Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2623/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2021.
Дата набрання законної сили: 11.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.03.2021                                                                                Справа № 914/2623/20
		 
		За позовом:Фізичної особи-підприємця Димид Людмили Володимирівни,  м. Болехів, Івано-Франківська обл.до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна»,  м. Львівза участі третьої особи, яка не заявляє  самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:   Західного офісу Держаудитслужби, м. Львівпро:стягнення боргу, пені та 3% річних за договором перевезення вантажу від 02.09.2019р. Суддя - Р.В. Крупник  Секретар - Ю.-М.В. ПришлякПредставники сторін:від позивача:Л.В. Димид, Ю.Ю. Рудакевич - представник від відповідача:В.Я. Вітів - представниквід третьої особи:О.Р. Волянський - представник
		ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
		На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ФОП Димид Людмили Володимирівни до ТОВ «Грінера Україна» про стягнення боргу, пені та 3% річних за договором перевезення вантажу від 02.09.2019р.
		Ухвалою від 13.10.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 09.11.2020р.
		Ухвалою суду від 09.11.2020р. розгляд справи було відкладено на 23.11.2020р., викликано позивача в судове засідання.
		У судовому засіданні 23.11.2020р. оголошувалася перерва до 07.12.2020р.
		Ухвалою від 07.12.2020р. суд ухвалив справу №914/2623/20 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначив на 21.12.2020р.
		Ухвалою суду від 21.12.2020р. залучено до участі у справі Західний офіс Держаудитслужби в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 25.01.2021р.
		Ухвалою від 25.01.2021р. суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 22.02.2021р.
		Ухвалою суду від 22.02.2021р. розгляд справи було відкладено на 05.03.2021р. та викликано третю особу в судове засідання.
		Позивач та її представник у судове засідання 05.03.2021р. з`явилися, просили суд позов задовольнити повністю.
		Представник відповідача у судове засідання 05.03.2021р. з`явився, просив суд у задоволенні позову відмовити.
		Представник третьої особи в судове засідання 05.03.2021р. з`явився, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		КЛОПОТАННЯ СТОРІН.
		На електронну адресу суду третя особа надіслала письмові пояснення по справі (вх. №4427/21 від 24.02.2021р.) та додаткові докази. В судовому засіданні представник третьої особи просив долучити вказані пояснення та докази до справи. Представник позивача заперечив щодо такого долучення; представник відповідача підтримав клопотання третьої особи.
		Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
		За змістом ст. 177 ГПК України, зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого провадження у справі, якщо справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Відповідно, подання сторонами доказів по справі здійснюється під час підготовчого провадження.
		Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 2 та ч. 5 ст. 80 ГПК України).
		Відповідно до ст. 207 ГПК України під час розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
		Враховуючи те, що нові докази третя особа подає під час розгляду справи по суті, ні в додаткових поясненнях, ні в судовому засіданні представник третьої особи не просив продовжити строки для подання цих доказів, а також не навів поважності причин неподання їх під час підготовчого провадження, суд ухвалив залишити без розгляду докази, долучені третьою особою до письмових пояснень (вх. №4427/21 від 24.02.2021р.)
		 
		АРГУМЕНТИ СТОРІН.
		Аргументи позивача.
		Позов обґрунтований тим, що 02.09.2019р. між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) укладено договір перевезення вантажу, на виконання якого позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Львів-Київська обл. м. Тетіїв - м. Львів, загальною вартістю 79200,00 грн., що на думку позивача, підтверджується Актом надання послуг №52 від 20.05.2020р. За умовами договору відповідач зобов`язувався оплатити перевезення протягом 20 банківських днів з моменту надання перевізником документів, зокрема: ТТН, рахунку, акту приймання-передачі наданих транспортних послуг. Оскільки у строк, встановлений договором відповідач не оплатив здійснене позивачем перевезення, останній  звернувся з цим позовом до суду.
		 
		Аргументи відповідача.
