Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6136/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2021. Зареєстровано: 19.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.
Дата набрання законної сили: 17.03.2021
Номер судового провадження: A/855/24232/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6136/18                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  17 березня 2021 року                                                                                           м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Судді-доповідача:                                                                                                                            Кузьмишиної О.М.,
		суддів:                                                                                                                                                                     Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
		 
		при секретарі судового засідання Шуст Н.А.,
		за участі:
		представників позивача - адвокатів Базя Я.О., Панчишина А.В., 
		представника відповідача - Норця В.М.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року та апеляційні скарги Акціонерного товариства «Правекс Банк» та Офісу великих платників податків Державної податкової служби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року №0000631700,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Акціонерне товариство «Правекс Банк» (далі - позивач, АТ «Правекс Банк») до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОВВП ДПС) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №0000631700 від 03 квітня 2018 року. 
		В обґрунтування позову зазначено, що товариством правомірно на законних підставах зменшено фінансовий результат на 164  083  981 грн., тобто на суму раніше не використаних витрат в розумінні  Податкового кодексу України  в редакції від 01.01.2014 року, що збільшило суму бази оподаткування, в той час, як оскаржуваним рішенням відповідачем створено перешкоди у використанні та розпорядженні товариством його майном (активом у вигляді від`ємного значення об`єкта оподаткування).
		Рішенням  Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року №0000631700.
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, відповідач вважає, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов того висновку, що об`єкт оподаткування як до, так і після 01.01.2015 року розраховувався за однаковими принципами: доходи зменшувалися на витрати, з урахуванням коригувань, передбачених різними редакціями Податкового кодексу України. При цьому судом враховано експертний висновок. Проте, на думку відповідача, судом не взято до уваги, що у 2014 році у декларації з податку на прибуток сум витрат на формування страхового резерву відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 статті 138 Податкового кодексу України у загальному обсязі 441  441  245 грн. Між тим, порядок визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток шляхом коригування фінансового результату на податкові різниці визначені Податковим кодексом України, починаючи з 2015 року. Збільшена на суму резерву за такими активами, згідно з даними фінансової звітності за 2014 рік, вважається резервом на 01 січня 2015 року, визнаним для оподаткування. Сума перевищення резерву за таким лімітом не змінює об`єкт оподаткування поточного або попередніх податкових (звітних) періодів, у тому числі не збільшує та не зменшує фінансовий результат до оподаткування, та вважається перевищенням резерву, що виникло у попередніх звітних періодах.
		У світлі зазначеного, відповідач вважає, що до перевищення резерву, яке розраховано банком відповідно до п.21 підрозділу 4 розділу ПК України станом на 01 січня 2015 року має застосовуватися норма пп.139.3.3 п.139.3 статті 139 ПК України у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року. Тому, в порушення норм пп.139.3.4. п.139.3 ст.139 ПК України позивачем завищено обсяг різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування в 2015 році на загальну суму 164  083  981 грн.
		Окрім зазначеного відповідач вважає, що хоча експертним висновком не встановлено документального та нормативного підтвердження висновкам, наданим Офісом ВПП ДПС в акті перевірки, проте дослідження документів проведено експертами методами зіставлення та документальної перевірки: проводилася документальна перевірка представлених на дослідження документів за змістом і формою; арифметична перевірка, що полягала у встановленні правильності арифметичних підрахунків, виведених підсумків.
		На переконання відповідача висновок експертів від 11.11.2019 не може бути належним доказом, оскільки  експерти виходили з юридичної форми (документального оформлення) первинних документів, а не з їх сутності.
		Посилаючись на такі обставини, відповідач просить рішення суду першої інстанції від 12 серпня 2020 року скасувати на  та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти поданих заяв та клопотань. Іншою ухвалою від 04 грудня 2020 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20 січня 2021 року, проте розгляд було перенесено у зв`язку з поданням інших апеляційних скарг для спільного їх розгляду на 17 лютого 2021 року.
		Від АТ «Правекс Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу ОВПП ДПС на рішення суду першої інстанції від 12 серпня 2020 року, в якому зазначається, що до 01 січня 2015 року діяли норми, які визначали об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно статей 135-137 ПК України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу (у редакції станом на 31 грудня 2014 року).
