Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 273/1917/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2021. Зареєстровано: 18.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2021.
Дата набрання законної сили: 06.12.2021
Номер судового провадження: 1-кп/273/25/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020060110000209

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		             Справа № 273/1917/20
		Провадження № 1-кп/273/25/21
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    17 березня 2021 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060110000209 від 04.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого інструктором Баранівського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, не військовозобов`язаний, одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження
		прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		01.07.2020 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 керуючи легковим автомобілем марки «ZAZ Forza» та рухаючись по вул. Зв`ягельській м. Баранівка в напрямку м. Новоград-Волинський, на перехресті вулиць Європейської та Зв`ягельської помітив ОСОБА_6 , який рухався на велосипеді в попутному напрямку та заважав руху автомобілів.
		ОСОБА_3 будучи обуреним поведінкою ОСОБА_6 , вирішив зробити зауваження останньому. З цією метою ОСОБА_3 обігнав велосипедиста та зупинивши автомобіль навпроти магазину «Спокуса», що по вул. Зв`ягельській, 19, вийшов з салону автомобіля на проїзну частину дороги, наблизився до ОСОБА_6 , який в цей час рухався на велосипеді, та діючи умисно зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, та шкоди для здоров`я ОСОБА_6 хоча повинен був і міг це передбачити, застосовуючи фізичну силу, завдав один удар кулаком лівої руки в область обличчя останнього.
		Внаслідок вказаного удару потерпілий, не втримавши рівновагу, впав на асфальтоване покриття дороги та отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ключиці, що належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину свою не визнав та зазначив, що 01 липня 2020 о 13 год він їхав з дому на роботу зі сторони с. Зеремля на службовому спец.авто, повертаючи ліворуч, увімкнув лівий поворот, але в останній момент перед його автомобілем вискочив велосипедист на червоне світло та створив перешкоду, якої вдалося уникнути. У подальшому, велосипедист їхав по дорозі і не давав себе оминути, на зауваження не реагував, більш того, висловлювався нецензурною лайкою. Після того, як йому вдалося оминути велосипедиста, він зупинився, аби пояснити йому, як правильно їздити на велосипеді не створюючи перешкод іншому транспорту. Підійшовши до нього, він замахнувся не застосовуючи фізичного болю та спитав у нього «Що ти робиш?», ОСОБА_6 втратив рівновагу упав на асфальт лівою стороною свого тіла. Зважаючи на те, що останній був у стані алкогольного сп`яніння та на нього лаявся, він залишив його лежачого на землі, розвернувся, сів у авто і поїхав. Також підтвердив, що він з потерпілим згодом зустрічалися щодо вказаної події та хотів домовитися та допомогти. Вину визнав тільки в тому, що не надав допомогу потерпілому, який його весь час ображав. Згодом виявилося, що операцію йому не робили в той день як він потрапив до лікарні, з огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також підтвердив, що ходив на роботу до свідка ОСОБА_7 , питав що вона бачила та їй не погрожував. Так, як він не вчиняв даного кримінального правопорушення та не міг його дістати кулаком на такій висоті, тому просить його виправдати.
		Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 його вина у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України, підтверджується показаннями потерпілого, свідків та іншими проаналізованими та дослідженими в судовому засіданні доказами по справі. 
		Так, потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 01 липня о 13 год він їхав з роботи додому, був випивший. Обабіч дороги була решітка водостічної системи, яку він успішно оминув, ніхто йому ніяких зауважень у той час не робив. У подальшому, перешкодою для його руху став мікроавтобус припаркований біля тротуару, він озирнувся, аби переконатися у безпеці маневру для об`їзду вказаного транспортного засобу, далі повернувшись у вихідне положення не припиняючи руху об`їхавши мікроавтобус відчув удар у праву частину голови, від чого впав асфальтоване покриття дороги. Після цього, він хотів піднятися, але не зміг, він помітив автомобіль ДОССАФу у який сідав чоловік. Після цього він знепритомнів та отямився у лікарні. Через сім днів після події йому провели операцію на ключиці, яка була вибита в результаті падіння. А також, внаслідок удару в праву щоку у нього через місяць випав міст з зубами. Крім того зазначив, що він зустрічався із обвинуваченим за кінотеатром у присутності свідка ОСОБА_8 з метою досягнути якоїсь домовленості для вирішення конфлікту. Однак ОСОБА_3 сказав, що буде виплачувати йому компенсацію по 1000 грн щомісячно. Така відповідь його не задовольнила, у зв`язку з чим конфлікт не був ними вирішений. Одночасно пояснив суду, що бажає отримати від обвинуваченого 25 000 грн. Також, підтвердив, що в той день його не поклали в лікарню, бо він був у стані алкогольного сп`яніння, бо вживав горілку в кількості 200-300грам. Просить суворо покарати обвинуваченого.
