд дійшов правильного висновку, що банк не мав права вимагати від позивача договору на здійснення арбітражних операцій, виходячи з наступного.
		Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються: валюта, унесена/переказана власником рахунку з метою здійснення арбітражних операцій на умовах маржинальної торгівлі, а також валюта, одержана власником рахунку як прибуток від здійснення зазначених операцій.
		Згідно Постанови № 281 від 10.08.2005 року «Про затвердження нормативно-правових актів НБУ» право здійснювати арбітражні операції мають виключно уповноважені банки та для зарахування коштів відправлених міжнародним SWIFT-платежем по арбітражних операціях і від FОRЕХ, фізична особа має укласти договір з уповноваженим банком на проведення арбітражних операцій на умовах маржинальної торгівлі.
		Відповідно до п. 34 Постанови «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 03.08.2012 року № 327 уповноважені банки мають право здійснювати з іноземними банками власні арбітражні операції та арбітражні операції за дорученням клієнтів-фізичних осіб-резидентів, які не є суб`єктами підприємницької діяльності. Порядок розміщення гарантійного внеску на відповідному рахунку клієнта (розмір внеску, вид іноземної валюти, строк тощо) визначається в договорі між уповноваженим банком та клієнтом, який передбачає умови проведення арбітражних операцій. Порядок розрахунків між банком та клієнтом за результатами проведення арбітражних операцій (відшкодування збитків за рахунок гарантійного внеску, порядок зарахування прибутку тощо) визначається відповідно до укладених договорів про здійснення арбітражних операцій.
		Уповноважені банки мають право здійснювати арбітражні операції виключно після реєстрації в Національному банку правил проведення цих операцій в порядку, що визначений Національним банком.
		Згідно п. 4.2 гл. 4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів затвердженого Постановою Національного банку України від 28.07.2008 року № 216 уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок бенефіціара після з`ясування ним відсутніх/неточних реквізитів у повідомленні в порядку та в строки, визначені внутрішніми положеннями уповноваженого банку.
		Згідно п. 4 Розділу 1 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління НБУ № 281 від 10.08.2005 року арбітражні операції на умовах маржинальної торгівлі це безготівкові операції, які передбачають виконання двох зустрічних зобов`язань з купівлі та продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту та здійснюються без реальної поставки валюти на міжнародному валютному ринку з метою отримання прибутку від зміни валютного курсу або хеджування валютних ризиків.
		Таким чином,вимоги законодавства, що регламентують порядок здійснення арбітражних операцій не можуть регламентувати правові відносини наявні між сторонами, оскільки відповідач не виконував за дорученням позивача безготівкові операції, які передбачають виконання двох зустрічних зобов`язань з купівлі та продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту та здійснюються без реальної поставки валюти на міжнародному валютному ринку з метою отримання прибутку від зміни валютного курсу або хеджування валютних ризиків.
		Крім того, чинне законодавство України щодо порядку здійснення арбітражних операцій банками та фінансовими установами, які проводять свою діяльність в Україні, не регламентують правові відносини наявні між позивачем та ВІТTRЕХ INС, оскільки вказану компанію зареєстровано та вона проводить свою діяльність під юрисдикцією США, а не в України, є біржею з торгівлі цифровими (віртуальними) валютами та не здійснює за дорученням клієнтів операції з купівлі та продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, а також не здійснює за дорученням клієнтів операції на умовах маржинальної торгівлі без реальної поставки валюти.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що позивач не мав підстав на укладення договору на здійснення арбітражних операцій з АТ КБ «Приватбанк» та з компанією ВІТTRЕХ INС.
		Крім того,банк не мав права витребувати договір, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ВІТTRЕХ INС на підставі п. 4.2. глави 4 Положення № 216, оскільки відповідно до п. 4.1. глави 4 вказаногонормативно-правового акту уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень, у яких обов`язково зазначені:... для бенефіціарів - фізичних осіб, які не здійснюють підприємницької діяльності та яким в уповноваженому банку відкрито рахунок - прізвище, ім`я та номер рахунку.