		З 01 січня 2015 року ПК України встановлені нові правила визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. За своєю сутністю новий механізм є аналогічним механізму коригування фінансового результату  у зв`язку з формуванням банками резерву. Єдиною термінологічною відмінністю стала прив`язка до фінансового результату до оподаткування у зв`язку із загальною зміною формулювань розділу ІІІ. Саме тому, за твердженнями позивача, в декларації з податку на прибуток за 2014 рік до складу доходів включено (збільшено фінансовий результат до оподаткування за правилами, встановленими ПК України в редакції до 01 січня 2015 року) 473  987  715 грн. - надлишкової суми страхового резерву.
		Позивач зауважує, що визначаючи переліміт попередніх періодів у Перехідних положенням ПК України, законодавець таким чином закріпив перехід сум витрат на формування резервів, не визнаних для цілей оподаткування відповідно до п.159.2 ст. 159 ПК України в редакції до 01 січня 2015 року у майбутні звітні періоди з можливістю подальшого віднесення цих сум до витрат для цілей оподаткування. У протилежному випадку суми витрат на формування резервів, що не були враховані через обмеження ст. 159 ПК України в податковому обліку до 2015 року, були б втрачені платниками податків назавжди. Такий підхід суперечив би природі цих витрат, адже як старі, так і нові правила ПК України обмежують право (встановлюють ліміти) платника податків визнавати ці витрати для цілей  оподаткування лише у звітному періоді, а не містять повної заборони на визнання  платником податку таких витрат для цілей оподаткування, як в поточному, так і в майбутніх періодах. Отже, цією нормою законодавець пов`язав правила, що діяли до 01 січня 2015 року з новими правилами.
		Той факт, що резерв, розрахований станом на 01 січня 2015 року, необхідно враховувати в наступних податкових періодах підтверджено й самим відповідачем у рішенні про результати розгляду скарги позивача №9547/6/99-99-11-01-02-25 від 19 березня 2018 року.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 14 днів.
		В судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення по суті поданих апеляційних скарг, підтримали викладені у них доводи.  
		Відповідно до частини першої    статті 308 Кодексу адміністративного судочинства  України    суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Задовольняючи позовні вимоги АТ «Правекс Банк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що 08.12.2017 року ОВПП ДПС за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ КБ «Правекс Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2017 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2017 року складено Акт перевірки № 4722/28-10-43-02/14360920, не погоджуючись із яким, а також з висновками відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства, позивач звернувся із запереченнями від 15.12.2017 року №4507/08 на Акт перевірки. Також позивачем 26.12.2017 року подано відповідачу Додаткові пояснення №б/н до раніше поданих заперечень.
		Засобами поштового зв`язку 02.01.2018 року позивачем отримано відповідь на заперечення за вих. № 67111/10/28-10-43-02-21 від 28.12.2017 року.
		Надалі 03.01.2018 року на підставі висновків Акту перевірки та відповіді на заперечення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №№0000014302, 0000024302, 000044302, 000054302 та 000064302.
		У висновках Акта перевірки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 08.12.2017 року №4722/28-10-43-02/14360920 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк» (код за ЄДРПОУ 14360920) податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 01.07.2011 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 30.06.2017 року» зазначено наступне: «...Перевіркою встановлено порушення ПАТ КБ «Правекс-Банк»: І.пп.134.1.1 п.134 ст.134 з врахуванням п.44.1, п.44.2, п.44.6  ст.44, пп.  139.3.3, пп.  139.3.4  п.  139.3, ст.139  пп.  140.4.2  п.  140.4  ст.140 Податкового кодексу України  , в результаті чого занижено податок на прибуток в 2015 році на загальну суму 53 809 678,61 грн., та завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування по періодах:
		за 2015 рік в сумі 697 002 261 грн.
		за І квартал 2016 в сумі 740 5 77 748 грн.,
		за півріччя 2016 року в сумі 740 5 77 748 грн.,
		затри квартали 2016року в сумі 740 577 748 грн.,
		в 2016 році в сумі 740 577 748 грн.,
		за І квартал 2017року в сумі 740 577 748 грн.,
		за півріччі 2017 в сумі 740 577 748 грн...».
		Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано  скаргу до ДПС України, за якою 19.03.2018 року винесено рішення №9547/6/99-99-11-01-02-25, яким: скасовано податкові повідомлення-рішення №№0000014302 та 0000024302 у частині донарахувань з податку на прибуток, з питань збільшення фінансового результату до оподаткування на суму перевищення розміру резерву понад 30% (за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 25%) сукупної балансової вартості активів за період, що перевірено; в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін; скасовано податкові повідомлення-рішення №№0000044302, 0000064302 у частині нарахування штрафних санкцій, застосованих з порушенням строків, визначених пунктом  114.1  статті  114  статті  102 Податкового кодексу України, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін; та повністю скасовано податкове повідомлення-рішення №0000054302.
