Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/44316/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2021.

Номер судового провадження: 2-2788/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/44316/19-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 березня 2021 року                                Печерський районний суд м. Києва
		суддя Батрин О.В.
		секретар судового засідання Шевченко Т.В.
		справа № 757/44316/19-ц
		учасники справи: 
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Офіс Генерального прокурора
		третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Генеральний прокурор України ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, 
		представник позивача ОСОБА_3 
		представник відповідача ОСОБА_4 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокурори України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Генеральний прокурор України ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, просив:
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка міститься у сюжеті ТСН від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30 год. під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме висловлювання Генерального прокурора України наступного змісту: «І все було б добре, як би цей парк не запроектували, не збудували за кошти забудовників, а міський голова через півроку провів нову сесію, на якій суму на проектування і будівництво виділив для комунального підприємства, де ці кошти і зникли. Тобто Ірпінь мав би мати два парки» та «Створення злочинної організації прийшло в ході розслідування до несплати податків в особливо крупних розмірах і пан ОСОБА_1 сплатив частину, яку експертиза висловила, цих коштів. Ще частина, ну конкретно, він сплатив 30, ще 70 мільйонів гривень чекає до сплати»;
		- зобов`язати Генеральну прокуратуру України з моменту набрання рішення у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України https://www.gp.gov.ua/ повідомлення про ухвалене у справі рішення та публікації резолютивної частини цього рішення, а також шляхом офіційного виступу Генерального прокурора України у випуску ТСН Телерадіокмпанії «Студія 1+1» о 19:30 год., в якій Генеральний прокурор України має зазначити резолютивну частину рішення суду у даній справі без додання жодної додаткової інформації та коментарів, у такій кількості разів, скільки разів можна зачитати резолютивну частину рішення за час транслювання сюжету ТСН під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме за 4 хвилини 22 секунди з відповідною кількістю повторів випуску ТСН.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана інформація містить недостовірні відомості, які порушують немайнові права позивача, принижують його честь, гідність та ганьблять його ділову репутацію. Крім того, поширена інформація носить стверджувальний характер та є негативною, оскільки створює негативну соціальну оцінку в очах оточуючих про позивача.
		Ухвалою суду від 21.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.10.2019 року (а.с. 31).
		Ухвалою суду від 28.10.2019 року, занесеною до журналу судового засідання, до матеріалів справи приєднано відзив представника відповідача Генеральної прокуратури України - Гудзя О., відповідно до якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Генеральним прокурором України ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірньому випуску новин «ТСН» проінформовано громадськість про обставини досудового розслідування Головним слідчим управлінням Національної поліції України кримінального провадження № 42017111200000377 від 03.07.2017 року стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом розтрати бюджетних грошових коштів при будівництві парку «Центральний» по вул. Університетській в м. Ірпінь Київської області. Таким чином, оприлюднену інформацію «І все було б добре, як би цей парк не запроектували, не збудували за кошти забудовників, а міський голова через півроку провів нову сесію, на якій суму на проектування і будівництво виділив для комунального підприємства, де ці кошти і зникли. Тобто Ірпінь мав би мати два парки» отримано під час досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017110000000385, відомості про яке 23.06.2017 року внесено до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України, за фактами ухилення упродовж 2012-2015 років від сплати податків фізичними особами, у тому числі ОСОБА_1 в особливо великих розмірах. За таких обставин, оприлюднені в інтерв`ю відомості щодо несплати податків є інформацією, встановленою досудовим розслідуванням, фраза «створення злочинної організації» ОСОБА_1 не стосується, оскільки його прізвище не згадується. При цьому, вислів Генерального прокурора України про сплату позивачем частини податків жодним чином не може принижувати честь, гідність та ділову репутацію позивача. Крім того, ОСОБА_1 є публічною особою, бувшим міським головою м. Ірпінь Київської області, тому оприлюднена інформація є суспільно важливою та необхідною (а.с. 42-76).
		04.02.2020 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив Генеральної прокуратури України (а.с. 79-82), відповідно до якої до набуття конкретного процесуального статусу ні Генеральний прокурор, ні будь-хто із прокуратури, ні будь-хто інший не має права констатувати певні обставини чи події, які є предметом досудового розслідування, пов`язуючи їх з конкретною особою. На час інтерв`ю, яке стало частиною сюжету у вечірньому випуску ТСН, ОСОБА_1 не був підозрюваним у кримінальному провадженні, які були предметом виступу, а отже Генеральний прокурор України ОСОБА_2 не мав права оприлюднювати інформацію у кримінальному провадженні в контексті причетності до нього ОСОБА_1 , оскільки достатніх даних для цього не було і стороною обвинувачення не встановлено. 