		Відповідно до п. 4.5. глави 4 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на розподільчий рахунок юридичної особи або підприємця, або на поточний рахунок фізичної особи, або на транзитний рахунок банку, якщо фізична особа не має рахунку і уповноваженому банку. Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється уповноваженим банком бенефіціара відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше» дня, наступного за днем отримання уповноваженим банком виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента з урахуванням у ній цього переказу на користь бенефіціара.
		Відповідно до п. 4.2. Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок кредитових сум до з`ясування, якщо в отриманому ним повідомленні не зазначені прізвище та/або ім`я, та/або номер рахунку (для фізичної особи якій відкрито рахунок в уповноваженому банку.
		Отже, положення п. 4.2. Положення № 216 не є правовою підставою для витребування договору або для незарахування переказаних коштів на поточний рахунок позивача та утримання їх на рахунку кредитових сум до з`ясування оскільки відповідно до SWIFT протоколу переказу, всі необхідні реквізити, включаючи прізвище, ім`я та номер рахунку позивача містяться у полі 59 у повному обсязі.
		Згідно п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується у строк до 3-х операційних днів.
		Відповідно до роз`яснення Національного банку України від 16.10.2013 року № 29-209/17998 ініціювання переказу в іноземній валюті в межах України, продаж цієї іноземної валюти за гривню та подальше зарахування гривневого еквівалента на поточний рахунок отримувача переказу здійснюється з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Тобто, на перекази в іноземній валюті, що надходять на користь фізичних осіб із-за кордону норми п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поширюються, оскільки ініціювання такого переказу здійснюється за межами територіальної юрисдикції, на яку розповсюджується даний Закон.
		Згідно абз. 2 п. 4.2 Положення № 216 уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок бенефіціара після з`ясування ним відсутніх/неточних реквізитів у повідомленні в порядку та в строки, визначені внутрішніми положеннями уповноваженого банку.
		Отже, строки обліку коштів на транзитних рахунках (до зарахування на рахунок клієнта) у разі необхідності вивчення суті та мети фінансової операції, запиту документів/очікування документів від клієнта, від банків-кореспондентів, мають встановлюватися банком самостійно у внутрішніх положеннях.
		Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб`єктів валютних операцій документи, пов`язані із здійсненням валютних операцій, а суб`єкти валютних операцій зобов`язані надавати такі документи на вимогу агентів валютного нагляду у визначений ними строк.
		Проте, АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання підстав для проведення переказу з рахунку позивача на біржі з торгівлі віртуальними валютами на валютний рахунок, відкритий позивачем у банку, було запрошено у позивача договір, який він повинен був укласти з компанією ВІТTRЕХ INС задля проведення своїх платежів в частині торгівлі віртуальними валютами (криптовалютою) на відповідній біржі.
		Судом встановлено, що 26.11.2018 року після телефонної розмови працівника банку з позивачем  ОСОБА_1 було направлено запитуваний договір (а.с.36-47), внаслідок чого грошові кошти були зараховані на рахунок банку (а.с.18).
		Проте, злистів банку не вбачається, що саме такий договір вимагався працівниками банку у позивача (а.с. 12, 15). Письмовими листами вимагався лише договір на здійснення арбітражних операцій.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно п. 32.1. ст. 32. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
		Відповідно до ч. 2 п. 32.2. цієї ж статті у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
		Судом встановлено, що 31.08.2018 року позивач ініціював переказ власних коштів зі свого рахунку на біржі з торгівлі віртуальними валютами ВІТTRЕХ INС на власний картковий рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», які надійшли на рахунок 03.09.2018 року через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів SWIFT.
		Згідно п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
		Отже, грошові кошти позивача мали бути зараховані на його рахунок протягом операційного дня, тобто 3 вересня 2018 року, натомість кошти були зараховані 26 листопада 2018 року.
		Враховуючиположення ч. 2 п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня повинна нараховуватись за період з 4 вересня 2018 року по 25 листопада 2018 року, що за підрахунком становить 82 календарні дні.
