Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/542/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.03.2021
Номер судового провадження: 61-14468ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		16 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 562/542/19
		провадження № 61-14468св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідач -  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ домоволодіння в натурі та стягнення грошової компенсації
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2020 року у складі судді Чорного І. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня              2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,                 Ковальчук Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили розділити житловий будинок на АДРЕСА_1 між його співвласниками в натурі, згідно з варіантом поділу, наведеним у висновку судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 25 квітня 2018 року № 180202/4/с; виділити їм у натурі та передати у спільну сумісну власність 217/1000 реальних часток домоволодіння, а саме квартиру № 1 , яка складається із кухні 1-2 площею 10,3 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею                    19,5 кв. м, (загальною площею 29,8 кв. м в житловому будинку А-1), коридору            1-1 площею 4,2 кв. м в прибудові (а), погреба (Пг/а), вх. ґанку  (а1), сараю-гаража (Б), вбиральні (В), 50 % огорожі (№ 1), огорожі (№ 2) (з надвірних будівель і споруд); відповідачу виділити в натурі та передати у власність 783/1000 реальних часток вказаного домоволодіння у виді квартири № 2 , що складається із передпокою                      2-4 площею 11,4 кв. м, житлової кімнати 2-5 площею 10,8 кв. м, житлової кімнати 2-6 площею 19,5 кв. м, комори 2-7 площею 6,4 кв. м, загальною площею 48,1 кв. м             у житловому будинку (А-1), коридор 2-1 площею 3,4 кв. м, допоміжне приміщення 2-2 площею 5,8 кв. м, допоміжне приміщення 2-3 площею 8,5 кв. м, загальною площею 17,7 кв. м у прибудові (а3) та надвірні будівлі: підвал (Пд/А-1), сарай-літню кухню (Є), колодязь (Е), 50 % огорожі (№ 1); припинити право спільної часткової власності на житловий будинок за вказаною адресою; стягнути з відповідача на їх користь 98 687,00 грн грошової компенсації за перевищення розміру належної йому ідеальної частки при поділі домоволодіння, вирішити питання про розподіл судових витрат.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що їм на праві спільної сумісної власності належать 2/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 . Інші         3/5 частини цього домоволодіння належать ОСОБА_4 . Сторони досягнули згоди щодо фактичного порядку користування спільним домоволодіння. На підставі розпорядження міського голови Здолбунівської міської ради від 28 жовтня 2002 року № 260-Р частинам домоволодіння присвоєно окремі поштові адреси. Згідно з висновком судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 25 квітня 2018 року № 180202/4/с житловий будинок за технічними показниками може бути поділений в натурі між його співвласниками, з деяким відхиленням від розмірів ідеальних часток та за умови проведення переобладнання частини коридору в окремий санвузол. Також згідно із запропонованим варіантом поділу домоволодіння у разі виділення в натурі належна позивачам ідеальна частка (2/5) фактично зменшується до реальних 217/1000, а ідеальна частка відповідача (3/5) фактично збільшується до 783/1000. У зв`язку з цим експерт передбачив сплату відповідачем на користь позивачів грошової компенсації у розмірі 98 687,00 грн. Враховуючи зазначені обставини, просили позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Здолбунівський районний суд Рівненської області рішенням від 04 березня           2020 року в задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Позивачі не надали доказів, що прибудова «а3» до будинку на АДРЕСА_1 споруджена згідно з будівельними нормами і правилами, і немає доказів прийняття її в експлуатацію. Водночас при поділі житлового будинку                в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, а також, залежно від обставин справи необхідно подати висновки й інших служб, зокрема, погодження щодо встановлення відокремленого газо-, водо- та електропостачання. Однак в ході розгляду справи позивачі зазначених висновків не надали.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рівненський апеляційний суд постановою від 17 вересня 2020 року рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2020 року залишив без змін.
		 
		Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У жовтні 2020 року  ОСОБА_1  подала до Верховного Суду касаційну скаргу,           в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції                  в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада         2019 року у справі № 344/8200/14-ц.
		 