		Свідок ОСОБА_9 у судових засіданнях показала, що в обідню перерву з 13 до 14 год вона йшла додому з роботи в сторону центра міста, розмовляла по телефону. Навпроти магазину «Спокуса» вона помітила, як автомобіль обігнав велосипедиста, з нього вийшов чоловік міцної статури, щось сказав до велосипедиста, який в свою чергу мовчав, замахнувся до велосипедиста та наніс один удар лівою рукою для потерпілого, в результаті чого той впав. Сама перебувала від даних осіб на відстані двадцяти метрів. При повторному допиті показала, що обвинувачений бив велосипедиста рукою, точно не ногою. Самого обвинуваченого вона не бачила, так як він був за спиною потерпілого, але він два рази ходив до неї на роботу та пояснив їй, що він потерпілого не бив.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що про подію, яка мала місце 01.07.2020 він взнав зі слів потерпілого, але був свідком коли обвинувачений та потерпілий зустрілися біля його магазину позаду торгового центру Рай Центр (кінотеатр) біля магазину Гермес. Зважаючи на те, що під час зустрічі відбувалася розмова на підвищених тонах між жінками обвинуваченого та потерпілого, він вирішив вийти та заспокоїти їх. Під час бесіди він чув як обвинувачений не заперечував своєї провини, більш того, визнавав, що вдарив, говорив про те, що згоден компенсувати завдану шкоду. Іншої від потерпілого інформації про подію, що сталася він не чув, так як той нічого не пам`ятає.
		Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він працює фельдшером на швидкій допомозі, 01.07.2020 виїжджав на виклик до потерпілого. Під час приїзду потерпілий був на проїзній частині, велосипед не бачив, він був при свідомості з різким запахом алкоголю з ротової порожнини. Потерпілий повідомив, що впав з вело, не скаржився. Його поклали на ноші та відвезли до лікарні, де до приймального відділення сам дійшов. На обличчі не було жодних слідів фізичного насилля.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що наступного дня після обставин описаних в обвинувальному акті йому зателефонував слідчий та запросила на допит. Слідчому він пояснив, що в той день він не був у місті. Перед цим телефонував до батька та питав у нього «Чому до нього телефонують із поліції?» На що той йому повідомив про обставини в яких себе винним не визнає, потерпілий ОСОБА_6 упав сам, бо був у стані алкогольного сп`яніння. Трохи згодом до нього на роботу завітав потерпілий зі своїм сином та когось шукали, однак з їх поведінки було зрозумілим, що вони самі не знали кого шукають. Після того, як йому сказали, хто такий ОСОБА_3 , він підійшов до нього. Додатково пояснив, що фельдшер, який здійснює огляд його працівників повідомив йому, що у потерпілого був великий стан алкогольного сп`яніння.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він вийшов із магазину та помітив лежачого на лівому боці велосипедиста. Велосипед лежав поміж ніг у потерпілого. Після цього він швидко підійшов до останнього, викликав швидку. Потерпілий нічого не говорив, у нього була змішана свідомість. Чи був він п`яний  незнає. Додатково підтримав пояснення надані ним під час досудового слідства в частині присутності ОСОБА_3 під час даної події, який сідав у авто у момент коли він підходив до потерпілого.
