Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11298/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2021.
(частково)
Результат оскарження 01.07.2021 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		04.03.2021Справа №  910/11298/16
		Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
		 
		справу № 910/11298/16
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»
		до  1)    Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда"
		         2)    Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор"
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
		1)    Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		2)    Національний банк України
		3)      ОСОБА_1 
		про  застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке
		існувало до порушення права
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Долич О.В.;
		від відповідачів: не з`явились;
		від третьої особи-2: Калугіна О.А.;
		від третіх осіб-1,3: не з`явились.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (далі - ТОВ "ФК "Плеяда"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (далі - ТОВ "ФК "Фагор"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Національний банк України та ОСОБА_1 , в якому просило застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме:
		- зобов`язати ТОВ "ФК "Плеяда" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2;
		- визнати відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу;
		- визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор";
		- зобов`язати ТОВ "ФК "Фагор" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2;
		- визнати відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.
		21.04.2017 позивач заявою уточнив свої позовні вимоги та, крім вищезазначеного просив стягнути з ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" на користь ПАТ "Банк Михайлівський" 682 297 854,87 грн, яку судом першої інстанції 10.05.2017 прийнято до розгляду.
		В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Банк Михайлівський" зазначило, що наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ "Банк Михайлівський", а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ "ФК "Плеяда" відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" за договором факторингу від 20.05.2016 № 1. Посилаючись на нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, зважаючи на положення частини 3    статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/11298/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі № 910/11298/16 скасовано. Справу № 910/11298/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.03.2020 справу №910/11298/16 передано на розгляд судді Привалову А.І.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2020 прийнято справу №910/11298/16 до провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на    04.06.2020.
		02.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про продовження строку розгляду справи, а від відповідача-2 - заява про відкладення розгляду справи.
		11.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 заява про витребування доказів, а від відповідача-2 - письмові пояснення.
		В підготовчому засіданні 04.06.2020 оголошено відкладення на 09.07.2020.
		08.07.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		09.07.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про процесуальне правонаступництво, відповідно до якої заявник просить суд залучити до участі у справі ТОВ "Діджи Фінанс".
		Судом було відкладено вирішення вказаної заяви до надання підтверджуючих документів, а саме: договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами та доказів їх оплати.
		Представники відповідачів в судовому засіданні 09.07.2020 просили суд відкласти судове засідання та залучити до участі у розгляді справи ТОВ "Діджи Фінанс".
		Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі 910/11298/16 на 30 днів. Підготовче засідання у справі №910/11298/16 відкладено на    13.08.2020. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС".
		13.08.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
		В судовому засіданні 13.08.2020 оголошено відкладення на 03.09.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 замінено позивача у справі №910/11298/16 Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС". Виключено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" зі складу третіх осіб без самостійних вимог.    Підготовче засідання у справі № 910/11298/16    відкладено на        08.10.2020.
		08.09.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2     надійшла заява про вступ у справу, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. В обґрунтування поданої заяви заявниця посилається на наявність кредиторської заборгованості перед ПАТ «Банк Михайлівський». Однак, невизначеність з належним кредитором за кредитними договорами може призвести до погашення заборгованості неналежному кредитору та завдання збитків, у зв`язку з подвійним виконанням зобов`язань.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 05.11.2020, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 відкладено підготовче засідання у справі 26.11.2020 за клопотання представника позивача, який просив надати час на ознайомлення з матеріалами справи.
		26.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
		Присутні в підготовчому засіданні 26.11.2020 представники позивача та третьої особи-3 вирішення питання щодо прийняття заяви ОСОБА_2 про вступ у справу як третьої особи на стороні позивача залишили на розсуд суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про вступ у справу №910/11298/16 як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
		В судовому засіданні 26.11.2020 оголошено відкладення на 17.12.2020.
		04.12.2020 від позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення додаткових пояснень від 26.11.2020 на адреси інших учасників справи.
		В судовому засіданні 17.12.2020 оголошено відкладення на 11.02.2021.
		01.02.2020 до суду від арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшло клопотання про передачу матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа №910/18839/19 про банкрутство ТОВ «ФК «Фагор».
		10.02.2020 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «ФК «Фагор», клопотання про залишення без розгляду ПАТ «Банк Михайлівський» про уточнення позовних вимог від 21.07.2017 та розгляд позову за первинними вимогами.    
		Також, 10.02.2020 від ТОВ «ФК «Фагор» до суду надійшла заява про залишення без розгляду клопотання арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «ФК «Фагор»; від ТОВ «ФК «Плеяда» - заперечення на клопотання арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «ФК «Фагор».
