Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16418/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2021. Зареєстровано: 18.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Результат оскарження 06.10.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		16.03.2021Справа №  910/16418/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу 
		за позовом    Державного підприємства "Держвуглепостач"
		до                  публічного акціонерного товариства "Центренерго"
		про                стягнення 252 445 165,60 
		 
		При секретарі судового засідання: Радченко А.А.
		Представники сторін:
		від позивача         Царенко Є.В. - представник за ордером серія АІ №1062314 від 27.01.2021;
		від відповідача:   Гаврись Я.Б. - представник за довіреністю №58/22 від 02.02.2021.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2019 року Державне підприємство "Держвуглепостач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 252 445 165,60 грн.
		В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Держвуглепостач" вказує, що у публічного акціонерного товариства "Центренерго" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем за Договором поставки №111/25 від 18.06.2019 вугілля у розмірі                  235 905 419,57 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11 676 321,87 грн., 3% річних у розмірі 2 134 765,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 728 658,51 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2019 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 26.11.2019) (суддя Бойко Р.В.) відкрито провадження у справі №910/16418/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання у справі призначено на 21.01.2020.
		В подальшому підготовчі засідання неодноразово відкладались.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 закрито провадження у справі №910/16418/19 в частині боргу у розмірі 4 000 000,00 грн.; закрито підготовче провадження, встановлено порядок дослідження доказів в порядку їх знаходження у матеріалах справи та призначено справу №910/16418/19 до розгляду по суті на 03.03.2020. 
		02.03.2020 через відділ діловодства суду публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/16418/19.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 зупинено провадження у справі №910/16418/19 на час розгляду апеляційної скарги публічного акціонерним товариством "Центренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/16418/19 судом апеляційної інстанції; матеріали справи №910/16418/19 вирішено надіслати до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Центренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/16418/19.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 поновлено провадження у справі №910/16418/19 та призначено судове засідання на 02.02.2021.
		01.02.2021 через відділ діловодства суду представником публічного акціонерного товариства "Центренерго" Лозою Д.О. подано заяву про відвід судді Бойко Р.В. від розгляду справи №910/16418/19.
		02.02.2021 через відділ діловодства суду Державним підприємством "Держвуглепостач" подано клопотання про встановлення в рішенні у даній справі порядку нарахування 3% річних за користування коштами до моменту виконання рішення.
		В судове засідання, призначене на 02.02.2021 з`явились представники сторін, представник відповідача підтримав свою заяву про відвід судді та просив її задовольнити, а представник позивача зазначив, що довіряє складу суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року заяву представника публічного акціонерного товариства "Центренерго" Лози Д.О. про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/16418/19 залишено без розгляду. Самовідвід судді Бойка Р.В. задоволено. Матеріали справи №910/16418/19 за позовом державного підприємства "Держвуглепостач" до публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 252 445 165,60 грн. передано уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
		Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу № 910/16418/19 передано на розгляд судді Мудрому С.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 прийнято справу №910/16418/19 до свого провадження. Призначено судове засідання у справі на 23.02.2021.
		15.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
		23.02.2021 через канцелярію суду подано клопотання про повторне проведення підготовчого провадження та про призначення судової комплексної експертизи матеріалів та речовин й товарознавчої експертизи.
		Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 відкладено розгляд справи на 02.03.2021.
		26.02.2021 через канцелярію суду позивач подав заперечення на клопотання від 23.02.2021.
		02.03.2021 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
		В судове засідання 02.03.2021 відповідач не з`явився. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відкладено розгляд справи на 16.03.2021.
		В судовому засіданні 16.03.2021 року представником відповідача подано клопотання про витребування оригіналів доказів. Підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити.
		Представник позивача заперечив проти поданого клопотання, просив суд відмовити.
		Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження, клопотання відповідача про призначення експертизи та про витребування доказів залишив без розгляду.
		Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити. 
		В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково. 
		Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		18.06.2019 року між публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та державним підприємством "Держвуглепостач" (постачальник) укладено договір поставки вугілля №111/25.
		Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
		Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
		Відповідно до п.1.1 договору постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у договорі умовах.
		Пунктом 10.1. передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору, і діє по 31.07.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
		Згідно з п. 1.2 договору необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (далі - специфікація).
		Відповідно до п. 2.1 договору поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ICC з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей.
		Пунктом 2.4 договору передбачено, що вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних специфікацій, до обсягів поставленого по договору вугілля не зараховується. 