		Касаційна скарга мотивована неврахування судами того, що співвласники спірного домоволодіння фактично вже визначили між собою порядок роздільного користування нерухомим майном, а питання щодо розподілу домоволодіння вже тривалий час обговорювалось між співвласниками, однак ніяких конкретних дій не можливо здійснити у зв`язку зі спірними моментами щодо поділу нерухомого майна. Зокрема, між сторонами виник спір щодо розмірів реальних часток домоволодіння, якими фактично користуються сторони та вартості компенсації, яка повинна бути сплачена за отримання одним з співвласників більшої частки при поділі. Наявність факту спільної часткової власності на домоволодіння позбавляє позивачів можливості повноцінно розпоряджатись власними частинами домоволодіння, а відсутність можливості виділу такої частки в натурі значно порушує їх матеріальні права. Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили позивачам у реалізації їхнього права на виділ часток в натурі, оскільки добудова відповідача унеможливлює здійснення такого розподілу, а висновки судів про неможливість поділу домоволодіння в натурі згідно із запропонованим варіантом поділу у висновку експерта є безпідставними і такими, що не відповідають нормам матеріального права. Позивачі були змушені звертатись до суду з цим позовом через те, що попередні тривалі перемовини не дали остаточної згоди щодо порядку розподілу домоволодіння в натурі. Більше того, відповідач неодноразово створював для ОСОБА_1 перешкод у користуванні її часткою, оскільки відмовляється надавати будь-яку згоду на реконструкції будівлі, і будь-яких заходів щодо завершення виготовлення документації на відповідну добудову відповідач також самостійно вживати не хоче.
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку. Вказував на безпідставність аргументів ОСОБА_1 про те, що між сторонами існує спір щодо розподілу спірного домоволодіння та щодо реальних часток, оскільки порядок користування цим майном між сторонами склався ще з часу набуття позивачами права власності на 2/5 частини домоволодіння і зберігається до цього часу. Водночас позивачі просять виділити їм ті приміщення, якими вони користуються понад 20 років, і спору щодо користування такими приміщеннями ніколи не було. Також зазначив, що запропонований експертом варіант поділу домоволодіння суперечить чинному законодавству.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		09 листопада 2020 року справа № 562/542/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди встановили, що згідно з договором дарування від 20 жовтня 2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацькою Л. І. та зареєстрованим в реєстрі за                № 3723, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарували, а ОСОБА_7 (мати відповідача) прийняла у дар 3/5 частини жтлового будинку з надвірними будівлями, на АДРЕСА_1 . Житлова площа буднику становить 50,7 кв. м, Житловий будинок побудованого із дерева, позначений у плані літерою А-1, до якого примикають надвірні будівлі, зазначені літерами Б - сарай, Г - літня кухня, г - сарай, Д - вбиральня, Ж - сарай, Б - колодязь, № 1 - огорожа, В - вбиральня.
		 
		Згідно з договором дарування від 15 червня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Бондаренко О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 98, ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийняли у дар 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . Житлова площа буднику - 50,7 кв. м. Житловий будинок побудований із дерева, позначений у плані літерою А-1, до якого примикають надвірні будівлі, зазначені літерами Б - сарай, побудований із цегли, Г - літня кухня, г - сарай, Ж - сарай, Д - вбиральня, побудовані з дерева, Е - колодязь, № 1 - огорожа, В - вбиральня, побудована з дерева.
		 
		ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 змінили прізвище на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про зміну імені від 06 квітня 2017 року серії НОМЕР_1 , від 28 лютого 2008 року серії           НОМЕР_2 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) від 24 січня 2019 року              № 00021953133, копією свідоцтва про шлюб від 10 серпня 2017 року серії НОМЕР_3 .
		 
		Рішенням Здолбунівської міської ради Рівненської області від 22 лютого 2006 року № 44 ОСОБА_7 дозволено користуватися раніше збудованими на власній присадибній земельній ділянці на АДРЕСА_1 зблокованими літньою кухнею, сараєм, хлівом і вбиральнею, загальним розміром 10,0х4,0 кв. м.
		 
		Із рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області від 24 липня 2002 року № 252 встановлено, що ОСОБА_7 надано дозвіл на добудову до власної квартири на АДРЕСА_1 розміром 5,85х4,0 м.
		 
		Згідно з розпорядженням міського голови Здолбунівської міської ради Рівненської області від 28 жовтня 2002 року № 260-р частині будинку, що належить ОСОБА_1 , присвоєно адресу АДРЕСА_4 ,                 а частині будинку, що належить ОСОБА_7 ,. - АДРЕСА_5 .
		 
		З технічного паспорта № НОМЕР_4, виготовленого Комунальним підприємством Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації, встановлено, що станом на    02 жовтня 2008 року, до складу домоволодіння на АДРЕСА_1 входять: житловий будинок «А-1», підвал «Пд/А-1», прибудова «а», погріб «Пг/а», вхідний ганок «а1», вхідний ганок «а2», сарай «Б», вбиральня «В», літня кухня «Г», сарай «2», вбиральня «Д», колодязь «Е», огорожа № 1. Загальна площа будинку становить 81,8 кв. м, житлова площа - 50,4 кв. м.
		 
		Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 червня 2011 року серії ВРК № 933124, виданим приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Бондаренко О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 656, ОСОБА_4 прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка померла                      ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		З технічного паспорта № НОМЕР_4, виготовленого Комунальним підприємством Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації встановлено, що станом           на 15 грудня 2017 року до складу домоволодіння на АДРЕСА_1 входять: житловий будинок «А-1»; підвал «Пд/А-1»; прибудова «а»; погріб «Пг/а»; вхідний ганок «а1»; прибудова «а3», розміром 6,09х4,03 м., 2009 року побудови, що складається з коридора «2-1», допоміжного приміщення «2-2» та допоміжного приміщення «2-3», загальна площа яких становить 17,7 кв. м; сарай-гараж «Б»; вбиральня «В»; колодязь «Е»; літня кухня-сарай «Є»; огорожа № 1; огорожа № 2. Загальна площа будинку становить 99,8 кв. м, житлова площа - 49,8 кв. м.
		 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 листопада 2018 року № 145372570 домоволодіння на АДРЕСА_1 знаходиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , частка власності - 2/5 та у приватній спільній частковій власності ОСОБА_4 , частка власності - 3/5. Загальна площа домоволодіння становить 65,8 кв. м, житлова площа - 49,8 кв. м.
		 