		У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що в ході досудового розслідування (кримінальне провадження №12019140000000834 від 25.11.2019р.) відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області 21.05.2020р. затримано вантажівки, які несанкціоновано скидали побутові відходи поблизу м. Жидачів Львівської області. Серед затриманих автомобілів також були і автомобілі ФОП Димид Л.В. Більше того, один із затриманих автомобілів, а саме ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 фігурує у ТТН від 24.04.2020р., яка позивачем додана до позовної заяви. Відповідно, після затримання вказаних вище автомобілів у ТОВ «Грінера Україна», на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 28.04.2020 (справа №461/2660/20) проведено обшук та вилучено велику кількість документів. Після проведеного обшуку та затримання автомобілів позивача, відповідач дізнався про можливі шахрайські кримінальні дії з боку позивача в ході надання послуг із перевезення вантажу. Зважаючи на те, що досудове розслідування велось ще з листопада 2019 року, фактів несанкціонованого скидання позивачем побутових відходів могло бути значно більше, що свідчить про можливість систематичного невиконання умов договору про перевезення вантажу, який укладено між сторонами. Відповідно, існує великий сумнів стосовно поїздок позивача у м. Тетіїв Київської обл., а відтак і обґрунтованість заборгованості відповідача перед позивачем. Крім цього, у ТТН, які містяться в додатках до позовної заяви наявний лише невідомий підпис у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)», але не вказано ні П.І.Б., ні посади відповідальної особи вантажоодержувача, як того вимагають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363. Із цього випливає, що ТТН, які додані позивачем до позовної заяви не оформлені належним чином у відповідності до Правил №363. Слід зазначити, що згідно п. 14.4. Правил №363, остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням ТТН. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених ТТН. Зважаючи на неналежно оформлені ТТН, з яких неможливо встановити куди саме доставлено вантаж відповідача, у ТОВ «Грінера Україна» відсутні підстави для оплати нібито наданих послуг з перевезення вантажу.
		 
		Аргументи третьої особи.
		В судовому засіданні 05.03.2021р. представник третьої особи зазначив, що Західним офісом Держаудитслужби проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради за період з 01.01.2017 по 31.06.2020, за результатами якої складено Акт ревізії від 30.10.2020 №06-24/10. В ході ревізії встановлено, що перевізниками ТПВ, зокрема, ТОВ «Грінера Україна» здійснювалось вивезення ТПВ залученими транспортними засобами інших суб`єктів господарювання для їх подальшого захоронення, зокрема, у м. Тетіїв Київської області. З метою підтвердження фактів перевезення ТПВ до вище вказаних місць розвантаження ТПВ, Західним офісом Держаудитслужби на адреси балансоутримувачів полігонів надіслано запити щодо надання інформації про приймання ТПВ на територіях відповідних полігонів, заїзду транспортних засобів та обсягів захоронених ТПВ. За результатами отриманих відповідей на запити власниками полігонів не підтверджено факт прийому ТПВ, вивезених із м. Львова. ТТН залучених перевізників не підтверджено факт доставки твердих побутових відходів у вище вказані пункти розвантаження з метою їх захоронення, обсяги вивезених ТПВ та додатковий пробіг транспортних засобів, включений, зокрема, ТОВ «Грінера Україна» до розрахунків відшкодування додаткових витрат на перевезення побутових відходів, що подавались до оплати Департаменту. В ході ревізії та зустрічної звірки встановлено, що ТОВ «ГрінераУкраїна» здійснювалось перевезення ТПВ до пункту розвантаження с. Тетіїв Київської області. На підставі наданих до зустрічної звірки договорів, укладених на здійснення перевезень, актів наданих послуг та ТТН встановлено, що перевезення ТПВ до с. Тетіїв Київської області здійснювалось, зокрема, ФОП Димид Л.В. Також, в ході ревізії з метою підтвердження фактів вивезення ТПВ та їх захоронення (утилізацію) на території м. Тетіїв Київської області надіслано запити в КП «Благоустрій», яким надано інформацію про відсутність договірних відносин, зокрема, з ТОВ «ВР Компані». Отже, повідомлена інформація ТОВ «ВР Компані» заслуговує на критичне сприйняття, оскільки проставлена печатка вказаного товариства на документах не свідчить про факт доставки вантажу на його захоронення (утилізацію) на території м. Тетіїв, оскільки договірні взаємовідносини між товариством та КП «Благоустрій» відсутні. Також, всупереч п 2.5. Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 11.12.2010 № 435 «Про затвердження Правил експлуатації полігонів побутових відходів», у ТТН відсутні відмітки про заїзд транспортних засобів вищевказаних перевізників на КПП полігону КП «Благоустрій». Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із не підтвердженням приймання ТПВ на полігоні м. Тетіїв Київської області, в ході ревізії не підтверджено факту перевезення ТПВ до цього населеного пункту, як наслідок, ТТН, оформлені між ТОВ «Грінера Україна» та вищевказаними перевізниками, які містять відтиски печаток, зокрема, ТОВ «ВР Компані», не підтверджують обсяги вивезених ТПВ та додатковий пробіг транспортних засобів, включений до Розрахунків відшкодування додаткових фактичних витрат на перевезення ТПВ. 