		З урахуванням рішення ДПС України від 19.03.2017 року №9547/6/99-99-11-01-02-25 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000631700 від 03.04.2018 року, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 164 083 981 грн. (оскаржуване у даній справі рішення).
		Оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з встановленим в Акті перевірки порушенням позивачем підпункту  134.1.1  пункту 134 статті  134 Податкового кодексу України  з врахуванням пунктів  44.1, 44-2, 44-6 статті  44, підпунктів  139.3.3,  139.3.4  пункту  139.3  статті  139, підпункту  140.4.2  пункту  140.4  статті  140 Податкового кодексу України, не погоджуючись з якими позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Розглядаючи справу по суті та досліджуючи висновки Акту перевірки відповідача №4722/28-10-43-02/14360920 судом першої інстанції встановлено, що за твердженнями відповідача ПАТ КБ «Правекс-банк» не збільшував фінансовий результат до оподаткування відповідно до вимог підпункту  139.3.3  пункту  139.3  статті  139 ПК України  на суму перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, тому у банківської установи відсутні визначені  ПК України  підстави для зменшення фінансового результату відповідно до положень пункту  139.3  статті  139 ПК України, а саме: на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14  цього  Кодексу, у розмір відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом. Отже, перевіркою правильності коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності банківської установи відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень  ПК України,  встановлено вимоги підпункту  139.3.4. пункту  139.3  статті  139 ПК України  у частині завищення обсягу різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування в 2015 році на загальну суму 164 083  981,00 грн.
		З урахуванням порушень, викладених у розділі І та розділі ІІ, а також пункту 3.1.1.5.1 Акту перевірки, об`єкт оподаткування, що визначений за результатами 2015 року, складає + 298 942 659 грн.
		Водночас, як зазначено в Акті перевірки, за даними податкової звітності, поданої банком за результатами 2016 року (з 1 кв. 2016 року по 2016 рік), відповідно р. 3.2.4 Додатку РІ до Податкових декларацій з податку на прибуток, задекларовано суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років в обсязі 697 002 261 грн.
		Із врахуванням порушень, викладених у р. І, р. ІІ та р. ІІІ цього пункту, а також пункту 3.1.1.5.1 Акту перевірки, об`єкт оподаткування, що визначений за результатами 2016 року складає -1 030 921 743 грн.
		За даними податкової звітності, поданої банком за результатами півріччя 2017 року, відповідно р. 3.2.4 Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток, задекларовано суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років в обсязі 1 771 499 491 грн.
		Таким чином, за твердженнями відповідача банком порушено вимоги підпункту  140.4.2  пункту  140.4  статті  140 ПК України  у частині завищення різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, а саме суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, у т. ч. по періодах:
		1 кв. 2016 року - 697 002 261 грн.
		півріччя 2016 року - 697 002 261 грн.
		3 квартали 2016 року - 697 002 261 грн.
		2016 рік - 697 002 261 грн.
		1 кв. 2017року - 740 5 77 748 грн.
		півріччя 2017 року - 740 577 748 грн.
		Окрім того, відповідно до даних Декларації з податку на прибуток банківської установи за 2015 рік, об`єкт оподаткування складає «-» 697 002 261 грн.
		За результатами перевірки встановлено заниження обсягу різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування за 2015 рік на суму 831 860 939 грн. В той же час, перевіркою встановлено завищення обсягу різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування в 2015 році в розмірі 164 083 981 грн. 
		Оскільки відповідно до вимог підпункту  134.1.1  пункту 134 статті  134 ПК України  об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, то банківською установою, за твердженнями відповідача, невірно визначено об`єкт оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік у частині його заниження на загальну суму 995 944 920 грн. (завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на 697 002 261 грн. та занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток на 298 942 659 грн.).
		Отже, як зазначає відповідач, банківською установою, в порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 з врахуванням пункту  44.1, пункту  44.2, пункту  44.6  статті  44, підпункту  139.3.3, підпункту  139.3.4  статті 139.3, підпункту  140.4.2  пункту  140.4  статті  140 ПК України, занижено об`єкт оподаткування податку на прибуток в 2015 році на загальну суму 298 942 659 грн., та завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткуванні по періодах:
		за 2015 рік в сумі 697 002 261 грн.,
		за І квартал 2016 в сумі 740 577 748 грн.,
		за півріччя 2016 року в сумі 740 577 748 грн.,
		за три квартали 2016року в сумі 740 577 748 грн.,
		в 2016році в сумі 740 577 748 грн.,
		за І квартал 2017року в сумі 740 577 748 грн.,
		за півріччі 2017 в сумі 740 5 77 748 грн.