		Таким чином, судом встановив, що у 2009 році до спірного житлового будинку зведено прибудову «а3» розміром 6,09х4,03 м, що складається з коридора та двох допоміжних приміщень, загальною площею 17,7 кв. м.
		 
		Спору з приводу порядку використання відведеної під домоволодіння земельної ділянки немає, цю обставину в ході судового розгляду справи сторони не заперечували.
		 
		Згідно з висновком експерта судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 25 квітня 2018 року № 180202/4/С поділ будинку на АДРЕСА_1 в натурі до ідеальних часток співвласників можливий за умови відхилення від ідеальних часток та проведення певних робіт по переплануванню з переобладнання, у тому числі добудови допоміжних приміщень.
		 
		Згідно з варіантом поділу:
		 
		Власнику 2/5 частки виділити 217/1000 часток житлового будинку з надвірними будівлями на суму 117 082,00 грн, а саме:
		- в житловому будинку «А-1» виділити приміщення: 1-2 кухня площею 10,3 кв. м,     1-3 житлова кімната площею 19,5 кв. м, загальною площею 29,8 кв. м,
		- в прибудові «а» виділити приміщення: 1-1 коридор площею 4,2 кв. м,
		- з надвірних будівель та споруд виділити: погріб «Пг/а», вх. ганок «а1», сарай-гараж «Б», вбиральня «В», 50 % огорожі «№ 1», огорожа «№ 2».
		 
		Власнику 3/5 часток виділити 783/1000 частки житлового будинку на суму                 422 340,00 грн, а саме:
		- в житловому будинку (А-1), виділити приміщення: 2-4 передпокій площею           11,4 кв. м, 2-5 житлову кімнату площею 10,8 кв. м, 2-6 житлову кімнату площею 19,5 кв. м, 2-7 комора площею 6,4 кв. м, загальною площею 48,1 кв. м,
		- в прибудові «а3» виділити приміщення: 2-1 коридор площею 3,4 кв. м,                          2-2 допоміжне приміщення площею 5,8 кв. м, 2-3 допоміжне приміщення площею 8,5 кв. м, загальною площею 17,7 кв. м.
		- з надвірних будівель та споруд виділити: підвал «Пд/А-1», сарай-літня кухня «Є», колодязь «Е», 50 % огорожі «№ 1».
		 
		У запропонованому варіанті розподілу перепланування приміщення 1-1 коридору площею 4,2 кв. м в прибудові «а» в коридор та суміщений санвузол є необхідною умовою розподілу для забезпечення відповідності квартири № 1 вимогам ДБН.
		 
		Компенсація, яку повинен виплатити власник 3/5 часток власнику 2/5 часток               в наведеному стані домоволодіння (з урахуванням прибудови «а3») складає 98 687,00 грн.
		 
		Компенсація, яку повинен виплатити власник 3/5 часток власнику 2/5 часток             в стані до розмежування земельних ділянок (без урахування прибудови «а3») становить 56 920,00 грн.
		 
		У судовому засіданні місцевого суду судовий експерт Сайко С. Л. пояснив, що дозвільні документи на здійснення прибудови «а3» йому не надавалися та правовий статус цієї прибудови для нього вирішений не був, він користувався вихідними даними технічного паспорта на житловий будинок з надвірними будівлями. Також не надано документів, які підтверджують згоду інших співвласників на добудову «а3».
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;               2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права            в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).
		 
		Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них               у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).
		 
		Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
		 
		Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
		 
		Згідно із зазначеною правовою нормою виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
		 
		Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
		 
		Згідно із частиною третьою цієї ж статті у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
		 
		Таким чином, для здійснення виділу майна в натурі зі спільної сумісної власності суд має встановити частки кожного зі співвласників. При цьому відповідно до частини другої статті 370 ЦК України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.
		 
		Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті           364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті              181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
		 
		Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
		 
		Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.
		 
		Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
		 
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані), об`єкти не є об`єктами права власності (частина друга статті 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.
		 
		Зазначене узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними           у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня         2015 року у справі № 6-286цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20) щодо тлумачення норми частини першої статті 376, частини другої статті 376 ЦК України про те, що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти. 
		 
		Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
		 
		Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.
		 
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних             у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		У справі, що переглядається, сторони не надали доказів уведення прибудови літ «а3», яка входить до складу спірного домоволодіння, до експлуатації                                 в установленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права.
		 
		Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів приймання прибудови «а3», яка входить до складу спірного домоволодіння, в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності на неї, немає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, не є об`єктом права власності й не може бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.
		 
		З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість поділу об`єкта нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
		 
		Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними                             у постановах від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження           № 61-39287св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 464/7038/18 (провадження № 61-12407св20).
		 
		Оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, наведеним               у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердились.
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінку доказів                   у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня       2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:А. Ю. Зайцев   В. С. Жданова   Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...