Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/37171/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2021.

Номер судового провадження: 2-5924/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/37171/20-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді - Бусик О.Л.
		при секретарі судових засідань - Диба І.Б.
		за участю сторін:
		представника позивача - Шевченка Ю.А.
		представника відповідача АТ «Акціонерний комерційний банк «Аркада» - Остафійчук М.В.
		представника відповідача ТОВ «Будеволюція» - Шилова В.В.
		представника відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 
		представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 
		представника третьої особи - Національного банку України - Донченка О.Г.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, Снігова Катерина Василівна , Національний банк України, про визнання недійсними договорів, скасування реєстраційних дій та записів, -
		В С Т А Н О В И В:
		У серпні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до суду із зазначеним позовом.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішеннями правління Національного банку України (далі - НБУ) від 06 серпня 2020 року Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Аркада» (далі - АТ «АКБ «Аркада», Банк) віднесено до категорії проблемних, запроваджено особливий режим контролю та призначено куратора.
		Також зазначає, що рішенням Фонду від 10 серпня 2020 року призначено уповноважених працівників Фонду для проведення аналізу дотримання Банком вимог щодо формування та ведення бази даних про вкладників та моніторингу його активних операцій, а рішенням від 25 серпня 2020 року АТ «АКБ «Аркада» віднесено до категорії неплатоспроможним, запроваджено тимчасову адміністрацію та делеговано повноваження тимчасового адміністратора Банку.
		Зауважує, що під час здійснення вказаних вище функцій, Фондом встановлено, що 10 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» (далі -ТОВ «Будеволюція»), яке є пов`язаною з АТ «АКБ «Аркада» особою, оскільки ними створено спільний фонд фінансування будівництва, та ОСОБА_1 укладено договір позики 260 000 000,00 грн.
		Крім того, позивач вказує, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за згаданим договором позики, 10 вересня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого АТ «АКБ «Аркада» передало в іпотеку нежитловий будинок - комплекс приміщень, загальною площею 14 102,9 кв. м та земельну ділянку, площею 0,5283 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		При цьому, Фонд зазначає, що ОСОБА_1 набув право власності на вказані предмети іпотеки в результаті звернення стягнення на вказане нерухоме майно в позасудовому порядку, шляхом задоволення вимог іпотекодержателя, після чого 30 липня 2020 року останній передав нежитловий будинок - комплекс приміщень, загальною площею 14 102,9 кв. м та земельну ділянку, площею 0,5283 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в іпотеку ОСОБА_3 .
		Фонд посилається на те, що оспорюваний договір позики від 10 вересня 2019 року укладено на вкрай невигідних для позичальника ТОВ «Будеволюція» умовах - зі сплатою завищених штрафних санкцій в розмірі 100 % загальної суми заборгованості у випадку невиконання умов цього договору більш ніж на один день, крім того, внаслідок укладення додаткової угоди 25 лютого 2020 року зменшено строк повернення позики із жовтня на 01 березня 2020 року, без згоди Банку.
		Також Фонд вказує, що дії АТ «АКБ «Аркада», який має проблеми з ліквідністю, у змові з пов`язаною особою забудовником - ТОВ «Будеволюція», по передачі в іпотеку будівлі свого головного офісу, є економічно недоцільними та фактично призвели до втрати майна Банку.