		Ухвалою суду від 06.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2020 року (а.с. 94).
		У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити.
		Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.
		Третя особа в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
		Тому, суд розглянув справу у відсутність третьої особи, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).
		Воднчоас, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно з ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Як вбачається зі змісту ч. 1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Пунктом 18 постанови №1 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи,  а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год. 30 хв. у сюжеті ТСН під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, Генеральним прокурором України ОСОБА_2 була поширена інформація, в якій, серед іншого, була поширена інформація наступного змісту:
		«І все було б добре, як би цей парк не запроектували, не збудували за кошти забудовників, а міський голова через півроку провів нову сесію, на якій суму на проектування і будівництво виділив для комунального підприємства, де ці кошти і зникли. Тобто Ірпінь мав би мати два парки» та «Створення злочинної організації прийшло в ході розслідування до несплати податків в особливо крупних розмірах і пан ОСОБА_1 сплатив частину, яку експертиза висловила, цих коштів. Ще частина, ну конкретно, він сплатив 30, ще 70 мільйонів гривень чекає до сплати».
		Судом встановлено, що позивач до звернення до суду не скористався своїм правом, передбаченим ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме не звертався до ТОВ «Телерадіокмпанії «Студія 1+1» з вимогою про спростування поширеної інформації та із заявою про надання копії запису фрагменту з відповідною оплатою.
		Проте, факт поширення зазначеної інформації третьої особою - Генеральним прокурором України Луценко Ю.В. підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які беруться судом до уваги як належні та допустимі, у тому числі експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 08.08.2019 року № 131/2019-ЕВ, виготовленим ДП «Центром компетенції «Український центр підтримки номерів і адрес» (а.с. 15-17) та вказана обставина не спростовувалась відповідачем.
		Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 року відповідно до Наказу Генерального прокурора №351 від 23 грудня 2019 року, виданого відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. №113-ІХ розпочав свою роботу Офіс Генерального прокурора, що був створений на місці ліквідованої Генеральної прокуратури України
		Відповідно до п. 11 Постанова Пленуму ВСУ відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов`язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК. У разі поширення такої інформації посадовою чи особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясувати від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.
		Таким чином, Офіс Генерального прокурора є належним відповідачем у справі, оскільки поширення інформації відбулося під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків Генеральним прокурором України ОСОБА_2 .
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Пунктом 19 Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі ст. 32 Конституції України  кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
		Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Так, інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год. 30 хв. у сюжеті ТСН під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, Генеральним прокурором України ОСОБА_2 виражені у формі тверджень про вчинення позивачем протиправного діяння.
		Поширена відповідачем інформація за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Так, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У частинах 1 та 2 статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).
		У пункті 10 частини першої статті 3 КПК України зазначено, що кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		Пунктами 19, 25 частини першої статті 3 КПК України визначено учасників кримінального провадження, якими з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
		Частиною першою статті 42 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Статтею 25 КПК України передбачено, що в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування.
		За приписами частин другої, третьої статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		У разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення такій особі обов`язково здійснюється повідомлення про підозру (пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України).
		Аналізуючи наведені норми закону, можна дійти висновку, що стверджувати про початок здійснення досудового розслідування чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо лише в разі, коли така особа перебуває у статусі підозрюваного чи обвинуваченого (підсудного).
		Висловлювання щодо причетності особи, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених процесуальних статусів, до вчинення злочину, який розслідується, свідчить про порушення особистих немайнових прав цієї особи.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що на час поширення інформації Генеральним прокурором України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сюжеті ТСН під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких інших кримінальних правопорушень стосовно позивача складено не було і, відповідно, про підозру йому повідомлено не було. Тобто позивач ОСОБА_1 на час поширення оспорюваної інформації не перебував у якому-небудь процесуальному статусі в жодному кримінальному провадженні, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
		Посилання представника відповідача про вручення позивачу ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 42017111200000377 від 03.07.2017 року, суд не бере до уваги, оскільки остання була вручена позивачу 16.08.2019 року, тобто після поширення такої інформації ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Таким чином, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем інформація про пов`язаність позивача з будь-якими кримінальними провадженнями або кримінальними правопорушеннями не відповідає дійсності, є недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування недовіри до нього необмеженого кола осіб і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій.
		Крім того, конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з ч. 1 ст. 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
		Такими правами є передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.