		Виходячи з наведеного, третя особа вважає, що підстави для задоволення позову, про стягнення на користь ФОП Димид Л.В. 84967,04 грн. відсутні у зв`язку із фактичним не підтвердженням факту доставки вантажу до кінцевого пункту маршруту.
		 
		ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		02.09.2019р. між ТОВ «Грінера Україна» (Замовником) та ФОП Димид Людмилою Володимирівною (Перевізником) укладено договір перевезення вантажу (надалі - Договір), згідно п. 1.1.-1.2. якого Замовник передає для перевезення вантажі, а Перевізник зобов`язується здійснити їх перевезення і надати комплекс інших послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів. Перевізник зобов`язується доставити надані Замовником вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується своєчасно сплатити за послуги Перевізника встановлену плату, відповідно до умов Договору.
		Також між сторонами були підписані відповідні Специфікації до Договору, зміст яких стосується маршрутів та вартості перевезень.
		За умовами п. 2.1.-2.3. Договору, приймання вантажу до перевезення оформляється товарно-транспортною накладною (накладною на вантаж) (надалі по тексту - ТТН) за встановленою формою. Оформлена товарно-транспортна накладна, завірена Замовником, при пред`явленні водієм,який виконує обов`язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю Перевізника. ТТН видається Перевізником за встановленою формою у 3 (трьох) примірниках, один з яких залишається у Перевізника, другий - надається вантажоодержувачу, третій - повертається Перевізником Замовнику після підписання його Перевізником та вантажоодержувачем.
		На підтвердження виконання зобов`язань за Договором позивачем додано Акт надання послуг №52 від 20.05.2020р. на суму 79200,00 грн. та товарно-транспортні накладні№240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р.
		Позивач стверджує, що на підставі укладеного між сторонами Договору, позивачем надавалися, а відповідачем приймалися послуги також за іншими Актами надання послуг, однак до стягнення у межах цього позову позивачем заявлено заборгованість, яка виникла лише на підставі Акту надання послуг №52 від 20.05.2020р.
		Як встановлено судом, згідно Акту надання послуг №52 від 20.05.2020р. були надані наступні послуги:
		- вантажні перевезення ТПВ автомобільним транспортом за маршрутом м. Львів - Київська обл., м. Тетіїв - м. Львів (а/м ДАФ НОМЕР_2 /АТ2623ХР ТТН №240403 від 24.04.20,1320 км);
		- вантажні перевезення ТПВ автомобільним транспортом за маршрутом м. Львів - Київська обл., м. Тетіїв - м. Львів (а/м РЕНО НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ,ТТН №240404 від 24.04.20,1320 км);
		- вантажні перевезення ТПВ автомобільним транспортом за маршрутом м. Львів - Київська обл., м. Тетіїв - м. Львів (а/м VOLVO НОМЕР_5 / НОМЕР_6 ,ТТН №240405 від 24.04.20,1320 км);
		- вантажні перевезення ТПВ автомобільним транспортом за маршрутом м. Львів - Київська обл., м. Тетіїв - м. Львів (а/м ДАФ НОМЕР_1 /АТ3160ХР ТТН №240406 від 24.04.20,1320 км).
		Судом встановлено, що Акт надання послуг №52 від 20.05.2020р. на суму 79200,00 грн. підписаний сторонами Договору без зауважень. В Акті надання послуг замовник зазначив, що претензій щодо обсягу, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.