		 
		Посилаючись на викладене, та те, що Фонд зобов`язаний забезпечити збереження майна, однак оспорювані правочини спрямовані на виведення активів з Банку та з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вчинені протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а також укладені на вкрай невигідних умовах для забудовника ТОВ «Будеволюція» та Банку, крім того спірний договір іпотеки містить ознаки фіктивності, Фонд, посилаючись на положення ст. ст. 203, 228, 233 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), просить: визнати недійсними договір позики № 43/09/19 від 10 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Будеволюція» з усіма змінами і доповненнями; іпотечний договір від 10 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «АКБ «Аркада» з усіма змінами і доповненнями; договір іпотеки №427 від 30 липня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53218710 від 21 липня 2020 року 09:51:49, приватний нотаріус Снігова К.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, іпотечний договір, серія та номер 1352, виданий 10 вересня 2019 року, видавник: Снігова К.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; додаткова угода № 01-03/2020, серія та номер 338, виданий 12 березня 2020 року, видавник Снігова К.В. приватний нотаріус Київського місткого нотаріального округу та відповідний запис 37403863, вчинений 21 липня 2020 року і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53218710 від 21 липня 2020 року 09:51:49, приватний нотаріус Снігова К.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, іпотечний договір, серія та номер 1352, виданий 10 вересня 2019 року, видавник: Снігова К.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ; додаткова угода № 01-03/2020, серія та номер 338, виданий 12 березня 2020 року, видавник: Снігова К.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та відповідний запис № 37404381, вчинений 21 липня 2020 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53389203 від 30 липня 2020 року 20:00:03, приватний нотаріус Остапчук Н.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, договір іпотеки, серія та номер 427, виданий 30 липня 2020 року, видавник Остапчук Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та відповідний запис № 37559038, вчинений 30 липня 2020 року і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5339410 від 30  липня 2020 року 20:34:53, приватний нотаріус Остапчук Н.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, договір іпотеки, серія та номер 427, виданий 30 липня 2020 року, видавник Остапчук Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та відповідний запис № 37559233, вчинений 30 липня 2020 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53388527 від 30 липня 2020 року 18:51:13, приватний нотаріус Остапчук Н.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, договір іпотеки, серія та номер 427, виданий 30 липня 2020  року, видавник Остапчук Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та відповідний запис № 37558460, вчинений 30 липня 2020 року і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53388927 від 30 липня 2020 року 19:24:10, приватний нотаріус Остапчук Н.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, договір іпотеки, серія та номер 427, виданий 30 липня 2020 року, видавник Остапчук  Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та відповідний запис № 37558801, вчинений 30 липня 2020 року. 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року у справі №757/35423/20-ц вжито заходи забезпечення позовуза заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову до його подання.
		Ухвалою судді від 02 вересня 2020 року відкрито провадження в указаній цивільній справі.
		21 вересня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву Фонду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому остання просить у позові відмовити, посилаючись на: відсутність у Фонду повноважень на звернення до суду із вказаним позовом про оспорювання будь-яких правочинів, укладених АТ «АКБ «Аркада» і виявлених ним під час проведення аналізу та моніторингу дотримання законодавства проблемного банку, при цьому, враховуючи те, що позивач набув статусу тимчасового адміністратора Банку та делегував повноваження уповноваженій особі Фонду, фактично пред`явив вимоги в судовому порядку до юридичної особи, функції управління якою належать самому ж Фонду; неможливість одночасної реалізації Фондом безпосередньо та призначеною ним уповноваженою особою тотожних функцій, зокрема органу управління неплатоспроможного банку, а лише тих, які не були ним делеговані уповноваженій особі або раніше делеговані повноваження уповноваженої особи були відкликані (повернуті) Фондом, тобто останній не вправі діяти самостійно, не в інтересах та не від імені неплатоспроможного банку, визначаючи такий банк відповідачем, тому позов подано без належної цивільної дієздатності; на момент передачі спірного нерухомого майна в іпотеку, Банк не було визнано неплатоспроможним; АТ «АКБ «Аркада» інформації про пов`язаних осібдо НБУ не подавало; обставини надання позики не оспорюються, тому твердження позивача про безоплатне набуття спірного майна у власність іпотекодержателем не відповідає дійсності та відбулося в результаті реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог за договором позики в порядку, встановленому законодавством та договором; зміна строку виконання основного зобов`язання не є правовою підставою для припинення іпотеки, при цьому ОСОБА_1 було направлено відповідне повідомлення Банку; уповноваженою особою Фонду рішення про нікчемність оспорюваного правочину від 10 вересня 2019 року прийнято не було, відповідних повідомлень ОСОБА_1 не отримував; обґрунтування недійсності договору позики та договору іпотеки від 30 липня 2020 року відсутні, при цьому Фонд не є стороною вказаних правочинів.
		29 вересня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли пояснення НБУ, в яких він просить позов задовольнити, з аналогічних підстав, наведених Фондом у позовній заяві. 