		Основним аргументом апеляційної скарги ОВПП ДПС є  те, що на переконання відповідача до перевищення резерву, яке розраховано банком відповідно до п.21 підрозділу 4 розділу ПК України станом на 01 січня 2015 року, має застосовуватися норма пп.139.3.3 п.139.3 статті 139 ПК України у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року. Відповідач вважає, що в порушення норм пп.139.3.4. п.139.3 ст.139 ПК України позивачем завищено обсяг різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування в 2015 році на загальну суму 164  083  981 грн.
		У цьому зв`язку судом першої інстанції у рішенні від 12 серпня 2020 року зазначено, що Законом України від 28.12.2014 року № 71 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»,  розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України  викладено у новій редакції, що набула чинності 01.01.2015 року, а саме:
		І. у 2014 році:
		Згідно з пунктом 149.1. статті 149 ПК України (у редакції від 31.12.2014 року, підстава -54-VIII) податковою базою для цілей цього розділу визнається громове вираження прибутку як об`єкта оподаткування, визначеного згідно із  статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143  цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту  134.1.1. пункту  134.1. статті  134 ПК України  прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі  статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіту  наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі  статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152  цього Кодексу.
		Пунктом  135.1  статті  135 ПК України  (у редакції від 31.12.2014 року, підстава - 54-VIII) визначено порядок визначення доходів та їх склад: доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з    доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у  статті 136 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 135.3 статті  135 ПК України  (у редакції від 31.12.2014 року, підстава - 54-VIII) суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.
		Згідно з абзацом д підпункту 135.4.2. пункту 135.4. статті  135 ПК України  (у редакції від 31.12.2014 року, підстава - 54-VІІІ) до доходів банківських установ включаються:
		надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу.
		Відповідно до абзацу г підпункту 138.1.1. пункту  138.1  статті  138 ПК України  (у редакції від 31.12.2014 року, підстава - 54-VIII) витрати операційної діяльності включають: витрати банківських установ, до яких відносяться суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159  цього Кодексу.
		Пунктом  138.2. статті  138 ПК України  встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених  розділом 11 цього Кодексу.
		У 2015 році:
		Згідно з підпунктом  134.1.1. пункту  134.1. статті  134 ПК України  об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Згідно з пунктом  135.1. статті  135 ПК України  базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із  статтею 134 цього Кодексу  з урахуванням положень цього  Кодексу.
		II. У 2014 році:
		Відповідно до підпункту 159.2.1. пункту 159.2 статті 159 ПК України визначені особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами: Банки та небанківські фінансові установи, ..., формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).
		Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, ... та включається до складу витрат.
		Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати: для банків - 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2013 року - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту 159.2 цієї статті, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду;
		У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з підпунктами 159.2.1 і 159.2.2 пункту 159.2 цієї статті, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника  в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством),  надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами чи такого звітного періоду.
		Згідно з підпунктом 159.4.1. пункту 159.4 статті 159 ПК України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		У 2015 році:
		Відповідно до підпункту  139.3.3. пункту  139.3  статті  139 ПК України  (у редакції станом на 20.09.2015 року) фінансовий результат до оподаткування збільшується:
		1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, який визначається як менша з двох величин:
		а) 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період;
		б) величина кредитного ризику за активами, визначена на кінець звітного (податкового) періоду відповідно до вимог органу, що регулює діяльність банків, або органу, що регулює діяльність небанківських фінансових установ.
		У разі якщо орган, що регулює діяльність банків, або орган, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, не встановлює вимог до визначення кредитного ризику, ліміт визначається згідно з пунктом «а» цієї частини підпункту.
		Коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду не здійснюється у розмірі зазначеного перевищення резерву, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах;
		2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14  цього  Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом.
		Відповідно до підпункту  139.3.4. пункту  139.3  статті  139 ПК України  (у редакції станом на 20.09.2015 року) фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14  цього  Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом; на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14  цього  Кодексу; на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом; на суму доходів (зменшення витрат) від погашення заборгованості, списаної за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом.