		На виконання умов договору між сторонами укладено специфікацію №06/19-В-Т від 18.06.2019 року, за якою постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля в обсязі 100 тисяч тонн (+/- 5%) у строк з 18 червня 2019 року - 15 липня 2019 року.
		Додатковою угодою №1 до договору від 15.07.2019 року, сторони змінили пункт 2 специфікації №06/19-В-Т від 18.06.2019 року  до договору та виклали в наступній редакції: «Строк (термін) поставки (передачі) вугілля: 18 червня 2019 року - 30 липня 2019 року.».
		Відповідно до п.2.5 договору, право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору.
		Згідно з п.7.1.1 договору постачальник зобов`язаний поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, вказаних в специфікаціях.
		У свою чергу, покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору; прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (п.7.3.1, 7.3.2 договору).
		Відповідно до п.6.6 договору вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість оплати перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних вартість доставки виключно по території України.
		Підставою для відшкодування покупцем вартості доставки є акт відшкодування вартості доставки до кожного акту приймання-передачі вугілля.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв 1004 700,590 тонн вугілля загальною вартість 287  905  419,60 грн. з урахування вартості доставки такого вугілля, що підтверджується підписаними сторонами актами:
		приймання-передачі вугільної продукції:
		-          № 31-ДВП від 19.06.2019 року на суму 13  556  694,42 грн, 
		-          № 32-ДВП від 19.06.2019 року на суму 17  778  538,56 грн, 
		-          № 33-ДВП від 19.06.2019 року на суму 9  759  260,81 грн, 
		-          № 34-ДВП від 19.06.2019 року на суму 7  106  861,45 грн, 
		-          № 35-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1  231  178,04 грн, 
		-          № 36-ДВП від 19.06.2019 року на суму 3  004  586,84 грн, 
		-          № 37-ДВП від 19.06.2019 року на суму 10  018  695,37 грн, 
		-          № 38-ДВП від 19.06.2019 року на суму 4  781  040,17 грн, 
		-          № 39-ДВП від 19.06.2019 року на суму 2  652  639,19 грн, 
		-          № 40-ДВП від 19.06.2019 року на суму 6  539  691,78 грн, 
		-          № 41-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1  224  439,80 грн, 
		-          № 42-ДВП від 19.06.2019 року на суму 891  289,46 грн, 
		-          № 43-ДВП від 19.06.2019 року на суму 521  567,08 грн, 
		-          № 44-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1  748  326,06 грн, 
		-          № 45-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1  039  133,09 грн, 
		-          № 46-ДВП від 21.06.2019 року на суму 49  756  521,63 грн, 
		-          № 47-ДВП від 21.06.2019 року на суму 18  578  798,21 грн, 
		-          № 51-ДВП від 27.06.2019 року на суму 29  085  992,15 грн, 
		-          № 52-ДВП від 27.06.2019 року на суму 3  135  149,84 грн, 
		-          № 53-ДВП від 27.06.2019 року на суму 6  295  022,17 грн, 
		-          № 54-ДВП від 27.06.2019 року на суму 31  090  880,96 грн, 
		-          № 55-ДВП від 27.06.2019 року на суму 5  426  190,00 грн, 
		-          № 56-ДВП від 27.06.2019 року на суму 4  926  027,24 грн, 
		-          № 71-ДВП від 12.07.2019 року на суму 1  275  241,50 грн, 
		-          № 72-ДВП від 12.07.2019 року на суму 349  996,40 грн, 
		-          № 73-ДВП від 12.07.2019 року на суму 6  187  393,96 грн, 
		-          № 75-ДВП від 12.07.2019 року на суму 1  306  789,40 грн, 
		-          № 76-ДВП від 15.07.2019 року на суму 1  122  521,63 грн, 
		-          № 77-ДВП від 15.07.2019 року на суму 2  582  867,56 грн, 
		-          № 78-ДВП від 15.07.2019 року на суму 807  025,53 грн, 
		-          № 1-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 3  472  257,73 грн, 
		-          № 2-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 2  045  460,56 грн, 
		-          № 3-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 10  786  616,95 грн, 
		-          № 4-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 1  049  085,70 грн, 
		-          № 5-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 17  940,00 грн, 
		-          № 6-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 164  125,00 грн, 