		07 жовтня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшов відзив на позов від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ  «АКБ «Аркада», в якому Фонд просить позов задовольнити, посилаючись на те, що оспорювані правочини містять ознаки недійсності, оскільки укладені з метою виведення активу (нерухомого майна) з власності Банку, завдання шкоди інтересам вкладників та кредиторам Банку, тобто суперечать інтересам держави та суспільства, при цьому спірний договір іпотеки є недійсним в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України.
		08 жовтня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли пояснення від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Снігової К.В., в яких остання просить у позові Фонду відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний договір іпотеки від 10 вересня 2019 року нею посвідчено з дотриманням вимог законодавства, крім того були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки.
		27 жовтня та 03 грудня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. надійшли пояснення, де вона зазначає про здійснення усіх нотаріальних дій щодо оспорюваних правочинів з дотриманням вимог законодавства. Просить розглядати справу у її відсутності.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволені частково та витребувано у АТ АКБ «АРКАДА» та ТОВ «Будеволюція» докази - належним чином засвідчені копії документів.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення судової оціночно-будівельної експертизи - відмовлено.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року у справі №757/35423/20-ц за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову до його подання.
		У судовому засіданні представник позивача Шевченко Ю.А. позов підтримав та просив задовольнити, виходячи з мотивів, викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача - АТ «Акціонерний комерційний банк «Аркада» позовні вимоги просила задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
		Представник відповідача ТОВ «Будеволюція» - Шилов В.В. позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
		Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
		Представник третьої особи НБУ - Донченко О.Г. в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, виходячи з мотивів, викладених у поясненнях та позовній заяві.
		Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача, заперечення представників відповідачів, пояснення представника третьої особи - НБУ, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Судом встановлено, щоміж Банком, який взяв на себе зобов`язання фінансування будівництва та забудовником ТОВ «Будеволюція» укладено договір від 19 травня 2014 року, з урахуванням низки додаткових угод, регламенту та порядку, щодо спорудження об`єктів житлового та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною в м. Києві та згідно з протоколом засідання правління АТ АКБ «Аркада» від 29 травня 2017 року, сторонами затверджено правила фонду фінансування будівництва виду А «Патріотика» за програмою ТОВ  «Будеволюція» із змінами.
		Як вбачається із рішення комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки банків із такими особами НБУ від 10 липня 2017 року, залишеним без змін рішенням комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, наглядів (оверсайду) платіжних систем НБУ від 18 серпня 2017 року, визначено пов`язаним із АТ АКБ «Аркада», в тому числі й ТОВ «Будеволюція». 
		Також з`ясовано, що 10 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ  «Будеволюція» укладено договір позики на суму 260 000 000, 00 грн. (еквівалент 10 388 959,86 доларів США), з урахуванням додаткової угоди від  25 лютого 2020 року, строком повернення її частинами щомісяця в сумі по 415 558,00 доларів США, не пізніше 14 березня 2022 року на умовах сплати 18,63 % річних.
		10 вересня 2019 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором позики, між ОСОБА_1 та АТ АКБ «Аркада» укладено договір іпотеки, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12 березня 2020  року, предметом якого є нежитловий будинок - комплекс приміщень, загальною площею 14 102,9 кв. м та земельна ділянка, площею 0,5283 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вчинення якого попередньо погоджено рішенням наглядової ради Банку від 06 вересня 2019  року. 
		Крім того, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 220362167 від 14 серпня 2020 року, державна реєстрація права власності на вказане вище нерухоме майно здійснена 21 липня 2020 року за ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору від 10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніговою К.В.
		Також із згаданої довідки вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. 30 липня 2020 року здійснено державну реєстрацію іпотеки на підставі договору від 30 липня 2020  року, укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель) з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 09 вересня 2019  року на суму 205 000 000,00 грн із строком виконання основного зобов`язання - 10 серпня 2020 року, предметами іпотеки є нежитловий будинок - комплекс приміщень, загальною площею 14 102,9 кв. м та земельна ділянка, площею 0,5283 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Поряд із цим, судом встановлено, що 10 серпня 2020 року призначено уповноважених працівників Фонду, до повноважень якого належить проведення аналізу дотримання АТ АКБ «АРКАДА» вимог Фонду щодо формування та ведення Банком бази даних про вкладників та моніторингу його активних операцій. 