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що вона у той день коли сталася подія за якої її чоловік отримав тілесні ушкодження вона торгувала на базарі. У якийсь момент до неї підійшов покупець та запитав чи вона знає де її чоловік та що з ним трапилася неприємна подія в результаті якої його було госпіталізовано до лікарні. Дізнавшись про те що сталося, вона залишила товар на знайомих та поїхала додому, після цього пішла до лікарні, яка знаходиться неподалік їхнього дому. Вже біля лікарні вона зустріла чоловіка, який йшов додому. Оглянувши його вона помітила вибиту ключицю. Після цього пішла з ним до лікарні та знайшовши головного лікаря домоглася того аби його поклали на стаціонарне лікування. В послідуючому, через декілька днів йому було проведено операцію на руці. Крім того зазначила, що операцію не робили невідкладно у зв`язку з тим, що в день надходження до стаціонару він був у стані алкогольного сп`яніння, а на наступний день він закурив та випив кави. Також зазначила, що ОСОБА_3 розповідав у магазині людям про те, що він напередодні побив якогось п`яницю.
		Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що вона бачила потерпілого лежачого на дорозі. Велосипед хтось відтягнув від потерпілого. Її знайомий, що перебував на вулиці повідомив, що той упав з велосипеда.
		Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що літом він йшов з роботи на обід і навпроти магазину Спокуса він помітив почув характерний звук, як впав велосипед та побачив лежачого на дорозі велосипедиста, поміж ніг у нього лежав велосипед. Криків до цього не чув. Від потерпілого у напрямку Новоград-Волинського від`їхав авто сірого кольору. Підійшов до нього разом з іншими людьми. Переконавшись у його безпеці, а також у тому, що вже було викликано швидку, пішов додому.
		Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні показали, що про даний конфлікт чули від людей, але особисто нічого не бачили.
		Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.128КК України підтверджується також наступними дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі. 
		протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.07.2020, згідно якого ОСОБА_6 звернувся до відділення поліції із заявою про вчинене кримінальне правопорушення 01.07.2020 (а.с. 159, 160).
		протоколом пред`явлення особи для впізнання від 13.08.2020, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_3 , фотознімок якого зображено під №1. Із письмових показів ОСОБА_12 зазначених у вказаному протоколі вбачається, що саме ОСОБА_3 знаходився поряд ОСОБА_6 у момент падіння 01.07.2020 (а.с. 162-165).
		протоколом пред`явлення особи для впізнання від 17.08.2020, згідно якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 , фотознімок якого зображено під №1. Із письмових показів ОСОБА_6 зазначених у вказаному протоколі вбачається, що саме ОСОБА_3 вдарив його у обличчя 01.07.2020 в результаті чого той впав (а.с. 167-170).
		протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2020, під час якого ОСОБА_6 показав як саме йому було завдано тілесні ушкодження, ким та куди саме поїхав в послідуючому ОСОБА_3 (а.с. 172-179);
		протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2020, згідно якого свідок ОСОБА_9 вказала з якого боку та куди рухався ОСОБА_6 , ОСОБА_3 . Крім того, в подальшому вказала як ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_6 (а.с. 181-188);
		протоколом огляду предмета від 19.08.2020, згідно якого було оглянуто CD-R диску з інформацією, що надав ФОП «Світ продуктів» ОСОБА_18 . Під час перегляду відеофайлу, було встановлено наступне:
		02:06 навпроти магазину «Світ продуктів» з`являється автомобіль сірого кольору з написом «СТК ТСО», «навчальний» та рухається в сторону магазину «Спокуса»;
		02:06 навпроти магазину «Світ продуктів» з`являється велосипедист в білій футболці та чорних штанях, який рухається в сторону магазину «Спокуса»;
		02:14 на відео видно як даний автомобіль сірого кольору зупиняється за білим бусом навпроти магазину «Спокуса», велосипедист в цей момент рухається по проїжджій частині та заїздить за білий бус. Біля даного буса в цей момент проходить жінка одягнута в камуфляжний одяг та звертає увагу на події, що відбуваються за бусом білого кольору;
		02:17 на відео видно як за бусом біля розподільної лінії зявляється частина тіла велосипедиста;
		02:23 на відео видно як даний автомобіль сірого кольору розпочав рух в сторону місцевої лікарні;
		02:43 до велосипедиста розпочинають підходити люди та надавати допомогу;
		08:40 на місце події приїздить швидка допомога;
		09:52на відеовидно яквелосипедиста наношах влежачому положенніпоміщають доавтомобіля швидкоїдопомоги(а.с. 196-200);
		інформацією з Комунального некомерційного підприємства «Баранівська центральна районна лікарня» від 03.02.2021 №129, відповідно до якої ОСОБА_6 звертався за медичною допомогою 01.07.2020 о 13.25 з діагнозом: закритий перелом лівої ключиці. Від госпіталізації відмовився. Наявність алкоголю на Драгер  3.54проміле. 06.07.2020 поступив на стаціонарне лікування з діагнозом: закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням, виписаний 13.07.2020 (а.с. 156).
