Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5239/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2021.

Результат оскарження 14.04.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 березня 2021 року м. Київ№ 640/5239/20
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,-
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови від 17.02.2020 у виконавчому провадженні № 61287958 про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанови прийнятті у виконавчому провадженні № 61287958 є незаконними та протиправними, оскільки позивач починаючи з 26 лютого 2019 року проживає та зареєстрований в Київській області, у зв`язку з чим на переконання позивача виконавче провадження, щодо виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-1325-17/У не підвідомче Дарницькому районному відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
		Ухвалою суду від 12.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/5239/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 26 березня 2020 року, витребувано у Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завірені матеріали виконавчого провадження № 61287958.
		Учасники справи участі повноважних представників у судовому розгляді призначеному на 26.03.2020 не забезпечили, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлялись належним чином. За таких обставин суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
		27 березня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
		31 березня 2020року судом відповідачеві направлено запит №640/5239/20/6113/20 про повторне витребування матеріалів виконавчого провадження.
		14 квітня 2020 року до суду надійшли надіслані відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження № 61287958.
		Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-1325-17/У зі сплати єдиного внеску в сумі 29 427,27 грн.
		В подальшому, 24.12.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-1325-17/У спрямовано до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, з метою її примусового виконання.
		Старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сніжинським Т.Є. винесено постанову від 17.02.2020 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 14.05.2019 № Ф-1325-17/У про сплату з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
		Також, постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2020 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
		Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем рішеннями у формі постанов від 17.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61287958 та про арешт коштів боржника, звернувся із позовом до суду та просить визнати їх протиправними та скасувати.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконання.
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
		Згідно положень статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. 
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
		Згідно з частинами 1 та 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
		Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
		Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі по тексту - Інструкція).
		Відповідно до пункту 3 розділу 5 Інструкції виконавче провадження може бути передано від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, від одного державного виконавця до іншого в межах органу державної виконавчої служби, від одного органу державної виконавчої служби до іншого.
		Пунктом 6 розділу 5 Інструкції визначено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого, зокрема, у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.
		Згідно з пунктом 9 розділу 5 Інструкції про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.
		Тобто, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що на відповідача покладено обов`язок передачі матеріалів виконавчого провадження у випадку якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.
		З матеріалів виконавчого провадження № 61287958, державним виконавцем було вказано адресу: АДРЕСА_1 .
		З позовної заяви та з наданої позивачем копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що останній проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
		Згідно із частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		Відповідно до абзацу 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
		Абзацом 9 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
		Тобто, відповідачу була відома та обставина, що позивач проживає у смт Гостомель, Київської області.
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження щодо позивача було відкрито Дарницьким районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) територіальна юрисдикція якого поширюється на територію Дарницького району міста Києва.
		Водночас, позивач зазначає, що на даний час та на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та похідних постанов останній не працював та не мав майна в Дарницькому районі міста Києва.
		Суд зазначає, що відповідач зворотного не довів та жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій суду не надав.
		Жодних інших доводів, підтверджених належними та допустимим доказами щодо підтвердження місця проживання, перебування, роботи позивача або місцезнаходження його майна матеріали справи не містять.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства відкрив виконавче провадження з порушенням правил територіальної діяльності державної виконавчої служби за наявності в нього достовірної інформації про зареєстроване місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
		Проте, старший державний виконавець Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сніжинський Т.Є. всупереч вищевказаним нормам чинного законодавства, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачем приписів частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61287958 від 17.02.2020.
		Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, та як вже було зазначено вище, в ході проведення виконавчого провадження ВП № 61287958, старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сніжинським Т.Є. було прийнято постанову про арешт коштів боржника від 17.02.2020.
		У зв`язку з викладеним, та з урахуванням того факту, що суд прийшов до висновку про протиправність постанови старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, для належного, повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною постанови старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сніжинського Т.Є. від 17.02.2020 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №61287958, та скасувати її як похідну від постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 2ьстатті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач звільнений від спати судового збору, відповідно до пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відтак, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вважає відсутніми підстави для розподілу судових витрат.
		На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Задовольнити позов ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2020 у виконавчому провадженні № 61287958 про відкриття виконавчого провадження.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2020 у виконавчому провадженні № 61287958 про арешт коштів боржника.
		Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 ,
		адреса: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;
		Відповідач: Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
		адреса: 02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16, код ЄДРПОУ 34968768.
		 
		Суддя В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...