		відшкодування вартості вугілля до акту приймання-передачі:
		-          № 31-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1  328  471,76 грн, 
		-          № 32-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1  742  540,88 грн, 
		-          № 33-ДВП від 19.06.2019 року на суму 948  908,40 грн, 
		-          № 34-ДВП від 19.06.2019 року на суму 690  115,20 грн, 
		-          № 35-ДВП від 19.06.2019 року на суму 123  921,00 грн, 
		-          № 36-ДВП від 19.06.2019 року на суму 300  951,00 грн, 
		-          № 37-ДВП від 19.06.2019 року на суму 1 009 071,00 грн, 
		-          № 38-ДВП від 19.06.2019 року на суму 477  981,00 грн, 
		-          № 39-ДВП від 19.06.2019 року на суму 265  545,00 грн, 
		-          № 40-ДВП від 19.06.2019 року на суму 655  011,00 грн, 
		-          № 41-ДВП від 19.06.2019 року на суму 123  921,00 грн, 
		-          № 42-ДВП від 19.06.2019 року на суму 88  515,00 грн, 
		-          № 43-ДВП від 19.06.2019 року на суму 53  109,00 грн, 
		-          № 44-ДВП від 19.06.2019 року на суму 172  528,80 грн, 
		-          № 45-ДВП від 19.06.2019 року на суму 102  841,20 грн, 
		-          № 46-ДВП від 21.06.2019 року на суму 4  813  553,52 грн, 
		-          № 47-ДВП від 21.06.2019 року на суму 1  794  299,52 грн, 
		-          № 51-ДВП від 27.06.2019 року на суму 2  812  219,44 грн, 
		-          № 51-ДВП від 27.06.2019 року на суму 318  654,00 грн, 
		-          № 53-ДВП від 27.06.2019 року на суму 637  308,00 грн, 
		-          № 54-ДВП від 27.06.2019 року на суму 3  002  001,12 грн, 
		-          № 55-ДВП від 27.06.2019 року на суму 548  793,00 грн, 
		-          № 56-ДВП від 27.06.2019 року на суму 495  684,00 грн, 
		-          № 71-ДВП від 12.07.2019 року на суму 123  921,00 грн, 
		-          № 72-ДВП від 12.07.2019 року на суму 35  406,00 грн, 
		-          № 73-ДВП від 12.07.2019 року на суму 603  850,80 грн, 
		-          № 75-ДВП від 12.07.2019 року на суму 137  121,60 грн, 
		-          № 76-ДВП від 15.07.2019 року на суму 119  981,40 грн, 
		-          № 77-ДВП від 15.07.2019 року на суму 274  243,20 грн, 
		-          № 78-ДВП від 15.07.2019 року на суму 88  515,00 грн, 
		-          № 1-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 513  325,44 грн, 
		-          № 2-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 278  051,28 грн, 
		-          № 3-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 1  545  607,68 грн, 
		-          № 4-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 149  719,92 грн, 
		-          № 5-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 21  388,56 грн, 
		-          № 6-ДП/25 від 25.07.2019 року на суму 192  497,04 грн. 
		Судом встановлено, що вищевказані акти були погоджені, прийняті та підписані сторонами без будь яких зауважень щодо кількості, якості та ціни поставленого вугілля, а також щодо відшкодування вартості доставки такого вугілля.
		Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що на виконання умов договору, ним  у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, погоджених сторонами була поставлена (відвантажена) вугільна продукція за вищезазначеним договором у розмірі 104  700,590 тонн на загальну суму 287  905  419,60 грн.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що факт поставки (відвантаження) товариством з обмеженою відповідальністю "Держвуглепостач" вугільної продукції на загальну суму 287  905  419,60 грн, враховуючи вартість вугілля та вартість доставки, публічним акціонерним товариством "Центренерго" не заперечується і не спростовується.
		Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Відповідно до п.6.7 договору оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок пастачальника протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту підписання відповідних актів.
		Згідно статті 530 Цивільного кодексу України,  якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Таким чином, зважаючи на приписи п. 6.7. договору, яким встановлено, що оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок пастачальника протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту підписання відповідних актів, враховуючи, що сторонами були підписані означені акти, то за таких обставин, зобов`язання відповідача щодо здійснення оплати за поставлене йому вугілля відповідно настало. 