		Таким чином, розмір пені за вказаний період становить 707,50 доларів США (8 628 доларів США - сума переказу х 0,1% х 82 прострочені дні).
		Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
		Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.
		Враховуючи вищевикладене та курс гривні до долара США станом на 23 липня 2020 року (27,7798 грн. за 1 долар США) розмір пені становить 19 654 грн. 21 коп. (707,50 доларів США х 27,7798 грн.).
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
		При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
		Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
		Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 58,15 доларів США (8 628 доларів США - сума переказу х 3% х 82 прострочені дні / 365).
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 58,15 дол. США, що еквівалентно 1 615 грн 40 коп. та пеню відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у розмірі 19 654 грн 21 коп.
		Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
		Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
		Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки одночасне стягнення пені відповідно до вказаного Закону та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов`язань свідчить про не дотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом помилково визначено тривалість прострочення з 04.09.2018 року по 25.11.2018 року 82 дні, замість 83 днів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки згідно калькулятору розрахунку дат інтервал у днях в період з 04.09.2018 року по 25.11.2018 року становить саме 82 дні. 
		Посилання ОСОБА_1 на постанови Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №761/26293/16-ц, від 05.06.2019 року у справі №757/32522/17-ц, від 19.06.2019 року у справі №359/8114/17, від 11.01.2020 року у справі №335/11482/16-ц, від 29.01.2020 року у справі №757/53464/18, від 15.04.2020 року у справі №756/14910/16-ц в обґрунтування вимог щодо стягнення пені відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки правовідносини між сторонами у вищевказаних справах виникли на підставі договору банківського вкладу (депозиту). Тобто, не є аналогічними правовідносинам, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування коштів на особистий поточний рахунок позивача (клієнта банку).
		Враховуючи зміст правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. 
		Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» про те, що договір на здійснення арбітражних операцій позивачем було фактично надано банку 27.09.2018 року, тому період прострочення банком платежу почався з 28.09.2018 року та період нарахування пені і 3% річних становить 59 днів (з 28.09.2018 року по 25.11.2018 року), апеляційний суд не приймає до уваги.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не здійснював арбітражних операцій та не мав жодних законних підстав укладати «на офіційному бланку належним чином завірений» договір на здійснення арбітражних операцій.
		В письмових заявах від 06.09.2018 року та 27.09.2018 року                  ОСОБА_1 надав Банку всю необхідну інформацію щодо суті фінансової операції, характеру діяльності компанії BITTREXINC, наявності у неї ліцензій необхідних для здійснення операцій з переказу коштів (з посиланням на офіційні інтернетресурси органів влади декількох штатів США, де можна перевірити інформацію щодо дійсності зазначених ліцензій), договору який було укладено між позивачем ОСОБА_1 та компанією BITTREXINC і який має форму Правил обслуговування, що розміщено на сайті компанії у вільному доступі (з посиланням на відповідну сторінку інтернет-сайту), яке було чинне на момент надання інформації.
		Незважаючи на неодноразові письмові звернення ОСОБА_1 відповідач належним чином не обґрунтував правомірність зупинення фінансової операції, не повідомляв спеціально уповноважений орган про відмову в проведенні операцій щодо зарахування коштів, не отримував від спеціально уповноваженого органу рішення про продовження зупинення фінансової операції, не навів фактів порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, за наслідками якого могло бути зупинено фінансові операції за рахунком клієнта, чим порушив порядок та строки зупинення фінансових операцій передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №  1702- VII . 
		Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк» з порушенням порядку та строків, встановлених чинним законодавством, лише 26.11.2018 року зараховано кошти, які надішли на рахунок ОСОБА_1 03.09.2018 року.
		         Інших доводів в чому полягає незаконність ухваленого судового рішення апеляційні скарги не містять.
		 
		За встановлених обставин справи, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
		Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
		          Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
		          Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		          Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Тузової Владислави Олександрівни - залишити без задоволення.
		          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року - залишити без змін.
		          Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.   
		            Повний текст постанови складено 15 березня 2021 року.
		 
		              Головуючий                                     Рубан С.М.   
		              Судді                                                 Заришняк Г.М.
		                                Мараєва Н.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...