		Виходячи з даних податкової декларації з податку на прибуток ПАТ КБ «Правекс-Банк» за 2014 рік (уточнююча), у рядку 02 ОД «Дохід від операційної діяльності банківських установ» зазначено суму 1 401 606 168 грн., у Додатку ОД «Доходи від операційної діяльності банківських установ» до рядка 02 податкової декларації з податку на прибуток ПАТ КБ «Правекс-Банк» за 2014 рік (уточнююча) зазначено: 473 987 715 грн. (код рядка 02.7) «Надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 розділу  ІІІ ПК України, та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 розділу  III Податкового кодексу України»:
		473 343 859 грн. (код рядка 02.7.1) «Суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктом 159.2 статті 159 розділу  III Податкового кодексу України»;
		643 856 грн. (код рядка 02.1.2) «Суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктом 159.4 статті 159 розділу  III Податкового кодексу України».
		При цьому в Акті перевірки зазначено: «В ході перевірки встановлено, що банківською установою за результатами 2015 року здійснено коригування фінансового результату до оподаткування на суму  списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14 Податкового Кодексу.
		Зазначене коригування в обсязі 164 083 981 грн. відображено банківською установою в рідку 2.2.4 додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік.».
		Як вбачається з матеріалів справи в рамках розгляду судом першої інстанції призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експертів №445/11/2019 від 11.11.2019 року, із змісту якого вбачається, що ПАТ КБ «Правекс-Банк», відповідно до пункту 21 підрозділу 4  розділу XX «Перехідні положення» ПК України, здійснено перерахунок резерву у зв`язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів станом на 01.01.2015 року та визначено суму перевищення резерву над лімітом, який визначається відповідно до підпункту  139.3.3  пункту  139.3  статті  139  розділу  III Податкового кодексу України, що становить 1 261 490 279,69 грн. 
		У 2015 році Банком списано заборгованість за рахунок резерву по кредитах в загальній сумі 1 996 903 797 грн., згідно з рядком 3, таблиці 9.2. примітки 9 до Річної фінансової звітності за 2015 рік.
		Із загальної суми списання активів у розмірі 1 996 903 797 грн., за ознакою безнадійної заборгованості, визначеної  пунктом 14.1.11 ПК України,  відповідала сума списання в розмірі 164 083 981 грн., що відшкодовується за рахунок частини перевищення резерву над лімітом, який станом на 01.01.2015 року - становив загальну суму в розмірі 1 261 490 279, 69 грн. На цій підставі в 2015 році на суму 164 183 981 грн. був зменшений фінансовий результат в пункті 2.2.4 Додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток.
		Отже, за висновком експертів, сума списання активу банком або небанківською фінансовою установою, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14  розділу І  Податкового кодексу України, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом (підпункт  139.3.4  пункту  139.3  статті  139  розділу  III Податкового кодексу України)» Додатку РІ «Різниці» до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток ПАТ КБ «Правекс-Банк» за 2015 року включено 164 083 981 грн.
		З урахуванням експертного висновку вбачається, що у рамках своєї діяльності та на виконання міжнародних стандартів фінансової звітності, вимог НБУ та Положення про облікову політику ПАТ КБ «Правекс-Банк» станом на 31.12.2014 року сформував резерв під знецінення кредитів у сумі 2 784 113 тис. грн.
		Відповідно до абзацу д підпункту 135.4.2. пункту 135.4. статті  135 ПК України  (у редакції від 31.12.2014 року, підстава - 54-VІІ) ПАТ КБ «Правекс-Банк» до доходів включено надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 ПК України.
		У податковій декларації з податку на прибуток ПАТ КБ «Правекс-Банк» за 2014 рік (уточнююча) встановлено, що до складу доходів включено надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 розділу  ІІІ Податкового кодексу України, у сумі 473 987 715 грн.
		Згідно з підпунктом 3.1.1.1 Акта перевірки «Доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування ...» підтверджено, що загалом за період з 01.07.2011 року по 31.12.2014 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» відобразив у рядку 02 податкових декларацій надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу у сумі 3 228 154 456 грн.
		Збільшення доходу у декларації з податку на прибуток підприємств ПАТ КБ «Правекс-Банк» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2014 року призводило до збільшення оподатковуваного прибутку (зменшення збитку) у порядку, що узгоджується з порядком розрахунку об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у редакції  Податкового кодексу України, чинній з 01.01.2015 року, тобто як фінансовий результат до оподаткування з урахуванням різниць.
