Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/9577/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2021. Зареєстровано: 18.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2022
Результат оскарження 13.10.2022 Апеляційний суд Львівської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/466/157/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/9577/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
		в складі: головуючої  судді Зими І.Є.
		при секретарі Лань М.О.
		з участю прокурора Сеніва О.П.
		представника позивача Курса О.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом прокурора Львівської області в інтересах Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння ,-
		 встановив:
		 
		03.12.2018 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим № 4610166300:04:003:0076, площею 0,1543 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906262646101, номер запису про право власності 14238431, що розташована в районі вул. Ряснянської смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова, а також стягнути з відповідачки сплачений судовий збір в сумі 7310,82 грн.
		Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 у судовій справі № 1328/970/12 було витребувано в ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий № 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041 ; зобов`язано повернути таку в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Вказане рішення суду було оскаржене в апеляційній та касаційній інстанціях та залишене без змін Верховним Судом в частині витребування спірної земельної ділянки. Судовими рішеннями встановлено, що згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського державного лісового господарства, затвердженого Державним комітетом лісового господарства України, квартал 44 Брюховицького лісництва за функціональним зонуванням лісопарку, віднесений до зони масового відпочинку. Спірна земельна ділянка на момент її продажу, 05.11.2008р., перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» , і не була вилучена в його користування. Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати таку, так як не була її власником. Відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мало правових підстав набувати у власність та відчужувати земельну ділянку іншим особам, а відповідач ОСОБА_2 виходячи з наведеного, набув таку без достатньої правової підстави. Оскільки ці обставини встановлені судовими рішеннями , то повторному дослідженню, в силу ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають.
		В подальшому, витребувана земельна ділянка за кадастровим № 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га була роз`єднана в 7 земельних ділянок. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові №10-13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018, така є архівною в результаті її поділу на 7 ділянок, у тому числі: земельна ділянка за кадастровим № 4610166300:04:003:0076 площею 0,1543 га., яка перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896. 
		На даний час, вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , яку вона придбала на підставі договору купівлі-продажу № 1246 від 08.05.2010р.
		Враховуючи наведене, не вдається можливим виконати рішення суду у справі №1328/970/12 про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,7000га за кадастровим №4610166300:04:003:0061, оскільки такого об`єкта цивільних прав не існує. Разом з цим, ділянка № 4610166300:04:003:0076 площею 0,1543 га відноситься до земель держлісфонду.
		Підставою представництва прокуратурою в даній справі шляхом подання позову є необхідність захисту інтересів держави від імені яких діє Кабінет Міністрів України, як власник земельної ділянки. Так, після поділу земельної ділянки за кадастровим №4610166300:04:003:0061 площею 0,7000 га на нові, Кабміном не вжито заходів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення у власність держави. Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.
		За таких обставин, прокурор звернувся до суду із даним позовом, з метою захисту інтересів держави як власника земельної ділянки , в особі уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України.
		Провадження у справі відкрито 11.12.2018р. Розгляд справи призначено в загальному провадженні. 
		02.01.2019р. відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що вона 08.05.2010р. набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, укладеного з дотриманням вимог щодо форми та змісту, та оформила його у встановленому законодавством порядку, що офіційно визнано державою шляхом проведення реєстрації права власності на зазначену ділянку. Вона відкрито володіє та користується вказаною земельною ділянкою, жодних претензій до неї з цього приводу не надходило. Прокурором не надано жодних доказів на підтвердження неправомірності заволодіння нею спірною ділянкою. А рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 у справі №1328/970/12 вважає таким, що не є преюдиційним, зважаючи на те, що вона не приймала участі у розгляді вказаної справи
		Окрім того, ОСОБА_1 заявляє, що прокурором та позивачем пропущено трирічний строк позовної давності при пред`явленні до неї вимог про витребування земельної ділянки в грудні 2018 року, оскільки вона відкрито та правомірно набула право власності на таку ще 08.05.2010 року, про що безперешкодно могли дізнатись прокурор та позивач з цього часу. 