		Рішенням Фонду від 25 вересня 2020 року припинено тимчасову адміністрацію в АТ АКБ «Аркада» з 24 вересня 2020 року, відкликано повноваження тимчасового адміністратора, розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ АКБ «Аркада».
		Частинам 1,2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.  У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 4 ЦК України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		Відповідно до ч.1, п.2 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.
		В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі заставою.
		Частиною 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно до ст. 7 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		Статтею 11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки
		Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно з ч.ч. 1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 цього ж Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
		Статтею 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Згідно з ч. 3 ст. 38 згаданого Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Фонд:
		1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
		3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
		За змістом ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
		Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.
		Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
		Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.
		Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
		Для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, позивачу в сукупності необхідно послатися на такі підстави, які будуть використанні в суді як докази, зокрема:
		1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини;
		2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин;
		3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки;
		4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
		Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.
		Що стосується вкрай невигідних умов, то слід враховувати таке.
		1) ці невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити.
		2) умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи.
		3) хоча ЦК України і не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, однак з аналізу цієї норми випливає, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов`язки.
		Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
		Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи.
		Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
		Статтею 233 ЦК України не передбачено обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин, зокрема договору купівлі-продажу.
		Таким чином, для визнання правочину недійсним з цих підстав необхідно встановити наявність двох обставин - тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.
		Позивач Фонд просить суд визнати правочини договори позики та іпотеки від 10 вересня 2019 року недійсними, в тому числі й з тих підстав, що їх вчинено під впливом тяжкої для Банку та ТОВ «Будеволюція» обставин і на вкрай невигідних для них умовах, тобто у відповідності до ст. 233 ЦК України.
		Суд на підставі поданих сторонами доказів, вважає, що позивачем Фондом, який не був стороною оспорюваного правочину позики від 10 вересня 2019  року не доведено, що волевиявлення ТОВ «Будеволюція» при укладанні договору позики не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, так само як відсутні такі докази щодо укладеного 10 вересня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 договору іпотеки, згідно з умовами якого АТ «АКБ «Аркада» передало в іпотеку нежитловий будинок - комплекс приміщень, загальною площею 14 102,9 кв. м та земельну ділянку, площею 0,5283 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
		Таким чином, аналізуючи приписи ст. 233 ЦК України, правочин повинен вчинитися особою під впливом тяжкої для неї обставини водночас з вкрай невигідними умовами, та вчиняючи цей правочин особа діє добровільно та усвідомлює свої дії. Обов`язок доказування щодо вчинення саме цього правочину покладається на позивача.
		При цьому, звертаючись до суду із вказаним позовом Фондом не наведено жодної тяжкої обставини в розумінні ст. 233 ЦК України.
		Також суд вказує, що Фонд, звертаючись до суду із вказаним позовом посилається на те, що ТОВ «Будеволюція», укладаючи спірний договір позики від 10  вересня 2019  року, діяло на вкрай невигідних для себе умовах, через те, що п. п. 9.8.-9.12. цього правочину встановлені явно завищені та вкрай невигідні для позичальника штрафні санкції, зокрема за затримку по оплаті біль ніж на один день - штраф становить 100 % від загальної суми заборгованості.
		Суд зазначає, що такі санкції передбачають відповідальність за порушення позичальником умов договору. Отже, при належному виконанні договірних зобов`язань штрафні санкції у вказаному вигляді не застосовуються.
		Крім того, суд вказує, що як встановлює ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		У рамках вказаної цивільної справи питання про стягнення ймовірної заборгованості ТОВ «Будеволюція» не розглядалось, тому обґрунтованість нарахування штрафних санкцій не було предметом розгляду.
		Тому суд убачає доцільним зазначити, що у разі нарахування кредитором надмірних, на думку боржника, штрафних санкцій за договором позики, боржник вправі ініціювати зменшення загального розміру неустойки.