		11.02.2020 до суду через засоби електронного зв`язку від позивача надійшли докази направлення іншим учасникам справи поданих клопотань.
		Присутній у підготовчому засіданні 11.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти клопотання арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшло клопотання про передачу матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа №910/18839/19 про банкрутство ТОВ «ФК «Фагор» заперечував.
		Представник третьої особи-3 залишив розгляд клопотань на розсуд суду.
		Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Короткої А.В про передачу матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа №910/18839/19; відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про залишення без розгляду заяви ПАТ «Банк Михайлівський» про уточнення позовних вимог від 21.07.2017; закрито підготовче провадження у справі № 910/11298/16 та призначено справу до судового розгляду по суті на    04.03.2021. 
		Присутній у судовому засіданні 04.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представник третьої особи-2 підтримав позицію представника позивача.
		Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. 
		Приписами ч. 3 ст. 202  Господарського процесуального кодексу України визначено якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
		У судовому засіданні 04.03.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		19.05.2016 між ПАТ "Банк Михайлівський" (клієнт) і ТОВ "ФК "Плеяда" (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників).
		20.05.2016 між ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ "ФК "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору факторингу № 1905.
		23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
		На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Банк Михайлівський".
		Під час перевірки комісія виявила, що між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" було укладено договір факторингу від 19.05.2016 № 1905, відповідно до якого банк відступив право вимоги за кредитними договорами на суму 682 297 854,87 грн.
		Комісія за результатами перевірки встановила:
		- банком під час укладення договору № 1905 не враховано/неналежним чином врахована категорія якості активів, які здебільшого віднесені до І категорії (82,9 % від загальної суми заборгованості) та сума дисконту за якими є недоцільною, та здійснено відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної понад 20 %, зокрема на 29,2 %, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
		- здійснюючи відчуження прав вимог за кредитними договорами за зниженою ціною, банком не отримано 199 261 694,87 грн доходу від таких операцій, а отже, банк взяв на себе зобов`язання внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
		- під час укладання договору та реєстрів прав вимоги до договору, банком та відповідачем-1 порушено вимоги статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 193 Господарського кодексу України, та фактично проведено відчуження прав вимоги банку за кредитними договорами без попередньої оцінки, і за заниженою ціною, банк фактично уклав правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги), прямо не встановленої для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
		- враховуючи те, що операції з оплати прав вимоги банку за кредитними договорами здійснено із порушеннями банківського законодавства, яке регулює такі правовідносини, що тягне за собою додаткового захисту, то виконавши платіжні доручення відповідача-1 як розрахунок за договором № 1905, банк здійснив операції із порушенням норм законодавства, які призвели до збільшення витрат, пов`язаних із виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину за змістом положень пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		30.05.2016 згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.
		09.06.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" направило ТОВ "ФК "Плеяда" повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи.
		Відповідач-1 у листі від 08.07.2016 № 1-08-07/16 повідомив позивача про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними немає.
		У зв`язку з цим, вважаючи, що договір факторингу № 1905 є нікчемним в силу п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ПАТ "Банк Михайлівський" звернулось до суду з позовними вимогами про:
		- застосувати наслідки нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, а саме : зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» документи, що були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, Акту прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та Акту прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; 
		- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у: Договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016; Реєстрі прав вимог № 1 від 19.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Реєстрі прав вимог № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Акті прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Акті прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; 
		- визнати недійсним договір факторингу № 1 від 20.05.2016, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор»;
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» документи, що були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, Акту прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та Акту прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року. 
		- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у: Договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016;  Реєстрі прав вимог № 1 від 19.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Реєстрі прав вимог № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Акті прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Акті прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Договорі факторингу № 1 від 20.05.2016 та додатках до нього;
		- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» користь Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» грошові кошти у розмірі 682 297 854,87 грн. 
		Під час нового розгляду справи судом встановлено, що  5 червня 2020 року відбувся продаж ПАТ «Банк Михайлівський» на публічних торгах (аукціоні) лоту №GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ «ФК «Плеяда» (з подальшою переуступкою ТОВ «ФК «Фагор»), за яким застосована нікчемність.
		Переможцем вказаних торгів (аукціону) стало ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС".
		20 липня 2020 року відбулось підписання договору №7_БМ відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» (за договором - Банк) прав вимоги ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (за договором - Новий кредитор) за результатами проведення вищезгаданих торгів (аукціону).
		Згідно п. 2. вказаного договору Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 16 цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами.