		Частиною 4 ст. 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
		Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хужин та інші проти Росії» від 23 жовтня 2008 року зроблено висновок, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (рішення у справі «Аллен де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року, п. 35), і спрямована на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи у суді.
		Зокрема, цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня  1983 року). Водночас, ця вимога стосується і висловлювань інших посадових осіб про перебіг розслідування кримінальної справи, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у винуватість обвинуваченої особи та впливають на оцінку фактів даної справи компетентним судом (рішення у справах «Аллен де Рібемон проти Франції», п. 41; «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року п.п. 41-43; «Бутвевічюс проти Литви» від 26 березня 2002 року, п. 49).
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії»  від 11 жовтня 2016 року, п. 19).
		Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року, п.п. 54, 56; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року, п.п. 88-89).
		Аналогічне визначення презумпції невинуватості наведено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шагін проти України»  від 10 грудня 2009 року, у якому наголошено на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною у вчиненні того чи іншого злочину (рішення у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року, п. 41).
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача ОСОБА_1 , відповідачем в оспорюваному сюжеті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » порушує немайнове право позивача на використання імені.
		Посилання представника відповідача на відсутність порушення немайнового права позивача на використання імені відповідно до положення статті 29 Закону України «Про інформацію», якою передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, суд не бере до уваги, оскільки наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання положення ч. 4 ст. 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. 
		Безпідставними є також доводи представника відповідача, що позивач займав публічну посаду, а тому інформування Генеральною прокуратурою України про хід судових розслідувань не суперечить вимогам законодавства України з огляду на наступне.
		Пунктом 21 Постанови Пленуму ВСУ судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Проте, ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.
		Аналогічний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду України у справі № 6-639цс17 від 29 листопада 2017 року.
		Таким чином, поширена відповідачем інформація є недостовірною, такою що висловлена без дотримання принципу презумпції невинуватості та порушує права позивача.  
		Крім того, є безпідставними доводи представника відповідача про те, що питання достовірності відомостей, які містяться у матеріалах кримінального провадження та в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, у даній справі не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не оскаржує відомості, внесені в кримінальне провадження, та не ставить питання про спростування даних, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань.
		На підставі всебічної та повної оцінки доказів в їх сукупності та кожного доказу окремо суд дійшов висновку, що відповідачем була поширена недостовірна інформація про позивача, внаслідок чого порушені його немайнові права на повагу до честі та гідності.
		Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Згідно зі ст. 32 Конституції України судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до п. 24, 25  Постанови Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про пресу» та положень іншого відповідного законодавства може зобов`язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у запланованому найближчому випуску.
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача не пізніше місяця з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення у сюжеті ТСН на веб-сайті https://youtu.be повідомлення про спростування із заголовком: «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		При цьому, не підлягає задоволенню вимога про спростування інформації шляхом офіційного виступу Генерального прокурора України у випуску ТСН Телерадіокмпанії «Студія 1+1» о 19:30 год., в якій Генеральний прокурор України має зазначити резолютивну частину рішення суду у даній справі без додання жодної додаткової інформації та коментарів, у такій кількості разів, скільки разів можна зачитати резолютивну частину рішення за час транслювання сюжету ТСН під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме за 4 хвилини 22 секунди з відповідною кількістю повторів випуску ТСН, оскільки такий спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.
		Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 536 грн. 80 коп.
		Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 16, 23, 275, 277, 294-296, 297, 299 ЦК України, Закону України «Про інформацію», ст. 32 Конституції України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Генеральний прокурор України ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка міститься у сюжеті ТСН від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30 год. під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме висловлювання Генерального прокурора України ОСОБА_2 наступного змісту: «І все було б добре, як би цей парк не запроектували, не збудували за кошти забудовників, а міський голова через півроку провів нову сесію, на якій суму на проектування і будівництво виділив для комунального підприємства, де ці кошти і зникли. Тобто Ірпінь мав би мати два парки» та «Створення злочинної організації прийшло в ході розслідування до несплати податків в особливо крупних розмірах і пан ОСОБА_1 сплатив частину, яку експертиза висловила, цих коштів. Ще частина, ну конкретно, він сплатив 30, ще 70 мільйонів гривень чекає до сплати».
		Зобов`язати Офіс Генерального прокурора не пізніше місяця з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення у сюжеті ТСН на веб-сайті https://youtu.be повідомлення про спростування із заголовком: «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 1 536 грн. 80 коп. судового збору.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 
		відповідач: Офіс Генерального прокурора: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051
		третя особа: Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович: АДРЕСА_2 
		 
		Суддя                                                                О.В.Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...