		При тому, судом встановлено, що позивачем вірно визначено перебіг 40-ка календарних днів по відношенню до наведених судом вище дат підписання актів настання обов`язку у покупця щодо оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки. Дати настання таких платежів позивачем наведено у додатку до позовної заяви (загальна вартість поставленого ПАТ «Центренерго» вугілля за договором від 18.06.2019 №111/25).
		На виконання умов договору на момент звернення до суду відповідач здійснив часткову оплату поставленого у вугілля у розмірі 52  000  000,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: 
		-          №2518 від 12.07.2019 року на суму 35  000  000,00 грн.,
		-          №2827 від 09.08.2019 року на суму 5  000  000,00 грн.,
		-          №3965 від 17.10.2019 року на суму 4  019  921,04 грн.,
		-          №3966 від 17.10.2019 року на суму 5  980  078,99 грн.,
		-          №4092 від 22.10.2019 року на суму 2  000  000,00 грн.
		Також, 12.12.2019 року відповідачем здійснено часткове погашення в розмірі 4  000  000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4873 від 12.12.2019 року.
		Оскільки зобов`язання в частині оплати поставленого вугілля вартістю 4 000 000,00 грн. припинилось у вказаному розмірі у зв`язку з виконанням (що підтверджено представником позивача у підготовчому засіданні 17.02.2020), то ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі №910/16418/19 в частині боргу у розмірі 4 000 000,00 грн. закрито.
		Будь-яких інших доказів сплати основного боргу по договору матеріали справи не містять.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  
		Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №111/25 від 18.06.2019 року у відповідача перед позивачем в сумі 231  905  419,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
		У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення з останнього пеню в розмірі 11  676  321,87 грн., 3% річних в розмірі 2  134  765,65 грн. нараховані станом на 20.11.2019 року та інфляційні втрати в сумі 2  728  658,51 грн. нараховані станом на 30.10.2019 року.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
		Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. 
		Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Пунктом 8.14 договору передбачено, що за порушення виконання грошового зобов`язання за договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення, за кожний день прострочення, крім випадків передбачених пунктом 9.4.2. договору.
		Водночас, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем невірно здійснено нарахування пені. Зокрема, при здійсненні нарахуванні пені позивачем не вірно визначено кількість днів за період з 06.09.2019 року по 24.10.2019 року замість 49 днів - зазначено 50 днів, а також, за період з 25.10.2019 року по 20.11.2019 року замість 27 днів - зазначено 26 днів.
		За перерахунком суду загальний розмірі пені становить 11  669  858,71 грн. та підлягає задоволенню.
		В частині стягнення пені в розмірі 6  463,16 грн. - відмовити.
		Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням трьох процентів річних у розмірі 2  134  765,65 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2  728  658,51грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Відповідач заперечуючи щодо нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції посилається на неправомірність їх нарахування, у зв`язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Господарським судом міста Києва у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство публічного акціонерного товариства "Центренерго". 
		Втім, дані твердження відповідача є такими, що не відповідають дійсності, а відтак відхиляються судом з огляду на слідуюче.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 у справі №15/76-б порушено провадження у справі про банкрутство, відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, до закінчення провадження у справі - зупинити виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, зупинити заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство публічного акціонерного товариства "Центренерго" закрито, дію мораторію припинено. 
		Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.12.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без змін.
		Що стосується безпосередньо питання дії мораторію, то з даного приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у свій постанові у справі № 11/Б-1203 від 06.02.2019 виклав наступну правову позицію:
		"Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
		Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
		Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.".
		Вказана позиція, закріплена, в тому числі, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначив, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		Водночас, позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції за період прострочення з 30.07.2019 по 20.11.2019 на підставі договору № 111/25 від 18.06.2019.
		Оскільки, дана заборгованість є поточною, тому відповідно дія мораторію на її нарахування не поширюється.
		Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Пунктом 2 ч.1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (не оплатив поставлене вугілля), оскільки відповідачем здійснено погашення частини основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, ідентифікаційний код 22927045) на користь державного підприємства "Держвуглепостач" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код 40225511) заборгованість у розмірі 231  905 419 (двісті тридцять один мільйон дев`ятсот п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 57 коп., пеню у розмірі 11  669 858 (одинадцять мільйонів шістсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 2  134 765 (два мільйони сто тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн. 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 2  728  658 (два мільйони сімсот двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 672 282 (шістсот сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 77 коп. 
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		                                                                          Дата підписання рішення: 18.03.2021 року.
		 
		Суддя                                                                                                                           С.М. Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...