		висновком експерта №378 згідно якого тілесне ушкодження у ОСОБА_6 у вигляді закритого перелому лівої ключиці утворилося від одноразової дії тупого предмета, давністю можливо 1.07.20 р., належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (а.с.160);
		висновком експерта №391 згідно якого не виключена можливість утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_6 у перелому лівої обставин, вказаних свідком ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту (а.с. 193-194)
		Аналізуючи досліджені докази, суд доходить наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.84КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України, вважає їх допустимими.
		Крім того, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.
		Таким чином, вказані досліджені судом докази є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_3 злочину відносно потерпілого. 
		Суд вважає послідовними показання потерпілого, який у судовому засіданні наголошував про завдання йому саме ОСОБА_3 одного удару в обличчя під час руху на велосипеді, внаслідок чого він впав та отримав закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням. Показання потерпілого узгоджуються та підтверджуються іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , даними, отриманими під час слідчих експериментів, пред`явлення для впізнання, висновками судово-медичних експертиз, відеозапису камери відеоспостереження з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Підстав ставити під сумнів покази потерпілого у суду немає.
		Зазначені докази узгоджуються між собою, доповнюють один одного, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достатності та достовірності, а їх сукупність виключає сумніви у причетності обвинуваченого до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Одночасно, суд вважає малозначимими для кримінального провадження покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , які не містять жодних відомостей, які б прямо або опосередковано підтверджували або спростовували вчинення обвинуваченим дій, вказаних у висунутому обвинуваченні, оскільки вони невідомі свідкам, очевидцями події вони не були та не можуть підтвердити причетність або непричетність до злочину ОСОБА_3 , а покази надані ними у судовому засіданні не перевірені шляхом особи, яка надала первинні пояснення для вказаних свідків. Натомість відомості, повідомлені потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_9  прямо вказують на те, що злочин вчинено обвинуваченим за обставин, встановлених судом.
		Посилання захисника щодо визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для пізнання за фотознімками від 13.08.2020 та 17.08.2020, суд вважає безпідставними з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст.89КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.
		Відповідно до вимог ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно зі ч. 1 ст.87КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод,зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування,жорстокого,нелюдського або такого,що принижує гідність особи,поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення прав особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит; 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному проваджені.
		Процедура проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками регулюється статтями 223 та 228 КПК України. Вимоги до протоколу про проведення вказаної слідчої дії, окрім статті 104 КПК України, закріплено у ст. 231 цього Кодексу.
		В обґрунтування доводів щодо визнання протоколу про пред`явлення особи для впізнання недопустимим доказом захисник вказував на те, що в протоколі відсутні анкетні дані та опис усіх осіб, зображених на світлинах та не зазначено прізвище, ім`я, по батькові особи, яку потерпілий та свідок впізнали, що на думку захисника, є порушенням вимог ч.1 ст. 228 КПК України. А також, зазначив не заперечував, що його підзахисний був 01.07.2020 біля потерпілого ОСОБА_6 . 
		Відповідно до ч.1 ст.228КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
		Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено.
		Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що органом досудового розслідування був дотриманий процесуальний порядок проведення пред`явлення особи до впізнання за фотознімками та складено відповідний протокол, який відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та відображає з приводу чого здійснено таке впізнання, його підписано всіма особами, які були присутні під час процесуальної дії, зауважень з боку учасників процесуальної дії не надходило.