		За загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому випадку визнання цього правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
		Водночас недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
		Таким чином, не знайшов свого підтвердження факт укладення договорів позики та іпотеки від 10 вересня 2019 року на вкрай невигідних умовах, оскільки сторони правочину погодили їх істотні умови. Будь-яких доказів впливу на ТОВ  «Будеволюція» чи АТ «АКБ «Аркада» з боку іншої сторони - позикодавця та заставодержателя ОСОБА_1 під час укладення оскаржуваних правочинів суду не надано, і не встановлено таких у судовому засіданні.
		Крім того, Фонд під час звернення до суду із вказаним позовом зазначав про спрямування оспорюваних правочинів від 10 вересня 2019 року на виведення активу з банку, завдання шкоди інтересам вкладників та кредиторів банку.
		Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Публічним порядком є правопорядок держави, як основоположні принципи, що складають основу існуючого у ньому строю (стосуються його незалежності, цілісності, самостійності і недоторканості загальних конституційних прав, свобод, гарантій, тощо).
		Статтею 228 ЦК України визначено коло правочинів, які є нікчемними. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
		Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
		Об`єктивна ознака такого правочину повинна вказувати на його суперечність публічно-правовим актам держави (Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного законодавства тощо), які визначають основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави.
		Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, повинна полягати у спрямованості дії сторін (сторони) на досягнення протиправного результату та вказувати на умисне його вчинення.
		При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. 
		У разі, якщо йдеться про підтвердження вини, яка повинна братися до уваги при визнанні правочинів такими, що порушують публічний порядок, саме суд повинен визначати, які докази слід вважати достатніми для підтвердження вини в тому чи іншому випадку.
		Згідно зі ст. 219 Кримінального кодексу України під доведенням до банкрутства треба розуміти дії умисні, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
		Приписами п.п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені наказом Міністерства економіки України № 14 від 19 січня 2006 року, в редакції 26 жовтня 2010 року, наведено визначення ознак дій з доведення до банкрутства.
		Також п. 3 вказаних Методичних рекомендації наведено коло суб`єктів, які уповноважені проводити аналіз при визначенні ознак дій з доведення до банкрутства: це - власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).
		Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.
		Віднесення правочинів, які порушують публічний порядок, до нікчемних означає безумовне позбавлення правового захисту осіб, яких цим правочином передбачалося наділити правами. Таке позбавлення диктується необхідністю збереження публічного порядку, що є важливим для суспільства в цілому.
		Поряд із цим в судовому засіданні встановлено, що договори позики та іпотеки від 10 вересня 2019 року, укладено між відповідачами, за своїм змістом є правочинами, а саме - окремими юридичними діями, спрямованими на досягнення цивільно-правових результатів, здійсненням у тому числі й господарської діяльності однієї із сторін договорів, не містять умов, спрямованих на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, або умов, спрямованих на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу (стаття 14 Конституції України), чи на відчуження викраденого майна та не порушують правового режиму вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
		Також, відчужене нерухоме майно було набуто ОСОБА_1 внаслідок використання свого права, як іпотекодержателя, Банком реалізовано своє право іпотекодавця, ТОВ  «Будеволюція» отримало кошти за договором позики.
		Тобто, спірне майно вибуло з власності АТ АКБ «Аркада» не внаслідок його безоплатної передачі, оскільки договори іпотеки такого порядку не передбачають, а наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки є задоволення своїх вимог іпотекодержателем та кредитором за основним зобов`язанням, при цьому за змістом ч. 2 ст. 11 Закону № 898-IV, у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. 
		Крім того, суд зазначає, що згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на підставі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності та власного комерційного ризику. 
		Відповідно до ст. 627 ЦК України, статті 6 цього ж Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Тобто, суб`єкт підприємницької діяльності вправі вибирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій, він вільний у виборі напрямків і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та за своїми інтересами, вільний у встановленні прав і обов`язків по договорам, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що не суперечать закону.
