Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18966/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2021.
Дата набрання законної сили: 22.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		15 березня 2021 року                               м. Київ                                        № 640/18966/20
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу 
		 
		за позовом             ОСОБА_1 
		до                          Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві                 
		 
		про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві просить суд: 
		-          визнати протиправним та скасувати рішення без номеру від 29 квітня 2020 року ГУ ПФУ у м. Києві про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 згідно його заяви від 06.032020 року;
		-           зобов`язати ГУ ПФУ у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та сплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 року №3.11-14/139/2020 без обмежень граничного розміру, з урахуванням зміни  прожиткового мінімуму, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.
		В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 26 березня 2019 року №927/0/15-19, та наказом Голови ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області №24к від 02 квітня 2019 року звільнений зі штату апеляційного суду Донецької області у зв`язку з виходом у відставку на підставі статей 116,137,143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ (з наступними змінами).
		На обліку в ГУ ПФУ у м. Києві позивач перебуває з 02.04.2019 року, щомісячне довічне грошове утримання призначено у розмірі 90% відповідно до Закону №2453-VІ.
		Надалі, Конституційним Судом України рішенням у справі №2-р/2020 від 18.02.2020 року визнано, що з 18.02.2020 року розмір посадового окладу судді на підставі чинного на зазначену дату підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» становить:
		А) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
		Б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
		Донецьким апеляційним судом 03.03.2020 року видано позивачу довідку про розмір суддівської винагороди, враховуючи визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ станом на 18.02.2020 року.
		Із вказаною довідкою позивач звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, проте 06.05.2020 року отримав рішення відповідача без номеру від 29.04.2020 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного утримання з тих підстав, що розмір суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді судді, після 28.02.2020 року не змінювався, тому відсутні підстави для проведення перерахунку.    
		Посилаючись на те, що Конституційним Судом України не визнавалися неконституційними норми підпункту 4 пункту 24 Прикінцевих положень Закону №1402-VІІІ, на підставі яких йому відмовлено у перерахунку, а визнано неконституційними  норми пунктів 7,14,25 Прикінцевих положень Закону 1402-VІІІ, позивач вважає рішення відповідача протиправним, таким, що порушує його конституційні права, як громадянина України, та підлягає скасуванню. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.
		Від ГУ ПФУ у м. Києві через відділ діловодства суду 15 вересня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує, зазначає, що з 18 лютого 2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VІІІ, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону №1402-VІІІ - у разі зміни розміру складових  суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
		Оскільки відповідно до положень статті 142 Закону №1402-VІІІ розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18.022020 року не змінювався, на думку відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку.  
		Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.
		Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з наявних у справі матеріалів, зокрема з наданої копії пенсійної справи № 71270, рішенням Вищої ради юстиції від 26 березня 2019 року № 927/0/15-19 позивача звільнено у відставку з посади судді апеляційного суду Донецької області.
		Наказом Голови ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області №24к від 02.04.2019 року позивача звільнено зі штату апеляційного суду Донецької області у зв`язку з виходом у відставку на підставі статей 116, 137,143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року №2453-VІ. 
		З 02.04.2019 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді.
		У зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення у справі №2-р/2020 від 18.02.2020 року позивач 06 березня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду №3.11-14/139/2020 від 03.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
		Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України.
		Відповідач листом від 29.04.2020 (без номера) відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 06.03.2020. Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII  та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, однак станом на 02.03.2020 відповідні зміни до Закону № 1402-VIII не внесено.
		Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
		Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
		Відповідно до частини четвертої статті 142 вказаного Закону  у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
		Згідно з частиною п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII  пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
		Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII  базовий розмір посадового окладу судді становить:
		1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
		2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
		3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII  були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
		Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визначалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
		Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
		До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»  (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
		При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		Разом з тим, Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23  Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень  Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
		Окрім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
		Також Конституційний Суд України у рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
		При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
		У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
		Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
		Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
		Перерахунок, про який просить позивач, має бути проведений з 19.02.2020 року - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав, відповідно до Закону № 1402-VIII, на підставі довідки виданої Донецьким апеляційним судом довідки від 03.03.2020 №3.11-14/139/2020.
		Суд звертає увагу, що дана справа підпадає під ознаки типової адміністративної справи №620/1116/20, яка розглянута Верховним Судом 16.06.2020, відтак підлягає врахуванню.
		Отже, після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді, а посилання відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки про розмір суддівської винагороди є неправомірними.
		Суд також вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
		Так, позивач у своєму позові просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
		Частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.
		Суд зазначає, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
		Отже, виходячи із зазначених вище положень частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VІІІ, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 40 відсотків (20 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2).
		Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
		Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
		При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання  судді з розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 року №3.11-14/139/2020 без обмежень граничного розміру, з урахуванням зміни  прожиткового мінімуму, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року. 
		З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при  задоволенні позову судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень.          
		ОСОБА_1 , звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», про що надав належні документальні підтвердження.
		Виходячи з такого, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України у розмірі 1 681,60 грн.
		З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 29 квітня 2020 року (без номеру) про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 згідно його заяви від 06 березня 2020 року;
		3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та сплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року №3.11-14/139/2020 без обмежень граничного розміру, з урахуванням зміни  прожиткового мінімуму, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1  681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.) за наступними банківськими реквізитами:
		Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030101
		Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)
		Код банку отримувача (МФО): 899998
		Рахунок отримувача UA908999980313181206084026007
		Код класифікації доходів бюджету: 22030101
		 
		За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 
		 
		Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368, тел. 0444867794.
		 
		          Суддя                                                                                      В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...