		Як убачається із вказаного протоколу, перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілого та свідка попередньо з`ясовано, чи може він упізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також обставини, за яких він бачив цю особу. Після пред`явлення фотознімків потерпілий та свідок вказав на ОСОБА_19 (зображення за №1), упізнавши його за загальними рисами обличчя та тілобудови. Ці дані зафіксовано у відповідному протоколі, який підписано всіма учасниками слідчої дії, у тому числі двома понятими. За таких обставин доводи захисника в частині порушення вимог ч. 1 ст.228КПК України є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження. Оцінка цьому доказу судом надається з урахуванням показів потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 , даних ними у судовому засіданні, а також у сукупності з іншими доказами.
		Крім того, посилання захисника на те, що у зазначеному протоколі пред`явлення особи для впізнання взагалі не міститься відомостей щодо впізнання особи, яка завдала удар потерпілому, суд вважає неприйнятними з огляду на те, що ст.91КПК визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, до них відносяться: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Дана норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об`єктивне дослідження дозволяють вирішити кримінальне провадження по суті. При доказуванні, насамперед, повинні бути встановлені обставини, які відносяться до події злочину (п.1 ч. 1 ст. 91 КПК України). А п. 2 ч. 1 ст.91КПК України вимагається встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		За допомогою певного доказу встановлюється та чи інша обставина. Так, протокол пред`явлення для впізнання має безпосереднє відношення саме до події злочину, за допомогою нього можна встановити час, місце та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Натомість, захисник надає оцінку цього доказу виключно з позиції - чи встановлює він винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		На підставі наведеного, твердження захисника про недопустимість як доказу вищевказаного протоколу слідчої дії суд вважає безпідставними і такими, що повністю спростовуються матеріалами справи. Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні в судовому засіданні не встановлено.
		При цьому, суд критично оцінює клопотання сторони захисту про визнання висновку експерта №378 та висновку експерта № 391 недопустимими доказами, на підставіст. 87 КПК України, оскільки слідчий зазначав у постановах фактичні дані, які протирічать пред`явленню обвинуваченню.
		Так, суд з таким ствердженням сторони захисту не погоджується, оскільки обставин, на які посилаються захисник у судовому засіданні не встановлено, суд не дійшов до висновку про недопустимість доказів, які бралися до уваги експертом при дослідженні в частині вихідних даних щодо обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, виходячи із наступного.
		Суд в своєму рішенні вказав, що Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьоїстатті 62 Конституції Українизазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Аналіз положення частини третьоїстатті 62 Конституції Українипро те, що "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
		Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
		Як вбачається з протоколів проведення слідчого експерименту від 18.08.2020 р. та від 11.08.2020 р., вони складені за участі потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 , за участю понятих, статиста, на місці вчинення кримінального правопорушення, в світлу пору доби, із зазначенням в них всіх реквізитів відповідно до вимог статей104,105 КПК України, в тому числі, мети проведення слідчого експерименту (перевірка та уточнення відомостей, здобутих під час розслідування кримінального провадження), підписаний всіма учасниками слідчої дії, без будь-яких зауважень та претензій до змісту протоколу чи скарг на дії працівників поліції, належним чином оформлений, що свідчить про його належність та допустимість.
		Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1ст. 240 КПК Українислідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, усі учасники брали у ньому участь добровільно, їм пропонувалося вчинити певні дії, повідомити про обставини даної події тощо, що не суперечить вимогам ч. 3ст. 240 КПК України. 
		У відповідності до ч.1ст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні слідчого експерименту 18.08.2020 р. та 11.08.2020 р., за участі потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 , слідчим було отримано показання від потерпілого та свідка, що на його думку є суттєвим порушенням умов проведення слідчого експерименту. 
		Разом з тим, при дослідженні протоколу проведення слідчих експериментів від 18.08.2020 р. та від 11.08.2020 р судом встановлено, що він проводився за участю потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 , яким було запропоновано надати пояснення, відтворити дії, обстановку та обставини даної події, а тому проведено у порядку, визначеномуКПК та не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами відомості про нанесення тілесних ушкоджень потерпілому при проведенні цієї слідчої дії.