		Отже, такі обставини як наявність чи відсутність економічного ефекту (економічного сенсу чи економічної доцільності, як зазначено Фондом у позовній заяві) від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності є комерційним ризиком і суб`єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, що спірні правочини є таким, що порушують публічний порядок та, за сукупності об`єктивної та суб`єктивної ознак, підпадають під дію ст. 228 ЦК України, поміж іншого Фондом не доведено й існування умислу сторін (сторони) на досягнення протизаконного результату та вину відповідачів, а також належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів того, що передані Банком в іпотеку ОСОБА_1 спірне нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок - комплекс приміщень, загальною площею 14 102,9 кв. м та земельну ділянку, площею 0,5283 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було єдиними активом останнього.
		Крім того, Фондом не додано жодного доказу того, що саме укладення спірних договорів могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, тобто позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням 10 вересня 2019 року оспорюваних договорів позики та іпотеки, та визнання АТ АКБ «Аркада» неплатоспроможним саме через відчуження вказаної нерухомості,у зв`язку з чим, підстави для визнання вказаних договорів недійсними у відповідності до ст. 228 ЦК України такожвідсутні.
		Поряд із цим суд зауважує, що за змістом ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а позовна вимога Фонду про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.
		Крім того, суд вказує, що правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (ст. ст. 215, 216 ЦК України).
		З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 13 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
		Суд зауважує, що Законом № 4452-VI передбачено право Фонду на, зокрема, пред`явлення судових вимог щодо оскарження правочинів, вчинених банком, в тому числі й з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, однак оскаржуваний договір позики від 10 вересня 2019 року, укладено пов`язаною особою Банку із іншою особою ОСОБА_1 , який не є ні його боржником, ні кредитором, а не із самимнеплатоспроможним банком - АТ «АКБ «Аркада», тобто останній не був стороною цього договору, тому права Фонду, який виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банкуна звернення з такими вимогами до суду згаданим Законом не передбачені, а за змістом ст.  548 ЦК України саме недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, однак недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання, тому у разі відмови у задоволені вимог первинних
		Що ж стосується зазначених Фондом у позовній заяві існування обставин нікчемності оспорюваного договору іпотеки від 10 вересня 2019  року, то зазначає, що за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особачи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. 
		Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 ЦКУкраїни та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
		З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним неє належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочинє недійсним у силу закону.
		За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одназі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18.
		Суд зазначає, про відсутність обставин нікчемності спірного договору іпотеки від 10 вересня 2019 року на підставі ст. 38 Закону № 4452-VI, оскільки як було встановлено судом вище, не відбулося безоплатного відчуження АТ АКБ «Аркада» спірного нерухомого майна, прийняття Банком на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, чи відмови від своїх майнових вимог, так само як і того, що через взяття АТ АКБ «Аркада» на себе зобов`язань за оспорюваним правочином останнє стало неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
		Крім того, суд вважає безпідставними доводи Фонду про те, що зміна строку повернення позики є підставою для визнання договору іпотеки від 10 вересня 2019 року недійсним, оскільки незалежно від зміни основного зобов`язання, іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
		Також, суд зазначає, що вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 30 липня 2020 року, залежать від висновків суду щодо правомірності вчинення договору позики від 10 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будеволюція» з усіма змінами і доповненнями та іпотечного договору від 10 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «АКБ «Аркада» з усіма змінами і доповненнями, обставин незаконності вчинення яких із заявлених Фондом підстав судом не було встановлено.
		При цьому, самостійних підстав, норм права та фактичних обставин для визнання недійсним договору іпотеки від 30 липня 2020 року позивач не наводить, обставини позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого 21 липня 2020 року за ОСОБА_1 було здійснено державну реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно, а також укладення договору позики від 09 вересня 2019  року, вчиненого між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з метою забезпечення виконання якого й було укладеного між цими ж сторонами договір іпотеки від 30 липня 2020 року, Фондом не оспорюються, тому суд вважає, що така вимога останнього поряд із його вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію є похідними вимогами від вимог вказаних вище, тому суд відмовляє і у задоволені цих похідних вимог.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України, ст. ст. Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, Снігова Катерина Василівна , Національний банк України, про визнання недійсними договорів, скасування реєстраційних дій та записів- відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.        
		 
		Повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                                  О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...