		Відповідно до п. 5.4. Договору, розрахунки здійснюються Замовником на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту надання Перевізником всіх документів, визначених п. 3.1.8 цього договору.
		У зв`язку з тим, що послуги перевезення вантажу не були оплачені замовником у строк, визначений Договором, перевізник звернувся до останнього з претензією від 31.08.2020р. про сплату коштів.
		За результатами розгляду претензії, замовником була надіслана перевізнику відповідь на претензію вих. №345 від 31.08.2020р., у якій повідомлялося, що 21.05.2020р.відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області затримано вантажівки, які несанкціоновано скидали побутові відходи поблизу м. Жидачів Львівської обл. Серед затриманих вантажівок були три автомобілі (DAFАТ3782АМ, НОМЕР_2 , VOLVO НОМЕР_7 ). Згідно ухвал, які винесено Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/2221/20 випливає, що в ході досудового розслідування встановлено факти фальсифікації первинних бухгалтерських документів на перевезення твердих побутових відходів для їх захоронення на ліцензованих сміттєзвалищах Київської, Чернігівської, Житомирської та інших областей на території України. Таким чином, існує ймовірність введення підприємства в оману стосовно наданих послуг із перевезення побутових відходів на захоронення, зокрема, саме до ліцензованих сміттєзвалищ, які вказані в ТТН, виданих ТОВ «Грінера Україна» водіям автомобілів перевізника. У претензії ТОВ «Грінера Україна» також повідомило, що питання погашення заборгованості буде розглянуте після завершення досудового розслідування та спростування або підтвердження описаних вище фактів.
		Позивач зазначає, що оскільки відповідач у встановлений строк не оплатив вартості перевезень, залишив без задоволення претензію, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Відповідач заперечує щодо заявленого позову, оскільки ТТН, оформлені на його думку, неналежним чином (відсутнє прізвище, посада відповідальної особи вантажоодержувача), а також позивачем належними доказами не доведено факту доставки вантажу до кінцевого пункту маршруту.
		 
		ОЦІНКА СУДУ.
		Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
		Так, положеннями ч. 1 ст. 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
		Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
		Згідно ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		З огляду на те, що у строк встановлений у п. 5.4. Договору відповідач не оплатив надані позивачем послуги перевезення вантажу, відповідач вважається таким, що прострочив, а заборгованість у розмірі 79200,00 грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
		Заперечуючи проти позову та стверджуючи про відсутність підстав для сплати наданих позивачем послуг за перевезення ТПВ, відповідач посилається на наступні обставини:
		- проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019140000000834 від 25.11.2019р. за вчинення кримінальних правопорушень (зокрема, затримання вантажівок, у т.ч. автомобілів ФОП Димид Л.В. під час скидання побутових відходів поблизу м. Жидачева Львівської обл.);
		- відсутності у матеріалах справи доказів того, що вантаж, який перевозився позивачем згідно Акту наданих послу №52 від 20.05.2020р. був розвантажений саме у місці призначення: м. Тетіїв, Київська обл. та водночас наявності доказів того, що вантаж на полігон ТПВ КП «Благоустрій» для розвантаження не міг надходити у зв`язку з відсутністю договірних відносин між ТОВ «ВР Компані» та КП «Благоустрій» (Акт ревізії №06-24/10 від 30.10.2020р. фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради за період з 01.07.2017 по 30.06.2020);
		- неналежне оформлення ТТН, зокрема, відсутності у ТТН №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р. посади, прізвища уповноваженого представника вантажоодержувача - ТОВ «ВР Компані».
		З цього приводу суд зазначає таке.
		Як вже було зазначено, між позивачем та відповідачем існують правовідносини щодо перевезення вантажу. За умовами укладеного між сторонами Договору, позивач зобов`язався, зокрема, отримати від відповідача вантаж, перевезти його до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а такожзобов`язався забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу (пункти 1.1, 1.2 та 3.3.3 Договору). Згідно умов укладеного між сторонами Договору, на позивача не покладався обов`язок здійснювати захоронення вантажу (дрібних побутових відходів).
		Відповідач, в свою чергу, зобов`язався, зокрема, забезпечити своєчасне та повне оформлення ТТН з обов`язковим зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові/найменування, поштової адреси та номеру телефону вантажовідправника та вантажоодержувача вантажу (п. 4.1.1 Договору).