		Згідно з даними фінансової звітності ПАТ КБ «Правекс-Банк» за 2015 рік заборгованість за кредитами, наданими ПАТ КБ «Правекс-Банк» зменшувалася. Разом з цим також зменшувалися резерви під таку заборгованість клієнтів. Станом на 31.12.2014 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» сформував резерв під знецінення кредитів у сумі 2 784 113 тис. грн. Протягом 2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» сформував 590 821 тис. грн. резерву під заборгованість за кредитами. При цьому, у 2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» списав 1 996 904 тис. грн. безнадійної заборгованості. Таким чином списання заборгованості в 2015 році відбувалося частково за рахунок резерву, сформованого до 01.01.2015 року.
		У 2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» списано актив, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом  14.1.11  пункту  14.1  статті  14  розділу І  ПК України  на суму 164 083 981 грн., що відображено у декларації з податку на прибуток ПАТ КБ «Правекс-Банк» за 2015 рік у рядку 2.2.4 додатка РІ до рядка 03 Податкової «Сума списання активу банком або небанківською фінансовою установою, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом...».
		Відповідно до абзацу д підпункту 135.4.2. пункту 135.4. статті  135 ПК України  (у редакції від 31.12.2014 року, підстава - 54-VIII) ПАТ КБ «Правекс-Банк» до доходів включено надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктів 159.2, 159.4 статті 159 ПК України.
		ПАТ КБ «Правекс-Банк», відповідно до пункту 21 підрозділу 4  розділу XX «Перехідні положення» ПК України, здійснено перерахунок резерву у зв`язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів станом на 01.01.2015 року та визначено суму перевищення резерву над лімітом, який визначається відповідно до підпункту  139.3.3  пункту  139.3  статті  139  розділу  III Податкового кодексу України, що становить 1 261 490 тис. грн.
		Таку ж позицію викладено у рішенні Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 19.03.2018 року №9547/6/99-99-11-01-02-25.
		Отже, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зафіксовані Актом перевірки порушення АТ «Правекс-Банк» пп. 134.1.1 п.134 статті 134 врахуванням п.44.1, п.44.2, п.44.6 статті 44, пп. 139.3.3, пп. 139.3.4, п. 139.3, пп. 140.4.2, п. 140.4 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого Акціонерним товариством «Правекс-Банк» (ЄДРПОУ 14360920) завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування, не підтверджується наявними у справі доказами, експертним висновком та фактичними обставинами справи.
		Стосовно аргументів відповідача щодо експертного висновку, який, на його думку, не може бути належним доказом у справі, то  відповідно до частини першої  статті 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України        належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Призначення та проведення експертизи у даній справі  відбулося із дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України , при цьому об`єктом дослідження під час проведення судово-економічної експертизи, як вбачається з експертного висновку, стали, зокрема, змістовність документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, документи щодо економічної діяльності, а не їх форма, як стверджує відповідач. 
		Отже, колегія суддів з вищевикладеними висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх вірними, такими, що відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування або зміни рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року не вбачає. 
		Окрім того 16 листопада 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено додаткове рішення у справі №826/6136/18, яким розглянуто заяву АТ «Правекс Банк» щодо розподілу судових витрат, та відповідно до якого зазначену заяву задоволено частково, стягнуто на користь АТ "Правекс Банк" понесені витрати на проведення судової експертизи на суму 100  000 грн. 00 коп.  за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС України. В іншій частині заяви відмовлено.
		Не погодившись із додатковим рішенням від 16 листопада 2020 року АТ «Правекс Банк» подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариству надавалася правова допомога адвокатами Адвокатського об`єднання «ПрайсуотерхаусКуперс Лігал» на підставі договору про надання правничої допомоги від 21.12.2017 року. Загалом за послуги Адвокатського об`єднання Товариством сплачено 385  366,35 грн. (без урахування вартості експертизи).
		При цьому позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір судових витрат, не враховано співмірності заявлених витрат із складністю справи, ціною позову, фактично витраченому часу на виконання робіт (послуг), не досліджено наданих у підтвердження понесених витрат документів, наявних у справі.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Правекс Банк» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року, призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 лютого 2020 року.
		Офісом великих платників податків ДПС України подано відзив на апеляційну скаргу АТ «Правекс Банк» на додаткове рішення від 16 листопада 2020 року, у якому зазначається, що додані позивачем до заяви про відшкодування суми витрат на правничу допомогу не вказують на обґрунтованість заявленої суми, оскільки позов подавався до суду директором юридичного департаменту АТ «Правекс Банк» Лук`яновою О.М., а АО «ПрайсуотерхаусКуперс Лігал» втупив у справу лише з 27 квітня 2018 року, тобто вже після відкриття провадження у справі №826/6136/18.