		24.01.2019р. представник Прокуратури Львівської області подав відповідь на відзив. Щодо пропуску строку позовної давності, зазначив, що лише на стадії виконання рішення суду у справі № 1328/970/12 у 2018 році встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз`єднана на 7 земельних ділянок, одна з яких перебуває у власності ОСОБА_1 . Таким чином, органи прокуратури не могли бути обізнані в тому, що земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0076 перебуває у власності ОСОБА_1 з 2010 року, оскільки доступ до такої інформації був лише у сторін укладеного договору від 08.05.2010, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 
		Представник прокуратури не згідний також з твердженням позивача про те, що рішення Шевченківського райсуду м. Львова від 18.09.2012 у справі №1328/970/12 не є преюдиційним, в силу того що вона не приймала участі у розгляді вказаної справи. Зокрема, посилається на норми ст.ст. 387, 388 ЦК України, яким регламентовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Таким чином вважає, що прокурором обрано належний спосіб захисту своїх прав.
		14.02.2019 представник Кабінету Міністрів України О.С.Курса подала клопотання про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності. Зазначає, що строк позовної давності потрібно рахувати з моменту, коли суб`єкт владних повноважень довідався про порушення прав і законних інтересів. Зазначає, що прокуратура Львівської області звернулася до КМУ із запитом №05/1-630 вих.18 від 26.10.2018, щодо наявності інформації у власника про незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки лісового фонду площею 0,7000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0061, що розташована в районі смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова. Відтак, лише на стадії виконання рішення суду у справі №1328/970/12 прокуратурою Львівської області встановлено, що витребувана земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000га роз`єднана на 7 земельних ділянок.
		Ухвалою суду від 09.04.2019р. зупинено провадження у справі до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського райсуду м. Львова у справі № 1328/970/12 за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_2 , Брюховицької селищної ради про витребування майна від добросовісного набувача.
		Ухвалою суду від 04.08.2020р. провадження у справі поновлено. 
		Ухвалою суду від 21.01.2021р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
		В судовому засіданні представник Львівської обласної прокуратури Сенів О.П. та представник позивача Кабінету Міністрів України - Курса О.С. позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також просила застосувати строки позовної давності. В подальшому відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились повторно. Про причини неявки суду не повідомили. 
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до ст. ст. 321, 328 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 
		Згідно ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України та набувається і здійснюється відповідно до закону.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. 
		У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. (ст. 84 Земельного кодексу України). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
		Статтею 125 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою ст. 126 Земельного кодексу України.
		Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. (ч.3 ст. 388 ЦК України ). Також, частиною першою вказаної статті передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Так, 18.09.2012р. Шевченківським районним судом м. Львова ухвалено рішення №1328/970/12, яким задоволено позов прокурора та витребувано в ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Вказане судове рішення, в частині витребування земельної ділянки, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013р., яке також залишено без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013р.
		Зокрема, судами встановлено, що на момент прийняття спірного рішення від 23.10.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008, остання перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» та не була вилучена в його користування. Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла розпоряджатися нею, а відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_2  виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави».
		Відтак, належність земельної ділянки за кадастровим №4610166300.04:003:0061 до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення останньої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_2 земельної ділянки без достатньої правової підстави уже встановлено судовими рішеннями у вищевказаній справі. 
		А згідно ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Як встановлено судом, на стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз`єднана в 7 земельних ділянок. 
		Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №121691987 та даних Публічної кадастрової карти України, відомості щодо земельної ділянки відсутні. Між тим, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Львові №10- 13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018, земельна ділянка із кадастровим номером № 4610166300:04:003:0061 є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, до яких зокрема входить і спірна земельна ділянка за кадастровим №№4610166300:04:003:0076 площею 0,1543 га. Згідно вказаної інформації, така перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896, державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.11.2009 за №02:09:436:00028. 
		Також встановлено, що 15.04.2016р. право власності на земельну ділянку з кадастровим № 4610166300:04:003:0076 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1246 від 08.05.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзва Н.Б. державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №184502, виданого 27.11.2009р. Управлінням Держкомзему у м. Львові; витягу з ДЗК про земельну ділянку № 4603351482016 від 06.04.2016р., виданого відділом Держгеокадастру у м. Львові. Площа ділянки становить 0, 1543 га, цільове призначення 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. Даний факт також стверджується відомостями з Державного земельного кадастру.