		Крім цього, як встановлено судом,обов`язок щодо захоронення побутових відходів відповідача покладався на ТОВ «ВР Компані», оскільки між відповідачем та вказаним підприємством існували правовідносини щодо захоронення відходів на підставі Договору про надання послуг з прийняття та захоронення побутових відходів №160718 від 16.07.2018р.
		Згідно умов Договору №160718 від 16.07.2018р., ТОВ «ВР Компані» зобов`язалося надати ТОВ «Грінера Україна» послуги з прийняття та захоронення побутових відходів, а ТОВ «Грінера Україна» зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених даним Договором. З моменту фактичної передачі відходів ТОВ «ВР Компані», останнє стає повноправним власником переданих відходів та несе усі подальші ризики пов`язані з відходами (пункти 1.1 та 1.2 Договору).
		В судовому засіданні представник відповідача не заперечував того факту, що на виконання умов п. 4.1.1 укладеного із позивачем Договору відповідач самостійно оформлював ТТН (в т.ч. ті, котрі є предметом розгляду) із зазначенням вантажоодержувача побутових відходів - ТОВ «ВР Компані». Також представником відповідача не заперечувався той факт, що позивач фактично забирав та вивозив від відповідача відходи. Крім цього, відповідач за вивезення цих відходів отримав оплату від населення та інших контрагентів.
		В свою чергу, позивач зазначає, що отриманий від відповідача вантаж він передав уповноваженому представнику ТОВ «ВР Компані», що підтверджується ТТН №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р., котрі підписані та скріплені печатками ТОВ «Грінера Україна», ФОП Димид Л.В. та ТОВ «ВР Компані». Оригінали цих документів досліджені судом під час розгляду справи по суті.
		Не заслуговують на увагу як твердження відповідача, так і третьої особи, що фактична непоставка позивачем побутових відходів ТОВ «ВР Компані» підтверджується неналежним оформленням ТТН, зокрема, відсутністю у них посади, прізвища уповноваженого представника вантажоодержувача - ТОВ «ВР Компані». Вказане зумовлене наступним:
		1) Як вбачається з ТТН №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р., такі підписані та скріплені печаткою ТОВ «ВР Компані», справжність котрої не заперечується жодною із сторін. Відтак, скріплення підпису печаткою товариства свідчить про те, що товар було прийнято уповноваженою особою товариства.
		2) Відсутність в ТТН посади, прізвища уповноваженого представника вантажоодержувача свідчить лише про неналежне виконання своїх обов`язків ТОВ «Грінера Україна», а не фактичну непоставку побутових відходів ТОВ «ВР Компані» (так як саме відповідач за умовами п.4.1.1 Договору повинен був вказувати відповідні відомості).
		Не свідчить також про фактичну непоставку позивачем побутових відходів ТОВ «ВР Компані» і лист вказаного підприємства вих. №26/01-21 від 26.01.2021р., адресований ТОВ «Грінера Україна». Зокрема, зміст цього листа не підтверджує ні факту прийняття, ні факту неприйняття ТОВ «ВР Компані» (вантажоодержувачем) ТПВ на підставі ТТН №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р., оскільки у надісланому листі ТОВ «ВР Компані» вказало, що в результаті вилучення органами досудового слідства документів та комп`ютерної техніки товариства, останнє не має можливості підтвердити чи спростувати запитувану інформацію.
		Щодо Акту ревізії №06-24/10 від 30.10.2020р. фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради за період з 01.07.2017 по 30.06.2020р., то при його оцінці суд доходить наступних висновків.
		1) Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак наявний у матеріалах справи витяг з Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради за період з 01.07.2017 по 30.06.2020, складений Західним офісом Держаудитслужби за №06-24/10 від 30.10.2020р.сам по собі не може бути достатнім доказом того, що вивезення ФОП Димид Л.В. ТПВ на підставі ТТН  №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р. здійснювалося не до пункту розвантаження, зазначених у Специфікаціях до Договору та у вказаних товарно-транспортних накладних (Аналогічні правові позиції при вирішенні подібних спорів викладені Верховним Судом у постанові від 11.02.2020р. у справі №910/7984/16, від 18.10.2018р. у справі №917/1064/17, від 11.06.2019р. у справі 916/1648/18, від 20.06.2019р. у справі №916/1906/18).