		Окрім того, Додаткова угода №1 до Договору від 21 грудня 2017 року, укладена між позивачем та Адвокатським об`єднанням передбачає попереднє погодження послуг з Клієнтом, натомість доказів виконання таких умов не надано. Наданий позивачем Акт надання послуг від 03.08.2018 не підписаний позивачем.
		Окрім іншого, відповідачем зазначено, що заяву про відшкодування витрат на правову допомогу подано позивачем 17.08.2020 року, а докази їх понесення  - 13.11.2020, тобто через три місяці після того, як дізнався про результати розгляду справи, що не узгоджується із строками, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.
		Також не надано доказів надання послуг окремими спеціалістами Адвокатського об`єднання, а саме:  Невмержицькою А. (старшим менеджером), Журавським Є. (консультантом), суми, зазначені в Актах наданих послуг різняться, а такі послуги, як ознайомлення з матеріалами справи, підготовка до судового засідання, обговорення стратегії захисту, аналіз висновку експерта, письмових пояснень сторони, послуги таксі викликають сумніви у їх достовірності.
		Офісом великих платників податків ДПС України також подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року, яку обґрунтовано тим, що вартість понесених витрат на проведення експертизи позивачем не доведено, документальних підтверджень не надано, у зв`язку з чим відповідач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви АТ «Правекс Банк» про відшкодування судових витрат.   
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС України, призначено розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні 17 лютого 2021 року.
		Як вбачається з додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року, 17 серпня 2020 року представником позивача подано до суду клопотання про винесення додаткового судового рішення у справі щодо відшкодування судових витрат. Відповідно до змісту клопотання, позивач просить суд вирішити питання розподілу судових витрат у розмірі 329  618,61 грн., які складаються з витрат на проведення судової експертизи на суму 100    000,00 грн; витрат на професійну правничу допомогу на суму 229  618,61 грн.,  що підтверджуються долученими до цього клопотання документами, а саме: договором про надання правової допомоги від 21.12.2017 року, укладеного між позивачем та АО «ПрайсуотерхаусКепурс Лігал», додатковою угодою від 27.04.2018 року до договору про надання правової допомоги від 21.12.2017 року, додатковою угодою від 09.10.2019 року до договору про надання правової допомоги від 21.12.2017 року,    актом надання послуг від 03.08.2018 року до договору про надання правової допомоги від 21.12.2017 року, звіту про послуги, надані АТ «Правекс Банк» у період з 01.04.2018 року по 25.06.2018 року, платіжного доручення від 20.08.2018 року №306122 на суму 229  618,61 грн.
		Представником позивача 19.08.2020 року подані доповнення до клопотання,  повідомлено, що позивачем 17.08.2020 року понесено додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 747,74 грн., у підтвердження чого додано: Додаткову угоду №2 від 12.08.2020 року до договору про надання правової допомоги від 21.12.2017 року,    акт надання послуг від 14.08.2020 року, Додаток №1 до Акту надання послуг від 14.08.2020 року, рахунок від 14.08.2020 року, платіжне доручення від 17.08.2020 року №9623.
		Загальна сума стягнення, яку позивач пред`явив до відшкодування склала 415  366, 35 грн.
		Задовольняючи частково заяву позивача про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що по-перше, зазначені у описі робіт «послуги таксі» не можуть вважатися витратами на професійну правничу допомогу, оскільки належить до іншого виду судових витрат, а саме, до витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, вирішення яких регулюється  статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки мають іншу юридичну природу, відмінну від правничої допомоги, та які, крім іншого, не заявлялися до розподілу позивачем в порядку частини другої  статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
		По-друге, відповідно до опису робіт до погодинного розрахунку надання послуг разом з візитом до суду зазначалося про участь у судових засіданнях, на які представники позивача витрачали близько години і більше кожного разу. Водночас, як вбачається з протоколів судових засідань у справі №826/6136/18 жодне з судових засідань не тривало більше двадцяти хвилин, що свідчить про перебільшення показників витраченого часу адвокатами у цій частині.
		Також суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи, щодо надання послуг консультування, обговорення стратегії шляхом електронної комунікації, конференц-дзвінків, зустрічей,  консультування, які, за твердженнями позивача, мали вплив на хід розгляду справи, а також критично поставився до обґрунтувань часових витрат на підготовку проекту позовної заяви витрачено, зокрема, судом першої інстанції зазначено, що  відповідно до матеріалів справи та встановлених обставин позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а доводи та аргументи, викладені у скаргах до ДФС України та у позові співпадають, що свідчить про сформованість правової позиції позивача ще до подання позовної заяви до суду, та дає підстави для висновку про необґрунтованість заявленого часу на підготовку позовної заяви (24 години).