		З цих же мотивів суд не приймає до уваги тверджень захисника про визнання недопустимими доказами висновку експерта №378 та висновку експерта № 391, які базуються на вихідних даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 від 18.08.2020 р. та від 11.08.2020 р. Суд вважає, що проведення під час досудового слідства слідчих експериментів, призначення та проведення вищевказаних судово-медичних експертиз, було здійснено в повній відповідності з нормами ст.ст. 242-244 КПК України, кваліфікованими експертами, які попереджалися про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також вказані висновки експерта достатньо мотивовані, а в клопотанні не наведено достатніх підстав, які б свідчили про неправильність висновків експерта, в зв`язку з чим вказані докази є належними та допустимими в даному кримінальному провадженні.
		Також, суд вважає необґрунтованими клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 в частині порушення строків внесення відомостей про злочин до ЄРДР, адже вони спростовуються наданими прокурором та дослідженими судом процесуальними документами. Зокрема, факт своєчасності внесення відомостей про злочин до ЄРДР підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.07.2020 згідно якого ОСОБА_6 звернувся до відділення поліції із заявою про вчинене кримінальне правопорушення відносно нього, яке трапилося 01.07.2020. 
		Відсутності відомостей про направлення слідчим для керівника органу прокуратури повідомлення про початок досудового розслідування на яке звертає увагу захисник обвинуваченого ОСОБА_5 також спростовується повідомленням про початок такого розслідування від 04.07.2020, яке дослідженого судом.
		Крім того, суд вважає доводи ОСОБА_5 про не ознайомлення обвинуваченого з його правами та обов`язками під час досудового розслідування, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи так як, повідомлення про підозру підписане ОСОБА_3 містить пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного.
		Також, суд не залишає без уваги і той факт, що обвинуваченому ОСОБА_3 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, що підтверджується відповідним протоколом від 31.08.2020.
		Посилання захисника на ту обставину, що під час досудового розслідування належним чином не виконане доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 06.07.2020, зокрема щодо виклику та допиту свідка ОСОБА_9 , що проведено не уповноваженою на те особою, спростовується наявним у матеріалах справи та дослідженим судом дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій (негласних слідчих (розшукових) дій)) у порядку ст.40 КПК України.
		Такі процесуальні дії відповідають приписам ст. 40 та 41 КПК України згідно яких слідчий доручає проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
		При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.
		Відповідно до вимог ст.94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку учасників кримінального провадження, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		 
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення з урахуванням вимог ч. 1 ст.94КПК України та статей 23, 84, 85, 86 КПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_3 зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,тобто заподіяннянеобережного середньоїтяжкості тілесногоушкодження. 
		Суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст. 128 КК України.
		Таким чином, істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
		Суд не вбачає підстав для визнання недопустимих доказів, які подані стороною обвинувачення, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено, а певні неточності, про які вказував захисник не є суттєвими та не можуть свідчити в загальному про недопустимість вказаних доказів.
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.ст. 66, 67 КК України, суд не вбачає.
		Крім того, суд бере до уваги досудову доповідь, що характеризує обвинуваченого складену Баранівським районним сектором з питань пробації, згідно якої ризики небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Крім того, суд враховує і те, що ОСОБА_3 вперше притягаєтьсядо кримінальноївідповідальності,має постійнемісце проживання,позитивно характеризуєтьсяза місцемпроживання тапозитивно характеризувавсяза місцемроботи,на облікув лікарівнарколога чипсихіатра неперебуває.Разом зтим,суд враховуєі туобставину,що обвинуваченийяк підчас досудовогорозслідування,так ів ходісудового розгляду,не вчинявжодних дійз метоювідшкодування завданоїшкоди потерпілому,не намагавсяпримиритися зостаннім та враховує конкретні обставинисправи,а самеперебування потерпілогов станіалкогольного сп`яніннята саму думку потерпілого, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити останньому основне покарання в межах санкції ст.128 КК Україниу виді громадських робіт. 
		Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає. 
		На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Арешт на майно не накладався. Цивільний позов не заявлявся.
		З огляду на особу обвинуваченого, характер та обставини вчиненого злочину, відсутність ризиків передбачених ст.177КПК України суд не вбачає підстав для застосування запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.128 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 190 (сто дев`яносто) годин.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту реального виконання ним покарання у виді громадських робіт.
		Речові докази: оптичний DVD+Rдиск ізвідеозаписом камеривідеоспостереження змагазину «Світпродуктів»,- залишити при матеріалах кримінального провадження.
		До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...