		2) Як вбачається з Акту ревізії, третя особа дійшла висновків (вказані висновки також підтримував відповідач, заперечуючи проти позовних вимог), що вивезення ФОП Димид Л.В. ТПВ здійснювалося не до пунктів розвантаження, зазначених у товарно-транспортних накладних, оскільки згідно листа від 29.09.2020р. №114 КП «Благоустрій» між вказаним підприємством та ТОВ «ВР Компані» відсутні договірні відносини щодо захоронення ТПВ на полігоні в м. Тетіїв Київської області.
		Разом з тим, інформація викладена в листі КП «Благоустрій» може свідчити лише про невиконання саме ТОВ «ВР Компані» своїх обов`язків щодо захоронення побутових відходів на полігоні в м. Тетіїв Київської області у зв`язку з відсутністю в нього договірних відносин щодо такого захоронення. Водночас, як вже зазначалося, позивач не надавав послуг із захоронення ТПВ і предметом даного спору є стягнення заборгованості за перевезення вантажу, а не його захоронення. А тому, належними та достатніми в даній справі є ті докази, які доводять факт непоставки позивачем побутових відходів вантажоотримувачу - ТОВ «ВР Компані», а не факт захоронення/незахоронення цих відходів на полігоні в м. Тетіїв Київської області. Ні Акт ревізії №06-24/10 від 30.10.2020р., ні лист КП «Благоустрій» №114 від 29.09.2020р. такими доказами не є.
		3) Акт ревізії №06-24/10 від 30.10.2020р. є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Разом з тим, обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою є обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили (ч. 6 ст. 75 ГПК України).
		Суд зазначає, що доводи відповідача про те, що відображена ФОП Димид Л.В. інформація в ТТН  №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р. про поставку побутових відходів ТОВ «ВР Компані» не відповідає дійсності, а також доводи про скидання позивачкою відходів поблизу м. Жидачева та по іншій території України фактично зводяться до обвинувачення останньої у вчиненні таких злочинів як підробка документів та забруднення земель і атмосферного повітря. 
		Водночас, за змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відтак належним доказом, який би підтверджував доводи ТОВ «Грінера Україна» про невідповідність інформації щодо поставки відходів ТОВ «ВР Компані» є вирок суду. Однак, станом на день прийняття рішення судом, у матеріалах справи такий вирок відсутній.
		Оскільки під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними доказами факт перевезення позивачем ТПВ, відтак він повинен оплатити послуги з такого перевезення. 
		При цьому суд зазначає, що у випадку, якщо в подальшому за результатами розгляду кримінального провадження №12019140000000834 від 25.11.2019р. вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, котрі наберуть законної сили, буде встановлено, що інформація зазначена ФОП Димид Л.В. в ТТН  №240403 від 24.04.2020р., №240404 від 24.04.2020р., №240405 від 24.04.2020р., №240406 від 24.04.2020р. не відповідає дійсності, то ТОВ «Грінера Україна» не буде позбавлена права подати заяву про перегляд рішення в даній справі за нововиявленими обставинами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем здійснено нарахування відповідачеві 638,00 грн. 3% річних. 
		Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).
		Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Приписами ч. 1-2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
		За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
		Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019р. у справі №904/4156/18.
		Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
		З огляду на те, що уклавши договір перевезення вантажу від 02.09.2018р., сторонами не було передбачено відповідальності замовника у вигляді пені за неналежне його виконання, а тому суд прийшов до висновку, що позов у частині стягнення пені задоволенню не підлягає.
		Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає частковому задоволенню.
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ.
		У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1975,04 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 50, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Грінера Україна» (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 22; код ЄДРПОУ 35429502) на користь Фізичної особи-підприємця Димид Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) 79200,00 грн. боргу, 638,00 грн. 3% річних, 1975,04 грн. судового збору.
		3.          У задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ «Грінера Україна» на користь ФОП Димид Людмили Володимирівни 5129,04 грн. пені - відмовити.
		4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
		5.          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2021 року
		 
		 
		Суддя                                                                      Р.В. Крупник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...