		                  Дослідивши долучені представником позивача документи на підтвердження сплачених судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції встановив, що всупереч пункту 4.1 Додаткової угоди від 27.04.2018 року, Акт надання послуг від 03.08.2018 року на суму 299  618,61 грн. не містить підпису Клієнта - АТ «Правекс Банк» (т.7, а.с.60).
		          Колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне оформлення зазначеного Акту надання послуг, що є підставою для його не врахування при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу на суму 299  618,61 грн. 
		В решті суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 315  366,35  грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції лише частково та зазначає, що відповідно до приписів частин першої - п`ятої  статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;  2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Так, частиною сьомою  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 Під час розподілу судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		Крім того, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги у розумінні  Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат - позитивне рішення, досягнення якого, відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
		Як вбачається з наявних у справі матеріалів, факт наявності договірних відносин між позивачем та АО «ПрайсуотерхаусКуперс Лігал» підтверджений належними документами, а саме: Договором про надання правової допомоги від 21 грудня 2017 року, Додатковими угодами до нього від 27.04.2018 року та від 09.10.2019 року, Актом надання послуг від 14 серпня 2020 року на загальну суму 85  747,74 грн. Окрім того, протоколами судових засідань підтверджуються обставини прийняття участі у розгляді справи представниками позивача - адвокатами АО «ПрайсуотерхаусКуперс Лігал».
		Водночас, Додаток 1 до Акту наданих послуг від 14.08.2020 року окрім позицій щодо участі в судових засіданнях, підготовки документів, ознайомлення з матеріалами справи, містить також необґрунтовані позиції, як-то: підготовка промови для судових дебатів (2,5 години), підготовка заяви в порядку ч.3 статті 143 КАС України (0,3 години), підготовка письмових пояснень щодо висновку експерта (5,5 годин).
		Загальна вартість наданих послуг оцінена у сумі 84  198,30 грн., проте колегія суддів вважає заявлену суму не обґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг значно завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів  справедливості та верховенства права та виходячи з тих доказів, які оформлені належним чином, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції, у сумі 50  000, 00 грн.  
		  В частині витрат на проведення судової експертизи у межах розгляду даної справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин третьої - восьмої  статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України  спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
		У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
		Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
		У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року задоволено клопотання АТ  "Правекс Банк" про призначення судово-економічної експертизи        у справі №826/6136/18, призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено акредитованим експертам ТОВ "Експертно-дослідна служба України". Оплату експертизи покладено на Акціонерне товариство «Правекс Банк».
		  Згідно з Актом виконаних послуг від 11.11.2019 року та платіжним дорученням від 13.03.2018 року №1254, за проведення судово-економічної експертизи у справі №826/6136/18, АТ «Правекс Банк» сплачено 100  000,00 грн.
		Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні обґрунтування та розрахунок вартості проведеної експертизи, відсутня інформація щодо складності роботи, її тривалості, навантаження експерта, з якого можливо було б оцінити співмірність заявленої та оплаченої вартості експертизи.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача в цій частині та зазначає, що позивачем не надано достатніх документів, які б підтверджували розрахунок вартості проведеної експертизи, тому заявлена сума 100  000,00 грн., на думку колегії суддів, є завищеною, чого не врахував суд першої інстанції.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення суми відшкодування за проведену судово-економічну експертизу до 50  000,00 грн.  
		Також колегія суддів зазначає, що частиною першою  статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частинами першою та другою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для, зокрема, зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.   
		З урахуванням викладеного у сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року, проте вважає наявними підстави для зміни додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року.
		Керуючись статтями  312,  316,    317,  321,      322,      325,      329 Кодексу адміністративного судочинства України,  Шостий  апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
		П О С Т А Н О В И В:
		1.Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у справі №826/6136/18 залишити без змін.
		 
		2. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Правекс Банк» та Офісу великих платників податків Державної податкової служби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року задовольнити частково.
		Пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі №826/6136/18 викласти у наступній редакції: Стягнути на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» (код ЄДРПОУ 143660920) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50  000,00 грн. (п`ять тисяч грн.) та проведення судової експертизи на суму 50  000,00 грн.  (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС України (код ЄДРПОУ 43141471).
		В решті додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залишити без змін. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                                О.М. Кузьмишина
		 
		Судді                                                                                                                                                                                         Л.О. Костюк
		 
		                                                                                              О.Є. Пилипенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...