		Як зазначено в пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). 
		Якщо в такій ситуації, а саме так обґрунтовано підставу позову, пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише і випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
		Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України, право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. 
		Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Пунктом 23 вищевказаної постанови ВССУ від 07.02.2014 № 5 встановлено, що відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст 10 ЦПК України, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
		Верховний Суд у своїй постанові №6-140цс 14 від 17.12.2014 зробив правовий висновок про те, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
		Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.
		Окрім цього, Верховним Судом України звернуто увагу на те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК України. Під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені ст. ст. 387, 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. Аналогічна правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-53цс12.
		Подібний правовий висновок викладений у постанові ВСУ в справі № 6-99цс14. Так, беручи до уваги зокрема ст. ст. 7, 8, 27 Лісового кодексу України, ст. ст. 13, 149 Земельного кодексу України, ст.388 Цивільного кодексу України, Верховний Суд України зазначив: «установивши, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,5000 га), що розташовані в АДРЕСА_1 , які були відчужені за рішенням селищної ради, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій), та на час прийняття селищною радою рішення про їх відчуження перебували в державній власності та вибули з володіння власника - держави - поза його волею, оскільки відповідно до чинного законодавства право розпорядження ними належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України».
		Оцінюючи вищенаведене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим № 4610166300:04:003:0061 належала до лісового фонду і перебувала у державній власності, тому у Брюховицької селищної ради не було повноважень відчужувати таку, а право розпоряджатися даними ділянками належить Кабінету Міністрів України, що встановлено судовими рішеннями, наявних в матеріалах справи та в подальшому незаконного набуття її ОСОБА_2 , яка в подальшому роз`єднана на сім земельних ділянок, до яких входить і спірна земельна ділянка за № 4610166300:04:003:0076, що перебуває у власності відповідачки ОСОБА_1 . 
		Що стосується тверджень відповідачки про пропущення прокурором та позивачем терміну позовної давності звернення до суду з позовними вимогами, суд зазначає наступне. 
		Згідно ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст. 267 ЦК України).
		Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому, у даному випадку, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 22.05.2018р. у справі №469/1203/15-ц, від 20.06.2018р. у справі №697/2751/14-ц та від 17.10.2018р. у справі №362/44/17.
		В даному випадку, прокуратура Львівської області звернулася до КМУ із запитом №05/1-630 вих.18 від 26.10.2018, щодо наявності інформації у власника про незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки лісового фонду площею 0,7000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0061, що розташована в районі смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова. І лише на стадії виконання рішення суду у справі №1328/970/12 прокуратурою Львівської області встановлено, що витребувана земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000га роз`єднана на 7 земельних ділянок. Вказана обставина не була спростована стороною відповідача під час розгляду справи. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом, а тому з врахуванням наведених вище мотивів, вважає, що позов слід задовольнити та витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність, на користь Кабінету Міністрів України, земельну ділянку за кадастровим № 4610166300:04:0030076, площею 0,1543 га.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача.
		Керуючись ст.ст. 321, 328, 330, 373, 387, 388, 393 ЦК України, ст.ст. 4,10,76, 82, 259,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України, суд, -
		 у х в а л и в :
		 
		Позов задовольнити .
		Витребувати з приватної власності ОСОБА_1  в державну власність, на користь Кабінету Міністрів України, земельну ділянку за кадастровим № 4610166300:04:0030076, площею 0,1543 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906262646101, номер запису про право власності 14238431, що розташована в районі вул. Ряснянської смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова.
		Стягнути з ОСОБА_1  на рахунок № НОМЕР_1 В іксу М. Київ , МФО 820172, отримувач - Прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031 сплачений судовий збір у розмірі 7 310 ( сім тисяч триста десять) грн. 82 коп.
		Позивач: Кабінет Міністрів України , 01008 м. Київ вул. Грушевського, 12/2 ;
		Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 . 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного його тексту, до Львівського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Повний текст судового рішення виготовлено 17 березня 2021 року.
		Суддя  І.  Є.  Зима

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...