		За Регламентом роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (мапа) що виводяться з ринку або ліквідуються в розділі 7.21 зазначається, що переможець аукціону зобов`язаний 1. здійснити повну оплату коштів за лот, які повинні надійти на рахунок банку (банків) не пізніше кінця 18 (вісімнадцятого) робочого дня з дати формування ЦБД протоколу електронного аукціону; 2. укласти договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати формування протоколу електронного аукціону за умови відсутності рішення Фонду стосовно продовження такого строку.
		З огляду на викладене, укладання договору купівлі-продажу майновий вимог проводилося після оплати кредитного портфелю за домовленою ціною, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 09 липня 2020 року.
		Представник ПАТ «Банк Михайлівський» підтвердив у судовому засіданні факт отримання коштів від ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС".
		З огляду на викладене, судом у справі № 910/11298/16 здійснено заміну позивача у справі Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС".
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що  юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
		Захист цивільних прав  - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Право на захист  - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Згідно з частиною 1  статті 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частиною 1  статті 16 Цивільного кодексу України  встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У відповідності до  ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами  статті 16 Цивільного кодексу України,  статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей  55,  124 Конституції України  та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		При цьому, частиною 2  статті 5 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено  статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через  статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як вже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.
		Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
		Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі  № 927/522/17.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".
		Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
		Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.
		У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
		Вирішуючи спір про "визнання права", господарський суд повинен диференціювати такі позовні вимоги від вимог про встановлення юридичних фактів, які не підвідомчі судам господарської юрисдикції, а підвідомчі цивільним судам. При цьому, судам належить встановити чи існує між сторонами "спір про право", якими правовими механізмами таке право може бути захищене з огляду на договірні зобов`язання сторін, чи є достатнім для його захисту саме "визнання права", чи потрібне застосування інших механізмів для захисту існуючого права, виходячи з умов укладеного господарського договору.
		При цьому, заявлена позивачем вимога за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що Виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.
		Заявлений позов в частині визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у:  Договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016; Реєстрі прав вимог № 1 від 19.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Реєстрі прав вимог № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Акті прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; Акті прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. 
		Встановлення вказаних обставин бути    елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлена позивачем вимога може бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення між сторонами спору про право, зокрема, за  вказаним договором факторингу № 1905 від 19.05.2016.
		Реалізуючи передбачене  ст. 55 Конституції України  право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права  чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та  є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Так, підставою заявлених позовних вимог у даній справі слугувало порушення прав безпосередньо ПАТ «Банк Михайлівський» укладенням договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 з ТОВ "ФК "Плеяда".
		Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» після звернення до суду з даним позовом здійснило відступлення прав вимог, які були предметом договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" на підстав договору №7_БМ від 20.07.2020.
		Укладення договору №7_БМ від 20.07.2020 свідчить про реалізацію ПАТ «Банк Михайлівський» права на відступлення прав вимог на визначних ним та прийнятних для нього умовах, а отже таке право не порушене договором факторингу № 1905 від 19.05.2016.
		Також, відступлення прав вимог за договором №7_БМ від 20.07.2020 відбулось за домовленою ціною, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 09 липня 2020 року.
		З огляду на отримання ПАТ «Банк Михайлівський» коштів за відступлені права вимоги згідно платіжного дорученням №25 від 09 липня 2020 року відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» 682 297 854,87 грн.  
		Також суд зазначає, що відповідно до  ст. 541 Цивільного кодексу України  солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2  ст. 543 Цивільного кодексу України).
		Проте, в дному випадку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» відсутні будь-які солідарні зобов`язання перед ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС".
		З огляду на набуття ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, прав вимог, які були предметом спірних договорів, судом у справі   № 910/11298/16 здійснено заміну позивача у справі Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС".
		Однак, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням прав ПАТ «Банк Михайлівський», а не ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС". 
		Суд зазначає, що сама по собі  наявність  у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" інтересу щодо прав вимог, які були предметом договорів факторингу № 1905 від 19.05.2016 та факторингу № 1 від 20.05.2016, не обґрунтовує наявність у нього порушеного права зазначеними договорами. 
		Також, ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" не надано доказів невизнання відповідачами його прав, їх порушення та оспорення.
		Отже, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення саме його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами.
		Також, матеріалами справи не доведено, що документи, які позивач просить суд зобов`язати відповідачів передати, ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" не отримував, уклавши договір №7_БМ від 20.07.2020. 
		За  ст. 76 Господарського процесуального кодексу України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
		Згідно  ст. 78 Господарського процесуального кодексу України  достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Відповідно до  ст. 79 Господарського процесуального кодексу України  наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст.  78,  79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин, а також неналежності обраного позивачем способу захисту. 
		Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 15.03.2021.
		 
		 
		 
		        Суддя                                                                                                      А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...